Заяви Генштабу про те, що він більше не відправлятиме українських бійців на навчання в західні країни (чи, принаймні, такі програми значно скоротять) — дуже цікаві.
Втім, вони точно не свідчать про якесь охолодження наших стосунків із партнерами. Тут можуть бути трохи інші підстави.
Зверніть увагу, для чого свого часу запускалося тренування українських військовослужбовців за кордоном. Одну мету всі пам'ятають — для підвищення кваліфікації. Але питання до якості цього навчання за кордоном завжди існувало. Тому що іноземні інструктори — неважливо де, у Франції, Польщі чи Британії — не мають бойового досвіду. І їхня компетенція в сучасних війнах є і завжди була невисокою. Але все ж таки ми роками відправляли туди наших солдатів на навчання, тому що в наших навчальних центрах не вистачало місця. Ще раз: просто не вистачало місця. Думаю, що такою була реальна аргументація.
Зараз же відмова від цього пов'язана не лише з низькою компетенцією іноземних інструкторів — це якраз була постійна проблема, і цій проблемі дуже багато років. Вона пов'язана ще з кількома факторами.
Передусім, можливо, це тому, що іноземні партнери оплачували такі тренування. І тому причиною, чому ми від цих тренувань відмовляємося, є припинення фінансування цих тренінгових центрів, розвиток достатньої інфраструктури власних навчальних центрів, або падіння рівня завантаженості цих навчальних центрів у зв'язку з проблемами з мобілізацією. Також, звичайно, компетентність українських інструкторів вже на порядок вища.
Були й інші серйозні проблеми під час навчань за кордоном: інформаційні, репутаційні виклики, як-то відносини з місцевими військовими, ситуації, при яких українські бійці за кордоном могли бути об'єктами якоїсь провокації, інформаційних атак, діяльності іноземних спецслужб і всього іншого. Тому тут комплекс факторів, в яких треба розбиратися. Серед іншого, до речі, явно є і намагання уникати інформаційних криз, пов'язаних із дезертирством тих військовослужбовців, які їхали на навчання за кордоном.
Тому ці питання треба поставити нашим бійцям і також військовому керівництву. Я впевнений, що ми тоді почуємо багато цікавих відповідей!
Руслан Бортнік
