В Україні продовжує зберігатися значний дефіцит в енергосистемі, через це в країні запроваджено тривалі аварійні та планові відключення електроенергії. Як повідомили в "Укренерго", така ситуація є результатом шести цілеспрямованих повітряних атак РФ на українську енергосистему. З кінця березня 2024 року до початку червня російські війська знищили понад 9ГВт потужностей української енергосистеми. У ремонт вийшли два енергоблоки атомних електростанцій, що також спричинило дефіцит потужності в системі. Крім цього, досить висока температура повітря викликає зростання споживання через більш інтенсивне використання систем кондиціювання.
Паралельно Уряд з 1 червня підвищив тариф для побутових споживачів, на 64%, до 4,32 грн/кВт⋅год. Новий тариф діятиме з 1 червня 2024 року до кінця квітня 2025 року. Раніше Уряд планував запровадити диференційований тариф: 4,8 грн/кВт·год за умови споживання понад 100 кВт·год на місяць. Для споживачів, які використовують менше 100 кВт·год, тариф мав залишитися – 2,64 грн/кВт·год.
З червня для бізнесу на 20–130% зростуть граничні ціни на електрику в години вечірнього піку та вночі. Це має вплинути на обсяги імпорту, щоб знизити дефіцит енергомережі.
Нині в Україні найвищі ціни на комунальні послуги в Європі з урахуванням частки витрати домогосподарств в умовах війни на це накладається зростання цін на товари та послуги, і відповідно зростання інфляції.Кумулятивний ефект негативних соціально-економічних змін очікувано призведе до нового зростання міграційних потоків та скорочення функціонування компаній приватного бізнесу.
Напередодні підвищення цін на електроенергію в інформаційному середовищі спалахнув скандал через високі зарплати топ-чиновників «Укренерго».
Так видання OBOZ.UA направив запит до "Укренерго" з проханням озвучити заробітну плату голови правління В. Кудрицького разом із усіма заохоченнями (преміями тощо) та окремо вказати оклад. Також там попросили назвати зарплату голови "Укренерго" за місяцями. Однак у компанії відмовилися озвучити цю інформацію, посилаючись на те, що в законі «Про доступ до публічної інформації» немає вимоги називати зарплату окремо. Натомість у компанії назвали зарплату всього правління (було названо загальну суму, яку отримує голова та чотири члени правління). Так, середня місячна зарплата для одного члена правління сягає понад 2 млн грн. (Це близько 50 тис. євро.) При цьому розмір зарплат значно відрізняється залежно від місяця.
Загалом ситуація, що стає маркером наявності корупційної складової в галузі енергетики, на тлі бойових дій та підвищення тарифів, це особливо підвищить градус подразнення в суспільстві.
В Уряді України продовжуються кадрові перестановки. Очікується, що найближчими днями Олексій Кулеба залишить посаду заступника ВП (цю посаду, найімовірніше обійме голова Закарпатської ОВ Віктор Микита), щоб стати міністром регіональної політики.
Міністром інфраструктури та віце-прем'єром стане нинішній голова НАК "Нафтогаз України" Олексій Чернишов. Після звільнення віце-прем'єр-міністра – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури А. Кубракова ці посади у Кабміні залишалися вакантними.
За чутками, Мустафа Найєм також незабаром піде з посади Агентства відновлення, яке виділять в окремий орган центральної влади і воно безпосередньо підпорядковуватиметься прем'єр-міністру.
Не виключено, що у відставку вирушить і голова Міністерства закордонних справ Д. Кулеба, його фактично можуть призначити відповідальним за складнощі з організацією Глобального саміту миру в Швейцарії.
Кадрові зміни в Уряді здебільшого пов'язані із встановленням нових балансів контролю та забезпеченням прогресу в процесі вступу України до ЄС, а також скороченням витрат (кадри Уряду можуть скоротити на 30%-50%). Потенційно нові кадрові ротації в Уряді мають покращити контроль за витратою коштів.
