На фронті Україна перекинула резерви на Лиманський та Куп'янський напрямок, де війська РФ намагаються вести наступ. У Запорізькій області українські війська продовжують наступальні операції на Мелітопольському та Бердянському напрямках. ЗС РФ намагалися контратакувати на Врем'євському виступі. Зазначається просування ЗСУ у двох точках південного фронту - під н.п.Работине (горіхівський напрямок, Запорізька область) та у н.п.Урожайному (Врем'ївський виступ, Донецька область).
Також є деякі успіхи українських військ на південному фланзі Бахмутського спрямування, загалом у цьому районі ЗСУ звільнили вже 40 кв. км. території. ЗСУ також проводять рейдові та диверсійні операції на лівому березі Дніпра в районі Козачих Таборів та інших населених пунктів з метою зв'язування резервів армії РФ на південному напрямку.
Продовжуються періодичні обстріли Кримського мосту. Президент України В. Зеленський у своєму зверненні фактично взяв відповідальність за атаку на Кримський міст, що сталася у суботу, 12 серпня. За заявою РФ, збивалися ракети комплексу С-200, перероблені Україною в ударний варіант. Про пошкодження мосту інформації немає – ракети, мабуть, були збиті над морем, – у мережі поширилися кадри димового маскування мосту, яке включили РФ. Пізніше CNN з посиланням на дані СБУ опублікували кадри ударів морських дронів по Кримському мосту.
Такі атаки більшою мірою розраховані на те, щоб завдати РФ репутаційної шкоди, а також за можливості порушити російські логістичні шляхи постачання.
РФ планує провести дострокові "вибори" на частині окупованих територій (Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях). Так, "дострокове голосування" відбудеться з 31 серпня по 7 вересня. Тоді як основний день голосування в РФ – 10 вересня. Це означає, що Москва вкотре підвищує ставки та демонструє жорсткість своєї позиції. Такий крок з боку РФ є сигналом того, що там не збираються відмовлятися від окупованих та анексованих територій України навіть у межах якихось майбутніх домовленостей щодо мирного врегулювання.
Український контрнаступ зараз просувається не так швидко, як це планували союзники. Як пише західна преса, ЗСУ зазнають великих втрат, спалюють західну техніку та боєприпаси на полі бою. Хоча прорив української армії в ході нинішньої кампанії поки що не виключений. На Заході вже починають думати про весняний наступ ЗСУ наступного року. Оскільки навесні в Україні буде більше західної техніки та більше кваліфікованих її операторів, на той час також більше українських військових вдасться підготувати в країнах НАТО. Тобто союзники розраховують, що наступного року ЗСУ матимуть кращу підготовку, ніж ЗС РФ.
Загалом, публікації в західній пресі щодо відсутності значних результатів українського контрнаступу або навіть заяви про те, що Україні доведеться піти на територіальні поступки заради членства в ЄС та НАТО, можуть говорити про наростання втоми всередині політичних систем союзників України, пов'язану зі зростаючими витратами та внутрішньополітичними кризами у цих країнах. А також про спробу встановити стабільний контроль над перебігом війни в Україні, особливо напередодні складних президентських виборів у США та парламентських виборів у Великій Британії та інших країнах Європи.
Перспективи мирних переговорів Війна на виснаження вже частково відображається і на політичної позиції сторін. Так, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данилов заявив, що у "формулі миру" Президента В. Зеленського не можна змінити основні принципи, але можна змінити послідовність пунктів.
Цю заяву про можливість перегляду порядку виконання пунктів мирного плану В. Зеленського можна розцінювати як компроміс України в рамках переговорного процесу, який інтенсифікувався після консультацій у Копенгагені (Данія) та Джідді (Саудівська Аравія). Зокрема, це може означати, що Україна розглядає можливість започаткування переговорного процесу без звільнення всіх окупованих територій та заморожування конфлікту, на що раніше українське керівництво категорично не погоджувалося. Якщо такі пункти, як виведення російських військ, покарання винних, виплата репарацій, будуть винесені насамкінець, це означатиме, що їх реалізація розглядається як малоймовірний сценарій і більше виступає як політична декларація. Будь-які угоди про перемир'я, швидше за все, будуть реалізовані лише в перших кількох пунктах.
Якщо повернутись до розгляду саміту в Саудівській Аравії (5-6 серпня), звертало на себе увагу, що Україна відкрито не вимагала деокупації всіх територій. Що, мабуть, більшою мірою робилося з метою втягнення країн Глобального Півдня до переговорного процесу. Створювалася видимість того, що Україна, союзники та країни Глобального Півдня були налаштовані на пошук спільних точок дотику, а не розбіжностей, свідомо виносячи за дужки ті питання, з яких не було згоди.
Але в перспективі, якщо на фронті український контрнаступ не призведе до очікуваного результату, на Заході можуть посилитись дискусії щодо подальшого фінансування України. Є небезпека, що громадська думка США у разі затяжної війни може почати невдоволення підтримкою України. Зокрема Президент США Д. Байден запросив у Конгресу США додаткові 23 мільярди доларів для України. Але немає впевненості в тому, що Палата Представників, яку контролює Республіканська партія, надасть ці гроші.
Ці процеси можуть стати причиною тиску на Україну з боку світової спільноти з метою пом'якшити її позиції та відновити переговори з РФ. При цьому формат таких переговорів, зокрема, може передбачати відмову від частини окупованих РФ територій. Те, що світова спільнота розглядає і такий, вкрай неприємний для України варіант, може говорити заяву генерального секретаря Північноатлантичного альянсу Стіана Йєнсена. Він припустив, що Україна може стати членом НАТО у разі територіальних поступок Російської Федерації. Очевидно, що в цьому випадку вступ до НАТО розглядається як компенсація. Але офіційно Україну такий варіант не влаштовує. Найімовірніше, що світова спільнота зараз перебуває у пошуку оптимальних варіантів для завершення війни. І ступінь вимушених компромісів поки що остаточно не затверджений союзниками. Великою мірою це залежатиме від результатів просування українських військ на фронті.
Україна в односторонньому порядку намагається поновити функціонування портів. Після того, як РФ вийшла з «зернової угоди», вона розгорнула стратегію зі знищення основних шляхів експорту українського зерна і системно завдає тепер ударів по українських портах м. Одеси, а також на Дунаї, поблизу кордону з Румунією – країною-членом НАТО. Військово-морські Сили України оголосили тимчасові коридори для торговельних суден, що йдуть у/з українських портів на Чорному морі. Вказані маршрути в першу чергу використовуватимуться для можливості виходу цивільних суден, які стоять у портах Чорноморськ, Одеса та Південний ще з початку вторгнення. При цьому повідомляється, що протягом усіх маршрутів зберігається військова загроза та мінна небезпека РФ. Власники/капітани суден повинні офіційно підтвердити готовність переміщатися в поточних умовах. Поки не зрозуміло чи захочуть власники та страховики скористатися цими коридорами та ризикнути кораблями, вантажами та людьми.
Зі свого боку Туреччина має намір перезапустити «зернову угоду» у більш «розширеному» форматі. Напередодні візиту президента РФ (очікується в останній тиждень серпня), Анкара активізувала переговори з Україною, США та країнами ЄС щодо цього питання.
Ситуація із експортом української агропродукції. Після припинення дії "зернової угоди" у липні обсяг експорту агропродукції України скоротився на 31%.Так, згідно з даними Міністерства аграрної політики та продовольства, у липні експорт агропродукції становив - 3,3 мільйона тон, тоді як у червні цей експорт був - 4,8 тон.
Найбільше скоротився обсяг вивезення за кордон зернових через морські порти (-41%), який становив у липні - 2,3 мільйона тон (70% від загального обсягу експорту зернових), - це найнижчий показник із серпня 2022р.
У червні відповідний показник становив 3,9 млн. тон (81% від загального обсягу).
Теоретично альтернативними шляхами Україна могла б вивезти до 5 млн тон на місяць. Зокрема, Україна могла б експортувати до 3 млн т через порти р.Дунаю та до 2 млн.т іншим видом наземного транспорту. Але після того, як 17 липня РФ вийшла з "зернової угоди", вона систематично завдає ударів по портовій інфраструктурі України, у тому числі й по портах р. Дунаю, що робить цей експорт фактично неможливим.
Українська зернова асоціація прогнозує – 44 млн т експорту зернових та олійних 2023/2024 маркетингового року. Це в середньому близько 3,6 млн. тон на місяць.
Але без портової інфраструктури р.Дуная Україна навряд чи зможе впоратися з експортом цьогорічного продовольства, маючи лише можливість вивозити зерно залізницею та автотранспортом через західні кордони. Через порти Україна вивозила близько 75% своєї агропродукції.
Оскільки зараз з боку ЄС до 15 вересня діє обмеження на імпорт української агропродукції, його, найімовірніше, можуть продовжити. У цьому випадку експорт України надалі може знизитись ще більше.
З початку функціонування «зернової угоди» від 1 серпня 2022р.до кінця липня 2023р. Україна експортувала 68 млн. тон агропродукції, з них близько 51 млн. тон (75%) було вивезено через порти і лише близько 17 млн. було вивезено іншим видом транспорту. Зокрема, залізничним – 11 млн. тон; автомобільним – 5,2 млн тон; пороми - 0, 79млн тон. За нашими підрахунками експорт через порти повинен був принести Україні близько – близько 15 млрд дол. (загальний експортний прибуток у 2022 році склав – 44 млрд дол.). А функціонування «зернової угоди» – до 10 млрд дол. Тобто Україна може втратити майже четверту частину експортного прибутку.
Витрати бюджету України у липні на 44% покривалися за рахунок західного фінансування. Цього місяця наповнення держбюджету країни становило – 324 млрд грн. З них внутрішні ресурси становили – 130,3 млрд грн. Зовнішні ресурси становили - 5,3 млрд дол. або - 194 млрд грн. Витрати бюджету в липні становили – 231,4 млрд дол. При цьому у липні допомога міжнародних донорів становила – 60% усіх надходжень, відповідно внутрішні доходи – 40%. Нагадаємо, що у червні доходи держбюджету України не покрили його видатків. Так витрати бюджету у червні становили - 264,7 млрд грн. А загальний дохід бюджету за місяць становив - 245 млрд дол. Таким чином 20 млрд дол. витрачалися вже за рахунок запасів минулих місяців, коли доходи бюджету покривали його витрати. Це було пов'язано з тим, що зовнішня допомога у червні була значно нижчою, ніж зараз. У порівнянні з червнем міжнародна допомога зросла на 2, 3 млрд дол. (червень - 3 млрд $ або 110 млрд грн.; травень 3,25 млрд дол. або 119 млрд грн.; квітень - 5,55 млрд дол. або 203 млрд грн. .). Таким чином з початку 2023 р. до бюджету країни вже надійшло близько 28,3 млрд дол. Таким чином у середньому з початку року Україна отримала на місяць близько 4 млрд дол. До кінця року Україна очікує отримати понад 40 млрд дол.
Україна витрачає третину бюджету на виплати військовим. На утримання військових з початку року із загального фонду бюджету витратили 520 млрд. гривень, тобто третина всіх видатків за цей час (1,64 трлн грн). Більше половини цієї суми йде на ЗСУ: 276,9 млрд. грн. витратили на військову техніку, озброєння, боєприпаси, пальне та харчування військових. Зокрема, 40,8% від загального обсягу пішло на оплату праці з нарахуваннями.
Офіс Президента прагне посилити свій контроль над депутатським корпусом і продовжує «зачищати» лави провладної партії від токсичних та нелояльних фігур. Так "Слуги Народу" виключили зі своєї парламентської фракції нардепів О.Гунько та Б.Торохтія. А.Гунько напередодні відправили до СІЗО за підозрою в отриманні хабара у 85 тисяч доларів. А Б.Торохтій потрапив у скандал із виїздом за кордон та купівлею дорогого майна. Обидва відмовилися добровільно складати мандати нардепів. Череда корупційних скандалів, що періодично потрапляє в інформаційне поле, викликає роздратування суспільства і знижує бойовий дух армії. Тому влада дуже чутлива до публічної критики та ситуацій, коли окремі члени її команди чи чиновники та депутати парламенту створюють інформаційні кризи та набирають токсичності, яка кидає тінь на дії команди Президента загалом. «Розправа» над цими депутатами є показовою для решти парламентаріїв та чиновників. Останнім часом "Слуга народу" втратила вже 4 народні депутати. Так раніше Ю. Аристов написав заяву на складання мандату після розслідування журналістів про його відпочинок на Мальдівах. Другим депутатом, який склав мандат від «Слуг Народу», став Андрій Холодов. На цьому тлі раніше у відставку було відправлено міністра культури та інформаційної політики О. Ткаченка. Також наразі ведуться слідчі дії і стосовно десятків інших народних депутатів. Напередодні пройшли обшуки і у народного депутата – О. Дубинського (неформальна група І. І.).Коломойського) у справі про незаконний виїзд за кордон. Фігура А. Дубинського вже була досить токсичною, депутата виключено з партії більш ніж два роки тому, перебуває під санкціями США, а в інформаційному просторі поширюються чутки про його зв'язки з РФ та І.Коломойським.
До Верховної Ради внесли проект Проекту Закону №9610 про внесення змін до Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» з деяких питань реалізації прав і свобод осіб, що належать до національних меншин (спільнот) України».
Законопроект внесли у зв'язку з висновком Венеціанської комісії, яка запропонувала привести закон у відповідність до Європейської конвенції з прав людини та хартії регіональних мов. Зміни до закону про нацменшини для влади є скоріше вимушеним кроком, інакше це може стати перешкодою на шляху до вступу до ЄС.
