НАРАТИВИ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ТА ДИПЛОМАТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КИТАЮ

Сучасна зовнішня політика Китаю, починаючи з кінця ХХ ст., формувалася під впливом історичних, економічних та культурних чинників. Одним із ключових моментів стало відкриття Китаю для миру на початку 1980-х р. під керівництвом реформатора Ден Сяопіна. Цей період ознаменувався переходом від планової до ринкової економіки, що ініціювало економічне зростання та залучило іноземні інвестиції. Саме зовнішня політика стала інструментом підтримки цього зростання.

Китай також значно змінив систему власних міжнародних відносин, наголошуючи на важливості багатополярного світу. Підтримка багатосторонніх організацій, таких як ООН та Шанхайська організація співробітництва, відображає прагнення КНР зайняти активну роль на світовій арені. А останніми роками акцент у зовнішній політиці змістився на ініціативу «Один пояс, один шлях», спрямовану на створення інфраструктурних та економічних зв’язків з іншими країнами, посилюючи вплив КНР в Азії, Європі та Африці.

Китаю також важливо захистити свої інтереси у Південно-Китайському морі, що створює напруженість у відносинах із сусідами та США. Проте Китай прагне позиціонувати себе як відповідального глобального гравця, виступаючи за мирне вирішення конфліктів та участь у глобальних ініціативах, таких як боротьба зі зміною клімату.

Сучасна зовнішня політика Китаю визначена низкою стратегічних цілей, які відбивають його амбіції як глобальної держави. Їх необхідно виділити у кілька ключових напрямків.

По-перше, Китай прагне посилити свою роль у світовій економіці через ініціативу «Один пояс, один шлях», яка спрямована на створення торгових шляхів та інфраструктурних зв’язків з іншими країнами. Це не тільки сприяє економічному зростанню Китаю, а й посилює його вплив у різних регіонах.

По-друге, Пекін активно працює над забезпеченням своїх територіальних прав, особливо у Південно-Китайському морі, де виникають суперечки із сусідніми державами.

По-третє, КНР, активізуючи глобальну роль, прагне зайняти лідируючі позиції в міжнародних організаціях і просувати свої принципи управління та розвитку, що контрастують із західною моделлю.

По-четверте, проведення культурних обмінів, інвестиції та навчання іноземних студентів у китайських вишах сприяють покращенню іміджу країни та створенню позитивного образу Китаю за кордоном.

Нарешті, Китай прагне створення багатополярного світу, що сприяє багатьом країнам активно шукати альтернативні шляхи розвитку та політичного впливу. Це протиставляється однополярної моделі, що базується на домінуванні США.

Крім цього, сучасна зовнішня політика КНР охоплює широкий спектр завдань, спрямованих на зміцнення його позицій як глобальної держави. Ці завдання можна виділити у декілька ключових напрямків.

Основним завданням є продовження економічного зростання через міжнародне співробітництво та інвестиції. Ініціатива «Один пояс, один шлях» є стратегією, спрямованою на розвиток інфраструктури та створення торгових коридорів, що розвивають поглиблення економічних зв'язків із сусідніми країнами та іншими регіонами світу.

Китай активно працює над забезпеченням своєї безпеки та захистом національних інтересів, особливо у спірних водах Південно-Китайського моря.

Пекін прагне зміцнити свої політичні позиції на міжнародній арені, беручи участь у багатосторонніх переговорах та дипломатичних ініціативах. Завдання включають просування своєї моделі розвитку та надання альтернативи західним підходам, що дозволяє йому зміцнити відносини з країнами, що розвиваються.

Крім того, важливим завданням є створення позитивного образу Китаю за кордоном через культурні обміни, освіту та ЗМІ, що допомагає покращити імідж та зміцнити довіру до країни на світовій арені.

У відповідь на глобальні виклики, такі як зміна клімату, КНР ставить перед собою завдання брати активну участь у міжнародних екологічних ініціативах, що включають зобов’язання зі скорочення викидів і перехід до зеленої економіки. Його головна стратегія полягає у створенні нових торгових угод та партнерств, а також у захисті китайських економічних інтересів на міжнародних ринках.

Загалом завдання сучасної зовнішньої політики Китаю спрямовані на зміцнення його позиції в міжнародній системі, сприяння економічному розвитку та захист національних інтересів. Вони орієнтовані як на короткострокові, так і на довгострокові цілі, що дозволяє КНР успішно взаємодіяти з іншими державами та відігравати активну роль у глобальних процесах.

Події початку 2025 р. внесли помітні зміни до сучасної зовнішньополітичної діяльності КНР, що й позначилося на подальших подіях. Вирішальний вплив на це мала прес-конференція члена Політбюро ЦК КПК, міністра закордонних справ КНР Ван І, що відбулася 7 березня 2025 р. Саме вона стала програмною заявою, яка визначила основні віхи та напрямки реалізації сучасної зовнішньої політики Китаю на найближчий час.

Виступ Ван І є комплексним оглядом досягнень китайської дипломатії за минулий рік і планів на майбутнє. Основні акценти зроблено на зміцнення позицій Китаю як світового лідера, що сприяє стабілізації міжнародної обстановки та просування власних ініціатив.

В першу чергу Ван І підкреслив, що 2024 р. став часом глибоких змін у світовій ситуації, що супроводжувалися важливими успіхами Китаю в галузі реформування та розвитку, які демонструють впевненість Китаю у своєму впливі на міжнародні процеси. Він наголосив на привабливості китайського досвіду модернізації для міжнародного співтовариства. Ця ідея відображає прагнення Китаю зміцнити свій вплив через демонстрацію успішного економічного зростання та стабільності розвитку.

Ван І анонсував майбутні великі дипломатичні події, включаючи ювілей Перемоги у Другій Світовій війні, а також саміт ШОС. Це підкреслює бажання Китаю позиціонуватися в якості держави, що стоїть на сторожі миру і справедливості. Цей наратив використовується для легітимізації зовнішньої політики Китаю та демонстрації її наступності з історичними подіями. Вони наголошують на прихильності Китаю до багатополярного світового порядку та регіонального співробітництва.

