АМЕРИКАНСЬКА РАДА З ПИТАНЬ СПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ
2150 Center Avenue #22C, Форт-Лі, Нью-Джерсі, США
Нові напрями для України та Росії
Пропозиція за підтримки:
Д-р Стівен Броннер: президент Американської ради з питань справедливості та врегулювання конфліктів і заслужений почесний професор політичних наук Ратґерського університету в Нью-Брансвіку за відзнакою Ради керівників
Руслан Бортник: Український інститут політики
Обґрунтування «Нових напрямів» Російське вторгнення в Україну триває вже п’ятий рік. Нагально потрібні нова основа для миру й практичних компромісів, а також готовність переглянути старі припущення що призводять до продовження війни. Геополітичний ландшафт змінився. Для України загрозою є розрив між очікуваною тривалістю іноземної допомоги та зростанням внутрішніх витрат на війну. Зовнішня політика США стає дедалі менш передбачуваною з огляду на виснаження їхніх ресурсів через напад на Іран, тоді як Європа витратить майже 600 млрд доларів на відновлення своєї військової оборони. Ми вважаємо, що обговорення суперечливих економічних і територіальних вимог потребує наведеної нижче основи, яка пов’язує запровадження режиму припинення вогню з гарантіями безпеки та визначає загальні положення нового договору,
I Припинення вогню З огляду на відносний глухий кут на полі бою та непоступливість Росії дехто сумнівається в характері будь-якого припинення вогню. Ми дивимося на це питання інакше з таких причин:
-
Припинення вогню непрямо передбачає символічне визнання суверенітету України.
-
Будь-які подальші територіальні переговори частково залежатимуть від того, яка армія вже контролює ті чи інші території.
-
Після цього можна запровадити механізми моніторингу.
-
Таке припинення вогню могло б уможливити обмін полоненими та повернення незаконно переміщених громадян, особливо дітей, без очікування на остаточний договір.
-
Початок відновлення зруйнованого війною та загальної економічної активності.
II Гарантії безпеки та необхідні компроміси: Припинення вогню порушує очевидні питання безпеки. Витрати на війну були величезними, й обидві країни зацікавлені в мирі, але обидві також мають інтереси в сфері національної безпеки та лідерів, яким потрібна стратегія успішного виходу. Ця політична реальність вимагає готовності йти на поступки відповідно до безпекових потреб, а «буферна зона» між Росією та Україною може стати першим кроком:
-
Україна
-
Наполягає на суверенітеті та здатності не лише запобігати хаосу всередині країни, а й захищати державу.
-
Відкидає ліквідацію своєї армії на користь поліції та ополчень.
-
Стверджує, що скорочення української армії та її ресурсів залежить від підтвердженого скорочення російської загрози.
-
Наголошує, що скорочення не можуть бути «рівними», оскільки це дає перевагу сильнішій стороні. Україна повинна мати змогу захищатися в межах нової концепції «озброєного нейтралітету».
-
Росія:
-
Українська пропозиція щодо озброєного нейтралітету має передбачати взаємний договір про безпеку, який враховує витрати та вигоди для Росії:
-
Україна залишатиметься поза НАТО, але може вступити до ЄС без приєднання до військових гарантій.
-
Росія погоджується не втручатися у внутрішню політику України, на обмеження свого військового потенціалу в прикордонному до України регіоні, що піддаються перевірці, та на переговори щодо нових безпекових домовленостей із Заходом.
-
Росія може брати участь в остаточних механізмах моніторингу, але не може мати права вето щодо безпекових стратегій України,
-
Скасування санкцій стає обумовленим кроками в напрямі миру: перевірка через 90 днів, коли ухвалюватимуться рішення про продовження.
-
Договір: Мир після завершення війни надто часто супроводжується плутаниною, хибним тлумаченням і викривленням фактів. Ми рекомендуємо укласти юридично обов’язкову міжнародну угоду з конкретними положеннями, яка:
-
Ґрунтується на попередньому припиненні вогню та створенні «буферної зони», що розділяє дві країни.
-
Визнає суверенітет України на основі «озброєного нейтралітету».
-
Визнає, що територіальна суперечка може тривати довше за війну і що український народ не може бути заручником остаточного врегулювання конфлікту.
-
Гарантує фінансову підтримку та військові ресурси для України до підписання договору; самої лише обіцянки майбутніх консультацій для цього недостатньо.
-
Створює міжнародну комісію для моніторингу припинення вогню та виконання положень договору.
-
Не вимагає внесення змін до Конституції України або її внутрішнього політичного устрою.
IV Рекомендації:
-
Домагатися негайного припинення вогню як відправної точки для майбутніх переговорів щодо територій:
-
Створити «буферну зону».
-
Запровадити механізми моніторингу.
-
Існує ймовірність, що іноземна військова допомога припиниться до відновлення економіки України; ми пропонуємо гарантії підтримки на визначену кількість років після завершення війни.
-
Зробити відповідні висновки для «озброєного нейтралітету» України.