Поки інформації стосовно діалогу Путіна та Сі мало, треба чекати на продовження переговорів, бо Україна — не ключова тема.
Хоча вона і не третя-п'ята тема, а десь, умовно, друга, та при цьому й не основна. І ось саме на фінальних етапах візиту обговорюватимуть питання України.
Виходячи з нинішніх заяв, ми можемо стверджувати, що Китай і Росія надалі синхронізуються у своїх геополітичних цілях, у протистоянні глобальному порядку на чолі зі США. Вони продовжують розвивати енергетичну та економічну співпрацю, продовжують взаємну соціальну інтеграцію: це і безвізові режими, і можливість для Путіна виступити на центральних китайських телеканалах зі зверненням до китайського народу, тощо. Відбувається подальша соціально-економічна, політична та геополітична синхронізація Росії та Китаю.
При цьому Китай не хоче виглядати союзником Росії, тому що не бажає приймати на себе всю тяжкість антиросійських санкцій, відповідати за дії РФ, в тому числі в Україні — але це в тактичному плані. Стратегічно ж країни продовжують зближуватися. Але найцікавіше — глибина китайської участі у російській економіці та російській промисловій модернізації. Всі ці питання зараз вирішуються за лаштунками і вони впливатимуть безпосередньо на україно-російську війну.
Якщо виходити зі спільної заяви із згадкою України, то тут привертає увагу концентрація саме на російській оцінці подій. Тобто головною проблемою називається не російська агресія чи продовження війни, а «усунення першопричин кризи». Нагадаю, що Росія цими причинами вважає розширення НАТО, мілітаризацію України, незаконну зміну влади (з точки зору Росії) на Майдані та інше. Ось це явні підсумки переговорів, які ми маємо на даний момент.
Руслан Бортнік
