“Я не за і не проти виборів, я до них готовий”, — заявив днями президент Володимир Зеленський, зауваживши, що є низка проблем, які стоять на заваді волевиявленню українців.
Водночас секретар РНБО Олексій Данілов упевнений, що Україна зазнає поразки, якщо вирішить проводити вибори в час війни. “Щойно агітатори зайдуть в окопи — ми програємо. Не може бути агітації в окопах, а наші люди перебувають в окопах. Завдання ж держави доволі просте — забезпечити голосування кожного”, — наголосив Данілов.
Заяви представників української влади стосовно можливих виборів почастішали після рекомендацій західних партнерів провести вибори в 2024 році. Так, нещодавно сенатор США від Республіканської партії Ліндсі Грем на пресконференції у Києві наголосив: “Я хочу, щоб наступного року в Україні відбулися вільні та чесні вибори, навіть під час нападу на неї. Американський народ має знати, що Україна змінилась. У минулому це була дуже корумпована держава”.
Дещо раніше з такою ж порадою виступив президент ПАРЄ Тіні Кокс. “Так, в Україні нині воєнний стан, і Конституція не дозволяє проводити вибори за цих умов, — сказав він. — Вам треба розв’язати цей виклик. Це не наше питання — вказувати, як це зробити, але Україна має організувати вільні та чесні вибори. Бо це ваше зобов’язання за статутом Ради Європи. І, звичайно, ви це зробите”.
Разом з тим речник Міністерства закордонних справ Чехії Даніель Дрейк повідомив, що чехи готові допомогти Україні з проведенням парламентських та президентських виборів у 2024 році. “Хоч би якими складними були вибори в умовах збройної агресії Росії проти України, їх можна буде організувати наступного року”, — зауважив Дрейк.
Нагадаємо, якби не повномасштабна війна, парламентські вибори мали б відбутися у жовтні 2023 року, а президентські — у березні 2024 року. Чи варто проводити їх в умовах воєнного стану? З’ясовуємо у розмові з директором Українського інституту політики Русланом Бортником, експертом Українського інституту майбутнього, ексголовою Комітету виборців України Ігорем Поповим та політтехнологом Андрієм Золотарьовим.
— Як вважаєте, чому західні партнери так наполягають на проведенні парламентських та президентських виборів в Україні вже наступного року?
● І. Попов:
— Очевидно, західні політики та посадовці посилаються на рамкові документи — Європейську конвенцію з прав людини та “Копенгагенський документ” ОБСЄ. В обох документах, які Україна ратифікувала, доволі розмите формулювання, що країни-учасниці зобов’язуються проводити вибори через розумний проміжок часу й дотримувати прав громадян.
З одного боку, регулярні вибори мають відбуватися, щоби хтось не перебував у владі надто довго. З іншого — якщо для виборів немає умов, то ці рамкові документи не зобов’язують проводити їх з усіма ризиками. Тому наші партнери заяви роблять, але вирішувати все одно буде Україна, керуючись передусім міркуваннями безпеки.
● А. Золотарьов:
— Американці почали порушувати питання виборів не тому, що так опікуються демократією, нормами права і так далі, а тому, що хочуть якось розмити монополію на владу, яка сконцентрувалася навколо президента. Щоби важелі виконавчої влади були не на вулиці Банковій, а на вулиці Грушевського. Щоб у руках прем’єра була сконцентрована виконавча влада і щоб він спирався на парламентську більшість. Адже Україна — парламентсько-президентська республіка.
● Р. Бортник:
— Заяви західних політиків схожі на спосіб тиску на українську владу. Саме цим я пояснюю таку емоційну реакцію з боку нашого керівництва — коментарі президента, секретаря РНБО і так далі. Як на мене, міжнародні партнери натякають українській владі: якщо ви не діятимете правильно, то вам доведеться піти на розподіл влади з іншими гравцями або ви взагалі можете втратити її. І дають зрозуміти, що готові співпрацювати з будь-ким із наступних представників української верхівки.
Що ж до того, що для західних союзників означає “діяти правильно”, то можуть бути різні версії. Можливо, Штати вимагають ефективнішої антикорупційної політики та кадрових перестановок. Можливо, не сприймають критику з боку української влади щодо недостатності й несистемності військової допомоги. Можливо, йдеться про якісь закулісні переговори, пов’язані з перемир’ям, замороженням війни тощо.
— Чи можливо провести голосування у час війни?
● Р. Бортник:
— Українське законодавство забороняє проводити вибори у період воєнного стану. Але ситуація щодо виборів Верховної Ради та виборів президента дещо різниться. Так, частина 4 статті 83 Конституції фактично унеможливлює вибори народних депутатів під час воєнного стану. Верховна Рада має працювати до обрання нового парламенту після скасування воєнного стану. А вносити зміни до Конституції в умовах воєнного стану не дозволяє частина 2 статті 157.
Що ж до виборів президента, то Конституція такої заборони не встановлює. Обмеження передбачено законом “Про правовий режим воєнного стану” та Виборчим кодексом. Тож для проведення виборів президента в умовах воєнного стану досить внести зміни до законів.
● І. Попов:
— Я б розділив технічну можливість і політичне рішення щодо проведення виборів. Що стосується технічної можливості, то на сьогодні ми не розробили механізмів — ні нового закону, ні нових процедур, — як проводити вибори чи то під час воєнного стану, чи то одразу після його скасування.
І проблем маємо багато. Зруйновано чимало приміщень, де зазвичай відбувалося голосування, частина членів виборчих комісій виїхала в інші регіони або за кордон, реєстр виборців ніхто не оновлював від першого дня повномасштабного вторгнення. Над цими проблемами нині працюють робочі групи у складі представників ЦВК, народних депутатів та експертів.
— Чи означає це, що їх можуть вирішити?
● А. Золотарьов:
— Технічні питання насправді нелегко вирішити. Я не уявляю, як можна організувати голосування у зоні бойових дій? Як забезпечити там участь спостерігачів? Як гарантувати безпеку на дільницях? Як бути з територіями, які нині окуповані? Люди, які проживають там і сподіваються на деокупацію, очевидно, також би хотіли проголосувати.
● І. Попов:
— Розв’язання технічних проблем мало. Потрібне політичне рішення. Воно залежить від діалогу влади, опозиції та громадянського суспільства. Треба визначитися, чи ми будемо з нинішнім парламентом та президентом працювати до скасування воєнного стану чи варто все-таки провести вибори? Сьогодні суспільство каже: “Ні, виборів не треба проводити”. Влада так само заявляє: “Виборів проводити не можна. Адже триває контрнаступ, гаряча фаза бойових дій”. Чи зміниться ситуація через пів року, рік, ми не знаємо.
Отже, експерти повинні опрацювати технічні питання. Це має бути прозоро, щоб ніхто не говорив, що хтось таємно готується до виборів. А політики повинні ухвалити рішення про проведення голосування на базі діалогу зі суспільством. Якщо 75% громадян кажуть, що не треба проводити виборів, а парламент вирішить, що під час воєнного стану їх можна проводити, то це буде додаткова, нікому не потрібна проблема.
— Чи доцільно проводити вибори в умовах воєнного стану? Чи будуть вони вільними і чесними?
● А. Золотарьов:
— Я вважаю, що з виборами не треба поспішати. Бо якщо їх призначать на березень чи, скажімо, на травень наступного року, то це будуть не вибори, а імітація виборів. Вибори потребують конкуренції політичних програм, свободи слова та свободи зібрань. За умов воєнного стану це неможливо. А якщо воєнний стан буде скасований, країна швидко не повернеться до нормального політичного процесу.
● Р. Бортник:
— Вибори в умовах війни відбувалися і 2014 року, і 2019 року. Тому можуть відбутися і 2024 року. Тим паче, що аргументація, що в Україні триває війна, для західних партнерів недостатня для відмови від організації волевиявлення. Наші союзники беруть до уваги проблеми, які виникають. Кажуть, що можна змінити Виборчий кодекс, проводити голосування цілий тиждень, застосовувати різні форми — і очну, і дистанційну, тощо.
● І. Попов:
— Українці звикли, що вибори мають бути вільними та прозорими. У нас є усталені інструкції, як проводити кожен етап підрахунку. Але треба розуміти: у будь-якому випадку вибори — чи вони відбудуться під час воєнного стану, чи після його скасування — не будуть ідеальними. І до цього нам також треба готувати суспільство.
Завдання влади — забезпечити передусім вільну політичну конкуренцію, щоби всі мали можливість агітувати. Завдання СБУ — подбати, щоб не виникли нові проросійські партії й не почали свою агітацію, тобто чітко відокремити: оце наративи агресора, а оце вільна конкуренція. Завдання організаторів виборів, тобто ЦВК, — порахувати голоси.
Ми розуміємо, що будуть проблеми з участю у виборах наших біженців за кордоном. Якщо вони голосуватимуть лише у посольствах, то це буде мізерна частка. Якщо ж голосуватимуть через пошту або “Дію”, то будуть підозри, що щось намахлювали. Отже, ідеального розв’язку немає.
— Наскільки ймовірне досягнення якоїсь угоди про перемир’я заради проведення голосування?
● А. Золотарьов:
— Не відкидаю, що нас можуть змусити шукати варіанти поставити війну на паузу. Не тепер (найближчим часом варто очікувати інтенсивних бойових дій), а ближче до весни. Але у Путіна насправді немає бажання іти на якесь перемир’я. У Кремлі взагалі вважають, що контрнаступ ЗСУ не вдався. Там більше покладаються на те, що у війні на виснаження все-таки дотиснуть Україну.
● І. Попов:
— Вибори до скасування воєнного стану можуть відбутися лише за умови, що наші сили оборони й росіяни проведуть якісь великі операції, а потім інтенсивність бойових дій знизиться, як це було у 2015 — 2016 роках. Отоді, власне, можуть змінитися і настрої суспільства — з’явиться думка, що час переобрати Верховну Раду чи президента.
