Курський прорив ЗСУ: чи стане серпень для Росії фатальним

Несподівана Курська операція ЗСУ змусила багатьох згадати серпень 2000 року, коли затонув російський атомний підводний човен “Курськ” з екіпажем на борту. Це був перший рік президентства Путіна. Тепер знову серпень і знову Курськ, проводять паралелі аналітики.

На те, що очільник Кремля може закінчити своє правління “катастрофою Курська”, натякнув і Володимир Зеленський. “Ми бачимо, як Росія за часів Путіна насправді рухається: двадцять чотири роки тому була катастрофа “Курська” — символічний початок його правління; зараз видно, що є фіналом для нього. І теж Курськ. Катастрофа його війни. Так завжди буває з тими, хто зневажає людей та будь-які правила”, — наголосив президент. 

До слова, катастрофа атомного підводного човна “Курськ” — не єдина негативна подія, яка сталася в РФ у серпні. Чимало інших лих там припало саме на третій місяць літа — серед росіян навіть укоренилося словосполучення “чорний серпень”. Які ж це були катастрофи й невдачі? І чи може цьогорічний серпень стати фатальним для Росії? 

— Уперше про чорний серпень у Росії заговорили після путчу 1991 року. Тодішній триденний державний переворот забрав десять життів. У серпні 1998 року стався обвал рубля та дефолт. За одну ніч багато росіян втратили все. Дефолт означав, що у держави більше немає грошей для погашення закордонних кредитів, виплат пенсій і зарплат громадянам. Інфляція зросла у три рази, а долар подорожчав у чотири рази, — розповідає історик Олександр Палій. — Наприкінці серпня 1999 року був скоєний теракт у торговельному комплексі на Манежній площі поряд із Кремлем, внаслідок якого 40 осіб зазнали поранення і одна людина загинула. Цей вибух став першим у серії терактів, що прокотилися Росією. Нагадаю, у вересні 1999-го було підірвано житлові будинки на Каширському шосе (124 смерті) та на вулиці Гур’янова (106 загиблих). 

У серпні 2000 року стався теракт у підземному переході біля станції метро “Пушкінська” в Москві (13 смертей). Тоді ж під час навчань у Баренцовому морі затонув атомний підводний човен “Курськ” — загинули всі 118 осіб, які були на борту. А ще спалахнула пожежа в Останкінській вежі, яка забрала життя трьох людей. 

— У серпні 2004 року в РФ стається нове лихо — терористки-смертниці підривають два літаки, що вилетіли з аеропорту “Домодєдово”. Тоді загинули 132 пасажири. Того ж місяця скоєно теракт на станції метро “Ризька” — 10 осіб загинуло, 51 людина зазнала поранень, — додає співголова ГІ “Права справа”, військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — У серпні 2006 року пролунав вибух на Черкізовському ринку у Москві, який забрав 14 життів. А у серпні 2009 року сталася аварія на Саяно-Шушенській ГЕС, внаслідок якої загинуло 75 осіб. 

— Багато хто вважає, що нинішні події на Курщині можуть поповнити перелік негативних серпневих подій для Росії. Чого чекати? Яка мета операції ЗСУ? 

— Ми не знаємо фінальної мети. Можуть бути реалізовані різні сценарії. Як варіант — обмін територіями, про що говорили деякі наші військові у коментарях західним виданням, — каже політичний експерт Ігор Рейтерович. — Як на мене, задум полягає у тому, щоб продемонструвати всьому світові абсурдність сили Росії і те, що ніяких червоних ліній не існує. Цих цілей значною мірою вже досягнуто. Путін роздратований. У Кремлі розуміють, що все йде не так, як планувалося, і не знають, як виходити з цієї ситуації. 

● Д. Снєгирьов: 

— По-перше, тут варто говорити про військову мету. Українська сторона мала інформацію про можливе вторгнення росіян на Сумському напрямку за харківським сценарієм. Видно, було ухвалено рішення вдарити на випередження і не дати росіянам перетворити Сумську область на випалену землю. 

По-друге, є і політична мета — посилення суб’єктності України в діалозі з нашими стратегічними партнерами про розширення військово-технічної співпраці. Ми показали, що можемо не лише боронити власну землю, а й проводити успішні дії на території самої РФ. Отже, можемо сподіватися на збільшення допомоги. 

— Я б виокремив дві ключові мети і кілька додаткових. Перша ключова мета: входження України на Курщину покликане стати gamechanger, тобто ситуацією, яка змінить хід подій. Ми бачили, що останні шість-вісім або й більше місяців обставини для України складалися негативно. Росія далі наступала на фронтах. Українське суспільство було розчароване, моральний дух занепадав, — зауважує політичний експерт Руслан Бортник. — Незважаючи на ще один пакет американської військової допомоги, переоцінювати українську ситуацію почали і наші західні партнери. Хвиля песимістичних публікацій прокотилася західними медіа. Усі розуміли: якщо цей тренд не зміниться, то, найімовірніше, після американських виборів нас чекає вкрай складний період. Західні партнери проведуть геополітичний аудит і підштовхуватимуть Україну до якихось мирних перемовин чи до токсичних компромісів. Входження в Курську область має зламати цей негативний тренд. 

Другова ключова мета полягає в тому, що Україна бачить єдиним способом перемоги в цій війні не завдання військової поразки РФ, а підрив суспільної довіри всередині Росії до курсу Путіна, до курсу Кремля. Нині російське суспільство також нібито виступає за мир, але за мир на російських умовах, коли Запоріжжя і Херсон — це територія РФ. Ця позиція російського суспільства грунтується на тому, що Росія перемагає у війні. Події в Курську мають підважити віру в те, що РФ перемагає. Це елемент зміни громадської думки, перезавантаження російського суспільства, можливо, посилення конфліктів між різними політичними й економічними групами всередині Росії. 

Що ж до додаткових цілей, то це — відтягти російські резерви з гарячих напрямків на фронті та вийти на кращі позиції на переговорах. Хай там як, але ця українська стратегія вкрай ризикована. Ризик у тому, що після перекидання резервів, підготовлених під Курську операцію, інші ділянки фронту можуть просідати. Багато залежить від того, як довго ми зможемо утримувати плацдарм на Курщині. 

— Чи може цьогорічний серпень стати фатальним для країни-агресорки? 

● Д. Снєгирьов: 

— Так, це цілком можливо. Адже змінено парадигму проведення так званої СВО. Це вже не локальна військова операція задля примусу України до капітуляції на російських умовах, а перенесення театру бойових дій безпосередньо на територію Росії. 

ЗСУ за тиждень досягли більших військових успіхів, ніж російське угруповання за літній період бойових дій безпосередньо в Україні. За три місяці літа контингент РФ, який налічує в Україні близько 700 тисяч особового складу, спромігся захопити 12 населених пунктів на території Донецької області. Тоді як за тиждень бойових дій у Курській області взято під контроль понад 70 населених пунктів. І ще, для порівняння: у Харківській області глибина просування окупаційних військ за три місяці боїв — 8 кілометрів, у Курській області просування ЗСУ за тиждень боїв — понад 35 кілометрів. Крім того, на сьогодні є вже приблизно до 100 тисяч так званих вимушених переселенців із прифронтових районів Курської, Бєлгородської та Брянської областей. Це серйозний фактор дестабілізації ситуації всередині РФ.

● Р. Бортник: 

— Якщо дії ЗСУ будуть успішними, то серпень може стати переломним у війні. Якщо ж російська армія зможе швидко, до місяця, витиснути ЗСУ з прикордоння, то це знову-таки посилить Путіна і тиск російської армії на різних ділянках фронту. Тобто матиме вже негативні наслідки для України. 

Оптимістичним для нас і песимістичним для Росії буде сценарій, якщо ми втримаємо території Курської області до американських виборів. Адже тоді Кремль буде змушений відмовитися від частини своїх вимог і погодитися на значну частину умов України і наших західних союзників на переговорах у грудні-січні. Ще один можливий негативний сценарій для Росії — заколот проти влади на тлі цих подій. 

● І. Рейтерович: 

— Не думаю, що саме цей серпень стане якимось переломним і трагічним для Росії, хоча дуже хотілося б. Наразі можна говорити про певні негативні тенденції для країни-агресорки. Курська історія засвідчила, що вертикаль влади в РФ дуже слабка. Такого поняття, як місцеве самоврядування, просто не існує. Регіони живуть за вказівками згори, а “гора” не знає, як реагувати на те, що сталося. 

Події на Курщині стануть як мінімум початком того, що частина так званих російських еліт зрозуміє — війна зайшла у глухий кут. Що треба все це закінчувати, думати, як виборсатися з цієї ситуації, бо перспектив немає жодних. Обіцянки Путіна, що Кремль дуже швидко, вже цього року, зможе вийти на прийнятні для росіян перемовини, не працюють. Адже так звані тамтешні еліти бачать, що 1000 квадратних кілометрів території Росія не контролює взагалі й не відомо, скільки такої території далі ставатиме. 

Сумніваюся, що події на Курщині можуть призвести до якогось палацового перевороту, бо в Росії просто немає нині людей, готових зробити це. Але, наголошую, це може призвести до дезорганізації, пасивності, апатії всієї російської системи. Система з часом занепадатиме, а потім, в один прекрасний момент, просто розвалиться.

Аналитические материалы УИП

  • Путь к миру в Украине. Трампу нужен реалистичный план игры, сильные стимулы и терпение.
  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 27 ноября – 4 декабря 2024 года.
  • Принуждение к миру: новая стратегия Д. Трампа в отношении войны в Украине.
  • Фрейминг В.Зеленского и В. Путина в зеркале информационной войны.
  • 11 годовщина второго Майдана в Украине: трезвый взгляд на события с высоты 2024 года.
  • 1000 дней войны в Украине.
  • СЕУЛЬСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНСЕНСУСИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ: ЧИ МОЖЛИВА СПІЛЬНА ПЛАТФОРМА ПО УКРАЇНІ?
  • Стратегические перспективы независимости Европы в преддверии выборов в США в 2024 году.
  • СИТУАЦИЯ В УКРАИНЕ: 23 – 30 октября 2024 года