На фронті війська РФ продовжують поступове просування в Донецькій області. Вони захопили район міста Курахове та формують «кліщі» навколо Покровсько-Мирноградської агломерації, яку намагаються оточити з двох напрямків: із району н.п. Воздвиженка та з району н.п. Удачне і н.п. Котлине. З боку захопленого м. Курахове та н.п. Шевченко війська РФ підійшли до околиць н.п. Андріївка.
На південному напрямку Донецької області зберігається кризова ситуація довкола м. Велика Новосілка, де війська РФ захопили н.п. Нескучне і тепер готуються до удару з півдня на н.п. Времівка, вона вже частково заблокована із заходу.
Російські війська захопили північні райони Часового Яру та більшу частину м. Торецьк. Як тільки ці міста й важливі укріпрайони будуть взяті, становище ЗСУ різко погіршиться в Краматорсько-Костянтинівській агломерації. З огляду на рельєф місцевості (м. Часів Яр розташоване на височині) російські війська розвиватимуть наступ уже в напрямку м. Костянтинівка.
Також війська РФ просунулися на північ від м. Куп’янськ на правому березі річки Оскіл – у н.п. Дворічна та біля н.п. Західне. РФ створила плацдарм на правому березі р. Оскіл у Дворічній і постійно перекидає туди піхоту.
Загалом за тиждень війська РФ просунулися ще майже на 70 кв. км і тепер контролюють уже 111,942 кв. км української території.
У Курській області, незважаючи на спроби ЗСУ проводити наступальні операції, останнього тижня Росія посилила наступ у районі м. Суджа. Війська РФ повторно захопили в Курській області н.п. Новоіванівка, Леонідове та Олександрію. Таким чином, Курський плацдарм за тиждень скоротився ще на 60 кв. км, і тепер Україна контролює 424 кв. км, а 181 кв. км лишається в сірій зоні. На піку наступу в серпні 2024 року українська армія контролювала 823 кв. км території Курської області, ще 416 кв. км перебували в сірій зоні.
Карти бойових дій.
Донецька область.
Курська область.
В Україні розгорівся скандал навколо масового переведення фахівців Повітряних сил і ППО до піхоти, що викликає серйозні побоювання щодо боєздатності авіації. Народні депутати Мар’яна Безугла та Олексій Гончаренко висловили занепокоєння з приводу того, що техніків, механіків та інших спеціалістів відправляють на фронт, що може призвести до «краху» Повітряних сил. За їхніми словами, вже забрали 250 осіб, і планується подальше переведення. М. Безугла звинувачує у ситуації, що склалася, головнокомандувача ЗСУ О. Сирського.
Командування Повітряних сил заявило, що вузькоспеціалізовані фахівці не підлягають переведенню і що рішення щодо переведення стосується лише певних категорій особового складу, які не задіяні в обслуговуванні високотехнологічного озброєння. Генштаб підтвердив необхідність посилення сухопутних підрозділів через нестачу піхоти на фронті, проте наголосив, що дефіцитні спеціалісти залишаються на своїх місцях.
Президент Володимир Зеленський також доручив з’ясувати ситуацію і не допустити скорочення необхідних фахівців для авіації та ППО. Попри це, військові побоюються, що без технічного персоналу ефективність авіації буде значно знижена, що негативно позначиться на обороноздатності країни.
Ситуація є маркером того, що для України питання нестачі людських ресурсів на фронті, незважаючи на нові заходи з мобілізації, тільки загострюється. Президент В. Зеленський заявив, що понад 600 тис. російських солдатів перебувають зараз в Україні. Чисельність української армії становить 880 тис. військових, але вони розосереджені по всій території країни, тому РФ має чисельну перевагу на фронті.
