17 грудня 2013 року у Москві президент Янукович підписав угоду про 15-мільярдну позику від Росії. 3-мільярдний кредит мав стати першим траншем із цієї позики. Згідно із угодою, надання коштів не було прямим. Під російську позику Україна випустила єврооблігації. Сторони попередньо домовились, що усі суперечки вирішуватимуться за британським правом.
Після втечі В. Януковича у лютому 2014 року з України до Росії, з огляду на катастрофічний стан державних фінансів, нова українська влада розпочала переговори про реструктуризацію зовнішніх боргів. Восени 2015 року тривалі й складні переговори завершилися домовленістю про реструктуризацію виплат 13 із 14 випусків українських євробондів на суму в 18 млрд доларів. На умови, запропоновані Україною, погодилися усі власники облігацій, крім Росії. Оскільки переговори щодо надання позики відбувалися на найвищому рівні, Росія наполягала, що борг є державним. Російська влада заявляла, що неспроможність Києва розрахуватися означатиме дефолт за офіційним боргом, а відтак, може стати причиною припинення кредитування України з боку МВФ. Зупинка у кредитуванні можлива, оскільки, за правилами МВФ, країни, що не повертають державні борги, не можуть розраховувати на позики фонду. Строк погашення євробондів, власником яких була Росія, збігав у грудні 2015 року. Але у грудні МВФ вирішив змінити ці правила, погодившись, як висловився речник МВФ Дж. Райс, змінити політику "нетерпимості до суверенної заборгованості". Водночас МВФ визнав 3-мільярдний борг державним. 18 грудня 2015 року український уряд оголосив мораторій на виплати за цими єврооблігаціями. У лютому 2016 року міністерство фінансів РФ подало до Високого суду Лондона позов про стягнення з України боргу $3 млрд у формі євробондів.
17-19 січня відбувалися слухання у Лондоні стосовно даної справи. У суді виступали юристи обох країн: Росію представляв М. Говард, а Україну – Б. Танкі. Українська сторона доводила в суді, що, по-перше, кредит узяли під тиском Росії, що домагалася від України відмови від договору про асоціації з Євросоюзом, до того ж, уряд Януковича, погодившись на цей кредит, порушив закон про бюджет, в якому був встановлений ліміт запозичень на рік. По-друге, з позиції України, подальші дії Росії - анексія Криму і підтримка війни на Донбасі - дає Києву законні підстави відмовитися від виплати. У свою чергу, М. Говард, стверджував, посилаючись на різні прецеденти, що Високий суд не повинен брати до уваги відносини суверенних країн при розгляді справи про кредит. «Міжнародні закони і зобов'язання не є частиною законів Англії і тому не стосуються справи. В України немає вагомих аргументів на захист своєї позиції». Представник України, також обґрунтовував свої контрдокази різними прецедентами у вигляді судових рішень і показував, що в окремих випадках англійський суд брав до уваги аспекти, що відносилися до міжнародного права. «Умови цих бондів незвичні і суворі, і ці умови показують, під яким тиском знаходилася Україна. Угода про ці умови була досягнута у незвичному поспіху, звідси і порушення законів України при оформленні", - заявив Б. Танкі. Україна продовжує називати кредит "хабарем" Кремля колишній українській владі і не визнає його суверенним боргом. Суддя В. Блер подякував сторонам за викладені позиції і за «дуже корисні виступи».
29 березня Високий суд Лондона схвалив прискорений розгляд позову РФ до України щодо євробондів на $3 млрд. Суддя відкинув всі аргументи української сторони, в тому числі зняв з РФ звинувачення в політичному тиску на Україну. Суд визнав, що транзакція є стандартною борговою операцією, хоча і здійсненою за незвичайних умов. Своїм рішенням суд зобов'язав Україну виплатити Росії номінальну вартість єврооблігацій на $3 млрд, суму нездійсненого купонного платежу на $75 млн, а також штрафні відсотки, що нараховуються в сумі $674 тис. за кожен день прострочення. У результаті Київ подав апеляцію на оскарження рішення Високого суду Лондона. Суд дав дозвіл на подачу апеляції. Тодішній міністр фінансів О. Данилюк заявив, що рішення Високого суду Лондона щодо «так званого російського боргу» не визнає позиції та аргументів України у цій справі. «Ми з повагою ставимося до цього рішення, але обґрунтовано вважаємо, що таке рішення не враховує об'єктивних фактів економічної та військової агресії проти України та її народу, які Росія безперервно здійснює з 2014 року». 26 травня 2017 року, суддя В. Блер продовжив термін подання апеляції України на 14 днів (з 9 червня 2017 року до 23 червня 2017 року). 10 червня Мінфін подав апеляційну скаргу до суду. 14-го вересня Апеляційний суд Великобританії направив на перегляд вищої інстанції дану справу і таким чином, задовольнив скаргу Києва, в якій говорилося, що суд першої інстанції помилково не став розглядати аргументи української сторони. Апеляційний суд постановив, що суд першої інстанції має розглянути справу по повній процедурі. Також були підтверджені правомірність відмови Україні в розгляді трьох з чотирьох підстав, заявлених нею з метою уникнути виконання зобов'язань за цими єврооблігаціями. Водночас суд констатував, що четвертий аргумент про те, що випуск єврооблігацій був зроблений під тиском Росії, не може бути відхилений без проведення всеосяжного судового процесу. Обидві сторони оскаржили це рішення у Верховному суді.
Коли Верховний суд Великобританії 9 грудня, почав слухання у справі про борг експрезидента України Віктора Януковича ,Росія збільшила суму вимог з "боргу Януковича" на $1,5 млрд – до $4,5 млрд. Це пояснили нарахованими відсотками. Таку оцінку Мінфін РФ надав Верховному суду Великобританії. Спершу сума вимог у зв'язку з невиконанням Україною зобов'язань за євробондами становила $3 млрд. згідно рішенню, Верховний суд Сполученого Королівства вирішив відкласти винесення рішення у даній справі. Англійський суд повідомив Україні та Росії про те, що до винесення рішення у справі щодо єврооблігацій спочатку розгляне апеляційну скаргу в іншій справі – Пакистан Інтернешнл Ейрлайн Корпорейшн проти Таймз Тревел (Сполучене Королівство) Лтд (справа "Таймз Тревел"). Апеляція у справі «Таймз Тревел» стосується питань існування та сфери правозастосування доктрини примусу «через законний акт» за англійським правом. Верховний Суд вирішив відкласти винесення Рішення у справі щодо так званих російських єврооблігацій, оскільки аргумент захисту щодо примусу є однією із ліній захисту України проти позову Росії.
Суть справи така - в 2008 році відповідач у цій справі, пакистанська міжнародна авіакомпанія PIAC, уклала агентський договір з позивачем, Times Travel (UK) Ltd (Times Travel). Times Travel, будучи невеликим сімейним агентством, продавало квитки для PIAC. Умови оригінального контракту включали положення про сплату комісії Times Travel за продаж квитків PIAC та про те, що будь-яка із сторін повинна повідомити про розірвання контракту. Діяльністю Times Travel був майже виключно продаж авіаквитків пакистанській громаді у Бірмінгемі та навколо нього для поїздок до Пакистану та з нього. Оскільки на той час PIAC була єдиною авіакомпанією, яка здійснювала прямі рейси між Пакистаном та Великобританією, Times Travel в значній мірі покладався на PIAC у своїй діяльності у торгівлі. Вже на ранній стадії виникли суперечки між Times Travel та PIAC через несплачену комісію. До 2010 року низка агентів, призначених PIAC, крім Times Travel, почали погрожувати судовим процесам проти PIAC через невиплачені комісії. У вересні 2012-го PIAC офіційно повідомила про припинення існуючих агентських договорів і запропонувала Times Travel новий договір. Новий контракт містив відмову Times Travel від вимог про несплачену комісії відповідно до попередніх домовленостей. Times Travel прийняло і підписало новий контракт. Але в 2014 році Times Travel подало позов про стягнення несплачених комісійних платежів, які, на думку агентства, належали йому відповідно до попередніх договірних умов. Аргументом захисту PIAC щодо позовів була відмова, погоджена Times Travel за новим контрактом. Висновок Times Travel з цього приводу полягав у тому, що нового контракту слід уникати, оскільки він був укладений внаслідок економічного примусу. Спочатку Лондонський суд висловився на користь Times Travel і визнав, що вона має право уникати контракту на підставі економічного примусу. Аналізуючи закон про економічний примус, Уоррен Дж визначив три необхідні складові для успішного розгляду справи: на заявника повинен діяти нелегітимний тиск; тиск повинен бути суттєвою причиною, що спонукає позивача до укладення договору; і практичний ефект тиску полягає в тому, що позивач вимагає примусу або відсутній практичний вибір. Схожість двох описаних суперечок вельми віддалене по суті, але у Верховному суді Великобританії знайшли схожість і збираються застосувати рішення у справі "Таймс Тревел" як прецедент до російсько-української справи. Варто зазначити , Апеляційний суд задовольнив апеляцію пакистанців і вирішив, що відмовившись раніше від "старих" комісійних при укладанні нового договору, агентство вже не може на них претендувати.
Отже, Верховний Суд вважає, що його рішення у справі «Таймз Тревел», яким буде уточнено деякі аспекти правової доктрини примусу, може мати певний вплив на те, як він буде діяти, коли прийде час вирішувати апеляцію у справі щодо російських єврооблігацій. Як Україна, так і Росія (що діє через свою Довірену особу), звернулись до Верховного Суду та отримали дозвіл на вступ у справу «Таймз Тревел», що перебуває на стадії апеляційного розгляду у Верховному Суді. Слухання зазначеної апеляційної справи у Верховному Суді відбулось 2- 3 листопада цього року. Команда юридичних радників України привела вагомі правові аргументи України та представила її правову позицію перед колегією у складі п'яти високоповажних Суддів Верховного Суду, четверо з яких також брали участь у вирішенні апеляції у справі щодо російських єврооблігацій у грудні минулого року. Після завершення слухання судді повідомили, що винесення рішення було відкладено на більш пізню дату. Конкретної дати Верховний суд не зазначає.
Отже, Україна у грудні 2015 року допустила дефолт з євробондів, викуплених Росією у грудні 2013 року на кошти Фонду національного добробуту ($3 млрд – сам випуск та $75 млн – останній купонний платіж). Київ пропонував Москві реструктуризацію боргу на загальних із комерційними кредиторами умовах, Росія цей варіант обговорювати відмовилася. Борг мав бути погашений до 1 січня 2016 року. 17 лютого 2016 року, Мінфін РФ подав до Високого суду Лондона позов про стягнення заборгованості з єврооблігацій. Суд 29 березня 2017 року схвалив прискорений розгляд зазначеного позову, фактично відкинувши основні заперечення України і погодившись із наявністю у неї зобов'язань щодо єврооблігацій. Своїм рішенням суд зобов'язав Україну виплатити Росії номінальну вартість єврооблігацій на $3 млрд, суму нездійсненого купонного платежу на $75 млн, а також штрафні відсотки, що нараховуються в сумі $674 тис. за кожен день прострочення. 26 травня 2017 року Високий суд Лондона задовольнив клопотання України про призупинення виконання рішення від 29 березня 2017 року до завершення розгляду скарги України в Апеляційному суді. 14 вересня 2018 року Апеляційний суд постановив, що суд першої інстанції має розглянути справу по повній процедурі. Апеляційний суд підтвердив правомірність відмови Україні в розгляді трьох з чотирьох підстав, заявлених нею з метою уникнути виконання зобов'язань за цими єврооблігаціями. У листопаді 2020 року відбулось слухання справи Пакистан Інтернешнл Ейрлайн Корпорейшн проти Таймз Тревел (Сполучене Королівство) Лтд (справа "Таймз Тревел"), до якої Україна отримала доступ, оскільки рішення може вплинути на подальший розгляд справи про «борги Януковича». Суд повідомив, що рішення буде винесено пізніше, а це означає, що нове судове засідання відбудеться не раніше 2021 року і хоча в подальшій перспективі рано чи пізно Україні прийдеться повертати грошові борги Росії, Україна зумівши вдало затягнути судовий процес і отримати невелику тактичну перевагу, а якщо Верховний суд у Лондоні застосує вищезгадану справу "Таймз Тревел" у якості прецеденту, то можлива і стратегічна перевага в якості вирішення судової справи на користь України.
