Авторы публикации
Конструктивний мирний процес щодо України на поточному етапі перебуває у стані стагнації, насамперед через відсутність реальної позитивної переговорної динаміки та будь-якого зближення позицій сторін. Різні заяви політичних лідерів про нібито «швидке завершення війни» (як з боку глави РФ В. Путіна, так і Президента України В. Зеленського) або формування переговорного «вікна можливостей» (з боку Президента Естонії Алара Каріса) не мають під собою практичних підстав і мають радше інформаційний характер, спрямований на демонстрацію контролю над ситуацією.
Перехід до відкритої дипломатії, зокрема відкриті листи Президента України В. Зеленського до Президента США Д. Трампа та президента РФ В. Путіна, є маркером того, що переговори остаточно зайшли в глухий кут. У ситуації, коли стандартна, закрита і конфіденційна дипломатія не спрацювала, Україна змушена виносити комунікацію у публічну площину, створюючи інформаційний тиск на основних акторів — США та РФ.
Після того як стало зрозуміло, що Кремль відкидає пропозицію В. Зеленського щодо особистої зустрічі та перемир’я по лінії фронту, а США, стурбовані війною на Близькому Сході, знижують свою залученість у російсько-українську війну, Україна звертається до європейських партнерів за політичною підтримкою та формуванням спільної позиції.
7 червня лідери Великої Британії, Франції та Німеччини, а також України під час зустрічі в Лондоні назвали 5 умов для миру. Таким чином, Європа, претендуючи на місце повноцінного переговорника, фактично висуває РФ власні умови завершення війни.
Звичайно, ці умови навряд чи будуть прийнятними для Москви, особливо в частині виплати репарацій Україні та інших вимог, але вони нарешті окреслили стартову переговорну позицію Є3. Зокрема, Москва послідовно виступає проти розміщення іноземних військ на території України, а також продовжує вимагати виведення українських військ з території Донбасу.
Контроль над Донецькою областю розглядається Москвою як ключовий політичний результат війни, якого вона хотіла б досягти до осені цього року (що виглядає малоймовірним). І в поточній ситуації Росія має намір продовжувати війну, навіть якщо вона не приносить значних територіальних результатів (згідно з даними DeepState, за травень РФ вдалося окупувати лише близько 14 кв. км), оскільки це дозволяє через інформаційну політику демонструвати внутрішній аудиторії, що ситуація розвивається у потрібному напрямку. Паралельно Москва продовжує закулісні переговори зі США, намагаючись домогтися поступок щодо України, апелюючи до т.зв. «духу Анкориджа». Кремль явно незадоволений політичним розвитком ситуації та розраховував на те, що США чинитимуть тиск на Україну, чого вони поки що не роблять.
Зі свого боку, Україна робить ставку на асиметричну виснажувальну війну, поєднуючи наполегливу оборону з тактичними контрнаступами на фронті. Поки ЗСУ утримують міста Донбасу, відбувається поступове виснаження російських сил, паралельно посилюється тиск через санкції та інформаційні операції.
Західні союзники готові підтримувати таку модель щонайменше ще близько 2 років. Окрім уже виділених ЄС 90 млрд євро, обговорюється додаткове виділення близько 40 млрд євро військової допомоги, що має забезпечити стабільність фронту та внутрішню політичну стійкість України.
Одночасно в Україні очікуватимуть завершення виборів до Конгресу США і, можливо, після цього переглянуть свою стратегію, яка на даний момент залишається незмінною. Росія також орієнтується на результати американських виборів, розуміючи, що посилення демократів у Конгресі може обмежити можливості Д. Трампа реалізувати потенційну угоду щодо України.
На цьому тлі Вашингтон демонструє знижену залученість, оскільки відсутній результат, який можна було б представити як політичне досягнення. США фактично займають позицію спостерігача, не прагнучи активно доводити переговорний процес до практичного результату.
Але з урахуванням того, що війна в Україні залишається важливим фактором як для американських виборів, так і для політичного майбутнього глави РФ, зростає ризик ескалаційних сценаріїв і спроб кардинально змінити хід війни.
Водночас в Україні стрімко посилюється тренд на фіскалізацію економіки. У межах цього курсу Верховна Рада України ухвалила так званий «закон про податок на OLX» (законопроєкт №15111-д), який став прямим виконанням структурного маяка МВФ для продовження зовнішнього фінансування країни. Це рішення веде до інституційної трансформації цифрового ринку: маркетплейси та сервіси послуг перетворилися на податкових агентів держави, зобов’язаних автоматично утримувати 10% з доходів громадян і передавати дані до ДПС. Цей крок наочно демонструє, що держава послідовно звужує сірі зони самозайнятості та неформальної торгівлі, повністю ліквідуючи можливість вести неконтрольований мікробізнес у цифровому просторі.
Україна та Угорщина погодили 10 із 11 вимог Будапешта щодо прав угорської меншини, що дозволило зняти вето на відкриття першого кластера переговорів про вступ України до ЄС. Офіційне відкриття першого переговорного кластера («Основи») щодо вступу України до ЄС заплановане на 15 червня 2026 року в Люксембурзі, причому цей кластер відкривається першим і закривається останнім. Поступки Угорщині щодо нацменшин створюють прецедент для використання права вето. Так, наприклад, Болгарія вже може висунути аналогічні вимоги до України.
________________________
Лист Президента України В. Зеленського главі РФ В. Путіну.
Президент України В. Зеленський у відкритому листі (від 4 червня 2026 року) до глави РФ В. Путіна закликав його до особистої зустрічі для припинення війни проти України.
У листі викладено точку зору Зеленського на чотирирічний конфлікт, і зазначається, що, хоча стійкість українців залишається незмінною, більшість росіян втомилися від його наслідків і готові до миру.
Цей лист є першим публічним зверненням Зеленського безпосередньо до Путіна з моменту початку повномасштабного вторгнення, хоча раніше він неодноразово закликав до зустрічі з ним, заявляючи, що це необхідно для досягнення будь-якої угоди щодо територій.
У своєму листі Зеленський заявив, що запропоновані переговори могли б відбутися в нейтральній третій країні, виключивши Москву та Київ як можливі місця проведення, і запропонував Швейцарію, Туреччину або арабські держави як можливі майданчики.
Президент США Д. Трамп відреагував на лист Зеленського і заявив, що було б «чудово», якби Зеленський зустрівся з Путіним, але додав, що обом сторонам доведеться піти на компроміси, не вдаючись у подробиці. «Я радий, що вони, можливо, обговорюють зустріч. Думаю, ми зіграли в цьому велику роль», — сказав Трамп журналістам в Овальному кабінеті. «Я думаю, було б чудово, якби вони зустрілися. Їм слід — зробити це». «Вони обидва підуть на компроміси, я запропонував ці компроміси, і, знаєте, ми зробили великий внесок у це».
У відповідь на лист Зеленського прессекретар Кремля Д. Пєсков повторив, що Зеленський може приїхати до Москви, «якщо хоче переговорів». А сам В. Путін уже наступного дня заявив, що ще «не бачить сенсу» в їхній зустрічі. Путін сказав, що лист містить «елементи хамства» і «створює перешкоди для можливої зустрічі», а також заявив, що бойові дії колись завершаться досягненням РФ поставлених цілей.
Відкритий лист Зеленського до Путіна можна назвати тактикою переходу до публічної дипломатії (нагадаємо, що йому передував аналогічний відкритий лист до Президента США Д. Трампа).
Завдання цього листа, очевидно, наразі полягає не в запуску реального переговорного процесу, а в утриманні України в центрі міжнародного переговорного порядку денного — публічній фіксації української позиції та демонстрації прихильності до діалогу при одночасному формуванні образу сили.
Крім того, лист так чи інакше створює інформаційний тиск на зовнішніх акторів — як на Росію, так і на союзників (США та Європу), щоб не допустити ігнорування України в переговорному процесі.
Для України цей лист є достатньо корисним з точки зору управління інформаційними потоками та технологіями. Але з практичної точки зору він навряд чи матиме будь-який ефект. І залишається дуже невелика ймовірність того, що Путін почне вести діалог у такому ж дусі.
У цьому контексті показовою є реакція Дональда Трампа. Якщо РФ займає вичікувальну позицію і через Пєскова фактично повторює попередню лінію — запрошення Зеленського до Москви, що виглядає радше як завуальований політичний тролінг, ніж реальна пропозиція до діалогу, — то Трамп, навпаки, демонстративно сприймає лист Зеленського за «чисту монету». Його риторика в стилі «так, нехай зустрінуться, це було б добре» виглядає як зовнішня підтримка самої ідеї, але без будь-якого заглиблення в її зміст або умови реалізації.
При цьому Трамп, найімовірніше, чудово розуміє технологічність такого кроку з боку України, однак свідомо підіграє формальній логіці процесу. Фактично це ще один маркер того, що США діють у логіці стороннього спостерігача.
Трамп не заглиблюється у зміст переговорного процесу, тим самим не демонструючи готовності доводити його до практичного результату власними зусиллями, а фактично перекладає відповідальність на самі сторони конфлікту — на Україну та РФ.
Лідери України, Великої Британії, Франції та Німеччини визначили 5 умов для миру
7 червня лідери Великої Британії, Франції та Німеччини, а також України під час зустрічі в Лондоні заявили про необхідність «активної участі» європейських країн у потенційних мирних переговорах із РФ.
Під час переговорів вони також обговорили умови, необхідні для справедливого та тривалого миру. Спільну заяву опубліковано на сайті британського уряду.
По-перше, йдеться про припинення бойових дій. Вони закликали президента Путіна погодитися на негайне та повне припинення вогню.
По-друге, відправною точкою для переговорів має стати існуюча лінія зіткнення. Міжнародні кордони не повинні змінюватися силою, а суверенне право України на вибір власних механізмів забезпечення безпеки та союзів має повністю поважатися.
По-третє, після набуття чинності режимом припинення вогню Україна повинна мати надійні та юридично обов’язкові гарантії безпеки, засновані на зобов’язаннях, узятих у Берліні в грудні 2025 року та в Парижі в січні 2026 року. Це включає розгортання Багатонаціональних сил – Україна.
По-четверте, російські активи залишатимуться замороженими доти, доки Росія не припинить свою агресивну війну і не виплатить Україні компенсацію за шкоду, завдану війною.
По-п’яте, необхідно забезпечити захист європейських інтересів безпеки в будь-якій угоді. Для будь-яких переговорів, що стосуються ЄС і НАТО, буде потрібна згода ЄС та його держав-членів, а також союзників по НАТО.
Після того як РФ відкинула пропозиції Президента України щодо зустрічі та перемир’я по лінії фронту, а США фактично зайняли позицію спостерігача, Україна звернулася до європейських партнерів для формування спільної позиції. У результаті зупинка війни по лінії фронту — це вже не просто ініціатива Києва, а спільна українсько-європейська позиція. Ці п’ять умов відображають стратегію втягування Європи в переговорний процес і перетворення її на повноцінну переговорну сторону.
Загальна динаміка мирних переговорів
У понеділок, 8 червня, Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову зі спецпосланцями Президента США — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Зеленський під час бесіди, зокрема, поінформував Віткоффа і Кушнера про наявні дані щодо того, «на що налаштовані в Москві».
«Сьогодні під час зупинки в аеропорту Кишинева я розмовляв із представниками президента Сполучених Штатів Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Це була дуже позитивна розмова. Я вдячний за готовність працювати максимально активно вже в ці тижні, щоб дати поштовх дипломатії для завершення війни Росії проти України. Ми розуміємо, як багато уваги світ приділяє ситуації навколо Ірану. Але наша спільна мета — мир у Європі — стоїть на порядку денному. Ми обговорили перспективи в контексті саміту G7 та інших подій у червні. Я поінформував про наявні у нас дані щодо настроїв у Москві», — заявив В. Зеленський.
Пізніше Зеленський дав зрозуміти, що отримав певну відповідь від США на своє звернення з проханням передати ракети для систем ППО, але він не може про неї розповісти. «Написавши США, я хотів зробити все, щоб хоч трохи змістити їхню увагу з Близького Сходу на ситуацію в Україні. Я не можу поділитися з вами всіма подробицями, але моїй державі потрібна дуже значна кількість протиракетних засобів. Я отримав результат, але я не можу зараз поділитися тим, яким був цей результат, але я це зробив. І в мене була мета, коли я відправив листа Путіну, і я думаю, що я отримав потрібний результат. Україна демонструє, що готова до миру, і ми робимо різні дипломатичні кроки, щоб показати союзникам, хто готовий до миру, а хто ні. Я отримав результат», — заявив Зеленський.
Нагадаємо, що точних дат візиту спецпосланця президента США Стіва Віткоффа і бізнесмена Джареда Кушнера до Києва і Москви, як і раніше, немає.
Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що хоча конкретної дати приїзду до Москви немає, але американських представників у Кремлі «готові прийняти в будь-який момент», додавши, що на даний момент посередницький процес перебуває на паузі.
При цьому в РФ скаржаться на те, що США не проявляють жодного інтересу до повернення до домовленостей, досягнутих на Алясці.
«Я дуже сподіваюся, що досвід попередніх провалів, коли Захід відмовлявся виконувати ним же підтримані домовленості, що цей досвід не повториться щодо домовленостей на Алясці. Але поки що, на величезний жаль, наші американські партнери не проявляють до цього жодного інтересу», — заявив глава МЗС РФ С. Лавров.
Путін заявив, що Росія готова піти на компроміси щодо українського врегулювання, про які «говорили» на саміті в Анкориджі. «Ми, безумовно, готові й хочемо домовитися з Україною мирними засобами на тій базі, про яку ми говорили з Трампом в Анкориджі. Ми готові піти на компроміси, про які говорили в Анкориджі. Треба, щоб на компроміси готова була піти і Україна», — сказав він.
Тобто з точки зору РФ, ситуація навколо України була врегульована в Анкориджі в серпні 2025 року.
Президент США Дональд Трамп підтримав ідею залучити патріарха Єрусалимського Феофіла III як посередника в переговорах між Україною та Росією. За даними ізраїльських ЗМІ, ця ініціатива обговорювалася на зустрічі в Білому домі. Головними перевагами патріарха Феофіла III як переговорника є його статус аполітичної фігури релігійної довіри та наявність унікальної ваги в православному світі. Адміністрація Дональда Трампа розглядає його як рідкісний нейтральний інструмент для створення альтернативного каналу зв’язку між Києвом і Москвою.
Але в Україні дають зрозуміти, що головна проблема полягає не у відсутності ефективного медіатора, а в небажанні РФ припиняти бойові дії. Джерела в уряді додали, що офіційно з пропозицією про таке посередництво до Києва поки що ніхто не звертався.
ЄС представив 21-й пакет санкцій проти РФ
У Брюсселі 9 червня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн представила 21-й пакет санкцій проти РФ. Головна мета пакета — заблокувати лазівки для обходу попередніх обмежень і посилити економічний тиск.
Новий пакет санкцій фокусується на п’яти ключових напрямах: енергетиці, фінансових послугах і криптовалюті, торгівлі, рибальстві, а також на візових обмеженнях для військових.
Обмеження в енергетиці та «тіньовий флот».
Санкційний список розширюється ще на 30 танкерів «тіньового флоту». Вперше вводяться обмеження проти допоміжних суден, що забезпечують бункерування та заправку підсанкційних кораблів. Під удар потрапляє інфраструктура — порти, аеропорти та нафтопереробні заводи, задіяні в транспортуванні та переробці російської нафти. Також вводиться заборона на продаж Росії танкерів для перевезення СПГ. Механізм коригування «стелі цін» на нафту тимчасово заморожується до січня наступного року з метою стабілізації ринку.
Фінансовий і криптовалютний сектор.
Вводиться повна заборона на транзакції ще для 31 російського банку. Розширюються санкції проти третіх країн: під обмеження потрапляють 20 іноземних банків, криптофірм і нафтотрейдерів (включаючи Китай, Туреччину, ОАЕ, Казахстан, Киргизстан та Індію), які беруть участь в обході санкцій. Вперше ЄС вводить повну заборону на надання криптовалютних послуг для платформ із третіх країн, що працюють із Росією.
Торгівля та військово-промисловий комплекс (ВПК).
Забороняються поставки до РФ металів, високотехнологічних сплавів, а також обладнання для підтримки наземної інфраструктури, систем запуску і радіоелектронної боротьби, зокрема для безпілотників. Під санкції потрапляють понад 30 компаній, пов’язаних із виробництвом дронів, а також вводяться заходи експортного контролю проти 50 іноземних юридичних осіб. Обмежується імпорт із Росії товарів на суму близько 60 млн євро (метали, руди, хімікати, автозапчастини). Одночасно обмеження синхронізуються з білоруськими, щоб перекрити канали реекспорту.
Рибальська галузь (вперше в практиці ЄС)
Вводяться жорсткі квоти та обмеження на імпорт російських морепродуктів. Окремо встановлено повну заборону на імпорт низки видів риби, передусім тріски.
Візові та персональні обмеження.
Вперше вводиться повна заборона на в’їзд до ЄС для всіх осіб (як громадян РФ, так і іноземців), які служили у збройних силах Росії або проросійських формуваннях з початку повномасштабної війни. Також планується розширення санкційних списків ще приблизно на 170 фізичних та юридичних осіб.
Озвучений Єврокомісією 21-й пакет санкцій є офіційною пропозицією. Тепер його мають розглянути й одноголосно затвердити всі 27 країн-учасниць у Раді ЄС. Остаточне ухвалення пакета планується завершити до 15 липня.
Україна та Угорщина погодили 10 із 11 вимог щодо вступу до ЄС.
Україна та Угорщина досягли прагматичного компромісу, погодивши 10 із 11 вимог Будапешта, що дозволило зняти 17-місячне вето на переговори про вступ України до ЄС. Єдиним неврегульованим питанням залишилося гарантоване представництво національних меншин у Верховній Раді.
Сторони досягли компромісу щодо розширення мовних, освітніх, культурних і політичних прав угорської громади в Закарпатті. Україна зобов’язалася внести корективи до закону про середню освіту і розширити суспільно-політичні права меншин.
Будапешт наполягає на виділенні фіксованих парламентських квот для нацменшин за прикладом деяких країн ЄС (наприклад, Хорватії або Румунії). Українське законодавство зараз такого механізму не передбачає.
Проблему квот тимчасово «винесли за дужки», щоб не блокувати процес євроінтеграції. Київ і Будапешт домовилися спільно звернутися до Венеційської комісії (Рада Європи) та ОБСЄ за офіційними роз’ясненнями, як цей пункт можна імплементувати.
Таким чином, Будапешт погодився на офіційне відкриття першого переговорного кластера, який стосується фундаментальних реформ і прав людини. Хоча питання представництва меншин у парламенті може знову піднятися вже в межах самого переговорного процесу ЄС з Україною. Крім цього, за даними дипломатичних джерел, свої додаткові вимоги щодо захисту прав нацменшин (у сфері освіти та мови) тепер планує висунути Болгарія.
Верховна Рада України ухвалила т.зв. «податок на OLX».
Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №15111-д, який запроваджує оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи (відомий як «закон про податок на OLX»). Закон почне діяти з 1 січня 2027 року, а самі платформи стануть податковими агентами і передаватимуть інформацію про доходи користувачів.
Основні положення закону базуються на таких правилах:
• Ліміт на продажі: доходи фізосіб від продажу товарів через платформи в розмірі до 2000 євро на рік не оподатковуються. Якщо сума перевищує 2000 євро, діє ставка податку 10% (з яких 5% — ПДФО, 5% — військовий збір без ЄСВ).
• Автоматизація: користувачам не доведеться самостійно розраховувати та сплачувати податки. Цифрові платформи (такі як OLX, Uber, Bolt, Uklon та ін.) робитимуть це автоматично.
Законопроєкт №15111-д кардинально змінює архітектуру адміністрування доходів в українському e-commerce, трансформуючи цифрові платформи (OLX, Rozetka, Uber) із простих технологічних посередників у повноцінних податкових агентів держави. Економічна суть реформи полягає в інституційному перенесенні фіскального навантаження: замість неефективного контролю мільйонів індивідуальних продавців і постачальників послуг Державна податкова служба (ДПС) централізує збір даних і податків через обмежений пул великих операторів. Платформи зобов’язуються автоматично утримувати 10% із транзакцій фізосіб, які перевищують річний ліміт у 2000 євро або 30 угод, і напряму передавати ДПС деталізовану звітність з ідентифікаторами користувачів. Це дозволяє державі ефективно легалізувати тіньовий мікробізнес і ринок гіг-економіки без створення надмірного бюрократичного тиску на громадян, одночасно стимулюючи регулярних комерсантів до переходу на офіційний статус ФОП для збереження вигідніших податкових ставок.
Ухвалення законопроєкту №15111-д є прямим структурним маяком Міжнародного валютного фонду (МВФ), виконання якого виступає критичною умовою для продовження макрофінансової допомоги Україні. Закон знаменує перехід від точкового контролю до наскрізної тотальної фіскалізації цифрового простору.
Ця реформа чітко показує, що держава послідовно звужує сірі зони самозайнятості та неформальної торгівлі. Будь-яка регулярна комерційна діяльність громадян усередині країни відтепер жорстко моніторитиметься через автоматизовані алгоритми Big Data з неминучим утриманням податків.
Ситуація на фронті. Хід бойових дій.
Попри високу інтенсивність бойових дій і збільшення кількості штурмів, війська РФ поки не можуть відновити попередній темп наступу.
DeepState підтверджує, що у травні 2026 року російські війська окупували близько 14 кв. км української території. Це найнижчий місячний показник просування армії РФ з 2023 року.
Водночас за минулий тиждень РФ окупувала 15 кв. км і зараз контролює 116,871 тис. кв. км, або 19,36% української території.
Зниження темпів просування пов’язують із блокуванням терміналів Starlink, а також зростанням втрат російської армії та успішною реалізацією Україною стратегії «Логістичний локдаун» — знищенням російських тилових баз, складів і логістичних маршрутів на оперативній глибині.
У Донецькій області.
Тут фіксується найвища інтенсивність боїв, найважча ситуація для ЗСУ — на Покровському напрямку. Задіяні населені пункти: Родинське, Гришине, Котлине, Удачне, Сергіївка, Шевченко, Новоолександрівка.
Костянтинівський і Краматорський напрямки: жорстокі зіткнення тривають біля Іванопілля, Плещіївки, Іллінівки, Русиного Яру та Костянтинівки. Російські війська використовують масовані удари керованими авіабомбами (ФАБ і КАБ) перед спробами штурму.
На Слов’янському напрямку війська РФ намагалися штурмувати в районах Закітного, Резниківки та в бік Кривої Луки й Рай-Олександрівки.
Запорізька область. Південний фронт демонструє сильне загострення. РФ намагається зрізати виступи і тиснути на логістику ЗСУ. Гуляйпільський напрямок (вкрай складний): РФ різко наростила активність, здійснюючи до 34 атак за добу в районах населених пунктів Добропілля, Єленокостянтинівка, Залізничне, намагаючись прорватися в бік Воздвижівки, Косовцева і Цвіткового. Оріхівський напрямок: тривають зустрічні бої в районах Білогір’я, Щербаків і Плавнів.
У Харківській області. На Куп’янському напрямку тривають зустрічні бої високої інтенсивності, де російські війська намагаються повернути втрачені позиції на лівому березі річки Оскіл, а ЗСУ стримують накати ворога і ліквідують групи, що прорвалися. Спроби прориву в м. Куп’янськ: раніше російські підрозділи вже намагалися закріпитися безпосередньо в міській межі, однак ЗСУ провели зачистку. Зараз вони тиснуть на місто з півночі та північного сходу (через Голубівку і Синьківку), а також намагаються просочитися малими піхотними штурмовими групами на південно-східні околиці лівобережної частини.
У Сумській області. Фіксуються спроби проникнення малих штурмових і диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) РФ через кордон. Міста і села в прикордонній зоні (включаючи Конотоп, Охтирський і Сумський райони) щодня зазнають атак дронів-камікадзе та ударів КАБ. Бої тривають на Куп’янському напрямку (в районах Петропавлівки, Шейківки та Новоплатонівки), РФ почала активно атакувати дронами й артилерією ключову цивільну та військову трасу Харків — Суми.
Дніпропетровська область — відсутні прямі бойові зіткнення, але триває масований терор обстрілами. Область виконує роль головного прифронтового логістичного і медичного хабу ЗСУ, через що щодня зазнає ударів. На Нікопольському та Синельниківському напрямках ворог обстрілює з артилерії й атакує дронами цивільну та військову інфраструктуру міст Нікополь, Марганець, Покровської та Мировської громад. Також під регулярними ракетними ударами перебувають Дніпро, Павлоград і Кривий Ріг.
Карти бойових дій.
(За даними Генерального штабу ЗСУ)
Соціологія.
Згідно з даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) від 7 травня – 3 червня 2026 року, 53–60% українців підтримують зупинку війни по лінії фронту, але лише за умови посиленої підтримки західних союзників.
Опитаним пропонували 4 сценарії припинення бойових дій. У всіх випадках передбачалося припинення вогню по нинішній лінії фронту без офіційного визнання російських територіальних надбань.
Сценарій №1 – «Без гарантій безпеки».
Бойові дії припиняються, але Україна не отримує ані гарантій безпеки, ані посиленого постачання грошей і зброї. Підтримують такий варіант 31% опитаних, проти — 61%.
Сценарій №2 – «Символічна присутність європейських військ».
Тобто в Україні розміщуються війська країн Європи, але далеко від фронту і які не братимуть участі в боях, якщо Росія знову нападе; підтримують 41%, проти — 49%.
Сценарій №3 – «Власні сили + ресурси союзників».
Союзники надають Україні посилену підтримку грошима і зброєю: ракетами тощо. Підтримують 53%, проти — 37%.
Сценарій №4 – «Європейський щит».
Війська країн Європи розміщуються поблизу лінії фронту і братимуть участь у боях, якщо Росія знову нападе. Підтримують 60%, проти — 33%.
Таким чином, 53%–60% українців готові підтримати припинення вогню по поточній лінії фронту, але лише якщо безпеку країни гарантуватимуть західні війська або масштабні поставки зброї та фінансів. Українське суспільство допускає компроміс по лінії фронту, але не готове приймати «порожнє перемир’я» без силового забезпечення. Будь-які моделі без гарантій (31%) або з їх формальною присутністю (41%) залишаються в меншості, що робить їх політично вразливими для реалізації.
Примітно, що це опитування прямо корелює з озвученими 5 умовами миру від Зеленського та «євротрійки», де як відправну точку переговорів також зафіксовано нинішню лінію зіткнення. Таким чином, соціологія фактично легітимізує цю переговорну конструкцію, демонструючи, що вона має внутрішню опору в громадській думці.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська
для Українського Інституту Політики
Друзі, нагадуємо, що для організацій, бізнесу та приватних клієнтів доступні додаткові аналітичні продукти Українського Інституту Політики: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.
