13 жовтня 2026 року Український інститут політики провів круглий стіл «Бачення майбутнього в умовах війни: між фронтом і тилом». Учасники обговорили умови повоєнного відновлення, збереження людського потенціалу, відносини громадянина й держави, роль ветеранів та міжнародне становище України.
Центральною темою дискусії став перехід від воєнного виживання до сталого розвитку. Припинення бойових дій саме по собі не усуне накопичених соціальних суперечностей, не відновить довіри до інституцій і не забезпечить повернення українців. Тому підготовка до мирного життя має починатися вже зараз — з обговорення конкретних рішень, їхніх ресурсів і наслідків.
Відкрив і модерував дискусію Руслан Бортник. У виступах та обговоренні прозвучали різні підходи до строків і механізмів перетворень — від поетапного повоєнного переходу до економічних реформ безпосередньо під час війни.
Збереження держави й людей
Руслан Бортник визначив дві вихідні точки для оцінювання будь-якої моделі майбутнього: збереження української державності та збереження людей. На його думку, рішення слід перевіряти через їхній вплив на здатність країни самостійно розвиватися та на бажання громадян пов'язувати з нею своє життя.
Однією з головних умов такого майбутнього він назвав збереження всього закріпленого Конституцією обсягу прав і свобод. Тимчасові обмеження, зумовлені воєнним станом, мають припинятися зі зникненням їхніх правових підстав. Відновлення повноти прав не можна ставити в залежність від ухвалення нової Конституції.
Водночас Бортник запропонував орієнтуватися на модернізацію Основного Закону приблизно через п'ять років після завершення війни. Цей період необхідний для повернення людей, відновлення конкурентної політики та оцінювання роботи державних інституцій. Конституційний процес має залучати ветеранів, територіальні громади, наукову спільноту, бізнес та українців за кордоном.
Зміст запропонованої ним нової республіки — оновлений суспільний договір зі збереженням правової спадкоємності держави: громадянин виконує обов'язки й бере участь у захисті країни, держава забезпечує права та можливості розвитку, посадові особи відповідають за свої рішення, а закон діє однаково для всіх.
Фронт і тил та запобігання соціальним конфліктам
Важливою частиною круглого столу став виступ Данила Панкова, представника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він представив дослідження соціальних конфліктів, підготовлене спільно з Назаром Крицкалюком.
Панков звернув увагу на зв'язок між недовірою до державних інституцій, зниженням довіри між соціальними групами та ризиком поглиблення суспільних суперечностей. Серед проблем обговорювалися мобілізація, соціальна нерівність, становище внутрішньо переміщених осіб і різні уявлення про напрям розвитку країни.
Як інструменти запобігання конфліктам він запропонував прямий діалог влади й громадян, правову просвіту, розвиток медіації та доступні процедури врегулювання спорів. Повоєнний період, за його оцінкою, може стати часом підвищеної соціальної напруженості, тому відповідні механізми необхідно готувати заздалегідь.
Руслан Бортник окремо застеріг від конфлікту за право визначати, хто є «справжнім українцем». Ветерани, жителі різних регіонів, переселенці, біженці й ті, хто залишався вдома, мають різний досвід війни, але рівні громадянські права. Відповідальність за конкретні порушення має бути індивідуальною та встановлюватися судом.
Демократичний перехід і довіра до держави
Андрій Єрмолаєв назвав одним із ключових викликів відчуження суспільства від держави. За його оцінкою, оновлення складу влади без зміни механізмів контролю й самоорганізації може відтворювати попередню модель управління та накопичувати нові підстави для суспільного розчарування.
Він запропонував обговорити узгоджений дворічний перехідний період, протягом якого перші повоєнні парламент і місцеві органи влади зосередилися б на стабілізації, відновленні повсякденного життя та запуску нового конституційного процесу. Важливе місце в цій моделі посідають місцеве самоврядування, громадянська участь і діалог із національним капіталом, зокрема малим та середнім бізнесом.
Павло Себастьянович поставив під сумнів можливість заздалегідь забезпечити такий перехід і наголосив на значенні якості людей, які приходять до влади через вибори. У його підході центральне місце посідають децентралізація, реальні процедури безпосередньої участі громадян та відповідальність управлінців за умови економічної діяльності.