На цьому тлі йде боротьба за вплив на антикорупційні структури. Відставка заступника голови НАЗК А.Ситника (колишній голова НАБУ) є продовженням скандалу, пов'язаного з конфліктом між САП та НАБУ. Нещодавно в НАБУ звільнили майже всіх детективів, пов'язаних з О. Ситником та О. Калужинським (близьким соратником та кумом О. Ситника).
У Парламенті на розгляд готуються законопроекти щодо створення Військової поліції на базі Військової служби правопорядку ЗСУ. Попередньо відомо, що законопроекти зазнали значної критики та були відправлені на доопрацювання.
Раніше Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні ухвалити два документи - проект Закону України «Про Військову поліцію» (реєстр. №6569-д), яким визначаються правові засади організації діяльності Військової поліції, її загальна структура, завдання та повноваження, та проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України та Кримінальний процесуальний кодекс України щодо запровадження діяльності Військової поліції» (реєстр. №6570-д), яким створюється процесуальна основа для забезпечення належного виконання завдань та функцій Військової поліції.
Відомо, що утворення нового органу військової юстиції відбудеться на базі Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Військова поліція комплектуватиметься за рахунок чисельності Збройних Сил України та не може перевищувати 1,5% від чисельності Збройних Сил України.
Особовий склад Військової поліції складатиметься з військовослужбовців, державних службовців та працівників. Військовослужбовці ВП проходять військову службу за контрактом та за призовом.Безпосереднє керівництво Військової поліції здійснює начальник Військової поліції, який розпочнеться на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України, а під час дії правового режиму військового стану – за поданням Головнокомандувача ЗСУ.
У Військовій поліції створюються підрозділи внутрішньої безпеки та оперативні підрозділи, які здійснюватимуть оперативно-розшукову діяльність, а також проводитиме слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінального процесуального кодексу України і виключно у межах покладених на Військову поліцію завдань.
Військова поліція повинна боротися з ДРГ, охоронятиме військові об'єкти, сприятиме евакуації населення, відновлюватиме порядок у військових частинах.
Військова поліція займатиметься, у тому числі, розшуком та притягненням до відповідальності дезертирів та військових, які самовільно покинули свої підрозділи.
Військова поліція зможе забороняти рух військового транспорту, обшукувати його, перевіряти у людей документи та проникати у житло. При проникненні в житло військова поліція має негайно повідомити орган досудового розслідування та прокуратуру.
На фронті динаміка просування російських військ дещо сповільнилася у всіх напрямках, що, ймовірно, пов'язане з поступовим надходженням західного озброєння до українських військ. Основні бої йдуть у районі міст – Вовчанськ (Харківська обл.), Часів Яр, Красногорівка (Донецька обл.).
На Харківщині йдуть позиційні бої з мінімальним просуванням сторін. Завдяки новим резервам ЗСУ вдалося відбити частину захоплених ЗС РФ територій у м.Волчанську.
У районі м.Куп'янська російські війська намагаються просуватися від н.п. Івановського у бік н.п.Степової Новоселівки.
На Бахмутському напрямі війська РФ противника зробили спробу штурму східної околиці м.Часова Яру (не більше мікрорайону «Канал»). Також російські сили мали частковий успіх на південний захід від н.п.Івановського, бої йдуть у районі н.п.Андріївки, Кліщеївки та Калинівки.
У Красногорівці тривають бої в районі міської адміністрації.
На Покровському напрямі ЗС РФ просуваються у бік н.п. Карлівки на захід від н.п. Нетайлова.
На Авдіївському напрямку ЗС РФ намагаються наступати в районі населених пунктів Соловйово, Семенівка, Новоолексанрівка та Уманське.
На Запорізькому напрямку тривалий час тривали позиційні бої, спостерігаються активізація бойових дій на північний схід та північний захід від н.п.Нестерянки.
Наразі РФ може готуватися до нового масштабного наступу в Україні одразу на кількох нових ділянках фронту (у тому числі у Харківській, Сумській та Чернігівській областях).За інформацією українського командування, РФ накопичила на східному фронті та навпроти українських північних кордонів від 100 до 300 тис. осіб резервів.
Найімовірніше, що цього літа РФ максимально активізує бойові дії в Україні з метою захопити ще більше її територій, щоб створити негативне політичне тло для виборчих процесів у ЄС та США, а також проведення Глобального саміту миру у Швейцарії. Так, якщо під тиском РФ Україна почне відступати і залишати значні території, це виглядатиме як поразка усієї західної коаліції. Таким чином, російське керівництво буде прагнути до кінця року посилити свої позиції для переговорів з новою Адміністрацією Президента США.
Зі свого боку ЄС і США намагаються зірвати цей наступ РФ погрозами та шантажем: зокрема, союзники говорять про те, що дозволять Україні завдавати ударів по російській території (при цьому йдеться вже про 300-500 км у глибину), можливе введення військ НАТО чи інструкторів. в Україну, питанням створення безпольотної зони над західною Україною тощо.
Загалом Україні вдається все більше і більше залучати західних союзників у війну на своєму боці – це стратегічний успіх Президента В.Зеленського та його команди. Але цей успіх згодом ризикує перетворитися на глобальну катастрофу в майбутньому.
З боку РФ посилюють загрози застосування ядерної зброї. Зокрема, заступник голови Ради Безпеки РФ Д.Медведєв після дозволу Україні деякими західними країнами бити своєю зброєю по території РФ заявив, що "конфлікт із Заходом" розвивається "за найгіршим сценарієм", і в черговий раз почав погрожувати ядерною війною, але політичного. ефекту це не здобуло. Таким чином межа між шантажем та застосуванням продовжує стоншуватися, і, відповідно, реальна загроза застосування в Україні ядерної зброї зростає.
Війна в Україні надалі може просуватися за двома основними сценаріями - поступове заморожування по лінії фронту (що супроводжуватиметься поступовим загасанням бойових дій), або відбудеться новий виток ескалації, який у свою чергу супроводжуватиметься збільшенням військових витрат, ще більшою кількістю жертв та руйнувань. Зокрема, однією з ознак другого сценарію виступатиме дозвіл України бити західною зброєю територією РФ, введення натовських військ в Україну (що поки більшістю країн не розглядається) тощо.
Перспектива будь-яких мирних угод поки що виглядає досить примарно, принаймні до кінця цього року, коли завершаться виборчі процеси у США. За фактом, між основними протиборчими сторонами (Україною та РФ) поки що не спостерігаються точки дотику для досягнення конструктивних домовленостей
На цьому фоні триває підготовка до проведення Глобального саміту миру у Швейцарії (15-16 червня 2024 р.). Президент України В.Зеленський заявив, що Україна на Саміті миру планує запропонувати угоду, «аналогічну зерновій» (вона має на увазі не пряме підписання домовленостей з РФ, а за допомогою країн-посередників). При цьому на розгляд учасників саміту буде винесено 3 питання із 10 пунктів «мирного плану» Президента України В. Зеленського – ядерна та продовольча безпека та обмін полоненими. Ці заходи теоретично можуть підтримати значну кількість країн, у тому числі Глобального Півдня. Попередньо, розгляд головних пунктів "формули миру" В.Зеленського: виведення російських військ на кордони 1991 року та виплату репарацій поки що відкладено. Тобто команда В. Зеленського тепер (ймовірно, це було узгоджено зі США) починає вдаватися до більш гнучкої стратегії організації порядку денного Глобального саміту миру.
За задумом України, після узгодження цих більш компромісних 3-х пунктів надалі світова спільнота вестиме дискусії, виходячи з українських пропозицій. І надалі на порядку денному можуть виникнути й інші складніші для узгодження положення «формули миру»: виведення російських військ, відновлення територіальної цілісності та трибунал.
Тому нині українське керівництво та союзники докладають серйозних зусиль, щоб за час, що залишився до заходу, забезпечити участь у ньому якомога більшої кількості держав.
Але процес узгодження навіть 3-х пунктів «формули миру» В.Зеленського може зіткнутися з певними труднощами з огляду на те, що Глобальний саміт миру може пройти у урізаному форматі. Там не буде головних лідерів країн, які мають прямий чи опосередкований вплив на переговори: США та КНР. Також на саміті не будуть присутні глави Бразилії, ПАР, Саудівської Аравії, Пакистану (з формулюванням – для підтримки свого «нейтралітету»).
На даний момент 106 країн та міжнародних організацій підтвердили, що направлять своїх представників до Швейцарії. При цьому не в кожному випадку це будуть глави держав, як це було заплановано раніше. Попередньо, на саміті може бути лише 40-50 глав держав.
В результаті статус заходу, а також потенційне підписання узгодженого документа з країнами-учасницями значною мірою знижується.
При цьому КНР не просто відмовляється від участі у швейцарському саміті, але також планує проведення (орієнтовно на осінь) свого аналогічного мирного заходу (можливо, що він пройде в Азії). І в цьому випадку на китайський саміт буде запрошено і Україну, і РФ.
Президент В. Зеленський у досить жорсткій формі вже звинуватив КНР у тому, що там працюють над тим, щоб країни Глобального півдня не приїжджали на саміт світу у Швейцарії, таким чином підігруючи РФ. Але в КНР заявили, що не брали чийсь бік у війні в Україні, але відмова запросити РФ на швейцарську зустріч підірвала її ефективність як мирного форуму. КНР вважає, що сам саміт має дуже низьку цінність і низьку змістовність і не хоче брати участь у формальних політичних заходах, також тут має значення зростаючий градус американсько-китайського протистояння.
За кілька днів до Глобального саміту миру Президент України В.Зеленський та Президент США Д.Байден підпишуть двосторонню угоду щодо безпеки у кулуарах зустрічі G7 в Італії (запланована на 13-15 червня). Двосторонні угоди щодо безпеки з Україною підписали вже 15 країн. Серед них: Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія, Швеція, Ісландія, Норвегія. Ці документи гарантують надання довгострокової підтримки, зокрема військової, обміну розвідувальними даними та економічною допомогою.Західна преса зазначає, що «угода зі США формулювалася протягом останніх тижнів, відзначених дедалі більшою напругою у відносинах між Києвом та Вашингтоном». Нібито між Україною та США є розбіжності у питанні, «як досягти перемоги і що взагалі можна буде вважати перемогою чи закінченням війни». Як відомо, Білий Дім не планує візит Д. Байдена на саміт миру у Швейцарії та підписання двосторонньої угоди з безпеки виступить у цьому випадку як компенсаторний механізм для України. Вочевидь, що відсутність Д. Байдена значно знизить статус самміту.
Карта бойових дій.
Внутрішня ситуація України.
Кадрові ротації в Уряді.
Очікується, що найближчими днями Олексій Кулеба залишить посаду заступника ВП (цю посаду, найімовірніше обійме голова Закарпатської ОВ Віктор Микита), щоб стати міністром регіональної політики.
Міністром інфраструктури та віце-прем'єром стане нинішній голова НАК "Нафтогаз України" Олексій Чернишов. Після звільнення віце-прем'єр-міністра – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури А. Кубракова ці посади у Кабміні залишалися вакантними.
За чутками, Мустафа Найєм також незабаром піде з посади Агентства відновлення, яке виділять в окремий орган центральної влади, і воно безпосередньо підпорядковуватиметься прем'єр-міністру.
Не виключено, що у відставку вирушить і голова Міністерства закордонних справ Д. Кулеба, його фактично можуть призначити відповідальним за складнощі з організацією Глобального саміту миру в Швейцарії.
Кадрові зміни в Уряді здебільшого пов'язані із встановленням нових балансів контролю та забезпеченням прогресу в процесі вступу України до ЄС, а також скороченням витрат (кадри Уряду можуть скоротити на 30%-50%). Потенційно нові кадрові ротації в Уряді мають покращити контроль за витратою коштів.
