ПІДСУМКИ ТИЖНЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР (19 — 26 жовтня 2026).

ПІДСУМКИ ТИЖНЯ:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР.

(19 — 26 жовтня 2026)

Політична система України входить у зимовий період турбулентності, коли одночасне посилення очікувань російських ударів по українській енергетиці та політичного тиску з боку Вашингтона створює умови для чергового «ідеального шторму».

Попри активізацію дипломатичних контактів минулого тижня, ситуація навколо України продовжує розвиватися в логіці затяжної війни, а позиції сторін залишаються далекими від узгодження умов її завершення.

Наближення проміжних виборів до Конгресу США 3 листопада посилює зацікавленість Адміністрації Д. Трампа в демонстрації дипломатичного результату та зміцненні внутрішньополітичних позицій Республіканської партії. Але спроби Білого Дому узгодити параметри можливої мирної угоди наштовхуються на несумісність вимог сторін, що воюють (РФ та Україна), і розбіжності між Вашингтоном, Києвом та європейськими столицями.

Узгодження американських пропозицій супроводжується посиленням кризи українсько-американських відносин і тиску Вашингтона на Київ. Адміністрація США вимагає від України укласти угоду для завершення війни та відмовитися від ударів по російських нафтопереробних заводах. Додатковий політичний тиск створюють заклики до проведення президентських виборів в Україні. Розбіжності супроводжуються періодичною інформаційною дуеллю Президента США Д. Трампа і Президента України В. Зеленського: американський президент На тлі зростання цін на пальне та фактичного глухого кута у врегулюванні близькосхідної кризи Президент США Дональд Трамп намагається переключити увагу американського суспільства на російсько-українську війну, представляючи українські удари по російських нафтопереробних заводах однією з причин енергетичної кризи у США, а Президента України Володимира Зеленського — політичною перешкодою для укладення мирної угоди.  Тоді як український лідер намагається заручитися підтримкою американського суспільства та європейських союзників, критикуючи політику Вашингтона щодо України. В. Зеленський, заручившись підтримкою європейських партнерів (ЄС виділив фінанси на оборонні потреби, підтвердив постачання озброєнь і ППО; Київ також запросив додаткові 70 млрд євро на 2027 рік понад передбачені 90 млрд євро на 2026–2027 роки), дав зрозуміти, що не буде в односторонньому порядку дотримуватися енергетичного перемир’я. На цьому тлі неодноразові збої системи попередження про запуски російських балістичних ракет та обмеження використання Starlink у військових цілях посилюють вразливість Києва. Заява Ілона Маска (засновника та керівника SpaceX) про те, що «лазівку», яка дозволяла українським військовим використовувати Starlink для наступальних ударів безпілотниками, було закрито, за одночасної вказівки на контроль уряду США над військовою системою Starshield, дозволяє припустити, що дії SpaceX щодо обмежень зв’язку для ЗСУ, найімовірніше, були узгоджені з Американською адміністрацією. Водночас, з 16 жовтня українська сторона не завдавала ударів по великих російських НПЗ, що, ймовірно, може бути пов’язано з неформальною домовленістю зі США про обмеження таких атак в обмін на відновлення роботи системи раннього попередження про російські балістичні удари, а також відновлення попереднього режиму роботи Starlink і Starshield. Але Україна продовжувала атакувати нафтову інфраструктуру та нафтохімічні підприємства. Так, 18 жовтня були атаковані Петербурзький нафтовий термінал і нафтобаза «Ручьи», 24 жовтня Генштаб ЗСУ повідомив про ураження «Тольяттикаучуку», також з’явилися повідомлення про удар по «Омському каучуку», а 26 жовтня — по «Воронежсинтезкаучуку».

Човникові переговори за участю спецпредставника США Стіва Уіткоффа з представниками європейських країн і Президентом України в Осло (20 жовтня) та главою РФ В. Путіним у Санкт-Петербурзі (21 жовтня) виявили розрив між розробкою мирного пакета та готовністю сторін іти на реальні поступки заради його ухвалення.

Повного узгодження позицій США, України та Європи не простежується: Київ відкидає виведення військ із підконтрольної частини Донбасу. Президент України В. Зеленський заявив про готовність заморозити війну по нинішній лінії фронту, але відмовився поступатися Росії додатковими територіями.

Зв’язка територій, гарантій безпеки, санкцій і відновлення зараз залишається предметом торгу між сторонами. Попередньо відомо, що основні положення американських пропозицій щодо завершення війни передбачають створення демілітаризованої зони на Донбасі; для Росії — можливість укладати ділові угоди з американськими компаніями, зняття санкцій і нормалізацію політичних відносин, відновлення постачання російського газу до Європи та роботи «Північного потоку»; для України — інвестиційний пакет і членство в ЄС в обмін на відмову від вступу до НАТО.

 До РФ С.Уіткофф привіз документи з американськими пропозиціями щодо мирного врегулювання, а також обговорював можливість кластерного перемир’я та організації тристоронньої зустрічі лідерів США–РФ–Україна. Москва відкинула паузу в бойових діях і кластерні перемир’я, погодившись принципово лише на переговори технічних делегацій в Абу-Дабі в листопаді. Цей раунд переговорів може стати вже четвертим такого формату лише цього року. У 2026 році вже відбулися три раунди тристоронніх переговорів між Україною, Росією та США: 23–24 січня і 4–5 лютого в Абу-Дабі (ОАЕ), а також 17–18 лютого в Женеві (Швейцарія). Технічні делегації без політичного рішення виявилися неспроможними досягти прориву. Повернення до технічного формату саме по собі радше означає відсутність істотного просування: подібний формат раніше не дозволив подолати принципові розбіжності сторін. І фактично йдеться про можливе формальне відновлення переговорного процесу за відсутності узгодженої політичної основи для завершення війни.

 Одночасно Кремль просуває зустріч глав держав США–РФ–КНР на АТЕС у Шеньчжені (КНР) 18-19 листопада 2026 року, яка поки виключає Україну. Вибір форматів дозволяє Москві зберігати доступ до Вашингтона та залучити лояльне модерування Пекіна, паралельно обмежуючи вплив Європи й України. А листопадовий графік дозволяє врахувати результати американських виборів 3 листопада для вироблення нової стратегії.

