Останнім часом у Вашингтоні все частіше звучать досить жорсткі оцінки перебігу російсько-української війни. Зокрема, Директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард публічно заявила про збереження Росією стратегічної переваги та готовність Москви до тривалого виснаження супротивника задля досягнення своїх цілей. Такі тези викликають серйозні дискусії щодо майбутнього західної підтримки та можливих сценаріїв завершення конфлікту. В Україні ж ці заяви сприймаються як індикатор зміни риторики ключового партнера в бік пошуку компромісних моделей врегулювання.

Єва Антоненко, політичний аналітик УІП

Ще відомий теоретик Карл фон Клаузевіц писав, що війна є такою сферою, де панують хаос та небезпека, і навіть найпростіше рішення може видатися дуже складним. Саме тому, коли починають війни — хоча краще їх взагалі ніколи не починати — зазвичай мають як мінімум декілька планів того, як ситуація може розвиватися. Найгірше ж трапляється тоді, коли все йде не за планом, а нового плану, окрім як «просто воювати далі», немає.

Можливо, для Трампа війна і закінчена, чи Трамп хотів би її завершити — але вона не закінчена для Ірану.

Іран відмовляється її завершити, про що заявив прямо. І поки Іран буде перекривати Ормузьку протоку, поки він продовжуватиме наносити удари по американським військовим базам і базам союзників США в регіоні, війна не закінчиться. 

Останнім часом став свідком хвилі публікацій, що негативно впливають на мою репутацію й джерелом яких є матеріал Українського відділу міжнародної некомерційної організації «Радіо Свобода». Так, 03 березня 2026 року на сайті Радіо Свобода в рамках проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми» під авторством Олександри Левчак та Анни Миронюк було опубліковано статтю «Для Кремля: український політолог і російські державні дослідження «русофобії» та «ксенофобії» серед війни».

Найближчі тижні покажуть, наскільки довгою може бути ця війна.

І чи потрібна буде все ж таки сухопутна операція — або ж США та їхні союзники зможуть віднайти «лінії розломів», розколоти іранські еліти, аби зруйнувати іранський режим. 

У сучасному світі, де глобальна торгівля стикається з викликами протекціонізму та геополітичних напруг на тлі оголошеної 47им президентом США спрямованості на застосування політики всебічних торгівельних обмежень, Китай активно розвиває ініціативи, спрямовані на посилення економічної інтеграції у глобальні світові логістичні потоки.