На півдні Донецької області російські війська фактично захопили один із основних опорних пунктів ЗСУ — м. Вугледар. До цього всі спроби РФ захопити місто з початку повномасштабного вторгнення зазнавали невдач. Таким чином, падіння м. Вугледара стало ще одним великим успіхом РФ після взяття м. Авдіївки у лютому 2024 року. Перемоги такого рівня, загалом, дозволяють керівництву РФ з інформаційної точки зору підтримувати переконання російського суспільства в тому, що війна в Україні рухається в «правильному напрямку».
З військової точки зору, м. Вугледар розташований на височині (висота центру — 187 м), яку можна використовувати як плацдарм для атаки на інші українські військові транспортні вузли, що використовуються на заході. Зокрема, Вугледар прикриває як південний фланг м. Курахове, так і східний фланг н.п. Велика Новосілка. Також він прикриває південно-східний фланг Дніпропетровської області та східний фланг Запорізької області. В районі м. Вугледара війська РФ вже почали просування до н.п. Богоявленка, захоплення якого ускладнить становище ЗСУ в районі Курахівського фронту.
На Покровсько-Курахівському напрямку війська РФ перебувають під м. Селидове та н.п. Цукурине. Було захоплено с. Маринівка на південний захід від н.п. Новогродівка. Російські війська, ймовірно, намагатимуться обійти м. Селидове з північного флангу, перерізати трасу Селидове — Покровськ, а з південного — дорогу Селидове — Курахове, відрізаючи місто від логістичних шляхів.
РФ намагається розвивати контрнаступ у Курській області. Війська РФ атакують за трьома основними напрямками: південніше Глушково, с. Плехове на південь від м. Суджа та н.п. Ольгівка під Кореневим.
Ймовірніше за все, що в жовтні війська РФ докладуть усіх зусиль, щоб витіснити українські сили з Курського плацдарму. Для контрнаступу в Курській області РФ стягує військову техніку та резерви, чисельність особового складу може становити від 40 до 55 тис. осіб. Якщо темпи наступу РФ збережуться, ЗСУ можуть бути витіснені з Курського плацдарму у жовтні-листопаді цього року. Нагадаємо, що для України політично вкрай важливо утримати Курський плацдарм до завершення президентської виборчої кампанії у США (5 листопада).
Загалом, на фронті війська РФ зберігають перевагу та військову ініціативу на Донецькому напрямку. Якщо темпи наступу збережуться навіть незначними, РФ потенційно здатна захопити весь Донбас протягом 1-2 років. Це змістить весь фронт ближче до м. Запоріжжя або м. Дніпра.
Після захоплення м. Вугледар загальна військово-стратегічна ситуація для України в Приазов'ї Донецької та Запорізької областей погіршиться через те, що РФ тепер зможе більш активно використовувати залізничні гілки, які раніше перебували під ударами українських військ, що, відповідно, підвищить рівень постачання та мобільність російських військ у цьому районі.
Так, з м. Вугледар удари української ствольної артилерії досягали діючої залізниці Волноваха — Маріуполь (18-19 км), а також нової залізничної гілки (64 км), яку нещодавно побудувала РФ після захоплення Приазовських територій Донецької та Запорізької областей.
Не виключено, що тепер РФ повноцінно запустить залізничну гілку між Ростовом-на-Дону через окуповане Приазов'я до Криму, будівництво якої росіяни розпочали восени 2023 року як альтернативу Кримському мосту. У такому випадку роль самого Кримського мосту як стратегічної цілі, яку збиралися вразити в Україні, зменшиться.
Пропускна здатність залізничної частини мосту — 14 млн пасажирів та 13 млн тон вантажів на рік. При цьому пропускна здатність Кримської залізниці — 8,9 мільйона тон вантажів та 57,5 тисяч контейнерів на рік (за даними т.зв. «Міністерства транспорту Республіки Крим»).
Тепер значна частина перевезень цього вантажу може піти до Криму через Приазов'я. Загалом, цим відрізком залізниці тепер можуть перевозити десятки мільйонів тон різних вантажів на рік.
