Європейська "зала очікування": як Україна виконує завдання країни-кандидата

Заявку України на надання їй статусу країни-кандидата на членство в Євросоюзі було подано на четвертий день війни, 28 лютого. Усього через 10 днів Єврорада закликала виконавчий орган, Єврокомісію, виступити з рекомендацією з цього питання. Рішення було ухвалено 23 червня, на Саміті лідерів ЄС у Брюсселі. Український президент назвав його "історичним", зазначивши, що це крок, який "наблизить перемогу". Водночас, Україна отримала "домашнє завдання", після виконання якого можна буде більш предметно говорити про терміни вступу до ЄС. Враховуючи абсолютно особливі військові обставини, а також наявність в Україні абсолютної політичної волі для виконання цих пунктів, очікувалося, що більшість Київ виконає вже 2022 року. Vesti.ua підбили підсумки виконання цього завдання.

Домашня робота та сім кроків

Спершу у заявах з українського питання європейські чиновники оцінювали виконання завдань як тривалий процес. "Сьогодні починається довгий шлях, яким ми підемо разом. Український народ належить до європейської сім'ї, майбутнє України за ЄС", – говорив у червні верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. А вже у жовтні, в інтерв'ю "РБК-Україна", голова Представництва ЄС в Україні Матті Маасікас заявляв, що терміни залежать від самої країни-кандидата. А щодо ймовірних термінів повторив слова голови Єврокомісії, Урсули фон дер Ляєн: "Оцінка буде наступного року, а далі  побачимо".

Слід зазначити, що Україна вже протягом майже 9 років виконує Угоду про асоціацію, в якій було прописано численні пункти (від охорони здоров'я до співпраці у сфері науки та космічної діяльності). 2022-го Єврокомісія позитивно оцінила успіхи Києва у щорічному звіті. "Попри виклики, зокрема з боку РФ, Україна зробила важливі кроки щодо імплементації Угоди про асоціацію. Реформи, здійснені зараз у цьому контексті, дозволяють Україні впевнено розпочати новий етап відносин із ЄС після рішення Європейської ради про надання Україні статусу країни-кандидата",  наголосив Боррель. Водночас Україна отримала сім рекомендацій, необхідних для початку переговорів щодо членства у Євросоюзі:

  • реформа Конституційного суду щодо обрання суддів;
  • перевірка кандидатів і процедура їхнього призначення до Вищої ради правосуддя;
  • антикорупційна реформа;
  • боротьба з відмиванням коштів;
  • прийняття законодавства щодо обмеження впливу олігархів на економіку;
  • погодження аудіовізуального законодавства із стандартами ЄС;
  • нове законодавство про національні меншини.

Віце-прем'єр з євро- та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявляє, що по кожному з цих пунктів розроблено дорожню карту. І наступна ревізія виконання цих рекомендацій відбудеться навесні 2023 року, причому Єврокомісія має попередньо оцінити прогрес України в їхньому виконанні. "Безперечно, цей рік наблизив Україну до членства в ЄС, цей крок може стати інструментом мирного врегулювання війни та компромісною моделлю відносин між Заходом і Москвою. Але варто зазначити, що на цьому етапі ми отримали лише купу обов'язків, без будь-яких прав, а саме повноцінне членство в ЄС поки що виглядає досить туманним. Насамперед це політичне рішення для країн, які сьогодні домінують у блоці, і воно завжди буде пов'язане з результатом війни в Україні", – вважає політолог Руслан Бортник. 

Потрібно розуміти, що ці обов'язки потрібні для затвердження в Україні європейських стандартів – у правосудді, боротьбі з відмиванням коштів та специфічному законодавстві (якось закони про аудіовізуальні твори). Чи всі вони є доречними у воєнний час – питання. За словами Ольги Стефанішиної, наразі вже сформовано 30 законопроектів, які можна ухвалювати під час дії воєнного стану. Вони одночасно допоможуть підприємствам/бізнесу та економіці загалом і не створять додаткового негативного регулювання.

Що вже виконано

Про виконану роботу звітують у Верховній Раді. Спікер Руслан Стефанчук запевняє: "За два з лишком роки роботи чинного скликання було прийнято 81 законодавчий акт, пов'язаний з євроінтеграцією, з усіма поставленими завданнями парламент впорається до 2025 року".

Що вже проголосовано? Одним із перших рішень щодо "дорожньої карти" Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію, посиливши захист прав людини та боротьбу з насильством. Помітно змінилося трудове законодавство. Спроби лібералізації Кодексу законів про працю України робилися раніше, задовго до війни. Наприклад, 2020 року уряд подав до парламенту проект нового Трудового кодексу (проект "Про працю"), який Федерація профспілок спробувала оскаржити через суд. Тоді ухвалення спірного документа зам'яли, хоча він передбачав гнучкі графіки, зміну системи оплати, трудові договори з неповнолітніми та інші новації.

У 2021-му було прийнято окремі законопроекти: про електронні трудові книжки, про дистанційну та надомну роботу, про терміни трудових договорів. У 2022 році тренд продовжився: парламент схвалив як екстрені заходи (наприклад, повідомлення працівника про важливі рішення в електронному вигляді, підставу для розірвання трудових договорів – відсутність умов праці чи смерть роботодавця), так і суто євроінтеграційні. Зокрема, було спрощено укладання трудових договорів та їхнє розірвання.

Ще варто згадати закон про адмінпроцедуру, яким у правове поле вводиться поняття "зацікавлені особи" та обов'язок повідомляти їх про початок адмінвиробництва, якщо воно може зачепити їхні інтереси. Такі особи отримують право висловити свою позицію до ухвалення рішення.