На цьому тлі представники української влади заявляють, що демобілізації до завершення війни не буде, а також не буде механізмів звільнення після двох-трьох років служби найближчим часом — про це повідомив член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
Зі свого боку союзники продовжують наполягати на зниженні мобілізаційного віку. Так у Білому домі заявляють, що Україні врешті доведеться ухвалити рішення про зниження віку мобілізації до 18 років. Союзники періодично порушують питання, чому Україна не мобілізувала все своє населення, включно з жінками, про що нещодавно говорив колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес. З погляду українського суспільства подібні характеристики можуть зіграти на руку Президенту В. Зеленському — він Президент, який не дозволив мобілізувати українську молодь. Утім, не виключено, що під тиском західних союзників мобілізаційний вік в Україні все ж таки знизять, якщо бойові дії не будуть зупинені, але щоб зменшити електоральні втрати, це рішення можуть прив’язати до процесу демобілізації.
З точки зору західних країн, звинувачення України в недостатній мобілізації своїх ресурсів на війну з РФ — це, зокрема, спроба перекласти на українську владу відповідальність за те, чому виділені на війну 300 мільярдів доларів не принесли перемоги на фронті. Це також спроба виправдатися перед новою Адміністрацією Білого дому й уникнути відповідальності, яка може настати після вступу на посаду Президента США Д.Трампа та проведення ним відповідного аудиту.
Україна намагається збільшити власне виробництво зброї, частково випускаючи її спільно з партнерами. Президент України Володимир Зеленський провів чергове засідання Ставки Верховного Головнокомандувача щодо оборонних закупівель. В. Зеленський доручив збільшити кількість замовлень дронів. За його словами, «це завдання вже виконується». При цьому президент наголосив, що «українські арсенали — це одна з гарантій незалежності, як і точність воїнів». За словами Президента В. Зеленського, Україна вже виробляє боєприпаси калібру 155 мм, далекобійні та морські дрони. Також Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що Україна виходить на значні обсяги виробництва артилерійських систем і броньованої техніки. Як повідомили в Уряді, Україна планує виготовити 3 тисячі ракет і 30 тисяч далекобійних дронів.
Відставка міністра енергетики Г. Галущенка залишається під питанням. Раніше група депутатів зареєструвала у Верховній Раді України постанову про звільнення міністра енергетики України Германа Галущенка. Серед ініціаторів — народний депутат України від політичної партії «Голос», голова підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Інна Совсун, а також народний депутат від політичної партії «Голос», голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади.
Причиною конфлікту стала добудова третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. І. Совсун наголосила, що публічні заяви про всебічну підтримку цього проєкту з боку американських партнерів не відповідають дійсності.
Проєкт поки що спрямований на розгляд керівництву, однак самого документу на сайті немає. Серед причин ухвалення такого рішення депутат від партії «Голос» Я. Железняк назвав: системну корупцію в енергетиці; ігнорування викликів на засіданнях Парламенту та Комітетів, тимчасових слідчих комісій; спроби протягнути корупційну схему «великого атомного будівництва»; провалену роботу із захисту частини енергетичної інфраструктури; втрату будь-якої репутації серед партнерів; відверту брехню та маніпуляції; абсолютно неприйнятну поведінку міністра під час години запитань до уряду.
Відомо, що Герман Галущенко, коментуючи позицію представництва Єврокомісії щодо добудови енергоблоків Хмельницької АЕС, начебто вжив термін «клерк середньої ланки» стосовно посла ЄС Катерини Матернової. Крім того, керівник Міненерго мав конфлікт із нардепом від фракції «Голос» Інною Совсун. Можна дійти висновку, що на відставці міністра енергетики наполягають західні союзники, проте остаточну ясність у цьому питанні внесе Офіс Президента.
Загалом про можливу відставку Г. Галущенка говорили ще в період осіннього «великого переформатування» Уряду, але тоді йому вдалося зберегти посаду. Можливо, що тепер в ОП вирішать «списати» на Г. Галущенка всі прорахунки в енергетиці, водночас «зробивши поступку» західним союзникам. Проте не виключено, що й нинішня спроба звільнити міністра енергетики провалиться.
Міністр енергетики України Герман Галущенко, якого викликають до Парламенту у зв’язку зі скандалом навколо ХАЕС, прийде лише на п’ять хвилин і без права ставити йому запитання з боку депутатів. На підставі цього можна вважати, що відставка Г. Галущенка не відбудеться.
