Підсумки конкурсу есе на тему: «ВЕСНА НОВОЇ ЕПОХИ»!
Друзі, учасники конкурсу, команда Ініціативи «ВЕСНА цінностей» разом з нашим журі завершили роботу з підведення підсумків. Хочемо поділитися з вами емоціями, ну і звісно ж, результатом.
Передовсім висловлюємо щиру подяку всім хто відгукнувся на запрошення! Ви всі заслуговуєте, щонайменше, на відзнаку “За небайдужість” )
Ніби мали вже звикнути, але щоразу приємно вражені якістю, глибиною та різноманітністю есеїв, особливо з огляду на складність запропонованої теми, та молодий вік учасників.
Хтось спромігся розгадати задум організаторів та “відчув” тему; хтось виявився можливо трішки наївним, зате вельми щирим; дехто промахнувся повз тему, але створив стилістичну красу, а хтось навіть напрацював на ціле оповідання. Тому журі було дуже непросто, серед такого творчого розмаїття, визначити п’ять переможців.
Проте, змагання є змагання і за сумою критеріїв журі назвало таку п'ятірку переможців:
Бойко Катерина, с. Дружне, Хмельницька обл.
Голомша Олеся, с. Гребенів, Львівська обл.
Гурик Тетяна, м. Сарни, Рівненської обл.
Франчук Поліна, м. Київ
Чернега Оксана, м. Борщів, Тернопільска обл.
Вітаємо наших дівчат-переможниць! Зрештою, у Перемоги жіноче ім'я )
Хочемо висловити щиру подяку Директорові Українського інституту політики Руслану Бортніку за підтримку конкурсу та всебічну допомогу на всіх етапах проведення нашого спільного проекту. Подяка всім членам журі, зокрема Всеволоду Зеленіну, професору УДУ ім М. Драгоманова, який, попри постійну академічну зайнятість як викладача, а, окрім цього , коуча та публічного інтелектуала, знайшов час і для нашого конкурсу. Окрема подяка відомому письменнику Густаву Водічці за професійний погляд та згоду очолити журі.
Дякуємо всім причетним і до зустрічі в нових проектах.
З повагою команда Ініціативи “ ВЕСНА цінностей”!
Декілька цитат з есе переможниць конкурсу
Бойко Катерина:
«Нова епоха — це не тільки зміна часу, це зміна якості присутності. Це здатність бути уважним до нюансів — у мові, у сенсі, у людині. Вміння побачити в дрібному — суть, у буденному — сенс, у крихкому — силу. І в цій чутливості вже проростає весна. Весна нової епохи приходить не з фанфарами, а з лагідним трепетом, із поглядом, сповненим пошуку. Вона не вимагає, не переконує — вона нагадує. Про те, що краса — це не розкіш, а необхідність. Що вміння висловити думку — це не привілей, а відповідальність».
Голомша Олеся:
«Моє покоління дедалі виразніше формує інше ставлення до себе й до світу — не через заперечення болю, а через його усвідомлення. Ми не уникаємо розмов про психічне здоров’я, ми їх ініціюємо, ділимося переживаннями, шукаємо підтримку. Нам не страшно сказати: «Я боюся». І це не слабкість, як вважали колись, а відповідальність перед собою і тими, хто поруч. Якщо сьогодні ми навчимося визнавати свою вразливість, не ховатися за бронею байдужості, не тікати у контроль чи мовчання, то завтра матимемо суспільство, здатне не лише пережити, а й відновитися. В нас є шанс перетворити спільний біль на точку опори, з якої будуватиметься майбутнє, не ідеальне, але свідоме, людяне й об’єднане».
Гурик Тетяна:
«Ми більше не можемо перекладати відповідальність на когось, чекати весни й жити імпульсами світу, поки нас хочуть вирвати з коренем чи заглушити бур’янами сумнівів і безнадійності. Наша весна залежить від нашого бажання змінювати світ навколо нас, віддавати свою жагу і силу для зцілення роз’ятрених ран. Наша весна залежить не від того, щоб чекати поки розквітне барвінок, а навчитися плести вінок із терену. Я зрозуміла, що сьогодні тією весною є ми».
Франчук Поліна:
«Як і в доісторичні часи, для того щоб дожити до сонячної весни, треба прикласти багато зусиль на подолання суворої зими. Потерпаючи від наших же помилок, ми формуємо свідомість — сильнішу та еластичнішу. На індивідуальному рівні ми маємо зазнати трансформацій, аби усвідомити важливість повернення до єдності та спільного розвитку. Це, звісно, вже починає сходити на утопію, де люди керуються категоричним імперативом і бачать спільний шлях. Та хоча б наближення до цієї утопії, чи подай віра у її можливість, — не гарантовано, але ймовірно — прискорить приход весни нової епохи».
Чернега Оксана:
«Нова епоха — це час діалогу, а не монологу, об’єднання, а не протистояння, коли важливо не хто правий, а що правильно. Це епоха не успіху будь-якою ціною, а гармонії з собою і світом. У цій весні немає місця для цинізму. У ній живе довіра, ніжність і тиша — та тиша, в якій чутно, як проростає нове життя. Сьогодні, можливо, ми ще не до кінця розуміємо масштаб змін. Але ми вже в процесі обирати щось інше — справжнє, відповідальне, чуйне. І хоча навколо ще багато холоду, тривоги і страху, ми вже відчуваємо запах весни. Вона несе не лише тепло, а і виклик. Вона каже: «Тепер твоя черга — прорости». І ми проростемо. Кожен по-своєму. Але разом».
Повністю есе переможниць конкурсу можна прочитати на:
FAKEbook Ініціативи «ВЕСНА цінностей» https://www.facebook.com/share/p/1PmqeogVfV/