Зокрема, там запропонували привести закон у відповідність до Європейської конвенції з прав людини та хартії регіональних мов. А саме, Венеціанська комісія запропонувала переглянути положення інших законів, що обмежують свободу використання мов меншин та диференційоване поводження з мовами меншин, відповідно до попередніх висновків Венеціанської Комісії. Закон "Про освіту", а також Закон "Про державну мову" впливає на ситуацію та права національних меншин. Вони були представлені Венеціанській Комісії для прийняття рішення у 2017 та 2019, відповідно. І новий Закон про національні меншини (громади) не вносив змін до законодавства про освіту та державну мову. Таким чином, попередні рекомендації Венеціанської Комісії в цій галузі залишаються чинними в тій мірі, якою вони не були враховані в наступних спеціальних законах.Крім того, влада розраховує згладити конфлікт із Угорщиною, де часто звинувачують Україну у переслідуванні угорської національної меншини. Це стало приводом для заяв про готовність блокувати вступ України до ЄС, що викликало бурхливу реакцію у суспільстві.
У цьому законопроекті №9610 запроваджується можливість обмежувати права та свободи нацменшин на користь державної безпеки, а також змінює мовну політику. При цьому вводиться чітке регламентування, коли можливі такі обмеження. Зміна абзацу першої частини 6 статті 5 дозволяє обмеження прав і свобод національних меншин лише «на користь національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку. для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке обмеження необхідне в демократичному суспільстві».
Важливе положення про методологію включає посилання на заходи, що виключно базуються на основних положеннях Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Що у свою чергу передбачають широкий спектр повноважень та прав нацменшин та створює можливості для їх застосування в Україні. Внесені такі зміни до закону про нацменшини роблять його схожим на закон "Про основи державної мовної політики" (відомий як «закон Ківалова-Колесніченка»), його у 2018 р. Конституційний Суд визнав неконституційним.
У визначенні терміна нацменшин слово “зазвичай” зникає (стаття 1. пункт1). Згідно з чинним законодавством, це група не етнічних українців, які традиційно мешкають на території України. У новій редакції «група громадян України, не етнічні українці, які проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів…» Таким чином усі представники етнічних меншин зрівняні в правах між собою (наприклад, абсолютно різних за чисельністю угорської та афганської національних меншин). Тут виникає питання, чи зможе держава об'єктивно диференціювати потребу таких меншин.
Пункт 2 статті 10 тепер викладено так: «Публічні заходи, організовані для осіб, що належать до національних меншин (раніше, що організовуються та проводяться особами, що належать до національних меншин), можуть проводитися мовами відповідних національних меншин (спільнот)».Таким чином, розширюється коло осіб, які можуть проводити заходи для представників національних меншин.
У пункті 3 статті 10 йдеться про те, що синхронний або послідовний переклад супроводу (конферансу) державною мовою Культурно-мистецький, розважальний або видовищний захід, що організовується та проводиться особами, що належать до національної меншини (спільноти), може проводитися мовою меншості (спільноти), якщо запит на синхронний або послідовний переклад не надійшов раніше, ніж за 72 години (у первинній редакції 48 годин) до початку проведення заходу. Тобто час збільшується, що робить проведення таких заходів із перекладом українською мовою малоймовірним.
На видавничу продукцію, видану мовами національних меншин (спільнот) за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також діяльність спеціалізованих книгарень, не поширюється вимога статті 26 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідно до якої розповсюджувач видавничої продукції, зобов'язаний видавати не менше 50% книжкових видань державною мовою. Для надання екстреної медичної допомоги може бути використана мова відповідної національної меншини (спільноти), якщо вона зрозуміла для сторін (раніше була прийнятною).
Кабінет Міністрів визначатиме порядок визнання населеного пункту таким, де "традиційно" проживають нацменшини або вони становлять "значну частину населення". Про відсоткове співвідношення не йдеться.І лише в населені пункти, які набудуть такого статусу, будуть мовні послаблення для нацменшин. Зокрема, для спілкування з органами влади та при використанні топоніміки. Фактично можна говорити, що послаблення для національних меншин вводиться в ручному режимі.
Російською мовою норми цього закону поширюватися не будуть. У перехідних положеннях прописано, що мовні послаблення не поширюються мовою держави-агресора - навіть через п'ять років після скасування цього статусу.
Представники закарпатських угорців, громадські організації “Товариство угорської культури Закарпаття” та “Демократична спілка угорців України (“Демократична спілка угорців України”) вважають, що проект не відновлює права нацменшин, гарантовані Конституцією України або раніше зафіксовані у законодавстві. Незважаючи на певні кроки та поступки з боку влади, новий законопроект передбачає законодавче регулювання, в якому менше прав та свобод, ніж це було до 2014 року.
Військова ситуація
Бойові дії.
Ситуація у Харківській області: На Куп'янському напрямі ЗС РФ продовжують спроби просування до р. Осколу. Ішли бої на південний схід від н.п.Ольшан і на схід від н.п.Петропавлівки.
На Донбасі: ЗС РФ намагаються просунутися на Лиманському напрямі. На Бахмутському, Мар'їнському, Авдіївському, Вугледарському (Шахтарському) відзначаються бойові зіткнення меншої інтенсивності. У районах міст Бахмута, Мар'їнки, Авдіївки. Атаки ЗС РФ відбито в районі населених пунктів: у Сріблянському лісі та н.п. Білогорівки в Луганській області.
У Донецькій області відбиті атаки - в районах населених пунктів Спірного, Веселого, Курдюмівки, на околицях Клещеївки та на північний схід від Дружби, Зайцево, на захід від Старомайорського, Новоданилівки, Богданівки, Іванівського, Веселого, Першотравневого, Оріхово-Васильівки.
Ситуація на Південному напрямку: У Запорізькій області українські війська продовжують наступальні операції на Мелітопольському та Бердянському. ЗС РФ намагалися контратакувати на Врем'євському виступі.
Чорноморсько-Азовський напрямок: без значних змін.
Карти бойових дій.
Внутрішня ситуація в Україні
Економічна ситуація у країні.
Витрати бюджету України у липні на 44% покривалися за рахунок західного фінансування. Цього місяця наповнення держбюджету країни становило – 324 млрд грн. З них внутрішні ресурси становили – 130,3 млрд грн. Зовнішні ресурси становили - 5,3 млрд дол. або - 194 млрд грн. Витрати бюджету в липні становили – 231,4 млрд дол. При цьому у липні допомога міжнародних донорів становила – 60% усіх надходжень, відповідно внутрішні доходи – 40%. Нагадаємо, що у червні доходи держбюджету України не покрили його видатків. Так витрати бюджету у червні становили - 264,7 млрд грн. А загальний дохід бюджету за місяць становив - 245 млрд дол. Таким чином 20 млрд дол. витрачалися вже за рахунок запасів минулих місяців, коли доходи бюджету покривали його витрати. Це було пов'язано з тим, що зовнішня допомога у червні була значно нижчою, ніж зараз. У порівнянні з червнем міжнародна допомога зросла на 2, 3 млрд дол. (червень - 3 млрд $ або 110 млрд грн.; травень 3,25 млрд дол. або 119 млрд грн.; квітень - 5,55 млрд дол. або 203 млрд грн. .). Таким чином з початку 2023 р. до бюджету країни вже надійшло близько 28,3 млрд дол. Таким чином у середньому з початку року Україна отримала на місяць близько 4 млрд дол. До кінця року Україна очікує отримати понад 40 млрд дол.
Україна витрачає третину бюджету на виплати військовим На утримання військових з початку року із загального фонду бюджету витратили 520 млрд. гривень, тобто третина всіх видатків за цей час (1,64 трлн грн). Більше половини цієї суми йде на ЗСУ: 276,9 млрд грн витратили на військову техніку, озброєння, боєприпаси, пальне та харчування військових. Зокрема, 40,8% від загального обсягу пішло на оплату праці з нарахуваннями.
Ситуація із експортом української агропродукції. Після припинення дії "зернової угоди" у липні обсяг експорту агропродукції України скоротився на 31%.Так, згідно з даними Міністерства аграрної політики та продовольства, у липні експорт агропродукції становив - 3,3 мільйона тон, тоді як у червні цей експорт був - 4,8 тон.
Найбільше скоротився обсяг вивезення за кордон зернових через морські порти (-41%), який становив у липні - 2,3 мільйона тон (70% від загального обсягу експорту зернових), - це найнижчий показник із серпня 2022р.
У червні відповідний показник становив 3,9 млн. тон (81% від загального обсягу).
Теоретично альтернативними шляхами Україна могла б вивезти до 5 млн тон на місяць. Зокрема, Україна могла б експортувати до 3 млн т через порти р.Дунаю та до 2 млн.т іншим видом наземного транспорту. Але після того, як 17 липня РФ вийшла з "зернової угоди", вона систематично завдає ударів по портовій інфраструктурі України, у тому числі й по портах р. Дунаю, що робить цей експорт фактично неможливим.
Українська зернова асоціація прогнозує – 44 млн т експорту зернових та олійних 2023/2024 маркетингового року. Це в середньому близько 3,6 млн. тон на місяць.
Але без портової інфраструктури р.Дуная Україна навряд чи зможе впоратися з експортом цьогорічного продовольства, маючи лише можливість вивозити зерно залізницею та автотранспортом через західні кордони. Через порти Україна вивозила близько 75% своєї агропродукції.
Оскільки зараз з боку ЄС до 15 вересня діє обмеження на імпорт української агропродукції, його, найімовірніше, можуть продовжити. У цьому випадку експорт України надалі може знизитись ще більше.
З початку функціонування «зернової угоди» від 1 серпня 2022р.до кінця липня 2023р. Україна експортувала 68 млн. тон агропродукції, з них близько 51 млн. тон (75%) було вивезено через порти і лише близько 17 млн. було вивезено іншим видом транспорту. Зокрема, залізничним – 11 млн. тон; автомобільним – 5,2 млн тон; пороми - 0, 79млн тон. За нашими підрахунками експорт через порти повинен був принести Україні близько – близько 15 млрд дол. (загальний експортний прибуток у 2022 році склав – 44 млрд дол.). А функціонування «зернової угоди» – до 10 млрд дол. Тобто Україна може втратити майже четверту частину експортного прибутку.
Офіс Президента прагне посилити свій контроль над депутатським корпусом і продовжує «зачищати» лави провладної партії від токсичних та нелояльних фігур.
Так "Слуги Народу" виключили зі своєї парламентської фракції нардепів О.Гунько та Б.Торохтія. А.Гунько напередодні відправили до СІЗО за підозрою в отриманні хабара у 85 тисяч доларів. А Б.Торохтій потрапив у скандал із виїздом за кордон та купівлею дорогого майна. Обидва відмовилися добровільно складати мандати нардепів. Череда корупційних скандалів, що періодично потрапляє в інформаційне поле, викликає роздратування суспільства і знижує бойовий дух армії. Тому влада дуже чутлива до публічної критики та ситуацій, коли окремі члени її команди чи чиновники та депутати парламенту створюють інформаційні кризи та набирають токсичності, яка кидає тінь на дії команди Президента загалом. «Розправа» над цими депутатами є показовою для решти парламентаріїв та чиновників. Останнім часом "Слуга народу" втратила вже 4 народні депутати. Так раніше Ю. Аристов написав заяву на складання мандату після розслідування журналістів про його відпочинок на Мальдівах. Другим депутатом, який склав мандат від «Слуг Народу», став Андрій Холодов. На цьому тлі раніше у відставку було відправлено міністра культури та інформаційної політики О. Ткаченка. Також наразі ведуться слідчі дії і стосовно десятків інших народних депутатів. Напередодні пройшли обшуки і у народного депутата – О. Дубинського (неформальна група І. Коломойського) у справі про незаконний виїзд за кордон. Фігура А. Дубинського вже була досить токсичною, депутата виключено з партії більш ніж два роки тому, перебуває під санкціями США, а в інформаційному просторі поширюються чутки про його зв'язки з РФ та І.Коломойським.
У Верховній Раді з'явився проект змін до закону про національні меншини. Проект Закону №9610 про внесення змін до Закону України "Про національні меншини (спільноти) України" з деяких питань реалізації прав і свобод осіб, що належать до національних меншин (спільнот) України". Його авторами в основному виступили "Слуги Народу": Олександр Корнієнко , Євгенія Кравчук, Сергій Бабак, Микита Потураєв та інші.
Закону №8224 про національні меншини України Верховна Рада ухвалила у грудні 2022р. А у червні Венеціанська Комісія винесла свій висновок щодо цього закону. Зокрема, там запропонували привести закон у відповідність до Європейської конвенції з прав людини та хартії регіональних мов.
А саме, Венеціанська комісія запропонувала переглянути положення інших законів, що обмежують свободу використання мов меншин та диференційоване поводження з мовами меншин, відповідно до попередніх висновків Венеціанської Комісії. Закон "Про освіту", а також Закон "Про державну мову" впливає на ситуацію та права національних меншин. Вони були представлені Венеціанській Комісії для прийняття рішення у 2017 та 2019, відповідно. І новий Закон про національні меншини (громади) не вносив змін до законодавства про освіту та державну мову. Таким чином, попередні рекомендації Венеціанської Комісії в цій галузі залишаються в силі тією мірою, якою вони не були адекватно враховані у наступних спеціальних законах.Венеціанська комісія підкреслила значення питання про дискримінаційне ставлення до інших мов меншин, які не є офіційними мовами ЄС – слід розглядати у цьому контексті. Венеціанська Комісія рекомендувала: скасувати положення, що передбачають диференційований режим між мовами корінних народів, мовами національних меншин, які є офіційними мовами ЄС та мовами національних меншин, які не є офіційними мовами ЄС тією мірою, якою різниця між цими мовами не має об'єктивного та розумного.
У цьому законопроекті №9610 запроваджується можливість обмежувати права та свободи нацменшин на користь державної безпеки, а також змінює мовну політику.
Зміна абзацу першої частини 6 статті 5 дозволяє обмеження прав і свобод національних меншин лише на користь національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку. Тим самим законодавці планують запобігти заворушенням чи злочинам. А також – стимулювати охорону здоров'я населення та захисту прав та свобод інших людей.
«Права, свободи та обов'язки осіб, що належать до національних меншин, можуть бути обмежені відповідно до закону в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке обмеження необхідно у демократичному суспільстві», - йдеться у тексті документа. Який орган визначатиме таку необхідність обмеження прав – не повідомляється.Доповнення статті 3 новою 4 частиною, яка зобов'язує державу вживати заходів з метою досягнення повної та справжньої рівності між національними меншими та етнічною більшістю. Зокрема, у сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя.
Після пункту 3 доповнити новим пунктом 4 такого змісту:
«4. Встановити, що положення частини другої, третьої, одинадцятої
статті 10 цього Закону не застосовуються до державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, з моменту відповідного визнання Верховною Радою України та протягом п'яти років з дня ухвалення Верховною Радою України рішення про відміну такого статусу» .
У доповненні статті 13 новим пунктом 5 йдеться про державну підтримку мовам національних меншин, яким загрожує зникнення. Під такі мови підпадають кримськотатарська, караїмська та кримчанська мови.
У визначенні терміна нацменшин слово “зазвичай” зникає (стаття 1. пункт1). Згідно з чинним законодавством, це група не етнічних українців, які традиційно мешкають на території України. У новій редакції «група громадян України, не етнічні українці, які проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів…» Таким чином усі представники етнічних меншин зрівняні в правах між собою (наприклад, абсолютно різних за чисельністю угорської та афганської національних меншин). Тут виникає питання, чи зможе держава об'єктивно диференціювати потребу таких меншин.
Пункт 2 статті 10 тепер викладено так: «Публічні заходи, організовані для осіб, що належать до національних меншин (раніше, що організовуються та проводяться особами, що належать до національних меншин), можуть проводитися мовами відповідних національних меншин (спільнот)». Таким чином, розширюється коло осіб, які можуть проводити заходи для представників національних меншин.
У пункті 3 статті 10 йдеться про те, що синхронний або послідовний переклад супроводу (конферансу) державною мовою Культурно-мистецький, розважальний або видовищний захід, що організовується та проводиться особами, що належать до національної меншини (спільноти), може проводитися мовою меншості (спільноти), якщо запит на синхронний або послідовний переклад не надійшов раніше, ніж за 72 години (у первинній редакції 48 годин) до початку проведення заходу.Тобто час збільшується, що робить проведення таких заходів із перекладом українською мовою малоймовірним.
На видавничу продукцію, видану мовами національних меншин (спільнот) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не поширюється вимога абзацу першої частини четвертої статті 26 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідно до якого розповсюджувач видавничої продукції, зобов'язаний видавати державною мовою не менше 50% усіх виданих нею протягом відповідного календарного року назв книжкових видань.
На діяльність спеціалізованих книгарень, утворених для реалізації прав національних меншин (спільнот), які не поширюються на вимоги абзацу першого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідно до якого, у закладі книгорозповсюдження, має бути не менше 50% книжкових видань державною мовою.
Для надання екстреної медичної допомоги може бути використана мова відповідної національної меншини (спільноти), якщо вона зрозуміла для сторін (раніше була прийнятною).
Кабінет Міністрів визначатиме порядок визнання населеного пункту таким, де "традиційно" проживають нацменшини або вони становлять "значну частину населення". Про відсоткове співвідношення не йдеться. І лише в населені пункти, які набудуть такого статусу, будуть мовні послаблення для нацменшин. Зокрема, для спілкування з органами влади та при використанні топоніміки.Фактично можна говорити, що послаблення для національних меншин вводиться в ручному режимі.
Російською мовою норми цього закону поширюватися не будуть. У перехідних положеннях прописано, що мовні послаблення не поширюються мовою держави-агресора - навіть через п'ять років після скасування цього статусу.
Важливе положення про методологію включає посилання на заходи, що виключно базуються на основних положеннях Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Що у свою чергу передбачають широкий спектр повноважень та прав нацменшин та створює можливості для їх застосування в Україні. Внесені такі зміни до закону про нацменшини роблять його схожим на закон "Про основи державної мовної політики" (відомий як «закон Ківалова-Колесніченка»), його у 2018 році Конституційний Суд визнав неконституційним.
Представники закарпатських угорців, громадські організації “Товариство угорської культури Закарпаття” та “Демократична спілка угорців України (“Демократична спілка угорців України”) вважають, що проект не відновлює права нацменшин, гарантовані Конституцією України або раніше зафіксовані у законодавстві. Незважаючи на певні кроки та поступки з боку влади, новий законопроект передбачає законодавче регулювання, в якому менше прав та свобод, ніж це було до 2014 року.
Ситуація довкола України.
Мирні переговори.
Війна на виснаження вже частково позначається і політичної позиції сторін. Так, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данилов заявив, що у "формулі миру" Президента В. Зеленського не можна змінити основні принципи, але можна змінити послідовність пунктів.
Цю заяву про можливість перегляду порядку виконання пунктів мирного плану В. Зеленського можна розцінювати як компроміс України в рамках переговорного процесу, який інтенсифікувався після консультацій у Копенгагені (Данія) та Джідді (Саудівська Аравія). Зокрема, це може означати, що Україна розглядає можливість започаткування переговорного процесу без звільнення всіх окупованих територій та заморожування конфлікту, на що раніше українське керівництво категорично не погоджувалося. Якщо такі пункти, як виведення російських військ, покарання винних, виплата репарацій, будуть винесені насамкінець, це означатиме, що їх реалізація розглядається як малоймовірний сценарій і більше виступає як політична декларація. Будь-які угоди про перемир'я, швидше за все, будуть реалізовані лише в перших кількох пунктах.
Якщо повернутись до розгляду саміту в Саудівській Аравії (5-6 серпня), звертало на себе увагу, що Україна відкрито не вимагала деокупації всіх територій. Що, мабуть, більшою мірою робилося з метою втягнення країн Глобального Півдня до переговорного процесу. Аналогічно з іншого боку країни Глобального Півдня (Азії, Африки та Латинської Америки) визнають цінність територіальної цілісності та суверенітету України для того, щоб вплинути на її позицію.Створювалася видимість того, що Україна, союзники та країни Глобального Півдня були налаштовані на пошук спільних точок дотику, а не розбіжностей, свідомо виносячи за дужки ті питання, з яких не було згоди.
У перспективі, якщо на фронті український контрнаступ не призведе до очікуваного результату, на Заході можуть посилитись дискусії щодо подальшої підтримки України.
Є небезпека, що громадська думка США у разі затяжної війни може почати невдоволення підтримкою України.
Зокрема, Президент США Д. Байден запросив у Конгресу США додаткові 23 мільярди доларів на озброєння та допомогу Україні. Але поки що немає впевненості в тому чи надасть ці гроші Палата Представників, яку контролює Республіканська партія. Посол України в США Оксана Маркарова заявила Huffington Post, що не всі в Україні впевнені у підтримці США та в тому, що вона надаватиметься завжди. За її словами, зараз американські законодавці ставлять під сумнів допомогу Україні "гостріше, ніж будь-коли".
У зв'язку з цим в Україні очікують дуже складний політичний сезон. Ці процеси можуть спричинити тиск на Україну з боку світової спільноти з метою пом'якшити її позиції та відновити переговори з РФ.
При цьому формат таких переговорів, зокрема, може передбачати відмову від частини окупованих РФ територій.
Те, що світова спільнота розглядає і такий, вкрай неприємний для України варіант, може говорити заяву генерального секретаря Північноатлантичного альянсу Стіана Йєнсена.Він припустив, що Україна може стати членом НАТО у разі територіальних поступок Російської Федерації. Очевидно, що в цьому випадку вступ до НАТО розглядається як компенсація. Але офіційно Україну такий варіант не влаштовує.
Найімовірніше, що світова спільнота зараз перебуває у пошуку оптимальних варіантів для завершення війни. І ступінь вимушених компромісів поки що остаточно не затверджений союзниками. великою мірою це залежатиме від результатів просування українських військ на фронті.
Перспективи контрнаступу та західна допомога.
Український контрнаступ зараз просувається не так швидко, як це планували союзники. ЗСУ зазнають великих втрат (понад 150 000 українських військовослужбовців було вбито або поранено, як пише New York Times), спалюють західну техніку та боєприпаси на полі бою. Хоча прорив української армії в ході нинішньої кампанії поки що не виключений. На Заході вже починають думати про весняний наступ ЗСУ наступного року. Оскільки до весни в Україні буде більше західної техніки та більше кваліфікованих її операторів, на той час більше українських військових вдасться підготувати у країнах НАТО. Тобто союзники розраховують, що наступного року ЗСУ матимуть найкращу підготовку, ніж росіяни.
Внаслідок повільного просування українського контрнаступу починають посилюватися чутки про необхідність переговорів для закінчення війни. В Україні очікують дуже складний політичний сезон, у зв'язку з тим, що щодо цього на країну можуть чинити тиск. Як заявив, глава МЗС Дмитро Кулеба заявив, що вважає, що чекає велика кількість важких міжнародних самітів, на яких українській стороні потрібна "кількісна та якісна присутність усього світу, а не лише наших традиційних друзів з Європи та Північної Америки". "Це не від чиновників звучить, але гучнішають ці голоси (із закликами про початок переговорів). Ми робитимемо все в рамках міжнародного права та кримінального законодавства для того, щоб ці голоси згасали", - заявив Д.Кулеба.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики