Про ідеологічну синхронізацію Росії та Китаю

"Майбутній світовий устрій формується на наших очах. І в цьому світовому устрої ми повинні вислухати всіх, взяти до уваги кожну точку зору, кожен народ, суспільство, культуру, кожну систему світоглядів, ідей та релігійних уявлень, не нав'язуючи нікому єдиної істини, і тільки на цій підставі, розуміючи свою відповідальність за долю – долю народів, планети, будувати симфонію людської цивілізації. - Як ви думаєте, хто це сказав?

Більшість експертів відповіли б, що це сказав глава Китаю Сі Цзіньпін.

Але ні. Про це сказав президент РФ В. Путін під час виступу на підсумковій сесії засідання дискусійного клубу «Валдай».

Адже концепція "Спільнота єдиної долі людства" - Сі Цзіньпіна, запропонована генеральним секретарем ЦК КПК Сі Цзіньпіном у листопаді 2012 року на 18-му Всекитайському з'їзді КПК, пізніше презентована в ООН, є одним з ідеологічних стрижнів сучасного Китаю. Це «Дадзібао» можна побачити у багатьох публічних місцях у КНР. Коріння китайського підходу лежить у конфуціанстві, хоча тут можна знайти зв'язок і з іншими світовими релігіями.

І те, що сказав В.Путін, фактично висуваючи свою ідею антиліберальної глобалізації, дивним чином перегукується з китайським підходом. Є й інші примітні збіги, які, щоб не перевантажувати текст, ми не будемо тут аналізувати.

Загалом, якщо проаналізувати інтерв'ю В. Путіна, воно складається з двох частин. Перша частина — це виправдання/пояснення, чому Росія зробила вторгнення в Україну: це війна на попередження; звинувачення Заходу у неоколоніалізмі; ігнорування інтересів РФ, створення військової кризи безпеки, наявність ворожих планів щодо руйнування Росії тощо. Це все традиційна риторика, яку останнім часом ми чуємо від В. Путіна і від російських лідерів, тут не було нічого нового.

Але що дозволяло прес-секретарю президента РФ Д. Пєскову та іншим російським коментаторам анонсувати цю промову В.Путіна як концептуальну? Концептуальною ця мова може вважатися лише з тієї точки зору, що В. Путін вперше не тільки критикує, а й пропонує російську модель глобалізації.

В. Путін каже, що ліберальна політична глобалізація за західними лекалами вела передусім до уніфікації та підпорядкування інших країн США та їх союзникам з використанням технологічних, економічних, політичних та військових інструментів. Така глобалізація є злом для Росії та інших незахідних країн. Тому що вона перетворювала решту світу на сировинну базу для "золотого мільярда" (претендувати на місце, в якому РФ більше не буде).

І ця ліберальна глобалізація має бути змінена та трансформована у більш справедливу міжнародну "інтеграцію", яка передбачає повагу та рівноправне ставлення до різних моделей політичного управління, традицій, культур тощо. Втручання у внутрішні відносини інших країн неправильно.

Ця конвергенція, зрештою, має призвести до створення «великих просторів» (термін німецького філософа Карла Шмітта) об'єднань держав, які мають стати основою нового багатополярного світоустрою.

При цьому Організація Об'єднаних Націй (ООН) може бути збережена та розширена за рахунок участі країн Азії, Африки та інших, а Європа та США мають змиритися зі своїм новим статусом вже більше не глобальних лідерів.

Вимушений відворот РФ від «золотого мільярда» дивовижним чином перегукується з китайським баченням і китайськими політичними ідеями, і за задумом Москви, напевно, повинен подобатися елітам і консервативним товариствам «другого» та «третього» світу – насамперед в Азії, на Близькому Сході, Латинській Америці та Африці.

Наскільки ці ідеї синхронізовані між РФ і КНР — чи є вони спільною платформою, чи це просто однодумність, чи РФ намагаються «сподобатися» Китаю покаже лише час.

 

Руслан Бортнік, директор УІП