Паралельно США і РФ вибудовують лінію на низку малих двосторонніх угод на додаток до нафтових і дизельної, і звільнення громадянина США Стівена Габбарда зберігає позитивне тло та створює прецеденти для цього.

Загалом поведінка РФ може вказувати на розрахунок конвертувати перевагу в ракетах і дронах в ослаблення України та вигідніші переговорні позиції до весни 2027 року. Для України та Європи ж це підвищує вартість збереження статус-кво: потрібні додаткові гроші, озброєння та людські ресурси. Інакше вимоги РФ лише зростатимуть.

Головна проблема нинішнього переговорного процесу полягає у відсутності узгодженої позиції навіть усередині західної коаліції — між США, Україною та європейськими союзниками, не кажучи вже про принципові суперечності з Москвою. Адміністрація Д. Трампа прагне швидкого укладення мирної угоди, зокрема за рахунок поступок із боку України. Київ і європейські партнери, навпаки, орієнтовані на продовження військового стримування та виснаження Росії й не готові приймати основні вимоги Кремля. Москва, своєю чергою, дає зрозуміти, що предметний діалог лише розпочнеться після зняття санкцій (переважно європейських) і виведення українських військ з усієї території Донбасу. Тому поки ймовірність всеосяжної угоди залишається низькою, особливо без зміни балансу сил або політичного керівництва сторін, що воюють.

____________________________________

 

Процес мирних переговорів.

20 жовтня в Осло відбулася зустріч Президента України В.Зеленського і спецпосланника США Стіва Уіткоффа. Переговори пройшли за участю прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре і президента Фінляндії Александра Стубба, спецпредставник США Джаред Кушнер приєднався дистанційно. Обговорювалися зміст пропозицій, які американська делегація мала передати Москві, гарантії безпеки України та підготовка зустрічі на рівні глав держав. Перед консультаціями В. Зеленський також провів телефонну розмову з держсекретарем США Марко Рубіо, після якої повідомив про «позитивні сигнали» з боку Вашингтона. Ці переговори продовжили консультації в Маямі (9 жовтня 2026 року) з новою спробою узгодити спільну позицію України США та Європейських союзників щодо мирних угод. Раніше в Маямі американська сторона представила мирний план, що включає три основні блоки: гарантії безпеки для України (сумісні з 5 статтею статуту НАТО), гарантії її повоєнного відновлення та «дорожню карту» вступу до Європейського союзу. Згодом Вашингтон повідомив про передачу цих пропозицій Україні та європейським партнерам і заявив, що очікує їхньої відповіді. Осло для нових переговорів було обрано невипадково — це саме північний альянс європейських країн, які займають найбільш категоричну позицію щодо Росії та будь-яких поступок Москві. Але за підсумками цих переговорів не схоже на те, що позиції сторін повною мірою були узгоджені.

21 жовтня С.Уіткофф представив підготовлені пропозиції главі РФ В.Путіну в Санкт-Петербурзі.  З практичного погляду Уіткофф міг представити РФ дві основні пропозиції — це кластерне перемир’я в різних форматах (яке раніше Кремль уже відкинув) і організація тристоронньої зустрічі глав України- РФ -США. У Кремлі заявили, що розмова була змістовною, а передані пропозиції Путін пообіцяв вивчити. Уіткофф зазначив, що «попереду ще багато важливої роботи». Сторони обговорили можливість відновлення тристороннього формату переговорів (США — Росія — Україна) на технічному рівні.

Москва поки не демонструє готовності до тристоронньої зустрічі лідерів, на якій наполягають Україна та США. Конкретних домовленостей за підсумками контактів досягнуто не було. Помічник президента РФ Юрій Ушаков заявив, що передані С. Уіткоффом пропозиції за підсумками консультацій в Осло Москву «не цілком влаштовують». Водночас він повідомив про принципову готовність В. Путіна відновити тристоронні переговори приблизно з 10 листопада, передусім щодо питання формування повоєнної системи безпеки для Росії та України. За словами Ушакова, В. Путін позитивно оцінив посередницькі зусилля американської адміністрації та підтвердив готовність сприяти дипломатичному врегулюванню навколо Ірану, підкресливши, що можливості переговорів із Тегераном далеко не вичерпані.

Ключовою перешкодою для переговорів залишається те, що Вашингтон, Київ та європейські столиці поки не виробили єдиного підходу до врегулювання, тоді як їхні розбіжності з Москвою мають ще глибший характер. Адміністрація Д. Трампа прагне швидкого укладення мирної угоди, зокрема за рахунок поступок із боку України. Київ і європейські партнери, навпаки, орієнтовані на продовження військового стримування та виснаження Росії й не готові приймати основні вимоги Кремля. Москва, своєю чергою, дає зрозуміти, що предметний діалог лише розпочнеться після зняття санкцій (переважно європейських) і виведення українських військ з усієї території Донбасу.

Імовірність повноцінної мирної угоди поки залишається низькою без істотної зміни балансу сил або політичних позицій сторін. Переговори дозволяють зберігати дипломатичні канали й обговорювати окремі домовленості, однак просування до загальної угоди стримується як розбіжностями США, України та Європи, так і суперечностями з Росією.

Українське керівництво та європейські партнери розраховують, що зміна політичного балансу у США може скоригувати підхід Вашингтона до завершення війни. Найближчим орієнтиром стають проміжні вибори до Конгресу 3 листопада 2026 року, а в тривалішій перспективі — президентські вибори 2028 року. Такі очікування знижують готовність Києва до швидких поступок у межах американських мирних ініціатив. Розбіжність підходів викликає роздратування адміністрації Д. Трампа та створює ризик подальшого ускладнення відносин з Україною і скорочення американської підтримки.

Показовою в цьому відношенні стає жорстка риторика в публічних перепалках між Д. Трампом і В. Зеленським, які періодично виникають.

Трамп погрожує можливістю запровадження 200% мит проти України та РФ через відсутність мирної угоди. «Мита допомогли нам завершити вісім воєн. Можливо, нам варто негайно застосувати цей підхід до України та Росії. Я раніше про це не думав, але це все одно не спрацює, оскільки ми мало що в них купуємо», — сказав президент США.

 Про В. Зеленського Трамп сказав: «Зеленський — людина, яка мала врегулювати цю війну вже давно. Якби він послухав мене, то давним-давно уклав би набагато вигіднішу угоду, і з боку України загинуло б на мільйон людей менше. І, чесно кажучи, я думаю, що настав час комусь іншому вести переговори від імені України. Тому що сталося таке: лінія фронту практично не зрушила, але мільйон людей — величезна кількість людей — загинули. Україна втрачає чоловіче населення. Україна могла б урегулювати це питання вже давно. Якби він послухав мене, пам’ятаєте зустріч в Овальному кабінеті? Він би давно все врегулював. Можливо, Зеленському час доручити переговори комусь іншому».

«Україна має захотіти укласти угоду, тому що Сполучені Штати витратили величезні кошти, Європа також витратила величезні кошти, і зараз Європа втомилася від цього», — сказав він.

При цьому Трамп зазначив, що «зустріч Путіна і Зеленського необов’язкова для українського врегулювання». Проведення тристоронньої зустрічі лідерів України, США та Росії, на якій наполягає В. Зеленський, поки видається малоймовірним, оскільки Москва не бачить сенсу в такому форматі до попереднього узгодження основних умов мирної угоди.

Зі свого боку В.Зеленський продовжує критикувати Трампа. У своєму інтерв’ю британському журналісту Стівену Бартлетту він сказав: «Трамп вирішив звалити всі проблеми не на Путіна, а на мене, пояснюючи своїм прихильникам, що ціни на дизельне пальне в Америці нібито зростають через нас. Я вважаю, що це неправильно й неприйнятно, що Трамп звинувачує мене в агресії Росії та злочинах, скоєних Росією. Він змінює контекст, і це несправедливо. Я думаю, що це просто спроба відвернути увагу від Ірану, від того, що відбувається на Близькому Сході. Протока Ормуз заблокована. Це корінь проблеми. Але все це переводиться на нас, і я як лідер нашої країни стаю об’єктом нападок».  «Трамп має використовувати щодо Путіна такий самий тон, як щодо мене», про «пекельні санкції»: «Трамп може це зробити. Я не знаю, чому він цього не робить».

В інтерв’ю ABC News В. Зеленський заявив про готовність укласти мирну угоду «вже сьогодні» та припинити бойові дії по нинішній лінії фронту, без передачі Росії додаткових територій. Припинення українських ударів по російських НПЗ він пов’язав з однією з трьох умов: взаємним енергетичним перемир’ям, дозволом використовувати Starlink на території РФ для ураження пускових установок балістичних ракет або постачанням ракет-перехоплювачів для Patriot.

В. Зеленський також заявив, що балотуватиметься на другий термін, якщо вибори відбудуться до закінчення війни, назвавши це своєю відповідальністю за захист країни. Для підготовки голосування він запропонував забезпечити щонайменше 60 днів припинення вогню, щоб внести необхідні зміни до законодавства та створити умови для безпечної участі громадян, включно з військовослужбовцями.

Треба зазначити, що для України та Європи значно серйозніший ризик зараз становить можлива тристороння угода США, Китаю та Росії, у межах якої найбільші держави можуть домовитися щодо ширшого кола геополітичних та економічних питань, включно з українським урегулюванням, без безпосередньої участі Києва та європейських союзників і без повноцінного врахування їхніх інтересів.

Загалом передвиборча кампанія до Конгресу США вже практично добігає кінця, тому нинішня ситуація матиме на них лише обмежений вплив. Малоймовірно, що Україна та Європа зараз погодяться на пропозиції Д. Трампа, дозволивши йому оголосити про укладення мирної угоди, яку до того ж необхідно узгодити з Росією. Це питання вже поступово набуває значення в контексті президентських виборів у США 7 листопада 2028 року і більш довгострокових стратегічних інтересів Вашингтона.

Йдеться вже не стільки про передвиборчий піар, скільки про економічні інтереси США, перегляд відносин із Росією та Китаєм і можливе формування нового геополітичного трикутника Вашингтон — Москва — Пекін. Важливими майданчиками для обговорення масштабніших домовленостей можуть стати саміт АТЕС 18–19 листопада 2026 року в Шеньчжені (Китай) і саміт G20 14–15 грудня в Маямі (США). У разі проведення зустрічей Д. Трампа з В. Путіним і Сі Цзіньпіном може йтися вже про ширшу геополітичну угоду, що охоплює не лише умови завершення війни в Україні, а й санкційну політику, енергетичні ринки, торговельно-економічні відносини та перерозподіл сфер впливу між найбільшими державами. При цьому В. Зеленський також розглядає саміт G20 як можливий майданчик для тристоронніх переговорів України, США та Росії, хоча участь сторін у такому форматі поки не узгоджено.

Вашингтон прагне вийти на угоду з Москвою або шляхом прямих російсько-американських переговорів, або через досягнення компромісного миру щодо України. Другий варіант є для Трампа політично безпечнішим, оскільки дозволяє знизити внутрішню критику, пов’язану з можливим укладенням окремої угоди з Росією. Пряма угода Вашингтона з Москвою також залишається можливою, однак такий шлях значно небезпечніший для Трампа, оскільки його адміністрація може зіткнутися з жорсткою критикою всередині США. Американське суспільство залишається значною мірою проукраїнським. Симпатії та співчуття Україні зберігаються серед значної частини населення США. За різними оцінками, на боці України перебувають 50–70% американців.

І Білий Дім поки не поспішає формально розривати відносини з Україною або повністю припиняти співпрацю, оскільки подібні рішення можуть спричинити серйозні внутрішньополітичні витрати на тлі збереження підтримки України в американському суспільстві. Натомість Д. Трамп і його оточення прагнуть знизити популярність В. Зеленського серед американців, щоб послабити суспільний опір можливому посиленню жорсткості політики Вашингтона щодо Києва. Крім того, офіційне припинення допомоги Україні може спровокувати судові розгляди та політичні ініціативи проти адміністрації, аж до спроб імпічменту, які Демократична партія здатна використати в боротьбі з республіканцями. Однак у критичній ситуації Трамп і його команда можуть піти на повноцінну угоду з Москвою, навіть попри можливі внутрішньополітичні витрати.

