ПІДСУМКИ ТИЖНЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР (24–31 серпня 2026 року).

Дорогі друзі, ми знову з вами і дуже раді нашій новій зустрічі! Після літніх канікул команда Українського Інституту Політики повертається з новими силами, новими ідеями та новим випуском публічної аналітики. Новий політичний сезон обіцяє бути насиченим несподіваними подіями. Для тих, кому необхідні більш глибокий аналіз, розширена фактологічна база, конфіденційні оцінки ризиків і прогнози для ухвалення управлінських рішень, ми готові запропонувати професійні аналітичні продукти в закритому форматі. Нагадуємо, що для організацій, бізнесу та приватних клієнтів доступні додаткові аналітичні продукти Українського Інституту Політики: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.

 

 

ПІДСУМКИ ТИЖНЯ:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР.

(24–31 серпня 2026 року)

Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви (25 серпня 2026 року) поки не привів до відновлення конструктивних мирних переговорів щодо врегулювання війни в Україні. Навпаки, ситуація виходить на новий рівень ескалації. РФ підвищує ставки та супроводжує політичні погрози на адресу України та її західних партнерів повітряним терором.

Водночас відсутність дипломатичної розв’язки поки не означає припинення контактів: після візиту Джона Реткліффа переговорний процес помітно інтенсифікувався. 31 серпня Президент В. Зеленський провів детальну телефонну розмову з представниками Д. Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Сторони обговорили ситуацію на фронті та почали узгоджувати терміни їхнього візиту в Україну, який має бути присвячений пошуку подальших шляхів мирного врегулювання. Того ж дня міністр фінансів США Скотт Бессент зустрівся з російським міністром Антоном Сілуановим на полях засідання G20 і попередив, що до завершення війни Москва не може розраховувати на пом’якшення економічного тиску, укладення нових угод і відновлення повноцінного співробітництва зі США.

Таким чином, візит директора ЦРУ міг дати імпульс активізації подальших контактів США як із російською, так і з українською стороною. Однак ознак зближення позицій або підготовки конкретного компромісу поки немає: США, ймовірно, продовжують зондувати межі можливих поступок сторін і водночас посилюють тиск на Москву, тоді як російське керівництво відповідає на дипломатичну активність подальшим підвищенням військово-політичних ставок.

Російські політики різко активізували ядерну риторику. Одразу після від’їзду американської делегації РФ провела випробування стратегічної ядерної ракети. Одночасно МЗС РФ заявило про готовність завдати ударів по військових об’єктах Великої Британії «як на території України, так і за її межами», звинувативши Лондон у передачі ЗСУ зброї та технологій для атак по російській території.

Паралельно з цим РФ відновила інтенсивні обстріли міст України. Нова виснажлива тактика майже цілодобових російських обстрілів спрямована тепер не просто на знищення української логістики, а на цілодобовий тиск, виснаження ППО та психологічний пресинг населення і бізнесу. Основною ціллю таких атак стали насамперед Київ і Київська область. З 27 серпня і станом на 31 серпня Київ та область уже п’яту добу перебувають під практично безперервними атаками російських безпілотників. Москва перейшла від періодичних нічних ударів до багатогодинного виснаження столиці: реактивні БПЛА запускаються тепер дробовими хвилями вдень і вночі, змушуючи систему ППО постійно витрачати ресурси, а місто — багаторазово зупиняти метро, рух транспорту, роботу підприємств, торговельних центрів і державних установ.

Міністерство оборони РФ офіційно оголосило про підготовку нових «масованих ударів» по об’єктах енергетичної інфраструктури України. У Москві їх представляють як відповідь на українську кампанію симетричних ударів по російській економічній інфраструктурі: нафтопереробних заводах, нафтогазових об’єктах, а також логістичних центрах найбільших торговельних мереж Wildberries і Ozon, які Україна звинувачує в обслуговуванні російської військової економіки. Лише в серпні українські сили атакували російські НПЗ щонайменше 21 раз, а з середини липня було уражено вісім із десяти найбільших складів Wildberries і низку об’єктів Ozon.

Демонстративна агресивність Москви пов’язана не лише з прагненням залякати Україну і змусити її прийняти російські умови завершення війни, а й із наближенням виборів до Державної думи РФ (голосування відбудеться 18–20 вересня 2026 року). Напередодні федеральної кампанії Кремлю важливо продемонструвати власному електорату, що війна розвивається за керованим сценарієм, російське керівництво зберігає ініціативу і здатне жорстко відповідати на удари України, попри дедалі помітніші проблеми з безпекою, паливом і роботою цивільної інфраструктури всередині самої Росії.

