ПІДСУМКИ ТИЖНЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР (7–14 вересня 2026 року).

Дорогі друзі, ми продовжуємо нашу роботу і пропонуємо вашій увазі новий випуск публічної аналітики Українського Інституту Політики — «Підсумки тижня», присвячений ключовим подіям і політичним тенденціям останніх днів в Україні. Для тих, кому необхідні глибший аналіз, розширена фактологічна база, конфіденційні оцінки ризиків і прогнози для ухвалення управлінських рішень, доступні професійні аналітичні продукти УІП у закритому форматі: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.

 

ПІДСУМКИ ТИЖНЯ:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР.

(7–14 вересня 2026 року)

Активізація мирного процесу, започаткована човниковими візитами спецпредставників Президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва, радше нагадувала спробу технічного перезавантаження переговорного процесу або навіть його імітацію, необхідну сторонам із внутрішньополітичних причин (вибори у США, сильний суспільний запит на мир в Україні та РФ). Насправді ні Росія, ні Україна поки не готові чимось жертвувати заради досягнення компромісу і перемир’я. Обидві сторони зберігають готовність продовжувати війну.

Проте всі учасники продовжують підтримувати видимість переговорного процесу, виходячи з власних політичних інтересів. Для Росії важливе відновлення відносин зі США, включно з обговоренням санкцій і перспектив економічного співробітництва. Україна не хоче виглядати винною у зриві переговорів в очах адміністрації Дональда Трампа і водночас прагне використати контакти для отримання додаткової військової та фінансової допомоги. Але стратегічно Україна не має наміру йти на будь-які поступки заради мирного врегулювання і чекатиме результатів проміжних виборів до Конгресу США у листопаді 2026 року, перш ніж формувати свою переговорну стратегію. Саме тому візит С. Віткоффа та Дж. Кушнера в Україну не міг принести конструктивних результатів щодо врегулювання війни.

Команда Д. Трампа готується до виборів у Конгрес США, тому їй потрібна публічна картинка відновлення переговорів щодо України, яку можна представити американському виборцю як результат дипломатичних зусиль Президента. Європейські країни беруть участь у цьому процесі, щоб зберегти свій вплив на можливу угоду та не допустити ухвалення рішень щодо України і європейської безпеки без їхньої участі.

Водночас за підсумками візитів Дж. Кушнера та С. Віткоффа до Москви й Києва може складатися враження, що позиції США і РФ зараз ближчі одна до одної, ніж позиції США, України та європейських країн. І Білий дім, і Кремль радше орієнтовані на досягнення підсумкової угоди про завершення війни, тоді як українське керівництво поки говорить переважно про різні варіанти кластерних перемир’їв. Показово, що після візитів С. Віткоффа та Дж. Кушнера Д. Трамп провів приблизно годинну телефонну розмову саме з В. Путіним, тоді як окремої розмови з В. Зеленським не відбулося; також поки не призначено майбутню зустріч президентів України та США. Ба більше, Президент США Д. Трамп закликав Україну припинити удари по російській паливній інфраструктурі, фактично перекладаючи на Київ частину відповідальності за дефіцит дизельного пального та енергетичні наслідки розв’язаної ним війни з Іраном напередодні виборів до Конгресу США 3 листопада 2026 року.

Така лінія Вашингтона загалом політично зміцнює позиції Кремля. Помічник президента РФ Ю. Ушаков публічно сформулював одну з ключових вимог Москви до Вашингтона: «США мають припинити будь-яку допомогу Києву для якнайшвидшого врегулювання війни в Україні».

В Україні поки не мають наміру йти на поступки Москві, а також підігравати Д. Трампу, і разом із європейськими партнерами займають вичікувальну позицію, розраховуючи в майбутньому на зміну політичного балансу у США — послаблення команди Д. Трампа та повернення до влади Демократичної партії США після виборів до Конгресу. Це ще одна з причин, чому Україна навряд чи зараз погодиться на будь-які невигідні для себе американські пропозиції щодо мирного врегулювання до листопада 2026 року.

Водночас Україні доводиться розраховувати на продовження бойових дій і готуватися до важкої зими в умовах періодично поновлюваних майже безперервних російських ракетно-дронових обстрілів.