 

На тлі кризи українсько-американських відносин В. Зеленський продовжує публічний інформаційний самозахист.

25 жовтня 2026 року Президент України Володимир Зеленський дав чергове велике інтерв’ю ведучій програми «ТСН.Тиждень» Аллі Мазур на телеканалі «1+1» у межах національного телемарафону «Єдині новини» де він розповів про переговори щодо закінчення війни. На запитання про зміст документа з американськими пропозиціями щодо завершення війни, який спецпосланник США Стів Уіткофф після переговорів в Осло 20 жовтня передав Президенту РФ Володимиру Путіну в Санкт-Петербурзі, Президент України відмовився докладно розкривати зміст документа, пославшись на домовленості з американською стороною, однак прокоментував окремі положення, що стосуються гарантій безпеки, чисельності української армії, нейтрального статусу та територій.

Щодо гарантій безпеки, нейтрального статусу України та можливого обмеження чисельності ЗСУ В. Зеленський підкреслив, що ці питання не можуть визначатися російською стороною. «Напевно, я не буду про це говорити докладно, тому що є такі домовленості з американцями. Але, тим не менше, позиція зрозуміла. Наші гарантії безпеки — це наші гарантії безпеки. Вони не можуть бути нав’язані російською стороною. Отже, висновки зрозумілі, що обмеження нашої армії та нейтральність України не обговорюються», — заявив Президент. За його словами, гарантії безпеки мають передбачати або членство України в НАТО, або зобов’язання США та європейських країн за аналогією зі статтею 5 Північноатлантичного договору.

 В. Зеленський також підкреслив, що гарантії безпеки України мають бути юридично обов’язковими та затвердженими на законодавчому рівні країнами-гарантами, зокрема Конгресом США. «Тут питання не просто в домовленості між президентом України та президентом Сполучених Штатів Америки. Має затвердження бути legal binding security guarantees, тобто Конгрес. Конгрес має проголосувати гарантії безпеки, якщо це двосторонні гарантії безпеки України та США».

Окремо В. Зеленський торкнувся питання чисельності ЗСУ: «Якщо в мене достатньо фінансів, я хочу зберегти армію у 800 000 осіб. Ми самі вирішуємо, якою буде наша армія». При цьому він зазначив, що позиція Києва щодо неприпустимості обмеження чисельності української армії загалом збігається з американською.

Щодо територій В. Зеленський уточнив: «Питання територій — це червона лінія, яка може обговорюватися виключно на рівні лідерів». При цьому він підтвердив, що американська сторона неодноразово порушувала питання можливого обміну територіями.

За словами В. Зеленського, США повністю відновили роботу системи раннього попередження про російські балістичні удари, а також зняли частину обмежень на використання Starlink і Starshield українськими військовими. Президент повідомив, що термінали знову почали працювати за швидкості до 420 км/год замість попереднього обмеження у 100 миль/год (близько 161 км/год). Він охарактеризував переговори як продуктивні та заявив: «Ми отримали назад те, що нам потрібно». При цьому з трьох ключових проблем — обмежень супутникового зв’язку, розвідувальної підтримки та дефіциту ППО — дві, за його словами, вдалося вирішити, тоді як питання постачання засобів протиповітряної оборони залишається відкритим.

Щодо фінансування України у 2027 році В. Зеленський заявив про необхідність залучення додаткових 70 млрд доларів понад уже наявні 45 млрд доларів, тобто загалом 115 млрд доларів. «Ми говоримо про 70 плюс 45, які вже є. Тобто ми отримали, я вважаю, ми докладно все проговорили й лідери розуміють, що нам це потрібно. Я бачу позитивний сигнал і нам без цього неможливо. Просто це таке завдання, яке потрібно виконати, і все», — підкреслив Президент.

Окремо В. Зеленський прокоментував гуманітарну ситуацію в окупованих Росією Олешках Херсонської області. За його словами, територія міста та прилеглі райони сильно заміновані, а російська сторона не погодиться на евакуацію всіх жителів на підконтрольну Україні територію.

У політичному відношенні інтерв’ю В. Зеленського стало продовженням публічного інформаційного захисту на тлі загострення відносин з адміністрацією Д. Трампа та посилення американського тиску з питань мирних переговорів, територіальних поступок і проведення виборів в Україні. Основний акцент було зроблено на внутрішню аудиторію, він продемонстрував, що українське керівництво зберігає контроль над переговорним процесом, домагається відновлення американської військово-технологічної підтримки та не погоджується на нав’язані ззовні умови врегулювання.

 

Що відбувається зі Starlink в Україні?

Основним інструментом тиску США на Україну може стати поступове обмеження критично важливої військової та технологічної підтримки без її формального припинення: збереження обмежень Starlink, перебої з передачею попереджень про російські ракетні атаки, скорочення постачання озброєнь під приводом високого попиту з боку інших партнерів США — Саудівської Аравії, Ізраїлю та Тайваню. Така політика поступового виснаження України здатна посилити переваги Росії в повітряній війні, прискорити руйнування української енергетичної та логістичної інфраструктури взимку 2026–2027 років і згодом погіршити становище ЗСУ на фронті. Зрештою військово-економічне виснаження може спровокувати і внутрішню дестабілізацію, і зміну влади в самій Україні.

Обмеження роботи Starlink і Starshield становлять для України серйозну військово-технологічну загрозу, оскільки дозволяють США фактично регулювати наступальні та оборонні можливості української армії через зміну технічних параметрів супутникового зв’язку. Йдеться не стільки про пряму залежність ЗСУ від американських технологій, скільки про можливість Вашингтона визначати межі їх застосування в бойових умовах.

У ніч на 14 жовтня 2026 року українські військові зіткнулися з обмеженнями роботи терміналів Starshield — військового сегмента супутникового зв’язку SpaceX. При перевищенні певної швидкості, за повідомленнями українських військових джерел, від 72–120 до 160 км/год залежно від обладнання, зв’язок міг перериватися. Це ускладнило застосування окремих розвідувальних та ударних безпілотників, а також швидкісних дронів-перехоплювачів. Після початкових збоїв частину функцій було відновлено, однак швидкісні обмеження збереглися. Українська сторона веде переговори зі США та SpaceX щодо їх скасування.

 До запровадження обмежень військові термінали Starshield взагалі не мали лімітів на швидкість переміщення. Інтернет стабільно працював на будь-яких швидкостях, із якими рухалися українські безпілотники та військова техніка. На цей момент SpaceX частково відновила роботу, зафіксувавши стабільну верхню межу швидкості переміщення на позначці 160–161 км/год. Головна вимога Києва — повне скасування будь-яких швидкісних обмежень для військового пакета Starshield. Як компромісне проміжне рішення Україна вимагає підняти ліміт швидкості щонайменше до 450 км/год. 

Запровадження обмежень збіглося з посиленням вимог адміністрації Д. Трампа припинити українські удари по російських НПЗ, які Вашингтон пов’язує зі зростанням світових цін на пальне напередодні проміжних виборів до Конгресу США. І найімовірніше, що обмеження були запроваджені за неформальним політичним рішенням Адміністрації Д. Трампа, але, зрозуміло, ніхто не зізнається в його ухваленні, оскільки це суперечить рішенням Конгресу США про виділення допомоги Україні. І надалі подібне розпорядження могло б стати підставою для нової процедури імпічменту.

Президент США Дональд Трамп публічно ухилився від прямої відповіді на запитання, чи телефонував він особисто Ілону Маску з проханням скасувати швидкісні обмеження для терміналів Starlink в Україні. Відповідаючи на розпитування американських журналістів у четвер, 22 жовтня, Трамп буквально заявив таке: «Ну, я не хочу про це говорити, але знаю, що це була дуже цікава ситуація... Я не хочу коментувати це так чи інакше. Неважливо, чи телефонував я, чи хтось інший. Думаю, головне — він відновив його роботу».

При цьому Президент США підкреслив, що його відносини з Маском залишаються «дуже хорошими». Таким чином, сам Трамп факт дзвінка не підтвердив, але й не спростував. Раніше інформацію про те, що Трамп нібито попросив Маска зняти обмеження ліміту швидкості (близько 160 км/год) для ЗСУ, поширили The Wall Street Journal. За їхніми відомостями, такий дзвінок відбувся в середу, 21 жовтня. Сам Ілон Маск заявив, що українські військові нібито використовували термінали Starlink для ударів дронами, порушуючи умови користування системою. За його словами, цю можливість обмежили минулого тижня.

Водночас Президент України В. Зеленський у коментарі журналістам уточнив, що повне підключення (до швидкості 400 км/год) ще не відновлено. В Осло В. Зеленський також порушив проблеми передачі американських попереджень про російські ракетні пуски та обмежень супутникового зв’язку. Уже 25 жовтня він повідомив про повне відновлення попереджень і роботу Starshield на швидкостях до 420 км/год, назвавши ці зміни результатом розмови із С. Уіткоффом.

Найімовірніше, що з боку Білого Дому це спроба мінімізувати власні електоральні втрати та показати, що американська Адміністрація не причетна до створення кризи безпеки для України. Раніше держсекретар США Марко Рубіо вже говорив про те, що Д. Трампу неприємно бачити, як російські балістичні ракети влучають у житлові будинки Києва.

В американському інформаційному просторі постійно з’являються кадри зруйнованих українських міст і наслідків російських атак, які активно використовують для атак конкуренти Трампа з команди демократів. Американське суспільство залишається значною мірою проукраїнським. Симпатії та співчуття Україні зберігаються серед значної частини населення США. За різними оцінками, на боці України перебувають 50–70% американців. Крім того, офіційне припинення допомоги Україні може спровокувати судові розгляди та політичні ініціативи проти Трампа, аж до спроб імпічменту. Такою можливістю неодмінно скористається Демократична партія.

Пряме припинення військової допомоги Україні політично ризиковане для Д. Трампа, оскільки може викликати опір Конгресу та посилити критику з боку демократів і частини республіканців. Інакше наслідки повного відключення Starlink були б значно масштабнішими. Звичайні термінали забезпечують зв’язок між підрозділами, координацію дій, передачу розвідувальних даних та управління військами. Їх масове відключення здатне порушити взаємодію українських частин, роботу безпілотних систем і стійкість оборони на окремих ділянках фронту.

Європейські держави поки не мають повноцінної альтернативи Starlink і Starshield. Хоча зараз і розвиваються супутникові проєкти та обговорюється використання європейських комерційних мереж, однак їхні можливості за масштабом покриття, кількістю терміналів, швидкістю розгортання та інтеграцією в українську військову інфраструктуру поки обмежені. Створення зіставних європейських систем розглядається як завдання найближчих кількох років, орієнтовно до 2029–2030 років.

Обмеження Starlink і Starshield створюють механізм зовнішнього регулювання військових можливостей України. Залежно від масштабу обмежень Вашингтон здатний впливати на інтенсивність українських наступальних операцій, ефективність далекобійних ударів і можливості протидії російським безпілотникам. Головна небезпека полягає в тому, що подальше обмеження супутникового зв’язку в поєднанні зі скороченням розвідувальної підтримки та постачання озброєнь може призвести вже не лише до зниження наступального потенціалу ЗСУ, а й до ослаблення українських сил оборони загалом.

 

Справа «конвертів»: посилення тиску антикорупційної вертикалі на керівництво президентської фракції «Слуга народу».

Антикорупційні структури знову активізували справу про виплати грошових винагород народним депутатам фракції «Слуга народу» за необхідні голосування у Верховній Раді — так звану справу «конвертів». 19 жовтня громадська організація «Центр протидії корупції» (ЦПК) направила в. о. генерального прокурора Антону Ковальському заяву про можливе вчинення злочину головою президентської фракції Давидом Арахамією, вимагаючи внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і доручити розслідування НАБУ. Раніше, у лютому 2026 року, колишній генеральний прокурор Руслан Кравченко відмовився реєструвати аналогічне провадження щодо Д. Арахамії, пославшись на те, що відповідні обставини вже розслідуються НАБУ. Станом на 26 жовтня 2026 року новий в. о. генпрокурора А. Ковальський також не відкрив окреме провадження щодо Д. Арахамії. Офіс генпрокурора повідомив, що матеріали звернення передано до НАБУ для долучення до вже наявного розслідування. У ЦПК заявили про намір оскаржити бездіяльність прокуратури в суді. Сама справа «конвертів» отримала розвиток ще 27 грудня 2025 року, коли НАБУ і САП повідомили про підозру п’ятьом чинним народним депутатам, включно із заступником голови фракції «Слуга народу» Юрієм Киселем. За версією слідства, всередині президентської фракції діяла організована група, яка забезпечувала виплати депутатам за необхідні голосування. Згідно з матеріалами Вищого антикорупційного суду, організацією схеми ймовірно керував народний депутат із числа керівництва фракції, який наприкінці 2025 року отримав 85 тис. доларів для можливого подальшого розподілу між іншими депутатами. Під час розслідування обшуки проводилися в помічника Д. Арахамії, а детективи отримали дозвіл на відбір його біологічних зразків. На підставі цих обставин у ЦПК припускають, що організатором схеми міг виступати сам Д. Арахамія. При цьому його причетність до злочину слідством не доведено, а офіційної підозри йому не висунуто.

Протистояння навколо справи набуває характеру інституційного конфлікту між антикорупційною вертикаллю та Офісом генерального прокурора. Згідно зі статтею 482-2 Кримінального процесуального кодексу України, відомості про можливий злочин народного депутата до ЄРДР має право вносити виключно генеральний прокурор. Таким чином, НАБУ і САП, попри наявність матеріалів розслідування, не можуть самостійно ініціювати окреме провадження безпосередньо щодо Д. Арахамії. Відмова А. Ковальського повторити необхідні процесуальні дії фактично зберігає становище, що склалося за Р. Кравченка, і посилює суперечності між антикорупційними органами та прокуратурою.

Відновлення справи «конвертів» стає ще одним напрямом тиску на керівництво парламентської більшості в межах триваючого протистояння антикорупційної вертикалі з чинною владою. На відміну від розслідувань щодо окремих представників президентського оточення, можливе притягнення Д. Арахамії безпосередньо зачепить функціональність фракції «Слуга народу», через яку забезпечується парламентська підтримка ключових рішень влади. При цьому збереження відмови прокуратури відкривати провадження вказує на те, що чинні процесуальні механізми поки дозволяють стримувати розширення розслідування на вище керівництво президентської фракції. Подальший розвиток конфлікту, зокрема можливе судове оскарження дій генпрокуратури, здатний посилити тиск на президентську вертикаль і створити додаткові ризики для стійкості парламентської більшості.

 

Навколо керівництва Національного банку України та процесу приватизації державних банків формується новий політико-фінансовий конфлікт.

 У центрі уваги опинилися голова НБУ Андрій Пишний, повідомлення про обшуки, кадрові зміни в Укргазбанку та підготовка до продажу двох державних банків — Sense Bank і Укргазбанку — із залученням міжнародної фінансової групи Rothschild & Co. Обшуки НАБУ в голови НБУ Андрія Пишного та підготовка до приватизації двох державних банків.

21 жовтня 2026 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) провело обшуки в Національному банку України та за місцем проживання його голови Андрія Пишного. Слідчі дії пов’язані з розслідуванням діяльності компаній, що фігурують у корупційній справі «Мідас», і ймовірних зв’язків їхніх власників із колишнім керівництвом Офісу Президента. На цьому тлі в політичних колах знову активізувалося обговорення можливої відставки А. Пишного, якого ЗМІ пов’язують із колишнім главою Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Сам А. Пишний заявив, що розслідування не стосується діяльності Національного банку або виконання ним службових обов’язків. За його словами, під час обшуків не було виявлено матеріалів, що свідчать про вчинення правопорушень ним самим або співробітниками НБУ. Того самого дня Національний банк офіційно спростував повідомлення про нібито подану А. Пишним заяву про відставку. Таким чином, станом на 26 жовтня він продовжує очолювати регулятор, а інформації про висунення йому підозри немає.

Розслідування пов’язане з можливим неформальним впливом на управління націоналізованим Sense Bank і підприємством «Карпатнафтохім». За даними журналістських розслідувань, брати Василь та Андрій Веселі могли отримати вплив на ці активи завдяки зв’язкам із колишнім главою Офісу Президента А. Єрмаком і бізнесменом Тимуром Міндічем. Зокрема, Василя Веселого пов’язують із кадровими призначеннями та формуванням наглядової ради Sense Bank. Колишній голова наглядової ради банку Шевкі Аджунер стверджував, що кандидатуру В. Веселого було рекомендовано А. Пишним. Сам голова НБУ заперечував відповідні зв’язки. Народний депутат Ярослав Железняк публічно закликав А. Пишного піти у відставку.

Одночасно 20–23 жовтня 2026 року Міністерство фінансів України офіційно оформило залучення міжнародної фінансової групи Rothschild & Co до підготовки приватизації одразу двох державних банків — Sense Bank і Укргазбанку. Фінансовим консультантом визначено британську компанію N. M. Rothschild & Sons Limited, яка працюватиме спільно з українською інвестиційно-банківською компанією FinPoint. Відповідні тристоронні угоди підписано з Міністерством фінансів та обома банками. Консультанти мають провести фінансову оцінку активів, визначити стартову вартість державних пакетів акцій, організувати пошук потенційних інвесторів і підготувати конкурсні процедури. Рішення про підготовку до продажу було ухвалено урядом ще 1 жовтня 2025 року, а конкурс із вибору консультанта оголошено 31 березня 2026 року. На 26 жовтня йдеться саме про підготовку до приватизації, а не про здійснений продаж банків.

Паралельно відбуваються кадрові зміни в Укргазбанку. Ухвалено рішення замінити чинного керівника Родіона Морозова, якого пов’язують із головою НБУ А. Пишним, на Артема Шевальова, який раніше представляв Україну в Європейському банку реконструкції та розвитку у Великій Британії. Ці зміни відбуваються на тлі підготовки банку до приватизації та посилення уваги до розподілу управлінського впливу в державному банківському секторі.

У політичному відношенні обшуки в А. Пишного стають продовженням розширення антикорупційних розслідувань на представників фінансово-економічного блоку влади, яких пов’язують із попереднім керівництвом Офісу Президента. На відміну від попередніх епізодів, що зачіпали окремих посадовців і керівників державних підприємств, нинішнє розслідування торкнулося керівника незалежного фінансового регулятора. Одночасно підготовка до приватизації Sense Bank і Укргазбанку створює умови для зміни структури власності та перерозподілу управлінського впливу в державному банківському секторі.

Таким чином, навколо НБУ та державних банків одночасно розвиваються два процеси: антикорупційне розслідування можливих неформальних зв’язків в управлінні фінансовими активами та підготовка до передачі двох державних банків приватним інвесторам. Їхній збіг у часі посилює політичний тиск на А. Пишного та підвищує значення кадрових рішень у банківському секторі.

 

Уряд України посилює правила бронювання військовозобов’язаних працівників підприємств енергетики та військово-промислового комплексу.

Згідно зі змінами, озвученими прем’єр-міністром Сергієм Корецьким і роз’ясненими Міністерством економіки, ліміт бронювання скорочується зі 100% до 95%. При цьому працівники, безпосередньо зайняті виробництвом озброєнь, виконанням оборонних замовлень, ремонтними та аварійно-відновлювальними роботами, збережуть бронювання в повному обсязі. Скорочення торкнеться переважно допоміжного й обслуговуючого персоналу. Керівники підприємств зможуть самостійно визначати, кого бронювати в межах установленої квоти.

Змінюється і порядок розрахунку квот: тепер враховуватимуться також співробітники, які вже мають відстрочку від мобілізації з інших підстав, включно з багатодітними батьками та опікунами. Міністерства й обласні військові адміністрації зобов’язані протягом 10 днів після набрання змінами чинності переглянути критерії визнання підприємств критично важливими. При цьому автоматичного перегляду статусу всіх підприємств не передбачено.

Кабмін також створив Координаційний центр із питань бронювання під керівництвом заступників міністрів економіки та оборони. Він узгоджуватиме збільшення квот понад 50%, розглядатиме звернення про визнання підприємств критично важливими та рекомендуватиме позбавлення такого статусу, зокрема за матеріалами правоохоронних органів. Строк розгляду — до одного місяця, у термінових випадках — до 7 робочих днів. Остаточні рішення залишаться за уповноваженими державними органами.

Таким чином, нові правила одночасно скорочують можливості бронювання та посилюють державний контроль над підприємствами. Врахування співробітників, які вже мають відстрочку, додатково обмежує доступні квоти, а перегляд критеріїв критичної важливості підвищує ризики втрати бронювання частиною персоналу, зокрема на підприємствах енергетичного та оборонного секторів.

Посилення російських ударів по енергетиці України. Підготовка Києва до зими та загострення протистояння між центральною і місцевою владою.

У період 19–26 жовтня 2026 року Росія продовжила масовані удари по енергетичній, транспортній і цивільній інфраструктурі України. За даними Президента України Володимира Зеленського, з 11 жовтня пошкоджено понад 170 об’єктів енергетики, включно з тепловими електростанціями, підстанціями та вугільними шахтами. Під час окремих хвиль атак пошкоджень зазнавали понад 28 енергетичних об’єктів, зокрема понад 10 об’єктів за одну ніч. Удари посилюють ризики тривалих відключень електроенергії та перебоїв із теплопостачанням напередодні зимового періоду.

Особливо складна ситуація складається в Києві, де російські атаки періодично призводять до пошкодження енергетичної та транспортної інфраструктури, порушення роботи метрополітену й ускладнення сполучення між правим і лівим берегами Дніпра. За даними мера столиці Віталія Кличка, з 19 по 23 жовтня повітряна тривога оголошувалася 30 разів загальною тривалістю понад 30 годин. Унаслідок обстрілів загинули 4 людини, понад 50 зазнали поранень. 19 жовтня станція метро «Чернігівська» зазнала значних пошкоджень і була закрита для пасажирів. Постраждали платформа, фасад, вітражне скління, залізничні колії, контактна рейка, системи електропостачання та керування рухом. 20 жовтня рух поїздів червоною лінією між станціями «Академмістечко» і «Лісова» відновили, однак поїзди проходили через «Чернігівську» транзитом, без зупинки. У ніч на 22 жовтня також постраждала інфраструктура метро на Південному мосту, внаслідок чого рух зеленої лінії було розділено на ділянки «Сирець» — «Видубичі» та «Осокорки» — «Червоний Хутір». Обмеження руху Південним мостом і перевантаження альтернативних маршрутів додатково ускладнили транспортне сполучення між берегами.

На тлі обстрілів посилилося політичне протистояння між Президентською вертикаллю та мером Києва Віталієм Кличком навколо підготовки столиці до опалювального сезону 2026–2027 років. В. Зеленський звинуватив міську владу у відставанні від інших регіонів у реалізації плану енергетичної стійкості. У відповідь В. Кличко заявив про недостатній захист столичних енергетичних об’єктів засобами ППО та проблеми з державним фінансуванням. За його даними, кількість влучань по столичних ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 збільшилася з 19 у 2025 році до майже 50 у 2026 році.

Окремим предметом конфлікту стало фінансування плану енергетичної стійкості Києва. Київрада ухвалила документ ще 10 березня 2026 року, однак на державному рівні його було затверджено лише в серпні. Початкова вартість заходів становила 67 млрд грн, після перегляду скоротилася до 37 млрд грн, із яких держава та місто мали виділити приблизно по 10 млрд грн. За оцінкою міської адміністрації, на початок жовтня план було виконано більш ніж на 50%. При цьому 15 жовтня Кабмін розподілив 1,98 млрд грн на реалізацію регіональних планів стійкості, однак Київ коштів у межах цього розподілу не отримав.

