Сьогодні, 7 жовтня, російському президентові Володимиру Путіну виповнилося 74 роки. У ніч проти цього дня Росія завдала масованого удару по Україні: за словами Володимира Зеленського, було випущено близько 70 ракет, багато з яких балістичні, та понад сотню «шахедів». Під ударом опинилася інфраструктура Києва і 12 областей, а однією з ключових цілей була українська енергетика. Найтяжчим наслідком Зеленський назвав знищення житлового будинку в Прилуках на Чернігівщині, також загинули люди в Києві, Кременчуці та Олександрії. За словами президента, Путіну на день народження російська армія «подарувала» знищення житлового будинку, а міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав воєнні злочини «улюбленим подарунком» російських генералів.
Інтернет-видання From-UA.org попросило політолога, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка прокоментувати ці події і запитало, наскільки адекватними є літні люди при владі:
— Літні люди є різні. У нас переповнена історія літніми людьми, які приносили величезну кількість добра, були миротворцями, були святими християнами, були ким завгодно, розумієте? Тобто це не проблема віку. Це проблема геополітичного мислення.
Частина людей у різному віці, хоч тобі 40 років, хоч тобі 70 років, починає намацувати свій шлях в історію, незважаючи на те, що на цьому шляху їй треба переступити через гори тіл інших загиблих людей. Тобто це проблема політичного мислення, це проблема тривалого і безконтрольного знаходження у владі, яка може зламати психіку. Знаєте, ці мідні труби можуть зламати психіку хоч молодому, хоч старому.
— Пане Руслане, а якщо Путін завтра помре, хто прийде до влади в Росії? Чи закінчиться війна, чи розпадеться Росія, чи, може, стане ще гірше, ніж було при Путіні?
— Номінально виконувачем обов'язків президента в Росії є не голова парламенту, а голова уряду Мішустін. Я думаю, що цю фігуру в Україні мало хто знає. Такий російський технократ, такий Федоров російського розливу. Дуже цифровий, дуже діджитальний, але водночас дуже номенклатурний.
Але ми розуміємо, що реальна влада буде в руках умовного Політбюро, до якого на сьогодні системно і постійно входять президент Путін, Медведєв, Лавров, усе керівництво російських спецслужб, Міністерства оборони, деякі інші чиновники і керівництво Адміністрації президента Росії. Саме це Політбюро свого часу висунуло Путіна після Єльцина, воно й зробило Путіна президентом, тому що в нормальних умовах, в умовах політичної конкуренції, у Путіна не було б шансів очолити Росію. Він явно був не найяскравішим, не найконкурентнішим політиком у тогочасній російській політичній системі. Але це Політбюро згенерує іншого лідера, який, з огляду на те, що інтереси самого Політбюро не змінилися, скоріш за все, буде чимось схожий на Путіна.
Але все залежить ще від двох факторів. Перший: як Путін піде. Якщо це буде природна смерть, то це може відкрити дорогу до переговорів і до спроби перегорнути цю сторінку цієї огидної, ганебної війни з Україною. Якщо це буде неприродна смерть (унаслідок замаху чи якоїсь атаки), в цьому одразу звинуватять Захід і Україну, і нам варто буде очікувати лише посилення тотальної мобілізації російського суспільства на війну проти України.
Тому це залежить від того, як він піде. Треба розуміти сам інтерес цього російського Політбюро. Поки не відбудеться суттєвого перезавантаження російського Політбюро (а навіть ці вибори не дали цього перезавантаження), то й не варто очікувати суттєвого перезавантаження політики при Путіні.
Ну і є зовнішні фактори. Врешті-решт, Росія ж прагне… Окупація України — це лише тактична ціль. Стратегічна ціль — це нові зони впливу, це стратегічна угода про розділ світу на Західну, Південну, Східну і всі інші під куполом США. Це намагання утвердитися в ролі геополітичного гравця. Б'ючи Україну, Росія намагається залякати Захід і примусити його визнати Росію геополітичним гравцем, який має свої зони впливу, куди Захід не має вторгатися і де не має бути присутнім.
— Як ви думаєте, без Путіна війна зможе закінчитися, чи принципово справа не в Путіні?
— І перша, і друга відповідь: і принципово, і непринципово. Залежить від того, як піде Путін, яким буде склад Політбюро, яке буде геополітичне оточення Росії. Сам фактор одного Путіна не є настільки визначальним для війни, як нам здається. Нам часто спрощують цю російську модель лише до самодержавства і до долі царя. Насправді цар-то обраний! Цар-то обраний!
Тобто він не отримав це по праву крові, як попередні російські династії, він не отримав це шляхом збройного перевороту і приходу до влади таким чином, як отримують це люди, які приходять силовим шляхом. Він був обраний, електований російським діпстейтом, російською глибинною державою, яка продовжує керувати цією країною і сьогодні. І без кардинальних змін цієї держави суттєвих змін не буде: з Путіним чи без.
політолог, директор Інституту аналізу та менеджменту політики