При цьому після виборів до Державної думи РФ у російського керівництва можуть виявитися значною мірою «розв’язані руки» для ухвалення непопулярних рішень, які Кремль воліє не виносити в публічний простір до виборів. Йдеться, наприклад, про нову хвилю мобілізації, подальше обмеження цивільного сектору та переведення економіки в більш повноцінний воєнний режим. Кремль також отримає можливість дозувати ескалацію залежно від реакції Вашингтона. Найбільш небезпечним стає коротке політичне вікно між виборами до Державної думи РФ 20 вересня та проміжними виборами до Конгресу США 3 листопада 2026 року. У цей період Москва може свідомо посилювати воєнний тиск на Україну, розраховуючи, що нові удари, втрати та руйнування безпосередньо впливатимуть на американську виборчу кампанію.

На воєнному рівні перевага в окремих технологічних сегментах продовжує переходити від однієї сторони до іншої, не створюючи стратегічного перелому на фронті. Якщо ще на початку літа перевага України в зоні middle strike (охоплює оперативну глибину тилу противника від 10 до 50 кілометрів від лінії бойового зіткнення) дозволяла завдавати системних ударів безпілотниками «Hornet» по російських об’єктах у Криму та трасі «Новоросія», то до кінця серпня ініціатива тимчасово перейшла до РФ за рахунок масового застосування реактивних БПЛА. Однак подібні технологічні переваги зазвичай зберігаються один-два місяці, після чого противник адаптується, нарощує засоби перехоплення або виводить на поле бою власне технологічне рішення.

Хоча Україна загалом змогла загальмувати російський наступ, однак вона не отримала можливостей для стратегічного контрнаступу. Протягом усього 2026 року російські війська змогли захопити лише Родинське і, ймовірно, завершити захоплення більшої частини м. Часового Яру (у Донецькій області), однак масштабного оперативного прориву не відбулося. При цьому зберігається високий ризик втрати Костянтинівки, розпочалися бої за Добропілля (у Донецькій області) та Оріхів (у Запорізькій області).

За збереження нинішнього балансу до весни 2027 року війна між РФ та Україною, найімовірніше, розвиватиметься як тотальне протиборство тилів. Обидві сторони продовжать завдавати ударів по енергетичній, промисловій, транспортній і торговельній інфраструктурі, прагнучи викликати гуманітарні та економічні кризи, підірвати соціальну стійкість населення. Тобто компенсувати відсутність вирішального результату на фронті внутрішньою дестабілізацією противника.

Переломити цю логіку могло б політичне рішення одного або кількох ключових лідерів, готових взяти на себе відповідальність за припинення війни та пов’язані з цим внутрішні ризики. Однак у нинішніх умовах такий сценарій видається вкрай малоймовірним: позиції сторін залишаються несумісними, а політична ціна компромісу для кожного з учасників продовжує сприйматися як вища, ніж ціна подальшої ескалації.

У внутрішній політиці України продовжується боротьба за контроль над основними фінансовими потоками та ключовими державними інститутами між антикорупційною вертикаллю і президентською системою влади. Операції НАБУ і САП «Форрест Гамп» і «Феміда», що розпочалися 19–20 серпня, до кінця місяця переросли в масштабний наступ на політичні, банківські, адміністративні та судові зв’язки, що зачіпають найближче оточення влади.

Водночас Президент Володимир Зеленський поки виграє черговий раунд протистояння навколо посади міністра оборони з колишнім очільником відомства Михайлом Федоровим і антикорупційними та суспільно-політичними структурами, які його підтримують. Спроби зберегти М. Федорова на чолі Міністерства оборони або зірвати призначення нового керівника відомства провалилися. Відеозвернення М. Федорова із закликом розпочати підготовку до проведення виборів, опубліковане 18 серпня безпосередньо перед голосуванням Верховної Ради за нових міністрів оборони та закордонних справ, стало головним інструментом публічного тиску на Президента і Парламент. До цього ж можна віднести і протести на вулицях, і нові розслідування НАБУ у справах «Форрест Гамп» і «Феміда» (фактично продовження справи «Мідас»), спрямовані на удар по керівництву Офісу Президента України, державних органів і керівництву державного Sense Bank. Але зірвати голосування або змусити Президента скасувати своє рішення не вдалося. Є. Хмара (авторитетний генерал і колишній керівник елітного спецпідрозділу СБУ «Альфа») був призначений міністром оборони України 19 серпня 2026 року за підтримки широкого консенсусу депутатів у 312 голосів. Президент В. Зеленський таким чином переграв М. Федорова та проігнорував його тиск, а можливість повернення на посаду для ексміністра була фактично повністю виключена.

Після поразки М. Федоров фактично ретирувався на зовнішній майданчик, прийнявши пропозицію стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто з питань оборонних інновацій. Саме Італія стала однією з країн, де колишньому українському міністру надали найбільш помітну публічну підтримку. Але політично цей крок виглядає як тактичний відступ М. Федорова всередині України та перенесення частини його активності на міжнародний рівень, де він розраховує зберегти політичну вагу, зовнішні зв’язки та можливість подальшого повернення в українську політику.

Однак М. Федоров фактично закріпився серед чотирьох найвпливовіших політичних фігур України поряд із Володимиром Зеленським, Валерієм Залужним і Кирилом Будановим, перетворившись на самостійну політичну фігуру з досить високим електоральним потенціалом. Після звільнення рівень довіри громадян до Михайла Федорова (65%) зріс одразу на 30 в.п. і тепер він 2-й у рейтингу довіри після ексголовкома В. Залужного (70%), випереджаючи при цьому главу Офісу Президента К. Буданова (62%) і самого Президента В. Зеленського (59%). У разі проведення президентських виборів М. Федоров (15,7%) потенційно випереджає К. Буданова (8,5%), може впевнено посісти 3-тє місце після В. Зеленського (26%) і В. Залужного (17,4%) (дані Соціологічної групи «Рейтинг» від 20–21 липня 2026 року). Такий електоральний потенціал у перспективі дозволяє М. Федорову формувати власну політичну силу і претендувати на створення впливової фракції в майбутньому Парламенті, залежно від результатів майбутніх виборів.

Дефіцит оборонного бюджету України сягнув $27 мільярдів. Президент Володимир Зеленський офіційно підтвердив цю цифру, пояснивши, що війна критично подорожчала, а Міністерство оборони було змушене перенести та достроково витратити в першій половині року кошти, закладені на друге півріччя (зокрема, на масове виробництво дронів і закупівлю ППО). Із цієї суми близько $20 мільярдів екстрено необхідні до кінця року на поточне грошове забезпечення військовослужбовців і виплати сім’ям загиблих, а ще $8–10 мільярдів потрібні для авансових контрактів на озброєння на початок наступного року. Як головний вихід із цього фінансового глухого кута Київ пропонує Європейському Союзу механізм «фронтлоада» — дострокове перенесення та виплату в поточному році частини 90-мільярдного європейського кредиту, спочатку запланованої на наступні періоди.

 

______________________________

 

Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.

25 серпня 2026 року директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив неоголошений візит до Москви — перший публічно відомий візит керівника американської розвідки до Росії з 2021 року. Поїздка готувалася в умовах підвищеної секретності: про неї заздалегідь не повідомили навіть частину високопоставлених представників адміністрації США, а ЦРУ і Білий дім спочатку відмовилися розкривати її програму. Дж. Реткліфф зустрівся з директором Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним і головою ФСБ Олександром Бортніковим, однак зустрічі з Президентом РФ Володимиром Путіним не було. На прохання Вашингтона Україна на час візиту утрималася від ударів по Москві, щоб забезпечити безпеку американської делегації.

Сам формат поїздки вказує на надзвичайно закритий характер обговорень. Робочі контакти між американськими та російськими спецслужбами продовжуються і без особистих візитів, тому прибуття директора ЦРУ до Москви могло знадобитися або для передачі інформації та пропозицій, які сторони не вважали можливим обговорювати телефоном чи іншими дистанційними каналами, або для досягнення попередніх домовленостей, що вимагали особистого підтвердження повноважень Дж. Реткліффа як представника Д. Трампа. Не можна виключати і доставку на борту американського військово-транспортного літака закритих документів, технічних матеріалів або іншого спеціального вантажу.

Точні цілі візиту досі достовірно не відомі, але в зарубіжних ЗМІ з’явилося кілька версій. The Wall Street Journal і Politico повідомляли, що Дж. Реткліфф міг передати попередження про неприпустимість російських провокацій проти країн НАТО, насамперед держав Балтії, а також вимагати від Москви обмежити військову та економічну підтримку Ірану. Обговорювалися також можливі обміни ув’язненими та відновлення каналів взаємодії між спецслужбами. Дональд Трамп назвав поїздку «напіврутинною» і публічно відкинув версії про те, що вона була пов’язана із загрозою нападу РФ на НАТО або спробою залучити Москву до тиску на Іран. За даними Axios, Дж. Реткліфф запропонував провести тристоронню зустріч Д. Трампа, В. Путіна і В. Зеленського та намагався з’ясувати, чи здатні керівники російських спецслужб вплинути на позицію Кремля. Одночасно він передав російській стороні американську оцінку воєнної ситуації та закликав Москву укласти угоду до можливого погіршення її становища. 28 серпня представники США поінформували В. Зеленського про зміст московських контактів і пропозицію провести тристоронній саміт.

Найімовірніше, візит мав комплексний характер і був спрямований насамперед на зондування готовності російського керівництва повернутися до мирних переговорів та обговорювати можливі поступки. Одночасно директор ЦРУ міг передати російському керівництву позицію США, включно з попередженнями, вимогами та оцінкою подальших наслідків відмови від переговорів. Не виключено, що жорсткість переданого американського послання могла викликати роздратування Москви і стати однією з причин подальшої демонстративної ескалації.