На цьому тлі йде боротьба за вплив на антикорупційні структури. Відставка заступника голови НАЗК А.Ситника (колишній голова НАБУ) є продовженням скандалу, пов'язаного з конфліктом між САП та НАБУ. Нещодавно в НАБУ звільнили майже всіх детективів, пов'язаних з О. Ситником та О. Калужинським (близьким соратником та кумом О. Ситника).
Соціологія.
Згідно з даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) (16-22 травня 2024 року), 19% українців вважають, що ситуація з демократією в країні покращала. 29% вважають, що вона не змінилася. А 43% громадян України відзначили погіршення рівня демократії в країні. Серед них 11% насамперед пов'язують це з об'єктивними обставинами воєнного часу. 28% - зі спробами влади обмежити права та свободи громадян (ще 3% назвали обидві причини).
7% - вважають, що за останні 5 років ситуація в економіці покращала
• 21% – не змінилися.
• 49% – вважають, що ситуація погіршилася.
• Але 16,5% з них пов'язують це насамперед із повномасштабним вторгненням
• 23% - насамперед із помилковими діями влади (ще 9% назвали обидві причини).
Сумарно 74% вважають, що в Україні має бути впливовий Парламент.
• Водночас 71% українців вважають, що в Україні має бути впливовий Президент.
• За Президентську форму правління висловилися – 13%
• Президентсько-парламентську – 27%
• Парламентсько-президентську – 31%
• Парламентську – 16%
Загалом українське суспільство тривалий час мало парадоксальне ставлення до демократії. З одного боку, демократія, безперечно, вважалася пріоритетним типом державного управління для України. З іншого боку, був також постійний попит на «сильну руку», яка могла б відновити порядок.
Але все ж таки такого роду опитування (тим більше проведені по телефону) завжди викликають сумніви щодо достовірності.Через глибокий інформаційний і силовий тиск на суспільну свідомість з боку органів державної влади в умовах війни.
Чи виконав Президент В. Зеленський свої передвиборчі обіцянки?
18% - вважають, що В. Зеленський виконав більшу частину або всі свої обіцянки (5% із них кажуть, що всі обіцянки будуть виконані)
• 19% вважають, що він виконав близько половини своїх обіцянок.
• 50% вважають, що він виконав меншість або не виконав жодної зі своїх обіцянок (з них 25% вважають, що він не виконав жодних обіцянок).
Серед тих, хто вважає, що Зеленський виконав не всі свої обіцянки:
• 50% – пояснюють невиконання обіцянок наявністю у команді президента нечесних, корумпованих людей.
• (26-32%) – відсутність компетентних людей у його команді, повномасштабне вторгнення, власна недосвідченість, вплив олігархів.
• (9-14%) говорили про особисту корупцію, вплив інших країн, дестабілізацію ситуації з боку опозиції та нездійсненні обіцянки.
Очевидно, значна частина українців, за великим рахунком, вбачають причину не виконання передвиборних обіцянок в оточенні Президента, а не в ньому. З огляду на те, що сам Президент продовжує користуватися високою довірою у суспільстві (64%).
Ситуація довкола України.
Підготовка до Глобального саміту миру у Швейцарії.
Президент України В.Зеленський заявив, що Україна на Саміті мирупланує запропонувати угоду, «аналогічну зерновій» (вона має на увазі не пряме підписання домовленостей з РФ, а за допомогою країн-посередників). При цьому на розгляд учасників саміту буде винесено 3 питання із 10 пунктів «мирного плану» Президента України В. Зеленського – ядерна та продовольча безпека та обмін полоненими. Ці заходи теоретично можуть підтримати значну кількість країн, у тому числі Глобального Півдня. Попередньо, розгляд головних пунктів "формули миру" В.Зеленського: виведення російських військ на кордони 1991 року та виплату репарацій поки що відкладено. Тобто команда В. Зеленського тепер (ймовірно, це було узгоджено зі США) починає вдаватися до більш гнучкої стратегії організації порядку денного Глобального саміту миру.
