Звичайно, не заперечую, що подібні акції на Майдані під час других роковин загибелі Небесної сотні, були кимось сплановані, чи то рукою Кремля, чи то під керуванням минулої влади, яка дуже прагне повернути собі «бразди правління» державою.

Та не здивуюсь, якщо на нас можуть очікувати ще не один, не два, а можливо, і не три подібних «псевдо майданів» на фоні зневіри українського суспільства. Адже, даною критичною, політико-економічною ситуацією, можуть вміло скористатись так звані «папєрєднікі», завдячуючи зростанню власного рейтингу.

16 лютого Верховна Рада прийняла законопроект № 3700 "Про внесення змін до закону України "Про вибори народних депутатів України" (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі), а вже 25 лютого поточного місяця, вельмишановний Президент України Петро Порошенко, все таки підписав законопроект №3700, простою мовою, Закон про "партійну диктатуру", який перешкоджає двом основоположним конституційним правам громадян – правам обирати та бути обраними.

Цинізм немає меж.

Такого удару в спину з боку перш за все дійсно народно-обраного Президента України Петра Порошенка та його фракції БПП у Верховній Раді в бік свого народу, ніхто не очікував, хоча можливо поодиноко так.

І так, що ми маємо на сьогодні – впевнену зраду Президента і ганебної олігархічної коаліції, хто б що не казав. Я вже промовчу про «Опозиційний блок», бо там все зрозуміло, але точно не промовчу про тих, кому повірили майже два роки тому, і ця довіра сягнула в 54% відсотки простих та довірливих людей.

Друга річниця брехливих потурань владою кровавих подій Майдану 18-20 лютого 2014 року, так і залишилася поза увагою безкарності сьогоднішньою владою.

Майдан 2013-2014роки, Революція Гідності, Віче, намети на Хрещатику, запах диму…

Все це залишиться назавжди в пам’яті і душах, і тих, хто його пройшов, і тих, хто приходив іноді, щоб підтримати, і тих, хто возив шини, дрова, продукти і навіть тих, хто дивився все, що відбувалося з екрану телевізора…- всіх…

Пройшло два роки, два тяжкі роки, які змінили Україну, які змінили кожну думаючу, свідому людину…

Якщо щось обіцяєте, то будьте ласкаві панове, виконуйте та ставтеся до своїх обіцянок серйозніше і без брехні, бо народ терплячий до певного часу, їхній терпець може увірватися.

Відверто кажучи, дещо дивує млява поведінка влади, яка зовсім не звертає уваги на конкретні вимоги свого народу впродовж двох років. Вимоги громадян зовсім прості та істинні, як Божий день, а саме:

1) наведення порядку в державі (державою, якою нехтували майже 25 років Незалежності України різні бюрократичні вожді);

От і настав 2016 рік…рік без надій, без обіцяних реформ та перевтілень на краще, як в політичному, так і в економічному плані дива.

От і настав 2016 рік…рік без надій, без обіцяних реформ та перевтілень на краще, як в політичному, так і в економічному плані дива.

 Директор Українського Інституту аналізу та менеджменту політики відповів на запитання новорічної анкети.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

Новий закон про місцеві вибори було прийнято 14 липня 2015 року. Ще до моменту прийняття навколо його основних положень точилися гострі суперечки, які неодноразово викликали обурення серед народних обранців. Найбільш обговорюваними проблемами стали: питання відкритих списків та труднощі процесу підрахунку голосів.

Новий закон про місцеві вибори було прийнято 14 липня 2015 року. Ще до моменту прийняття навколо його основних положень точилися гострі суперечки, які неодноразово викликали обурення серед народних обранців. Найбільш обговорюваними проблемами стали: питання відкритих списків та труднощі процесу підрахунку голосів. Нажаль, можна з повною впевненістю стверджувати, що так звані відкриті списки, насправді лише так називаються.