Таким чином, обговорення охопило і устрій інституцій, і якість політичних команд. Учасники по-різному оцінювали послідовність змін, але пов'язували перспективи розвитку з розширенням можливостей суспільства впливати на державні рішення.
Від виживання до творення майбутнього
Олена Суший, доктор наук з державного управління, запропонувала розглядати кілька можливих сценаріїв повоєнного розвитку. Сценарний підхід, на її думку, дає змогу заздалегідь побачити критичні рішення й ризики, що впливають на траєкторію країни.
Вона наголосила, що здатність суспільства адаптуватися до загроз і самоорганізовуватися в умовах війни має перетворюватися на здатність створювати дієві інституції. Тривале існування в режимі виживання виснажує людей і закріплює практики пристосування до неефективної системи.
Новий суспільний договір у цьому підході є системою взаємних очікувань і відповідальності між державою та громадянином, а також між групами з різним досвідом війни. Спільні рамки майбутнього мають залишати місце для різних життєвих проєктів та уявлень про справедливість.
Ветерани та повернення українців
Під час обговорення ветеранської політики Руслан Бортник запропонував персональний маршрут повернення до цивільного життя: лікування, реабілітацію, психологічну допомогу, житло, навчання та працевлаштування. Такий маршрут має передбачати відповідального координатора й зрозумілі строки надання підтримки.
Особливої уваги потребують сім'ї загиблих, зниклих безвісти й полонених, а також люди з тяжкими пораненнями. Соціальні гарантії мають забезпечуватися фінансуванням і контролем виконання. Військовий досвід при цьому може стати ресурсом для державного управління, місцевої політики та підприємництва.
Повернення українців з-за кордону обговорювалося через реальні умови життя. Безпека, робота, житло, освіта дітей і доступ до медицини визначають рішення сім'ї повернутися. Бортник запропонував враховувати отримані за кордоном кваліфікації, підтримувати перенесення бізнесу та зберігати співпрацю з українцями, які поки залишаються за кордоном. Підтримка тих, хто повертається, має поєднуватися з допомогою внутрішньо переміщеним особам і тим, хто продовжує жити в країні.
Економічна основа відновлення та міжнародна суб'єктність
Павло Себастьянович наголосив, що зміни в кредитуванні, податковій системі та умовах підприємництва необхідні вже під час війни. За його оцінкою, можливість економічного розвитку залежить від рішень влади, доступності фінансових ресурсів і здатності бізнесу працювати без надмірного адміністративного тиску.
Руслан Бортник запропонував оцінювати проєкти відновлення за створеними робочими місцями, бюджетними доходами, експортним потенціалом та зниженням критичної залежності. Серед пріоритетів він визначив оборонну промисловість, технології подвійного призначення, агропереробку, енергетику й логістику. Наука та освіта мають включатися в ці виробничі зв'язки через конкретні завдання й державні замовлення.
Сергій Знаменський звернув увагу на вихідні параметри будь-якого сценарію: територію, чисельність населення, структуру власності та доступні ресурси. Він наголосив на необхідності враховувати умови участі національного й іноземного капіталу, а також зовнішні обмеження розвитку країни.
Оксана Красовська розглянула міжнародне становище України через концепцію «глобальної стратегічної самотності». За її оцінкою, партнери дедалі частіше переглядають зобов'язання залежно від власних інтересів, тому стійкість України потребує зміцнення внутрішніх економічних, оборонних та інтелектуальних ресурсів. Міцніші відносини з іншими державами можуть формуватися через спільні виробництва, технологічну співпрацю та взаємну зацікавленість у розвитку України.
Бортник пов'язав таку модель із належністю України до європейського політичного простору та розвитком власних торговельних і посередницьких функцій у сфері безпеки. Їхньою основою мають стати сильна армія, дієва економіка, інфраструктура й передбачувані правила управління.
Продовження дискусії
За підсумками круглого столу планується публікація рецензованого збірника виступів і тез. Руслан Бортник також повідомив про намір довести представлені ідеї до народних депутатів, представників уряду та закордонних партнерів, а обговорення майбутнього України зробити регулярним.
Порушені питання формують практичний порядок денний подальшої роботи: які інституції відповідають за повоєнний перехід, якими ресурсами вони володіють і за якими показниками суспільство зможе оцінити результат. Збереження людей, відновлення довіри та здатність країни самостійно фінансувати свій розвиток стануть вирішальними умовами сталого майбутнього України.