Для команди Президента України В. Зеленського вкрай важливим питанням є збереження західної військової допомоги. Україна наразі значною мірою залежить від західних союзників, і якщо вона не отримає додаткові великі пакети військової допомоги, на фронті буде змушена перейти до оборони. Новий український контрнаступ можливий лише в тому випадку, якщо союзники виділять нове велике фінансування на суму в кілька десятків мільярдів доларів.
Підсумки візиту Президента України В. Зеленського до США. Минулого тижня Президент України представив свій «План перемоги» (його основні пункти ми детально розбирали в минулому випуску) Президенту США та кандидатам у президенти — К. Гарріс (від демократів) та Д. Трампу (від республіканців). Поки що не схоже, що хоча б один з пунктів «Плану перемоги» був офіційно підтриманий Білим домом (хоча відмови в їх реалізації також не прозвучало). Загалом, цей план у США був сприйнятий досить скептично як серед демократів, так і серед республіканців. З огляду на те, що Президент Д. Байден був ознайомлений із цим планом заздалегідь, на зустрічі з В. Зеленським він зробив вигляд, що документ ще потребує додаткового вивчення.
США нададуть Україні військову допомогу на 8 мільярдів доларів. Зокрема, Д. Байден повідомив, що санкціонував виділення основної частини допомоги на суму 5,5 мільярда доларів за програмою Presidential Drawdown Authority (PDA, президентські доручення щодо списання озброєнь). Ця схема дозволяє направляти зброю Україні із запасів армії США та є основним каналом військової допомоги.
Крім того, у межах нового пакету Пентагон виділить 2,4 мільярда доларів за програмою «Ініціатива сприяння безпеці України» (USAI), що дозволяє оплачувати замовлення зброї для України на заводах США. Це дозволить Україні отримати додаткові засоби ППО, безпілотники та боєприпаси класу «повітря-земля», посилити оборонний промисловий комплекс та обслуговувати вже наявне озброєння.
Міністерство оборони США надасть Україні додаткову батарею ППО Patriot та більше ракет до неї. Пентагон у 2025 році перенавчить ще 18 українських пілотів на винищувачі F-16.
Д. Байден розпорядився передати Україні керовані плануючі авіаційні бомби Joint Standoff Weapon (JSOW). Дальність польоту цих бомб становить 130 кілометрів при запуску з великої висоти.
Загалом, усе вищезазначене можна вважати компенсаторним кроком, щоб візит Президента України не виглядав провальним, оскільки це може негативно вплинути на перспективи та оцінку України, а також самого В. Зеленського як у світі, так і всередині країни.
Власне, одним із головних підсумків поїздки В. Зеленського стало те, що не було прийнято рішення щодо зняття заборони на удари по території РФ західною далекобійною зброєю. Основною причиною такого рішення, на думку західних чиновників, є недоцільність через надто високі ризики ескалації з РФ, у чому в період виборів не зацікавлені ані демократи, ані республіканці. Водночас не можна виключати, що Д. Байден у підсумку може піти на такий крок, якщо на виборах у США переможе Д. Трамп.
Поїздка В. Зеленського на збройний завод у Пенсильванії (рідний штат Президента США Д. Байдена), а також його інтерв’ю журналу New Yorker, в якому В. Зеленський поставив під сумнів обіцянки Д. Трампа завершити війну у разі його обрання, заявивши, що він «не має уявлення, як завершити війну», ледь не призвели до дипломатичного конфлікту з республіканцями та кандидатом у Президенти США Д. Трампом (зустріч з яким В. Зеленського ледь не скасували). Зокрема, республіканці почали звинувачувати Україну в тому, що вона більше не дотримується нейтралітету у виборах у США та тепер підтримує кандидата від демократів Камалу Гарріс. Конфлікт у підсумку міг коштувати Україні двопартійної підтримки США, якою, попри певні тертя з республіканцями, досі користувалося українське керівництво.
Зустріч із Д. Трампом врешті-решт усе ж таки відбулася. Але В. Зеленський був змушений написати йому листа з проханням про зустріч. У відповідь Д. Трамп опублікував цей лист і запросив Президента України до свого офісу в Нью-Йорку — Trump Tower («вежу Трампа»).
Таким чином, Україна фактично принесла свої вибачення Д. Трампу у двох формах — спочатку в листі Президента, а також тим, що прийом у підсумку відбувся на території колишнього президента США в Trump Tower.
