ІНІЦІАТИВА З ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ: ПЕРШИЙ РІК ЗВЕРШЕНЬ ТА ПЕРЕМОГ

Я проголошую Ініціативу глобального управління, щоб спільно з усіма країнами вибудовувати більш справедливу і розумну систему глобального управління і спільно просувати створення спільноти єдиної долі людства.

Сі Цзіньпін

Сучасна система міжнародних відносин переживає період глибокої трансформації, пов’язаної з процесом переходу від стабільного однополярного порядку до багатополярної конфігурації. В цих умовах питання глобального управління набувають особливої актуальності.

1 вересня 2025 року на розширеному саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС+) у Тяньцзіні Голова КНР Сі Цзіньпін висунув Ініціативу з глобального управління (Global Governance Initiative, GGI, кит. 全球治理倡议). У своїй промові лідер Китаю сформулював п’ять стрижневих принципів Ініціативи:

1. суверенна рівність,

2. дотримання міжнародного права,

3. практика мультилатералізму,

4. людиноцентричний підхід,

5. орієнтація на реальні результати.

Ініціативу було подано у відповідь на питання: «яку систему глобального управління будувати як її реформувати?». Одночасна публікація концептуального документау закріпила ініціативу як найважливіший елемент сучасної китайської дипломатії [1]. Платформа ШОС, що поєднує значну частину Євразії та країни Глобального Півдня, забезпечила сприятливу аудиторію. Водночас у світі зберігалися гострі кризи, які посилювали відчуття небезпечної невизначеності у глобальному управлінні.

Безпосередній процес створення логічно продовжив низку китайських ініціатив. Ця ініціатива стала четвертою серед китайських глобальних ініціатив після Ініціативи глобального розвитку (2 вересня 2021 року) [2], Ініціативи глобальної безпеки (21 квітня 2022 року) [3] та Глобальної ініціативи цивілізацій (15 березня 2023 року) [4].

Вона позиціонується як контур, покликаний задати принципи та напрями реформування існуючої системи глобального управління в умовах світової турбулентності. Понад те, вона логічно продовжує попередні китайські ініціативи, сприяючи виходу рівень системного реформування інститутів управління.

Три попередні ініціативи сформували практичний та нормативний фундамент. Вони дозволили Китаю апробувати механізми мобілізації підтримки країн Глобального Півдня, створити мережі партнерств і набути досвіду формулювання «китайських рішень» глобальних проблем. Так, до 2024-2025 років китайська дипломатія дійшла висновків про необхідність переходу від секторальних пропозицій до комплексної рамки, що охоплює саму систему управління.

Процес формування Ініціативи пройшов шлях від формування концептуальних передумов та накопичення інституційного досвіду до офіційного проголошення, публікації концептуального документа та перших кроків інституціоналізації. Він відображає еволюцію китайського підходу до міжнародного порядку та реакцію на структурні зміни світової системи.

Процес створення будь-якої великої міжнародної ініціативи починається з осмислення існуючих теоретичних та практичних проблем. Концепція глобального управління, як самостійний феномен склалася ще наприкінці XX століття, як відповідь на зростаючу взаємозалежність держав і обмежені можливості традиційного міждержавного регулювання.

Класичною працею, яка систематизувала це поняття, стала доповідь Комісії з глобального управління «Наше глобальне сусідство» [5]. Автори доповіді наголошували на необхідності переходу від «управління державами» до більш інклюзивних форм координації за участю недержавних акторів та акцентом на спільні цінності. Вони запропонували модель «глобального сусідства», засновану на спільних цінностях, посилення ролі ООН та ширшу участь недержавних акторів.

Раніше Дж. Н. Розенау та Е.-О. Чемпіль обґрунтували можливість існування упорядкованих форм управління за умов відсутності світового уряду [6]. Вони вказували на поліцентричність сучасної світової політики та роль неформальних правил, норм та мереж. Крім того, Томас Г. Вайс неодноразово докладно аналізував нормативні, політичні та інституційні прогалини глобального управління [7, 8].

Китайська сторона починаючи з 2010-х років активно адаптувала ці теоретичні підходи до власної зовнішньополітичної практики. Китайська ініціатива глобального управління спирається на цю теоретичну традицію, але інтерпретує її через призму суверенної рівності.

Внутрішній процес підготовки включав аналітичну роботу китайських дослідницьких центрів. Концептуальна записка МЗС КНР, опублікована одночасно з оголошенням ініціативи, прямо вказує на три ключові недоліки існуючої системи:

• серйозну недопредставленість країн, що розвиваються,

• підрив авторитету Статуту ООН та односторонні практики,

• відставання у вирішенні нових дзвінків.

Ініціатива не спрямована на створення паралельної системи, а прагне вдосконалити існуючі інститути із центральною роллю ООН. Важливою умовою стало посилення ролі ШОС як майданчика для діалогу із представниками Глобального Півдня та Євразії.

Основна заявлена мета Ініціативи полягає у сприянні побудові більш справедливої та зрозумілої системи глобального управління, а також у просуванні спільноти єдиної долі людства [9]. Згідно з концептуальним документом, ініціатива спрямована на вирішення фундаментального питання сучасності: яку систему глобального управління слід будувати та яким чином її реформувати та вдосконалювати.

Конкретні цільові орієнтири включають:

1. підвищення представництва країн Глобального Півдня у міжнародних інститутах (ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ);

2. зміцнення авторитету міжнародного права та протидія практиці подвійних стандартів;

3. підвищення ефективності існуючих механізмів у вирішенні сучасних викликів (зміна клімату, штучний інтелект, кіберпростір, космос);

4. збереження та зміцнення центральної ролі ООН.

Важливо наголосити, що мета формулюється не як створення альтернативної або паралельної системи, а як удосконалення чинної. Китайська сторона неодноразово заявляла, що реформа не означає демонтаж існуючого міжнародного порядку, а спрямована на те, щоб зробити інститути більш здатними до дій, адаптації та служіння інтересам усіх країн, що особливо розвиваються.

Таким чином, цільова настанова Ініціативи має реформістський, а не революційний характер, що відрізняє її від деяких радикальніших концепцій перебудови світового порядку.

Китайська дипломатія до 2025 року накопичила достатній інституційний та нормативний досвід, що дозволило перейти від секторальних ініціатив до комплексної рамки. Ключовою причиною висування Ініціативи китайська сторона називає «дефіцит глобального управління». У концептуальних документах виділяються три основні прояви цього дефіциту.

По-перше, це серйозна недопредставленість країн Глобального Півдня в ключових міжнародних інститутах (ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ).

По-друге, ерозія авторитету існуючих механізмів, що виражається у виборчому застосуванні міжнародного права та зростанні односторонніх санкцій. І, по-третє, недостатня ефективність у вирішенні сучасних технологічних викликів глобалізованого світу.

Зростання економічної, інституційної та політичної ваги країн Глобального Півдня створили об’єктивний попит на перегляд правил, встановлених у минулому столітті. КНР, позиціонуючи себе як найбільшу країну, що розвивається, і постійного члена Ради Безпеки ООН, взяв на себе роль артикулятора цих вимог. Крім того, китайське керівництво свідомо прив’язало ініціативу до дати 80-річчя Організації Об’єднаних Націй, наголошуючи на наступності з цілями та принципами Статуту ООН та одночасно необхідністю їх актуалізації.

Ідеологічно ініціатива спирається на концепцію «спільноти єдиної долі людства», яку висунув Сі Цзіньпін у 2013 році. П’ять її стрижневих принципів, таких як суверенна рівність, міжнародне верховенство права, гуманізм, мультилатералізм і орієнтація на реальні результати, є синтезом традиційних норм Статуту ООН і китайського бачення подальшого розвитку.

Смислове ядро Ініціативи визначається через п’ять взаємопов'язаних принципів, що утворюють нормативну та ціннісну основу ініціативи.

Перший принцип – суверенна рівність. Він сприймається як вихідна причина глобального управління. Усі держави, незалежно від розміру, сили та багатства, повинні мати рівні права на участь у прийнятті рішень та користуванні благами глобального управління. Цей принцип прямо відсилає до Статуту ООН та протиставляється логіці «права сильного».

Другий принцип – дотримання міжнародного права. Він передбачає однакове застосування норм без подвійних стандартів та відмову від нав’язування «домашніх правил» окремих держав усьому міжнародному співтовариству.

Третій принцип – практика мультилатералізму. У ньому наголошується на необхідності широких консультацій, спільного будівництва та спільного користування результатами. Мультилатералізм розуміється як «істинний», тобто виключає блокове протистояння та односторонні дії.

Четвертий принцип – людиноцентричний підхід. Глобальне управління має бути інтересам народів, а чи не вузьким інтересам окремих держав чи еліт. Цей акцент зближує цю ініціативу з гуманістичними традиціями теорії глобального управління.

П’ятий принцип – орієнтація реальні результати. Ініціатива наполягає на переході від декларацій до конкретних дій та вимірних підсумків.

