В последнее время в Вашингтоне всё чаще звучат довольно резкие оценки хода российско-украинской войны. В частности, директор Национальной разведки США Тулси Габбард публично заявила о сохранении Россией стратегического преимущества и готовности Москвы к длительному изнурению противника для достижения своих целей. Такие тезисы вызывают серьезные дискуссии относительно будущего западной поддержки и возможных сценариев завершения конфликта. В Украине же эти заявления воспринимаются как индикатор изменения риторики ключевого партнера в сторону поиска компромиссных моделей урегулирования.

Ева Антоненко, политический аналитик УИП

Ще відомий теоретик Карл фон Клаузевіц писав, що війна є такою сферою, де панують хаос та небезпека, і навіть найпростіше рішення може видатися дуже складним. Саме тому, коли починають війни — хоча краще їх взагалі ніколи не починати — зазвичай мають як мінімум декілька планів того, як ситуація може розвиватися. Найгірше ж трапляється тоді, коли все йде не за планом, а нового плану, окрім як «просто воювати далі», немає.

Можливо, для Трампа війна і закінчена, чи Трамп хотів би її завершити — але вона не закінчена для Ірану.

Іран відмовляється її завершити, про що заявив прямо. І поки Іран буде перекривати Ормузьку протоку, поки він продовжуватиме наносити удари по американським військовим базам і базам союзників США в регіоні, війна не закінчиться. 

Останнім часом став свідком хвилі публікацій, що негативно впливають на мою репутацію й джерелом яких є матеріал Українського відділу міжнародної некомерційної організації «Радіо Свобода». Так, 03 березня 2026 року на сайті Радіо Свобода в рамках проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми» під авторством Олександри Левчак та Анни Миронюк було опубліковано статтю «Для Кремля: український політолог і російські державні дослідження «русофобії» та «ксенофобії» серед війни».