Виступ Ван І показує, що Китай прагне відігравати ключову роль у формуванні нового світового порядку, заснованого на принципах багатополярності та взаємовигідного співробітництва. Найважливішими інструментами цієї стратегії залишаються особистий авторитет Сі Цзіньпіна, китайський досвід модернізації та активна робота з партнерами на периферії західних держав. Його провідна роль як головного архітектора зовнішньої політики Китаю продовжує посилюватись. Це виявилося у більш ніж 130 дипломатичних зустрічах, додавши нову чудову сторінку до літопису дружби Китаю зі світом. А особисті візити та участь у міжнародних форумах сприяють зміцненню авторитету та іміджу на світовій арені.

Аналізуючи жваву дискусію, спробуємо визначити та проаналізувати подальший розвиток сучасної зовнішньої політики Китаю. У ній важливим аспектом політики стає просування власного бачення модернізації, яка приваблює інші країни. Це дозволяє Китаю розширювати свій вплив як економічно, а й ідеологічно. В умовах геополітичного суперництва із Заходом Китай активно розвиває партнерства з державами Глобального Півдня, Африки та арабськими країнами. Це посилює позиції КНР як альтернативного центру впливу у світі.

 

• Стратегічні перспективи Китаю в сучасному світі

 

У світі, який переживає значні трансформації, що супроводжуються зростанням невизначеності, Китай бачить свою місію у зміцненні стабільності та забезпеченні сталого розвитку. Він стверджує свою роль суверенної держави, готової протистояти зовнішнім загрозам та тиску. Це демонструє тверду рішучість зберегти внутрішню згуртованість та продовжити рух до «великого відродження китайської нації».

Китай має намір активно підтримувати багатосторонній підхід до вирішення світових проблем, виступаючи за дотримання норм міжнародного права та створення більш справедливого світового порядку. Акцентуючи увагу на важливості розширення міжнародного співробітництва, заснованого на принципах рівності та відкритого діалогу, лазить ідея просування китайської моделі взаємодії з партнерами з різних регіонів світу.

Стратегія Китаю включає продовження інтеграції у світову економіку шляхом створення сприятливих умов для торгівлі та інвестицій. Це спрямовано забезпечення довгострокового зростання і процвітання як у країні та за її межами.

Висловлювання Ван І демонструє комплексний підхід Китаю до зовнішньої політики в умовах глобальних викликів, що наростають. Основне послання полягає в тому, що Китай має намір відігравати активну роль у підтримці міжнародного порядку, забезпечуючи баланс між захистом своїх національних інтересів та внеском у загальне благо. Він апелює до історичної місії Китаю, наголошуючи на унікальності його шляху розвитку та здатності запропонувати альтернативу Заходу. Це важливо для формування позитивного образу КНР серед країн, що розвиваються.

Водночас заява про неможливість залякування чи тиску відображає впевненість Китаю у своїй здатності витримувати зовнішні виклики. Це може розглядатися як реакція на критику з боку Заходу щодо внутрішньої та зовнішньої політики. Заклик до розширення глобального партнерства свідчить про прагнення Китаю посилити свій вплив через розвиток економічних і політичних зв’язків. КНР представляє себе як надійний партнер, який сприяє розвитку, а не конкуренції.

 

• Російсько-американські переговори та стратегічна координація Китаю та Росії

 

В умовах глобальних змін китайське керівництво постійно наголошує на важливості та стійкості китайсько-російських відносин. Ван І наголошує на тому, що стратегічна координація між двома країнами не залежить від зовнішніх факторів, підкреслюючи потужну історичну та культурну основу їхньої дружби.

Згадується, що незважаючи на міжнародні зміни, взаємні інтереси та стратегічне партнерство залишаються незмінними. Це демонструє відданість обох країн до зміцнення зв’язків незалежності від впливу третіх сторін. Принцип «не вступати в союз і не цілитися на третій бік» вказує на прагнення самостійної дипломатії, що може розглядатися як відповідь на тиск Заходу. Важливість спільного святкування 80-річчя перемоги у Другій світовій війні наголошує на спільній історичній долі двох країн та їх прагненні підтримувати мир і справедливість у міжнародних відносинах.

Китайсько-російські відносини, за оцінкою Ван І, є значним стабілізуючим фактором в умовах нестабільності, що зростає, у світовій політиці і їх подальший розвиток спостерігатиметься з великим інтересом як партнерами, так і противниками.

Китай та Росія демонструють, що їх стосунки ґрунтуються на тривалому історичному досвіді та стратегічній взаємозалежності. Обидві держави прагнуть створити модель двосторонніх відносин, вільних від зовнішнього втручання, що робить їхню взаємодію більш стійкою. Показово, що така співпраця може сприйматись як виклик встановленого міжнародного порядку, створеного на основі західних цінностей.

 

• «Америка насамперед» та можливість Китаю змінити глобальний ландшафт за допомогою міжнародної взаємодії

 

Підтримка багатостороннього підходу та повага до норм права є важливим елементом стратегії Китаю. Це протиставляється одностороннім діям деяких країн, що створює контраст між китайською та західною моделями управління світовими процесами.

У зв’язку з цим Ван І критикує підходи, засновані на принципі «Америка насамперед», стверджуючи, що подібні дії призводять до порушення міжнародного порядку і послаблюють становище малих і слабких країн. Він наголошує на важливості дотримання міжнародних норм та відмови від гегемоністських амбіцій.

Міністр закордонних справ акцентує увагу на прихильності Китаю до міжнародних зобов'язань та відповідальності Великих держав перед світовою спільнотою. Він характеризує пропозицію лідера КНР Сі Цзіньпіна як альтернативу політиці сили, наголошуючи на необхідності єдності та співпраці заради спільного блага. Підтримка китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» та інших глобальних проектів, що зростає, свідчить про визнання їх на міжнародному рівні.

Висловлювання Ван І містить елементи критики американської політики, одночасно наголошуючи на відмінностях китайського підходу до міжнародних відносин. Основна ідея полягає в тому, що Китай відкидає гегемоністські амбіції та віддає перевагу шляху співробітництва та взаємодопомоги. У виступі є явне протиставлення західної моделі, заснованої на егоїзмі та силі, і східної, орієнтованої на колективні інтереси та гармонію. Це наголошує на прагненні Китаю до моральної висоти у міжнародних справах. Він активно просуває свої ініціативи, що дозволяють йому нарощувати економічний та політичний вплив без прямого втручання у справи інших країн, що відрізняє китайський підхід від традиційної практики Великих держав.

 

• Захист інтересів Глобального Півдня у сьогоднішньому світі

 

Ван І зображує Китай як країну, що стоїть на варті міжнародного права та справедливості, що створює контраст з діями країн, які часто звинувачують його у порушенні міжнародних норм. Наголошується на долі всього людства, що передбачає готовність Китаю взяти на себе глобальні зобов'язання, спрямовані на покращення життя людей по всьому світу.

Крім того, він посилається на стародавні китайські тексти та культурні традиції, що допомагає обґрунтувати ідею «спільноти із спільним майбутнім». Це створює образ Китаю як спадкоємця стародавньої мудрості, що пропонує вирішення сучасних проблем. Він демонструє стратегічне мислення китайської дипломатії, яке поєднує у собі філософські та практичні аспекти. Критикуючи політику сили та гегемонізму, Китай пропонує альтернативну модель міжнародних відносин, засновану на співробітництві та гармонії.

Разом з тим, підкреслюється зростаюча роль країн, що розвиваються, у світовій економіці та політиці. Глобальний Південь становить значну частину світового ВВП і забезпечує більшу частину світового зростання. КНР закликає країни Глобального Півдня зміцнюватись та об'єднуватись для захисту спільних інтересів. Яскравим прикладом є розширення БРІКС, яке символізує посилення південного блоку.

Ван І акцентує увагу на необхідності говорити зі світом «єдиним голосом», щоб збільшити представництво та вплив Глобального Півдня у глобальному управлінні. Він наголошує, що розвиток має залишатися пріоритетом міжнародного порядку денного та пропонує конкретні кроки щодо підтримки глобального розвитку.

Виступ Ван І відображає прагнення Китаю позиціонувати себе як лідера та захисника інтересів Глобального Півдня. Китай природно є частиною Всесвітнього Півдня завдяки спільній боротьбі з колоніалізмом. Він продовжуватиме працювати з цими країнами для досягнення загального прогресу.

Міністр виділяє кілька головних напрямів подальших дій:

По-перше, заклик до об’єднання та взаємодії між країнами Глобального Півдня наголошує на важливості спільних зусиль для протистояння глобальним викликам.

По-друге, фокус на розвитку як центральному елементі міжнародного порядку денного демонструє прагнення Китаю просувати економічне процвітання та стійкість, що відповідає його інтересам у розширенні впливу.

По-третє, акцент на спільній боротьбі з колоніалізмом та гегемонією посилює відчуття спільності інтересів та цілей між Китаєм та іншими країнами Глобального Півдня.

І, нарешті, наведення прикладів участі у різних міжнародних організаціях та ініціативах, таких як БРІКС та G20, ілюструє активність Китаю у просуванні ідей та цінностей Глобального Півдня на різних рівнях.

Ван І чітко і чітко формулює стратегічну лінію Китаю щодо Глобального Півдня: об’єднання, розвиток та захист спільних інтересів. Це відображає прагнення КНР зміцнити свої позиції на міжнародній арені, представляючи себе як провідна сила, що сприяє прогресу і стійкості світу, що розвивається.

 

• Потенційна роль Китаю у процесі припинення воєн в Україні

 

Міністр закордонних справ Китаю наголошує на важливості політичного врегулювання через переговори, що відповідає довгостроковій позиції Китаю про необхідність мирного вирішення конфліктів. Це демонструє активну зовнішньополітичну діяльність Пекіна, який прагне взяти він роль миротворця. Згадка про пропозицію Сі Цзіньпіна вказує на відчуття відповідальності Китаю за мирне вирішення цієї проблеми. Це також створює образ Китаю як конструктивного учасника, який готовий пропонувати рішення, що може підвищити його престиж на міжнародній арені.

Ван І акцентує увагу на збалансованому підході до розв'язання кризи, що може бути як стратегією покращення іміджу Китаю як нейтрального посередника, так і спробою уникнути критики за його власні інтереси в цьому конфлікті. Уроки, отримані з тривалого конфлікту та твердження про необхідність взаємної безпеки, підкреслюють сценарій, де всі держави повинні знаходити компроміси, що також спрямоване на зниження напруженості між різними дипломатичними гравцями.

Китай активно позиціонує себе як миротворця та конструктивного учасника у врегулюванні кризи в Україні. Підхід Ван І ґрунтується на принципах діалогу та компромісу, що може допомогти зміцнити дипломатичні позиції Китаю у світовій політиці. Позиція Китаю про відображення взаємної безпеки демонструє стратегічний підхід до міжнародних відносин, що ґрунтується на повазі та рівності, яка може вплинути на майбутні дипломатичні ініціативи. Все це демонструє намір КНР взяти ініціативу у мирному процесі та просувати ідеї про спільну безпеку як основоположну концепцію для стабілізації не лише на євразійському континенті, а й у глобальних масштабах.

 

• Конкуренція між Китаєм та США у сфері науки та технологій

 

Разом з тим, він перераховує численні успіхи Китаю у сферах науки та технологій, починаючи від ранніх ядерних розробок до сучасних проектів, таких як програма DeepSeek. Це демонструє прагнення Китаю інноваційного лідерства. Він визнає існування зовнішнього тиску та блокад, спрямованих на стримування технологічних досягнень Китаю. Однак він стверджує, що такі перешкоди лише стимулюють подальші інновації, та висловлюється проти використання наукових знань для поділу та ізоляції, наголошуючи, що наука та технології мають приносити користь всьому людству.

Ван І згадує Глобальну ініціативу з управління Штучним Інтелектом та План дій з нарощування потенціалу ІІ, ініційовані Китаєм, що демонструє прагнення країни до міжнародного співробітництва та поширення благ науки та технологій. Його виступ передає три основні аспекти, пов’язані з науковою та технологічною конкурентоспроможністю КНР:

1. Китай пишається своїми науковими досягненнями та розглядає їх як результат багаторічних зусиль та подоланих труднощів. Успіхи в таких галузях, як космос та інформаційні технології, є важливим компонентом національної ідентичності та конкурентоспроможності.

2. Наголошується, що зовнішній контроль та санкції не змогли загальмувати науковий прогрес Китаю. Натомість вони стали стимулом для подальшого розвитку та самостійності.

3. Незважаючи на конкурентну напругу зі США, Китай пропонує глобальні ініціативи, спрямовані на спільне використання наукових досягнень та підвищення технологічного потенціалу країн, що розвиваються. Це наголошує на прагненні Китаю до лідерства в галузі наукового прогресу, а також його зацікавленості у формуванні глобального порядку, заснованого на співпраці та обміні знаннями.

Все це демонструє впевненість Китаю у своїх інноваційних можливостях та прагнення до відкритої та взаємовигідної міжнародної співпраці. Наукові знання та технології повинні бути інтересами всього людства, а не ставати інструментом контролю та домінування. У цьому контексті Китай позиціонується як лідер, готовий ділитися своїми досягненнями та сприяти розвитку інших країн, що суттєво відрізняється від традиційного сприйняття конкуренції у сфері високих технологій.

 

• Специфіка взаємодії Китаю з адміністрацією Президента США Дональда Трампа

 

Ван І наголошує на важливості взаємної поваги, називаючи її базовою нормою у двосторонніх відносинах. Це підкреслює позицію Китаю про те, що конструктивна взаємодія можлива лише за умови чесності та поваги з боку обох сторін. Критика «дволичних дій» говорить про важливість послідовності у діях та обіцянках. Це вказує на те, що Китай не прийматиме спроб встановлення добрих відносин з одночасним тиском.

Ван І захищає позицію Китаю щодо боротьби з фентанілом, вказуючи на активні заходи щодо запобігання незаконному обігу наркотиків. Він наголошує, що вирішення цієї проблеми має виходити від самої Америки, маючи на увазі, що відповідальність лежить на всіх учасників.

Питання, задані Ван І, підкреслюють його позицію про те, що заходи не принесли очікуваних результатів для США. Сторони повинні аналізувати свої дії та їх наслідки. Він наголошує на готовності Китаю до співпраці на основі трьох принципів: взаємної поваги, мирного співіснування та взаємовигідного співробітництва. Це створює образ Китаю як країни, яка готова співпрацювати заради загальної вигоди, якщо США також зроблять кроки назустріч.

Ван І закликає США до об’єктивного погляду на розвиток Китаю та активної взаємодії. Це наголошує на необхідності діалогу та спільного вирішення проблем, що може відображати бажання КНР звести до мінімуму конфронтацію. Китай показує активну позицію, прагнучи конструктивного діалогу та співпраці з новою адміністрацією Дональда Трампа, наголошуючи на важливих принципах взаємної поваги.

Підкріплення своєї позиції через критику політики США та кінець торговельної війни він заперечує необхідність у переосмисленні стратегій обох сторін. Китай готовий працювати над взаєминами з оточуючими його країнами з урахуванням потреб обох сторін, що демонструє його бажання забезпечити стабільність та сталий розвиток у рамках міжнародного співтовариства. Такий підхід може призвести до того, що майбутні відносини між КНР та США будуть більш виваженими, якщо обидві сторони поставлять собі спільні цілі для співпраці.

 

• Китай у Шанхайській організації співробітництва

 

Ван І підкреслює значне розширення ШОС із шести членів до 26 країн, що стала найбільшою регіональною організацією по території та чисельності населення. Зростання пояснюється прихильністю до «шанхайського духу», що включає взаємну довіру, консультації та рівність. Він оголошує проведення саміту ШОС у Тяньцзіні восени поточного року, де лідери обговорять досягнення та плани на майбутнє, а також розроблять консенсус для подальшої співпраці. Як діючий голова, Китай планує проведення понад 100 заходів у сферах політики, безпеки, економіки та культурних зв'язків, націлених на зміцнення сприяння розвитку ШОС.

Виступ Ван І розкриває стратегічну важливість ШОС для Китаю та його зусилля щодо зміцнення регіональних зв’язків. Він акцентує увагу на унікальних принципах ШОС, таких як взаємна довіра та рівність, що дозволяє їй виділятися серед інших міжнародних організацій. Це наголошує на прагненні Китаю до створення нової моделі співпраці, відмінної від традиційних західних моделей.

Крім того, він наголошує на провідній ролі Китаю в ШОС, проводячи масштабні заходи та скликаючи саміт, що демонструє його прагнення до активної участі та керівництва в даному регіоні. Проведення саміту в Китаї спрямоване на вироблення загального розуміння та плану дій, сприяє зміцненню згуртованості організації та її впливу на міжнародній арені.

ШОС охоплює великі території та населення, що робить її важливою платформою для обговорення та вирішення регіональних питань, таких як безпека, економіка та культура. Об’єднання має велику значущість як платформу для регіонального співробітництва і показує намір Пекіна зміцнювати свої позиції в регіоні через активне керівництво та проведення значних заходів. Організація розглядається як важлива складова зовнішньої політики Китаю, що сприяє формуванню багатополярного світу та альтернативних моделей міжнародного співробітництва.

 

• Роль Китаю у захисті міжнародного порядку та авторитету ООН

 

Ван І наголошує на важливості збереження авторитету ООН в умовах сучасних викликів, таких як унілатералізм і політика сили. Він вказує на необхідність підтримки центральної ролі ООН у глобальному управлінні. Акцентує увагу на необхідності визнання рівності всіх країн, незалежно від їх розмірів та могутності. Це пов’язано з ідеєю запобігання поверненню до «закону джунглів» у міжнародних відносинах.

Крім цього, він висловлює стурбованість тим, що міжнародні справи можуть бути монополізовані невеликою групою країн, і закликає до більшої уваги до голосу Глобального Півдня. Більше того, підтримує багатосторонність як основу міжнародних відносин та наголошує на важливості дотримання міжнародного права, особливо в контексті боротьби з подвійними стандартами та виборчим застосуванням законів.

Ван І стверджує, що Китай є прихильником та будівельником післявоєнного міжнародного порядку. Він наголошує на відповідальності Китаю як постійного члена Ради Безпеки ООН та його готовності захищати центральну роль ООН. Також згадує нещодавню нараду високого рівня у Раді Безпеки ООН, присвячену практиці багатосторонності та реформування глобального управління, де Китай головував. Цей захід став початком святкування 80-річчя ООН та отримав широку підтримку.

Виступ Ван І демонструє прагнення Китаю зайняти позицію лідера в питаннях глобального управління та захисту міжнародного порядку. Він критикує політику сили та односторонні дії, які загрожують стабільності та правопорядку. Це вказує на різницю в підходах Китаю та деяких західних країн. Неодноразово наголошує на необхідності забезпечення рівних прав та можливостей для всіх країн, особливо тих, які традиційно мали менший вплив на міжнародній арені. І виступає за зміцнення багатосторонніх інституцій, таких як ООН, і засуджує будь-які спроби послабити їхній авторитет, що відображає відданість Китаю принципам міжнародного співробітництва.

Активізація ролі Китаю в міжнародних інститутах, таких як Рада Безпеки ООН, показує готовність брати на себе відповідальність за підтримку міжнародного порядку.

Виступ Ван І містить елементи ідеологічного конфлікту, де Китай виступає за справедливий та рівноправний міжнародний порядок, на відміну від моделей, що передбачають домінування окремих країн або їх угруповань. Воно показує, що Китай прагне відіграти вирішальну роль у збереженні та зміцненні міжнародного порядку, заснованого на принципах рівності, справедливості та багатосторонності. Він закликає до захисту авторитету ООН та міжнародного права, а також до активнішої участі Глобального Півдня у глобальному управлінні.

 

• Китай у справі миру та стабільності на Близькому Сході

 

Ван І заявляє, що зміна статусу Гази насильницькими методами спричинить новий хаос, а не світ. Він підтримує ініціативу Єгипту та інших арабських країн щодо відновлення миру в Газі. Наголошує на необхідності всеосяжного та довгострокового припинення вогню, збільшення гуманітарної допомоги та дотримання принципу самоврядування палестинського народу.

Нагадуючи, що палестинський питання є ключовим для стабільності на Близькому Сході, він закликає міжнародне співтовариство зосередитися на рішенні двох держав і надавати підтримку незалежній державі Палестину.

Ван І закликає всі сторони на Близькому Сході підтримати палестинську державу, а палестинські фракції слідувати Пекінській декларації для досягнення єдності. Водночас стверджуючи, що Китай є стратегічним партнером країн Близького Сходу та щирим другом арабських народів, він обіцяє підтримувати країни регіону у самостійному визначенні свого майбутнього та пошуку шляхів розвитку.

Виступ Ван І демонструє чітку позицію Китаю щодо палестино-ізраїльського конфлікту та його прагнення відігравати конструктивну роль у врегулюванні кризи на Близькому Сході. Він відкрито критикує плани, що передбачають насильницьку зміну статусу Гази, наголошуючи на тому, що такі дії посилять конфлікт, а не принесуть світ. Більше того, закликає до міжнародного узгодження та підтримки палестинських зусиль щодо досягнення незалежності та стабільності, що відображає прагнення Китаю до багатостороннього підходу у вирішенні конфліктів.

Водночас він наголошує на важливості надання палестинцям можливості керувати власною долею, що відповідає спільній позиції Китаю з питань суверенітету та самовизначення. Вказує на важливість співпраці між різними фракціями та країнами регіону для досягнення міцного миру, наголошуючи на прагненні Китаю до активної участі у мирних процесах.

Ван І пропонує конкретні кроки, такі як припинення вогню та збільшення гуманітарної допомоги, демонструючи прагматичне розуміння поточних проблем та можливі шляхи їх вирішення. Це показує, що Китай займає принципову позицію щодо палестино-ізраїльського конфлікту, ґрунтуючись на принципах справедливості, суверенітету та самовизначення. КНР прагне відігравати активну роль у підтримці миру та стабільності на Близькому Сході, співпрацюючи з регіональними гравцями та підтримуючи міжнародну згоду.

 

• Китайсько-африканське співробітництво та підтримка розвитку Африки

 

Ван І підкреслює історичні зв'язки та стратегічне партнерство між Китаєм та Африкою, наголошуючи, що китайсько-африканські відносини досягли найвищого рівня в історії. Він перераховує плани Китаю щодо виконання десяти дій партнерства з Африкою, включаючи підтримку індустріалізації, модернізацію сільського господарства, розширення торгових пільг та розвиток цифрових, зелених та інфрачервоних індустрій.

Згадується, що за останні роки Китай створив мільйони робочих місць в Африці та брав участь у будівництві тисяч кілометрів доріг та залізниць, що наочно демонструє позитивний вплив китайсько-африканської співпраці. Виражається підтримка Південної Африки у її ролі голови G20 та наголошує на важливості підвищення представництва та голосу Африки у міжнародних справах.

Це демонструє прагнення Китаю до поглиблення співпраці з Африкою та підтримки її розвитку. Ван І підкреслює довгу історію дружніх відносин між Китаєм та країнами Африки, що закладає основу для продовження та розширення співробітництва. Він наводить конкретні приклади, такі як будівництво інфраструктури та створення робочих місць, що показують, що китайсько-африканське співробітництво приносить реальну користь обом сторонам. Більше того, описує плани Китаю щодо підтримки індустріалізації, цифровізації та екологічних технологій в Африці, що відображає прагнення КНР допомогти країнам Африки у досягненні сталого розвитку.

Ван І наголошує на важливості підтримки Африки у підвищенні її ролі в міжнародних організаціях, що свідчить про прагнення Китаю до більш справедливого розподілу влади на світовій арені. Його виступ демонструє впевнену позицію Китаю щодо підтримки розвитку Африки та зміцнення двосторонніх відносин. КНР прагне бути надійним партнером для Африки, пропонуючи конкретну допомогу та підтримку у досягненні модернізації та сталого розвитку.

 

• Резолюція 2758 Генеральної Асамблеї ООН та позиція Китаю щодо тайванського питання

 

Ван І стверджує, що суверенітет Китаю над Тайванем підтверджено історично та юридично. Він посилається на Каїрську та Потсдамську декларації, а також на резолюцію 2758 Генеральної Асамблеї ООН, яка закріпила належність Тайваню КНР.

Більше того, наголошується, що резолюція 2758 року остаточно вирішила питання про представництво Китаю в ООН, виключивши можливість існування «двох Китаїв» або «одного Китаю, одного Тайваню». Він критикує вимоги «незалежності Тайваню», називаючи їх втручанням у внутрішні справи Китаю та загрозою стабільності у Тайванській протоці.

Міністр заявляє, що повне возз’єднання Китаю є неминучою тенденцією, що відображає найвищі національні інтереси, і що будь-які спроби перешкоджати цьому приречені на провал. Він демонструє тверду позицію КНР щодо суверенітету над Тайванем, посилаючись на міжнародні угоди та резолюції ООН, докладно пояснюючи правові підстави суверенітету Китаю над Тайванем,

КНР, в особі свого міністра, наполягає на важливості поваги до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн, включаючи Китай і називає прагнення до «незалежності Тайваню» порушенням цього принципу. Він закликає міжнародне співтовариство підтримувати принцип одного Китаю і протидіяти будь-яким формам сепаратизму.

Виступ чітко позначає позицію Пекіна щодо тайванського питання, підкріплену історичними та правовими аргументами. Воно також наголошує, що будь-які спроби відокремити Тайвань від Китаю вважаються неприпустимими та загрозливими для стабільності регіону.

 

• Особливості зовнішньої політики Китаю щодо сусідніх країн

 

Ван І підкреслює, що Азія як регіон досягла значного зростання і стабільності та це слід зберегти. Це твердження посилює імідж Китаю як важливого гравця у підтримці миру та стабільності у своєму оточенні. Вказуючи на принципи дружби, взаємної вигоди та інклюзивності, Ван І демонструє, що Китай розглядає свої відносини з сусідами як засновані на взаємній повазі. Це підкреслює стратегічну мету Китаю у створенні спільноти із спільною долею.

Він критикує «Індо-Тихоокеанську стратегію» США, стверджуючи, що вона лише створює конфлікти, а не вирішує наявні проблеми. Це наголошує на позиції КНР про те, що спроби США втрутитися в ситуацію призводять до деструктивних наслідків для регіону.

Заклик до відкритого регіоналізму та дії на основі взаємної поваги та співробітництва демонструє ініціативу Китаю щодо зміцнення економічних та політичних зв'язків із сусідами, що зможе знизити можливість конфронтації. КНР стверджує себе як захисника стабільності та співробітництва в Азії, наголошуючи на важливості мирного співіснування. Принципи, висунуті Сі Цзіньпіном, демонструють бажання Китаю слідувати конструктивним відносинам із сусідами.

КНР наполегливо опонує зовнішньому втручанню, зокрема з боку США та наголошує на важливості самостійного вирішення регіональних конфліктів. Позиція Пекіна створює основу для збільшення його впливу в регіоні, що може призвести до більш глибокої співпраці із сусідніми країнами на засадах взаємної вигоди. Це ілюструє амбітний план Китаю щодо зміцнення зв'язків із сусідами, збереження стабільності в регіоні та протидії втручанню зовнішніх сил.

 

• Китайсько-європейські відносини та комерційна напруженість

 

Ван І відзначає 50-річчя дипломатичних відносин між Китаєм та ЄС, наголошуючи на взаємній повазі, взаємній вигоді та багатосторонності як основах співпраці. Він наводить дані щодо значного збільшення обсягу торгівлі та інвестицій між Китаєм та ЄС, а також успішні проекти, такі як залізничний експрес Китай-Європа. Паралельно підкреслюючи, що здорові та стабільні відносини між КНР та ЄС мають велике стратегічне значення та мають глобальний вплив.

Він згадує телефонну розмову між головою Сі Цзіньпіном та головою Європейської ради Антоніу Коштою, під час якої було відзначено важливість стратегічної комунікації та взаємної довіри. Також іисловлює впевненість у здатності обох сторін вирішити існуючі комерційні суперечки шляхом дружніх консультацій.

Виступ Ван І демонструє прагнення Китаю до збереження та зміцнення партнерських відносин із Європейським Союзом, незважаючи на існуючі комерційні розбіжності. Він наголошує на тривалому періоді успішних взаємин, що підкреслює стійкість та важливість співпраці між Китаєм та ЄС.

Водночас підкреслює існуючий економічний успіх та взаємні вигоди від співпраці, що створює основу для продовження та розширення відносин. Більше того, він пропонує вирішення комерційних суперечок через діалог та консультації, що відображає прагнення мирного та конструктивного врегулювання розбіжностей.

Ван І висловлює оптимізм щодо майбутніх 50 років співпраці, підкреслюючи потенціал і мудрість обох сторін для спільного вирішення проблем, що виникають. А його виступ демонструє збалансований підхід до відносин з Європейським Союзом, що поєднує визнання існуючих комерційних напруженостей із впевненістю у здатності обох сторін долати труднощі та зміцнювати співпрацю.

 

• Сприйняття Китаю у світі та народна дипломатія

 

Ван І зазначає, що жителі країн Південно-Східної Азії, Африки та Латинської Америки позитивно сприймають Китай, що зумовлено щирими та доброзичливими відносинами між народами. Він наголошує, що збільшення частоти та глибини контактів між китайським народом та народами інших країн сприяє кращому розумінню та позитивному сприйняттю КНР. Однак зауважує, що навіть у розвинених країнах ставлення до Китаю покращується, оскільки люди починають краще розуміти сучасний та відкритий Китай. Він стверджує, що безпосереднє спілкування та обміни між людьми здатні зруйнувати стереотипи та упередженості, сприяючи більш об’єктивному сприйняттю Китаю.

Виступ Ван І демонструє важливість народної дипломатії та культурного обміну у формуванні позитивного сприйняття Китаю у світі. Основні висновки включають: Він вказує на важливість особистого спілкування та взаємодії для руйнування упередженостей та формування реалістичного уявлення про Китай. Водночас наголошуючи, що позитивні відносини між народами є фундаментом для офіційних дипломатичних зв’язків.

Ван І відзначає відмінності у сприйнятті Китаю між країнами, що розвиваються, і розвиненими країнами, підкреслюючи, що зміни у сприйнятті відбуваються завдяки покращенню розуміння та особистим контактам. Він висловлює впевненість у тому, що подальший розвиток міжкультурних зв’язків та народної дипломатії сприятиме покращенню сприйняття Китаю у світі. А значимість народної дипломатії та особистого спілкування у формуванні громадської думки про Китай є дуже важливою. Він також звертає увагу на зміни у сприйнятті Китаю у різних регіонах світу, що свідчить про важливість відкритості та чесності у міжнародних відносинах.

 

• Стан китайсько-японських відносин та історичний контекст

 

Ван І зазначає, що двосторонні відносини між Китаєм та Японією покращуються завдяки спільним зусиллям та домовленості лідерів обох країн. Він обіцяє, що Китай вирішуватиме конкретні проблеми, підняті японською стороною, відповідно до законів та правил. Разом з тим, наголошує на важливості пам’яті історичних подій, таких як Друга Світова війна і закликає Японію не допускати відродження мілітаризму.

Ван І нагадує, що принцип одного Китаю є основою китайсько-японських відносин і закликає Японію припинити підтримку сил, які прагнуть «незалежності Тайваню». Він вказує на тривалу історію мирних відносин між Китаєм та Японією та закликає Японію розглядати Китай як надійного сусіда з добрими намірами.

Виступ демонструє прагнення Китаю до зміцнення та покращення відносин з Японією, але також наголошує на наявності певних проблем та викликів. Він наголошує на покращенні клімату у відносинах між двома країнами, що є результатом зусиль лідерів та суспільства. Ван І обіцяє, що КНР відповідально підходитиме до вирішення проблем, порушених японською стороною, що свідчить про готовність до конструктивного діалогу.

Міністр закордонних справ КНР акцентує увагу на важливості уроків історії та закликає Японію уникати повторення помилок минулого, наголошуючи на загрозі відродження мілітаризму. Ван І явно висловлює невдоволення підтримкою Японією сил, які прагнуть «незалежності Тайваню», що є чутливим питанням для Китаю. Він закликає Японію сприймати Китай як миролюбного сусіда та співпрацювати у «дусі добрих намірів».

Виступ Ван І демонструє поєднання прагнення покращити двосторонні відносини з урахуванням історичного контексту та актуальних проблем. Воно підкреслює важливість поважного діалогу та взаєморозуміння для побудови міцних та стабільних відносин між Китаєм та Японією.

 

• Китай та держави Латинської Америки

 

Ван І описує співпрацю Китаю з Латинською Америкою та Карибами як «співробітництво Південь-Південь», наголошуючи на відсутності геополітичних розрахунків. Він акцентує на якості таких відносин і позиціонує Китай як партнера, який прагне взаєморозуміння та підтримки, а не до маніпуляції. Згадка про прагнення народів Латинської Америки до незалежності від зовнішнього впливу та невдоволення з доктриною Монро наголошує на підтримці Китаю у прагненні країн регіону вибудовувати власні шляхи розвитку. Це посилює імідж та позиції КНР як держави, яка поважає суверенітет своїх партнерів.

Ван І акцентує увагу на народній підтримці співробітництва, яка демонструє, що цінності китайської політики близькі населенню Латинської Америки. Це також може бути спробою зафіксувати сприятливі настрої та показати, що КНР поважає інтереси інших країн. А в контексті загроз з боку США Ван І підкреслює, що співпраця Китаю з Латинською Америкою буде продовжуватися незалежно від зовнішнього тиску. Це сигналізує про намір Китаю зберегти та розвивати свої відносини з регіонами, незважаючи на спроби усунення чи обмеження його впливу.

Китай має на меті зміцнити співпрацю з Латинською Америкою та Карибами, підкреслюючи взаємну вигоду та повагу. Позиція Пекіна як прихильника незалежності латиноамериканських країн дозволяє йому зміцнювати свою присутність у регіоні та диверсифікувати власні зовнішньоекономічні зв’язки.

Запланований форум свідчить про готовність Китаю активно розвивати відносини з Латинською Америкою, що може стати важливим елементом у протистоянні до тиску США. Це наголошує на важливості багатосторонніх зусиль та постійної взаємодії між КНР та регіонами. Китай готовий підвищувати рівень взаємодії та зміцнювати свої економічні зв’язки з Латинською Америкою. Таким чином, це питання демонструє ширшу стратегію Пекіна щодо поглиблення свого впливу в Латинській Америці через ініціативи, засновані на взаєморозумінні та підтримці, що також є відповіддю на геополітичний тиск з боку Вашингтона.

 

• Сприяння модернізації, економічному та соціальному розвитку Китаю

 

Ван І акцентує увагу на тому, що китайська економіка досягла 5% зростання, незважаючи на поточні світові економічні труднощі та тиск із боку США. Це наголошує на впевненості Китаю у своїй економічній моделі та здатності долати кризи. Згадка про «величезний внутрішній попит» та «надійні галузі промисловості» підкреслює стратегію Китаю, спрямовану на використання внутрішнього ринку як основного двигуна економічного зростання і вказує на прагнення Китаю до повної самодостатності.

Ван І наголошує на значущості «інституційної сили» та реформ, які свідчать про те, що китайська економіка не покладається тільки на зовнішні умови, а на свої внутрішні реформи та ініціативи. Це може зміцнити довіру інвесторів та партнерів.

Ван І заявляє про намір Китаю створити сприятливе зовнішнє середовище для свого економічного розвитку. Це включає впровадження безвізового в’їзду та розширення можливостей для міжнародних поїздок, що може зміцнити економічні зв'язки та покращити імідж КНР як відкритої нації. Акцент на покращенні ділового середовища та скороченні негативного списку показує прагнення Пекіна залучити іноземних інвесторів та створити більш сприятливі умови для бізнесу. Це може бути важливим кроком для забезпечення сталого зростання в умовах зростання глобальної конкуренції.

Китай демонструє впевненість у своїй економіці, навіть незважаючи на зовнішні виклики та наголошує на своїй здатності долати кризи. Прагнення до внутрішнього попиту та реформ підкреслює важливість китайської моделі розвитку та прихильність до інновацій. Дипломатичні зусилля Пекіна, створені задля створення зручних умов міжнародного співробітництва, свідчать про намір поліпшити свої позиції світової арені.

Поліпшення ділового середовища та відкритість для інвестицій можуть суттєво сприяти подальшому розвитку економіки та залученню міжнародного інтересу. Таким чином, це наголошує на амбітному плані Китаю з економічного розвитку, в якому важливі як внутрішні реформи, так і активне залучення до міжнародного співробітництва.

 

• Китай та держави АСЕАН у Південно-Східній Азії

 

Ван І підкреслює успіхи, досягнуті у сфері співробітництва, такі як підписання документів з Індонезією та початок діалогу з Малайзією, зазначаючи, що діалог є ключем до вирішення проблем.

Однак термін «тертя» між Китаєм та Філіппінами є важливим фактором, що породжує виклики для консультацій. Він критикує дії Філіппін, вказуючи на зовнішні впливи, які, на його думку, формують їх поведінку. Ця заява ілюструє напруженість та використання риторики, спрямованої на дискредитацію Китаю, що вказує на складність міждержавних відносин у цьому регіоні.

Оптимальним результатом є необхідність довіри та встановлення чітких правил для досягнення сталого світу. Обіцянка Китаю прискорити процес консультацій підкреслює його готовність продовжувати співпрацю, незважаючи на тертя. Це демонструє двоїсту природу відносин: прагнення прогресу через дипломатичні заходи за наявності геополітичних викликів.

 

• Підготовка Китаю до проведення Всесвітнього жіночого саміту

 

Ван І акцентує увагу на ході підготовки до Глобальної зустрічі лідерів за становищем жінок у 2025 р., що демонструє активну участь Китаю у міжнародному житті. Він згадує про досягнення країни за останні три десятиліття у сфері ґендерної рівності та наголошує на державній політиці, спрямованій на всебічний розвиток жінок. Китай також акцентує свої зусилля на міжнародному рівні, підтримуючи проекти ООН та навчаючи жінок-фахівців у країнах, що розвиваються. Це не тільки сприяє покращенню становища жінок, а й зміцнює репутацію Китаю як відповідального глобального гравця. Важливою думкою є прагнення до подальшого прогресу в ґендерній рівності та реальна готовність Китаю проводити ініціативи, що відображають цей пріоритет, що позитивно позначиться на його іміджі у світовій політиці.

 

• Перспективи міцних відносин між Китаєм та Індією

 

Ван І виділяє позитивні досягнення у відносинах між Китаєм та Індією, наголошуючи на важливості стратегічної зустрічі між лідерами двох країн. Він підкреслює, що Китай та Індія, як найбільші сусіди та країни, що розвиваються, повинні налаштовувати свої відносини на партнерство, засноване на взаємній підтримці та співпраці.

Декларуючи, що обидві держави мають спільну мету – розвиток та відродження, Ван І вказує на необхідність подолання розбіжностей та не дозволяти питанням кордону впливати на загальний розвиток двосторонніх відносин. Акцент на необхідності співпраці в рамках Глобального Півдня говорить про прагнення Китаю та Індії зайняти лідируючі позиції у світі, протистоїть можливості гегемонії та силової політики.

Також важливим є момент, де Ван І заявляє про готовність Китаю працювати з Індією над зміцненням двосторонніх взаємовідносин на основі історичного досвіду. Це передбачає, що обидві країни готові до конструктивного діалогу і дипломатичного вирішення проблем, що періодично виникають.

Насамкінець, Ван І висловлює оптимізм щодо майбутнього китайсько-індійських взаємовідносин, що вказує на можливість створення міцного партнерства в умовах глобальних змін.

 

• Захист законних прав та інтересів китайських громадян за кордоном

 

Ван І наголошує на активних заходах, вжитих Китаєм для захисту своїх громадян за кордоном, починаючи з успішної евакуації 10 000 осіб та обробки великої кількості консульських запитів. Ці дії демонструють прихильність центрального партійного керівництва до підтримки китайських громадян у складних ситуаціях за межами країни, що має важливе значення для формування суспільної довіри.

Крім цього, він виділяє транскордонні злочини, такі як онлайн-гемблінг та телекомунікаційне шахрайство, як актуальні проблеми, що потребують уваги та спільних зусиль. Згадка про ліквідацію «парків» шахрайства у суміжних країнах свідчить про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, що може зміцнити дипломатичні зв’язки.

Основні напрямки роботи з покращення консульського захисту включають створення міжнародної платформи співробітництва, цілодобове надання послуг гарячої лінії та покращення механізмів оповіщення про ризики. Ці кроки показують прагнення Китаю не лише забезпечити безпеку своїх громадян, а й розвивати міжнародне співробітництво у цій галузі. Ван І демонструє позитивну динаміку у діяльності Міністерства закордонних справ, акцентуючи увагу на важливості захисту прав та інтересів громадян за кордоном як пріоритетного державного завдання КНР.

 

* * *

 

Таким чином, підбиваючи підсумки, необхідно констатувати той факт, що Китай на сьогодні є однією з провідних світових держав, і його зовнішньополітична діяльність стає все більш вагомою для глобальної стабільності та економічного розвитку. А перспективи його подальшої зовнішньополітичної активності можна оцінити за кілька ключових напрямів.

По-перше, економічна співпраця залишається у центрі зовнішньополітичної стратегії Китаю. Ця політика не тільки створює нові ринки для китайських товарів, а й посилює вплив КНР у Центральній та Південно-Східній Азії, Африці та Європі.

По-друге, дипломатична активність КНР. Країна прагне зміцнити позиції в багатосторонніх організаціях, а китайська дипломатія активно працює над зміцненням відносин з країнами, що розвиваються, що створює нові альянси і розширює вплив Пекіна.

Третім важливим аспектом є технологічна незалежність та розвиток високих інноваційних технологій також стають ключовими напрямами зовнішньополітичної діяльності. Китай прагне розвивати власні технології та знижувати залежність від західних розробок. Це може призвести до нових економічних та політичних взаємодій на глобальному рівні.

Таким чином, зовнішньополітичні перспективи Китаю будуть визначатися його прагненням збільшити економічний вплив, зміцнити військову міць, брати активну участь у міжнародній дипломатії, розвивати технологічну незалежність та перевагу. Саме ці фактори визначатимуть не лише внутрішній розвиток країни, але також її зовнішньополітичне місце у глобальній системі координат.

 

Олександр Лозовицький, кандидат політичних наук (Ph.D.), доцент на посаді професора, European Association of Chinese Studies (м. Париж, Франція, ЄС)