РФ продовжує регулярні масовані обстріли України, розширюючи географію атак і перелік уражуваних об’єктів цивільної, енергетичної, транспортної та логістичної інфраструктури. Останнім часом були уражені торговельні центри в Сумах і Павлограді, паливні об’єкти в Києві, промислове підприємство у Дніпрі, продовольчі та фармацевтичні склади, портова і залізнична інфраструктура. Водночас російські удари набувають характеру «вогневої каруселі» — послідовних хвиль дронів, хибних цілей і ракет, спрямованих на виснаження та перевантаження української ППО. Київ уже адаптує роботу транспорту і систему повітряних тривог до тривалих нальотів.

Новим витком ескалації стала атака реактивного дрона на пасажирський потяг поблизу станції Ягодин біля польського кордону. Незадовго до удару цим маршрутом прослідував дипломатичний потяг, у якому перебували колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт і радники з питань безпеки низки європейських держав. Така атака могла бути розрахована на підвищення особистих ризиків для західних представників і скорочення інтенсивності їхніх візитів до Києва, які наочно демонструють включеність України до західної сфери впливу.

Додаткову загрозу становить можливе масове виробництво в РФ реактивних безпілотників, хоча озвучена колишнім керівником Google Еріком Шмідтом оцінка становить 80 тис. апаратів до грудня цього року. Водночас така масштабна цифра може мати й політичну функцію: формувати уявлення про неминучість подальшого виснаження України і тим самим посилювати тиск на Київ із метою схилити його до поступок у межах мирного врегулювання.

Так чи інакше, основним завданням влади стає збереження стійкості енергетичної системи, великих міст і тилової інфраструктури за умов збереження дефіциту засобів ППО та невизначеності щодо обсягів зовнішньої допомоги. Зокрема, масштабні довгострокові контракти формують основу майбутнього постачання України, але не покривають її поточних потреб, оскільки між виділенням фінансування, розміщенням замовлень і фактичним надходженням озброєнь зберігається значний часовий розрив. Україна укладає контракти на постачання близько 1 тис. ракет для систем Patriot. Однак основна частина цих ракет надійде лише в наступні роки, тому довгострокові контракти не розв’язують проблему захисту країни найближчої зими. На найближчу зиму Україні, за заявою Президента В. Зеленського, необхідно отримувати по 100–120 ракет Patriot щомісяця — 300–360 перехоплювачів протягом трьох основних зимових місяців. У зв’язку з цим Київ просить союзників передавати перехоплювачі з уже наявних національних запасів. Першою на цей заклик відреагувала Німеччина: міністр оборони Борис Пісторіус оголосив про термінову передачу Україні ракет PAC-2 із запасів Бундесверу та закликав інші держави ухвалити аналогічні рішення.

В Уряді України попереджають, що затримка міжнародного фінансування може призвести до обмеження державних видатків і затримок соціальних виплат. Це попередження, зокрема, використовується як інструмент публічного тиску на Верховну Раду з метою прискорити ухвалення непопулярних у суспільстві законопроєктів. Для розблокування частини допомоги до 1 листопада Уряд має ухвалити 44 постанови, а Парламент — 43 закони, включно з оподаткуванням міжнародних посилок вартістю до €150 і рішеннями у сфері судової реформи. Додатковим ризиком залишається розрив між обіцяною на 2026 рік військовою допомогою в розмірі $81 млрд і підтвердженими $72 млрд, а заявлена Києвом потреба ще у $27 млрд викликає розбіжності серед європейських партнерів. При цьому український бюджет уже враховує очікуване надходження по $52 млрд із кредитного пакета ЄС у 2026 та 2027 роках, дві третини якого призначені для оборони, а також ще близько $52 млрд від країн поза ЄС і міжнародних фінансових інституцій протягом двох років.

В Україні триває апаратне протистояння між антикорупційними органами та окремими ланками правоохоронної вертикалі, політично орієнтованими на Офіс Президента, яке стосується розподілу впливу всередині державної системи. Черговим проявом цього процесу стала справа «Карфаген», що переросла у відкритий конфлікт Офісу Генерального прокурора з НАБУ і САП: після розслідування діяльності оточення генпрокурора Руслана Кравченка та його заяви про відставку він висунув обвинувачення проти директора НАБУ Семена Кривоноса й особи, пов’язаної з керівником САП Олександром Клименком, а потім виїхав за кордон. НАБУ і САП назвали те, що сталося, продовженням системного тиску влади. Однак поки незрозуміло, чи були дії генпрокурора його особистою ініціативою, чи координувалися на вищому політичному рівні. Президент Володимир Зеленський і керівник ОП Кирило Буданов публічно дистанціювалися від дій Р. Кравченка. При цьому Президент закликав Верховну Раду невідкладно підтримати звільнення генпрокурора.