14 жовтня В. Кличко виступив у Верховній Раді, звинувативши центральну владу в обмеженні фінансування місцевого самоврядування та спробах перекласти на місто відповідальність за наслідки російських ударів. Своєю чергою, центральна влада продовжує критикувати темпи підготовки Києва до зими. Суперечності також зачіпають розподіл повноважень між обраним мером і Київською міською військовою адміністрацією.

Таким чином, підготовка Києва до зими стає одним з основних напрямів протистояння центральної та місцевої влади. На тлі масштабних російських ударів, пошкодження енергетичних об’єктів і транспортних комунікацій конфлікт між В. Зеленським та В. Кличком посилює ризики управлінської кризи в столиці. Можливі тривалі відключення електроенергії й теплопостачання, а також подальше порушення сполучення між правим і лівим берегами здатні перетворити енергетичну кризу на додатковий чинник внутрішньополітичної нестабільності.

 

Соціологія.

Згідно з дослідженням КМІС, проведеним 8–16 жовтня 2026 року, 92% вважають, що російські удари по українській енергетиці, портах, складах і залізничній інфраструктурі спрямовані на знищення економіки України та створення нестерпних умов життя, щоб примусити країну до капітуляції. Ще 3% вважають, що Росія відповідає на масштабні українські удари по російських економічних об’єктах; 2% — що Росія атакує виключно об’єкти, пов’язані з армією, і не прагне зруйнувати економіку або зробити життя українців нестерпним. Вагалися з відповіддю 3%.

Щодо головних перешкод для досягнення миру 64% вважають Росію головною проблемою та не згодні з необхідністю більшої поступливості української влади. Одночасно згодні з обома твердженнями 14%, не згодні з жодним із тверджень 7%, а 4% вважають, що проблема полягає в непоступливості українського керівництва, а не в Росії.

При виборі між двома поясненнями 78% вважають, що Росія прагне підкорити Україну та не готова до миру, за якого Україна залишиться суверенною державою із сильною армією. Ще 12% вважають, що досягненню миру перешкоджає надмірна непоступливість українського керівництва. Таким чином, більшість українців покладають основну відповідальність за відсутність миру на Росію, а не на позицію власного керівництва.

Що стосується рівня довіри до Президента України В. Зеленського, 54% довіряють Президенту, зокрема 22% — повністю та 32% — радше довіряють. Не довіряють 41%, зокрема 24% — зовсім і 17% — радше не довіряють. Баланс довіри та недовіри становить +13 в. п. Порівняно з кінцем серпня — початком вересня показники не змінилися.

При цьому між 8–9 і 10–16 жовтня спостерігається помітне зростання довіри до В. Зеленського: 8–9 жовтня йому довіряли 43%, не довіряли 52% — баланс становив −9 в. п.; 10–16 жовтня довіряли 57%, не довіряли 39% — баланс досяг +18 в. п.

Таким чином, після оголошення «дизельної угоди» та посилення тиску США на Україну довіра до В. Зеленського зросла на 14 в. п., а баланс довіри покращився на 27 в. п. КМІС допускає вплив методичних чинників, однак вважає, що така значна зміна, найімовірніше, відображає ефект «згуртування навколо прапора» на тлі зовнішнього тиску на Україну.

Примітно, що в українському суспільстві внутрішньополітичні проблеми та російська агресія сприймаються як дві зовсім різні історії. Невдоволення власною владою, включно з корупційними скандалами у провладному оточенні, які вже істотно впливають на рейтинги В. Зеленського, не означає готовності йти на поступки РФ. Іншими словами, логіка «якщо Президент поганий, отже, потрібно погоджуватися на російські умови» для досягнення миру в українському суспільстві не працює.

Щодо передачі всього Донбасу під контроль Росії в обмін на гарантії безпеки 61% вважають таку поступку категорично неприйнятною, 35% готові погодитися, хоча більшість із них вважають це складною умовою. Ще 4% не визначилися. Порівняно з кінцем липня — початком серпня статистично значущих змін немає. Серед опитаних 8–9 жовтня проти передачі Донбасу виступали 57%, а 10–16 жовтня — 62%. Різниця перебуває в межах похибки.

Для порівняння, за даними Rating Group (3–5 жовтня 2026 року), 56% допускають територіальні поступки заради довгострокового миру за наявності гарантій безпеки США та Європи — проти 59% у серпні 2025 року. На відміну від КМІС, це питання стосується територіальних поступок загалом, а не передачі всього Донбасу.

Що стосується готовності продовжувати війну, 62% готові терпіти її стільки, скільки буде потрібно, 4% — ще один рік, 21% — від кількох місяців до пів року. Не визначилися 13%. Порівняно із серединою вересня показники не змінилися. 8–9 жовтня готовність терпіти війну стільки, скільки необхідно, висловлювали 60%, а 10–16 жовтня — 63%. Різниця перебуває в межах похибки, ознак істотної деморалізації на тлі тиску не спостерігається.

При цьому в Києві, попри регулярні російські удари, готовність терпіти війну вища за середній показник — 68%, що практично відповідає рівню західних регіонів — 69%, де наслідки війни відчуваються значно менше.

Щодо очікуваних строків завершення війни 10% розраховують на її закінчення до кінця 2026 року, 13% — у першій половині 2027 року, 17% — у другій половині 2027 року, а 39% — у 2028 році або пізніше. Вагалися з відповіддю 21%. Таким чином, загалом суспільство орієнтується на перспективу тривалого конфлікту, а не його швидкого завершення.

Привертає увагу, що результати дослідження КМІС (8–16 жовтня 2026 року) істотно розходяться з раніше проведеним опитуванням Rating Group (3–5 жовтня 2026 року). Згідно з КМІС, 61% українців категорично проти передачі всього Донбасу Росії навіть в обмін на гарантії безпеки, тоді як за даними Rating Group, 56% допускають територіальні поступки заради досягнення миру за наявності міжнародних гарантій безпеки та перспектив європейської інтеграції. