Сьогодні одна з найгостріших проблем і одне з найгостріших питань — куди діваються люди в ЗСУ?
Але тут є жорстка математика. Передусім варто зазначити, що сьогодні немає щомісячної мобілізації на рівні 30 тисяч осіб, про яку казав голова ОП Буданов. Фактично мобілізація до цього параметра не дотягує приблизно на 30%. Тобто йдеться орієнтовно про 20 тисяч осіб на місяць. Треба розуміти, що переважно це люди, мобілізовані примусово, а добровольців серед них дуже мало. І тому значна частина цих людей згодом вчиняє акти СЗЧ або дезертирства. І це відбувається на різних етапах: або під час перебування в навчальних центрах, або вже після відправлення до своїх військових частин. Тобто, грубо кажучи, із 20 тисяч мобілізованих значна частина може не дійти безпосередньо до бойових підрозділів.
Крім того, ЗСУ продовжують списувати людей за станом здоров’я, через накопичені поранення, а також через втрати — як загиблих, так і зниклих безвісти. Якщо брати ще приблизно 10–20% таких списань, то ми отримуємо дуже складну демографічну та кадрову математику. При цьому співвідношення поранених до загиблих і зниклих безвісти, за різними оцінками, може становити приблизно 5 до 1. І от таким чином виходить жорстка математика: чисельність Збройних сил України, починаючи з 2022 року, поступово знижується, незважаючи на продовження війни.
У 2022 році чисельність Збройних сил України оцінювали приблизно в мільйон осіб. Сьогодні цифровізація, автоматизація, використання дронів та інші технологічні рішення частково дозволяють закривати ті ділянки фронту, які раніше утримували значно більші за чисельністю підрозділи Збройних сил України.
Але це працює і в інший бік. Росія також активно використовує сучасну тактику інфільтрації — проникнення невеликих груп у проміжки між українськими позиціями. Завдяки поєднанню вогневої переваги та тактики інфільтрації Росія продовжує просуватися на окремих ділянках фронту.
Ось така сьогодні математика Збройних сил України. І саме тому Буданов справедливо говорить про необхідність мобілізації на рівні 30 тисяч осіб на місяць. Але ці 30 тисяч неможливо стабільно проводити в рамках нинішньої системи без її реформи. Потрібна комплексна реформа мобілізації.
Знаєте, Ейнштейну приписують думку, що проблему неможливо вирішити на тому самому рівні мислення, на якому вона виникла. Саме тому перед владою сьогодні стоїть надзвичайно складне роздоріжжя. Для того щоб піти якоюсь із можливих доріг, потрібні, передусім, додаткові гроші. Потрібно підвищувати виплати військовослужбовцям, зарплати, соціальну підтримку в різних формах, виконувати соціальні зобов’язання перед військовими та їхніми родинами. І, відповідно, необхідно звертатися по додаткову фінансову підтримку до західних партнерів.
Що стосується складних рішень, то владі рано чи пізно доведеться або знижувати мобілізаційний вік і скорочувати категорії заброньованих осіб, або проводити масштабну реформу мобілізації та рекрутингу. Так само необхідно вирішувати питання демобілізації. Потрібно встановити розумний строк служби — наприклад, три, чотири чи п’ять років, після якого військовослужбовець має отримувати гарантоване право на демобілізацію.
Сьогодні на це не йдуть, тому що надзвичайно малий притік нових військовослужбовців до ЗСУ. Але цей притік неможливо відновити без вирішення проблеми демобілізації. Виникає замкнуте коло. Якщо люди не розуміють, скільки часу вони будуть служити, і не вважають оплату цієї служби достатньою компенсацією за ризики для життя та здоров’я, вони не будуть добровільно долучатися до Збройних сил України. Тому владі доведеться або йти на непопулярні кроки та посилювати мобілізаційні механізми, або шукати додаткові гроші для підвищення мотивації військовослужбовців та ефективності рекрутингу. Саме на цьому роздоріжжі сьогодні опинилася наша країна.
У разі збереження нинішнього тренду, чисельність Збройних сил України й надалі поступово знижуватиметься. Відповідно, російська перевага зростатиме. А використовуючи цю перевагу у вогневій потужності та інструменти інфільтрації, Росія продовжуватиме просуватися на фронті.
Руслан Бортнік
