Останні місяці Росія методично посилює удари по Києву, і мішенню дедалі частіше стають саме мости через Дніпро. Удари вже призвели до серйозних пошкоджень Північного та Південного мостів — тих самих артерій, якими щодня їздять сотні тисяч людей і перевозяться вантажі між правим і лівим берегами. Наслідки не змушують на себе чекати: багатокілометрові затори, регулярні зупинки метро між берегами, перекриття руху та фактична неможливість швидко дістатися з одного берега на інший — все це стало щоденною реальністю мільйонів киян і гостей столиці. І це вже не просто транспортна незручність, а тривожний сигнал про те, що місто, яке звикло жити як єдиний організм, поступово вчиться існувати в режимі двох окремих половин.
На тлі цих подій в українському публічному просторі дедалі голосніше звучать заяви про те, що столиця може фактично розділитися на два міста — умовно кажучи, Київ звичайний і Київ Лівобережний. Про це відкрито говорять і експерти, і деякі депутати. На думку одразу ж сама собою спадає аналогія з розділеним Берліном, але тут йдеться про інше: про економічне, енергетичне й соціальне розшарування в межах одного міста, яке може стати наслідком фізичного руйнування мостового сполучення. Чи дійсно це можливо і як це може виглядати — політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Що відбувається в Києві станом на зараз
Мости через Дніпро — це просто переправи, а свого роду каркас, на якому тримається єдність міста. Ними йде громадський транспорт, ними щодня курсують десятки тисяч автомобілів, ними прокладені комунікації — теплові мережі, електричні кабелі, лінії зв'язку. Коли мости пошкоджуються або перекриваються, страждає не лише транспортна логістика, а вся система життєзабезпечення.
Після ударів по Північному та Південному мостах рух ними перекрили, і місто вкотре стало в багатокілометрових заторах. Особливо складна ситуація на лівобережжі, де розташовано багато спальних районів. Раніше через удари по мостах вже доводилося обмежувати рух одразу на кількох переправах, а «зелена» гілка метро, яка сполучає береги, давно не працює у звичному режимі і не перевозить пасажирів на лівий берег. Тим часом влада вже розпочала роботи з будівництва понтонних переправ, які, за оцінками, мають бути готові через три-шість місяців.
І це, знову ж таки, не лише про зручність пересування. Йдеться про економіку міста. Бізнес, який залежить від доставки товарів між берегами, зазнає збитків. Люди, які працюють на одному березі, а живуть на іншому, витрачають години на дорогу або взагалі не можуть дістатися до роботи чи навчання. Комунальні служби змушені перелаштовувати маршрути, шукати об'їзні шляхи, залучати додаткові ресурси. І все це відбувається на тлі постійних тривог, які самі по собі паралізують місто, призводячи до мільярдних збитків.
Окрема проблема — стан мостів, який був, м'яко кажучи, далеким від ідеалу ще до початку активних ударів. Усі мости Києва, крім хіба що Подільсько-Воскресенського та Північного, потребують капітального ремонту. Найпроблемнішим є міст Патона, який уже не витримує навіть звичайного транспортного навантаження — там встановили обмежувачі та зменшили інтенсивність руху. Станом на 2026 рік міст Патона та міст Метро мають статус аварійних, тоді як Північний і Південний — статус обмежено працездатних. Тобто навіть без нових ударів інфраструктура перебуває в стані, який викликає дуже серйозне занепокоєння, і викликав він його ще задовго до війни. А удари РФ лише погіршують цю картину.
Саме тому розмови про те, що береги столиці можуть стати фактично відрізаними один від одного, вже не виглядають чимось із розряду фантастики. І хоча повне руйнування всіх мостів станом на зараз уявити все ж складно — сам факт, що про це почали говорити, багато про що свідчить. Місто живе в умовах, коли відстань між берегами вимірюється не кілометрами, а годинами в заторах і рівнем ризику від прильотів.

Два Києва: як це може виглядати
Якщо уявити собі найгірший сценарій — коли внаслідок ударів більшість мостів стають нефункціональними на тривалий час — то Київ справді може опинитися в ситуації, яку вже зараз описують експерти. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко сформулював це гранично прямо:
«Реально місто буде розділене на два береги. Одне місто називатиметься Київ, а друге так і назвемо — Лівий Берег».
Це, авжеж, не означає, що з'явиться якась нова територіальна громада чи адміністративний район. Йдеться про те, що повсякденне життя на лівому березі почне будуватися за власною логікою, відмінною від правого. Що це може означати на практиці?
По-перше, транспортна ізоляція. Якщо мости недоступні, єдиними шляхами сполучення залишаються об'їзні маршрути через околиці, які й без того перевантажені, або альтернативні види переправ — понтони, пороми, можливо, тунель у якійсь віддаленій перспективі (хоча ця ідея звучить відверто сумнівно).
По-друге, комунальна фрагментація. Мости — це не лише дороги, це ще й комунікації. Якщо пошкоджено переправу, під загрозою опиняються тепло-, водо- та електропостачання низки районів. Взимку це особливо критично.
По-третє, соціальна та економічна диференціація. Лівий берег Києва — це переважно спальні райони, де живе багато людей, які працюють на правому березі. Поступово може сформуватися ситуація, коли лівий берег почне жити своїм окремим економічним життям.

Чому повного розділення Києва не буде
Попри всю серйозність ситуації, варто тверезо оцінювати ймовірність «напіврозпаду» Києва на два окремих міста. І тут відповідь все ж скоріше оптимістична: у ворога навряд чи вийде досягти цього результату.
Мостів у Києві багато, і кожен із них — це складна інженерна споруда, яку не так-то й просто зруйнувати повністю. Щоб позбавити місто сполучення, потрібно вивести з ладу не один і не два, а буквально всі переправи. А це вимагає не просто ударів, а прицільних, систематичних і дуже потужних атак, які триватимуть довгий час. Щобільше: навіть якщо уявити, що всі основні мости виведені з ладу — залишаються об'їзні шляхи, залізничне сполучення, річковий транспорт, зрештою, понтонні переправи. Тобто повної ізоляції лівого берега від правого, найімовірніше, не станеться.
Те, що відбувається зараз — не розпад, а радше фрагментація міста. Столиця живе в умовах, коли кожен переїзд через Дніпро стає такою собі міні-операцією, що потребує чіткого планування. Але недооцінювати цю фрагментацію не варто. Навіть часткове порушення сполучення між берегами — це дуже серйозний удар по економіці не лише Києва, а й України загалом. Через столицю проходять ключові логістичні маршрути, які з'єднують Правобережжя і Лівобережжя всієї країни. Товари, які прямують зі сходу на захід або з півночі на південь, найчастіше проходять саме через київські мости. Якщо ці мости недоступні для нормального проїзду, страждає вся країна. Саме тому це не якась місцева проблема, а загальнонаціональний виклик.
Думки експертів
Політолог, директор Українського інституту політики Руслан Бортнік впевнений: повноцінно розпастися на два великих міста Київ не може. Повністю перервати сполучення між двома частинами столиці неможливо. Хоча більшість мостів або навіть усі ключові мости в певний момент можуть бути виведені з ладу. Крім того, Оболонь може опинитися без опалення чи водопостачання через руйнування комунікацій, прокладених під мостами.
«Але я думаю, що більшою мірою відбуватиметься ізоляція соціально-економічного життя. І лівий, і правий береги Києва набуватимуть дедалі більшої автономності, а зв'язок між ними буде мінімальним. Водночас пасажирський потік між обома берегами збережеться. Люди більше працюватимуть з дому, частина компаній переноситиме свої офіси на правий берег, частина — на лівий, залежно від того, де їм зручніше працювати і де розташовані їхні ринки. Тобто відбуватиметься соціально-економічна ізоляція, фактично формуватимуться два окремі соціально-економічні суб'єкти. Що стосується безпеки та роботи екстрених служб, то вони продовжуватимуть користуватися мостами, поромними переправами чи іншими способами сполучення, які тією чи іншою мірою все одно функціонуватимуть.
Поки що великої катастрофи немає. Навіть сьогодні люди їхали з правого берега на лівий — десь година в заторах. Але завдяки Дарницькому мосту та Подільському мостовому переходу зв'язність між частинами міста залишається доволі значною. Поки що більшою мірою ми бачимо труднощі для транзитних потоків вантажівок через Київ, які тепер шукатимуть інші мости в інших містах. Також виникають труднощі для трудової міграції населення, щоденних поїздок з лівого берега на правий і навпаки. Якщо Росія переб'є або пошкодить ключові мостові переходи, це означатиме, що зв'язність залишиться переважно для критичних служб і військових потреб. А от спільне соціально-економічне та культурне життя міста буде розділене», — вважає Руслан Бортнік.
Політолог, директор центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов зазначає: подобається нам це чи ні, але дуже часто в серіалах і художніх фільмах демонструється певна візія майбутнього. І, на жаль, таку візію ми бачимо в серіалі «Слуга народу», коли герой Зеленського повертається з-за кордону та дивиться на те, як змінилася карта України. І там він бачить Королівство Троєщина.
«На жаль, такий сценарій зараз уже не є гіпотетичним. Ситуація дуже складна. Не скажу, що катастрофічна або смертельна, але все ж таки вона дуже важка. Фактично на одній лише Троєщині мешкає така кількість людей, яка дорівнює населенню окремих обласних центрів. І те, що вони зіткнулися з таким «транспортним тромбозом» — це лише півбіди. Набагато болісніше те, що із фактичним закриттям Південного та Північного мостів — насамперед Південного, який має більше стратегічне значення для країн — ми стикаємося із ситуацією, коли різко змінюються транспортні ланцюги. Наприклад, якщо везти фуру зі Львова до Харкова, то зараз доводиться їхати в об'їзд через Черкаси. Це в півтора раза більше часу і значно більше витрати на пальне… Повністю зруйнувати мости — надзвичайно складне завдання. Пошкодити — так, можна. І ці пошкодження насамперед діють як деморалізуючий фактор, адже їхні наслідки відчувають мільйони киян та мешканців інших регіонів.
Ситуація з логістикою різко погіршилася. Це відчують не лише ті, хто годинами стоїть у заторах, очікуючи, коли можна буде проїхати. Якщо раніше дорога з лівого берега на правий займала 20–25 хвилин, то зараз 1,5-2 години — і це в кращому випадку. Проблеми з логістикою відчуватимуть мешканці як лівого, так і правого берега. Але найбільше занепокоєння в мене викликає ситуація насамперед з енергетикою та комунальною інфраструктурою. Якщо протягом трьох днів будуть відключені насоси, які забезпечують водопостачання та роботу каналізації міста, це може призвести до такої екологічної катастрофи, наслідків якої ми навіть не уявляємо», — попереджає політолог.
За словами експерта, що стосується мостів, то ці кілька місяців зими будуть складними. Золотарьов каже, що не слід навіть пропонувати такі фантастичні ідеї, як тунель під Дніпром: ми не Китай, щоб за рік-два впроваджувати такі проєкти.
«Понтонні переправи також не вирішать цієї проблеми. Вони дійсно можуть сприяти покращенню військової логістики. Але якщо ви колись заїжджали на понтонну переправу легковим автомобілем, то знаєте, що це, скажімо так, не для слабких нервів… Тому ситуація надважка, але не смертельна. Покладаємося на себе, сподіваємося на краще, але готуємося до найгіршого», — резюмував Андрій Золотарьов.

Підбиваючи підсумки, розмови про те, що Київ може розділитися на два міста — це вже не якась фантастика. Ракетні удари по мостах, кілометрові затори, проблеми з метро, обмеження руху — все це поступово привчає місто до думки, що два береги Дніпра можуть бути не завжди доступними один для одного. І хоча повного розпаду міста на два окремі райони, найімовірніше, не станеться, сильна фрагментація вже є реальністю, і вона буде поглиблюватися, якщо удари продовжаться.
Але головний висновок полягає в іншому. Те, що відбувається з київськими мостами — черговий аргумент на користь того, що війну потрібно закінчувати якнайшвидше. Кожен новий удар по інфраструктурі робить життя мільйонів людей складнішим, дорожчим і небезпечнішим.
Мости зрештою можна полагодити і відбудувати, або й навіть звести з нуля. Але для цього потрібен мир. І чим швидше дипломатія досягне результату, тим більше мостів залишиться цілими, а Київ — єдиним містом, яким він і має бути.