У сукупності ці принципи формують смислову конструкцію, в якій суверенітет і рівність виступають фундаментом, міжнародне право – гарантією, мультилатералізм – методом, людиноцентричність – ціннісним орієнтиром, а результативність – критерієм ефективності.

Змістовий зміст також включає ідею наступності. Ініціатива позиціонується як розвиток трьох попередніх китайських глобальних проектів та як внесок у реалізацію концепції спільноти єдиної долі людства. Вона претендує на роль «операційної системи», яка об'єднує секторальні ініціативи у єдину логіку.

Зміст ініціативи носить переважно нормативний та рамковий характер. Воно задає принципи та напрями, але не містить деталізованих інституційних проектів чи кількісних показників. Це дозволяє зберігати гнучкість за подальшої реалізації.

За відносно короткий період, з моменту оголошення до вересня 2026 року, ініціатива пройшла шлях від концептуальної пропозиції до активного просування, формування міжнародної підтримки та перших інституційних кроків.

На першому етапі офіційного запуску та концептуального оформлення (вересень 2025 року) найважливішою умовою стала сприятлива міжнародна реакція. Натомість, другий етап активного просування та формування міжнародної підтримки (вересень-грудень 2025 року) характеризувався інтенсивною дипломатичною роботою.

Китайські представники на різних багатосторонніх майданчиках, включаючи ООН, систематично роз'яснювали зміст та принципи ініціативи, наголошуючи на її сумісності зі Статутом ООН. За даними МЗС КНР, протягом першого року ініціативу підтримали або позитивно сприйняли близько 160 країн та міжнародних організацій; було створено «Групу друзів глобального управління» у рамках ООН (понад 60 країн). А підтримка Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша посилила легітимність пропозиції.

Паралельно йшла робота з ув’язування з практичними механізмами. Особлива увага приділялася питанням реформи міжнародних фінансових інститутів, управління штучним інтелектом та врегулювання суперечок. Ще в травні 2025 року було укладено Конвенцію про створення Міжнародної організації з посередництва, яка набула чинності 29 серпня 2025 року і надалі розглядалася як один із практичних інструментів, що відповідають духу ініціативи.

Третій етап інституціоналізації та конкретизації (2026 рік) пов’язаний із переходом від декларацій до більш системної реалізації. 17 червня 2026 року Канцелярія у справах інформації Держради КНР опублікувала Білу книгу [10]. Документ деталізував засади ініціативи, проаналізував поточні виклики глобального управління та виклав конкретні пропозиції Китаю. На прес-конференції з нагоди публікації міністр закордонних справ Ван І окреслив пріоритетні напрямки: зміцнення координації з штучного інтелекту, створення нових діалогових платформ та розвиток механізмів вирішення спорів.

Серед практичних кроків у 2026 році також слід виділити підготовку до проведення першого Форуму глобального управління в Сюн’ані, запланованого на осінь 2026 року. Він має стати регулярним майданчиком для обговорення реформи глобального управління за участю представників держав, міжнародних організацій, наукової спільноти та бізнесу.

Крім того, Китай активізував роботу зі створення Всесвітньої організації співробітництва у галузі штучного інтелекту, що відповідає принципу орієнтації на реальні результати у нових сферах глобального управління.

Результати першого року діяльності можна оцінити як значні. Одним із найбільш очевидних результатів першого року стала швидка мобілізація міжнародної підтримки. Цей показник значно перевищує початкові очікування. Дипломатична робота включала систематичні роз’яснення принципів ініціативи на майданчиках ООН, двосторонніх переговорах та багатосторонніх форумах.

Важливим здобутком стало закріплення нормативної бази ініціативи. Ініціатива сформувала нормативну базу (концептуальний документ та Біла книга), створила інституційні механізми (Група друзів) та заклала основу для практичних проектів у галузі посередництва, ІІ-управління та регулярного діалогу. Прийняті документи забезпечили концептуальну ясність та дозволили міжнародній спільноті більш предметно обговорювати зміст ініціативи.

Водночас повноцінна реалізація заявлених цілей, таких як підвищення ефективності та справедливості глобального управління, потребуватиме більш тривалого періоду. На поточному етапі ініціатива успішно виконала завдання запровадження нового порядку денного та мобілізації прихильників. Подальші результати залежатимуть від можливості перетворити накопичений політичний капітал на конкретні інституційні зміни.

До основних досягнень за період 2025-2026 років, можна віднести:

- Швидке формування широкої міжнародної підтримки;

- Створення інституційного механізму у вигляді Групи друзів глобального управління;

- публікацію програмного концептуального документа та Білої книги, які забезпечили нормативну базу;

- ув’язування ініціативи з практичними проектами;

- зміцнення наративів щодо необхідності підвищення представництва Глобального Півдня та ефективності існуючих інститутів без демонтажу системи ООН.

Ці результати свідчать про те, що Ініціатива за відносно короткий термін перейшла з розряду декларативної ініціативи до діючого дипломатичного інструменту. Основні досягнення пов’язані зі швидким розширенням кола прихильників, закріпленням ініціативи на порядку денному ООН та початком переведення принципів у практичні проекти. Водночас повноцінна оцінка довгострокового впливу Ініціативи вимагатиме подальшого спостереження за реалізацією заявлених заходів. На поточному етапі ініціатива вже продемонструвала здатність Китаю оперативно формулювати та просувати комплексні пропозиції у сфері глобального управління.

Основним напрямом подальшого розвитку Ініціативи залишається поглиблення та конкретизація її нормативних засад. П’ять стрижневих принципів (суверенна рівність, дотримання міжнародного права, мультилатералізм, людиноцентричний підхід та орієнтація на реальні результати) задають рамку, яка потребує постійного наповнення конкретним змістом.

Найближчими роками пріоритетом стане переведення принципів в операційні критерії та стандарти. Це передбачає розробку більш детальних рекомендацій щодо реформи ключових глобальних інститутів, а також щодо управління новими технологічними сферами. Біла книга цього року вже окреслила ці галузі як пріоритетні. Подальший розвиток, ймовірно, буде пов'язаний із підготовкою галузевих концептуальних документів.

Важливим напрямком залишиться ув'язка із трьома попередніми китайськими ініціативами. Ця ініціатива позиціонується як «операційна система», що поєднує секторальні проекти. У це може призвести до формування більш цілісної китайської архітектури глобального управління.

Інституційний розвиток ініціативи визначатиметься кількома паралельними процесами.

По-перше, зміцнення та розширення «Групи друзів глобального управління». Подальше зростання чисельності та перехід від консультативного формату до більш структурованого механізму координації позицій можуть суттєво підвищити вплив ініціативи в ООН.

По-друге, створення та розвиток спеціалізованих майданчиків. Перший Форум глобального управління в Сюн'ані, запланований на поточний осінь, має потенціал стати регулярним міжнародним заходом. У разі успішного проведення він може закріпитись як щорічна платформа для діалогу між державами, міжнародними організаціями, науковою спільнотою та бізнесом.

По-третє, просування нових механізмів у конкретних сферах. Особлива увага приділяється управлінню штучним інтелектом. Плани створення Всесвітньої організації співробітництва в галузі штучного інтелекту та проведення профільних заходів у 2026 році вказують на намір Китаю зайняти лідируючі позиції в цій галузі. Аналогічні зусилля можуть бути зроблені у сфері посередництва та сталого розвитку.

Практична реалізація буде зосереджена на кількох пріоритетних сферах, де дефіцит управління найбільш відчутний. До них відносяться:

a) реформа міжнародної фінансової архітектури з метою підвищення представництва країн, що розвиваються;

b) формування інклюзивних норм та механізмів управління штучним інтелектом;

c) зміцнення багатосторонніх підходів до кліматичного порядку денного;

d) розвиток інструментів мирного вирішення спорів;

e) підтримка реалізації Пакту заради майбутнього та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року.

Успіх у цих напрямах залежатиме від здатності Китаю не лише пропонувати ініціативи, а й забезпечувати їхнє ресурсне наповнення, а також уміння знаходити баланс між просуванням власних інтересів та формуванням широкого консенсусу.

Перспективи подальшого розвитку виглядають сприятливими і до позитивних факторів можемо віднести:

1. запит країн Глобального Півдня, що зберігається, на підвищення своєї ролі в глобальному управлінні;

2. накопичений дипломатичний капітал та широка підтримка ініціативи;

3. наявність програмних документів, що задають чітку рамку;

4. збіг принципів ініціативи з низкою ідей, давно обговорюваних теоретично глобального управління.

Натомість існують серйозні обмежуючі фактори. Геополітична напруженість та конкуренція між великими державами можуть ускладнювати формування консенсусу. Скептицизм частини західних держав щодо китайських ініціатив зберігається.

У середньостроковій перспективі, розвиток, найімовірніше, піде шляхом поступової інституціоналізації, розширення кола прихильників і накопичення практичних кейсів в окремих сферах. Радикального перебудови глобальної архітектури не слід очікувати; Реалістичнішим виглядає сценарій еволюційного впливу на існуючі інститути.

Насамкінець слід зазначити, що Ініціатива з глобального управління виникла на перетині об'єктивних структурних змін світової системи, теоретичних напрацювань у галузі глобального управління та цілеспрямованої китайської зовнішньополітичної стратегії. Її основні причини пов'язані з визнанням дефіциту представництва, авторитету та ефективності існуючих інституцій. Передумовами були попередні китайські глобальні ініціативи та концепція спільноти єдиної долі людства. Умовами стали історичний момент 80-річчя ООН, майданчик ШОС та зростаючий запит країн Глобального Півдня на справедливіший порядок.

Основна мета ініціативи полягає у сприянні побудові більш справедливої ​​та ефективної системи глобального управління за збереження центральної ролі ООН. Смисловий зміст визначається п'ятьма взаємозалежними принципами, що утворюють цілісну нормативну конструкцію, що поєднує суверенну рівність, верховенство права, мультилатералізм, людиноцентричність та результативність. Конкретний зміст носить рамковий характері і ставить напрями реформ без жорсткої інституційної деталізації. Вона є спробою Китаю запропонувати комплексну нормативну відповідь на структурні проблеми сучасної системи глобального управління.

Процес її створення є послідовний перехід від секторальних пропозицій до системної рамки реформування глобального управління. Він спирався на теоретичні напрацювання у галузі глобального управління, практичний досвід трьох попередніх китайських ініціатив, аналіз структурних дефіцитів існуючої системи та використання сприятливого міжнародно-політичного контексту.

Ініціатива глобального управління не претендує на демонтаж існуючої системи, а пропонує її реформування на засадах суверенної рівності та справжнього мультилатералізму. У будь-якому випадку поява ініціативи відображає глибокі зрушення у світовій політиці і заслуговує на уважний науковий аналіз.

Перспективи ініціативи загалом сприятливі завдяки широкій підтримці та відповідності запитам значної частини міжнародного співтовариства. Однак успіх залежатиме від здатності перетворити декларації на вимірні результати та від зовнішньополітичного контексту. Вона має потенціал стати стійким елементом сучасної системи глобального управління за умови послідовної та гнучкої реалізації. Її подальша доля залежатиме від здатності міжнародного співтовариства перетворити проголошені принципи на конкретні інституційні зміни.

 

Лозовицький Олександр Станіславович, кандидат політичних наук (Ph.D.), доцент на посаді професора, European Association of Chinese Studies (м. Париж, Франція, ЄС)

Джерела:

1. Concept Paper on the Global Governance Initiative / Ministry of Foreign Affairs of the People’s Republic of China. Beijing, 1 September 2025. URL: https://www.fmprc.gov.cn/eng/xw/wjbxw/202509/t20250901_11699912.html

2. The Global Development Initiative / Ministry of Foreign Affairs of the People’s Republic of China. Beijing, 2 September 2021. URL: https://www.fmprc.gov.cn/eng/zy/jj/GDI_140002/wj/202406/P020240606606193448267.pdf

3. The Global Security Initiative / China Diplomacy. Beijing, 21 April 2022. URL: https://en.chinadiplomacy.org.cn/pdf/The_Global_Security_Initiative_Concept_Paper.pdf

4. The Global Civilization Initiative / China Diplomacy. Beijing, 15 March 2023. URL: https://en.chinadiplomacy.org.cn/gci/index.shtml

5. Commission on Global Governance. Our Global Neighborhood : The Report of the Commission on Global Governance. Oxford : Oxford University Press, 1995. 410 p.

6. Rosenau J. N., Czempiel E.-O. (eds.). Governance without Government : Order and Change in World Politics. Cambridge : Cambridge University Press, 1992. 311 p.

7. Weiss T. G. Global Governance : Why? What? Whither? Cambridge : Polity Press, 2013. 256 p.

8. Weiss T. G., Wilkinson R. (eds.). International Organization and Global Governance. 3rd ed. London ; New York : Routledge, 2023. 845 p.

9. Fu Xiaoqiang. Global Governance Initiative: China’s Proposal to Build a More Just and Equitable Global Governance System / China International Studies. 2025. Vol. 35, No. 6. P. 4–14.

10. More Just and Equitable Global Governance: China’s Principles, Proposals and Actions / Ministry of Foreign Affairs of the People’s Republic of China. Beijing, 17 June 2026. URL: https://english.www.gov.cn/archive/whitepaper/202606/17/content_WS6a326192c6d00ca5f9a0bab7.html