Перемир'я в енергетиці в цілому можна досягнути, але це не може бути лінійна схема.
Умовно кажучи, обміняти порти на порти, чи енергетику на енергетику, чи повітря на повітря фактично неможливо. Адже Росія вважає, що вона має перевагу. В неї більше портів, в неї більше можливостей повітряного ураження, в неї більша територія, яку не всю ми прострілюємо, не до всіх енергетичних потужностей РФ ми добиваємо.
Саме тому лінійний обмін — давайте, мовляв, розробимо енергетичне перемир'я — такі перемир'я неможливі. Вони можливі тільки в разі якщо вони будуть елементом додаткової домовленості з США: наприклад, США пом'якшать санкції на час перемир'я стосовно російського енергетичного експорту, чи навпаки — Україні компенсують додатковим постачанням Patriot. Тобто потрібен ще «балансуючий камінь», додаткова гирька, щоб урівноважити інтереси і можливості сторон. І тоді можливі енергетичні перемир'я, повітряні перемир'я, тощо. Але до того, щоб вирівняти ці шальки терезів, потрібні ще додаткові кроки з боку США чи Європи, додатково їхня участь в цьому процесі, щоб сторони могли знайти між собою баланс.
Простий лінійний обмін для перемир'я не працює, адже Росія переконана, що вона має перевагу і в воєнних інструментах, і в міжнародній торгівлі. І вона не настільки критично залежить сьогодні від українських ударів, чи від заблокованих портів в Азовському чи Чорному морі, чи від аграрного експорту, як залежить Україна. Тому шанси на якісь перемир'я є, особливо до завершення американських виборів, зберігатимуться. Але доля цього перемир'я знаходиться в руках у США, Європи, Китаю та зовнішніх гравців, які мають суттєвий вплив і на Росію, і на Україну.
Руслан Бортнік