Візит Дж. Реткліффа не привів до відновлення переговорів або зниження ескалації. Одразу після від’їзду американської делегації Росія посилила воєнний тиск: провела демонстраційні випробування стратегічного озброєння, відновила масовані удари по Україні та розпочала багатогодинну кампанію реактивних безпілотників проти Києва і Київської області. Москва також оголосила про підготовку нових ударів по українській енергетиці та посилила погрози на адресу Великої Британії й інших західних партнерів України.

 

Активізація російських ударів по тиловій інфраструктурі України.

РФ різко посилила обстріли українських міст. Основною ціллю нової повітряної кампанії стали Київ і Київська область.

З 27 серпня і станом на 31 серпня Київ та область уже п’яту добу перебувають під практично безперервними атаками російських безпілотників. Москва перейшла від нічних пакетних ударів до багатогодинного виснаження столиці: реактивні БПЛА запускаються дробовими хвилями вдень і вночі, змушуючи систему ППО постійно витрачати ресурси, а місто — багаторазово зупиняти метро, рух транспорту, роботу підприємств, торговельних центрів і державних установ. Лише 27 серпня в Києві 13 разів оголошували повітряну тривогу, атака 28–29 серпня тривала понад 28 годин, а удари 30 і 31 серпня зберігали практично безперервний характер. За перші чотири дні цієї кампанії РФ запустила близько 1,5 тис. безпілотників, значна частина яких була спрямована на столичний регіон.

Руйнування логістичної, складської та промислової інфраструктури залишається важливим воєнним завданням РФ, однак до нього додався повітряний терор як інструмент психологічного та соціально-економічного тиску: постійна сирена, неможливість повноцінно розпочати робочий день, перевантаження транспортної системи та поступове виснаження населення.

За 27–31 серпня в Києві були пошкоджені житлові та нежитлові будівлі, гімназія, школа, медичний заклад, спортивний комплекс, кафе, автомобілі, складські приміщення та об’єкти великих торговельних мереж. Протягом серпня були пошкоджені або знищені об’єкти найбільших торговельних і логістичних компаній: Fozzy Group («Сільпо», «Фора» і Fozzy), «Епіцентру», NOVUS, Varus і КОЛО, Rozetka, «Нової пошти», Roshen, Comfy, «Аврори», Auchan та інших. Удари по розподільчих центрах призвели до перебоїв із постачанням окремих товарів, зокрема в магазинах NOVUS і АТБ.

У Київській області постраждали житлові будинки, магазини, склади та інша інфраструктура в Бучанському, Броварському та Бориспільському районах. Найважчі наслідки мав удар по складу боєприпасів у селі Мила Бучанського району 28 серпня, що спричинив масштабну вторинну детонацію: загинули 38 осіб, серед них мешканці будинку для літніх людей, близько 20 осіб отримали поранення, четверо вважаються зниклими безвісти, пошкоджено близько 50 будівель, евакуйовано сотні жителів. За фактом зберігання боєприпасів у безпосередній близькості від житлової забудови відкрито кримінальне провадження за статтею про службову недбалість. Аналогічний випадок стався зовсім нещодавно — 6 липня у Вишневому, де російський удар по складу одного з підприємств «Укроборонпрому» також спричинив детонацію: загинули 9–10 осіб, було пошкоджено майже 300 будинків, 91 із них був повністю зруйнований. Повторення трагедії показує, що після Вишневого необхідних висновків зроблено не було.

Вранці 31 серпня атаки продовжилися: були пошкоджені складські приміщення та житловий будинок, четверо людей отримали поранення. Нова російська тактика спрямована на одночасне виснаження ППО, порушення нормального життя багатомільйонної столиці та посилення тиску на українське керівництво на тлі спроб США відновити переговорний процес.

У зв’язку зі зміною російської тактики обстрілів і переходом до тривалих атак реактивних безпілотників Київ почав переглядати чинні протоколи безпеки, оскільки багаторазові повітряні тривоги фактично паралізують нормальну життєдіяльність столиці.

Рада оборони Києва звернулася до Кабінету Міністрів із пропозицією пом’якшити комендантську годину, дозволивши рух транзитного вантажного транспорту та пересування пасажирів, які прибувають на вокзали вночі; змінити режим роботи бізнесу, окремих медичних, навчальних і комунальних закладів під час тривалих повітряних тривог; переглянути обмеження руху автомобільного транспорту мостами; а також не зупиняти «зелену» лінію метро та рух поїздів через Південний міст.

Напередодні 1 вересня адміністрації столичних шкіл почали інформувати про нові правила: у більшості навчальних закладів учнів 6–11-х класів переводять на дистанційний або змішаний формат, тоді як учні 1–4-х класів, насамперед у школах з обладнаними укриттями, продовжать навчання очно.

 

Антикорупційний наступ: від «справи Міндіча» до «Форрест Гампа» і «Феміди».

19 серпня 2026 року НАБУ і САП оголосили про проведення масштабної антикорупційної спецоперації «Форрест Гамп». За версією слідства, злочинна організація за участю чинного та колишнього народних депутатів, представників Офісу Президента, державних органів і керівництва державного Sense Bank забезпечила легалізацію 150 млн грн готівкових коштів. Гроші через ланцюжок підконтрольних компаній і банківських рахунків були введені в офіційний фінансовий обіг і використані для внесення застави за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка — фігуранта справи «Мідас», також відомої як «справа Міндіча».

Заставу за Г. Галущенка внесли чотири компанії: ТОВ «Тетрас Оптіма» — 54 млн грн, «Гіран Контракт» — 87 млн грн, «Скайт Рітейл» — 5 млн грн і «Пелет Сервіс» — 4 млн грн. За наявними даними, не менше 87,86 млн грн із загальної суми безпосередньо або транзитом пройшли через Sense Bank. Прокурор САП заявив у суді, що готівкові кошти для організації застави передав Тимур Міндіч, після чого група провела їх через компанії та банківську інфраструктуру, надавши грошам видимість легального походження.

Серед ключових фігурантів розслідування опинилися колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра, народний депутат Вадим Столар, колишній народний депутат та екскерівник «Укрбуду» Максим Микитась, бізнесмен Василь Астіон, а також представники Міністерства юстиції та керівництва Sense Bank. Назва «Форрест Гамп» з’явилася після публікації перехопленої розмови, у якій один з учасників порівняв оформлення частини сумнівних операцій на власних дітей із наївністю героя однойменного фільму.

До 31 серпня розслідування вже призвело до конкретних кадрових і процесуальних наслідків. В. Зеленський 19 серпня звільнив І. Мудру з Офісу Президента. 25 серпня Вищий антикорупційний суд постановив утримувати її під вартою протягом 60 днів із можливістю внесення 20 млн грн застави, хоча САП вимагала 150 млн грн; згодом за колишню чиновницю почали вносити заставу кількома частинами. М. Микитась був поміщений під варту з альтернативою 30 млн грн застави, а керівник «Метробуду» Валентин Єлізаров — із заставою 20 млн грн. За генерального директора з правових питань Офісу Президента Олександра Дубовика внесли визначені судом 7 млн грн застави.

Вадиму Столару заочно повідомили про підозру одразу за п’ятьма статтями Кримінального кодексу України, включно зі створенням злочинної організації, заволодінням майном і легалізацією коштів. Під час обшуків та оголошення підозри депутат перебував за межами України. Це посилює політичне значення справи, оскільки депутатська група В. Столара «Відновлення України» входить до системи неформальної парламентської більшості та регулярно надає владі голоси, яких бракує при ухваленні ключових рішень.

28 серпня НАБУ і САП розширили коло підозрюваних, повідомивши про підозру впливовому бізнесмену та колишньому депутату Дніпропетровської обласної ради Василю Астіону. За версією слідства, організатори використовували його неформальні зв’язки в судовій системі для отримання рішень в інтересах підконтрольних компаній. В. Астіону також інкримінується участь у легалізації коштів, призначених для внесення застави за фігуранта справи «Мідас». Таким чином, розслідування продовжує рухатися від безпосередніх виконавців фінансових операцій до людей, які забезпечували політичні, судові та ділові зв’язки організації.

20 серпня НАБУ і САП оприлюднили другий блок розслідування під назвою «Феміда», присвячений рейдерському захопленню підприємств і нерухомості. За версією слідства, чинний і колишній народні депутати спільно з представниками Офісу Президента, Міністерства юстиції, суддями та хакерами використовували підроблені документи і судові рішення, фіктивні борги та втручання в державні реєстри. Учасники організації, ймовірно, заволоділи активами підприємств вартістю понад 248 млн грн і намагалися отримати контроль над нерухомістю в Києві вартістю понад 207 млн грн. Один з епізодів був пов’язаний з об’єктами в центрі столиці вартістю понад 500 млн грн, а на фінансування незаконних операцій, за даними слідства, було спрямовано не менше 514 тис. доларів.

До кінця серпня операція «Феміда» вийшла безпосередньо на судову систему. Стало відомо, що ще 19 серпня НАБУ і САП провели обшуки у голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігоря Дашутіна та голови Касаційного господарського суду Лариси Рогач. Офіційні результати цих слідчих дій поки не розкриті, однак сам вихід розслідування на керівників двох касаційних судів підтверджує, що йдеться про значно ширшу інфраструктуру впливу, ніж початкова схема легалізації застави.

Окремим напрямом удару став державний Sense Bank. Уряд припинив повноваження голови наглядової ради Миколи Гладишенка та ініціював відсторонення голови правління Олексія Ступака. САП вимагала помістити О. Ступака під варту з альтернативою внесення 150 млн грн застави, однак станом на 31 серпня остаточне рішення суду публічно не повідомлялося. 25 серпня банк тимчасово відсторонив директора департаменту фінансового моніторингу та заблокував їй доступ до корпоративних систем. Одночасно Національний банк розпочав позапланову перевірку Sense Bank, оцінку професійної придатності його керівництва та колективної придатності наглядової ради.

З 24 серпня НБУ почав перевіряти інші фінансові установи, через які вносилися застави за фігурантів проваджень ВАКС, на предмет дотримання законодавства про фінансовий моніторинг. Таким чином, «Форрест Гамп» створює прецедент перегляду всієї банківської інфраструктури внесення великих застав. Уряд паралельно доручив прискорити підготовку Sense Bank до приватизації, заявивши, що отримані кошти можуть бути спрямовані на потреби оборони. Формально це подається як очищення банку та скорочення державної присутності, однак політично прискорений продаж також стає частиною боротьби за майбутній контроль над активом.

Навколо Державної служби фінансового моніторингу та її керівника Філіпа Проніна також посилюється тиск. Очолюване ним відомство за період з 2025 року по травень 2026 року сформувало майже 600 матеріалів про підозрілі операції клієнтів Sense Bank на загальну суму 32 млрд грн і передало їх правоохоронним органам. Водночас НАБУ раніше звинувачувало Держфінмоніторинг у фактичному «італійському страйку» — формальному виконанні запитів без надання необхідного обсягу даних і реального сприяння розслідуванням. Опозиційні депутати зажадали від уряду відсторонити Ф. Проніна, поклавши на нього політичну відповідальність за те, що механізм фінансового контролю не зупинив легалізацію 150 млн грн.

Однак станом на 31 серпня Ф. Проніну не повідомлено про підозру безпосередньо в межах операцій «Форрест Гамп» або «Феміда», і рішення про його звільнення не ухвалено.

Механізм застави за Германа Галущенка також поки формально не переглянуто. Якщо НАБУ і САП зможуть довести незаконне походження 150 млн грн, слідство отримає підстави домагатися стягнення цих коштів, зміни запобіжного заходу та повернення колишнього міністра під варту.

Антикорупційна вертикаль фактично використовує двоетапну стратегію. Спочатку великі застави змусили фігурантів справи «Мідас» шукати значні суми і тим самим розкривати пов’язані компанії, банківські рахунки, ділові контакти та людей, готових надати гроші. На другому етапі НАБУ і САП завдають удару по виявленій інфраструктурі: компаніях, через які проводилися кошти, керівництву державного банку, чиновниках Офісу Президента, депутатах, бізнесменах і судових зв’язках, що забезпечували стійкість усієї групи.

Водночас президентська вертикаль поки зберігає здатність обмежувати політичну шкоду. В. Зеленський оперативно звільнив І. Мудру, уряд змінив керівництво Sense Bank і прискорив підготовку банку до продажу, демонструючи готовність самостійно проводити кадрову зачистку.

 

Ситуація навколо екс-міністра оборони Федорова.

Після невдалої спроби повернутися на посаду міністра оборони М. Федоров переніс частину своєї професійної активності на міжнародний рівень. 28 серпня під час візиту до Рима він прийняв пропозицію стати позаштатним радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто з питань оборонних інновацій. У новій ролі М. Федоров консультуватиме італійське оборонне відомство щодо розвитку безпілотників, автономних систем, протиповітряної оборони та сектору defense tech, використовуючи досвід технологічної війни, отриманий Україною. Після зустрічі в Римі ексміністр повернувся в Україну: його представники окремо підкреслили, що він не переїжджає до Італії, продовжить жити в Києві та займатися українськими оборонно-технологічними проєктами.

Всередині України цей крок сприймається неоднозначно. З одного боку, запрошення Г. Крозетто підтверджує міжнародне визнання компетенцій М. Федорова і здатне відкрити українським defense-tech-компаніям додаткові канали співпраці, інвестицій і виходу на європейський ринок. З іншого боку, прийняття посади радника іноземного уряду невдовзі після конфлікту з Президентом виглядає як тактичний відступ у внутрішньому протистоянні та спроба зберегти політичну вагу через підтримку закордонних партнерів. Додаткові питання викликає консультування іноземного оборонного відомства людиною, яка ще нещодавно мала доступ до чутливої інформації про стан ЗСУ, закупівлі та українські військові технології, хоча представники М. Федорова запевняють, що його робота не передбачає передачі державної таємниці або інформації з обмеженим доступом.

Загалом зараз імовірність компромісу між ексміністром оборони М. Федоровим і Президентом В. Зеленським знижується і є малоймовірною. Оскільки для Президента в цьому немає гострої необхідності. Зеленський зміг призначити свого міністра оборони Є. Хмару і заявив, що чотири рази пропонував Федорову різні посади, тому більше не має наміру йти йому на поступки. Компроміс можливий лише в тому разі, якщо сам Федоров піде на певні поступки В. Зеленському, що зараз виглядає малоймовірно.

Протести через відставку Федорова зараз пішли на спад, багато в чому тому, що сам Федоров їх не підтримав і не очолив. Тому суттєвої загрози масштабних протестів для влади поки немає.

Президент і його адміністрація поки намагатимуться зберегти команду Федорова всередині Міністерства оборони і реалізувати ті його ідеї та ініціативи, які не порушують політичний баланс, але залишаються інформаційно та політично вигідними і яскравими. Збереження команди створює видимість того, що влада зберігає всю спадщину Федорова.

У перспективі частина цієї команди може бути поступово усунута, однак цього з точністю стверджувати не можна. Можливо, вони ще зможуть спрацюватися, принаймні з частиною з них. Зараз влада демонструє, що всі напрацювання Федорова у сфері дронів, ударних систем і модернізації армії будуть збережені. Самого Федорова усунули, але його команда, яка безпосередньо реалізовувала ці досягнення, залишиться всередині Міністерства оборони та продовжить втілювати його продуктивні ідеї.

Новий міністр оборони Євген Хмара також намагається зберегти наступність військово-технологічного курсу. Зокрема, він виступив за продовження реформи оборонних закупівель і збереження ключових фахівців команди Федорова — першого заступника міністра Олексія Вискуба та заступника міністра Мстислава Баніка. У структурі відомства продовжили роботу заступники Сергій Боєв і Василь Шкураков, а також державний секретар Іван Турчак. Одночасно Хмара формує власну управлінську вертикаль і вибудовує пряму взаємодію з новим головкомом ЗСУ М. Драпатим.

Цікавою є реакція на звільнення М. Федорова західних партнерів, яка пройшла два різні етапи. Після звільнення Михайла Федорова в середині липня 2026 року значна частина європейської оборонно-технологічної спільноти виступила на його підтримку або висловила занепокоєння його відставкою. Після заклику Федорова провести вибори під час війни, що прозвучав 18 серпня, ставлення стало значно холоднішим. Підтримка його військових та антикорупційних реформ збереглася, тоді як ідея негайного відновлення виборчого процесу практично не отримала відкритої інформаційної підтримки.

Найбільш демонстративно Федорова підтримав міністр оборони Італії Гвідо Крозетто. Він повідомив, що зателефонував Федорову наступного дня після звільнення і запропонував йому стати своїм радником у Римі: «Коли ти хочеш приїхати до Рима і працювати зі мною як радник?» Крозетто назвав цю пропозицію проявом «поваги та дружби», а самого Федорова — людиною, яка «повністю переписала правила гри на полі бою».

Після заклику Федорова провести вибори під час війни ситуація суттєво змінилася. Жоден із ключових західних урядів публічно не підтримав цю ініціативу. Der Spiegel зазначив, що своєю відеозаявою Федоров «дратував навіть союзників». Французька Le Monde охарактеризувала реакцію на його ініціативу як «холодний прийом». Експерт Центру аналізу європейської політики CEPA Шон Піннер дійшов висновку, що виборча кампанія Федорова приречена на невдачу, оскільки практичні та правові перешкоди для проведення голосування під час війни залишаються непереборними.

 

Соціологія.

Згідно з даними дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» від 20–21 липня 2026 року, В. Зеленський поки випереджає всіх своїх суперників у першому турі виборів. У разі проведення президентських виборів найближчим часом найбільшу підтримку серед усіх опитаних отримав би Володимир Зеленський — 22,3% (або 26,1% серед тих, хто має намір голосувати та визначився з вибором). Друге місце посідає Валерій Залужний — 14,9% (17,4%), третє — Михайло Федоров — 13,4% (15,7%), далі йде Кирило Буданов — 7,2% (8,5%).

Але, якщо розглянути дані дослідження КМІС (період: 16–31 липня), за рівнем довіри для В. Зеленського вже чітко окреслилися три потенційні суперники на президентських виборах: Валерій Залужний, Михайло Федоров і Кирило Буданов.

У рейтингу довіри Президент поступається всім трьом, де лідирують:

• Валерій Залужний — довіряють 66%, не довіряють 24%, баланс довіри +42 в.п., не знають 3%.
• Михайло Федоров — довіряють 63%, не довіряють 16%, баланс довіри +47 в.п., не знають 14%.
• Кирило Буданов — довіряють 61%, не довіряють 22%, баланс довіри +39 в.п., не знають 9%.
• Володимир Зеленський — довіряють 56%, не довіряють 38%, баланс довіри +18 в.п.

У всіх трьох потенційних суперників не лише сам рівень довіри вищий, ніж у чинного Президента. Але, що дуже важливо, і баланс довіри — саме він відображає масштаб потенційного антирейтингу та глибину електорального відторгнення. У Зеленського він становить лише +18 в.п., тоді як у Федорова +47 в.п., у Залужного +42 в.п., у Буданова +39 в.п. Це означає, що кожен із них здатний скласти Президенту реальну конкуренцію, а в разі виходу до другого туру — потенційно випередити його.

З урахуванням такого розкладу позицій, якщо зараз в Україні відбудуться президентські вибори, вкрай малоймовірно, що Володимир Зеленський зможе перемогти у другому турі. Більше того, враховуючи різке падіння рейтингу та втрату довіри, його партія вже не зможе сформувати монобільшість у новому Парламенті. Згідно з даними дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» (червень 2026 року), якби парламентські вибори відбулися найближчим часом, найбільшу підтримку отримала б умовна «Партія Валерія Залужного» — 18% голосів. На другому місці — умовна «Партія Володимира Зеленського» (16%). На третьому — умовна «Партія Кирила Буданова» (12%). Умовна партія самого Федорова на той момент в опитуванні не фігурувала. Фактично умовній партії Зеленського, як мінімум, довелося б формувати коаліцію та враховувати позиції інших політичних сил під час ухвалення ключових рішень.

 

Бойові дії.

За минулий тиждень РФ захопила близько 20 км² української території і зараз контролює 116,973 тис. км², або 19,38% території України. Темпи російського наступу у 2026 році суттєво знизилися. За даними українського аналітичного проєкту DeepState, за січень–липень війська РФ окупували близько 806 км², тоді як за аналогічний період 2025 року — 2396 км². Територіальні здобутки РФ скоротилися приблизно на 66%, або майже втричі. При цьому інтенсивність бойових дій зросла: кількість російських штурмів збільшилася з 5–5,5 тис. на місяць на початку року до 8 тис. у липні.

Протягом 2026 року російські війська змогли захопити Родинське і, ймовірно, завершити захоплення більшої частини Часового Яру в Донецькій області, однак масштабного оперативного прориву не відбулося. Україна загалом змогла загальмувати російський наступ, але не отримала можливостей для стратегічного контрнаступу.

Основні успіхи ЗСУ зосереджені на стику Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей, у районі Великої Новосілки, Олександрівки та Гуляйполя.

Початковою метою українського контрнаступу, найімовірніше, було звільнення Великої Новосілки або Гуляйполя, однак досягти її не вдалося. ЗСУ змогли стабілізувати ситуацію на кордоні Дніпропетровської та Запорізької областей і ситуативно зупинити проникнення російських військ у Дніпропетровську область.

На захід від Гуляйполя російська армія продовжує просуватися, створюючи загрозу флангу Оріхівського укріпрайону. Війська РФ готуються до штурму Оріхова і вже здійснюють спроби проникнення в місто. Таким чином, український контрнаступ пригальмував російське просування на півдні, але не зупинив наступ РФ у Запорізькій області.

У Донецькій області найважча ситуація зберігається навколо Костянтинівки, Добропілля та на підступах до Краматорська і Слов’янська. Зберігається високий ризик втрати Костянтинівки, розпочалися бої за Добропілля. У Харківській області тривають бої в районі Куп’янська. На цих напрямках лінія фронту змінюється повільно, однак інтенсивність зустрічних боїв і застосування безпілотників залишається високою.

Окремою зоною кризи для ЗСУ залишається північне прикордоння Харківської та Сумської областей, де зберігається загроза локальних проривів, тривають транскордонні зіткнення та масовані російські обстріли.

За словами заступника керівника Офісу Президента Павла Паліси, українська розвідка має інформацію про те, що російське військове керівництво отримало завдання підготувати плани наступальних операцій у напрямку Києва та Чернігова. Наразі РФ не має достатніх вільних резервів для реалізації подібної операції. Однак до 2028 року необхідні сили можуть бути сформовані за рахунок додаткової мобілізації, розширення військового виробництва та накопичення особового складу, що створює довгострокову загрозу повторного наступу на півночі України.

 

Карти бойових дій.

(За даними Deep State map)

Донецька область.

 

Запорізька область.

 

Руслан Бортнік, Оксана Красовська

для Українського Інституту Політики

 

Друзі, нагадуємо, що для організацій, бізнесу та приватних клієнтів доступні додаткові аналітичні продукти Українського Інституту Політики: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.