Роль міжнародних організовано-злочинних синдикатів у світовій економіці

Із початком інформаційної єри, процес глобалізації неабияк вплинув на розвиток світової економіки, розвитку зовнішньої торгівлі через віртуальний простір, розширення меж капіталу з національного у глобальний транснаціональний вимір у якому територіальні кордони між державами, націями, народами почали зникати і переплітатися в один надглобальний світ. Одне із явищ яке було не просто трансформовано, а й виведено на новий більш гнучкий рівень – транснаціональна організована злочинність і новий тіньовий ринок, причому за останні десятиліття ми повністю можемо вважати, що даний феномен почав грати неабияку роль у розвитку світової економіки і навіть впливати на правову і економічну політику низки держав. Трансформація національної злочинності в міжнародні транснаціональні форми в умовах глобалізації політичних, економічних, інформаційних і комунікативних процесів є невід’ємною частиною глобалізації, і ця реальність ставить нові складні проблеми. Основними факторами, що вплинули на процеси «глобальної криміналізації» геоекономіки такі:

Розвиток міждержавних та міжнародних відносин, розширення економічних і соціальних зв'язків;
Підвищення «прозорості» кордонів, розвиток міжнародної торгівлі, поява нових ринків збуту, збільшення міжнародних перевезень, що створює комплекс можливостей для активної діяльності транснаціональної організованої злочинності;
Розвиток міжнародних банківських, інших фінансових структур, інформаційних технологій, що сприяє швидкому переказу грошей з використанням електронних мереж;
Міграція населення, утворення в різних країнах етнічних діаспор всередині яких створюються типові «філіали» міжнародних організаційно-злочинних груп;
Утворення глобальної гнучкої логістичної інфраструктури.

Використовуючи перераховані вище фактори, а також володіючи значними фінансовими, організаційними, політичними ресурсами транснаціональна організована злочинність має можливість не лише активно розвиватися, але і впливати на економічну безпеку держав, у першу чергу тих, де ринкова економіка ще не набула рис демократично-правової системи, здатної активно протидіяти злочинній діяльності. Про те, що глобалізація являє собою фактор, який визначає розвиток злочинності було заявлено на рівні ООН у доповіді «Глобалізація злочинності: оцінка загрози міжнародної організованої злочинності». У доповіді йдеться про те, що злочинні групи щорічно заробляють мільярди доларів на торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, сировиною, контрафактною продукцією, а також на морському піратстві і кіберзлочинності, однак ця загроза стосується не лише економіки. Доходи від злочинної діяльності і загрози застосування сили дозволяють злочинцям чинити вплив на вибори, політиків і військових, а найбільші економіки являють собою широкі ринки збуту незаконних товарів. Постійне зростання злочинних угруповань, що відрізняються кращою організацією, мають міжнародні зв’язки і які володіють величезними фінансовими ресурсами, створює нову загрозу стабільності і безпеки не тільки міжнародно-економічних, а й політичних зв‘язків. Щодо вираження, то у геоекономічний діяльності, транснаціональна злочинність проявляється у

значному розширенні контрабандної діяльності;
формуванні кримінального ринку, на якому особливу роль відіграє фінансовий оборот, у тому числі пов’язаний з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (легалізацією);
удосконалення механізму та інтенсифікації інформаційного обміну між злочинними структурами;
«злиття » тіньового і легального секторів світової економіки;
активної та вільної міграції в масштабах всієї планети тіньового капіталу, людських, виробничих та
інформаційних ресурсів, що використовуються в злочинної діяльності;
у спеціалізації кримінальних елементів і їх міжнародної кооперації;

Для початку потрібно визначити, що маємо на увазі під терміном «транснаціональна злочинність» та «організовано-злочинний синдикат та група». Сучасна наукова думка розбігається у принципових питаннях, які стосуються транснаціональної організованої злочинності, зокрема відсутня єдність щодо віднесення транснаціональних організованих злочинних організацій до самостійної форми злочинності. Також у науці має місце змішування понять транснаціональна організована злочинність і міжнародна злочинність, що також є проблемним моментом у її відмежуванні від інших споріднених видів злочинної діяльності. У 1988 році на Міжнародному симпозіумі по організованій злочинності у Сант-Клуді транснаціональна організована злочинність була визначена як «будь-яка постійна участь групи людей або організації у злочинній діяльності, головна мета якої отримувати прибуток всюди, незважаючи на наявність національних кордонів». Більш ґрунтовне визначення транснаціональної злочинності подано у документах Всесвітньої конференції в Неаполі у 1994 році, де під транснаціональною організованою злочинною діяльністю розуміється здійснення злочинними організаціями незаконних операцій, пов'язаних з переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей, інших матеріальних і нематеріальних засобів через державні кордони з метою використання сприятливої ринкової кон'юнктури в одній або кількох іноземних державах для отримання суттєвої економічної вигоди, а також для ефективного ухилення від соціального контролю за допомогою корупції, насильства і використання значних відмінностей у системах кримінального правосуддя різних країн. Г. Жаровська наводить таке визначення транснаціональній злочинності - окремий корисливий вид злочинної діяльності у сфері економіки, фінансів, торгівлі, та інших сферах суспільного життя, спрямований за межі національних кордонів, який здійснюється транснаціональними злочинними організаціями, що відповідно структуровані та організовані на засадах дворівневої злочинної комунікації, використовують у своїй діяльності передові технології та інтелектуальну складову.

Спробу сформулювати сутнісне визначення поняття транснаціональної злочинності здійснив С. В. Максимов. На його думку, транснаціональна злочинність – це «сукупність учинених за певний період злочинів (осіб, які їх учинили), що завдають шкоди відносинам двох або більше держав або інтересам юридичних чи фізичних осіб двох або більше держав, відповідальність за які передбачена в актах міжнародного кримінального права або нормах національного кримінального законодавства, прийнятих згідно з такими міжнародно-правовими актами». Основну групу суб’єктів транснаціональної організованої злочинності становлять злочинні організації, які використовують свої дочірні компанії в різних країнах. Найтиповішими їхніми ознаками є такі: високий ступінь організованості; сімейна або етнічна основа, що розв’язує проблеми поповнення, посвячення і

дисципліни всередині організації; наявність транснаціональних зв’язків зі злочинними організаціями в інших країнах; прагнення до досягнення та захисту вузькокорпоративних інтересів; швидка адаптація до посилення впливу на них правоохоронних органів. А. Козаченко вказує, що Транснаціональну злочинність можна розглядати з двох позицій, що

відповідає кримінологічному і кримінально-правового аспекту даної проблеми: як негативне соціальне явище, критерієм для виділення якого виступають її істотні відмітні ознаки; і як безліч скоєних за певний

період часу злочинів певного виду, а саме транснаціональних

злочинів. Ст.3 Конвенції 2000р. називає чотири ознаки транснаціонального

злочину і визначає, що злочин носить транснаціональний характер, якщо

він: 1) здійснений більше ніж в одній державі; 2) вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі; 3) вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність більш ніж в одній державі; 4) вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

Л. Шеллей виділяє три характерні ознаки транснаціональної організованої злочинності: географія злочинної діяльності - як правило, базується в одній державі, а вчиняє злочини у кількох країнах; сфера інтересів транснаціональної організованої злочинності розповсюджується на всі сфери економіки, торгівлі, фінансів; ця діяльність приносить надприбутки, частина яких у подальшому використовується в корупційних схемах, а також з метою подальшого ведення злочинної діяльності. Г. Жаровська вказує наступні ознаки транснаціональних злочинних груп:

- Інтернаціональність: до складу транснаціональної організованої злочинності входять представники різних національностей ( хоча нерідко існують і ті синдикати, що існують виключно на етнічній соціальній складові).

- Структурованість: транснаціональні злочинні організації мають складну структуру взаємозв’язків, пов’язані з іншими соціальними інститутами, всередині організацій має місце чітка ієрархія.

- Гнучкість.

- Здебільшого силові методи розв’язання проблем.

- Злочинна інноваційність: транснаціональні злочинні організації використовують передові інформаційні техніко-технологічні інновації з метою досягнення мобільності, ефективної комунікації для здійснення фінансових операцій і контролю.

- Швидкість та мобільність.

- Контроль: транснаціональні злочинні організації намагаються здійснювати тотальний контроль над певною сферою кримінальної діяльності.

- Адаптація: транснаціональні злочинні організації швидко адаптуються до економічних,політичних, юридичних, митних умов.

Як вказує та ж Г. Жаровська ,внутрішній контур взаємозв’язків охоплює ієрархію, розподіл ролей, наявність «управлінського», «інтелектуального» «силового», «бізнес»- блоків. Існування внутрішнього контуру взаємозв’язків зумовлює той факт, що суб’єкти транснаціональної злочинності являють собою високо організовані, згуртовані злочинні організації, що функціонують на довгостроковій основі, які здатні організовуватися в жорсткі корпоративні структури, а також органічно поєднувати в собі чітко структуровані елементи управління в центрі з більш розмитою і гнучкою системою взаємин на більш низьких рівнях. Зовнішній контур злочинної комунікації–це взаємозв’язки із зовнішнім оточенням, проявом чого є використання насильства і корупції, які диференційовано використовуються злочинними синдикатами для швидкого розв’язання проблем, що пов’язані із реалізацією злочинного задуму. Транснаціональні злочинні організації здатні мати і довгострокові контакти з урядами за межами держави, де діють ті або інші організації. Такі контакти можуть призводити до зрощення урядових структур з ними, оскільки у цих організацій є достатні фінансові і силові можливості для того, щоб корумпувати уряди і проникати в комерційні структури. Цей зовнішній контур зумовлює масштабне проникнення представників транснаціональних злочинних організацій в органи влади й управління держави, що призводить до того, що вони виявляються залученими в злочинну діяльність, і самі стають її активними учасниками.

Окремо варто вказати, що на глобальному геоекономічному рівні організовано-злочинні транснаціональні синдикати використовують такі моделі злочинної організації. Перша корпоративна модель, схожа на способи організації державних управлінських структур. Адміністративно-виконавчі та правоохоронні органи, збройні сили – приклади такої моделі. У середовищі організованої злочинності корпоративна модель притаманна організаціям із жорсткою, централізованою системою авторитарного типу. А. Репецька констатує, що в злочинній організації, структурованій за зразком корпоративної моделі, виявляється генетична спорідненість моделі устрою суспільства, що відображає взаємозв’язок основних елементів: держави – корпорації, підприємства – сім’ї, причому за сім’єю спочатку закріплено статус прототипу. Для координації діяльності окремих злочинних корпорацій вирішення спорів, що виникають між ними, визнання новообраних лідерів, контролю за спільними підприємствами та регулювання інших проблем, що постають у процесі взаємодії між злочинними «сім’ями», можуть створювати спеціальні органи або комісії. Ці органи є союзом законодавчого органу, верховного й арбітражного суду, правління директорів. Члени сім’ї чи іншої корпоративної одиниці ставляться до такого органу як до вищої інстанції в організаційних і юрисдикційних суперечках. Крім основних управлінських ланок, структурними елементами корпоративної моделі можуть бути різні штатні посади, що відповідають посадам начальника відділу кадрів, менеджера зі зв’язків з громадськістю, начальника служби безпеки, однак їх не обіймає постійно одна й та сама людина. Злочинний синдикат має встановлені правила та інструкції, якими керуються її члени. Перелік таких правил з метою конспірації та захисту від зовнішнього проникнення тримають у таємниці. Дану модель використовують синдикати, які застосовують насильство для контролю за виробництвом нелегальних товарів, послуг та ринками їх збуту –мексиканські та афганські наркокартелі, італійські мафіозні структури, японська транснаціональна злочинність та організовано-злочинні групи на пострадянському просторі.

Модель партнерства маючи деякі специфічні риси корпоративної моделі, навпаки, позбавлена жорсткої ієрархічної структури, більш гнучка та динамічна. Спосіб організації злочинної діяльності в цьому разі виявляється через серію немасштабних ділових партнерств у формі інвестицій і спільних ділових підприємств із широким колом партнерів, які постійно змінюються. Структура доволі децентралізована і має декілька головних автономних філіалів. Загалом децентралізація в злочинному співтоваристві,зазначає Дж. Албіно, може виявитися сприятливою як для справи, так і з позицій безпеки. Використовуючи мережеву модель, злочинні організації створюють гнучкіші й динамічніші структури. Для злочинних мереж притаманні непостійне членство та високий рівень адаптації до політичних, економічних і соціальних змін, що відбуваються в суспільному житті, без централізованої системи контролю.

Головна ідея патримоніальної моделі полягає в тому, що кожна особа входить до соціальної мережі та перебуває в ланцюжку осіб, з якими вона має контакти. Контакт відбувається через ланцюг, що складається з безлічі таких ланок, окрема людина може відправляти «повідомлення» значно більшій кількості людей, ніж вона знає особисто, оскільки завжди існують «друзі друзів». Тому «кожна особа є точкою, у якій перетинаються мережі. Така модель притаманна кіберзлочинним організаціям та окремим спільнотам, що займаються торгівлею людьми.

У злочинній організації є її ядро, постійні учасники, є «периферійні» члени, вузько займаються конкретними приватними питаннями. Важливо мати на увазі - що залучаються на разовій або систематичній основі учасники окремих видів діяльності злочинної організації, що не включаються в таку організацію. Таким чином, слід розрізняти: по-перше, учасників злочинної організації, які усвідомлюють себе такими і підпорядковують свою життєдіяльність вимогам керівників і нормам організації; по-друге, учасників діяльності злочинної організації, в тому числі «найманих» за обумовлену винагороду, підкуповує службовців на разової або іншій основі, надають сприяння з родинних чи інших міркувань. Зустрічається категорія «причеп», які «годуються з панського столу», надають дрібні послуги, намагаються звернути на себе увагу кримінальних лідерів, що володіють грошима і впливом. A. Репецька при класифікації суб'єктів транснаціональної організованої злочинності конструює їх дворівневу систему, що складається з: а) транснаціональних злочинних організацій і злочинних співтовариств, б) транснаціональних кримінально-державних організацій. Легалізація злочинних доходів, частини кримінальної діяльності - це ще не симбіоз з державною владою. Такий симбіоз стає реальним при іншому характері кримінальної організованої діяльності. Він в більшій мірі вдається власне злочинним співтовариствам як формуванням, що стояв над конкретними злочинними організаціями і здійснює загально організаційні кримінальні функції. Щодо транснаціональних організовано-злочинних синдикатів, то можна дати таке визначення - це структурно оформлені злочинні організації, об'єктом діяльності яких є вчинення міжнародних конвенційних злочинів з метою задоволення надприбутку у економічній сфері і які здійснюють свою кримінальну діяльність на території одного або декількох держав.

Одночасно з даною проблематикою у наукових колах постало ще одне явище, яке потрібно розмежовувати – тіньова економіка. У 1983 році в м Белефелдеі була проведена перша міжнародна конференція по тіньовій економіці, на якій було представлено близько 40 доповідей, що зачіпають проблеми тіньової економіки в умовах різних господарських систем. У 1991 р в Женеві пройшла конференція європейських статистиків, присвячених прихованої і неформальній економіці. За її матеріалами опубліковано спеціальне керівництво за статистикою тіньової економіки в країнах з ринковою системою господарювання. У травні 1996 р на спільному засіданні ЄЕК ООН (Євростат) ОЕСР за Національними рахунками серед інших питань було розглянуто проблему оцінки масштабів тіньової економіки. Залежно від характеру результату виділяють тіньову економічну діяльність: продуктивну, що вносить реальний внесок у виробництво валового національного продукту; перерозподільну, не пов'язану з реальним створенням економічних благ, але перерозподіляються доходи і майно. Трактування тіньової економіки у більшості науковців включає до її складу економічну діяльність на всіх стадіях відтворювального циклу. Залежно від стадій відтворювального циклу виділяють:

тіньове виробництво;
тіньовий розподіл (прихований від обліку розподіл доходів, економічні злочини);
тіньової обмін (реалізація нелегально виробленої продукції, правопорушення в сфері споживчого ринку, реалізація незаконно отриманих цінностей);
тіньові споживання (споживання продукції власного виробництва, задоволення деструктивних, асоціальних потреб).

Кримінально-економічна діяльність також має свої економічні цикли, а саме: генерування кримінального доходу - це фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є отримання доходу в результаті злочинної (суспільно небезпечної) економічної діяльності, вчинення злочинів у сфері економіки. Легалізація кримінальних фондів - це фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є фінансові операції, спрямовані на надання злочинно отриманим коштам видимості отриманих законним шляхом. Кримінальні інвестиції - використання легалізованих злочинно отриманих коштів для відновлення, розширення кримінального підприємства. Інфільтрація в легальний бізнес - фаза кримінального економічного циклу, змістом якої є прямі і портфельні інвестиції в організації легального бізнесу. Наслідки «тіньової економіки» для світової економіки визначаються більше як негативні. Це:

Деформація податкової сфери знаходить вияв у впливі на розподіл податкового навантаження і, як наслідок, скорочення бюджетних витрат і деформація її структури:
Деформація бюджетної сфери проявляється в скороченні витрат державного бюджету і деформація його структури. Скорочення доходів бюджету є причиною недофінансування державних інститутів регулювання економіки (контролюючих, правоохоронних органів), їх ослаблення і деградація в той період, коли найбільш сильна потреба в забезпеченні прав і законних інтересів учасників економічних відносин:
Вплив на ефективність макроекономічної політики проявляється, перш за все, в зростанні помилок макроекономічного регулювання:
Вплив на кредитно-грошову сферу проявляється в деформації структури платіжного обороту, стимулювання інфляції, деформації кредитних відносин і збільшенні інвестиційних ризиків, нанесенні шкоди кредитним інститутам, інвесторам, вкладникам, акціонерам, суспільству в цілому.
Вплив на інвестиційну складову і затрати :
Ставить протиріччя у міжнародній економічній діяльності держав з міжнародними організаціями та іншими суб‘єктами міжнародних відносин.

Базовим інститутом «тіньової економіки» є «тіньовий ринок». «Тіньовий» або нелегальний ринок - сукупність відносин, що здійснюються в порушення діючих правових норм і зводять разом покупців і продавців товарів і послуг. За характером реалізованих товарів розрізняють: ринки легальних, товарів і послуг, призначених для задоволення нормальних потреб; ринки заборонених товарів і послуг (ринки товарів і послуг, спрямованих на задоволення деструктивних потреб - ринки наркотичних засобів; "людських потягів" - проституція; торгівля людьми, заборонена торгівля тваринами, ринки краденого майна, радіоактивних матеріалів). Особливе місце в цій категорії належить ринку кримінальних послуг: ринки кримінальних послуг, пов'язаних із застосуванням насильства, погрозою його застосування та інші, що мають на меті активний вплив на поведінку учасників ринкових відносин (замовні вбивства). За рівнем розвитку конкуренції серед нелегальних ринків представлені різні типи: від високомонополізованих (наркобізнес) до високо конкурентного (ринок послуг з відмивання злочинних доходів).

ООН наводить перелік з 19 видів (форм) транснаціональної злочинної діяльності, серед них: міжнародний тероризм, торгівля людьми, особливо жінками і дітьми, торгівля людськими органами, незаконний оборот хімічних і ядерних матеріалів, незаконна торгівля зброєю, незаконний оборот наркотиків, угон та контрабанда автомобілів, нелегальна міграція (незаконне переправлення мігрантів), корупція, розкрадання і незаконний експорт культурних цінностей, незаконна торгівля об'єктами флори і фауни, комп'ютерні злочини, розкрадання інтелектуальної власності, піратство, легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, підробка цінних паперів та ін. При цьому кожна з форм транснаціональної злочинності складається з певних видів злочинів, зазначених у національному кримінальному законодавстві. Так, незаконний оборот наркотиків виступає в якості форми транснаціональної злочинності, тоді як він складається з окремих видів злочинів за умови, що вони носять транснаціональний характер - контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. За даними звіту, опублікованого в вашингтонської організацією Global Financial Integrity (GFI) у 2017 році , транснаціональні організовані злочинні угруповання заробляють до 2,2 трильйона доларів в рік. Найприбутковішим злочином є виробництво контрафактної продукції - щорічний оборот становить від 923 мільярдів до 1,13 трильйона доларів. Від двох третин до трьох чвертей контрафакту виробляється в Китаї. У країнах, що розвиваються подібна продукція може нести серйозну загрозу здоров'ю людей. У звіті наголошується, що, наприклад, в таких країнах до 30 відсотків медикаментів можуть виявитися підробками. Доходи від наркотрафіку та торгівлі людьми оцінюються в 426-652 млрд доларів і 150,2 мільярда доларів відповідно. У статті буде розглянуто найбільш масові та прибуткові форми транснаціональних злочинів, які найбільше впливають на світову економіку.

Наркотрафік та наркоторгівля

Один з основних видів діяльності організованих злочинних груп і один з основних джерел доходів більшості транснаціональних злочинних організацій - незаконний обіг наркотиків. Цей вид транснаціональної злочинної діяльності за своїми масштабами і рівнем загрози поступається тільки торгівлі зброєю і щорічно приносить багатомільярдні прибутки. Швидке зростання нелегального виробництва і споживання наркотичних засобів в більшості країн світу - одна з найбільш небезпечних тенденцій останніх десятиліть. В особливо скрутному становищі опиняються країни з перехідною економікою. З поширенням незаконного обороту наркотиків і пов'язаного з ним наркобізнесу наркотизм перетворився в одну з найнебезпечніших соціальних проблем. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року за незаконним обігом розуміє умисні кримінально карані діяння, що виражаються: у виробництві, виготовленні, екстрагування, приготування, з метою продажу, розповсюдження, продажу, поставки на будь-яких умовах, посередництво, переправлення, транзитне переправлення, транспортуванні, імпорті або експорті, зберіганні та придбанні з метою збуту будь-якого наркотичного засобу або психотропної речовини; в культивуванні опійного маку, кокаїнового куща або рослини канабіс з метою виробництва наркотичних засобів; у виготовленні, транспортуванні, поширенні або володінні обладнанням, матеріалами і речовинами, призначеними для незаконного культивування, виробництва або виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин; а так само організація, управління і фінансування зазначених правопорушень, участь, замах, причетність, пособництво, підбурювання, сприяння, публічне підбурювання до вживання наркотичних засобів; також зберігання, придбання або культивування будь-якого наркотичного засобу або психотропної речовини для особистого вживання.

Грошові кошти, одержувані від наркотиків, нерідко надходять в організації, що займаються іншими видами незаконного обороту. Це стало потужним стимулом для розвитку багатопрофільних транснаціональних злочинних організацій і призвело до масових фінансових операцій по відмиванню грошей. Більше 90% світового виробництва опіуму припадає на Афганістан і Бірму, причому частка Афганістану складає більше 80% від цієї цифри. Афганський опіум міг би один задовольняти весь світовий попит на героїн. Знищення посівів маку викликають озлоблення і протидію місцевого населення. Спроби схилити селян до переходу на інші сільськогосподарські культури практично провалилися, оскільки прибутковість від наркопосівів незрівнянно вище. Таліби заохочують вирощування опіумного маку на контрольованих ними територіях, досягаючи, таким чином, зміцнення свого впливу. Згідно з даними ООН, з моменту введення в Афганістан у 2001 році військових контингентів США і НАТО і початку військової операції "Непохитна свобода" врожаї опіумного маку зросли майже в 40 разів. Підтвердив слова глави ФСКН відомий італійський борець з мафією і наркотиками - депутат Європарламенту Піно Арлаккі. За його словами, в 2001 році, за талібів, виробництво наркотиків на території Афганістану завдяки міжнародному тиску знизилося практично до нуля. З введенням військ ця картина кардинально змінилася. У 2004 році район Афганістану, де вирощується опіумний мак, встановив новий рекорд: площа його території склала 206 700 га. Схожа ситуація склалася в Колумбії, де в 2007 році масштаби культивування коки виросли на чверть (27%), але залишалися при цьому приблизно на 40% нижче рекордного рівня, зафіксованого в 2000 році. За приблизними підрахунками, на сьогоднішній день по всьому світу понад 200 млн. осіб вживають наркотики різного виду, в тому числі близько 140 млн. - марихуану, 13 млн. - кокаїн, 8 млн. - героїн, 30 млн. чоловік зловживають стимуляторами амфетамінового ряду. Оборот світової наркоіндустрії оцінюється експертами ООН приблизно в 400 - 500 млрд. дол.. на рік, завдяки випереджальному росту попиту над пропозицією і зростанню ціни від виробництва, переробки і транспортування до збуту і легалізації незаконних доходів. Доповідь ООН про становище з наркотиками в світі 1997 р зазначав, що світовий оборот наркобізнесу в окремі роки перевищує оборот світового ринку автомобілів або світового ринку чорних металів. одні тільки колумбійські картелі, представлені більш ніж 500 компаніями, в кінці 90-х років XX століття отримували від торгівлі наркотиками в США 20 млрд. дол. щорічно. Для порівняння, національні бюджети Колумбії, Болівії і Перу сумарно становили на той момент близько 9 млрд. доларів в рік. Щорічно «відмиваються» і використовуються в якості легальних інвестицій близько 90 млрд. Дол. США, отриманих від незаконного обігу наркотиків, з 600 млрд. Дол. незаконних доходів, відповідно до відомостей Міжнародного валютного фонду. Однак фахівці відзначають, що поліції вдається виявити лише 10-15% від загального обсягу наркотиків, незаконно розповсюджуються в світі. Місце і роль кожної країни в транснаціональному наркобізнесі залежить від її геостратегічного положення, природно-кліматичних умов, цивілізаційних особливостей, прозорості кордонів, придатності її інфраструктури для нарковиробництва, відносини правлячих еліт до наркозагрози і багатьох інших обставин. Велике число країн використовується для транзиту наркотиків від головних виробників до споживачів на Заході. В інших державах відмиваються наркодолари або проводиться переробка наркосировини для отримання «чистих» наркотиків з високим вмістом алкалоїдів. Деякі країни спеціалізуються на незаконних поставках прекурсорів.

Іспанію, наприклад, називають нарковоротами Європи. її вигідне географічне положення між Атлантикою і Середземним морем, розвинена індустрія туризму, гостра проблема сепаратизму басків - все це використовується для міжнародного транзиту через іспанську територію гашишу, кокаїну і героїну, які потім надходять до Франції, Німеччини та інших країн Шенгенської зони. Туреччина відома в як «героїнова лабораторія», оскільки опій, що надходить з Афганістану через Іран, переробляється в її підпільних лабораторіях в героїн в такій кількості, якого вистачає для задоволення більшої частини попиту в країнах Шенгенської зони. З Туреччини героїн доставляється так званим північним Балканським транзитним шляхом через Румунію, Угорщину, Словаччину, Україну, Польщу до Чехії, що виконує функцію перевалочної базу. Основні наркопотоки, що проходять по Балканському маршруту, контролюють турецькі мафіозні групи, вельми впливові в Європі, а також курдські повстанці. Важливу функцію в транснаціоналізації наркобізнесу виконують транспортні вузли, де перетинаються наркопотоки, що йдуть з головних країн-виробників. Найбільш відомий - Нігерія, яка є також великим виробником марихуани, споживаної головним чином всередині країни. Нігерійські мафіозні структури за своїм впливом в глобальному наркобізнесі порівнянні з латиноамериканськими картелями або турецькими і азіатськими злочинними угрупованнями. Виробниками кокаїну є країни «андской групи»: Колумбія (на її частку припадає 2/3 світового виробництва листа коки, за оцінками ООН), Болівія і Перу. Тут зосереджено 98% світового виробництва коки. Велика частина перуанської і болівійської сировини переробляється в Колумбії, і кокаїн надходить на зовнішні ринки саме з цієї країни. Зростає виробництво кокаїну в Бразилії. Відносно невелика кількість кокаїну, виробленого в Еквадорі, Венесуелі, Аргентині. Більша частина цього наркотику йде з андських держав через Карибський регіон або країни Південної Америки - Бразилію, Аргентину, Еквадор, Венесуелу і Парагвай. Транспортування кокаїну зазвичай здійснюється традиційними засобами: з використанням наркокур'єрів, що перевозять вантаж на комерційних авіалініях. Більш великі партії ховаються в контейнерні вантажі, які відправляють в Європу і США морським транспортом. Основними споживачами кокаїну в Європі стали Іспанія, Великобританія, Німеччина, Італія, Бельгія, Франція і Швейцарія.

На відміну від коки і опійного маку, коноплі вирощують практично в усіх країнах світу, що обумовлено її широкою поширеністю і невибагливістю. Протягом останніх десяти років 120 країн повідомили про незаконне культивування конопель на своїй території. За кількістю та обсягом конфіскацій Інтерпол виділяє 67 країн - основних виробників конопель. З них 22 країни Африканського континенту, 15 - азіатські, 13 стан Європи і 13 країн Америки. Торгівля синтетичними стимуляторами сконцентрована в трьох регіонах: Східної та Південно-Східної Азії (більше 30% загальносвітової кількості конфіскацій), Західній Європі (понад 30%) і Північній Америці (15-18%). Дедалі більшого розповсюдження синтетичних наркотиків, сприяють посиленню ролі Китаю і М'янми як виробників і експортерів синтетичних наркотиків і прекурсорів. Китайські і в'єтнамські наркомафії через свої національні громади в різних регіонах світу розширюють експансію. В регіоні Австралії і Океанії основним ринком споживання стала Австралія (1,5%). Основним ринком психостимуляторів в Європі є Великобританія (20% від загальносвітової кількості конфіскацій). Торгівля сконцентрована в основному в країнах Бенілюксу (13%), особливо в Нідерландах (11%). Нідерланди, до того ж, є одним з основних виробників синтетичних наркотиків. Найбільший ринок психостимуляторів в Північній Америці - в США, де торгівля і виробництво сконцентровані в південно-західних штатах, хоча останнім часом спостерігається тенденція до поширення виробництва до центру країни і в східні штати.

З 2015 року за даними Міжнародної комісії за контролем обігу наркотиків відбулися наступні тенденції. Все більш широке використання узбережжя Східної Африки в якості транзитної зони для афганського героїну призвело до зростання зловживання опіатами в даному субрегіоні. Встановлено, що Західна Африка є одним з джерел надходять в Азію стимуляторів амфетамінового ряду. Регіон Центральної Америки і Карибського басейну, як і раніше є великим постачальником канабісу і важливим маршрутом транзиту кокаїну в Північну Америку і Європу. У Північній Америці відзначалися найвищі в світі показники смертності, пов'язаної з наркотиками, в тому числі зростання числа нещасних смертельних випадків через передозування, і на становищі на континенті позначилися наслідки широко поширеного в Сполучених Штатах і Канаді зловживання каннабісом для громадської безпеки і охорони здоров'я. У 2014 році площа культивування куща коки в Колумбії збільшилася на 44 відсотки, тоді як в Болівії і Перу знову відзначено скорочення площ. Стимулятори амфетамінового ряду, особливо метамфетамін, як і раніше є найсерйознішою наркотичної загрозою для Східної і Південно Східної Азії. Крім цього, додаткову стурбованість викликає різка поява нових психоактивних речовин. У Південній Азії основні проблеми, пов'язані з наркотиками, як і раніше складаються в збільшенні масштабів незаконного виготовлення та обігу метамфетаміну та зловживання ним, а також у витоку фармацевтичних препаратів, що містять наркотичні засоби і психотропні речовини, і зловживанні даними препаратами. Положення в рамках безпеки і конфліктних ситуацій в деяких країнах Західної Азії і, як наслідок, масове переміщення людей всередині регіону та за його межі створюють значні можливості для налагодження незаконного обігу наркотиків організованими злочинними групами та зловживання наркотиками.

Станом на 2019 рік Африка, як і раніше зіштовхується з численними проблемами, пов'язаними як з незаконним обігом наркотиків, так і зі зловживанням ними. Проведення в ряді країн Західної Африки рекордні вилучення свідчать про те, що обсяг незаконного ввезення кокаїну з Центральної і Південної Америки в Європу залишається значним, хоча недолік даних не дозволяє визначити темпи зростання. Зростає незаконний оборот героїну між африканськими країнами, розташованими на узбережжі Індійського океану, а незаконне культивування канабісу залишається проблемою для всіх країн регіону. У ряді районів Африки серйозну проблему представляє незаконний оборот трамадолу - опіоідного анальгетика, що не перебуває під міжнародним контролем, - який стає одним з найбільш поширених предметів обороту і найбільш масово споживаємим наркотиком, зокрема в країнах Північної, Західної та Центральної Африки. Комісія Африканського союзу 29 липня - 2 серпня 2019 роки провела третю чергову сесію Спеціалізованого технічного комітету з охорони здоров'я, народонаселення і контролю над наркотиками. На етапі засідань на рівні міністрів в рамках сесії міністри держав - членів Африканського союзу розглянули і затвердили План дій Африканського союзу з контролю над наркотиками і попередження злочинності на 2019-2023 роки. У липні 2019 року представники командування військово-морських сил, берегової охорони і жандармерії Буркіна-Фасо, Гани, Гвінеї, Кот-Д’Івуару, Ліберії і Сьєрра-Леоне підписали меморандум про взаєморозуміння з питання проведення спільних операцій на морі в морській зоні Економічного співтовариства західноафриканських держав. Цей меморандум покликаний підвищити ефективність заходів, прийнятих державами субрегіону з боротьби з піратством і злочинною діяльністю в Гвінейській затоці, і забезпечити безпеки в виняткових економічних зонах цих держав.

Основна частина кокаїну, споживаного в Сполучених Штатах і Канаді, незаконно переправляється через Центральну Америку. Карибське узбережжя Центральної Америки особливо вразливе з точки зору незаконного обігу наркотиків в силу своєї віддаленості, нерозвиненості інфраструктури, відсутності органів державного управління і слабкості правоохоронних інститутів. За повідомленнями, споживання опіоїдів для знеболювання і психотропних речовин для лікування психічних і неврологічних захворювань в більшості країн Центральної Америки і раніше незначно, а в ряді країн спостерігається подальше зниження і без того низької забезпеченості цими препаратами. У Центральній Америці найбільшу кількість кокаїну було вилучено в Коста-Ріці, Панамі і Сальвадорі. Сумарна питома вага вилучень кокаїну, про які повідомили країни Карибського басейну, - всього 1 відсоток від загальносвітового обсягу, причому основну частину цієї кількості склали великі вилучення, вироблені в Домініканській Республіці. Найбільше вилучення кокаїну, зафіксоване в Центральній Америці і Карибському басейні, мало місце в Сальвадорі в 2018 році: більше 13 779 кг кокаїну. Вилучений кокаїн був проведений в Колумбії (90 відсотків) і Еквадорі (10 відсотків) і переправлений по морю на ринки збуту кокаїну в Північну Америку. Другою за обсягом вилучень речовиною в Сальвадорі в 2018 році була марихуана: майже 1 253 кг. Згідно Всесвітньої доповіді УНП ООН про наркотики за 2019 рік, з країн Центральної Америки про культивування каннабіса у відкритому ґрунті повідомили Гондурас, Коста-Ріка і Панама. У Гватемалі є приховані злітно-посадочні смуги, які знаходяться головним чином в департаментах Петен, Ісабаль, Реталулеу, Ескуінтла, Киче і Альта-Верапас, більшість з яких межують з Мексикою або розташовані поблизу кордону.

Зростаючим виробником наркотиків і транзитним вузлом в Центральній Америки є Мексика. За структурою наркобізнесу і по виробництв наркотиків Мексика помітно відрізняється від країн Андського трикутника. вона займає четверте місце в Латинській Америці по сумарному виробництву наркотовару рослинного походження і значно перевершує будь-яку країну Андського трикутника з виробництва синтетичних наркотиків. Крім того, цій країні поряд з Колумбією належать провідні позиції в регіоні з вирощування опійного маку та виробництва героїну. Щодо транзиту наркотиків в США (в основному кокаїну) Мексика займає перше місце в Латинській Америці - протяжність кордону між Мексикою та США по суші становить 2600 км. Значна частина наркотиків потрапляє в Мексику і далі в США морським шляхом. За оцінкою американських експертів, через Мексику в Сполучені Штати надходить до 50% всього кокаїну, споживаного в країні. Вплив наркобізнесу позначається у всіх сферах життя Мексики, проте, мексиканські експерти правомірно вважають, що ступінь наркотизації її менше, ніж в андських або карибських країнах в силу її більшої диверсифікованості та масштабності.

Загострення ситуації зі зловживанням наркотиків і передозуванням в Північній Америці сприяє незаконна торгівля наркотиками за допомогою Інтернету через анонімні мережі. Встановлено, що однією з основних проблем, що ускладнюють роботу структур, що займаються питаннями боротьби з анонімністю, запобігання відмиванню грошей за допомогою віртуальних валют і кримінального переслідування за незаконний оборот наркотиків, є ходіння криптовалюти. У Сполучених Штатах протидія незаконній онлайнової торгівлі наркотиками здійснюється в рамках міжвідомчої діяльності, до якої залучено весь уряд. Зокрема, Міністерство юстиції створило Спільну групу з розслідування злочинів, пов'язаних з обігом наркотиків за допомогою даркнета, яка у співпраці з декількома федеральними відомствами і місцевими партнерами з правоохоронних органів в рамках операції «СабоТор» заблокувала 50 облікових записів в даркнеті і справила 61 арешт. У Канаді в березні 2019 року велися розслідування по 30 справах про незаконний обіг наркотиків за допомогою Інтернету. У Канаді і Сполучених Штатах збільшилася пропозиція кокаїну і виріс попит на нього. Згідно документу "2018 National Drug Treat Assessment" ( «Оцінка наркотичної загрози в країні, 2018 рік»), підготовлену Адміністрацією Сполучених Штатів з контролю за дотриманням законів про наркотики, розширення незаконного культивування кокаїнового куща в Колумбії призвело до того, що Сполучені Штати знову зіткнулися з кокаїнової загрозою. У червні 2019 року співробітники Прикордонної служби і Слідчого управління Міністерства внутрішньої безпеки Сполучених Штатів вилучили на борту судна у Філадельфії майже 20 т кокаїну на загальну суму близько 1,3 млрд дол. США. Це найбільше вилучення кокаїну в історії Митно-прикордонної служби Сполучених Штатів. Героїн, як і раніше є легкодоступним на всій території Сполучених Штатів, а в Канаді число організованих злочинних груп, що займаються незаконною торгівлею героїном, за останній рік значно збільшилася. За даними Управління національної політики контролю над наркотиками Сполучених Штатів, основним постачальником героїну в Сполучені Штати залишається Мексика. В період з жовтня 2018 року по червень 2019 року Прикордонна служба Сполучених Штатів вилучила більше 21 т метамфетаміну. Але продовжують з'являтися нові психоактивні речовини, і національні влади стикаються з серйозним і постійно еволюціонуючим явищем експериментування з нерегульованими речовинами. При цьому Канада повідомляє, що незаконний обіг і виготовлення метамфетаміну займають центральне місце в багатьох розслідуваних в країні справах, що стосуються організованої злочинності і незаконного обороту відразу декількох наркотиків. У період 2010-2012 років в Колумбії щорічно знищувалося вручну або шляхом обприскування з повітря в середньому 138 тис. га незаконних плантацій кокаїнового куща. У цей період близько трьох чвертей усіх посівів коки було знищено методом повітряного обприскування плантацій гліфосатом. У період 2013-2017 років загальна площа знищених посівів щорічно скорочувалася в середньому до приблизно 51 тис. га в рік. таке значне скорочення площі знищених плантацій можна частково пояснити рішенням Національної ради з питань наркотиків, яка в травні 2015 року призупинила повітряне розпорошення гліфосату з літаків з правових і санітарних причин. З 2017 року Колумбія здійснює програми знищення посівів методом наземного обприскування посадок кокаїнового куща гліфосатом в меншій концентрації. У 2018 і 2019 роках відповідно до п'ятирічного плану на період 2018-2023 основними елементами державної стратегії боротьби з незаконним культивуванням кокаїнового куща були відмова від обприскування посадок кокаїнового куща з повітря, підвищення цільових показників викорінення посівів вручну, виконання національного плану заміщення незаконних культур і підтримка комплексних заходів, спрямованих проти різних ланок ланцюга обороту наркотиків.

У більшості країн Східної і Південно-Східної Азії, як і раніше серйозну проблему представляє зростання масштабів незаконного виготовлення, обігу та споживання синтетичних наркотиків, зокрема метамфетаміну. Особливе значення для боротьби з цим явищем придбали встановлення ефективного прикордонного режиму та контроль над хімічними речовинами прекурсорами, оскільки в регіоні велике число підприємств хімічної промисловості, а все більше досконала інфраструктура сприяла подальшому зміцненню зв'язків між країнами. Згідно з інформацією, наданою УНП ООН, в період з 2007 по 2017 рік обсяг вилучень метамфетаміну в регіоні збільшився у вісім раз і в 2018 році досяг рекордного рівня. Отримані дані свідчать про те, що в 2018 року більше половини всього обсягу вилученого в регіоні метамфетаміну довелося на Таїланд. Попередні дані за 2019 рік, зокрема по таблеткам метамфетаміну, свідчать про тенденції до переміщення виготовлення і незаконного обороту з Китаю в інші країни регіону. Правоохоронна діяльність в Китаї змушує організовану злочинність переносити підпільне виготовлення метамфетаміну в сусідні країни, включаючи М'янму, чим пояснюється деяке скорочення обсягу вилучень метамфетаміну в Китаї при його зростанні в М'янмі і сусідніх з нею країнах. В умовах триваючого зростання підпільного виготовлення метамфетаміну в М'янмі важливою країною транзиту метамфетаміну, призначеного для інших країн регіону Меконгу, стала Лаоська Народно-Демократична Республіка. У 2018 році в Лаосі було вилучено понад 21 млн таблеток метамфетаміну і 1,8 т кристалічного метамфетаміну, тоді як в період з 2013 по 2017 рік вилучалося в середньому менш 100 кг кристалічного метамфетаміну на рік. Підпільне виготовлення героїну в регіоні зосереджено в основному на півночі М'янми. Площа, зайнята під нелегальне культивування опійного маку в цій країні, в 2018 році оцінювалася в 37 300 га проти рекордних 60 тис. га в 2014 році. У порівнянні з 2017 роком нелегальне культивування канабісу скоротилося майже у всіх регіонах країни, причому значні скорочення були відзначені в штатах Шан і Качин (два основних штату-виробника). Однак в тому, що стосується вилучення героїну, спостерігалася зворотна тенденція: у 2018 році загальний обсяг вилучень героїну у В'єтнамі, М'янмі та Таїланді збільшився, причому на першому місці знаходився В'єтнам. На В'єтнам довелося більше третини всього героїну, вилученого в Південно-Східній Азії в період з 2013 по 2018 рік. Малайзія також повідомила про збільшення обсягу незаконного провезення через її територію героїну, що надходив транзитом до Австралії.

ewwr

У 2018 році на Афганістан припадала основна частина площ незаконного культивування опійного маку та виробництва опію в світі. Країна також залишається одним з головних світових джерел смоли канабісу. Крім того, в Афганістані як і раніше спостерігається зростання незаконного обігу синтетичних наркотиків. Основним маршрутом незаконного обігу опіатів з Афганістану залишається балканський маршрут, який пролягає через Ісламську Республіку Іран, Туреччину і балканські країни і ведучий на ринки збуту в Західній і Центральній Європі. Останніми роками підвищилося значення декількох відгалужень балканського маршруту, в тому числі що проходять через Сирійську Арабську Республіку і Ірак, а також країни Південного Кавказу. Рішенням Ради глав держав – членів ШОС від 10 червня 2018 року було затверджено Антинаркотичну стратегію на період 2018-2023 років і Програма дій з її виконання, а також Концепція ШОС з профілактики зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами. Стратегія спрямована на активізацію багатостороннього співробітництва в області запобігання та протидії наркозагрози. Опіати і інші заборонені речовини також як і раніше вивозяться з Афганістану до Індії і інші країни Південної Азії для подальшого переправлення на ринки Європи і, в меншому обсязі, до Північної Америки. Для контрабанди героїну та інших заборонених речовин з Афганістану все частіше використовуються повітряні маршрути. хоча ці речовини призначалися головним чином для Нью-Делі, було зроблено декілька спроб переправити афганські опіати в Дубай (Об'єднані Арабські Емірати) і Джидду (Саудівська Аравія). У період з листопада 2018 року по червень 2019 року в міжнародному аеропорту імені Хаміда Карзая група по припиненню незаконного обігу вилучила 150 кг героїну, 17 кг метамфетаміну і 16 кг каннабісної смоли і значні суми готівкових коштів, а також заарештувала 154 людини, підозрюваних у наркоторгівлі. Через держави Центральної Азії, розташовані уздовж так званого «північного маршруту», як і раніше здійснювалося ввезення опіатів з Афганістану в РФ та інші країни Європи. Для незаконного перевезення героїну з країн Центральної Азії до Росії як і раніше використовується переважно автомобільний, залізничний і повітряний транспорт. На думку УНП ООН, вилучення в регіоні свідчать про те, що опіати в основному незаконно ввозяться з Афганістану в Таджикистан і в меншому обсязі в Узбекистан і Туркменістан, а потім в Казахстан. Найбільші партії опіатів, вилучені в регіоні, перевозилися по сухопутним маршрутами з Таджикистану в Киргизстан, а потім в Казахстан і Російську Федерацію. Героїн також іноді ввозиться в Російську Федерацію повітряним транспортом з країн Центральної Азії, однак цей вид транспорту використовується рідше, ніж сухопутний. Дані про вилучення за період 2014-2018 років свідчать про те, що незаконний оборот опіатів по північному маршруту неухильно скорочується. «Північний» маршрут (ще він отримав назву «шовковий шлях») є відгалуженням «балканського маршруту», по ньому здійснюється сьогодні один із головних експортів афганських опіатів. Північний маршрут пролягає через територію всіх республік Центральної Азії (через Таджикистан і Киргизстан, узбецьку або киргизьку частина Ферганської долини, Узбекистан або Туркменістан) в Казахстан, Росію і далі через Україну, Білорусію, або країни Прибалтики в Східну Європу, Німеччину і Нідерланди. Різні відгалуження маршруту йдуть через афгансько-узбецький кордон і Казахстан, а також через афгансько-туркменський кордон - в Казахстан або Азербайджан. У більшості випадків ці шляхи виходять до російської території. Північний маршрут сформувався на початку 1990-х років, і цьому сприяла ситуація, що виникла в період створення СНД. Це надмірна відкритість кордонів, реорганізація прикордонних і митних служб, брак досвіду протиборства незаконному обігу наркотиків у правоохоронних органів. «Шовковий шлях» привертає увагу наркобізнесу прозорістю кордонів між державами СНД, також близькістю до закавказьких республік. Транспарентність кордонів представляється одним з основних чинників «диверсифікації наркотрафіку» і умовою для формування нових шляхів або маршрутизації «шовкового шляху». Посилення контролю над незаконним обігом наркотиків в Ірані прискорило формування північного напрямку. Сьогодні розмір ринку по північному шляху оцінюється в цілому в 13 млрд доларів на рік. У 2018 році обсяг вилучень героїну склав 58,61 кг в Казахстані, 73,57 кг в Киргизстані, 282,18 кг в Таджикистані та 20,60 кг в Узбекистані. Основна частка опіатів, вилучених в Центральній Азії, припадала на Таджикистан.

rger rter

За даними правоохоронних органів держав Центральної Азії, незаконний оборот опіатів з цього регіону в Російську Федерацію продовжував скорочуватися, що влади центральноазіатських країн пояснюють успішними операціями правоохоронних органів. У той же час для точного визначення кількості опіатів, переправляється по північному маршруту, необхідні подальші дослідження з аналізом даних про середні показники чистоти героїну, його ціною і середньодобовому споживанні, зразковому числі споживачів опіатів і методах незаконного обороту. В останні роки спостерігаються зміни в географічній структурі незаконного ввезення метамфетаміну в Австралію. У 2015 році двома основними пунктами відправки метамфетаміну, що незаконно поставлявся в Австралію, були Китай і Гонконг (Китай). До 2017 року головними пунктами відправки стали Сполучені Штати, Таїланд і Малайзія. У 2018 році Сполучені Штати як і раніше були основним пунктом відправки стимуляторів амфетамінового ряду (за винятком МДМА), перехоплених на кордоні Австралії. У січні 2019 року в результаті взаємодії між компетентними органами Австралії і Сполучених Штатів в Сполучених Штатах було вилучено рекордну кількість метамфетаміну, призначеного для Австралії, - понад 1,7 т. У червні 2019 року Австралія оголосила про вилучення найбільшої партії метамфетаміну всередині країни (майже 1,6 т), яка була прихована у вантажі, відправленому з Таїланду.

У зв‘язку з пандемією COVID-19 багато країн у всіх регіонах повідомили про загальний дефіцит багатьох видів наркотиків в незаконній роздрібної торгівлі, а також про зростання цін, зниження чистоти продаваних наркотиків і про те, що споживачі наркотиків переключаються на інші психоактивні речовини (наприклад, з героїну на синтетичні опіоїди) і все частіше звертаються за допомогою з метою лікування наркозалежності. Однак деякі країни на Балканах і на Близькому Сході, де заходи по боротьбі з COVID-19 були менш суворими, функціонування незаконних ринків наркотиків були менш значними. Згідно з отриманими даними, загальний вплив на оптові поставки став більш різноманітний, в залежності від видів наркотиків і від країни. Посилення заходів контролю у зв'язку із здійсненням заходів щодо боротьби з поширенням COVID-19 призвело до двояким наслідків для великих незаконних поставок наркотиків. У деяких країнах, наприклад в Італії і країнах Центральної Азії, відзначено різке зниження обсягів вилучень наркотиків. Інші країни, такі як Нігер, повідомили про припинення незаконного обороту наркотиків. Звичайна незаконна діяльність організованих злочинних наркоугруповань виявилася порушена з огляду на появу нових форм злочинності, пов'язаних з пандемією COVID-19, наприклад кіберзлочинності і незаконного обігу фальсифікованих медичних препаратів в Балканських країнах. З іншого боку, інші країни, в тому числі Іран і Марокко, повідомили про факти вилучення великих партій наркотиків, які вказують те, що незаконний обіг наркотиків у великих масштабах триває, при цьому деякі країни повідомили про зростання вилучень наркотиків в результаті посилення заходів контролю. Наприклад, активізація боротьби з наркотиками спостерігається в Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії, звідки надійшла інформація про позитивну динаміку вилучень наркотиків, що поставляються в невеликі міста і сільські населені пункти (т.зв. «сільські маршрути»), що є характерною моделлю для цієї країни, де залучається молодь з малозабезпечених верств населення. Інформація від країн, розташованих на основних маршрутах транспортування героїну, показує, що заходи з протидії поширенню COVID-19, можливо, збільшили ризик вилучення при транспортуванні цього виду наркотику наземним транспортом. Недавнє зростання обсягів вилучень героїну в регіоні Індійського океану можна розглядати як ознака зрослого використання морських маршрутів для транспортування героїну в Європу по «Південному маршруту». У довгостроковій перспективі економічний спад внаслідок кризи, викликаної пандемією COVID-19, потенційно може привести до довгострокової трансформації незаконних ринків наркотиків. Економічні труднощі, викликані кризою, пов'язаним з пандемією COVID-19, можуть торкнутися людей, які вже знаходяться в невигідному соціально-економічному положенні. Це може привести до зростання залучення людей до незаконної діяльності, пов'язану з наркотиками (виробництво, транспортування і т.д.), з метою заробити на життя або в діяльність наркоугруповань. У короткостроковій перспективі порушення функціонування ринків наркотиків може привести до зростання шкідливих моделей споживання наркотиків і використання наркоугруповань нових стратегій з подолання перешкод. Люди, які споживають наркотики, можуть все частіше користуватися тіньовим сегментом мережі Інтернет (Даркнет) з метою обходу заходів контролю на вулиці, при цьому доставка наркотиків поштою може стати більш популярною. Дані Платформи моніторингу наркотиків УНП ООН, показують, що наркотики кокаїнової групи в основному вилучаються на море (морський транспорт), на відміну від опіатів, які в основному вилучаються на автотранспорті (наземний транспорт). синтетичні наркотики часто перевозяться також авіатранспортом, причому поставки в деякі країни певних психоактивних речовин здійснюються майже виключно повітряним шляхом.

ertgre

За останнє десятиліття наркотрафік перемістився і у віртуальний простір. У Даркнеті з‘явилося достатньо багато форумів та ринків де можливий ринок збуту наркотичних речовин. Найбільш відомим є Silk Road. За 2,5 року сервер виріс в найбільший інтернет-майданчик з торгівлі героїном, метамфетамін, креком, кокаїном, ЛСД та екстазі. Сенатор США Ч. Шумер зажадав закриття Silk Road, атестувавши ресурс як «найбільш нахабну спробу онлайн-торгівлі наркотиками за останні роки». Наркотики у вакуумній упаковці клієнтам магазину надсилають звичайною поштою - торгівля йде повним ходом під носом у федеральних служб, валютою виступають біткоїни. За оцінкою викладача Університету Карнегі-Меллон Н. Христина, місячний оборот Silk Road в першій половині 2012 року становив $ 1,2 млн. З тих пір асортимент зріс удвічі, а річна виручка, за підрахунками Forbes, збільшилася до $ 30-45 млн. Аналіз активності користувачів Tor, проведений в дублінському Трініті-коледжі, показав, що щоденне число візитів на Silk Road наближається до 60 000, а більша їх частина припадає на продаж або купівлю наркотиків, хоча деякі користувачі «обмежуються» контрафактними сигаретами або фальшивими документами. Сервіс влаштований за принципом eBay - майданчик стягує комісію до 10% за всі транзакції (зі збільшенням обсягу угоди комісія зменшується). З огляду на, що всі розрахунки відбуваються в біткоїни (курс криптовалюта до долара з моменту запуску Silk Road в 2011 році зріс в 200 разів). Шанувальники цифрових грошей можуть зробити так, щоб їх операції з криптовалютами не залишали слідів у відкритому сегменті мережі. Біткоіни-сервіси занурюються в глибини анонімного Інтернету і все частіше переходять на нелегальні бізнеси на кшталт організації кібератак, торгівлі зброєю, вкраденими кредитками і т. П. Оплату товарів на сайтах типу Silk Road виявити дуже важко. Навіть ФБР визнає «виклики», які перед владою ставить криптовалюта. Фактично це так само зручно, як PayPal, і теоретично так само анонімно, як кеш.

В останні роки ХХ століття спостерігалася тенденція до концентрації виробництва наркотичних засобів. Має місце укрупнення потужностей по виробництву наркотиків, про що свідчать численні факти виявлення лабораторій-гігантів по виробництву кокаїну. Кустарні і малопродуктивні мануфактури витісняються високотехнологічними компактними лабораторіями та великими промисловими підприємствами, які обслуговуються кваліфікованими фахівцями. У мексиканському штаті Дуранго на північному сході країни армійські підрозділи виявили комплекс з виробництва наркотиків, який розташовувався в важкодоступній гірській місцевості. Захоплена найбільша в світі наркофабрика - 22 корпусу-цеху розташовані на території в 240 га. Тут проводився синтетичний наркотик метамфетамін і перероблялася конопля. Було вилучено кілька тисяч кілограмів марихуани і близько 40 тис.літрів хімічних рідин для виробництва наркотиків. За словами влади, вилучених на місці хімічних речовин вистачило б, щоб провести 40,2 т наркотику, 309 млн. доз. На території фабрики виявлені військова форма, велика кількість зброї, і транспортних засобів. За даними слідства, обслуговували «фабрику» більш 100 чоловік, в тому числі фахівці-хіміки. Наступною важливою тенденцією наркобізнесу є збільшення мобільності виробників. Виявлено факти виробництва наркотиків в мобільних лабораторіях, розташованих в фургонах і на вантажівках. Подібні лабораторії досить рідко потрапляють в поле зору правоохоронних органів і, безперервно виробляючи наркотики в дорозі, до місця призначення доставляють вже готовий продукт. Потужність однієї з таких лабораторій, виявлених на території Колумбії, становила 70 кг кокаїну на добу.

Україна не є однією з основних країн-виробників наркотиків, але завдяки вигідному географічному розташуванню являє собою значний транзитний «коридор» для наркотиків (особливо героїну), вироблених на Сході, а також в Центральній і Південно-Західної Азії (Афганістані) і їх транзитних перевезень через Росію, Кавказ і Туреччину в Західну Європу. Деякі маршрути нелегальної перевезення наркотиків, що проходять через Україну, беруть свій початок в Латинській Америці і Африці. Внутрішній ринок України все більшій мірі піддається впливу наркотиків, незаконно перевозяться як з Азії, так і з Центральної та Східної Європи (Польщі, Румунії та Балтійських республік). Наявність численних портів на Чорному і Азовському морях, великої кількості річкових транспортних маршрутів, що погано охороняються, наявність «сірої» зони на Донбасі у зв‘язку з агресією РФ і недостатньо фінансування прикордонної служби перетворюють Україну в країну з зручними маршрутами для наркотранзиту на нелегальний наркоринок Євросоюзу. За останній тиждень грудня 2020 року згідно даних Національної поліції поліцейські перекрили два міжнародних канали надходження наркотиків в Україну, припинили діяльність трьох потужних нарколабораторій та ліквідували більше 100 інтернет-крамниць, через які щодоби збували близько 50 тисяч доз наркотиків на території всієї України. Вартість вилучених під час обшуків наркозасобів, психотропів та прекурсорів за цінами «чорного» ринку становить близько 50 мільйонів гривень. Крім цього, було вилучено 113 тисяч доларів США, 158 тисяч гривень, зброю, ґаджети, чорнові записи, а також шість автомобілів.

Торгівля зброєю

Сьогодні за рівнем прибутковості і динамізму розвитку незаконний оборот зброї, поступається лише індустрії наркобізнесу. Різниця між законними і незаконними поставками озброєнь значною мірою визначається не характером продукту, а тим, хто є кінцевим споживачем. Угоди на чорному ринку зброї є підпільною діяльністю, де значна частина витрат пов'язана з таємним характером таких угод, а зворотний потік грошових коштів проходить процес легалізації. Різкому збільшення попиту на нелегальному ринку зброї сприяють також політична нестабільність і пов'язані з нею збройні конфлікти. Незаконний обсяг продажу зброї зріс в результаті етнічних, релігійних і націоналістичних спалахів, які в деяких випадках переросли у відкриту війну в таких регіонах, як Балканський півострів, Україна, Росія, Кавказ, Східна і Західна Африка і Західна Азія.

УНП ООН провело найбільш повний збір даних про незаконний обіг вогнепальної зброї, зібравши деталі з відповідей на запитальник дослідження і з інших джерел в 81 країнах за 2016-2017 роки. Пістолети - найпоширеніший вид вогнепальної зброї в світі. Однак ця тенденція значною мірою визначається географічним фактором. Північна і Південна Америки є регіоном в якому зареєстровано найбільшу кількість вилученої вогнепальної зброї в цілому. Пістолети склали більше 50 відсотків всієї вогнепальної зброї, вилученої в регіоні за звітний період. В Африці і Азії дробовики були найбільш помітним типом зброї. Гвинтівки (рушниці) були основним видом вогнепальної зброї, вилученої в Океанії, а в Європі розподіл між пістолетами, гвинтівками і дробовиками був більш рівномірним. Однак, багато країн в Африці і Азії мають слабкий потенціал перехоплювати і враховувати незаконний оборот вогнепальної зброї, що може призводити до заниження відомостей про деякі види вогнепальної зброї. Крім того, загальні цифри, що повідомляються країнами, включають вилучення, які не пов'язані безпосередньо з оборотом. Більшість вилучень вогнепальної зброї здійснюється на національних територіях; вилучення на кордонах в середньому становлять менше 10 відсотків усіх перехоплень. Судячи по маршрутах вилученої вогнепальної зброї, потоки транснаціонального незаконного обігу зброї в основному зосереджені всередині континентів. Північна Америка відіграє значну роль як субрегіон поставки для інших субрегіонів, особливо Південної і Центральної Америки, а також Західної Азії. Північна Америка, Європа і Західна Азія разом склали практично всі відправні точки торгівлі зброєю в 2016-17 рр. На Центральну і Південну Америку разом із Західною Азією припадала доставка більше 80 відсотків зброї. Ці основні райони призначення відомі високим рівнем злочинного насильства або наявністю військових конфліктів і це показує зв'язок між незаконним обігом вогнепальної зброї та насильницькою смертю. Вартість покупки вогнепальної зброї на незаконному ринку зазвичай буває значно вище, ніж в законній сфері, відображаючи додаткові ризики і спекуляцію, пов'язані з чорним ринком. Однак є й винятки. У Латинській Америці і, наприклад, в країнах Карибського басейну ціни на незаконні пістолети були нижчі за ціни на законні. Це говорить про достатню доступність пістолетів на незаконному ринку. Дані про ціни з Європи вказують на Західні Балкани як на потенційне незаконне джерело вогнепальної зброї, особливо штурмові гвинтівки. Така зброя була набагато дешевше на Західних Балканах, ніж в іншій частині Європи. Незаконне виготовлення, переобладнання, реактивація неробочого та збирання вогнепальної зброї також присутній в деяких європейських країнах відображаючи національні механізми контролю, які роблять доступ до вогнепальної зброї на законних підставах важким. Модифікація зброї може також служити потребам злочинців використовувати зброю поменше або потужнішу.

dfgdf

В Африці найбільшу кількість вилученої зброї було зареєстровано в Анголі і Кенії. Крім поширеності гвинтівок в цілому, помітні обсяги автоматів були вилучені в Тунісі і пістолетів-кулеметів в Бурунді. У Центральноафриканській Республіці, крім різної зброї, такої як гранати, кустарна зброя і гармати, вилучена зброя були переважно гвинтівки і автомати. Проте, видається, що багато країн в Африці і Азії мають слабкий потенціал перехоплювати і реєструвати незаконний обіг вогнепальної зброї, що може призводити до заниження звітності за деякими видами вогнепальної зброї. У Латинській Америці і Карибському басейні про найбільшій кількості вилучення зброї повідомили Колумбія і Аргентина. Однак були відсутні вичерпні дані по Бразилії. Частка вилучених гвинтівок в Мексиці була значно вище, ніж в інших країнах Латинської Америки і Карибського басейну. Серед усіх регіонів види зброї, вилучені в Європі, були найрізноманітнішими. Серед зброї, яку можна чітко віднести до вогнепальної зброї, на пістолети доводилося в середньому 35 відсотків вилучень, за якими слідували гвинтівки (27 відсотків), дробовики (22 відсотки) і револьвери (11 відсотків), все інше доводиться на автомати і кулемети (4,5 відсотка). Крім того, в середньому в Європі було зареєстровано найбільшу кількість різних видів зброї - це може бути пов'язано з переробкою та іншими формами імпровізації як способами отримання незаконної вогнепальної зброї. В Азії та Океанії охоплення було досить обмеженим. Кількість вилученої зброї було дуже високим в Австралії, але це включало вилучення адміністративного характеру. Відносна важливість рушниць була такою ж, як в Африці, з відносно високою часткою цього виду зброї, зареєстрованої в країнах сусідах: Казахстані, Киргизстані і Таджикистані, а також в Лівані.

«Даркнет» за останні роки став новим засобом для обігу незаконної зброї, що вже є на чорному ринку, а також потенційним джерелом постачання зброї, що легально перебуває у власності. Незважаючи на те, що торгівля зброєю невелика за обсягом порівняно з іншими товарами, якими торгують через Інтернет, її потенційний вплив на міжнародну безпеку є значним. Незважаючи на зусилля, спрямовані на регулювання вогнепальної зброї, для зловмисників-підприємців існує безліч шляхів обходу контролю та торгівлі зброєю через міжнародні кордони. Це питання виявилось особливо актуальним для безпеки ЄС, незважаючи на жорсткі заходи контролю над вогнепальною зброєю. Одним із можливих шляхів є „темна павутина”, на якій розміщено безліч різних чорних онлайн-ринків, що сприяють продажу вогнепальної зброї, зброї, вибухівки та заборонених цифрових матеріалів. Роль темної павутини зросла після Мюнхенської стрілянини 2016 року, де терорист-одиночка використовував зброю, придбанучерез мережу «Даркнет». RAND Europe та Університет Манчестера у Великобританії спільно провели дослідження на замовлення Ради економічних та соціальних досліджень за допомогою програми "Партнерство з питань конфліктів, злочинності та безпеки"з метою дослідити поширення незаконної вогнепальної зброї через мережу Интернет. У висновках було зазначено, що мережа «Даркнет» збільшує доступність більш ефективної, новішої вогнепальної зброї за ту саму або нижчу ціну, ніж та, що була б доступна на вулиці на чорному ринку. США є найпоширенішою країною-джерелом зброї, що продається в «темній» мережі. Майже 60% вогнепальної зброї пов'язані з продуктами, що походять із США. Далі йде низка європейських країн, на частку яких припадає приблизно 25%, тоді як невизначені місця походження складають приблизно 12%. Однак Європа представляє найбільший ринок торгівлі зброєю , приносячи доходи, які приблизно в п'ять разів перевищують США. Переліки вогнепальної зброї (42%) були найпоширенішими в мережі, за ними йшли цифрові товари, пов’язані зі зброєю (27%), та інші, включаючи боєприпаси (22%). Пістолети були найбільш часто перерахованою вогнепальною зброєю (84%), гвинтівки (10%), пістолети-кулемети (6%). Торгівля цифровими товарами, пов’язаними зі зброєю, створює додаткові складні завдання. Ці вироби часто є посібниками, що містять навчальні посібники з широкого спектра незаконних дій, починаючи від перетворення небойової зброї до повного виготовлення саморобних рушниць та вибухівки, а також містять моделі, які можна перетворити на повністю працюючу вогнепальну зброю завдяки 3D-друку.

Загальна вартість торгівлі зброєю в «Даркнеті», заснованою на 12 криптомаркетах, проаналізованих у дослідженні, становить приблизно 80 000 доларів на місяць, а вогнепальна зброя приносить майже 90% всіх доходів. Оцінки вартості та обсягу торгівлі зброєю в «темній» павутині можуть включати певний відсоток підроблених списків або транзакцій, особливо серед продавців вогнепальної зброї. Однак складно встановити ступінь шахрайства в темній павутині. Згідно авторів дослідження, вона навряд чи може бути методом для розпалювання конфліктів, оскільки зброя не постачається в досить великих масштабах через потенційні обмеження інфраструктури та послуг у зоні конфлікту. З іншого боку, мережа «Даркнет» може стати платформою вибору для окремих людей (наприклад, терористів-одинаків-вовків) або невеликих груп (наприклад, банди) для отримання зброї та боєприпасів за завісою анонімності. Крім того, «темна» павутина може використовуватися вразливими та фіксованими особами для придбання вогнепальної зброї. Вид такої нелегальної торгівлі зброєю представляє нові проблеми для правоохоронних органів. Ці виклики значною мірою пов'язані з анонімністю людей, які використовують дану мережу для придбання зброї.

Оцінити масштаб чорного ринку зброї в Україні ніхто не береться - через відсутність методики. Глава Української асоціації власників зброї (УАВО) Г. Учайкін впевнений, що купити зброю на чорному ринку можна так само легко, як придбати наркотики або домовитися з повією. це може скласти деякі труднощі, але при бажанні таке придбання не становитиме особливих проблем. Згідно з результатами дослідження швейцарської компанії Small Arms Survey, яке проводилося під егідою ООН, станом на 2007 рік було близько 3,1 мільйона одиниць нелегальної зброї. Головною причиною стрибка на «чорному ринку», є конфлікт на Донбасі, який зробив зброю доступною не тільки для безпосередніх учасників бойових дій, але і для тих, хто хоче перепродати його в мирних регіонах. Сприяє цьому також і не систематичність правоохоронних органів по збору даних - до сих пір не поставило на облік всієї зброї, яка дісталася у спадок від Радянського Союзу. Підрахувати точну кількість зброї в МВС не беруться, але про насиченість ринку, вказує заступник начальника департаменту карного розшуку МВС України С. Редька, вказуючи на різке падіння цін на нелегальну зброю. До початку операції в Донбасі автомат Калашникова можна було придбати за три тисячі доларів. Після - за тисячу. А в зоні конфлікту вартість найпоширенішою в світі моделі стрілецької зброї досягає 100 доларів. На думку експерта Празького інституту досліджень в сфері безпеки Петра Спіймана, переправляти зброю через західну український кордон після зміни влади в Києві стало навіть складніше, ніж до Майдану. Але ці ускладнення компенсує зростання попиту на чорному ринку Європи через зусиль Брюсселя, спрямованих на обмеження обороту легального зброї.

У країнах з традиційно ліберальним ставленням до вогнепальної зброї більш жорсткі правила призводять до того, що бажаючі придбати зброю починають придивлятися до можливості озброїтися в обхід закону. І перенасичений український «чорний ринок» готовий задовольнити потреби таких клієнтів. За весь 2019 рік, за даними ГПУ, як незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами і вибуховими речовинами були кваліфіковані 6204 правопорушення. З них лише близько 100 випадків припадають на власників офіційно зареєстрованої мисливської зброї. При цьому ,методика обліку правопорушень, що використовується Генпрокуратурою з використанням вогнепальної зброї та вибухових речовин не дає повної картини. У 2017 році Антитерористичний центр при СБУ ввів обмеження на ввіз і вивіз особистої зброї на територію Операції об'єднаних сил. Перевірки на КПП посилилися і вдалося зменшити кількість ввезення нелегальних стволів з території ОРДЛО. У 2018 році головний військовий прокурор України оприлюднив кількість незареєстрованої вогнепальної зброї, що знаходиться на руках у українців, - 400 тисяч одиниць. У місцевій пресі зустрічаються дані в три і навіть п'ять мільйонів одиниць. Тим часом, за даними МВС, в 2018 році українці добровільно здали владі 5000 одиниць зброї, а за 11 місяців 2019 го - 16 тисяч.

greg

Нелегальна міграція та торгівля «живим товаром»

Проблеми міграції носять багатоаспектний характер, а тому залучають увагу дослідників різних галузей знань: істориків, соціологів, філософів, політологів, демографів, кримінологів. Міграція населення притаманна суспільству в будь-який період його розвитку. Люди ніколи не були прив'язані до якогось певного місця проживання. Вони переміщалися (мігрували) в пошуках найбільш зручних і вигідних місць проживання. Міграція носила то стихійний характер, то її намагалися організувати і спланувати, а були випадки, коли маси людей переміщалися насильницьким чином. Незаконна міграція являє собою одну з форм територіального переміщення населення, специфіка якого полягає в тому, що в процесі такого переміщення, а також перебування мігрантів (іноземних громадян та осіб без громадянства) в приймаючій державі порушуються норми міжнародного і національного законодавства відповідних країн. Незаконна міграція відповідно до міжнародних документів проявляється в двох видах діянь. Перше - незаконне ввезення мігрантів - означає забезпечення з метою одержання, прямо або побічно, будь-якої фінансової або іншої матеріальної вигоди, незаконного в'їзду в будь-яку державу будь-якої особи, яка не є її громадянином або не проживає постійно на його території. Друге - незаконний в'їзд – означає перетин кордонів без дотримання необхідних вимог для законного в'їзду в державу. Нелегальне переправлення мігрантів має характерні відміні ознаки. Воно здійснюється в переважній більшості при наявності посередника, який організовує перетин кордону. Причому не завжди такий посередник пов'язаний з організованою злочинністю. У дослідженнях нелегальної міграції і, зокрема, нелегальної переправки мігрантів, наголошується, що прибуток виходить з тих коштів, які нелегальний мігрант платить посереднику за перевезення (переправлення). Боргова кабала майже не практикується. Якщо ж вона виникає, з'являються грошові вимоги до нелегального мігранта, які, в свою чергу, можуть перетворитися в експлуатацію останнього. При незаконному переправленні мігрантів перетин кордонів держави здійснюється нелегальним (в обхід прикордонного контролю) або напівлегальним шляхом. «Напівлегальні мігранти» прибувають в країну зовні на законних підставах, але залишаються на нелегальному становищі (неправдиво вказані мета приїзду, термін і т.п.). Вчені, що спеціалізуються на дослідженнях незаконної міграції, серед характерних ознак даного явища називають також: залучення посередника, який займається нелегальним переправленням мігрантів; надійне укриття в пунктах пропуску; перетин кордону з супроводом; влаштування на роботу в країні призначення; в'їзд або перебування є незаконним; добровільність переміщення людей. Точна кількість нелегальних іммігрантів в світі нині нікому невідомо. За очевидних причин, нелегали не потрапляють в державну статистику, тому аналітичні центри змушені вдаватися до приблизними підрахунками і оцінками ситуації. Переважна більшість мігрантів, які незаконно перевезені з Африканського Рогу на Південь Африки використовували сухопутні шляхи. В останні роки, серед близько 400 опитаних мігрантів близько 10 відсотків подорожували повітряним транспортом, тоді як лише 1 відсоток на човні. Заходи щодо посилення або зменшення прикордонного контролю із подальшим збільшенням або зменшенням ризиків виявлення контрабандних мігрантів, якщо їх приймати самостійно, як правило, призводять до швидкого шляху переміщення, а не зміни загальної кількості незаконних мігрантів. Більш жорсткі заходи прикордонного контролю часто збільшують ризики для мігрантів та надають більше можливості отримання прибутку для контрабандистів. Наприклад, протягом періоду 2009-2015 рр. значна частина зареєстрованої незаконної діяльності між Туреччиною та Росією і Європейським Союзом перейшла від сухопутних шляхів до морських, у відповідь на посилення контролю на різних кордонах.

Хоча маршрути можуть змінюватися, контрабандні вузли, де попит і пропозиція послуг відповідно,відзначаються стабільністю. Центри є ключовими для перевезення незаконних мігрантів. Вони служать місцями зустрічей, де різні шляхи сходяться і домовляються про подальші маршрути. Часто місцями контрабандних центрів є столиці або великі міста, хоча вони можуть бути і віддаленими містами де велика частина економічної діяльності пов’язана з мігрантами. Як правило, контрабандні мережі не задіяні в формах великої транснаціональної організованої злочинності. Проте, в деяких частинах світу контрабандні мережі мають зв’язки з великими злочинними організаціями, які здійснюють більш жорстокий контроль. вони повинні платити за "право" на безпечний проїзд мігрантів, наприклад, уздовж кордону між США і Мексикою. В інших випадках контрабандисти можуть здати мігрантів до груп для вимагання викупу, пограбування чи іншої експлуатації. Багато контрабандних мереж вживають систематичну корупцію на більшості рівнів; від дрібної корупції на індивідуальному кордоні до корупції на вищих рівнях влади. В даний час найбільш прибутковими і масовими є контрабандні проходи за участю морських переправ - через Середземне море до південної Європа, від Африканського Рогу до Аравійського півострова і через Андаманське море до Південно-Східної Азії. Менш прибутковими є незаконний перевіз на морі до Австралії з Південно-Східної Азії.

erfer

Багато контрабандних маршрутів використовують не один вид перевезення. Часто мігрантів переправляють комбінованими маршрутами суходолом, морем або повітрям. Шлях з Африканського Рогу на Близький Схід вимагають перехід суходолом до Джибуті або Сомалі, морем до Ємена і знову наземним транспортом до інших країн Аравії. Потім мігрантів, часто за сприяння контрабандистів, переправляють через море до Греції вздовж Східно-Середземноморського маршруту, а потім вони продовжують рух по вздовж маршруту Західних Балкан (часто з контрабандистами). Контрабандисти надають мігрантам списки контактів по кожному маршруту. Як тільки їм вдалося перетнути один кордон, мігранти можуть отримати вказівку переїхати до певного місця та зв’язатися з конкретною особою, яка сприятиме переходу наступного кордону. Це триває доти, доки не буде досягнуто кінцевого пункту призначення. Злочинні організації, що діють таким чином здатні відносно швидко пересувати людей. Наприклад, опитування показали, що контрабандисти можуть пересувати мігрантів з Південної Азії через Західну Азію та в Грецію вздовж східносередземноморського маршруту приблизно через 15-20 днів. Громадянство мігрантів також може визначати тип подорожі. Для мігрантів, які не шукають притулку, контрабандисти організовують маршрути подорожей та місця посадки з меншим контролем прикордонних служб. Для мігрантів, які планують сховатися у пункті призначення, використовують коротші маршрути з найшвидшим проходом, щоб уникнути виявлення. В останніх випадках контрабандисти можуть висадити мігрантів на морському узбережжі і повернутися до попередньої точки виїзду. Проблема незаконної міграції також полягає в тому, що достеменно неможливо оцінити кількість ймовірних смертей мігрантів під час транспортування і переходів. Так за даними МОЗКМ, частина мігрантів гине внаслідок дії прикордонних служб, правоохоронних органів та діями самих злочинних угрупувань під час переходу. Одним з найнебезпечніших шляхів що активно використовується для незаконної міграції з країн Африки, знаходиться на півдні від Сахари, і простягається до Північної Африки та Європи. На додаток до суворості сухопутних подорожей через напівзасушливу територію Сахель і пустелю Сахара,одночасно з без турботливим ставленням контрабандистів до здоров'я та життя мігрантів, робить подорож ще більш ризикованою. Мігранти регулярно перевозяться через територію пустелі в перевантажених вантажівках або пікапах, часто на високій швидкості і при недостатній кількості їжі та води. Вантажівки та пікапи не рідко ламаються, а пасажирів, які захворіли, кидають у пустелі напризволяще. Протягом своїх подорожей мігранти часто вразливі до насильства та пограбування. За даними дослідження, близько 65 відсотків опитаних сомалійців уздовж контрабандного шляху до Південної Африки були побиті або пограбовані принаймні один раз під час їх подорожі до Південної Африки. Подібні ризики зафіксовано майже за всіма маршрутами. Форма насильства, про яку часто повідомляють, - яка в кінцевому підсумку може призвести до смерті – це вимагання для викупу. Ця практика була задокументована уздовж багатьох різних контрабандних шляхів, особливо присутня вздовж маршрутів від Південної до Північної Америки, та вздовж маршрутів з Південно-Західної Азії до Європи. Проте заручників контрабандисти частіше здають до злочинних груп при перетині кордону або продають мігрантів вже як «живий товар» у місця прибуття основних транзитних вузлів. Нагальна потреба у фінансових ресурсах можуть зробити їх уразливими до обману. Ті, хто заплатив за поїздку наперед - як один пакет від місця походження до пункту призначення - також є ризик стати експлуатованим. Неповнолітні без супроводу та молоді мігранти, зокрема, часто відчувають тиск на рідних з вимогою повернення «інвестицій», зроблені їхніми сім'ями для оплати контрабандистам для подорожі, і цей тиск може призвести до роботи в експлуататорських умовах. У деяких випадках, діти також стають жертвами сексуальної експлуатації або беруть участь у незаконній діяльності, такі як продаж наркотиків. Соціальні мережі також використовуються для просування послуг контрабанди. Це часто робиться шляхом розміщення оголошень у Facebook або інших форумах, які зазвичай використовуються мігранти для обміну думками та досвідом. На своїх постах представники злочинних угруповань представляють свої пропозиції, часто вставляючи привабливі зображення. Вони підкреслюють способи оплати; наприклад, оплата після надання необхідної візи. Вони також можуть попросити потенційних клієнтів зв'язатися з ними безпосередньо через широкий спектр послуг обміну повідомленнями, деякі з яких також пропонують перевагу анонімності. Можна знайти різні «туристичні пакети» - від круїзів до рейсів. Зазвичай рекламується «гарантована віза» у країну призначення, а також паспорти чи будь-які інші проїзні документи. Продаючи свої послуги, контрабандисти часто обманюють мігрантів та спрямовують рух нелегальної міграції або далеко від певних країн транзиту та призначення. на деяких сторінках у Facebook зловмисники роблять вигляд, що працюють для установ Європейського Союзу, яким доручено організувати безпечний прохід до Європи морем. Також було виявлено, представники певних синдикатів що орієнтовані на афганських мігрантів виступають як "юридичні радники" безпечних притулків для мігрантів соціальних мережах.

Наприклад, в 2000 році в США три агентства, які професійно займаються цим питанням, зробили три різних дослідження. За заявою Міністерства Національної Безпеки , в США знаходяться 7 млн. нелегалів; Бюро Перепису Населення США дала оцінку в 8 млн .; Інститут урбаністики прийшов до висновку, що нелегалів у США налічувалося не більше 5-6 млн. За даними ООН, в кінці 2005 - початку 2006 р в світі проживало 190-200 млн. мігрантів - людей, які жили за межами своїх рідних країн упродовж як мінімум року. Нелегали перебираються не тільки в «багаті» країни. Серед держав світу, в яких найбільш велика чисельність людей без документів - Мексика, Аргентина, Єгипет, Індія, Туреччина. Деякі з цих держав залучають нелегалів економічними можливостями, інші - пасивністю влади, треті виступають в якості «перевалочних пунктів». Наприклад, Грузія, Росія, Україна, Білорусь стикається з напливом вихідців з Азії, які намагаються перебратися в Європу. Бізнес по доставці нелегальних мігрантів дуже ризикований, але, в той же час, вкрай прибутковий і не поступається за прибутковістю контрабанді наркотиків і зброї. В світі створена і працює розгалужена мережа компаній і фірм, що займаються цим промислом. Плата за нелегальну імміграцію досягає 30 тис. Дол. в залежності від країни призначення, дальності маршруту. За даними Міжнародної організації з міграції, від однієї лише нелегального переправлення мігрантів злочинні організації отримують до 3,5 млрд. дол. США прибутку. Дані Інтерполу показують, що нелегальні перевізники людей у всьому світі заробляють більше 30 млрд. доларі щорічно. Згідно інших даних за період 2014-2016 в Європу було перевезено нелегальними шляхами тільки морем до 150 тис. мігрантів з Близького Сходу та Африки. У США кількість незаконних мігрантів кожен рік зростає до 20 тис. і якщо за період 2010 року офіційна статистика фіксувала чисельність 61 тис то у 2016 році вже подавали цифру 151 тис. Згідно даних ООН, понад 660 тис. нелегалів щороку в'їжджають до Таїланду із сусідніх країн, і, на основі польових досліджень, більше ніж 80 відсотків з них користувалися допомогою контрабандистів. Це вказує на те, що близько 550 000 мігрантів вивозяться в Таїланд щороку. Виходячи з дослідження, в 2010 році, нелегальною міграцією було зароблено близько 192 млн. доларів США. Інший прибутковий шлях контрабанди веде мігрантів і біженців з Південно-Західної Азії до Туреччини. Деякі з них продовжують подорож до Західної Європи уздовж східно-середземноморського шляху, а деякі поселяються в Туреччині. Маршрут використовується для перевезення південно-західних азіатів, переважно мігрантів та біженців з Афганістану, Пакистану та Ірану, і в меншій мірі Іраку. Як показала офіційна статистика у 2016 році близько 162 тис. мігрантів та біженців переправляли по сухопутному шляху від Південно-Західної Азії до Туреччини, них 13 тис були пакистанцями, 15 тис. іранцями і щонайменше до 20 тис з Афганістану. Загальна сума які отримали злочинні організацію за перевезення нелегалів більше 300 мільйонів дол.. В 2020 році Туреччина оголосила про відкриття кордону з ЄС для нелегальних мігрантів через нездатність впоратися з новою хвилею мігрантів з Сирії. Після цього тисячі нелегалів ринули до кордону з Грецією.

Негативні наслідки нелегальної міграції проявляється і в слабкому соціальному захисті нелегалів або взагалі її відсутність. Багато хто живе в поганих умовах, непристосованих приміщеннях, гуртожитках, що негативно позначається на їх здоров'я. Серед них вище захворюваність різними інфекційними хворобами, в тому числі на туберкульоз, СНІД. Умови і режим роботи призводять до психічних і фізичних навантажень, нервового перенапруження. Нелегальні мігранти знаходяться під постійним страхом бути затриманими, втратити роботу, бути висланими з країни. Нелегальна міграція живить тіньову економіку. Значна частина підприємств, що залучають іноземних громадян для роботи, використовують нелегальних мігрантів, які часто працюють в підпільних фірмах або в фірмах-однодневок з нульовим балансом. Так, згідно з даними одного дослідження в тіньовому секторі російської економіки зайнято 8,2 млн. чоловік, половина з яких – нелегальні мігранти. За іншими даними 9 з 10 мігрантів зайняті в тіньовій економіці. Питома вага нелегалів коливається від 50% до 90% від кількості всіх трудових мігрантів. Таким чином, нелегальна міграція виступає в якості фактора розвитку тіньової економіки, «тіньового ринку» праці і, як наслідок, детермінує економічну злочинність.

Речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко повідомив BBC News Україна, що за 2018 рік в Україні затримали 3 286 незаконних мігрантів. З них 1 130 хотіли незаконно перетнути кордон, а понад дві тисячі порушили правила перебування в Україні. До останньої групи переважно входять громадяни сусідніх держав. У 2018 році це були 1 480 громадян Молдови, 150 громадян Росії та 100 громадян Болгарії. За 9 місяців 2019 року (станом на 30 вересня) в Україні затримали 2 060 незаконних мігрантів, з них 830 за спробу незаконного перетину кордону, понад тисячу - за порушення правил перебування. Серед тих, хто порушив правила перебування в Україні знову переважали громадяни Молдови - 681 людина, кілька десятків затриманих порушників - з Туреччини та Росії.

З огляду на те, що незаконна міграція та торгівля людьми нерідко взаємопов'язані між собою, все ж необхідно розглядати їх як суміжні, але відмінні один від друга кримінологічні явища. Так, якщо незаконна міграція є переміщення на територію держави громадян іншої держави всупереч встановленим правилам і вимогам, то торгівля людьми визначається як використання різних форм примусу для експлуатації людини в сексуальній сфері, в сфері примусової праці або послуг. У ст. 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» торгівля людьми визначається як здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, вразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнається злочином. Торгівля людьми, за оцінками експертів ООН, вважається третьою за прибутковістю сферою діяльності організованої злочинності, особливо в частині її транснаціональної складової, поряд з торгівлею зброєю і наркотиками. Центр ООН з міжнародного попередження злочинів вважає, що щорічно світовий ринок торгівлі людьми дає 12 мільярдів доларів прибутку. Через її злочинну та приховану природу і і вплив на економіку, в якій жертви торгівлі людьми змушені працювати, точна статистика масштабів проблеми є неможливою, а наявні статистичні дані можуть бути ненадійними. Проблему отримання достовірних статистичних даних ускладнює той факт, що жертви рідко повідомляють про своє соціальне становище і часто не бажають співпрацювати з представниками правоохоронних органів, якщо їх ідентифікують та врятують. Це пов’язано з низкою причин. Страх репресій з боку торговців людьми, відсутність довіри до влади, переконання, що влада не може чи не хоче допомогти, неприйняття їх їхніми сім'ями та відсутність можливостей у своїх рідних країнах змушують багатьох жінок відмовлятися співпрацювати з провладними структурами країн призначення. Жертви можуть не вважати себе експлуатованими, особливо якщо вони закохані у свого торговця / сутенера або, незважаючи на експлуатацію, якщо вони заробляють більше, ніж могли б у своїй країні. Поліція може фіксувати `` передбачуваних '' жертв торгівлі людьми на основі кількості `` порятунків '' тих, хто знайшов роботу в барах, публічних будинках, масажних кабінетах салонах, фермах, на фабриках або як домашні слуги. Служби імміграції можуть реєструвати випадки торгівлі людьми на підставі перехоплень - кількості осіб, яких спіймали при спробі незаконного виїзду або в'їзду в країну призначення (або без належної документації, або з підробленими документами).

Торгівля людьми не визнає державних кордонів, вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною для народів, що живуть в мирних умовах, так і втягнутих у воєнні конфлікти. В аспекті торгівлі людьми глобальне значення на сьогоднішній день набуває саме торгівля жінками, так як вивіз їх на світові ринки секс-індустрії є найбільш поширеною формою цього злочину. Будучи пов'язаною з секс-індустрією і які стоять за нею фінансовими махінаціями, торгівля людьми, перетворюючи людину в раба, надає згубний вплив на розвиток всього суспільства. Виділяють кілька основних напрямків еволюції визначення «торгівлі людьми », які відображають на той час рівень їх трактування. Послідовно ці зміни полягали в переході: від фізичної вербування (звідництва) до отримання комерційної вигоди від експлуатації проституції; від примусу до «згоди» і знову до примусу й обману; від «торгівлі жінками» до «контрабанди (торгівлі) людьми» і «нелегального переправлення мігрантів»; від протекціоністських поглядів до захисту прав людини-жертви торгівлі; від «проституції» до більш широкого діапазону неофіційної та неврегульованої праці. Сексуальна експлуатація лише одна із форм експлуатації та примусової праці, якій піддаються жертви торгівлі людьми. Жертви, що потрапили в ситуацію примусової праці, особливо у віддалених районах, є більш відокремленими. Вони змушені працювати у домашньому або в сільськогосподарському господарстві, часто бувають поодинокими і не мають контакту. За даними Міністерства юстиції США, операції, пов'язані з торгівлею людьми з метою експлуатації праці, як правило, залишаються непоміченими або можуть діяти довше, ніж торгівля людьми у секс-ідустрії, перш ніж їх зможуть знайти та визволити. В середньому операції з торгівлі людьми у секс-ідустрії можуть тривати приблизно від одного до двох з половиною років, тоді як у інших сферах примусової праці зазвичай тривали від чотирьох з половиною до шести з половиною років.

dfgdf

Міжнародна організація з міграції (МОМ) веде базу даних про жертв торгівлі людьми, яка охоплює понад 80 національностей та 90 країн призначення. У базі даних МОМ жертвами є, як правило, молоді самотні жінки: менше 19 відсотків опитаних жертв - чоловіки, більшість - від 18 25 (56,9 відсотка) та понад 74 відсотки у віці до 25 років. Більше половини (55 відсотків) - самотні, розлучені, або овдовілі; лише 8 відсотків були одруженими. У деяких країнах традиційні практики сприяють торгівлі жінками та дівчатами. Існують особливі фактори, що стимулюють їх шукати різних життєвих шляхів і як наслідок потрапляння у рабство. У багатьох суспільствах дівчат цінують менше, ніж хлопців. Звичай раннього та домовленого шлюбу молодих дівчат, особливо зі старшим чоловіком, можна розглядати як спосіб подолання бідності її сім'ї. В інших країнах діти жіночої статі розглядаються як економічну відповідальність, коли сім'я повинна видати придане нареченому після шлюбу. Крім того, у багатьох країнах Африки та Півдня є попит на молодих незайманих дівчат, як екзотичний «товар».

Важливим етапом в становленні концепції торгівлі людьми стала Всесвітня конференція з прав людини, яка проходила у Відні в 1993 році, коли вперше насильство над жінками було визнано порушенням прав людини. Саме з позицій захисту прав людини в останні роки розроблявся ряд міжнародних документів по боротьбі з торгівлею людьми. Це, Гаазька міністерська декларація (1997 г.), Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000), Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію 2000 р Брюссельська декларація (2002 г.), Європейська Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми (2005 рік) і ін., в яких підкреслюється, що торгівля людьми - це порушення людських прав. Європейська Конвенція про заходи проти торгівлі людьми від 2005 р розглядає «торгівлю людьми» як найм, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб, шляхом загрози або застосування сили чи інших форм примусу, насильницького викрадення, обману, шахрайства, зловживання владою або беззахисним станом або давання або отримання плати або вигоди для досягнення згоди особи, яке має владу над іншою особою, з метою експлуатації. Загальною ознакою злочинів - торгівля людьми, є застосування сили, обману або примусу для експлуатації людини з метою отримання прибутку. Жертва може піддаватися трудової експлуатації, сексуальної експлуатації або того й іншому одночасно.

За оцінками Міжнародної організації праці, у 2016 році 28,7 мільйона жінок і дівчат у всьому світі стали жертвами примусової праці, боргової кабали, примусових шлюбів, сучасного рабства і торгівлі «живим товаром». Більшість торговців людьми становлять чоловіки. У період з 2017 по 2018 рік у більш ніж 110 країнах світу було виявлено 74 514 осіб, що стали жертвами торгівлі людьми. Головними факторами, що дозволяють контрабандистам заманювати в свої мережі жінок і дівчаток, експерти називають злидні і нерівність. Жінки частіше, ніж чоловіки, виконують низькооплачувану роботу, в тому числі - в неформальному секторі.

Організована злочинність, пов'язана з торгівлею людьми існує під виглядом комерційних структур, різного роду підприємств і установ, бюро добрих послуг, нічних клубів, туристичних агентств, фірм по працевлаштування, шлюбних агентств, а їх представники беруть активну участь в торгівлі людьми. Злочинні угруповання організують канал по доставці людей на територію будь-якої держави, отримуючи дохід у вигляді плати за таке вивезення-ввезення. У кримінологічному розумінні ролі в організованій групі чітко розподіляються з виділенням організаторів, вербувальників (безпосередніх виконавців торгівлі - продавців, які супроводжують «жертву» за кордон, а також в межах конкретної країни), зв'язкових та посередників. Функції організатора полягають в загальному керівництві групою, фінансової підтримки членів групи, зв'язку з корумпованими чиновниками з приводу приховування від соціального контролю злочинної діяльності, захисту від кримінального переслідування учасників групи в разі її викриття. Організатор також забезпечує ефективне використання і розподіл між учасниками прибутків від злочинної діяльності, налагоджує контакти з іншими злочинними організаціями як на внутрішньому, так і міжнародному рівнях, планує злочинну діяльність групи і розробляє заходи протидії правоохоронним структурам, контролює діяльність учасників і розподіляє між ними ролі і функції. Діяльність вербувальника полягає в пошуку жертв для подальшого їх продажу. У більшості випадків вербування здійснюється шляхом обману або зловживання довірою. Потенційній жертві надають спочатку недостовірну інформацію про характер і умови майбутньої реальної чи уявної роботи, залучають забезпеченим життям, високим заробітком, легким отриманням доходу, показують вигідність такої угоди, прикрашаючи або применшуючи їх майбутні трудові обов'язки, для переконливості наводять приклади вдалого працевлаштування або шлюбу інших людей. Вербувальник може займатися організацією перетину кордону і передачі жертви: сприяння в отримання офіційних документів або постачання підробленими, надання тимчасового житла та ін. Головним для вербувальника є процес налагодження контактів з майбутніми «жертвами» і, як показує практика, за час надання послуг між вербувальником і жертвою формуються тісні зв'язки. Торговець людьми незаконно перевозить жінку та змушує її займатися проституцією, або передає її комусь іншому, хто сприяє її незаконному в'їзду в країну призначення. У цей момент молода жінка продається власникові борделя, який змушує її займатися проституцією і, отримавши прибуток, може продати її іншому власнику.

На етапі транспортування жертви утримуватимуться в тому ж місті чи селі або будуть переміщуватися в межах своєї країни. Жертви міжнародної торгівлі людьми перевозяться через кордони, збільшуючи можливість того, що для сприяння цій діяльності необхідні підроблені документи або корупція державних службовців. На етапі транспортування для збереження контролю над жертвами може застосовуватися насильство. Дослідження, проведені UNICRI в Нігерії та на Філіппінах дають дві абсолютно різні практики торгівлі людьми. Більшість жертв торгівлі людьми з Філіппін подорожували повітряним транспортом і прибувають до місця призначення за кілька годин. Під час транспортної фази жертви іноді розміщувались у готелях. Їх експлуатація розпочинялася лише після прибуття в країну призначення. Картина, яка вимальовується з Нігерії, зовсім інша. У дослідженні зазначено, що жінок та молодих дівчат, яких переправляли з Нігерії до Італії починають експлуатувати на початку ще в Лагосі де торговці людьми тримають жертв до двох тижнів. Під час транспортування, особливо по суші, жертви також піддаються сексуальній експлуатації, деякі жертви в кінцевому підсумку вагітніють. Багатьом жертвам під час подорожі доводиться займатися проституцією, щоб вижити.

Торгівля дітьми приймає різні форми і нагадує схеми вербування, що використовуються серед дорослих. У справах хлопців-підлітків, яких вивозили до Італії з Габону та Сенегалу були причетні організації мафіозного типу. Ці організації вербують хлопців у країнах їх походження шляхом погроз або обману, потім транспортують на човні або з фальшивими проїзними документами на літаку до Італії. Опинившись в Італії, хлопчиків змушували незаконно торгувати наркотиками на вулицях або перевозити, тріск, кокаїн та героїн. Вони перебували під постійним контролем торговців людьми і піддаються загрозам насильства. Відомо, що торговці людьми спотворюють пальці жертв хімічними речовинами, щоб уникнути ідентифікаціїз боку поліції на основі розпізнавання відбитків пальців. Торгівля молодими хлопцями для сексуальної експлуатації - це нова модель, яка була виявлена в країнах від Афганістану до Великобританії, від Пакистану до Домініканської Республіки та за її межами. Сексуальна експлуатація часто пов’язана з дитячим сексуальним туризмом у таких країнах, як Домініканська Республіка, Мексика, Шрі-Ланка чи Таїланд. Державний департамент США повідомляє, що хлопчики, які займаються проституцією, стають дедалі більшою проблемою в Гані та Гамбії. Міжнародна програма МОП з ліквідації дитячої праці (ILO-IPEC) підраховує, що у світі продається 1 200 000 дітей. Схема торгівлі дітьми залежить від регіону, хоча комерційна сексуальна експлуатація дітей була виявлена у всіх регіонах світу. У Східній Азії та Тихоокеанському регіоні більшість дітей, якими торгують, часто займаються проституції, хоча деякі з них експлуатуються в сільському господарстві та на промислових роботах, у магазинах, жебрацтві та домашній праці. В Африці дітей використовують проституцією, домашньою роботою, видобуванням корисних копалин та збройними конфліктами. У Західній Африці маленьких дітей змушують працювати на мийках автомобілів, жебраками, домашніми прислугами, дрібними торговцями, на фермах. або в кам'яних кар'єрах. У Європі дітей торгують з метою сексуальної та трудової експлуатації в сільському господарстві, а також для злочину. Дівчата у віці 13 років, переважно зі Східної Європи та Азії, змушують брати участь у порнографії чи проституції. Дітей у Південно-Східній Європі переправляють у жебрацтво і на плантаційні роботи. Міністерство юстиції США рослідувало справи проти торговців людьми, які експлуатували дітей як домашніх рабів. Дітей на Близькому Сході експлуатують у домашній праці та комерційному сексі. У Китаї дітей часто викрадають і змушують працювати в кам'яних кар'єрах. Ця картина відрізняється в Америці та Карибському басейні, де торгівля дітьми здійснюється через дитячий секс-туризм . У Південній Азії дітей продають у рабство, щоб розрахуватися з боргами. У країнах Перської затоки дітей віком до п'яти років з Південної Азії та Африки змушують ставати верблюжими жокеями. В інших частинах світу хлопчиків викрадають або продають власні батьки, найманцям і в подальшому вони використовуються як солдати для найбруднішої роботи. Діти, котрі стають жертвами трудової експлуатації, не обов'язково застраховані від сексуального насильства чи сексуальної експлуатації. Діти, найняті на роботу в якості домашніх слуг у сім'ях, повідомляють про те, що їхні господарі жорстоко ставляться до них. Наприклад, дівчат із сільських районів Непалу набирали для роботи на килимових фабриках чи в готелях міста, але потім їх переправляли у секс-індустрію через кордон в Індії. Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) повідомляє, що майже у всіх країнах секс-індустрія є переважною формою експлуатації дітей. Ця практика призводить до систематичного, тривалого фізичного та емоційного насильства.

Торговці людьми часто є хорошими підприємцями та пристосовуються до законодавства та правил у країнах призначення. Вони знайомі із законами та використовують ці закони, щоб максимізувати кількість жертв, які можуть бути завезені в країну, і в той же час зменшити шанси їх затримання правоохоронцями. Протягом дворічного періоду нігерійські торговці людьми привезли до Нідерландів понад 140 нігерійських неповнолітніх під фальшивим приводом, і неповнолітні вимагали притулку після в'їзду до Нідерландів. Торговці надали молодим жінкам фальшиві паспорти та інструкції щодо того, як подати заяву на отримання притулку після посадки в аеропорту Схіпхол. Згідно із нідерландським законодавством, біженці що шукають притулку не можуть бути ув'язнені; їх розглядають скоріше як жертв, а не як правопорушників. Розкриваються лише мало операцій з торгівлі людьми, і після затримання зловмисників, важко змусити жертв давати свідчення проти своїх торговців людьми. Навіть коли арештовані торговці людьми, накласти санкції на кримінальні доходи цих організацій є технічним та трудомістким завданням. Значна частина грошей була відмита або вкладена в законний бізнес. Рекрутування через Інтернет створив нові засоби для отримання жертв торгівлі людьми. Замість того, щоб використовувати агенції знайомств, шлюбних агенств чи зайнятості, торгівці людьми розміщують безкоштовні рекламні оголошення в Інтернеті. Два найпоширеніші способи вербування в Інтернеті - це реклама оголошень для знайомств, супроводу, шлюбу чи агентств з працевлаштування та в чатах.

У контексті аналізу роллю організаційно-злочинних синдикатів у торгівлі людьми можна виділити наступні моделі за якими функціонує дана злочинна сфера економічних відносин. Модель «природних ресурсів» - участь виключно у торгівлі жінками. Дана модель притаманна зазвичай для злочинних структур на пострадянському просторі. Замість того, щоб функціонувати як інтегрований бізнес, злочинці, зосереджуються на короткотермінових прибутках, а не на довготривалому бізнесі. Акцент робиться не на максимізації прибутку. Жінки продаються як товар – практично, як доступний природний ресурс (наприклад, деревина). Бізнес зосереджений на наборі жінок, яких потім продають у проституцію посередникам, які доставляють їх на ринки, щоб «обслуговувати клієнтів». Жінки часто продаються суміжним торговим партнерам, (зазвичай це найближча злочинна група). Отримані прибутки не репатріюються і не використовуються для розвитку, але, як правило, утилізуються за рахунок помітного споживання або іноді використовуються для придбання інших товарів із швидким оборотом. Наприклад, британські правоохоронні органи виявили, що прибуток від торгівлі жінками використовувався для купівлі автомобілів на продаж у Прибалтиці або гумових чобітків для продажу в Україні. Модель торгівлі та розвитку розроблена для отримання максимального, довгострокового прибутку та діє як структурований бізнес, який інтегрований від початку до кінця, контролюючи процес від найму до транспортування та експлуатації. Китайська та китайсько-тайська торгівля людьми найбільш застосовна до транспортування чоловіків; проте конфісковані корабельні журнали показують, що до 10 відсотків торгівлі людьми включають жінок, які можуть бути змушені працювати в публічних будинках. Китайські операції з контрабанди та торгівлі людьми відрізняються залежно від пункту призначення країни, до якої привозяться люди. Переважна більшість переправляється до Сполучених Штатів, і після сплати величезних боргів громадяни можуть вільно виїжджати. Проте прокурори Італії повідомляють, що особи залишаються поневоленими в цій країні, оскільки вони не можуть погасити свій борг. Модель «супермаркету», заснована на масштабній пропозиції та попиті, спрямована на максимізації прибутку шляхом переміщення найбільшої кількості людей. Для цього ціна поїздки повинна бути низькою. Американо-мексиканські контрабандисти можуть брати за поїздку лише кілька сотень доларів, щоб спокусити велику кількість людей скористатися їх послугами. У більшості випадків контрабандист звільняє нелегальних мігрантів після того, як (безпечно) переправив їх через американо-мексиканський кордон - іноді зі смертельними результатами. Хоча ця недорога модель великих обсягів найбільш застосовна до транспортуванні нелегальних мігрантів, вона також застосовується до торгівлі людьми. Низька вартість перевезення створює враження, що борг можна легко повернути, і збільшує кількість бажаючих учасників. Жінок можна перевезти через кордон на тому самому транспорті, що і чоловіків. Торгівля жінками є частиною набагато більшої торгівлі, яка передбачає переміщення великої кількості людей через кордон за низькою вартістю. Ця торгівля може зажадати багаторазових спроб, оскільки в 2000 році на кордоні було заарештовано 1,8 мільйона осіб. Повідомлялося про випадки, коли мексиканські торговці примушували групу глухих людей торгувати товарами, а у справі Кадена молодих мексиканських дівчат примушували до зайняття проституцією. Оскільки існує низьма собівартість, контрабандисти та торгівці людьми не обов'язково зацікавлені в безпечній доставці своїх пасажирів, що часто призводить до порушень прав людини, нелюдській практиці та летальних наслідках при перетині кордону. Корупція місцевих прикордонних службовців сприяють операціям з контрабанди та торгівлі людьми. У справі Кадена щодо молодих жінок, яких вивозили на південний схід США, мільйони доларів прибутку були вкладені в землі та ферми в Мексиці. Модель «насильницького підприємця» є кон’юнктурною та високоприбутковою. Балканські злочинні групи, які торгують жінками, ведуть інтегрований бізнес і служать посередниками для груп зі Східної Європи. Злочинні групи з колишньої Східної Європи та Радянського Союзу продають жінок балканським торговцям, які змушують їх до зайняття проституції в країнах призначення, переважно в Західній Європі. Ці групи контролюють «товар» з їхньої бази на Балканах шляхом їх експлуатації в західноєвропейських борделях та салонах. Насильство та сила є основним та невід’ємним аспектом цієї моделі. Балканські злочинці причетні до значних порушень прав людини та високого рівня насильства щодо жінок, якими торгують. Жінки зазнають страшних фізичних знущань з боку торговців людьми, і їм погрожують нанести шкоду членам сім'ї вдома. Насильство застосовується проти правоохоронців, які прагнуть розслідувати ці злочини. Сила також застосовується балканськими злочинними групами проти створених злочинних груп для завоювання ринків секс-індустрії у Великобританії та континентальній Європі. Відомо, що балканські злочинні групи підтримують зв'язки з працівниками правоохоронних органів вищої ланки у своїй країні, що заважає успішному міжнародному розслідуванню. Контроль над багатьма жертвами на високорентабельних західноєвропейських секс-ринках приносить високі прибутки. Вони використовуються для фінансування інвестицій у власність та торгівлю за кордоном та у себе на Батьківщині, а також для інвестування в інші нелегальні дії.

Починаючи з кінця 1990-х років, зростає обізнаність щодо торгівлі молодими жінками та дівчатами з Нігерії та інших країн Західної Африки з метою експлуатації в західноєвропейській секс-індустрії. Поєднуючи традиційне рабство із сучасними технологіями, нігерійські організовані злочинні угруповання стали різноплановими злочинними групами. Торгівля жінками - лише одна з численних злочинних дій, до яких залучені ці злочинні групи. На додаток до готовності застосовувати фізичне насильство щодо своїх жертв, торговці людьми часто використовують практику вуду як одну з форм психологічного насильства, щоб налякати жертв. Порушення прав людини є суттєвими. Дітей (молодих жінок) часто перевозять до західноєвропейських країн і кидають. Жінки, які змушені працювати в проституції, примушуються до найнебезпечніших її видів, таких як вулична проституція. Торгівля нагадує традиційне рабство, яке було модернізоване з урахуванням потреб та викликів світової епохи. Ця діяльність приносить значний фінансовий прибуток. Невеликі прибутки час від часу повертаються членам сімей дівчат та жінок, тоді як значна частина прибутку залишається у злочинних груп. Вважається, що значна частина прибутку вкладається в інші незаконні види діяльності та відмивається. Схема торгівлі людьми в Західній та Центральній Африці схожа. Показник торгівлі дітьми в цих двох субрегіонах оцінюється в межах від 200 000 до 300 000 осіб. Кількість країн, які повідомляють про торгівлю дітьми, вдвічі перевищує кількість країн, які повідомляють про торгівлю жінками. Країни регіону, які найбільше постраждали від торгівлі людьми, - це Бенін, Буркіна-Фасо, Камерун, Кот-д'Івуар, Габон, Гана, Гвінея, Малі, Нігер, Нігерія та Того. Внутрішня торгівля людьми із сільських районів у мегаполіси спостерігається майже у всіх країнах. Друга основна модель торгівлі людьми передбачає транскордонні потоки експлуатації дітей на ринки праці. Хоча така модель торгівлі значною мірою є внутрішньо регіональною, дітей відправляють далеко в Європу, США та Середній Схід. Дітей чоловічої статі використовують переважно як робочу силу на плантаціях кави чи какао, у шахтах або в рибній промисловості, тоді як дітей жіночої статі для роботи продавцями на ринку або домашньою прислугою. У країнах де відбуваються військові конфлікти, дітей викрадають військові і примушують або воювати на їхній стороні або надавати сексуальні послуги солдатам. Дітей також змушують займатися вимаганням та жебракуванням.

В умовах пандемії ситуація погіршилась. У світлі карантину, введеного в багатьох країнах світу, торговці людьми використовують цифрові технології та інші сучасні засоби для вербування та експлуатації жертв. Досвід попередніх криз в галузі охорони здоров'я показав, що жінки в екстремальних умовах піддаються підвищеному ризику насильства - в першу чергу, зі боку сексуальних партнерів, сексуальної експлуатації і стають жертвами торгівлі людьми.

rfg

Згідно з відгуком Держдепу США, що стосується оцінки торгівлі людьми, Україна не повністю відповідає мінімальним стандартам щодо ліквідації торгівлі людьми, але робить це значним темпами. Звіт характеризує Україну як "країну походження, транзиту та призначення для чоловіків, жінок та дітей, яких піддають примусовій праці та сексуальній експлуатації". Українці стають жертвами торгівлі людьми не лише в Україні, але й у Росії, Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу. Через російську агресію понад 1,3 мільйона осіб зі східної України стали вимушеними переселенцями. Ці люди є особливо вразливими до експлуатації. Жінок та дівчат у зоні конфлікту викрадають, щоб згодом змусити їх до праці або надання сексуальних послуг. Російсько-сепаратистські сили використовують неповнолітніх як солдатів, інформаторів або людський щит, йдеться у звіті. Головні недоліки та проблеми, що заважають діяти більш ефективно у боротьбі з торгівлею людьми вказуються наступні: суди повільно розглядали справи і виносили багато умовних вироків, в результаті чого більшість засуджених торговців людьми уникали позбавлення волі ( американські посадовці та аналітики бачили в цьому вплив корупційних схем), мораторій на інспекції праці продовжував стримувати розслідування правоохоронних органів у справах про торгівлю людьми, український уряд засвідчив менше жертв у 2019 році, проте як зазначається у звіті, міжнародні організації продовжували виявляти набагато більше жертв, що свідчить про недостатні зусилля влади щодо ідентифікації проявів злочинної активності та постійну відсутність довіри до здатності уряду захищати жертв. Водночас, у звіті йдеться і про позитивні приклади боротьби із торгівлею людьми. Зокрема, канадський уряд надав фінансування міжнародним організаціям, щоб посилити здатність уряду України та українському суспільству виявляти й допомагати жертвам торгівлі людьми. Правоохоронні органи розслідували 297 випадків торгівлі людьми у 2019 році порівняно з 275 у 2018 році. Сюди входило 135 випадків торгівлі робочою силою, 112 - за секс-торгівлю, 47 - за примусову участь у злочинній діяльності та три - за примусове жебрацтво. Правоохоронні органи передали 233 повідомлення про підозру, в яких зафіксовано 120 підозрюваних у 2019 році, у порівнянні зі 185 справами, у яких задіяно 133 підозрюваних у 2018 році. З 35, засуджених у 2019 році, лише 13 (37 відсотків) отримали покарання у вигляді позбавлення волі, яке становило від двох до 10 років. Торговці людьми в Україні працюють через служби зайнятості, шлюбні агенства та туристичні агенції, які часто зареєстровані на законних підставах. Вони наймають жінок для різних видів низько кваліфікованої робочої сили. Крім того, торговці людьми використовують колишніх жертв торгівлі людьми або жінок-членів організованих злочинних груп як вербувальників. Вони зв’язуються з друзями, знайомими та родичами в громадах, де їх знають і довіряють. Кілька з жінок може здогадуватися, що вони будуть займатися проституцією до того, як вони покинуть Україну, але не знають про насильство та експлуатацію, які є нормою у секс рабстві за кордоном. Більшість з них набираються під фальшивими приводом. У деяких випадках торговці незаконно переправляють жінок через кордон. Але в більшості випадків отримують необхідні посвідчення особи та проїзні документи від інших злочинців, які виробляють підроблені документи, або співпрацюють з корумпованими чиновниками, які постачають справжні документи. У деяких випадках корумпований персонал паспортного або прикордонного контролю дозволяє жінкам виїжджати за межі України з неналежними документами. Торговці людьми купують квитки та оплачують транспортні витрати до країн призначення. Пізніше ці витрати будуть сильно завищені, і жінки будуть примушені до зайняття проституцією для сплати боргу. Організовані злочинні групи також можуть мають бази даних потенційних жертв торгівлі людьми з таких джерел, як заявки жінок на конкурси краси чи шлюбні агентства. Бази даних включають фотографії жінок, їхній зріст, вагу та риси особистості. Торговці в Україні отримують від 800 до 2000 доларів США за особу, яку доставляють сутенерам за кордон. Цінність «товару» залежить від її зовнішнього вигляду та країни призначення: чим вищий економічний розвиток країни призначення, тим вища ціна, яку за неї заплатять. Торговці людьми також вербують дівчат-підлітків та дітей. У декількох випадках дітей викрадали та продавали шляхом незаконного усиновлення. Було кілька випадків, коли батьки продавали своїх дітей торговцям людьми, які перепродували їх за кордон. Частіше торгівці людьми представляються батькам як представники іноземних модельних шкіл для дівчат. Дівчат запрошують на кастинг за допомогою оголошень і т.д. По факту ці «агентства» займаються майбутнім рекрутуванням для подальшого транспортування за кордон.

Нелегальний ринок автотранспортних засобів

Високоприбутковим нелегальним ринком є сьогодні і міжнародний ринок крадених автомобілів. Тут склалися умови, прямо протилежні тим, які існують в області торгівлі наркотиками, тобто автомобілі викрадаються з розвинених індустріальних країн і поставляються еліті країн, що розвиваються або країн, які перебувають на перехідному етапі. Ця проблема є сьогодні гострою практичний для всіх розвинених країн. На території Гонконгу викрадаються автомобілі дорогих марок і швидко переправляються в Китай на надзвичайно швидкохідних катерах. У Європі в період з 1989 по 1993 рік число крадіжок автомобілів майже потроїлася. За останні 5 років тут було вкрадено приблизно 2 мільйони машин і тільки половина з них була пізніше виявлена і повернута законним власникам. В США низький показник арешту, кримінального переслідування і засудження викрадачів автомобілів перетворює цей вид злочинності в процвітаючу справу, що приносить великі доходи при незначному ризику. Ця проблема носить серйозний характер і в багатьох африканських країнах. З початком політичних перетворень основним районом, куди викрадаються викрадені автомобілі, стала Східна Європа. Польща є центральним перевалочним пунктом для їх незаконного перегону. З Польщі автомобілі перегоняются в республіки Балтії або в Україну, в Російську Федерацію, в район Кавказу або Казахстан. Головну роль в цій конкретній галузі транснаціональної злочинності стали грати болгарські і російські злочинні групи.

Не менш привабливим для транснаціональних угруповань є трафік ЄС – Молдова – Україна (Одеська та Чернівецька області). В останні роки відзначається безпрецедентне зростання кількості автомобілів із реєстраційними номерами країн ЄС, Молдови і ПМР. Прикордонні регіони стали справжніми «золотими воротами» для незаконного ввезення автомобілів. Популяризації й інтернаціоналізації розглянутого виду кримінальної активності злочинних формувань сприяє низка факторів, серед яких – «прозорість кордонів» і недостатній контроль за пересуванням транспортних засобів, незначна ефективність протидії розкраданням у межах однієї держави, низький рівень взаємодії компетентних органів на всьому маршруті проходження, правова несумісність у питаннях, пов’язаних із розкраданням, розшуком і поверненням транспорту, а також низка інших факторів, зокрема розподіл ролей учасників протягом усього ланцюжка від викрадення до збуту і корумповані зв’язки в поліцейських, прикордонних і митних органах. Слід зазначити, що статистика крадених авто в Україні з року в рік залишається на високому рівні. 2015 року, за даними МВС України, в країні було викрадено близько 11 тисяч авто. Часто Україна стає ринком збуту викрадених за кордоном авто. Так, 2017 року українські та німецькі правоохоронці провели спільну операцію в Чернівецькій області, спрямовану проти крадіїв елітних авто, які викрадали машини в європейських країнах, а потім легалізували їх в Україні. У 2015 році на території столиці України, за даними поліції, викрали 1957 машин, а розкрили 226 незаконних заволодінь автотранспортом. За 7 місяців 2016 року були викрадені 1105 авто та розкрито правоохоронними органами 130 випадків незаконних заволодінь автотранспортом.

Кіберзлочинність

Термін «кіберзлочинність» використовується для опису широкого спектра правопорушень, включаючи традиційні комп'ютерні злочини, а також злочини в соціальних мережах. Оскільки ці злочини багато в чому відрізняються один від одного, не існує єдиного критерію, який може включати в себе всі дії. Стаття 1.1 Міжнародної Конвенції щодо поліпшення захисту від кіберзлочинності і тероризму (CISAC),зазначає, що кіберзлочинністю називаються дії щодо кібернетичних систем. Проте, загальноприйняте визначення описує кіберзлочинність як будь-яке діяння, в якому інструментом, метою або місцем злочинних дій є комп'ютери, Інтернет або соціальні мережі. Термін «кіберзлочинність» включає в себе велику різноманітність злочинів. Конвенція про кіберзлочинність розрізняє чотири типи правопорушень:

злочини проти конфіденційності, цілісності та доступності

комп'ютерних даних і систем;

злочини, пов'язані з комп'ютерами;
злочини, пов'язані з контентом;
злочини, пов'язані з правами власності.

Важко виміряти число кіберзлочинів, оскільки їхні жертви можуть не завжди повідомляти про правопорушення. Проте, різні дослідження можуть допомогти в розумінні впливу кіберзлочинності. Більш важливо, що точне число кіберзлочинів кожен окремо взятий рік - це тенденція, яку можна визначити шляхом порівняння результатів за останні кілька років.

В даний час, у зв‘язку з пандемією, по всьому світу діють комплексні заходи соціального дистанціювання. Ці заходи призвели до значного збільшення використання коштів онлайн-комунікацій державними органами, підприємствами та приватними особами. Для багатьох робота з використанням онлайн-технологій в подібному масштабі стала новим випробуванням. Кіберзлочинці вдосконалили кримінальні засоби і методи, використовуючи соціальні, юридичні та психологічні нюанси, обумовлені COVID- 19. Кіберзлочинці все частіше використовують в своїх цілях страх людей перед вірусом COVID19: виставляють на продаж в Інтернеті підроблені лікарські препарати, неіснуючі дезінфікуючі засоби, засоби індивідуального захисту, медичні апарати і засоби гігієни. Інші види шахрайства включають пропозиції щодо інвестиційного консультуванні, в тому числі стосовно криптовалюти, а також неправдиві медичні консультації і діагностику. Один з найбільших порнографічних сайтів надав безкоштовну підписку користувачам з однієї країни, тим самим збільшивши ризики завантаження шкідливих програм і сексуальних вимагань. Громадяни похилого віку, які часто менш обізнані про небезпеки в Інтернеті, стають мішенню для кіберзлочинців, що використовують їх для завантаження і пересилання шкідливих посилань через електронні спам повідомлення про COVID19, а також з метою поширення неправдивої інформації серед друзів і членів сім'ї. На форумах Даркнета продовжують продавати скомпрометовані дані, в тому числі високопоставлених чиновників і знаменитостей. Відомі випадки, коли окремі кіберзлочинці намагалися відрадити інших кіберзлочинців від DDоS-атак, а також від атак шкідливими програмами на лікарні та лабораторії , що займаються тестуванням вакцин. Злочинці також продовжують обмінюватися інформацією про те, як найкращим чином визначити співробітників поліції онлайн. Успіх більшості кіберзлочинів, пов'язаних з COVID19, заснований на фішингових атаках по електронній пошті, в якості початкового вектора зараження. Як тільки переходять по посиланню або завантажують документ, обліковий запис стає скомпрометованої. Компрометація облікового запису може бути помітна жертві, але частіше вона залишається прихованою і дозволяє встановити довгостроковий доступ до облікового запису, організації. Крім збору конфіденційної інформації, АРТ атаки можуть зірвати роботу веб-сайтів, вносити зміни в документи, видаляти дані, а також поширювати неправдиву інформацію. Хибна і недостовірна інформація щодо вірусу продовжує поширюватися, головним чином, через соціальні мережі, а також через сервіси із зашифрованою передачею повідомлень. Соціальні мережі також зіткнулися з проблемою переходу співробітників на віддалену роботу і намагаються впоратися з великими обсягами дезінформації і рейковими новинами, беручи до уваги внутрішні політики компаній і місцеве законодавство.

7 грудня 2020 року McAfee в партнерстві з Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) випустила новий глобальний звіт під назвою «Приховані витрати кіберзлочинності», в якому основна увага приділяється значним фінансовим і іншим втрат через кіберзлочинность. У звіті говориться про те, що через хакерів світова економіка щорічно втрачає не менше $ 1 трлн, або трохи більше 1% глобального ВВП, що більш ніж на 50% більше, ніж в 2018 році. Крадіжка інтелектуальної власності та грошових активів завдає шкоди, але деякі з найбільш недооцінених витрат кіберзлочинності пов'язані зі збитком для діяльності компанії, в тому числі:

Час простою системи. Середня вартість простоїв для організацій в 2019 році склала $ 762 231. 33% респондентів заявили, що інциденти в області ІТ-безпеки, що призводять до простоїв системи, обходяться їм від $ 100 тис. До $ 500 тис.
Зниження ефективності. В результаті простою системи організації втрачали в середньому 9 робочих годин на тиждень, що призводило до зниження ефективності. Середній перерву в діяльності становить 18 годин.
Витрати на реагування на інциденти. Згідно зі звітом, більшості організацій треба було в середньому 19 годин, щоб перейти від виявлення інциденту до усунення. З багатьма інцидентами, пов'язаними з безпекою, можна впоратися власними силами, але в разі серйозних кібератак часто потрібні консультації з боку, які обходяться компаніям досить дорого.
Збиток бренду та репутації.

27 січня 2020 року кіберполіція Індонезії спільно з Інтерполом і Group-IB затримали учасників злочинної групи, які заразили JavaScript-сніффером - популярним видом шкідливого коду - сотні онлайн-магазинів в Австралії, Бразилії, Великобританії, Німеччини, Індонезії, США та інших країнах світу. Серед жертв є російські та українські користувачі. Злочинці викрадали у покупців дані банківських карт і використовували їх для покупки гаджетів і предметів розкоші. Ліквідація цієї злочинної цієї групи стала першою успішною операцією проти операторів JS-сніфферов в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (APAC).

У 2019 збитки українців від дії кіберзлочинців склали 25,5 млн грн (близько $ 1 млн), підрахували в українській кіберполіції. В цілому правоохоронні органи отримали від громадян 20 567 звернень, пов'язаних з крадіжками і шахрайством в кіберпросторі. 701 звернення надійшло від людей, які поскаржилися на обман через платіжні системи. Серед них:

крадіжка (ст.185 КК України) - 159 звернень.
незаконні дії з інформацією, яка обробляється в комп'ютерах, автоматизованих системах, вчинені особою, яка має доступ до неї (ст.362 КК) - 362.
незаконні дії на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200 КК) - 180.

Згідно наведеної статистики, сума відшкодованих збитків, ініційованих за ознаками шахрайських дій, які зроблені з використанням інформаційних технологій, з урахуванням накладеного арешту або вилученого майна, в 2019 році досягло 12,5 млн грн (ті, що стосуються кіберполіції - 5,1 млн грн ).

Основні транснаціональні організаційно-злочинні синдикати

Серед транснаціональних злочинних організацій Європи насамперед виділяється італійські мафіозні синдикати, які мають одну з найскладніших таємних структур і характеризується класичними принципами власного побудови. Варто зазначити, що сучасний стан розстановки сил транснаціональних злочинних організацій у Європі за останні десятиліття дещо змінився. Під італійською мафією зазвичай розуміються чотири незалежні високоорганізовані кримінальні структури, які тісно співпрацюють між собою в зв'язку з потребами контролю і координації кримінального бізнесу. До їх числа відносяться сицилійська мафія або "Коза ностра", неаполітанська «Каморра», що складається переважно з місцевих злочинних організацій, калабрійська «Ндрангета», яка складається з сімейних кланів і займається контрабандою тютюну, наркотиків і викраденням людей, а також пагліянська «Сакра Корона Уніта» з Апулії, створена «Коза нострой» для використання морського узбережжя цього регіону. «Сицилійська мафія» - підпільна революційно-кримінальна організація що виникла у XIX ст. на о. Сицилія. Сьогодні її називають «Коза Ностра» (Наша справа) - найвідоміша злочинна організація в світі, яка має давню історію і традиції. Палермо є штаб-квартирою і історичною батьківщиною мафії, яка зараз діє в понад 40 державах світу і включає 180 сім'ї, які налічують близько 5400 членів. В даний час 1500 членів, які представляють 67 сімей, діють в одній тільки провінції Палермо. Традиційно мафія використовувала п'ять головних принципів, які мають частково функціональний характер, сімейно-особистісний і заснований на страху: кодекс мовчання «омерта»; повна відданість «дону» (босові); кровна помста за напад на членів «сім'ї»; заборона контактів з працівниками правоохоронних органів; підтримка і допомога союзним кримінальним групам. Основними джерелами доходів є контроль проституції і наркобізнес. «Сицилійська мафія » однією з перших із злочинних формувань відійшла від політики прямого протистояння до прихованої, латентної злочинної діяльності. Виникнувши в період слабкої держави як структура самозахисту і самоврядування, "Коза ностра" перемістилася з сільської місцевості в міські райони, а потім і в транснаціональний злочинний бізнес. Міграція сицилійців в США і Німеччину сприяла утворенню сицилійської сфери впливу на ринках збуту героїну в цих країнах. Сфера інтересів сицилійської мафії включає наркоторгівлю, рекет, контроль інвестування капіталів, корупція профспілок, протекторат над легальним бізнесом, фінансово-кредитні шахрайства, фіктивні фірми, незаконні азартні ігри, полювання за новітніми технологіями, комп'ютерна злочинність. Каморра - злочинна організація, розташована в провінції Кампанія з центром в Неаполі. Характерними рисами її є мобільність, здатність адаптуватися до різних змін і формувати нові альянси. Все це дозволяє їй конкурувати з сицилійської мафією. До складу Каморри входять 133 клана загальною чисельністю 7400 членів. Традиційно Каморра була присутня в Південній Америці, зараз має сфери впливу в багатьох країнах Західної Європи. злочинна діяльність Каморри охоплює торгівлю наркотиками (переважно кокаїном) і зброєю, гральний бізнес, експлуатацію проституції, вимагання, шахрайства та насильницькі злочини. Ндрангетта - кримінальне співтовариство, що має 160 злочинних груп, які налічують близько 6000 членів і діють в Калабрії. Ндрангета регулярно і ефективно співпрацює з усіма представниками італійського злочинного синдикату. Вона намагається контролювати Західну Європу, Середній Схід, Середземномор'я, Канаду і Північну Америку. Ндрангетта окрім операцій з перевезення наркотиків, контрабанди тютюну та зброї, відмивання злочинних доходів, займається незаконними операціями з грошовими фондами в кредитно-фінансовій сфері та викраденнями з метою отримання викупу. Вона поширює свою діяльність в Туреччині, обох Америках, Канаді, Австралії, Німеччині та інших країнах Європи. Сакра Корона Уніта (Священна корона) є досить новим злочинним угрупованням і включає близько 50 кланів чисельністю 1800 членів. Вона розміщена в провінції Пулья з центром в м Барі. Ця організація підтримує відносини не тільки з італійським криміналітетом, а й зі злочинними групами Албанії і республік колишньої Югославії, разом вони контролюють т.з балканський трикутник». Займається торгівлею наркотиками, зброєю та вибухівкою, контрабандою, вимаганням, шахрайством, відмиванням грошей та нелегальною міграцією.

Сицилійські клани найбільше адаптовані до транснаціональної діяльності, крім того саме з Сицилії по всьому світу з‘являються нові філіали «Коза Ностри». Найбільшим філіалом який став самостійним синдикатом і який перший вийшов фактично на світовий ринок стала американська мафія або «Ла Коза Ностра». Створена емігрантами ще на початку минулого століття, «Ла Коза Ностра» являє собою найбільше об'єднання, яке займається транснаціональною організованою злочинною діяльністю на всій території США і має зв'язки з організованою злочинністю як в межах, так і за межами Сполучених Штатів. «Ла Коза Ностра» стала відомою світовій спільноті як таємна організація національних масштабів, тільки після того, як один з її членів, Дж. Валачі у 1963р. дав свідчення перед Постійною Підкомісією Розслідування Сенату США. Починаючи з 1981 р. в США ФБР домоглося засудження членів вищої ієрархії - 20 сімей «Ла Коза Ностра» (Були засуджені 23 Боса, 14 Помічників, 5 Радників і 67 Сароз). Вона залишається досить сильною і продовжує контролювати злочинну діяльність у багатьох регіонах і містах Америки. Сьогодні «Ла Коза Ностра »продовжує залишатися особливо впливовою в Нью-Йорку, Чикаго, Нової Англії, Південній частини Флориди, Лас-Вегасі, штат Невада, Атлантик-Сіті і Нью-Джерсі. За даними Президентської Комісії, налічується двадцять чотири таких групи – загальна кількість членів яких досягає 1700. Половина з них складають п'ять сімей Нью-Йорка. В цілому американська організована злочинність, як правило, являє собою асимільовані етнічні злочинні угруповання окремих ланок найбільш відомих в світі транснаціональних злочинних організацій: італійських, китайських, колумбійських, мексиканських і т.д.

Колумбійські наркокартелі - є центром наркобізнесу в державах Карибського басейну і на півночі Південної Америки. Вони базуються в Колумбії і займаються виключно наркобізнесом. Основним ринком збуту наркотиків довгий час були США, а потім і Західна Європа. У 1990-ті р з'явилася тенденція до розширення ринків збуту за рахунок Східної Європи і країн СНД. До середини 90-х років ХХ ст. лідерами наркоторгівлі були Меделінскій (найбільший постачальник кокаїну в світі) і Кальскій картелі з Колумбії. Медельінській картель був заснований сім'ями П. Ескобара і Очао, а калійскій - сім'ями Сантакруз і Р. Оріхуелла. У 80-х роках Карлос Ледер і інші члени медельїнського картелю поклали початок використанню промислового способу перевезення наркотиків в сфері наркобізнесу, збільшивши обсяг наркотиків, які перевозяться в США по повітрю. Калійскій картель пішов далі і став застосовувати в своїй діяльності найбільш ефективні методи управління комерційними підприємствами і процедури строгого бухгалтерського обліку. У 1995-1997 р.р. були заарештовані лідери цих організацій, що дещо послабило позиції головних картелів і спричинило поява нових картелів, а також незалежних угруповань наркоторговців в Колумбії, Перу, Болівії, Венесуелі, Аргентині, Чилі, Парагваї та Уругваї. Колумбійські картелі продовжують сьогодні контролювати світовий оборот наркотиків (до 80%), сировина для якого виростає тільки в трьох Південноамериканських країнах: Болівії, Перу (70%) і Колумбії (30%). Медельінській і калійскій картелі панують на світовому ринку наркотиків, виробляючи по 715 тонн кокаїну в рік. Так, за даними Інтерполу, 62,8% кокаїну, конфіскованого в Європі в 1990 х р, мало колумбійське походження. Тільки Болівія, Перу і Колумбія отримують, по самим приблизними підрахунками, від продажу наркотиків приблизно 2 млрд. доларів. контрабандними шляхами та поставляють наркотики в Центральну Америку, Мексику, США, Багамські острови і Туреччину. Крім того, традиційними для них є вимагання, відмивання грошей і вбивство неугодних суддів, працівників правоохоронних органів і інформаторів. Колумбійські картелі є унікальними злочинними організаціями, здатними вести бойові дії з урядовими військами, проте відмовившись від тактики протистояння уряду і силам охорони правопорядку, калійський картель взяв на озброєння стратегію мирного вживання в суспільство. Ватажки картелю виступають в ролі законних підприємців і вкладають все більше коштів в легальний бізнес. Крім того, вибори цих осіб в склад місцевих силових структур, а також заступництво, яким вони мають у своєму розпорядженні на місцях, служать для них потужним прикриттям в Калі. Калійський картель веде свою злочинну діяльність у США, Мексиці, Гавані, Панамі, Сальвадорі, Нікарагуа, Італії, Ямайці, Іспанії, Канаді та ін. Для зберігання кокаїну використовується Гватемала Колумбійські картелі представляли собою відомі торгові династії, більшість з яких мало патріархальну авторитарну структуру, що вимагає абсолютної дисципліни і відданості. Традиційним колумбійським картелів притаманне поєднання яскраво виражених корпоративних і мережевих принципів організації. Отримання надприбутків внаслідок здійснення лише одного виду злочинної діяльності підтверджує його ефективність. Основні керівні рівні картелів будуються по жорсткої ієрархічної схемо з використанням вертикальних корпоративних принципів. З 1995 року на традиційно колумбійському кокаїновому ринку з'являються два нових картелю «Cartel de la Costa» і «Norten Valle del Cauca», які, на відміну від традиційних картелів, спираються на рухомі невеликі за чисельністю агресивні групи, які не мають високої організованості і жорсткого централізованого контролю.

Ще одна достатньо потужна групу злочинних синдикатів, що займаються здебільшого наркоторгівлю, контрабандою та ринком нелегальної міграції є мексиканські синдикати. Мексиканську федерацію представляють 4 картелі-лідера: Гальфскій, Тіхуанський, Сонорський, Хуарезскій, які контролюють виробництво, контрабанду і торгівлю наркотиками (героїн, кокаїн, марихуана), а також займаються відмиванням грошей. Сфера їх впливу - Мексика, захід США. Ці картелі також займаються посередницькою діяльністю, транспортуючи кокаїн з Колумбії в США. П'ятий картель - організація Амескуа - домінує в торгівлі метамфетаміном і ефедрином. Ефективна злочинна діяльність мексиканських картелів обумовлена високим рівнем корупції суддів, правоохоронних органів, армії і митниці. Через Мексику проходить до 40% кокаїну, що йде з Колумбії. Ця країна стала основним експортером з постачання героїну (чорного і коричневого), забезпечує транзит через розвинену систему перевезення кокаїну. Мексиканські злочинні угруповання контролюють більшу частину кокаїнового транспорту, що проходить через Мексику. Мексиканська організована злочинність вважається найбільш досвідченою і засекреченими. Побудова мексиканських картелів багато в чому схоже з колумбійськими наркокартелями. Переважна більшість цих організацій працюють в наркобізнесі сім'ями, багато з яких протягом декількох поколінь брали участь в контрабандних операціях.

Серед етнічних організаційно-злочинних синдикатів найбільш яскраво виражені китайські та японські злочинні організації. Китайські «тріади», назва яких походить від китайського ієрогліфа, який має форму трикутника, відносять до найстаріших злочинних організацій на планеті. Історія їх розвитку налічує тисячі років. Слово «тріади» запозичене з священного символу китайського суспільства, в перекладі означає трикутник, містить три основні елементи, що становлять одне ціле: небо, земля, людина. Попередниками тріад прийнято вважати виникнення в XIV в. таємних товариств ченців, репресованих імператором. Згодом в цих суспільствах виробилася висока конспіративність поведінки як основна форма захисту від зовнішніх впливів, а основною метою стало дестабілізація влади. За даними Гонконгської королівської поліції, в Гонконзі налічується близько 160 000 членів Тріад, що входять до складу 50-55 окремих організацій, в Тайвані діє понад 700 кланових структур, об'єднаних в 6 основних синдикатів чисельністю близько 100 000 членів. За даними експертів, зараз в світі діє близько 50 тріад, чисельність яких налічує за різними оцінками від 160 до 300 тисяч чоловік. Тріади є найбільшою за розміром злочинної асоціацією, яка діє у всьому світі. З часом створення капіталістичних основ в Китаї і приєднання до нього Гонконгу дуже посилили позиції тріад. З 1986 р простежується високе зростання числа згуртованих, високоорганізованих формувань підпільного типу. Вони дуже впливові в Китаї, Південно-Східної Азії, на західному і північно-східному узбережжі США, мають розгалужену систему в Західній Європі, в китайських общинах Північної Америки, на Далекому Сході Росії. Основні сфери діяльності різнопланові. Китайські тріади контролюють торгівлю героїном, будучи великими постачальниками героїну в США і Західну Європу, проституцію і нелегальні азартні ігри, займаються здирництвом, фінансовими шахрайствами та відмиванням грошей, нелегальною міграцією, продажем в рабство, здійснюють контрабанду зброї, автомобілів, спирту, валюти, і електронного обладнання, вимагання грошей за охорону, операції з нерухомістю, а також здійснюють замовні вбивства. Тріади відіграють домінуючу роль в імпорті героїну в США, та цілий ряд інших країн. Завдяки їхнім зусиллям з розвитку відповідної ринкової інфраструктури світове виробництво опіуму з 1995 року практично потроїлося, причому головним чином в так званому Золотому трикутнику і в Золотому Хресті Південно-Західної Азії. Контрабандна доставка нелегальних китайських мігрантів в розвинені держави світу, особливо в США, також є прибутковим бізнесом для китайської транснаціональної організованої злочинності. Цей вид злочинної діяльності приносить китайським кримінальним злочинним організаціям приблизно 3,5 млрд. дол.на рік. З КНР, Гонконгу і Тайваню мафіозними угрупованнями щорічно переправляється понад 200 тис. нелегальних мігрантів. Членство в тріадах в основному носить етнічний характер, кадровий підбір здійснюється за сімейним принципом, прийом до лав організації супроводжується різними ритуалами і церемоніями. Постійна увага приділяється забезпеченню персональної лояльності як найважливішого засобу збереження міцності кримінальної структури. Незмінно підтримується культ шанування і традиційного «обдаровування» старших в ієрархії з боку простих членів організації. Етнічні китайські злочинні організації є дуже згуртованими, що не допускають стороннього впровадження. Аналітики до сих пір не можуть прийти до єдиної думки щодо ступеня організованості тріад. При наявності строго формалізованої структури керівного рівня, виконавчі ланки, що здійснюють безпосередню злочинну діяльність, являють собою частину гнучкої мережевої системи, здатної змінювати свою структуру, підлаштовуючись під зовнішні умови і залежно від тієї чи іншої злочинної діяльності або операції, що проводиться. Членство в тріаді означає вираз певної міри довіри і її члени утворюють єдиний робочий колектив, покликаний надавати допомогу іншим членам, нехай навіть незнайомим. Тому, хоча тріади і мають певну формальну структуру, значна частина їх злочинної діяльності, як правило, здійснюється тими членами, які залучаються для кожного окремого випадку в рамках гнучкої мережевої системи.

Японська якудза (боріокудан, борекудан) - японський варіант мафії, одна з найдавніших злочинних організацій світу. Історичні корені якудзи йдуть глибоко в Середньовіччі, 16-17в.в., період міжусобних воєн і розладу, який домінував тоді в Країні Вранішнього Сонця, коли групи азартних гравців, вуличних торговців і хуліганів почали об'єднуватися в єдину структуру. Саме слово «якудза» походить від найгіршої комбінації в японській картковій грі (8-9-2, що вимовляється «я-ку-са»). Традиції боріокудан сходять до японських звичаїв і традицій трьохсотрічної давності, пов'язаними зі способом життя самураїв (дворян), старовинних японських воїнів (асигару), квогунів (Князів), ніндзя (розвідників і шпигунів), рибалок та піратів. Чисельність японської мафії становить близько 60-100 тис. членів. Так, на кінець 1996 році вона налічувала 79900 членів. У якудзу входять кілька великих відокремлених синдикату аналогічно італійської мафії: Ямагучі-гумі, яка налічує 23000 - понад 26000 членів у складі 400-944 груп; другий за чисельністю є Інагава кай, що має в своїх рядах 140 груп 7000-8600 членів; за нею йде Суміеші-кай, яка об'єднує 112 груп 6000-7000 членів. Загальна кількість злочинних формувань, офіційно зареєстрованих як борекудан, в 1998 р складало 23 спільноти. Для якудзи характерна широкомасштабна міжусобна боротьба між її різними угрупованнями, однак ведеться і узгоджена діяльність по корумпованості державних посадових осіб і криміналізації економіки. Крім втручання у внутрішні економічні процеси під контролем якудзи знаходиться кіноіндустрія, індустрія розваг, професійний спорт, лотереї, фінансова сфера та сфера нерухомості, вона здійснює контрабанду морепродуктів і викраденого автотранспорту, наркотиків і зброї. Угруповання боріокудан дислокуються на території Японії і займаються контрабандним ввезенням наркотиків на Гавайські острови, до Каліфорнії, де знаходяться великі японські громади, і незаконним ввезенням зброї до Японії. У Південно-Східній Азії вона займається секс-бізнесом, азартними іграми, шахрайством, відмиванням грошей, незаконним обігом наркотиків і зброї, впроваджується в сферу законного підприємництва. Під контролем якудзи перебувають території західного узбережжя США, Гавайїв, Південної Кореї, Австралії, Бразилії і Коста Ріки. Японська мафія тісно співпрацює з китайськими тріадами і російською мафією. Основна сфера кримінальних взаємин з Росією - контрабанда морепродуктів, торгівля краденими автомобілями і проституція. До найприбутковішим сферам впливу якудзи належать наркоторгівля (метамфетаміном), вимагання, кредитні шахрайства, гральний бізнес, проституція, охоронна діяльність та контроль над корпораціями і банками. Згідно даних правоохоронних органів Японії, доходи боріокудана складають близько 9,8 мільярдів дол. США, придбаних, головним чином, від нелегальних гральних підприємств і від торгівлі наркотиками в Японії.

В'єтнамська мафія - активним початком в'єтнамської організованої злочинності у світі вважається 1975 року, коли почалася в'єтнамська імміграція в різні країни світу. Серед втікачів із В'єтнаму після 1975 року було чимало злочинних елементів, які займалися вимаганням, торгівлею наркотиками, проституцією і нелегальними азартними іграми. Осідаючи в тій або іншій країні світу, вони вибирають жертвами своїх злочинів влаштованих і заможних в'єтнамців першої хвилі еміграції. Найбільш відома банда під назвою «Народжені вбивати», місцем дії якої в основному є північно-східна частина США. Ці організації мають в основному транснаціональний характер діяльності, вони тісно пов'язані з етнічними діаспорами емігрантів в європейських, азіатських і американських країнах. Наприклад, в Сполучених Штатах активно діють китайські групи, звані «Тонга» і складаються в основному з емігрантів, які раніше були членами тріад. Крім того, активно діють змішані китайсько-в'єтнамські групи, а також китайська злочинна організація «Зелені дракони». Президентською комісією США встановлено прямий зв'язок між тріадами, що базуються в Гонконгу, і китайськими організованими злочинцями в Нью-Йорку.

Зростання організованої злочинності в Нігерії часто пов'язують з падінням цін на нафту на початку 80-років і викликаної цим дезорганізацією нігерійської економіки, яка в кінці 70-х років на 95 відсотків залежала від експортних надходжень. В результаті багато обдарованих, що володіють неординарними здібностями нігерійці - значна частина яких має вищу освіту і живе в інших країнах - були повністю позбавлені джерела доходів. Деякі з них стали на шлях злочинної діяльності і домоглися надзвичайних успіхів. Нігерійські злочинні організації займаються широкомасштабним оборотом наркотиків. Види діяльності також шахрайство і вимагання, в тому числі підробка кредитних карток і махінації, пов'язані з діяльністю комерційних банків і програмами допомоги по лінії уряду. Вони не втручаються в великомасштабні операції і віддають перевагу більш дрібним операціям, проводячи безліч таких операцій і прагнучи, як правило, залишатися в тіні. Найбільш відомі способи шахрайства, використовувані нігерійськими злочинними організаціями отримали назву шахрайство за схемою "нігерійських листів". Члени цих організацій, як правило, ведуть скромний спосіб життя і переправляють гроші назад в Нігерію, де відсутнє законодавство, спрямоване на боротьбу з "відмиванням" грошей. В основі цих організацій, як правило, лежать сімейні або племінні узи, що істотно ускладнює впровадження агентів у такі організації.

Після розпаду СРСР на європейській арені з’явились нові учасники, які в результаті тривалих протистоянь за сфери та території впливу зайняли на ній своє вагоме місце у геоекономічний діяльності. Албанська мафія - в Албанії існує 15 кланів, які контролюють більшу частину албанської організованої злочинності. Вони тримають під своїм контролем наркообіг, займаються торгівлею людьми та зброєю. Їх діяльність відмічається на території майже кожної держави ЄС (окрім Швеції та Фінляндії). Особливо їх присутність відчутна в Греції, Італії, Нідерландах, Франції та Бельгії. Досить широким є перелік злочинів, які вчинюються етнічним албанськими організованими злочинними групами. Перше, торгівля людьми (в основному на території Греції, Іспанії, Бельгії та Італії):організація місць розпусти та примушування жінок до зайняття проституцією; викрадення та примушування дітей до зайняття жебрацтвом; організація незаконного усиновлення; викрадення людей з метою експлуатації їх праці. Друге, організація нелегальної міграції: сприяння турецьким, іракським та китайським організованим злочинним групам у нелегальній міграції до Греції та Італії; контроль над каналами нелегальної міграції до Великобританії. Незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин: розповсюдження героїну на території Австрії, Данії, Чехії, Італії та Греції; забезпечення безпеки перевізників героїну до Великобританії у взаємодії з турецькими організованими злочинними групами; перевезення кокаїну з Південної Америки до Італії через Албанію; розповсюдження кокаїну на території Бельгії, Франції, Німеччини та Італії; виробництво (на території Албанії) і перевезення маріхуани до Греції та Італії; контроль над каналами постачання маріхуани на територію Європейського Союзу у взаємодії з грецькими організованими злочинними групами. Сербська мафія - різні злочинні угруповання, що базуються в Сербії та Чорногорії, що складаються з етнічних сербів і чорногорців. Їхні види діяльності досить різноманітні: наркоторгівля, контрабанда, замовні вбивства, азартні ігри і торгівля інформацією. На сьогоднішній день в Сербії налічується близько 30-40 таких активно діючих злочинних угруповань. Ці транснаціональні злочинні синдикати контролюють т.з «Балканський трикутник» - територію колишньої Югославії та Болгарії через які йдуть шикові потоки та шляхи наркотрафіку, торгівлею людьми та нелегальною міграцією. Одним із яскравих представників можна вважати сербський міжнародний синдикат «Америка» який за період 1995-2018 року переправляли з Сербії до США та навпаки десятки мільйонів кг наркотичних речовин і розповсюджували їх через легальні заклади – нічні клуби, ігрові заклади та ін. Центр злочинного угруповування знаходився у Златиборі.

Немалу небезпеку складають злочинні організації Туреччини – «герої нової лабораторії», які поставляють 75% наркотиків, зокрема героїну, до країн Західної Європи по так званому «балканському коридору», який складають території Греції, Албанії, Македонії, Косова, Болгарії, Румунії, Угорщини, Хорватії, Австрії. Американська спецслужба по боротьбі з наркоманією стверджує, що з Туреччини через Балкани у Європу та дещо менше у США потрапляє від чотирьох до шести метричних тонн героїну. Крім того, ці організації займаються торгівлею людьми та проституцією. В основному вони діють у країнах Західної Європи, зокрема Німеччині та Голландії.

Організовані злочинні групи болгарського походження діють на території майже всіх держав-членів ЄС окрім Скандинавських. Характерними особливостями вказаних груп є наявність складних ієрархічних структур, мобільність, широка сфера інтересів. Зокрема, групи болгарського походження спеціалізуються на вчиненні таких злочинів, як: торгівля людьми (жінками з метою їх сексуальної експлуатації) – в Австрії, Бельгії, Німеччині, Греції, Нідерландах та Іспанії; підробка грошових знаків, платіжних карток, векселів, дорожніх документів, віз, ідентифікаційних документів: викрадення транспортних засобів – в основному на території Іспанії; виробництво та постачання до ЄС прекурсорів – як сировини для виробництва синтетичних наркотичних засобів.

Класичне становлення транснаціональної організованої злочинності в Росії припадає на кінець 80-х і початок 90-х років. Сприяли розквіту російської організованої злочинності лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, руйнування єдиного економічного простору СРСР, відсутність ефективно охоронюваних кордонів, ослаблення держави і його інститутів і сепаратистські тенденції в Росії, політична нестабільність, загострення міжнаціональних конфліктів, корупція. Під час стихійного переходу до ринку злочинні організації використовували відкриваються транснаціональні можливості для контрабандного вивозу нафтопродуктів, золота, металів, сировини, озброєння, валюти, антикваріату і творів мистецтва в інші країни, контрабандного і безмитного ввезення товарів в Росію. На Заході під терміном «російська мафія» можуть матися на увазі будь-які злочинні організації, як власне російські, так і з інших держав пострадянського простору, або з імміграційного середовища в далекому зарубіжжі. У зв’язку з цим, у правоохоронних органів держав ЄС виникають певні проблеми з класифікацією таких злочинних груп за етнічною ознакою. Тобто не завжди злочинні групи з держав СНД вірно ідентифікуються правоохоронними органами Євросоюзу за походженням – більшість груп підпадає під поняття «російська організована злочинність». Серед специфічних ознак те, що їх представники набивають ієрархічні татуювання, часто використовують військову тактику та виконують замовні вбивства. У країнах СНД мафія представлена олігархами, ділками тіньового бізнесу, «злодіями в законі» і професійними злочинцями. За даними ФБР, під контролем російської мафії знаходиться 40% приватного бізнесу, 60% державних підприємств, 50-85% банків. У США російська мафія діє в більшості штатів. Російська організована злочинність створила тісний альянс з італійським злочинним синдикатом і колумбійськими картелями. Основними напрямками діяльності російської мафії є: торгівля наркотиками і людьми, контрабанда зброї (в т.ч. ядерного), крадіжка автомобілів, фінансові шахрайства, відмивання грошей і незаконний експорт сировини. Російська злочинність займається рекетом і контрабандою в країнах Балтії, транзитом алкогольних і тютюнових виробів в країни СНГ, поставками нафтопродуктів, квітів, предметів мистецтва та рідкісних металів із СНГ на Захід, збутом крадених машин. Специфіка російської мафії полягає в тотальній жорстокості, невичерпних фінансових і кадрових ресурсах, динамічною структурою, відсутності централізованого керівництва, відсутності заборони насильства щодо працівників правоохоронних органів і громадських діячів. Російська мафія демонструє складну модель структури, особливості якої тільки починають проявлятися через нетривалої транснаціональної злочинної діяльності. Масштаби її транснаціональної діяльності дещо перебільшені, вважають вчені, оскільки законодавча, політична і економічна ситуація в країнах СНД створюють сприятливі умови для здійснення злочинної діяльності та отримання прибутку всередині національних кордонів при їх відносній безпеки. Вихід на транснаціональний рівень викликаний необхідністю легалізувати величезні прибутки, зберігати їх і надійно інвестувати в економіку, а також значною різницею світових і внутрішніх цін на сировину, товари і послуги.

Як вважає Яценко В.А., проникненню російською злочинністю на території інших держав сприяють три фактори: російські злочинні організації розглядаються як відносно молоді кримінальні організації; їм притаманне стрімке збільшення свого потенціалу, проникнення в нові сфери діяльності із швидким налагодженням контактів і зв’язків; російська організована злочинність не наділена конкретною системою організації, вона проявляється у різноманітних формах від дрібних груп до корпорацій. Немала небезпека вбачається і в участі російської організованої злочинності у операціях з відмивання доходів. Нерідко з цією метою плануються спільні акції різних транснаціональних злочинних організацій. Так, наприклад, правоохоронні органи Росії володіють даними про те, що тамбовський «злодій в законі» О. Загородніков (відомий як Хряк) ще в 1991 р. за допомогою посередництва відомого лідера організованої злочинної групи «спортсменів», зустрічався з емісаром японської якудзи А. Інукі для вироблення спільних заходів по відмиванню злочинних доходів в колишніх республіках СССР і особливо, в Далекосхідному регіоні. Тоді ж між ними була досягнута домовленість щодо обміну виконавцями злочинів між Росією і Японією. За офіційними даними МВС Росії, більше 500 російських організованих злочинних груп підтримували міжнародні зв’язки в країнах дальнього і ближнього зарубіжжя – США, Італії, Німеччини, Фінляндії, Швеції, Китаю, Польщі, Угорщини та ін.

Міжнародна організація "Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності" оприлюднила доповідь "Злочинність і інфекція. Вплив пандемії на оргзлочинність". Наголошується, що заходи, прийняті в світі проти поширення COVID - 19, обмежили свободу дій оргзлочинності та одночасно відкрили перед нею нові можливості для збагачення. Повсюдне закриття кордонів швидко припинило або сповільнило ряд видів злочинної діяльності. З іншого боку, злочинні організації скористалися плутаниною і хиткістю ситуації і наживаються на новому попиті на незаконні товари та послуги. Кримінал буде експлуатувати нові можливості і далі, особливо в тих країнах, де він давно увійшов в сферу охорони здоров'я. Автори доповіді називають чотири типи наслідків, які пандемія дала для оргзлочинності. Ряд видів злочинного промислу постраждав через соціальне дистанціювання і обмежень на свободу пересування і відновиться він не відразу. Деякі злочинні організації скористалися тим, що увагу правоохоронних органів і політичної влади переключилася на інші проблеми, і інтенсифікували свою діяльність. ОПГ, знову зайшли в сферу охорони здоров'я, з‘явилися нові можливості для експлуатації цього сектора. Кіберзлочинність швидко нарощує темпи, скориставшись тим, що маса людей прикута до дому і проводить набагато більше часу в Інтернеті. Скорочення експорту з Китаю позначилося на доходах ОЗУ. Китай є провідним джерелом контрафактних і заборонених товарів в світі, тому в результаті зупинки китайських фабрик зарубіжні ОЗУ виявилися без свого головного постачальника. Мексиканські картелі, що виробляють метамфетамін і фентаніл для прибуткового американського ринку, втратили вихідних інгредієнтів, що надходили з КНР. Хоча незаконні товари китайського походження були першими жертвами карантинів, в майбутньому це може позначитися на товарних потоках по всьому світу, говориться в доповіді. Часткове закриття кордонів в Європі, яка є великим ринком для незаконних товарів, призвело до того, що імпорт надходить в неї через обмежене число прикордонних пунктів і знаходиться під щільнішим наглядом, ніж до пандемії. Зокрема, нова ситуація позначилася на європейських торговців живим товаром. Однак доповідь попереджає, що вони, швидше за все, спробують нажитися на відчайдушному положенні мігрантів, які застрягли зараз на півдорозі до пункту призначення, і підвищать ціни за перехід кордону. Карантини і інші обмеження перерізали шляхи міжнародного транспортування наркотиків. У Східній і Південній Африці спостерігається зростання вуличної ціни на героїн і зниження його якості. Крім того, одним з головних ринків його роздрібного збуту є вулиця, а вона зараз обезлюділа. За словами авторів доповіді, це може призвести до перенесення роздрібної наркоторгівлі в Інтернет, хоча поки відомостей про такий перехід немає.

В Албанії посівний сезон конопель припадає на березень і квітень і, мабуть, буде проходити більш активно, ніж зазвичай, оскільки поліція зосереджена на боротьбі з порушниками карантину. Автори доповіді пишуть, що влітку слід очікувати багатого врожаю. Прикордонні пункти Колумбії, головного виробника кокаїну в світі, закриті, але ряд спостерігачів попереджає, що це може посилити злочинні угруповання, які контролюють сотні стежок, які ведуть через кордон і використовуються для контрабанди мігрантів, наркотиків, незаконно добутого золота та іншого забороненого товару. Також активізувалися аферні сфери в мережі та почастішали незаконні торгівельні операції у віртуальному просторі.

В українській економічній системі можна виділити чотири основних типи кримінальних корпорацій.

Кримінальні корпоративні організації, які будують свою стратегію одержання доходів, орієнтуючись виключно на сприянні їм корумпованих чиновників і використанні у власних цілях державних важелів та бюджетних ресурсів у тій чи іншій формі.
Корпоративні організації, що спеціалізуються на маніпулюванні нафтогазовими та енергетичними потоками ресурсів. У зв’язку з повторюваністю здійснюваних фінансово-господарських операцій, кримінальні технології ретельно налагоджені а основний кримінальний механізм «відкачування» доходів, як правило, прихований за кордоном.
Кримінальні корпорації, які прагнуть отримати статус «системоутворювальних» для регіонів або навіть у масштабах усієї країни. Це можуть здійснити лише великі корпоративні структури, як правило, організовані на базі колишніх найбільших державних об’єднань.
Корпоративні структури, що обслуговують інтереси суто кримінальних організованих злочинних угруповань та існують для відмивання доходів, отриманих від кримінальної діяльності: крадіжки автомашин, виробництва фальсифікованої горілки, наркотиків тощо.

Україна не є винятком із числа держав, які зачіпає діяльність транснаціональних злочинних організацій. На території нашої держави проявляється діяльність злочинних організацій інших країн, натомість, українські злочинні організації поширили свою діяльність за кордон, а її результати завдають шкоди інтересам України. Поширення діяльності транснаціональних злочинних організацій на території України припадає на початок 1990-х років. Територіальне розміщення України робить її «воротами» до країн Європи, а тому вона є привабливою для організованої злочинності і, зокрема, як транзитна держава. Політична ситуація в країні, зміна влади і напрямків розвитку у поєднанні з негативними процесами у соціальній сфері та тривалою економічною нестабільністю призвели до активного використання територію держави кримінальними структурами, зокрема транснаціональними злочинними організаціями. Так, за даними правоохоронних органів, спектр маршрутів вивозу жінок з України досить широкий, але основними проміжними транспортними пунктами, з яких вони направляються далі за кордон є Львів і Одеса. Тривалий час, одним з найпоширеніших шляхів перевезення був кордон із Польщею. На території Польщі «живий товар» за обумовлену плату передавався «замовникам». Кінцевим пунктом подібних маршрутів є Туреччина, Об’єднані Арабські Емірати, Греція, Польща, Угорщина, Ізраїль, Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Чеська Республіка, Словаччина, Боснія і Герцоговина, Сербія, Хорватія, Македонія, Кіпр та ін. Іншою серйозною проблемою для України є її використання у поставках героїну, контрабанді синтетичних наркотиків і прекурсорів. Основними способами поставки кокаїну, героїну з Колумбії до Північної Америки та Європи, з Південно-Східної Азії до ринків Північної Америки та Австралії, з Пакистану до Європи, є морські перевезення, використовуються наркокур’єри, місцеві кримінальні структури. У поєднані з нелегальною міграцією, нігерійські, афганські, пакистанські, іранські та деякі інші етнічні общини, що мешкають в Україні, фактично перетворилися в осередки наркобізнесу, поступово залучаючи до сфери міжнародного наркобізнесу. Американський аналітичний часопис Jane’s Intelligence Review у своїй статті «Українська мафія виходить на міжнародну кримінальну арену», за повідомленням агентства Washington ProFile, відзначає: «Найбільші впливові українські кримінальні угруповання діють на всій території країни, правда роблячи ставку на чотири регіони – Придністров’я й Одесу, Карпати, Східну Україну (де дії часто здійснюються разом з російськими злочинцями) і Крим. За межами держави українська мафія діє в таких країнах, як Австрія, Азербайджан, Бельгія, Канада, Данія, Естонія, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Казахстан, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Туркменистан, США й Узбекистан».

За результатами дослідження української економіки що провела компанія Ernst & Young, 846 млрд гривень або 23,8% від офіційного ВВП за 2018 рік, перебуває в тіні, з них: 19,7% ВВП (702 млрд грн) становить готівкова тіньова економіка, 4,1% ВВП (144 млрд грн) - домашнє виробництво товарів для власного кінцевого використання, тобто - негрошова тіньова економіка. Ernst & Young провела подібні дослідження у 33 країнах світу, серед яких Чеська Республіка, Польща, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія, Боснія і Герцеґовина, Сербія та інші країни. Історично рівень тіньової економіки серед зазначених країн коливався від 10,1% до 26,9% від обсягу ВВП. Дослідження в Україні свідчить, що більше чверті (26,2%) обсягу "готівкової тіньової економіки" (це 5,3% ВВП або 190 млрд гривень) - це "наслідкова тіньова економіка", де ініціаторами розрахунку готівкою є обидві стороні - і продавець, і покупець. А решта (73,8%) загального обсягу української тіньової економіки (або 14,4% ВВП – 512 млрд грн) - це "пасивна тіньова економіка", ініціатором якої є продавець. Проте рівень тіньової економіки в 2019 році вже склав 28% обсягу офіційного ВВП України.

Підсумовуючи можна зробити наступні висновки. Транснаціональна злочинність - одна з форм злочинності; негативний, щодо масове, історично змінюється соціально-правове явище, що складається із сукупності скоєних за певний період злочинів, що завдають шкоди двом або більше державам або інтересам юридичних чи фізичних осіб двох і більше держав, відповідальність за які передбачена в нормах національного кримінального законодавства, а також осіб, які їх вчинили. Основні фактори, що зумовили посилення році ТЗ такі:

Зростання мобільності і прозорість кордонів сприяють злочинним переміщенням, в той час як міграційні переміщення населення і існуючі діаспори привели до створення етнічних мереж, які пов'язані з етнічними злочинними організаціями.
Зростання міжнародної торгівлі дав нові можливості для видавання незаконних товарів за законні, ускладнивши роботу правоохоронних органів.
Зростання глобальної фінансової системи надав нові можливості для відмивання грошей. Поява глобальних міст створило можливості для встановлення злочинних контактів і «кримінального космополітизму».
Поява національних і глобальної інформаційних інфраструктур дав злочинним групам можливість переходити до комп'ютерних злочинів

Один з основних видів діяльності організованих злочинних груп і один з основних джерел доходів більшості транснаціональних злочинних організацій - незаконний обіг наркотиків. За приблизними підрахунками, на сьогоднішній день по всьому світу понад 200 млн. осіб вживають наркотики різного виду, в тому числі близько 140 млн. - марихуану, 13 млн. - кокаїн, 8 млн. - героїн, 30 млн. чоловік зловживають стимуляторами амфетамінового ряду. Оборот світової наркоіндустрії оцінюється експертами ООН приблизно в 400 - 500 млрд. дол.. на рік, завдяки випереджальному росту попиту над пропозицією і зростанню ціни від виробництва, переробки і транспортування до збуту і легалізації незаконних доходів. Місце і роль кожної країни в транснаціональному наркобізнесі залежить від її геостратегічного положення, природно-кліматичних умов, цивілізаційних особливостей, прозорості кордонів, придатності її інфраструктури для нарковиробництва, відносини правлячих еліт до наркозагрози і багатьох інших обставин. Велике число країн використовується для транзиту наркотиків від головних виробників до споживачів на Заході. В інших державах відмиваються наркодолари або проводиться переробка наркосировини для отримання «чистих» наркотиків з високим вмістом алкалоїдів. Виробниками кокаїну є країни «андської групи»: Колумбія (на її частку припадає 2/3 світового виробництва листа коки, за оцінками ООН), Болівія і Перу. Тут зосереджено 98% світового виробництва коки. Велика частина перуанської і болівійської сировини переробляється в Колумбії, і кокаїн надходить на зовнішні ринки саме з цієї країни. Зростає виробництво кокаїну в Бразилії. Відносно невелика кількість кокаїну, виробленого в Еквадорі, Венесуелі, Аргентині. Більша частина цього наркотику йде з андських держав через Карибський регіон або країни Південної Америки - Бразилію, Аргентину, Еквадор, Венесуелу і Парагвай. Героїн транспортується зазвичай з Афганістану чи держав Південно-Східної Азії ( т.з «Золотий півмісяць») через Балканський, Африканський шляхи та транзитом через держави Центральноазійського регіону в Росію та ЕС. За останній тиждень грудня 2020 року згідно даних Національної поліції поліцейські перекрили два міжнародних канали надходження наркотиків в Україну, припинили діяльність трьох потужних нарколабораторій та ліквідували більше 100 інтернет-крамниць, через які щодоби збували близько 50 тисяч доз наркотиків на території всієї України. Вартість вилучених під час обшуків наркозасобів, психотропів та прекурсорів за цінами «чорного» ринку становить близько 50 мільйонів гривень.

Нелегальна міграція є однією з основних та суттєвих загроз, яка вже протягом багатьох років залишається проблемою не лише для України, але й для країн ЄС. За останні роки спроби мігрантів незаконно перетнути кордон значно зменшилися: у 2015 році – 1807 осіб, 2016 рік – 1040 осіб, 2017 рік – 886 осіб). За 9 місяців 2019 року (станом на 30 вересня) в Україні затримали 2 060 незаконних мігрантів, з них 830 за спробу незаконного перетину кордону, понад тисячу - за порушення правил перебування.

Транснаціональна торгівля людьми ґрунтується на пропозиції та попиту постачальників і приймаючих країн. Країни з розвиненою секс-індустрією створюють попит і є приймаючими країнами, тоді як країни де торговці можуть легко завербувати жінок є постачаючими країнами. Оцінити з необхідною точністю кількість жінок, проданих з метою сексуальної експлуатації, вкрай складно. Це обумовлено таємним характером торгівлі, примусом жінок до мовчання, високим ризиком отримання інформації. ООН оцінює обсяг світової торгівлі жінками, як товаром для секс-індустрії, в діапазоні від семи до дванадцяти мільярдів доларів на рік.

Найбільшими транснаціональними організаційно-злочинними синдикатами є італійська мафія, китайські "тріади", Японська "якудза", колумбійські картелі, нігерійські злочинні організації, російська транснаціональна організована злочинність. Серед транснаціональних злочинних організацій сицилійська та італійська мафії виділяються складною структурою. Стосовно до Італії під словом "мафія" зазвичай розуміється сицилійська мафія або "Коза ностра", неаполітанська "каморра", що складається переважно з місцевих злочинних організацій, калабрийська "Ндрангета", яка складається з сімейних кланів і займається контрабандою тютюну, наркотиків і викраденням людей, а також "Сакра корона уніта" з Апулії, створена "Коза нострой" для використання морського узбережжя цього регіону з метою незаконного обігу наркотиків. Етнічні китайські злочинні організації є дуже згуртованими, що не допускають стороннього впровадження. Вони базуються в самому Китаї, Гонконгу, Тайвані та інших місцях Південно-Східної Азії. "Тріади" мають розгалужену систему в Західній Європі, в китайських общинах Північної Америки, на Далекому Сході Росії. Згідно з деякими оцінками, в Гонконзі налічується близько 160 000 членів "тріад", що відносяться до 50 різним організаціям. Юристи-практики та аналітики досі не можуть прийти до єдиної думки щодо ступеня організованості "тріад". Тріади займаються багатьма видами злочинної діяльності, включаючи здирництво, проституцію, азартні ігри, незаконний оборот наркотиків, будучи великими постачальниками героїну в США і Західну Європу. Японська "якудза" є однією з поширених японських злочинних організацій. В "якудзу" входять кілька великих організацій, серед яких лідирує "Ямагучі-гумі", яка налічує понад 26000 членів у складі 944 менших банд. Другою за чисельністю є "Інагава кай", що має в своїх рядах понад 8 600 членів, за нею йде "Суміеші-кай", яка об'єднує понад 7 000 членів. Для "якудзи" характерна широкомасштабна міжусобна боротьба між її різними угрупуваннями, проте це не заважає їй впроваджуватися в сферу легального бізнесу і займатися корупцією в рамках політичної системи. Угруповання боріокудан дислокуються на території Японії і займаються контрабандним ввезенням наркотиків на Гавайські острови, до Каліфорнії, де знаходяться великі японські громади, і незаконним ввезенням зброї до Японії. "Якудза" присутні практично у багатьох країнах. У Південно-Східній Азії вона займається секс-бізнесом, азартними іграми, шахрайством, відмиванням грошей. Колумбійські картелі є злочинними організаціями, здатними вести бойові дії з урядовими військами. Вони займаються виключно наркобізнесом, базуються в Колумбії і поширюють свою діяльність на територію США, а в останні роки - в Західну і Східну Європу; Росію, Україну та інші держави, утворені на території колишнього СРСР. Широко відомими стали Медельінській і Калійській картелі. Структура картелів носить вузькоспеціалізовану комірчасту структуру. Кожен осередок виконує свою обмежену функцію: розробку наркотика, збут, розвідку, охорону і т. Д. Це допомагає вижити картелю навіть в умовах впровадження агентів на одному з вічок і залучення її членів до кримінальної відповідальності. Організований ними бізнес ґрунтується на таких ефективних принципах управління, як спеціалізація і поділ праці. У 80-х роках Карлос Ледер і інші члени медельїнського картелю поклали початок використанню промислового способу перевезення наркотиків в сфері наркобізнесу, збільшивши обсяг наркотиків, які перевозяться в Сполучені Штати Америки по повітрю. Калійській картель пішов далі і став застосовувати в своїй діяльності найбільш ефективні методи управління комерційними підприємствами і процедури строгого бухгалтерського обліку. Відмовившись від тактики протистояння уряду і силам охорони правопорядку, картель узяв на озброєння стратегію мирного вживання в суспільство. Ватажки картелю виступають в ролі законних підприємців і вкладають все більше коштів в легальний бізнес. Крім того, вибори цих осіб до складу місцевих силових структур, а також заступництво, які вони мають у своєму розпорядженні на місцях, служать для них потужним прикриттям в Калі. Зростання організованої злочинності в Нігерії часто пов'язують з падінням цін на нафту на початку 80-років і викликаної цим дезорганізацією нігерійської економіки, яка в кінці 70-х років на 95 відсотків залежала від експортних надходжень. Нігерійські злочинні організації зайнялися широкомасштабним оборотом наркотиків. Вони займаються також шахрайством і вимаганням, в тому числі підробкою кредитних карток і махінаціями, пов'язаними з діяльністю комерційних банків і програмами допомоги по лінії уряду. Вони не втручаються в великомасштабні операції і віддають перевагу більш дрібним операціям, проводячи безліч таких операцій і прагнучи, як правило, залишатися в тіні. Найбільш відомі способи шахрайства, використовувані нігерійськими злочинними організаціями отримали назву шахрайство за схемою "нігерійських листів". Російська транснаціональна злочинність зароджувалася в надрах тієї ж тіньової економіки СРСР і в колах партгосхозноменклатури, яка мала можливість виходу за кордон. Класичне становлення транснаціональної організованої злочинності в Росії припадає на кінець 80-х і початок 90-х років. Сприяли розквіту російської організованої злочинності лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, руйнування єдиного економічного простору СРСР, відсутність ефективно охоронюваних кордонів, ослаблення держави і його інститутів і сепаратистські тенденції в Росії, політична нестабільність, загострення міжнаціональних конфліктів, корупція.

Україна не є виключення у діяльності різних організаційно-злочинних синдикатів. ЇЇ вдале геополітичне розташування дозволило їй стати ключовим вузлом як для наркотрафіку та торгівлі людьми, так і для кіберзлочинності, оскільки частина «хакерів» має українське громадянство, а рівень інтернет-піратства досить високим. Українські злочинні організації досить вдало змогли зростися з політичними структурами і утворити новий тип діяльності політичних інститутів а саме «мафіозна держава». В подальшому після завершення пандемії COVID – 19, організаційно-злочинні синдикати будуть продовжувати достатньо сильно впливати на рівень світової тіньової економіки, проте все більше протидія транснаціональній злочинності буде поступово зменшувати їх нелегальну активність, але проблема зрощення організованої злочинності з легальними економічними і політичними структурами і надалі буде залишатиметься дуже дискусійною.

Лагоша Дмитро, для УІП

Роль міжнародних організовано-злочинних синдикатів у світовій економіці

Дослідження УIП

TWITTER

Контакти

Партнери

Посилання