Після припинення дії транзитного контракту на транспортування російського газу через територію України під загрозою опинився і транзит російської нафти, а можливо, й казахстанської нафти через Україну. Чинний контракт розрахований до 2029 року та наразі виконується через нафтопровід «Дружба». За 10 років Україна має отримати 1,5 млрд доларів доходу від транзиту російської нафти; у 2024 році Україна отримала близько 10 млрд грн, або 250 млн доларів, за транзит російської нафти. Водночас РФ отримує близько 6 млрд доларів на рік від постачання нафти через Україну. Порівняно з минулим роком обсяги транзиту російської нафти скоротилися на 16% — до 11,4 млн тонн. Це найнижчий показник із 2014 року (15 млн тонн).
Під час виступу в Парламенті Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль запевнив, що Україна не планує припиняти транзит російської нафти до ЄС. Порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо безпеки транзиту може бути використане як достатня підстава для притягнення України до відповідальності за припинення безперебійного постачання нафти, зокрема з боку Угорщини, Словаччини та Чехії, з імовірним висуванням відповідних фінансових вимог. Проте, попри запевнення Прем’єр-міністра, не можна виключати кризових ситуацій і ризиків припинення функціонування нафтопроводу «Дружба» та виконання цього контракту внаслідок його фізичного зриву.
Також після припинення транзиту російського газу через Україну почастішали обстріли газотранспортних вузлів і сховищ. Так, наприклад, 15 січня 2025 року російські війська знову завдали масованого удару по Україні, націлившись на енергетичну та газорозподільну інфраструктуру. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що в атаці було використано понад 40 ракет і більш ніж 70 безпілотників. Цілями удару стали об’єкти, які забезпечують нормальне життя громадян, включно з газовими сховищами та енергетичними об’єктами.
Відносно мирних перемовин. Президент України В. Зеленський фактично продовжує наполягати на своїх ключових позиціях щодо можливого початку переговорів: надійні гарантії безпеки за участю США, запрошення чи часткове членство України в НАТО, а з РФ, на його думку, «треба говорити лише з позиції сили», тому Україні необхідно збільшувати допомогу тощо. Також в ОП не залишають надії переконати Д. Трампа у своїй позиції.
В Україні продовжують сподіватися, що Д. Трамп, за бажання, може чинити на РФ більш сильний і рішучий тиск, аніж це було за Президента Дж. Байдена, коли допомогу Україні «дозували». В. Зеленський також виступив проти переговорів із В. Путіним до проведення окремої зустрічі В. Зеленського та Д. Трампа, на якій, на його думку, вони могли б домовитися про спільну позицію і насамперед — про гарантії безпеки для України за участю США.
У свою чергу, Д. Трамп поки що не давав жодних гарантій Україні. Щодо прийняття України до НАТО — новообраний Президент США прямо нещодавно висловився проти. Він сказав, що «може зрозуміти» занепокоєння В. Путіна наближенням Альянсу до російських кордонів.
Майбутній радник Дональда Трампа з нацбезпеки Майк Волц підтвердив, що команда новообраного Президента США працює над підготовкою його зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним, а в наступні дні чи тижні може відбутися «принаймні телефонна розмова». Раніше про це говорив і сам Д. Трамп перед зустріччю з губернаторами-республіканцями у своїй резиденції Мар-а-Лаго. «Він (Путін) хоче зустрітися, і ми це організуємо… Президент Путін хоче зустрітися. Він говорив про це навіть публічно, і ми маємо покласти край цій війні. Це кривавий безлад», — заявив Д. Трамп.
Майк Волц також підтвердив, що обраний Президент вважає таку зустріч необхідною, аби спробувати реалізувати свої плани щодо зупинення російсько-української війни.
В. Путін теж заявив про готовність до переговорів із Д. Трампом без попередніх умов. «Ніяких умов для цього не потрібно, лише взаємне бажання, політична воля і готовність вести діалог. Ми бачимо, що Трамп теж декларує свою готовність вирішувати проблеми шляхом діалогу. Ми це вітаємо», — заявив речник Кремля Пєсков. За його словами, поки що «конкретики» немає, Кремль очікує «якісь кроки» після інавгурації нового Президента США.
Тобто з боку команди Трампа звучать недвозначні сигнали, що зустріч із В. Путіним відбудеться в новообраного Президента США без жодних попередніх умов (зокрема й з боку України).
Таким чином і Д. Трамп, і В. Путін висловлюють готовність до зустрічі двох лідерів, сподіваючись, що за її підсумками вдасться вийти на певне «взаєморозуміння». І є велика ймовірність, що майбутня «угода» між РФ та США може в багатьох моментах суперечити інтересам України, передбачаючи територіальні поступки, нейтралітет чи навіть зміну влади, якщо з командою В. Зеленського зрештою не вдасться домовитися.
З огляду на те, що Україна не демонструє бажання вести переговори й завершувати війну, цілком імовірно, що Д. Трамп може покладати значні надії саме на домовленості з РФ, яка дає зрозуміти, що відкрита до розмови.
Така перспектива непокоїть окремих європейських лідерів, які не налаштовані на компроміси з РФ. Так, Україна була центральною темою на зустрічі Президента Франції Е. Макрона та Прем’єр-міністра Британії Кіра Стармера. Лідери Франції й Британії обговорювали продовження постачань зброї та фінансової допомоги після 2025 року, а також надання гарантій безпеки. Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер відвідає Україну, аби обговорити розміщення миротворчих сил, візит планується «найближчими тижнями». К. Стармер обговорить із Володимиром Зеленським можливість розгортання міжнародних миротворчих сил (франко-британського експедиційного корпусу) в разі досягнення угоди про припинення вогню. Але зазначалося, що це можливо лише за підтримки США. Навряд чи це буде можливо, якщо Росія категорично заперечуватиме. Це означало б пряме зіткнення між франко-британським контингентом і російською армією.
Ілон Маск вважає, що Д. Трамп «дуже швидко вирішить конфлікт в Україні». Про це він заявив під час стріму з головою партії «Альтернатива для Німеччини» Алісою Вайдель. Він також зазначив, що Україна набагато менша за Росію й «не може собі дозволити» цю війну, «багато людей загинуло». Відповідаючи на запитання голови «АдН» про те, якими засобами можна завершити війну в Україні, Маск сказав, що це питання «до Президента Д. Трампа». На думку самого Маска, закінчити війну можливо, після чого «на світ очікує прекрасне майбутнє».
Ймовірно, майбутня адміністрація Дональда Трампа може зосередитися на посиленні впливу правих і консервативних рухів, що стосуватиметься не лише США, а й інших країн. Як майбутній очільник Міністерства з оптимізації державного апарату США, Ілон Маск усе частіше сприймається як активний учасник цього тренду. Його публічні заяви та дії часто демонструють критику на адресу чинних ліберальних урядів. Скоріш за все, він озвучує те, про що думає сам Д. Трамп.
Останнім часом І. Маск уже вдавався до особистих образ лідерів Канади (прем’єр-міністра Д. Трюдо), Німеччини (канцлера О. Шольца), Великої Британії (прем’єр-міністра К. Стармера), а також підтримував ультраправі рухи в ключових країнах Європи.
Серед них фігурують прем’єр-міністр Віктор Орбан в Угорщині, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, Найджел Фарадж у Великій Британії (зі своєю партією Reform UK, раніше — «Brexit Party»), а також «Альтернатива для Німеччини» з її лідеркою Алісою Вайдель. Прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні поки що веде «подвійну гру»: з одного боку, вона намагається зберегти хороші відносини з традиційними партнерами в ЄС, а з іншого — критикує глобалістів і, наприклад, Джорджа Сороса. Можливо, Маск намагатиметься посилити її рух або знайти яскравішого правого конкурента. Президент Франції Емманюель Макрон в очах консерваторів залишається символом європейського лібералізму. Поки що незрозуміло, кого саме підтримуватиме Маск, але правопопулістські рухи у Франції (зокрема, «Національне об’єднання» Марін Ле Пен) уже отримали додатковий імпульс від загальносвітового тренду на консервативний поворот.