 

_________________________

 

Мирні переговори. Підсумки візиту спецпредставників Президента США С. Віткоффа та Дж. Кушнера до Москви й Києва.

5 вересня 2026 року спецпредставники Президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер прибули до Москви, де провели понад три години на закритих переговорах із Президентом РФ Володимиром Путіним. З російської сторони у зустрічі також брали участь помічник Президента РФ Юрій Ушаков і спецпредставник Кирило Дмитрієв. Обговорювалися можливі параметри припинення війни, ситуація на фронті, а також перспективи російсько-американського економічного співробітництва. Ю. Ушаков охарактеризував переговори як «конструктивні, відверті та корисні», однак про конкретні домовленості або прорив оголошено не було. В. Путін попросив передати Д. Трампу подяку і «найкращі побажання», зазначивши, що ситуація навколо України залишається складною. Пізніше Ю. Ушаков публічно сформулював одну з ключових вимог Москви до Вашингтона: «США мають припинити будь-яку допомогу Києву для якнайшвидшого врегулювання війни в Україні».

6 вересня С. Віткофф і Дж. Кушнер прибули до Києва і також провели тривалі переговори з Президентом України Володимиром Зеленським.

Україна запросила європейських представників (радника Президента Франції з питань дипломатії та національної безпеки Еммануеля Бонна, радника канцлера Німеччини із зовнішньої політики та безпеки Гюнтера Зауттера і радника прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джонатана Пауелла) взяти участь у зустрічі з С. Віткоффом і Дж. Кушнером. Європейці мали підтримати Україну, посилити її переговорну позицію та захистити від можливого тиску. У складі української переговорної групи разом із Президентом України Володимиром Зеленським брали участь керівник Офісу Президента України Кирило Буданов, перший заступник керівника Офісу Президента Сергій Кислиця, голова Служби зовнішньої розвідки України Рустем Умєров і голова парламентської фракції «Слуга Народу» Давид Арахамія.

В. Зеленський пізніше повідомив, що американська сторона представила кілька «гідних ідей», деталі яких було вирішено тимчасово не розкривати до їх подальшого опрацювання. Конкретної угоди за підсумками візиту досягнуто не було, однак розпочалася підготовка подальших консультацій України, США та європейських партнерів, а також можливої нової тристоронньої зустрічі з РФ.

Йшлося про так званий зимовий пакет. Зокрема, Україна порушувала питання про постачання систем протиповітряної оборони Patriot, оплачуваних європейськими країнами. В. Зеленський також розраховує у 20-х числах вересня провести зустріч із Президентом США Дональдом Трампом (попередньо, поки немає підтверджень підготовки такої зустрічі) і домогтися погодження додаткового «зимового пакета» підтримки, передусім засобів протиповітряної оборони та ракет для захисту української енергетичної інфраструктури.

В. Зеленський заявив про готовність України до так званих кластерних, або секторальних, перемир’їв — окремих домовленостей про припинення взаємних ударів по портовій, енергетичній та іншій критичній інфраструктурі. Але Москва поки не готова до подібних угод, оскільки вважає, що зберігає перевагу над Україною у цих сферах. З боку України говорять виключно про часткові заходи деескалації: конкретний план остаточного мирного врегулювання і параметри повноцінної мирної угоди поки не обговорюються.

Українська сторона, вочевидь, не була готова обговорювати будь-які нові мирні плани та ініціативи. Головна стратегія України полягала в тому, щоб не обговорювати конкретні мирні плани, а спробувати використати цей візит для отримання додаткових пакетів фінансової та військової допомоги, а також нових постачань озброєнь із боку США.

Невідомо, що обговорювалося під час окремої закритої зустрічі між Стівом Віткоффом і Володимиром Зеленським. Однак у межах переговорів делегацій розглядалося питання створення демілітаризованої зони в Донецькій і Запорізькій областях як елемента розведення сторін, а також можливого розміщення там контингенту країн ООН. Крім того, обговорювалися ідеї, відображені у початковому мирному плані Дональда Трампа з 28 пунктів, представленому в листопаді 2025 року. Серед них — відмова України від вступу до НАТО і закріплення нейтрального статусу зі збереженням можливості вступу до Європейського Союзу, внесення відповідних змін до Конституції України, скорочення чисельності української армії, можливі гарантії безпеки, а також інвестиції у відновлення країни коштом заморожених активів РФ.

Змістовна закритість переговорів компенсувалася активною медійною складовою. Давид Арахамія з’явився перед журналістами у футболці з написом «Київський режим», і такі самі футболки були подаровані Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру. Володимир Зеленський також пожартував, що присутність американських представників «спрацювала краще, ніж Patriot», оскільки на час їхнього візиту РФ скасувала удари по Києву. Ці епізоди і загалом акцент на зовнішній атмосфері переговорів фактично відволікали увагу від їхньої слабкої інформаційної наповненості та відсутності змістовних результатів.

Проте з боку України підсумкова публічна оцінка переговорів була обережно-позитивною. Володимир Зеленський назвав три раунди переговорів «дуже змістовними» і повідомив про появу кількох нових ідей, але водночас визнав відсутність суттєвого прогресу в переговорах і заявив, що війна, найімовірніше, триватиме взимку.

Для президентської команди головним результатом, вочевидь, стало підтримання і збереження прямого контакту з оточенням Д. Трампа, залучення європейців до переговорного формату і перенесення подальшого обговорення на наступні зустрічі.

Стів Віткофф і Джаред Кушнер також говорили про «змістовну» розмову та відновлення дипломатичного руху. Дж. Кушнер повідомив, що США працюють над створенням «мирного пакета» щодо врегулювання в Україні. Він додав, що сподівається на відновлення переговорів у тристоронньому форматі за участю України, Росії та США. С. Віткофф зі свого боку зазначив: «Я думаю, ми досягли значного прогресу в Москві. Ми почули нові ідеї. Ви чули, як президент Зеленський говорив про тристоронні переговори, про які, як ми сподіваємося, буде оголошено найближчим часом. У Москві ми обговорили багато інших важливих і обґрунтованих ідей, які привезли сюди, до Києва. Ми вважаємо, що співпраця має вирішальне значення. Саме тому сьогодні тут присутні представники розвідок країн ЄС. Ми привезли членів нашої команди, які глибоко залучені до пошуку рішення тут. Для досягнення результату обом сторонам необхідно піти на компроміси і зблизити свої позиції. І ми вважаємо, що маємо все необхідне для цього. Ми сповнені рішучості, нам не байдуже, і ми сподіваємося, що все це приведе до успішного, мирного та дипломатичного рішення», — заявив С. Віткофф.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що за підсумками візитів американських спецпосланників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Києва й Москви протягом найближчих кількох тижнів може бути сформована дорожня карта для відновлення переговорів між Україною та РФ. «На мою думку, найближчими тижнями з’явиться можливість розробити дорожню карту для подальших кроків із відновлення переговорів і, можливо, дійти висновку, який буде прийнятним для обох сторін», — сказав М. Рубіо.

М. Рубіо охарактеризував зустрічі з Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним, що відбулися 5–6 вересня, як «змістовні», відзначивши наявність нових ідей щодо мирного врегулювання, до яких сторони виявили певну відкритість. Водночас чиновник наголосив, що займає стриману позицію, не виявляючи надмірного оптимізму або песимізму, оскільки в обох воюючих сторін, як і раніше, залишаються жорсткі «червоні лінії», а ознак готовності до масштабних поступок наразі немає. «Я не хочу характеризувати їх як хороші чи погані, продуктивні чи непродуктивні — за винятком того, що вони були предметними*. Ми спостерігаємо за конфліктом уже досить тривалий час і поки не бачимо значного прогресу з* обох сторін у плані готовності йти на поступки, а обидві сторони досі дотримуються дуже чітких “червоних ліній”**», — зазначив М. Рубіо.

Заява М. Рубіо про можливу появу дорожньої карти найближчими тижнями дозволяє припустити, що Вашингтон справді намагається підготувати новий переговорний формат, визначити послідовність подальших кроків і знайти простір між «червоними лініями» Москви та Києва. Однак наразі йдеться лише про наміри та «нові ідеї». Немає погоджених параметрів припинення вогню, взаємних поступок, гарантій безпеки або затвердженого формату переговорів. Тому дипломатична активність поки більшою мірою створює видимість руху, ніж свідчить про реальне зближення позицій.

Водночас може складатися враження, що на цьому етапі позиції США і РФ ближчі одна до одної, ніж позиції Вашингтона, України та європейських країн. І Вашингтон, і Москва орієнтовані на досягнення підсумкової угоди про завершення війни, тоді як українське керівництво поки говорить переважно про різні варіанти кластерних перемир’їв.

Імовірно, тому після візитів С. Віткоффа та Дж. Кушнера Д. Трамп провів приблизно годинну телефонну розмову з главою РФ В. Путіним, тоді як окремої телефонної розмови з В. Зеленським не відбулося. За підсумками переговорів помічник президента РФ Ю. Ушаков заявив: «Трамп зацікавлений у тому, щоб прориву в українському врегулюванні було досягнуто під час його президентства. Трамп у розмові з Путіним проводив думку про необхідність завершення конфлікту в Україні, що відкрило б перспективи для масштабного відновлення відносин Росії та США. Путін підтримав налаштованість Трампа на розбудову конструктивного партнерства Росії та США». Сам Президент США заявив, що В. Путін хоче укласти угоду, додавши: якщо цього хоче і В. Зеленський, «це було б добре». Таке формулювання фактично переносить частину відповідальності за подальше просування переговорного процесу на українську сторону. Д. Трамп також допустив можливість нової двосторонньої зустрічі з російським Президентом.

Крім того, Д. Трамп закликав Україну припинити удари по російській інфраструктурі виробництва та зберігання дизельного пального. «Зеленський має зробити одну річ. Він має припинити знищувати дизельне пальне в Росії. Саме це спричиняє дефіцит дизельного пального. Це не проблема Близького Сходу. Це наслідок подій між Росією та Україною», — заявив Президент США. У Росії цей заклик Д. Трампа до українського керівництва привітали. Напередодні виборів до Конгресу США 3 листопада 2026 року Д. Трамп у такий спосіб фактично перекладає на Україну відповідальність за енергетичні та цінові наслідки розв’язаної ним війни з Іраном, представляючи українські удари по російській нафтовій інфраструктурі головною причиною дефіциту дизельного пального.

 

Справа «Карфаген» переросла у відкритий конфлікт між Офісом Генерального прокурора та антикорупційними органами.

Розслідування НАБУ і САП у справі «Карфаген» переросло з кримінального провадження про покровительство шахрайським кол-центрам у відкритий конфлікт між Офісом Генерального прокурора та антикорупційними органами. Під час повторних слідчих дій в ОГП було підготовлено ще п’ять повідомлень про підозру. Заяву про відставку подала перша заступниця Генерального прокурора Марія Вдовиченко. Раніше обшуки відбулися у голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера — за місцем його проживання у Києві та Одесі; у чиновника вилучили телефон, однак його самого не затримували. З О. Кіпером пов’язані як М. Вдовиченко, так і заступник начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергій Кропива, який фігурує у справі «Карфаген».

На тлі розслідування заяву про відставку подав Генеральний прокурор Руслан Кравченко. Однак перед звільненням він перевів конфлікт із НАБУ і САП у публічну площину, повідомивши, що підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Генпрокурор звинуватив його у підробленні офіційних документів та одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а також заявив про фіктивне усиновлення дитини з метою уникнення юридичної відповідальності. Крім того, Р. Кравченко повідомив про підозру особі, близькій до керівника САП Олександра Клименка, і звинуватив співробітників антикорупційних органів у незаконному доступі до матеріалів кримінальних проваджень.

НАБУ і САП відкинули ці звинувачення та розцінили дії генпрокурора як продовження системного тиску на незалежні антикорупційні органи. За їхньою оцінкою, активна фаза цього протистояння розпочалася ще влітку 2025 року зі спроби підпорядкувати НАБУ і САП Офісу Генерального прокурора. У Бюро також наголосили, що не беруть участі у політичній боротьбі, а на момент публічної заяви Р. Кравченка повідомлення про підозру С. Кривоносу офіційно вручено не було.

Після підписання документів Р. Кравченко виїхав з України. Сам він пояснив поїздку службовим відрядженням і наміром поінформувати міжнародних партнерів про ситуацію в антикорупційних органах. За офіційною версією Офісу Генерального прокурора, його перебування у Франції було пов’язане з участю у слуханнях ПАРЄ щодо викрадених українських дітей. Проте поєднання заяви про відставку, звинувачень на адресу керівників НАБУ і САП та подальшого виїзду за кордон посилило враження системної кризи всередині української правоохоронної вертикалі.