За задумом України, після узгодження цих більш компромісних 3-х пунктів надалі світова спільнота вестиме дискусії, виходячи з українських пропозицій. І надалі на порядку денному можуть виникнути й інші складніші для узгодження положення «формули миру»: виведення російських військ, відновлення територіальної цілісності та суд.
Тому нині українське керівництво та союзники докладають серйозних зусиль, щоб за час, що залишився до заходу, забезпечити участь у ньому якомога більшої кількості держав.
Але процес узгодження навіть 3-х пунктів «формули миру» В.Зеленського може зіткнутися з певними труднощами з огляду на те, що Глобальний саміт миру може пройти у урізаному форматі. Там не буде головних лідерів країн, які мають прямий чи опосередкований вплив на переговори: США та КНР. Також на саміті не будуть присутні глави Бразилії, ПАР, Саудівської Аравії, Пакистану (з формулюванням – для підтримки свого «нейтралітету»)
На даний момент 106 країн та міжнародних організацій підтвердили, що направлять своїх представників до Швейцарії. При цьому не в кожному випадку це будуть глави держав, як це було заплановано раніше. Попередньо, на саміті може бути лише 40-50 глав держав.
В результаті статус заходу, а також потенційне підписання узгодженого документа з країнами-учасницями значною мірою знижується.
При цьому КНР не просто відмовляється від участі у швейцарському саміті, але також планує проведення (орієнтовно на осінь) свого аналогічного мирного заходу (можливо, що він пройде в Азії). І в цьому випадку на китайський саміт буде запрошено і Україну, і РФ.
Президент В. Зеленський у досить жорсткій формі вже звинуватив КНР у тому, що там працюють над тим, щоб країни Глобального півдня не приїжджали на саміт миру у Швейцарії, таким чином підігруючи РФ. Але в КНР заявили, що не брали чийсь бік у війні в Україні, але відмова запросити РФ на швейцарську зустріч підірвала її ефективність як мирного форуму.
Причини, через які КНР відмовилися приїхати на Саміт миру, далеко не у всьому пов'язані безпосередньо з Україною.
1.Китай вважає проведення цього саміту ініціативою західних країн на чолі зі США, а Китай не збирається підігравати будь-яким американським стратегіям (з урахуванням загострення американо-китайських відносин) просто так, не отримуючи якихось поступок натомість.
2. Китай таким чином справді вирішив підтримати політичну позицію РФ. Під час візиту російського президента В. Путіна до Китаю, одним із головних його прохань до китайського лідера було не брати участь у саміті у Швейцарії.
3. Безпосереднє ставлення КНР до України залишається скептичним, ключові питання українсько-китайських відносин не врегульовані.
4. КНР вважає, що сам саміт має дуже низьку цінність та низьку змістовність і не хоче брати участь у формальних політичних заходах.
За кілька днів до Глобального саміту миру Президент України В.Зеленський та Президент США Д.Байден підпишуть двосторонню угоду щодо безпеки у кулуарах зустрічі G7 в Італії (заплановано 13-15 червня). Двосторонні угоди щодо безпеки з Україною підписали вже 15 країн. Серед них: Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія, Швеція, Ісландія, Норвегія. Ці документи гарантують надання довгострокової підтримки, зокрема військової, обміну розвідувальними даними та економічною допомогою.
Західна преса зазначає, що «угода зі США формулювалася протягом останніх тижнів, відзначених дедалі більшою напругою у відносинах між Києвом та Вашингтоном». Нібито між Україною та США є розбіжності у питанні, «як досягти перемоги і що взагалі можна буде вважати перемогою чи закінченням війни». Як відомо, Білий дім не планує візит Д. Байдена на саміт миру у Швейцарії і підписання двосторонньої угоди з безпеки виступить у цьому випадку в ролі компенсаторного механізму для України. Вочевидь, що відсутність Д. Байдена значно знизить статус саміту.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики
