G7 та Україна: США коригують риторику підтримки, залишаючи простір для угоди з РФ.


Сполучені Штати виступають проти включення пункту про подальшу підтримку України до заяви за підсумками зустрічі міністрів фінансів G7 у Канаді, пише Politico.

Цей сигнал з кулуарних переговорів G7 (якщо інформація Politico вірна) є дуже тривожним і показовим підтвердженням розвороту США Трампа від попереднього курсу Д. Байдена, який був спрямований на беззастережну підтримку України.

Сполучені Штати виступають проти включення "подальшої підтримки" України до заяви G7, яку обговорюють міністри фінансів у Канаді. Вашингтон також неохоче називає повномасштабне вторгнення Росії в Україну "незаконним" у тексті, за словами двох офіційних осіб, які беруть участь у переговорах.", - цитує Politico.



 

США фактично відмовляються від лідерства в українському питанні – на символічному рівні. Той факт, що Вашингтон виступає проти включення формулювання про «подальшу підтримку» України до підсумкового документа G7, означає не просто технічну обмовку, а політичний сигнал і  продовження курсу Дональда Трампа на делегування України до Європи.

Сполучені Штати більше не хочуть бути гарантом українських інтересів у багатосторонніх форматах. Це особливо важливо з огляду на те, що міністри фінансів обговорюють фінансову підтримку та боргову стійкість для України – тобто не військову допомогу, а життєво важливу бюджетну подушку.

Інформація про те, що США виступили проти включення формулювань про «подальшу підтримку України» до заяви G7 і відмовилися називати вторгнення Росії в Україну «незаконним», підтверджує глибоку зміну позиції Вашингтона. Україна більше не сприймається як стратегічний пріоритет, а риторична обережність свідчить про бажання Сполучених Штатів залишити собі простір для угоди з РФ – без юридичних та моральних обтяжень. Це рішення послаблює дипломатичні позиції Києва, зменшує єдиний фронт Заходу та підвищує ризик поступового витіснення українського кейсу з міжнародного порядку денного.

Мова G7 – це не лише дипломатичні деталі. Саме на такий текст і буде посилатися при розробці наступних пакетів допомоги, санкцій та переговорних ініціатив. Слабкі формулювання – слабка позиція.

Якщо США не лобіюють активне включення підтримки України, це деморалізує союзників. Деякі європейські країни вже давно шукають привід пом'якшити свою риторику. Якщо Вашингтон не наполягатиме, то й інші – ні. Це може стати початком роздроблення західної коаліції.

Україна втрачає символічну та політичну підтримку в рамках G7. Це також можна трактувати як «ритуал» розриву з моральними рамками 2022 року. Чіткий відхід від попередньої парадигми адміністрації Байдена. Замість морально-правового наративу («незаконне вторгнення», «агресор», «підтримка демократії») – бізнес-прагматика, в якій Україна все частіше сприймається як одна із зон конфлікту, а не як центральне питання міжнародної безпеки.

Перехід від гасла "З Україною до перемоги" до "нехай Європа сама вирішує, як жити з Російською Федерацією".

Сполучені Штати все більш відкрито демонструють пріоритет: не мир в Україні, а стабілізацію відносин з Російською Федерацією. Ситуація в G7 є фактичним продовженням того, що сталося після дзвінка президента США Дональда Трампа президенту Росії Володимиру Путіну.

Ми бачимо, що Сполучені Штати:

Вони не наполягають на безумовному перемир'ї, хоча формально його пропонують.

•  Не посилюють санкції, незважаючи на відсутність поступок з боку РФ.

• І зараз не хочуть навіть символічно наголошувати на підтримці України у ключових міжнародних документах.

Те, що американська делегація заперечує проти включення формулювань про «незаконність» російського вторгнення, є  другим рівнем відхилення. Це  відмова від моральних рамок, які вже три роки лежать в основі санкцій і зовнішньої політики США. Вашингтон більше не претендує на роль лідера антиросійської коаліції. Це не поодиноке рішення, а системний сигнал: США відступають, перекладаючи відповідальність на Європу та готуючись до можливої нормалізації відносин з Росією — без вирішення конфлікту.

Поки що йдеться не про те, що США переглядають своє ставлення до агресії, а про те, що вони «нейтралізують мову», щоб не заважати двосторонньому треку переговорів із Кремлем.

У цьому контексті позиція США – це стратегічне «миття рук»,  в якому Америка зберігає за собою право втручатися, але більше не бере на себе тягар ані морального, ані політичного лідера.

________________________________________

У 2025 році це вже не перший випадок, коли США під керівництвом президента Д. Трампа блокують або послаблюють формулювання із засудженням дій РФ у міжнародних організаціях:

 1. Генеральна Асамблея ООН (24 лютого 2025 року): У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка засуджує агресію Росії та закликає до повного та безумовного виведення російських військ з території України.  коли Сполучені Штати не підтримали таку резолюцію, що викликало занепокоєння серед союзників і посилення напруженості в трансатлантичних відносинах.

2. Рада Безпеки ООН: США запропонували власну резолюцію, яка закликає до припинення конфлікту, але без згадки про агресію Росії чи підтримку територіальної цілісності України. Спроби європейських країн внести поправки до дій Росії були заблоковані Росією за допомогою права вето США.

3.  Відмова бути співавтором резолюції Генеральної Асамблеї: У лютому 2025 року Сполучені Штати відмовилися бути співавторами проєкту резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка підтримує територіальну цілісність України та вимагає виведення російських військ. Це був суттєвий відхід від попередньої політики США, які активно підтримували подібні ініціативи.

Оксана Красовська, політичний аналітик Українського Інституту Політики