У мирних переговорах між українською та російською делегаціями, які з різним ступенем інтенсивності тривають з 28 лютого, намітився несміливий прогрес. Пропозиції, передані українською стороною своїм візаві, зустріли несподівано динамічну реакцію, що на тлі попередніх, не дуже вдалих, обмінів думками може свідчити про старт мирного процесу. Втім, все не так гладко, як здається на перший погляд.
Гарантії більш жорсткіші, ніж у НАТО
У пропозиціях, переданих Україною, три ключові моменти. Перший – погодження договору про гарантії безпеки України. Він має містити жорсткі юридично закріплені реакції на будь-яку (гібридну чи реальну) агресію проти України за аналогією до ст. 5 статуту НАТО, який зобов'язує всі країни – члени Альянсу заступатися за одного, який зазнав атаки. "У нас вже є сумний досвід Будапештського меморандуму, який не ніс у собі жодних зобов'язань сторін. У нових угодах, що гарантують безпеку, мають бути конкретні кроки, за пунктами – "раз, два, три", – каже постпред президента у Конституційному суді Федір Веніславський. Давид Арахамія, глава української переговорної групи, пропонує відвести на консультації у разі агресії термін не більше трьох днів, а допомога Україні може бути різносторонньою "військова, озброєнням чи закритим небом", – уточнює Арахамія, додаючи, що гарантії втручання третіх країн мають бути більш жорсткими, ніж у НАТО.
Перелік країн-гарантів ще не визначено, очікується, що його кістяком будуть країни – постійні члени Ради безпеки ООН (США, Британія, КНР, Франція та Росія). Також – Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль. Інші країни, за бажанням, теж зможуть приєднатися.
"Після виступу Байдена у Варшаві, я думаю, вже багато країн побачили, що ми – форпост свободи. І щоб мати залізобетонні гарантії, треба вести з ними переговори вже зараз", – вважає народний депутат Федір Веніславський.
Чий Крим
Другий момент: Україна фіксує власний без'ядерний та позаблоковий статус. Що саме розуміється під нейтралітетом, деталізував учасник переговорної групи, екс-заступник голови МЗС України Олександр Чалий:
- Відмова від вступу до військово-політичних союзів.
- Відмова від розміщення на території України військових баз.
- Проведення навчань на її території буде можливим лише за згоди країн-гарантів (зокрема РФ).
- Усі країни-гаранти повинні не заважати, більше того – сприяти вступу України до Євросоюзу.
По суті, своїм проектом Україна відповідає на претензії, які найчастіше артикулюються Путіним – про розміщення на її території як баз НАТО, так і будь-якої зброї, зокрема ядерної. "Якщо нам вдасться закріпити ці положення, то Україна буде в позиції, щоб зафіксувати свій сьогоднішній статус позаблокового та без'ядерного статусу у формі постійного нейтралітету, що фактично зафіксовано у нашій Декларації про суверенітет, – каже Чалий. – Це ймовірний дипломатичний формат завершення війни".
Третій, найтонший з погляду консенсусу, елемент – питання Криму та Донбасу. Його українська сторона пропонує винести за дужки, прописавши зобов'язання відмовитися від рішення його військовим шляхом (наявність силового варіанта рішення в оборонній доктрині України була одним з важливих аргументів Путіна на користь вторгнення в Україну).
"Ми пропонуємо зафіксувати позицію України та Росії: протягом 15 років проводити двосторонні переговори про статус Криму та окремо – Севастополя", – каже радник голови ОП Михайло Подоляк. – Що стосується територій ОРДЛО, – це питання винесено в окремий пункт, який обговорюватиметься у межах переговорів між президентами України та РФ".
Строки та деталі
Київ підготував покрокову стратегію, в устах Олександра Чалого вона виглядає так:
– Два тижні – на переговори з РФ, "при цьому консультації з країнами-гарантами вже розпочалися";
– Погодження найбільших розбіжностей "на найвищому політичному рівні" (тобто прямі переговори Зеленський – Путін, на які, зокрема, винесуть питання Криму та Донбасу);
– Після – початок багатосторонніх переговорів;
– Проведення ратифікації договору парламентами країн-гарантів та України;
– Після закінчення – проведення міжнародної конференції за участю лідерів країн-гарантів та з підписанням багатостороннього договору про гарантії безпеки.
Враховуючи, що питання Криму та Донбасу є чутливим для більшості українських громадян, а курс на вступ до НАТО взагалі міститься в українській Конституції, переговорники пропонують винесення цих елементів на референдум. Його проведення можливе після виведення військ РФ з України, коли міста знову стануть безпечними (а біженці повернуться додому). І тут – цікавий нюанс, про який розповів Арахамія. За його словами, ще на першому раунді переговорів українська делегація запитала співрозмовників, чи визнає та сторона Віденську конвенцію про право міжнародних договорів.
"Для нас це важливо, у ст. 52-53 там йдеться, що, якщо договір підписано під тиском, то його юридична вага нікчемна, – пояснив Арахамія. – Вони відповіли: визнають". Це означає, що всі сторони ухвалять конфігурацію, якщо війська РФ відійдуть з території України, а її територія стане настільки безпечною, що можна буде організувати повернення біженців.
Реакція РФ та США
Сторона РФ відреагувала на пропозиції загалом нейтрально. Помпрезидента РФ і голова делегації Володимир Мединський висловився в ключі "крига скресла":
– Пропозиція України отримана та буде передана Путіну, вона включає нейтральний та без'ядерний статус;
– Гарантії безпеки для України "не поширюються на Крим та Донбас";
– Зустріч Путіна та Зеленського можлива "одночасно з парафуванням мирного договору главами МЗС";
– Росія не проти вступу України до ЄС.
Паралельно заступник міністра оборони РФ Олександр Фомін заявив про "скорочення активності" ЗС РФ на київському та чернігівському напрямах (що, ймовірно, не цілком відповідає дійсності – буквально одразу після цієї заяви у Києві включилися сирени повітряної тривоги). Проте розвідка США зафіксувала початок відведення угруповань РФ з-під Києва. І, слід зазначити, рух ЗС РФ на київському напряму і без того був мінімальним – сили ЗСУ та ТрО тут перейшли у контрнаступ і почали звільняти населені пункти (у понеділок, наприклад, був на 100% звільнений Ірпінь).
"Насторожує, що трохи раніше того ж дня Дмитро Пєсков і Валентина Матвієнко в Москві говорили протилежне: наполягаючи на колишніх ультимативних вимогах, включаючи денацифікацію, – каже Vesti.ua політолог Володимир Фесенко. – Я стримано оцінюю перспективу подальших переговорів – судячи з оточення Путіна, там поки що немає реальної готовності до прагматичних компромісів".
Показовим є і коментар, який дав за підсумками переговорів держсекретар США Ентоні Блінкен. "США вважають, що Україна має сама зробити висновки про наявність справжнього прогресу на переговорах, – сказав він. – Я не бачу ознак того, що вони просуваються ефективним шляхом… немає ознак справжньої серйозності зі сторони РФ".
Вузькі місця
Експерти, опитані Vesti.ua, зійшлися в тому, що мова – про цілісні пропозиції, реалізувати які буде можливо в нинішніх (дуже непростих) умовах. "Це спроба обміняти позаблоковий, нейтральний, без'ядерний статус України на гарантії безпеки, винісши при цьому за дужки переговорів питання Криму та Донбасу, – каже Vesti.ua політолог Руслан Бортник. – Підхід загалом конструктивний".
Але диявол – в деталях. "Найвужчий" момент – проведення референдуму. Частина суспільства (причому досить велика) може не прийняти компроміс.
"Це буде договір про те, на яких умовах ми будемо ворогами. Це раз. Ухвалити договір без репарацій, без покарання російських військових злочинців я не зможу. Це два", – перераховує екс-нардеп Борислав Береза.
І до того ж у політикумі достатньо тих, хто готовий організувати осередки внутрішньої нестабільності – зокрема, свій "привіт" вже передали люди з оточення Петра Порошенка.
"Усім, хто погоджується з Путіним та іншими російськими бандитами на певний "переговорний період" щодо статусу Криму тривалістю 15 років, пропонується негайно піти за російським військовим кораблем", – недвозначно "відрикошетив" пропозицію голова кримськотатарського Меджлісу, екс-нардеп Чубаров. Тому саме підготовка громадської думки до плебісциту буде чутливим питанням.
"Україна не може дати гарантій успіху, якщо люди проголосують інакше на референдумі", – констатує Vesti.ua політолог Руслан Бортник.
Володимир Фесенко також нагадує, що питання курсу на НАТО, оголошеного за часів Петра Порошенка, все одно доведеться вилучати з Конституції – причому для цього процесу потрібно, аби пройшло дві сесії. "Чи буде 300 голосів? Може статися, що й не буде, – каже він. – Хоча, якщо як компенсатор уявити членство в Євросоюзі – це дає шанс отримати потрібні голоси".
Зауважимо, що досі невідома доля попередніх вимог РФ – "денацифікація" і "демілітаризація", – хоч би що мало на увазі під ними її керівництво.
Риторичні питання
Другий нюанс – кордон, яким пройде лінія розмежування на Донбасі. Чи це буде колишня лінія, станом на 23 лютого, нинішня (вона трохи посунулася – так, Волноваха в Донецькій обл., Старобільськ у Луганській – опинилися під контролем ЗС РФ) чи РФ збереже вимогу контролю над усією адмінтериторією областей, включаючи великі міста – Сєвєродонецьк, Краматорськ, Слов'янськ, – неясно.
"При цьому ми бачимо, як наполегливо росіяни прагнуть взяти під контроль як мінімум території Донецької та Луганської областей... І ми не знаємо, чи Росія готова піти з тих територій, які вона окупувала зараз, – у північних районах Київської, Чернігівської, Сумської областей, Харківській, Херсонській", – каже Фесенко.
До речі, питання про статус Криму татари порушують вже зараз: визнаний лідер, колишній глава Меджлісу Мустафа Джемілєв, який не був у складі делегації формально, уточнив: відповідно до Женевської конвенції від 1949 року про статус окупованих територій, на них має діяти законодавство території до окупації, – тобто українське.
"Це важливо для нас, там будуть демократичні права, як і до окупації", – каже Джемілєв. Чи погодиться на це Росія? Питання риторичне. Як і, в принципі, на 15-річний мораторій на різкі рішення щодо Криму (адже саме це, швидше за все, мають на увазі під "двосторонніми переговорами").
"Існує міжнародна та історична практика: якщо є несумісні позиції з окремих питань – їх просто залишають на деякий час. Вони лишаються відкритими. Але чи погодиться на це Росія?" – розводить руками Володимир Фесенко.
"Ще один момент – з Херсоном (сьогодні окупований ЗС РФ. – Авт.), це питання поставок води в Крим (РФ самовільно здійснює наповнення Північнокримського каналу водою. – Авт.), і питання сухопутного мосту на півострів, – додає Руслан Бортник. – Тепер очікуємо публікації російської пропозиції, і десь там, посередині між ними, напевно, формуватиметься компроміс".