За підсумками зустрічі Президента України В. Зеленського та кандидата в Президенти США від республіканської партії Д. Трампа частково вдалося пом’якшити конфлікт між командою Президента України та республіканцями. Хоча лист спікера Палати представників Конгресу США М. Джонсона до В. Зеленського з вимогою звільнити посла України в США О. Маркарову ніхто поки не відкликав. Примітно, що повідомлення було передано Д. Трампу через Дениса Сеника, заступника керівника місії посольства України в США, а не через посла України в США О. Маркарову.
Зокрема, зустріч Д. Трампа та В. Зеленського дозволить Україні сподіватися на збереження двопартійної підтримки США незалежно від результату виборів, хоча відносини з республіканцями все ж постраждали. Ця зустріч також дерадикалізувала позиції обох сторін. Д. Трамп був набагато обережнішим та м'якшим у своїй риториці та не згадував про «дрібні капості», які йому, на його думку, завдавав В. Зеленський. У свою чергу, В. Зеленський не говорив, що Д. Трамп «нічого не розуміє в тому, як завершити війну в Україні». Можливим є навіть візит Д. Трампа в Україну.
Президент України та екс-президент США декларували, що виступають за мирне врегулювання. Фактично виглядало так, що В. Зеленський не заперечує проти початку таких переговорів, про які Д. Трамп прямо говорив у своїх коментарях. Чи було це щиро, чи лише виборча гра для Д. Трампа і інформаційно-політична гра для В. Зеленського — покажуть лише результати виборів президента США.
Зазначимо, що зустріч з В. Зеленським була важлива і для самого Д. Трампа в ході його виборчої кампанії, оскільки йому потрібно продемонструвати своєму електорату, що він має вплив в Україні і дійсно може й знає, як досягти миру. Також було оголошено про можливий візит Д. Трампа в Україну.
Після критики мирного плану КНР від Президента України В. Зеленського, Бразилія та КНР (пізніше до них приєдналася Угорщина) та інші країни-однодумці «Глобального Півдня» хочуть створити платформу «Друзі миру». Це альтернативний мирний формат для Бюргенштокської групи, яка була створена на першому Глобальному саміті миру у Швейцарії для розробки більш детальних моделей мирного врегулювання.
Таким чином, країни «Глобального Півдня» активізували свої мирні ініціативи, альтернативні пропозиціям України та західних союзників. Ключовою вимогою цих пропозицій є зупинка бойових дій по лінії фронту, що, в сутності, означає заморожування війни, проти чого виступає українське керівництво.
Очікується, що в жовтні відбудуться дуже важливі з точки зору подальшого ходу війни заходи. Зокрема, пройде зустріч у Німеччині керівників найбільших країн Заходу, де обговорять подальшу стратегію щодо війни в Україні. Не виключено, що союзники тоді можуть дати дозвіл на ураження російських територій британськими чи французькими ракетами.
Також у жовтні в Казані (РФ) пройде саміт БРІКС, де свій мирний план може представити КНР. Поки що не ясно, чи підтримує РФ повністю пропозиції КНР і зупинку війни по лінії фронту. У такому випадку фактично РФ і країни «Глобального Півдня» виступлять єдиним фронтом. Поки що ймовірність прямих мирних переговорів між РФ та Україною вкрай мала, оскільки це сильно вдарить по репутації запитуваної сторони. Основний вектор мирних переговорів визначать вибори в США. Якщо на них переможе екс-президент Д. Трамп, то ймовірність зупинки війни по лінії фронту або іншого компромісного варіанту врегулювання війни значно зростає.
В Україні можуть провести вибори, чутки про це періодично з'являються в різних західних медіа. Так, The Economist пише, що «політичний процес в Україні однозначно почався». Нібито ряд українських політиків підтверджують, що Президент України В. Зеленський розглядає можливість проведення президентських виборів у 2025 році на фоні падіння його рейтингів. Видання наводить дані американського Національного демократичного інституту, згідно з якими довіра до В. Зеленського знизилася з 80% у травні 2023 року до 45% у 2024 році. І за допомогою виборів Президент нібито хоче зміцнити свою владу.
Нагадаємо, що в країні існує консенсус щодо непроведення виборів в період воєнного стану. Про це йдеться в висновку Центральної виборчої комісії від 22.02.2024, де посилаються на статті 106 і 108 Конституції України, а також на Закон України "Про правовий режим воєнного стану". На думку ЦВК, вибори повинні бути призначені протягом 30 днів після закінчення воєнного стану. При цьому В. Зеленський має здійснювати свої повноваження до тих пір, поки його наступник не вступить на посаду. Проведення виборів під час війни вимагатиме внесення відповідних змін до українського законодавства з залученням Конституційного Суду, що є складним процесом, який може значно затягнутися в часі.
Тому вибори в Україні в значній мірі залежать від військової ситуації в країні, а також від результатів виборів у США. Якщо кандидат від республіканців Д. Трамп (який не раз обіцяв зупинити війну ще до вступу на посаду) переможе на виборах, може відбутися різка зміна курсу США стосовно України, що значно підвищить ймовірність проведення виборів. Однак, перемога кандидата від демократів К. Харріс також цього повністю не виключає.
Ймовірні причини, через які вибори в наступному році або пізніше можуть стати необхідними — це криза довіри між Україною та західними партнерами. Або ж сам Президент захоче перезавантажити політичну систему країни, щоб отримати новий мандат довіри, оновити свою команду та уникнути внутрішньополітичної кризи. Якщо В. Зеленський відчує, що його антирейтинги (зараз близько 30-35%) стали домінувати над рейтингами (зараз близько 60%), він може сам наполягати на проведенні виборів.
Визначені зовнішні сили також зацікавлені в проведенні виборів, розглядаючи їх як можливість ослабити владу В. Зеленського та його команди або навіть можливість повної перезагрузки влади. Вибори — це в будь-якому випадку максимальна активізація політичних процесів: зібрання громадян, мітинги, демонстрації, вимоги щодо свободи слова.
При загостренні критичних суперечностей між Україною та західними союзниками (американськими та європейськими), вимога до українського керівництва про проведення виборів може стати ключовою.
Більш того, західні союзники можуть підштовхнути або ініціювати процеси політичного кризи, підтримавши, наприклад, українську опозицію, як це вже було неодноразово, що в кінцевому підсумку обов'язково призведе до виборів.
Але це крайній сценарій, оскільки Європа і США розуміють, що вибори, проведені таким чином і в таких умовах, ослаблять Україну, і цим може скористатися РФ.
Додатковим свідченням того, що влада в Україні готується до виборчих процесів, є кадрові ротації в силовому блоці, чутки про які все більше поширюються в медіа.
Президент України В. Зеленський провів перестановки в керівному складі Служби зовнішньої розвідки: з посад заступників голови відомства звільнені Олег Луговський та Олег Синайко. При цьому О. Луговський призначений першим заступником голови Служби зовнішньої розвідки України, а місце О. Синайка займе Геннадій Богач.
Зокрема, поширюються чутки, що в відставку зі своїх постів можуть бути відправлені міністр оборони Рустем Умеров та голова ГУР Кирило Буданов. Раніше міністр оборони Р. Умеров, в підпорядкуванні якого знаходиться ГУР, звільнив двох заступників К. Буданова — Віктора Зайцева та Ігоря Остапенка, як писали медіа, без погодження з главою розвідки.
Можлива заміна начальника ГУР також є маркером тертя між главою Офісу Президента А. Єрмаком та К. Будановим. Нагадаємо, що К. Буданов має свої альтернативні канали зв'язку з західними партнерами, а також значний вплив всередині країни, що дає йому можливість створити свою конкурентну для влади команду. До того ж, К. Буданов нібито не підтримував операцію в Курській області.
Зміщення К. Буданова з посади голови ГУР могло б зменшити його медійну популярність і таким чином влада позбулася б у середовищі силового блоку можливого сильного конкурента на потенційних виборах.
Проте остаточне рішення про звільнення К. Буданова ще не прийнято, оскільки політичний підтекст цього звільнення буде занадто очевидним. Вчора Президент В. Зеленський провів нараду з начальником ГУР К. Будановим і заслухав його доповідь, а також доповіді Головнокомандувача А. Сирського, міністра оборони Р. Умерова та начальника Генштабу А. Баргілевича. Це може вказувати на те, що всі вони, включаючи К. Буданова, поки що зберігатимуть свої посади в найближчий час.
Свідченням того, що влада все ж наважиться на заміну глави ГУР, стане те, що в інформаційному просторі незабаром з'являться критичні висловлювання про К. Буданова. Формальною причиною для цього можуть стати кілька невдалих операцій ГУР за останній час.
Карти бойових дій.
Курська область.
Донецька область
Підсумки візиту Президента України В. Зеленського в США.
На минулому тижні Президент України В. Зеленський представив свій «План перемоги» (більш детально його основні пункти ми розглядали в попередньому випуску) Президенту США та кандидатам у президенти — К. Харрис (від демократів) та Д. Трампу (від республіканців). Поки що не виглядає, що хоча б один з пунктів «Плану перемоги» був офіційно підтриманий Білого дому (хоча відмови в їх реалізації також не прозвучало). В цілому, цей план в США був сприйнятий досить скептично як серед демократів, так і серед республіканців. З огляду на те, що Президент Д. Байден був ознайомлений з цим планом заздалегідь, на зустрічі з В. Зеленським він зробив вигляд, що документ ще потребує додаткового вивчення.
США нададуть Україні військову допомогу на 8 мільярдів доларів. Зокрема, Д. Байден повідомив, що санкціонував виділення основної частини допомоги на 5,5 мільярдів доларів за програмою Presidential Drawdown Authority (PDA, президентські доручення по списанню озброєнь). Ця схема дозволяє направляти зброю Україні з запасів армії США, саме ця схема є головним каналом допомоги.
Крім того, в рамках нового пакета Пентагон виділить 2,4 мільярда доларів за програмою «Ініціатива сприяння безпеці України» (USAI), яка дозволяє оплачувати замовлення зброї для України на заводах США. Це дозволить Україні отримати додаткові засоби ППО, безпілотники та боєприпаси класу «повітря-земля», посилити оборонний промисловий комплекс і обслуговувати вже наявні озброєння.
Міністерство оборони США надасть Україні додаткову батарею ППО Patriot і більше ракет до неї. Пентагон у 2025 році перепідготує ще 18 українських пілотів на винищувачі F-16. Д. Байден розпорядився передати Україні керовані плануючі авіаційні бомби Joint Standoff Weapon (JSOW). Дальність польоту цих бомб становить 130 кілометрів при запуску з великої висоти.
В цілому все вище перелічене можна вважати компенсаторним кроком, щоб візит Президента України не виглядав провальним, оскільки це погано може вплинути на перспективи та оцінку України, а також на самого В. Зеленського в світі та всередині країни.
По суті, одним з головних підсумків поїздки В. Зеленського є відсутність рішення щодо зняття заборони на удари по території РФ західним далекобійним озброєнням. Основною причиною такого рішення, на думку західних чиновників, є недоцільність за умов занадто високих ризиків ескалації з РФ, в чому в період виборів не зацікавлені ані демократи, ані республіканці. При цьому не можна виключати, що Д. Байден врешті-решт може піти на такий крок, якщо на виборах в США переможе Д. Трамп.
Поїздка В. Зеленського на завод озброєнь у Пенсильванії (батьківщина Президента США Д. Байдена), а також його інтерв'ю журналу New Yorker, в якому В. Зеленський поставив під сумнів обіцянки Д. Трампа завершити війну в разі його обрання, заявивши, що він "поняття не має, як завершити війну", ледь не призвели до дипломатичного конфлікту з табором республіканців та кандидатом у Президенти США Д. Трампом (зустріч, яку він мав з В. Зеленським, ледь не скасували).
Зокрема, республіканці почали звинувачувати Україну в тому, що там перестали дотримуватися нейтралітету на виборах у США і тепер підтримують кандидата від демократів Камалу Харрис. Конфлікт врешті-решт міг коштувати Україні двопартійної підтримки США, якою, незважаючи на певні тертя з республіканцями, досі користувалося українське керівництво.
Зустріч з Д. Трампом все ж відбулася. Але В. Зеленський був змушений написати йому листа і попросити про зустріч. У відповідь Д. Трамп опублікував цей лист і запросив Президента України до свого офісу в Нью-Йорку в Trump Tower ("вежі Трампа"). "Всі ми в Україні хочемо закінчити цю війну справедливим миром. І ми знаємо, що без Америки цього неможливо досягти. Ось чому ми повинні прагнути зрозуміти один одного і залишатися в тісному контакті." "Кілька днів тому ми попросили про зустріч з вами, і я дуже хочу почути ваші думки безпосередньо, з перших уст." "Ви знаєте, що я завжди з великою повагою ставлюся до всього, що з вами пов'язано, і так воно і повинно бути. Я можу бути в Нью-Йорку в п'ятницю, і це було б хорошим часом для зустрічі," – йдеться в листі.
Таким чином, Україна фактично принесла свої вибачення Д. Трампу в двох формах - спочатку в листі Президента, а також тим, що прийом врешті-решт відбувся на території екс-президента США в Trump Tower.
За підсумками зустрічі Президента України В. Зеленського та кандидата в президенти США від республіканської партії Д. Трампа частково вдалося пом'якшити конфлікт між командою Президента України та табором республіканців. Хоча лист спікера Палати представників Конгресу США М. Джонсона В. Зеленському з вимогою звільнити посла України в США О. Маркарову ніхто поки що не відкликав. Примітно, що повідомлення було передано Д. Трампу через Дениса Сеника, заступника керівника місії посольства України в США, а не через посла України в США О. Маркарову.
Зокрема, зустріч Д. Трампа та В. Зеленського дозволить Україні сподіватися на збереження двопартійної підтримки США незалежно від результату виборів, хоча відносини з республіканцями все ж постраждали. Ця зустріч також дерадикалізувала позиції обох сторін. Д. Трамп уже був значно обережнішим і м'якшим у своїй риториці та не згадував про "дрібні пакості", які йому вчиняє В. Зеленський. У свою чергу, В. Зеленський не говорив, що Д. Трамп "нічого не розуміє в тому, як завершити війну в Україні". Існує навіть ймовірність візиту Д. Трампа в Україну.
Президент України та екс-президент США декларували, що виступають за мирне врегулювання. Фактично виглядало так, що В. Зеленський не заперечує проти початку таких переговорів, про які Д. Трамп прямо говорив у своїх коментарях. Чи було це щиро, чи це лише електоральна гра для Д. Трампа та інформаційно-політична гра для В. Зеленського — покажуть тільки результати виборів президента США.
Відзначимо, що зустріч з В. Зеленським була важлива і для самого Д. Трампа в ході його виборчої кампанії, оскільки йому необхідно продемонструвати своєму електорату, що він має вплив в Україні і дійсно може та знає, як досягти миру. Також було оголошено про можливий візит Д. Трампа в Україну.
Після критики мирного плану КНР від Президента України В. Зеленського, Бразилія та КНР (пізніше до них приєдналася Угорщина) та інші країни-однодумці «Глобального Півдня» хочуть створити платформу «Друзі миру». Це альтернативний мирний формат Бюргенштокської групи, яка була створена на першому Глобальному саміті миру в Швейцарії для розробки більш детальних моделей мирного врегулювання.
Таким чином, країни «Глобального Півдня» активізували свої мирні ініціативи, альтернативні пропозиціям України та західних союзників. Ключовою вимогою цих пропозицій є зупинка бойових дій по лінії фронту, що, в сутності, означає замороження війни, проти чого виступає українське керівництво.
Очікується, що в жовтні відбудуться дуже важливі з точки зору подальшого ходу війни заходи. Зокрема, пройде зустріч у Німеччині керівників найбільших країн Заходу, де обговорять подальшу стратегію щодо війни в Україні. Не виключено, що союзники тоді можуть дати дозвіл на ураження російських територій британськими або французькими ракетами.
Також у жовтні в Казані (РФ) відбудеться саміт БРІКС, де свій мирний план може представити КНР. Поки не зрозуміло, чи підтримує РФ повністю пропозиції КНР і зупинку війни по лінії фронту. У такому випадку фактично РФ та країни «Глобального Півдня» виступлять єдиним фронтом. Поки ймовірність прямих мирних переговорів між РФ та Україною вкрай мала, оскільки це сильно вдарить по репутації запитуваної сторони. Основний вектор мирних переговорів визначать вибори в США. Якщо на них переможе екс-президент Д. Трамп, то ймовірність зупинки війни по лінії фронту або іншого компромісного варіанту врегулювання війни значно зростає.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики
