Місія виконана!

Уряд обрано, а разом з ним обрано нового Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.

30 березня 2016 року, Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман подав до Верховної ради України на розгляд проект Закону №4333 «Про внесення змін до деяких законів України щодо залучення до складу Уряду антикризових менеджерів у сфері фінансів» (відносно дозволу іноземцю очолити Міністерство фінансів України без набуття громадянства України строком на один рік).

Пообіцяти, не означає одружитися…

На фоні сьогоднішніх, водночас тривожних і політичних подій, та можливої відставки нинішнього Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, дуже б хотілось нагадати про тези його минулої президентської передвиборчої програми "4 цілі", з якою він в 2010 році балотувався на посаду Президента України. Та мабуть буде правильніше на початку трохи згадати політичну історію теперішнього Прем’єра.

Коли ти хоч якось намагаєшся в своїх статтях чи прямих ефірах відкрити "правду-матку" щодо неправильних та брехливих дій української влади по відношенню до свого суспільства, то тобі прямим текстом заявляють, що ти є «рука Кремля», що ти пишеш на замовлення Путіна чи колишньої влади Януковича. Тобто все, що завгодно, аби закрити рота, аби ваш покірний та обдурений вами народ не знав правди, не знав, що насправді криється за ширмою вашої державної брехні.

У вирі політичної кризи в Україні заговорили про зміну уряду. Основний кандидат на посаду прем'єра – глава Мінфіну Наталя Яресько.

На прохання Корреспондента політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник аналізує, чи дійсно "чиказька леді" може змінити Арсенія Яценюка, чи галас навколо її імені – лише декорація для політичного спектаклю Президента. Матеріал розміщено у №10 видання від 18 березня 2016 року.

Звичайно, не заперечую, що подібні акції на Майдані під час других роковин загибелі Небесної сотні, були кимось сплановані, чи то рукою Кремля, чи то під керуванням минулої влади, яка дуже прагне повернути собі «бразди правління» державою.

Та не здивуюсь, якщо на нас можуть очікувати ще не один, не два, а можливо, і не три подібних «псевдо майданів» на фоні зневіри українського суспільства. Адже, даною критичною, політико-економічною ситуацією, можуть вміло скористатись так звані «папєрєднікі», завдячуючи зростанню власного рейтингу.

16 лютого Верховна Рада прийняла законопроект № 3700 "Про внесення змін до закону України "Про вибори народних депутатів України" (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі), а вже 25 лютого поточного місяця, вельмишановний Президент України Петро Порошенко, все таки підписав законопроект №3700, простою мовою, Закон про "партійну диктатуру", який перешкоджає двом основоположним конституційним правам громадян – правам обирати та бути обраними.

Цинізм немає меж.

Такого удару в спину з боку перш за все дійсно народно-обраного Президента України Петра Порошенка та його фракції БПП у Верховній Раді в бік свого народу, ніхто не очікував, хоча можливо поодиноко так.

І так, що ми маємо на сьогодні – впевнену зраду Президента і ганебної олігархічної коаліції, хто б що не казав. Я вже промовчу про «Опозиційний блок», бо там все зрозуміло, але точно не промовчу про тих, кому повірили майже два роки тому, і ця довіра сягнула в 54% відсотки простих та довірливих людей.

Друга річниця брехливих потурань владою кровавих подій Майдану 18-20 лютого 2014 року, так і залишилася поза увагою безкарності сьогоднішньою владою.

Майдан 2013-2014роки, Революція Гідності, Віче, намети на Хрещатику, запах диму…

Все це залишиться назавжди в пам’яті і душах, і тих, хто його пройшов, і тих, хто приходив іноді, щоб підтримати, і тих, хто возив шини, дрова, продукти і навіть тих, хто дивився все, що відбувалося з екрану телевізора…- всіх…

Пройшло два роки, два тяжкі роки, які змінили Україну, які змінили кожну думаючу, свідому людину…

Якщо щось обіцяєте, то будьте ласкаві панове, виконуйте та ставтеся до своїх обіцянок серйозніше і без брехні, бо народ терплячий до певного часу, їхній терпець може увірватися.

Відверто кажучи, дещо дивує млява поведінка влади, яка зовсім не звертає уваги на конкретні вимоги свого народу впродовж двох років. Вимоги громадян зовсім прості та істинні, як Божий день, а саме:

1) наведення порядку в державі (державою, якою нехтували майже 25 років Незалежності України різні бюрократичні вожді);