Використовуючи свій вплив — від соціальних мереж до фінансових інструментів — команда Д. Трампа прагнутиме: мобілізувати праві партії і рухи для повалення чи серйозного обмеження впливу ліберальних урядів (у Великій Британії, Канаді, Німеччині, низці країн ЄС). А також змінити політичну парадигму в західному світі — від імміграційної політики та соціальної сфери до глобальних угод із клімату й економіки.
Щодо України, не можна виключати, що Д. Трамп устами І.Маска в певний момент може почати публічно підтримувати якусь невелику чи маргінальну політичну силу з конкретним лідером, виходячи зі своїх стратегічних інтересів і нової хвилі в американській політиці. Це стане сигналом, що на Україну чекає зміна політичної еліти, особливо якщо сценарії Д. Трампа щодо припинення війни врешті будуть відкинуті командою В. Зеленського.
Незважаючи на невизначеність, пов’язану із закінченням війни, в українських політичних колах обговорюють плани на майбутні вибори. Основні моменти, що стосуються змін у політичній стратегії команди президента Володимира Зеленського, передбачають:
Зміна бренду. Команда Зеленського планує відмовитися від назви «Слуга народу», яку вважає «токсичною» і такою, що себе вичерпала. Натомість на виборах партія може виступати під робочою назвою «Блок Зеленського».
Можливе призначення віцепрем’єра Михайла Федорова головою оновленої політичної сили. Це рішення обговорюється в контексті необхідності оновлення складу партії та залучення нових облич.
Зміна складу кандидатів. У майбутніх списках, імовірно, не більш ніж 10% чинних народних депутатів від монобільшості залишаться в партії. Решту місць заповнять місцеві лідери, волонтери, блогери й активісти.
Невизначеність участі Зеленського. Питання про те, чи балотуватиметься Зеленський на другий термін, залишається відкритим. Його оточення розділилося в думках: одні вважають, що необхідно йти на вибори незалежно від ситуації, інші пропонують оцінити соціологію ближче до дня голосування.
Вплив умов закінчення війни. Основні питання стосуються того, якими будуть умови завершення конфлікту з Росією і як вони позначаться на політичній долі Зеленського. Якщо війна закінчиться, це може змінити громадську думку про його правління та можливість продовжити політичну кар’єру.
Таким чином, політична ситуація в Україні залишається динамічною, і партії активно готуються до виборів, незважаючи на невизначеність щодо майбутнього конфлікту та його впливу на політичні розклади.
З початку війни різко знизилася довіра українців до всіх інститутів влади, про що свідчить опитування КМІС. Так, до Президента як до інституту державної влади довіра впала на 39% — з 84% у грудні 2022 року до 45% у грудні 2024 року. Особиста довіра до Президента В. Зеленського становить нині близько 52%. При цьому в регіональному розрізі на заході України Зеленського підтримують 60% — найбільше. До речі, саме там значну підтримку має й експрезидент П. Порошенко. Це є одним із маркерів того, що поступово Володимир Зеленський зміщується у праву політичну нішу (Петра Порошенка), а на цьому тлі звільняється нішa центристська й лівоцентристська. Водночас варто враховувати, що рівень довіри — це ще не показник готовності голосувати. Електоральний рейтинг Президента може бути ще нижчим.
Лідером антирейтингу за довірою українців нині стала Верховна Рада. Рівень довіри знизився з 35% (2022 рік) до 13% зараз, не довіряють ВР — 68% громадян. Уряду довіра впала з 52% до 20%, не довіряють — 53%. Тобто і Парламент, і Уряд мають довіру нижче ніж 50%. Навіть до Збройних сил України відбулася певна корекція довіри: з 96% до 92%. З’явилися 2% тих, хто висловлює недовіру українській армії. Водночас Збройні сили України все одно з великим відривом посідають перше місце за рівнем довіри українців. На другому місці Служба безпеки України: нині їй довіряють 54% (було 63%), не довіряють — 21%. І відзначається різке падіння рівня довіри до поліції — з 58% до 37%. Це, імовірно, наслідок того, що поліція виконує функції з пошуку «ухилянтів», дезертирів тощо.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики
