Відомий американський пропагандист Такер Карлсон взяв інтерв'ю у президента Росії Володимира Путіна. Відтак, Карлсон став першим західним журналістом, який записав інтерв'ю з Путіним після початку повномасштабної російської агресії проти України. Про що це говорить, та чому Кремль погодив кандидатуру саме Карлсона, From-UA запитав думку політолога Руслана Бортника.
- Треба розуміти, що Такер Карлсон не просто журналіст, він є виразником інтересів найконсервативнішої частини республіканської партії, він є в якійсь мірі близьким до Трампа. І саме тому Такер Карлсон приїхав до Росії в двох статусах. З одного боку, надзвичайно відомого журналіста. З другого боку, він може бути певним переговорником, представником трампіанської, право-республіканської частини цієї партії.
Безумовно, це інтерв'ю матиме кілька наслідків. Передусім це інтерв'ю в тому чи іншому вигляді Такер Карлсон введе Путіна до середовища республіканських виборців, а можливо, і загалом американських виборців. Він зробить Путіна більш зрозумілішим, більш людянішим для американців, передусім для республіканців, звичайно, а потенційно і для американців, що, з одного боку, зробить потенційно більш можливими якісь мирні домовленості між США і Росією в майбутньому, а з іншого боку, вкрай серйозно може посилити тезу Трампа про те, що “я домовлюся про мир між Україною і Росією за 24 години в той час, як Байден витратив на це 130 млрд доларів платників податків США і не може закінчити цю війну, а я, Трамп, про це домовлюсь”.
І Путін дасть пас Трампу, він скаже, що “ми готові говорити, ми готові домовлятися з американським президентом”. І таким чином відбудеться посилення позиції Трампа, його електоральні, політичні позиції, посилення одного з ключових його прапорів на цьому треку завершення війни між Заходом і Росією. Путін підіграє Трампу, а Карлсон стане в цій частині містком.
Не можна виключати, що паралельно будуть вивчаться позиції і передаватися певні меседжі з боку республіканців США в Кремль, і навпаки, вивчаться можливості такої угоди у разі перемоги Трампа. Звичайно, на це негативно реагують і демократичні еліти в США, і європейські політичні еліти, адже вбачають за цим передусім деізоляцію Путіна, намагання знов-таки його в позитивному ключі подати американській аудиторії, і вірогідність загрози закулісних змов, за спиною і демократів, і європейських еліт. Та й взагалі відмову від спільного курсу на ізоляцію, на санкціонування, на покарання Росії, якого останні 2 роки дотримувались спільну США і ЄС та їх союзники. А Трамп несе іншу політику, Трамп несе загрозу. Саме тому між республіканцями і європейськими елітами, очевидно, що це інтерв'ю може загострити стосунки, Карлсон може бути підданий санкціям.
Хоча європейські еліти передусім уважно вивчать, чи була це в більшої мірі самодіяльність журналіста, чи за ним стоїть Трамп і республіканські еліти. Тому ЄС буде обережний. Путіну Такер Карлсон теж потрібен. Путін сам по своїй політичній природі теж консерватор, якщо м'яко сказати, і він сподівається використати Карлсона і у вигляді платформи, містка до американської аудиторії, переконати її у своєї правоті, або хоча б продемонструвати свою раціональність, можливість домовленостей між РФ і США. А по-друге, використати Такера Карлсона у вигляді поштового голубу миру, передати через нього певні повідомлення демократичним політичним елітам.
