Американські аналітики змоделювали, як можуть розвиватися події після смерті очільника Кремля

Один із найвпливовіших американських аналітичних центрів RAND Corporation, річний бюджет якого перевищує 460 мільйонів доларів, виконує дослідження на замовлення уряду США та Пентагону. Цього разу організація змоделювала, хто може прийти на зміну Путіна, чи закінчиться після його смерті війна в Україні і чи нападе РФ на якусь із держав НАТО. Щоб знайти відповіді на поставлені запитання, аналітики прорахували імовірності та застосували спеціальні методологічні підходи. Що ж передбачає гіпотетичний сценарій майбутнього? 

74-річний Путін, який править Росією найдовше з часів Йосипа Сталіна, помирає природною смертю у січні 2027 року. Утворюється вакуум влади, і у боротьбі еліт за президентське крісло в РФ перемагають спецслужби. У березні Кремль оголошує колишнього генерала ФСБ офіційним наступником Путіна. У квітні Росія укладає перемир’я з Україною в обмін на часткове скасування санкцій. Але до середини літа мирні переговори заходять у глухий кут, оскільки цілі Кремля не змінилися: Москва залишає війська на окупованих територіях і називає загарбані землі своїми. До січня 2028 року новий президент РФ змінює найближчих соратників Путіна на лояльних собі людей. Але в умовах посилення економічної та соціальної кризи, зокрема й через втрати у війні з Україною, потрапляє під вплив провоєнних “яструбів”, які вимагають суворих заходів проти НАТО.

Росія розпочинає гібридну кампанію проти європейських членів блоку. На той час, у 2029 році, США стикаються із кризою у Південній Америці, яку вражає хвиля насильства та конфліктів. Користаючи з проблем для Вашингтону на американському континенті, Кремль у травні 2030 року наказує розпочати військову операцію проти Естонії. Москва організовує протести у Нарві, які переростають у заворушення. Естонська влада намагається відновити порядок. Очільник РФ під приводом захисту російськомовного населення вводить війська до Нарви. Усупереч розрахункам Кремля, НАТО застосовує статтю 5 Північноатлантичного договору та відправляє армію на захист Естонії. Уже в червні починаються повномасштабні бойові дії з участю російських сил і військ Альянсу. Окупувавши Нарву, новий російський диктатор оголошує операцію завершеною та пропонує НАТО перемир’я. До січня 2031 року війна фактично стає на пау­зу, а весь цей час тривають так звані мирні переговори. Загальний висновок американських аналітиків: майбутнє європейської безпеки опиняється під питанням, навіть якщо Путін помре у січні.

/storage/2026/11/18/image/md_3qFg_2-4058.jpeg

Фото AP

— Я б розглядав це дослідження RAND насамперед не як прогноз майбутньої війни, а як спробу продемонструвати стратегічну неготовність європейських членів НАТО до масштабного військового конф­лікту з Росією без повноцінної американської підтримки, — каже Руслан Бортник, директор Українського інституту політики. — Стратегічна логіка сценарію цілком реалістична, але конкретний ланцюг подій видається дуже умовним. Автори припускають смерть Путіна у 2027 році, припинення війни в Україні, трирічне відновлення російського військового потенціалу, відвертання уваги США на кризу в Південній Америці та російську військову операцію проти естонської Нарви у травні 2030 року. Для реалізації саме такого сценарію має збігтися занадто багато незалежних обставин. Тому він малореалістичний.

Натомість цілком заслуговує на увагу сама модель обмеженої війни Росії проти НАТО.

Її метою може бути не масштабне територіальне завоювання, а демонстрація неспроможності Альянсу забезпечити виконання статті 5 НАТО, руйнування довіри до американських гарантій та примушування європейських держав до перегляду архітектури безпеки на вигідніших для Москви умовах.

— З якими конкретно прогнозами тут можна погодитися, а з якими — ні?

— Перше положення дослідження — смерть Путіна. Це те, що неможливо передбачити, — зауважує доктор політичних наук Петро Олещук. — Дещо натягнутим мені видається і прогноз стосовно того, що після припинення бойових дій в Україні росіяни почнуть готуватися до якоїсь нової війни. Певен, якщо Путін, умовно кажучи, завтра помре, то в РФ розпочнуться дуже серйозні заворушення. У них завжди так буває після того, як від влади відходить жорсткий авторитарний вождь. Тому що всі проблеми, які нині накопичуються і які Кремль гасить шляхом максимального закручування гайок, виллються на поверхню. У РФ і думати не будуть про якісь нові загарбницькі плани. Повернутися до них росіяни можуть лише після стабілізації влади, а на це підуть роки.

Не відкидаю, що під ударом може опинитися якась із держав Балтії. Балтійські країни самі це визнають, готуючись до найгірших потенційних сценаріїв та закриваючи кордони. У Росії ж бачать, що держави НАТО не готові до сучасної війни й політично розділені, і сподіваються на те, що в разі нападу на одну з країн Альянсу інші не поспішатимуть допомагати їй. У сценарії RAND йдеться про застосування статті 5 Північноатлантичного договору, але доволі обмежене — такий крок не призвів до зупинення росіян. Насправді ніхто не знає, чи буде готове НАТО застосувати статтю 5 у разі потреби та чи приєднаються до такої відповіді США.

● Р. Бортник: 

— Погоджуюся насамперед із трьома стратегічними висновками дослідження. Перший — завершення активної фази війни в Україні не обов’язково означатиме припинення російсько-західного протистояння. Перемир’я може вивільнити частину російських військових, економічних і промислових ресурсів для відновлення армії та посилення тиску на інші європейські напрямки. Але можливості такого перерозподілу залежатимуть від умов перемир’я та стану української армії.

Другий — Європа залишається недостатньо готовою до тривалої війни на виснаження. Проб­лема полягає не лише в чисельності військ, а й у запасах боєприпасів, обмеженій пропускній спроможності оборонної промисловості, дефіциті систем ППО, залежності від глобальних ланцюгів постачання та американських стратегічних можливостей. Третій — військова перевага НАТО не гарантує перемоги. Навіть якщо Альянс зупинить російський наступ, то ядерний шантаж, економічні втрати та небажання європейських суспільств вести багаторічну війну можуть обмежити його здатність відновити територіальний статус-кво. Саме так фактично завершується сценарій RAND: Росія утримує частину Естонії, а НАТО погоджується на перемир’я.

Натомість у мене серйозні сумніви щодо двох засадничих припущень. По-перше, автори не доводять, що Росія після війни в Україні за три роки зможе відновити достатній військовий потенціал для масштабного протистояння з НАТО. Для такого висновку потрібний кількісний аналіз військового виробництва, людських ресурсів, економічних обмежень та спроможності утримувати сили на українському напрямку. По-друге, незрозуміло, чому нове російське керівництво, яке перебуватиме у стані внутрішньої політичної нестабільності, обере війну з НАТО замість економічного відновлення, консолідації влади та дипломатичного торгу. Головна методологічна слабкість RAND — недостатній аналіз альтернативних стратегій Росії та механізмів запобігання новій війні. Дослідження значно краще пояснює, чому Європа не готова воювати, ніж чому Росія обов’язково вирішить воювати.    

— Які висновки варто зробити з цього дослідження Україні й НАТО?

— Важливо розуміти, що після смерті Путіна ситуація для нас нав­ряд чи зміниться, — наголошує Ігор Петренко, засновник Аналітичного центру “Об’єднана Україна”. — Так, справді може бути перемир’я на час, поки новий очільник, умовний генерал ФСБ, повирішує внут­рішні питання. Але сам вектор агресивності РФ і щодо України, і щодо Європейського Союзу нікуди не подінеться. Російській владі конче потрібен образ ворога. Вона боїться спалаху нових проблем після того, як з фронту повернуться сотні тисяч військових. 

Дослідження RAND показує, що Російську Федерацію потрібно максимально обмежувати в ресурсах для ведення агресивної політики. Бо щойно в РФ з’являтиметься більше таких ресурсів, її агресивність зростатиме, а поле бою розширюватиметься. Тому підхід, який нині реалізує адміністрація Трампа — дамо Москві пряники, щоб вона зайняла конструктивну позицію на переговорах, — неприйнятний. Навпаки, потрібне створення важелів тиску на агресора. Посилення санкцій з боку США й надання потрібного озброєння для України — це ті стримувальні чинники, які могли б спрацювати.

● Р. Бортник: 

— Для України головний висновок: перемир’я без нового стійкого балансу сил і дієвих гарантій безпеки не гарантує тривалого миру. Воно може лише відкрити новий цикл військово-політичного суперництва. Тому Україні принципово важливо зберегти боєздатну армію, власне оборонне виробництво, технологічну перевагу в де­яких сегментах сучасної війни та довгострокові механізми військової співпраці із західними партнерами. Україна також повинна претендувати на повноцінне місце в майбутньому європейському балансі безпеки. Адже після війни вона залишатиметься важливим військовим фактором, який безпосередньо впливатиме на можливості Росії концентрувати сили проти НАТО.

Аналитические материалы УИП

  • WEEKLY SUMMARY: UKRAINIAN DIMENSION (November 4–11, 2026).
  • WEEKLY SUMMARY: THE UKRAINIAN DIMENSION (October 19–26, 2026).
  • The Information Confrontation Between D. Trump and V. Zelensky: Business Pragmatism and “Public Morality” in the Struggle for Public Opinion.
  • WEEKLY SUMMARY: THE UKRAINIAN DIMENSION (October 5–12, 2026).
  • WEEKLY SUMMARY: THE UKRAINIAN DIMENSION (21–28 September 2026)..
  • WEEKLY SUMMARY: THE UKRAINIAN DIMENSION (7–14 September 2026).
  • WEEKLY SUMMARY: UKRAINIAN DIMENSION (24–31 August 2026).
  • ​​​​​​​Crumbling of American security guarantees. Why is South Korea asking for peace?
  • Negotiations between Ukraine and Russia: the parties are betting on the continuation of a protracted war.