Найбільш євроінтеграційним стало пленарне засідання парламенту 13 грудня, коли депутати проголосували кілька значних законів під членство у ЄС.

За 2022 рік було внесено до парламенту або вже ухвалено кілька важливих законопроектів:

Про медіа. Навколо законопроекту точилися дискусії навіть на тлі війни. З одного боку, його ухвалення було потрібне для членства в Євросоюзі. З іншого, парламентська опозиція та НСЖУ розкритикували документ за розширення повноважень Нацради з питань телебачення та радіомовлення, який відтепер зможе блокувати будь-які ЗМІ, включно з інтернет-сайтами, без рішення суду. Ухвалений проект було внесено в липні 2020 року, більш-менш робоча версія з'явилася влітку 2022-го, після узгодження тексту ЄС. Прихильники документа вказують на те, що медіареальність в Україні змінилася, наприклад, з'явилися електронні ЗМІ, а чинне законодавство "застрягло" у 1990-х.

Про реформу містобудування. Документ передбачає створення Містобудівної палати України та, по суті, вертикальне регулювання забудови населених пунктів, вплив місцевої влади регламентується. Лідер партії "Слуга народу" Олена Шуляк назвала закон необхідним для припинення хаотичної забудови, мери кількох великих міст (Києва, Дніпра) жорстко розкритикували новацію.

Судова реформа. Одним законом було ліквідовано скандальний ОАСК і створено Київський міський адміністративний суд, іншим – запроваджено конкурсну процедуру для відбору суддів Конституційного суду. Відтепер конкурсна комісія зобов'язана брати до уваги висновки Ради доброчесності, яка оцінюватиме моральні та професійні якості кандидатів. Раніше законодавчо врегульовано співпрацю з Міжнародним кримінальним судом без ухвалення Римського статуту.

"Про нацменшини (спільноти) в Україні".  Закон розширює права нацменшин, аж до дублювання передвиборчої агітації, а також запроваджує поняття "національна спільнота". Водночас забороняється агітація та пропаганда держави-агресора чи збройної агресії, цінностей російської імперської чи тоталітарної ідеології.

Які справи в інших кандидатів?

Наразі статус кандидата на членство в ЄС мають вісім країн. Крім України – Північна Македонія (подала заявку у 2004 році), Албанія (2009), Сербія (2009), Туреччина (1987), Чорногорія (2008), Молдова (2022), Боснія та Герцеговина (2022).

Досвід цих країн свідчить про те, що статус може тривати роками і навіть десятиліттями. Не факт, що Україна вдасться перескочити через процедури узгодження законодавства – хіба що буде ухвалено політичне рішення на рівні Ради ЄС. Хорватія, наприклад, стала членом ЄС дев'ять років тому, а процес вступу тривав 10 років. Країна змогла повноправно увійти до Європейського Союзу де-факто лише після перемоги у війні із Сербією. "На швидкий результат під час війни розраховувати точно не слід. Ніхто не прийматиме Україну, поки на нашій території тривають військові дії. Та й стати членом ЄС не може бути стратегічною метою країни. Потрібно відверто відповісти собі на кілька питань. Яке наше місце у Європі, як вони допомагають нам розвивати нашу країну. Останніми роками Україна значно прискорилася у питаннях реформ. Але попереду ще дуже багато роботи", – поділився політолог-міжнародник Тарас Семенюк.

Проте Україна вже зараз може скористатися деякими перевагами від статусу країни-кандидата. Головне з них, як каже Стефанішина, – це доступ до фінансування (Україна використовує цю опцію) та залучення інвестицій. 

"Це створює умови для наближення рівня життя, добробуту і правового захисту українців, як у інших країнах ЄС. У цьому Україну постійно підтримуватиме Єврокомісія, надаючи необхідну консультаційну та іншу допомогу", – зазначила вона.

Що ж іще надає статус кандидата? У ЄС діє єдиний ринок через стандартизовану систему законів, які діють у всіх державах-членах. Також вступ до блоку впливає на економіку держави: країни-члени формують спільну торгівлю та ринок збуту. Спільною стає й валюта – додатково вводиться євро.

 

Загалом, за даними Євроінеграційного порталу, Верховна Рада протягом 2021-2022 років ухвалила 33 закони для адаптації законодавства ЄС в Україні. Окрім вищезгаданих законів, було прийнято норми щодо протидії відмиванню доходів, використанню ядерної енергії, прозорості у видобувних галузях, викидах забруднювальних речовин, управлінню відходами. Та головне – Верховна Рада підтримала закони про основи державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки. Загалом, за різними оцінками, на ухвалення законів і норм, відповідно до "дорожньої карти", доведеться витратити ще близько 1,5-2 років. А це зводить терміни на адаптацію законодавства з європейським до 2,5-3 років – що набагато менше, ніж у "сусідів" за списком очікування.

Аналитические материалы УИП

  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 26 января – 1 февраля 2023 года
  • Кадровое переформатирование украинской политики и резня заместителей
  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 11 – 18 января 2022 года
  • О современной Глобализации и причинах российско-украинской войны
  • ИТОГИ 2022 ГОДА ДЛЯ УКРАИНЫ: ВОЙНА, ПОЛИТИКА, ОБЩЕСТВЕННОЕ МНЕНИЕ, ЭКОНОМИКА, МЕЖДУНАРОДНАЯ СИТУАЦИЯ, СОЦИАЛЬНЫЕ ТРАНСФОРМАЦИИ
  • Состоятся ли в Украине выборы в условиях военного положения?
  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 7 - 14 декабря 2022 года
  • Роль ЕБРР в восстановлении украинской экономики: как повысить эффективность помощи
  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 23 – 30 ноября 2022 года