Загалом те, що відбувається, виглядає як продовження боротьби президентської вертикалі та антикорупційних органів за вплив на ключові державні інститути країни. Однак поки залишається незрозумілим, чи діяв Р. Кравченко самостійно — керуючись, наприклад, особистою помстою, прагненням відповісти на розслідування проти свого оточення або іншими мотивами, — чи його дії координувалися на вищому політичному рівні.

Публічно Президент Володимир Зеленський дистанціювався від дій генпрокурора і зажадав від Верховної Ради негайно підтримати його звільнення: «У цього Генерального прокурора є лише один шлях — звільнення з посади. Саме це я йому і сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Прошу парламентарів підтримати це звільнення невідкладно». Керівник Офісу Президента Кирило Буданов також відмежувався від того, що відбувається, зосередившись передусім на його зовнішньополітичних наслідках: «На жаль, у мене недостатньо часу відповісти на всі ваші запитання, тому скажу коротко: усе це ненормально і максимально шкодить іміджу України у світі».

Таким чином, Президент і керівник його Офісу публічно представили дії Р. Кравченка як самостійну лінію. Однак їхні заяви самі по собі поки не дають остаточної відповіді на запитання, чи була атака на керівництво НАБУ і САП виключно самодіяльністю генпрокурора, який залишає посаду, чи частиною ширшого апаратного протистояння.

 

Повітряний терор РФ: тактика «вогневої каруселі» в небі України.

РФ продовжує регулярні масовані обстріли України, розширюючи географію атак і перелік уражуваних об’єктів цивільної, енергетичної, транспортної та логістичної інфраструктури. Останнім часом були уражені торговельні центри у Сумах (9–10 вересня) і Павлограді (10 вересня), паливні об’єкти в Києві, підприємство з виробництва соняшникової олії у Дніпрі, продовольчі та фармацевтичні склади, портова і залізнична інфраструктура.

Новим витком ескалації стала атака реактивного дрона на пасажирський потяг поблизу станції Ягодин біля польського кордону. Незадовго до удару там прослідував дипломатичний потяг із колишнім прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном (він відвідував щорічну міжнародну конференцію з безпеки «Ялтинська європейська стратегія» YES Annual Meeting 2026), колишнім прем’єр-міністром Швеції Карлом Більдтом і європейськими радниками з питань безпеки. Метою такої атаки міг бути демонстративний тиск на європейські еліти. Показово, що ще 2 вересня заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв, погрожуючи західним політикам «неминучою відплатою», окремо зазначив, що вони «часто їздять до Києва потягом». Росію, безумовно, дратують регулярні візити західних політиків і чиновників до Києва, оскільки вони наочно демонструють включеність України до західної сфери впливу та збереження політичної підтримки українського керівництва. Тому удар по маршруту, яким користуються іноземні делегації, міг бути розрахований на підвищення особистих ризиків таких поїздок і поступове зниження інтенсивності контактів Заходу з Києвом.

При цьому сам Київ залишається одним із пріоритетних напрямків російських атак, тому міська влада адаптує роботу столиці до тривалих повітряних тривог. Комендантську годину скорочено до періоду з 01:00 до 05:00, а повітряні загрози розділено на «жовтий» рівень під час атак дронів і «червоний» — у разі ракетної, балістичної або комбінованої небезпеки. Під час «жовтої» тривоги зелена лінія метро працює повністю, включно з рухом через Південний міст; під час «червоної» — лише на окремих ділянках. На зупинках громадського транспорту планується встановити перші 40–50 мобільних укриттів, розрахованих приблизно на 30–40 осіб кожне.

Російська тактика обстрілів набуває характеру «вогневої каруселі»: безпілотники та хибні цілі запускаються послідовними хвилями з різних напрямків. Перші групи виявляють роботу радарів і мобільних вогневих груп, змушують витрачати боєприпаси та перевантажують управління ППО. Після цього через виявлені слабкі ділянки можуть спрямовуватися основні ударні дрони, реактивні БПЛА або ракети. Водночас багатогодинні тривоги порушують роботу транспорту, підприємств та установ, посилюючи психологічний і економічний тиск на населення.

Головна перевага цієї тактики полягає в кількісній перевазі та несприятливому для України співвідношенні вартості нападу і перехоплення: дешевий дрон здатний змусити ППО застосовувати значно дорожчу ракету. Однак тривалі атаки потребують масового і стабільного виробництва безпілотників, а повторюваність маршрутів поступово полегшує їх виявлення. Повільні апарати залишаються вразливими для РЕБ, мобільних груп і дронів-перехоплювачів, а велика кількість хибних цілей скорочує частку носіїв реального бойового навантаження.

Колишній керівник Google Ерік Шмідт повідомив, що у відкритих джерелах називалася цифра близько 80 тис. реактивних дронів, які Росія нібито може підготувати до грудня цього року, водночас визнавши, що не знає, чи відповідає ця оцінка дійсності. Якщо такий обсяг справді буде сформовано, наявна українська ППО, зрозуміло, не зможе перехоплювати всі апарати традиційними засобами. Водночас ця цифра може відображати максимальний виробничий потенціал або сукупний випуск різних типів БПЛА, а не реальний запас реактивних дронів. Подібні оцінки можуть використовуватися, зокрема, для посилення тези про неможливість тривалої оборони України і тиску на Київ із метою ухвалення компромісів у межах мирного врегулювання.

 

Західні партнери погодили нові заходи військової підтримки України.

За підсумками 36-го засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн», що відбулося 8 вересня, партнери погодили нові заходи військової підтримки, зосереджені передусім на посиленні ППО, постачанні безпілотників та артилерійських боєприпасів. Німеччина оголосила про нові постачання ракет-перехоплювачів для систем Patriot і озброєння для літаків F-16, а також про закупівлю дронів. Велика Британія виділить £100 млн на придбання американського озброєння через механізм PURL, забезпечить до кінця 2026 року постачання ще 95 тис. безпілотників, а також десятків тисяч артилерійських снарядів збільшеної дальності, профінансованих іншими державами. Нідерланди спрямують $300 млн на проєкт Drone Line і передадуть 300 ракет для боротьби з БПЛА.

Естонія збереже підтримку України у 2027 році на рівні не менше 0,25% ВВП. Норвегія підтвердила раніше анонсований пакет на $200 млн для закупівлі ракет Patriot. Іспанія виділить €2 млн на придбання пального через Агентство НАТО з підтримки та постачання, а також поставить ракети для ППО й артилерійські боєприпаси. Литва внесе $10 млн до механізму PURL, Польща готує новий пакет допомоги на €50 млн, що включає засоби протиповітряної оборони, а Швеція надасть пакет на $28 млн, половина якого — $14 млн — буде спрямована до PURL.

Окремим джерелом фінансування стане дворічний кредит ЄС Україні обсягом €90 млрд: Євросоюз схвалив використання €6,1 млрд на придбання ракет-перехоплювачів для Patriot, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Для цього передбачено п’ять винятків зі стандартних умов програми: три стосуються українських дронів і комплектуючих, вартість яких перевищує встановлені ліміти, ще два — американського обладнання, включно з ракетами PAC-3. Закуповувати їх Україна зможе, зокрема, через механізм НАТО PURL.

Міністр оборони України Євгеній Хмара повідомив, що коштом кредиту ЄС і допомоги партнерів Україна укладає контракти на постачання близько 1 тис. ракет для систем Patriot. Однак основна частина цих ракет надійде лише в наступні роки, тому довгострокові контракти не розв’язують проблему захисту країни найближчої зими. У зв’язку з цим Київ просить союзників передавати перехоплювачі з уже наявних національних запасів. Першою на цей заклик відреагувала Німеччина: міністр оборони Борис Пісторіус оголосив про термінову передачу Україні ракет PAC-2 із запасів Бундесверу та закликав інші держави ухвалити аналогічні рішення.

 

В Уряді України закликають Парламент ухвалити закони, необхідні для розблокування міжнародного фінансування.

В Уряді України заявляють, що уповільнення міжнародного фінансування може призвести до обмеження державних видатків і затримок соціальних виплат, якщо Верховна Рада не ухвалить закони, необхідні для розблокування допомоги. Міністр фінансів Сергій Марченко попередив, що в разі збереження нинішньої ситуації можливі затримки соціальних виплат. За його словами, Уряд вичерпав можливості переконання Парламенту і змушений скорочувати видатки: «Ми вичерпали всі вербальні способи комунікації, тому змушені застосовувати заходи з обмеження видатків. Ми дійшли до межі, і немає пояснень, чому ми в цей складний період не можемо проголосувати за ці законопроєкти, розуміючи всю важливість питання».

Однією з умов розблокування частини зовнішньої допомоги залишається ухвалення законопроєкту про оподаткування міжнародних посилок вартістю до €150, який Верховна Рада вкотре не підтримала. Загалом для виконання погоджених із партнерами зобов’язань Уряду необхідно ухвалити до 1 листопада 44 постанови, а Парламенту — 43 закони. Як заявив прем’єр-міністр Сергій Корецький, відповідний пакет охоплює податкові зміни, включно з оподаткуванням невеликих посилок, а також судову реформу та інші інституційні зобов’язання.

Паралельно зберігається розрив між заявленими союзниками обсягами військової підтримки та фактично виділеними коштами. На липневому саміті НАТО партнери України пообіцяли надати протягом 2026 року військову допомогу на $81 млрд, тоді як, за даними Міністерства оборони України, на цей момент підтверджено $72 млрд. Таким чином, поки залишається незабезпеченим фінансування ще приблизно на $9 млрд. Протягом літа представники європейських структур у Києві додатково аналізували українські бюджетні показники, формуючи власну оцінку реального дефіциту.

Водночас серед європейських партнерів немає єдиної оцінки заявленої Києвом потреби у додаткових $27 млрд: частина чиновників вважає її завищеною. Разом із тим ще навесні представники ЄС попереджали держави-члени, що фактичні потреби України можуть виявитися на кілька мільярдів євро вищими за початкові розрахунки.

У межах кредитного пакета ЄС Україна розраховує отримати близько $52 млрд у 2026 році та ще $52 млрд у 2027 році, причому дві третини цих коштів призначені для оборонних видатків. Додатково країни, що не входять до Європейського Союзу, і міжнародні фінансові інституції мають надати ще близько $52 млрд кредитного фінансування протягом 2026–2027 років. Ці очікувані надходження вже враховуються українським Урядом під час планування бюджету і фінансування поточних зобов’язань.

 

Бойові дії.

Темпи російського наступу загалом залишаються невисокими, однак лінія фронту продовжує поступово зміщуватися, а на окремих ділянках виникають нові загрози для української оборони. За минулий тиждень РФ захопила близько 31 км² і зараз контролює 117,072 тис. км², або 19,39% території України. Суттєвих проривів не відбулося, але російські війська просувалися в районах Гуляйполя та Оріхова (Запорізька область), Добропілля, Костянтинівки і на Слов’янсько-Краматорському напрямку (Донецька область).

Найнебезпечніші зміни фіксуються на Оріхівському напрямку (Запорізька область). Фактично починається боротьба за Оріхівський укріпрайон. Російські підрозділи проникають на південно-східну околицю Оріхова, а на південь від міста населений пункт Новоданилівка переведений до сірої зони. Потенційно втрата Оріхова може відкрити російським військам шлях для подальшого просування в напрямку Запоріжжя та погіршити становище ЗСУ на всій південній лінії фронту, хоча безпосередня загроза місту поки невелика.

На Лиманському напрямку (Донецька область) ЗСУ з травня намагаються ліквідувати російський плацдарм на західному березі річки Жеребець. Досягнуто певних успіхів, але повністю ліквідувати плацдарм поки не вдалося. Це послабило б тиск на Лиман і Слов’янськ, однак чотиримісячний український наступ поки не набув характеру оперативного прориву.

Водночас фронт наближається до Слов’янська і Краматорська (Донецька область), а стрілецькі бої вже відзначалися в районі населеного пункту Миколаївка. Його захоплення дозволило б РФ створити опорну базу для тиску на Слов’янськ і просування через Сіверський Донець у напрямку Лимана. При цьому російські заяви про захоплення Лимана і Святогірська поки не відповідають дійсності.

На Куп’янському напрямку (Харківська область) становище ЗСУ повільно погіршується: російські війська частково відновили присутність, втрачену після українських контратак. Суперечлива ситуація зберігається в районі так званого Красноярського виступу (Харківська область) площею близько 400–500 км². Російська сторона заявляє про оточення українських підрозділів у цьому районі, Україна це заперечує. Однак проникнення російських груп до низки населених пунктів тут створює загрозу поступового стиснення виступу та ускладнення оборони на лівому березі Сіверського Донця. Основні сили сторін тут, як і на Сумському напрямку (Сумська область), поки не залучені.

 

Карти бойових дій.

(За даними Deep State map)

Донецька область.

 

Запорізька область.

 

Руслан Бортнік, Оксана Красовська

для Українського Інституту Політики

 

Друзі, нагадуємо, що для організацій, бізнесу та приватних клієнтів доступні додаткові аналітичні продукти Українського Інституту Політики: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.