Українсько-китайські взаємовідносини були започатковані більш ніж сто років тому і пройшли значний еволюційний шлях з громадсько-політичної взаємодії до стійкої торговельно-економічної співпраці в сучасному буремному світі. Вони мали злети та падіння, занепад і піднесення, але ніколи не зникали назавжди.
Китаю імпонує незалежна геополітика та виважений зовнішньополітичний курс, метою яких є широке співробітництво і мирне співіснування. Він суворо дотримується п’яти принципів мирного співіснування, пропагуючи дружні відносини з усіма країнами. КНР проти гегемонізму і сам не прагне до гегемонії, несе відповідальність за безуперечне дотримання та захист своїх принципів справедливості. Дипломатія КНР не тільки має певні принципи, але і твердо дотримується встановлених правил гри.
Китайська Народна Республіка визнала Україну в якості незалежної держави 27 грудня 1991 року, а дипломатичні взаємовідносини було встановлено 4 січня наступного року. Посольство Китаю в Україні було відкрито в 1992 році у Києві, а лише в березні наступного року Україна відкрила власне посольство у Пекіні. Співпраця між двома країнами розвивалась і в серпні 2001 року було відкрито Генеральне консульство України в Шанхаї., а у 2006 році – Генеральне консульство КНР в Одесі.
З перших днів здобуття Україною незалежності її взаємовідносини з Китаєм розвивалися напрочуд динамічно та взаємовигдно. Найважливішим в них став геополітичний чинник. Обидві держави розташовані в євразійському регіоні на перехрестях найважливіших регіональних торгових шляхів.
Географічне положення і соціально-економічне становище, значною мірою, визначило роль і місце України та КНР не лише в Євразії, а й у глобальному геополітичному контексті. Головною обставиною, яка позначилась на взаємовідносинах двох держав, є певна сумісність їх економік та технічних стандартів у багатьох галузях господарювання та суспільно-соціальної сфери.
Серйозних протиріч між двома країнами не було та й взагалі, не може бути. Більше того, у 1994 році офіційний Пекін, після деяких нетривалих роздумів, приєднався до Бухарестського меморандуму, ставши разом із США, Великою Британією, Францією та Росією гарантом безпеки України після односторонньої відмови нашої країни від володіння ядерною зброєю.
Договірна база двосторонніх взаємовідносин складається з 184 документів. Найголовніші з них:
Угода між урядом України та урядом КНР про торговельно-економічну співпрацю від 08.08.1992 року, яка регулює взаємини між двома країнами, встановлюючи режим найбільшого сприяння стосовно стягнення мита на експортні та імпортні товари;
Угода між урядом України та урядом КНР про науково-технічну співпрацю;
Угода між урядом України та урядом КНР про заохочення i взаємний захист інвестицій;
Договір про дружбу і співпрацю між КНР та Україною.
Крім того, 31 жовтня 1992 року, з метою розвитку торговельних взаємовідносин, між урядами України і КНР було підписано Угоду про створення Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва. Вона мала завдання:
1) всебічний розгляд заходів на шляху подальшого розширення двостороннього співробітництва;
2) перевірка і контроль виконання відповідних домовленостей та угод з питань двостороннього торговельно-економічного співробітництва;
3) розробка пропозицій обох сторін стосовно сприяння реалізації стабільного розвитку торговельно-економічних відносин;
4) ефективне вирішення питань розвитку процесів українсько-китайської торговельно-економічної діяльності.
20 квітня 2011 року Комісія припинена свою діяльність і замість неї було створено нову Комісію зі співробітництва між урядом України та урядом КНР і найважливішим напрямком дяльності якої стало торговельно-економічне співробітництво, а метою – підвищення ефективності українсько-китайської співпраці та забезпечення двосторонньої взаємодії.
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ столітть з найбільших експортних позицій української торгівлі 58 % припадало на продукцію металургії, а в структурі імпорту переважала сировина. Розпочинаючи з 2005 року, сальдо торгівлі України та Китаю стало дефіцитним. Це було викликано сировинною структурою вітчизняного експорту та високою конкуренцією з кількісними і якісними обмеженнями.
В період 2005-2009 років медіана сальдо торгівлі товарами становила -1,8 млрд дол., а темпи приросту експорту випереджли зростання імпорту, відповідно на 19 % та 11 %. Найбільша частка експорту припадала на продукцію аграрнопромисловості та металургії. У товарній структурі імпорту з 2005 по 2009 роки відбулося збільшення частки високотехнологічної продукції.
Тим не менш, за часів реалізації геополітичної концепції, заснованої на балансуванні між Росією та Заходом, а також грі на протиріччях між ними, китайський напрямок не був пріоритетним у міжнародному курсі України.
У нього спробували вдихнути нове життя у 2010 році, коли розпочалась активізація українсько-китайського двостороннього співробітництва і відносини були оформлені в рамках стратегічного партнерства та співробітництва. КНР та Україною було розроблено численні спільні інвестиційні проекти.
Саме тоді КНР надала пропозиції Україні:
По-перше, зміцнити взаємну довіру та підтримку, що є політичною основою китайсько-українських відносин стратегічного партнерства;
По-друге, всебічно сприяти прагматичному взаємовигідному співробітництву;
По-третє, дієво зміцнювати матеріальну основу відносин стратегічного партнерства;
По-четверте, розширити та поглибити прагматичну співпрацю в галузях торгівлі, економіки, інвестицій, нових високих та інформаційних технологій, корисних копалин, енергетики і сільського господарства;
По-п’яте, якісно підвищувати рівень двостороннього китайсько-українського ділового співробітництва, зробивши пріоритетом великі проекти;
По-шосте, всебічно розширити гуманітарні обміни, сприяти зміцненню соціальної основи китайсько-українських взаємовідносин;
По-сьоме, активізувати ефективну співпрацю між двома державами у міжнародних та регіональних справах, значно розширити багатосторонню основу китайсько-українських зв’язків.
У 2010 році обсяг двосторонньої міждержавної торгівлі досяг 7 млрд 730 млн дол., що є на 33,8 % більше ніж у 2009 року. Водночас, у 2012 році КНР навіть стала лідером серед торгових партнерів України в АТР.
За даними Держстату України, у 2012 році експорт товарів та послуг до Китаю сягав 1 млрд. 858 млн. дол. із зменшенням порівняно з попереднім роком на 17,6 %. Тоді Україна експортувала до Китаю мінеральні продукти 80,9 % від усього експорту, машини, обладнання та механізми на 4,5 %), жири та олію тваринного чи рослинного походження до 4,0 %.
Водночас, Україна імпортувала товарів на 7 млрд. 924 млн. дол. із збільшенням порівняно з попереднім роком на 26,1 % в таких категоріях як машини, обладнання та механізми на 36,3 % від усього імпорту, текстиль і вироби з нього (11,0 %), неблагородні метали та вироби (8,5 %), взуття, головні убори, парасольки (8,1 %), пластмаси та каучук (7,1 %). Торговельний оборот України з Китаєм у 2012 році становив 9 млрд 783 млн дол. з негативним сальдо для України у 6,66 млрд. дол.
За підсумками 2012 року товарообіг у торгівлі між двома державами перевищив 10 млрд дол., а за підсумками 2013 року планувалося його збільшення утричі.
За 2010–2013 роки сальдо зовнішньої торгівлі КНР залишалося від’ємним із медіаною – 4,6 млрд дол. Саме тоді збільшився дисбаланс між експортними та імпортними показниками, що обумовлено здешевленням експорту сировини через відповідну кон’юнктуру на сировинних ринках світу. Разом з цим,відбулось різке зростання імпорту технологічної продукції з Китаю.
Крім того, протягом 2009-2014 років Україна була третьою країною за обсягами постачання озброєння до КНР, оскільки Київ активно постачав двигуни для китайської авіації. Водночас планувалось вироблення спільної стратегії розвитку подальшої співпраці у торговельній, економічній, космічній, культурній, освітній, сільськогосподарській та науково-технічній сферах.
Восени 2013 року Голова КНР Сі Цзіньпін, під час низки візитів до країн Центральної та Південно-Східної Азії, висунув ініціативу стосовно спільного відродження «Великого Шовкового шляху» у XXI столітті. Головною метою ініціативи «Один пояс, один шлях» стало встановлення і поглиблення зв’язків між країнами Азії, Африки та Європи, а також піднесення на новий рівень взаємовигідної співпраці між країнами. Ця подія кардинально змінила українсько-китайські взаємини і Київ досі продовжує пов’язувати надії із реалізацією китайської ініціативи «Один пояс, один шлях».
Вже багато років Китай потребує альтернативних маршрутів збуту виробленої продукції. Він має облаштовані морські шляхи, які з’єднують узбережжя КНР Малакською протокою, Індійським океаном, Суецьким каналом, Середземним морем, Гібралтарською протокою, з найбільшими портами світу – Сингапуром, Гамбургом та Роттердамом. Переваги України полягають у її географічному розташуванні поблизу ЄС та на перетині транспортних маршрутів Північ–Південь і Захід–Схід. Київ здатен продовжити середземноморський маршрут до Чорного моря, через протоки Босфор та Дарданелли в порт Стамбула до Одеси.
У 2013 році між Китаєм та Україною було досягнуто домовленостей про взаємодію, щодо реалізації проекту «Економічний пояс Шовкового шляху», до якого було включено програму зі створення Кримської зони економічного розвитку. Передбачалося побудувати у Сакському районі глибоководний порт, а також реконструювати та всебічно розвивати морський рибний порт і зони високотехнологічної індустрії у Севастополі. Сторони домовились, у найблищій перспективі, збудувати у Криму аеропорт, суднобудівні доки, нафтопереробний завод, термінал для зрідженого природного газу, навчальні та рекреаційні центри. Проект планували реалізувати протягом 2014-2018 років.
Поглиблюючи співробітництво, 5 грудня 2013 року було укладено Договір про дружбу та співпрацю між двома державами, який втілив головні засади розвитку українсько-китайських взаємовідносин стратегічного партнерства та співробітництва. На двосторонній основі та в рамках багатосторонніх механізмів, були узгоджені пріоритетні сфери розвитку ефективного співробітництва. Разом з цим, було укладено Спільну декларацію про подальше зміцнення відносин стратегічного партнерства, яка містила досягнуті сторонами домовленості стосовно розвитку майбутнх взаємовідносин і, в першу чергу, торгівлі, яка є стратегічно важливою для України.
Незважаючи на те, що Україна першою серед європейських країн на найвищому рівні заявила про підтримку китайських ініціатив, подальший розвиток подій в Україні призвів до того, що й досі її участь у цьому проекті є лише декларативною.
Буремні та трагічні політичні події в Україні 2014 року змінили ситуацію щодо співпраці між двома державами.
По-перше, відбулося призупинення двосторонніх торговельних взаємовідносин і стосовно данних 2014–2020 років вони майже припинились.
По-друге, Україна має суттєвий імпорт з КНР, але він не супроводжується збільшенням інвестицій.
По-третє, українські інвестиції до КНР фактично відсутні.
У 2014 році китайська сторона офіційно демонструвала обережність у відносинах із постреволюційною Україною. Позитивом є те, що торговельні взаємовідносини між Україною та КНР поступово активізувалися протягом декількох наступних років.
Період 2014–2018 років характеризується уповільненням двосторонньої торгівлі. Показники приросту експорту становили – 5 %, а імпорту – 9 % в середньому на кожен рік. Водночас, медіана сальдо міждержавної торгівлі товарами сягнула – 2,85 млрд дол. Натомість, у 2019-2021 роках значно зріс обсяг українського експорту до КНР, зокрема під час глобальної пандемії він подвоївся, а середній темп приросту імпорту становив 9 %.
З 2016 року стосунки між двома державами розпочали повільно вертатися на попередній рівень взаємовідносин, про що свідчить поступове збільшення товарообороту. Провідною подією відновлення взаємин стало засідання у 2017 році Міжурядової комісії України, на якій було досягнено домовленостей про залучення китайських інвестицій у розмірі 7 млрд дол.
Саме в цей час за обсягами товарообігу КНР посіла друге місце серед усіх країн світу, а частка обсягу товарообігу з нею у зовнішній торгівлі України в 2017 році становила 8,28 % від загального товарообігу у 2016 році – 8,62 %. Того ж року, за даними Держстату України її товарообіг з Китаєм становив 7,7 млрд дол., відповідно збільшившись на 17,9 %. Експорт обмежився 2,4 млрд дол. та зріс на 11,3 %. Великим попитом користувались: продукція переробки жирів і олії (23,49 %); рослинництва (23,76 %) та мінералів (42,57 %).
Разом з тим, китайський імпорт склав 5,6 млрд. дол. і піднявся на 20,5 %. На той час, зросли обсяги ввезення машин та механічних приладів і електрообладнання (35,53 %); текстильних виробів (11,38 %); кольорових металів та виробів з них (10,90 %); пластмаси та виробів з неї (7,93 %); хімічної продукції (7,33 %); різноманітних промислових виробів (7,13 %); взуття, головних уборів і парасольок (4,86 %).
У 2018 році двосторонні торговельні взаємовідносини активізувалися, проте торговельний баланс з КНР і досі є негативним для України.
За цей період негативне сальдо української торгівлі склало 3,6 млрд дол. За 11 місяців 2018 року товарообіг України з Китаєм склав 8,82 млрд дол., що більше ніж на 1,1 млрд дол., а ніж за весь 2017 рік відповідно до експортної стратегії України на 2017-2021 роки. В цей час, Китай вже перемістився на 2-е місце у пріоритетному переліку перспективних ринків світу для експорту української продукції. Тобто незважаючи на події, що відбулися в Україні та навколо неї, після 2014 року торгівля з КНР залишається стратегічно важливим напрямом для розвитку України.
Починаючи з червня 2020 року, між Китаєм та Україною, розпочався рух контейнерних потягів і до кінця 2021 року в Україну прибуло 65 потягів на яких доставляли імпортні високомаржинальні вантажі, що стали частиною міжнародного вантажного залізничного сполучення Китай – Європа.
Маршрут (Україна-Грузія-Азербайджан-Казахстан-Китай) має не лише переваги, але й низку слабких місць, серед яких можна виділити такі, як:
1) застаріле обладнання у морських портах;
2) бюрократична тяганини з оформленням документації;
3) складність митних процедур із країнами Європейського Союзу;
4) висока вартість заходів і обслуговування торгових суден у портах;
5) відсутність якісних доріг для автосполучення з країнами ЄС.
За результатами 2020 року, Китай став лідером за товарообігом серед усіх партнерів України. Найбільше товарів експортувала КНР – 8,3 млрд доларів, на другому місці Німеччина – 5,1 млрд доларів. Найбільше експортували з України теж ло Китаю та експорт становив 7,1 млрд доларів, друге місце у Польщі – 3,3 млрд доларів. Загальний товарообіг між двома країнами у 2020 році становив 103,4 млрд дол., що на 7 млрд дол. менше ніж раніше.
В даном контексті, найважливішим показником для України є темпи приросту експорту. Найбільше його значення за 2019 рік мало для чорних металів, насіння та плодів, відповідно1820 % і 6098 %, а за 2020 рік – 491 % і 103%. Негативні значення демонстрували такі товари, як електричні машини, устаткування та продукція борошномельної промисловості.
Саме тоді, в експорті та імпорті виділився сектор агропродукції. Товарообіг за перше півріччя 2020 року досяг 2,7 млрд дол. Експорт – 2,4 млрд доларів по основними експортним позиціям – кукурудза, соняшникова олія і соняшниковий штор.
Разом з цим, на 2021 рік обсяги двосторонньої торгівлі послугами склали 387,2 млн. дол. Насамперед, український мав 88,5 млн. дол. (-28,7 %), а китайський імпорт – 298,7 млн. дол. (+51,5 %). За даний період негативне сальдо для України становило – 210,2 млн. дол. Українська митниця тоді заявляла, що товарообіг між обома державами склав 18,98 млрд дол., з них експорт – 8 млрд дол. (11,8 %), а імпорт знову став більшим аж 10,98 млрд дол. (15 %). В підсумку Китай став найбільшим торговельним партнером України з часткою 13 % у торговельному обороті.
У першому півріччі 2022 року відбулось різке зростання світових цін на всі енергоресурси та деякі продовольчі товари і зернові культури. За офіційними даними аналізу світових ринків МВФ, в період з лютого по серпень 2022 року ціни на сировину зросли на 19,1 %. Паливно-енергетичні ресурси здорощали на 129,2 %. Водночас, відбулось зниження цін на продукцію сільського господарства (5,4 %), дорогоцінні (6 %) та недорогоцінні метали (19,3 %).
У березні 2022 року значно зросли ціни на кукурудзу аж до 364 дол. за тонну, апе потім поступово знижувалися та в березні 2023 року становили 290,3 дол./т. У березні 2022 року ціни на соняшникову олію зросли до 2361 дол./т, проте через слабкий попит поступово знизилися на 54 % і в березні 2023 року становили 1075 дол./т.
В квітні 2022 року через різке зростання цін на метали, мінерали та руди індекс цієї групи сягнув 232 пунктів. У травні 2022 року ця тенденція почала змінюватися і в березні наступного року індекс знизився до 190 пунктів. Але у березні 2022 року ціни на залізну руду зросли до 152 дол./т через скорочення видобутку в Україні та регіональні логістичні перешкоди. Також у травні 2022 року ціновий індекс на продовольство сягнув піку – 159,2 пунктів, але в березні наступного року впав до 135,6.
Зазначені цінові коливання обумовлені війною в Україні, Чорноморською зерновою ініціативою, умовами кліматичних змін та стрімким зростанням вартості добрив. За даними ООН, завдяки Чорноморській зерновій ініціативі було експортовано понад 32 млн тонн продовольства з України до 45 країн. Зокрема, в рамках ініціативи Китай отримав 8 млн тонн високоякісного зерна.
За даними Державної митної служби України, у 2022 році Китай став другим торговельним партнером, пропустивши уперед Польщу. Його частка в торгівлі України становила 10,7 % (11,15 млрд дол.), зокрема експорт – 5,6 % (2,47 млрд дол.), імпорт – 14,6 % (8,68 млрд дол.). Водночас, якщо порівнювати з минулим 2021 роком, то загальні обсяги торгівлі скоротилися на 41,3 %, зокрема експорт на 69 % та імпорт – на 21 %. Загалом у 2022 році сировина та продукти з неї склали близько 92 % експорту України до Китаю. В цьому ж році обсяг металургійної продукції скоротився на 66,5 %, а металевих руд – на 61,7 %. Саме тоді, International Grains Council проаналізував, що порівняно з 2021 і 2022 роками виробництво зернових в Україні знизилося на 29 % та в подальшому зпрогнозував значне зменшення відповідних показників.
У 2023 році двосторонній товарообіг становив 12,8 млрд. дол. (+15,3 %). Українсько-китайський товарний експорт становив 2,4 млрд. дол. (-2,5 %), а імпорт з Піднебесної сягав 10,4 млрд. дол. (+20,4 %). Звісно, сальдо для України було негативним та нараховувало 8,4 млрд. дол.
В липні 2023 року відбулося чергове, вже сьоме, засідання українсько-китайської підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництва. На ньому були визначені умови відкриття перспективних товарних позицій для експорту продукції українських підприємств. Вони включали: борошно, горох, корми для тварин, лохину, мед, м’ясо птиці, рибну продукцію.
На той час блицько 1000 підприємств і господарств України мали право експорту власної продукції до Китаю. Насамперед, заморожених ягід – 1011 підприємств, кукурудзи – 227, молока та молочних продуктів – 35, сої – 55, шроту та жому – 48, яловичини – 6, ячменю – 51.
За даними Державної служби статистики України, за перші 10 місяців 2024 року товарообіг становив 92 млрд. дол. та зріс на 25,64 %. При цьому експорт становив 34,6 млрд. дол., а імпорт досяг 54,7 млрд. дол. із негативним сальдо для України.
До трійки українського товарного експорту увійшли: продовольство – 20,3 млрд дол.; металеві вироби – 3,8 млрд дол.; обладнання та транспорт – 2,9 млрд дол. У структурі продовольчого експорту, який реалізується через чорноморські порти України, переважають зернові – 73%. Саме тому Україна посідала третє та четверте місце у світі з експорту кукурудзи, ріпаку та зернових. Крім того, до бюджету сплачено 251,7 млн. грн. вивізного мита.
До трійки структури імпорту увійшли: машини, обладнання, транспорт – 20,3 млрд дол.; хімічна продукція – 9,3 млрд дол.; продукція паливно-енергетичного комплексу – 8,7 млрд. дол. Оподатковуваний імпорт сягнув 47,4 млрд, дол. чи 83% загальних обсягів. А ось імпорт з Китаю за цей період становив 11,6 млрд. дол.
Після підписання та ратифікації Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна може перетворитися на своєрідний міст між Європою і Азією, що є надзвичайно корисним для українсько-китайських взаємовідносин, особливо у контексті відродження Великого Шовкового шляху. Звісно, що сучасні прагнення та реальні практичні кроки України встановити тісні взаємовигідні взаємовідносини з КНР не є перешкодою для європейської інтеграції.
Зараз Україна та Китай мають всі можливості реалізувати значний потенціал, поглибити співробітництво та сформувати спільну позицію для ефективного вирішення найважливіших питань українсько-китайської взаємин. Але маючи відповідну договірно-правову базу і високий рівень стратегічного партнерства з КНР, Україна ще не використала можливостей співпраці з державою, що є найдинамічнішою економікою світу з практично необмеженими торговельними та інвестиційними можливостями.
Співпраця Китаю з Україною для китайського уряду, який проводить напрочуд прагматичну міжнародну політику, є важливою та вигідною, насамперед, в торгівлі, інвестиційній сфері та сільському господарстві. Українські виробники знайшли в КНР надійний ринок збуту своєї переважно сільськогосподарської продукції. Водночас, Китай виявляє підвищену увагу до українських продовольчих товарів, що пояснюється обмеженістю земельними ресурсами. Китай не може повною мірою задовольняти потреби власного населення у харчових продуктах, тому Пекін активно працює над пошуком можливостей імпортування якісних продовольчих товарів. Тому залучення українських товаровиробників до цього процесу надасть можливість Україні вийти на найбільший споживчий ринок світу.
У реаліях сьогодення співпраця з Китаєм має стати пріоритетом для України, адже це величезний ринок збуту високотехнологічних товарів, якісної продукції АПК.
Вагомості двосторонньому співробітництву додає той факт, що в найближчі два десятиріччя у КНР прогнозується брак внутрішніх ресурсів для нарощування продовольчої бази держави. Пекін шукає партнера, який став би джерелом надходження продукції. В цьому випадку Україна зможе стати найкращим стратегічним партнером для Китаю.
Україна має задекларований рівень відносин стратегічного партнерства з Китаєм, які не повністю реалізується на практиці. Водночас КНР має стратегічні плани в Україні та не має наміру відмовлятися від можливостей диверсифікації торгових маршрутів. Пекін впевнений, що головним є вигода і готовність нашої країни дотримуватися його цілей та побажань. Інвестиції в Україну, як і раніше, є однією з пріоритетних програм, а Києву слід принципово вирішити питання про зону вільної торгівлі та безвізовий режим з КНР.
Тому, на основі проведеного аналізу, визначимо наступні висновки стосовно перспектив торговельних взаємовідносин між КНР та Україною:
-
в подальшому доцільно і надалі здійснювати детальний аналіз напрямків розвитку інтересів Китаю з метою коригування експорту України для поглиблення співпраці;
-
доцільним є розвиток двосторонніх відносин у взаємовигідних для обох держав напрямках;
-
особливого значення набувають перспективи розвитку позитивних у торговельному сальдо товарних груп (кукурудза, молочні продукти, мед, соя, ячмінь), негативних (птиця, свинина, овочі, фрукти) та широкого спектру продовольчих товарів, що не потребують спеціальних державних дозволів;
-
найвигіднішим для України є розвиток напрямку експорту товарів з найвищою доданою вартістю, які зараз мають негативне сальдо, що свідчить про перевагу імпорту над експортом;
-
більшість товарів має позитивне торговельне сальдо, тому необхідно здійснювати стабілізацію експорту товарних груп, показники приросту експорту яких збільшились;
-
для збільшення прибутку під час експортних заходів, необхідно звертати особливу увагу на товари, в яких є негативне сальдо та приріст експорту, тому що саме вони мають важливе значення і найбільший експортний потенціал;
-
Україні необхідно проявити ініціативу, наполегливість та колосальні зусилля для приєднання до ініціативи “Один пояс, один шлях” як його учасник або спостерігач та надавати підтримку цим проектам в свті.
Враховуючи вищезазначене, доцільно визначити пропозиції та перспективи розвитку українсько-китайських торговельних взаємовідносин:
По-перше, вдосконалення інфраструктури та нормативно-правової бази;
По-друге, диверсифікація українського експорту;
По-третє, пошук та використання альтернативних шляхів, маршрутів і засобів експортування;
По-четверте, залучення інтерактивних методв, комунікаційних засобів та електронної комерції;
По-п’яте, створення українсько-китайських спільних експортних підприємств, спроможних ефективно конкурувати на перспективних ринках світу;
По-шосте, найповніше задоволення попиту китайських споживачів на високоякісну та конкурентноздатну українську продукцію.
В підсумку, ефективно розвиваючи взаємовигідні торговельні відносини, обидві держави зможуть сприяти економічному зміцненню і зростанню та опанувати нові світові ринки.
Олександр Лозовицький, кандидат політичних наук (Ph.D.), доцент на посаді професора, European Association of Chinese Studies (м. Париж, Франція, ЄС)
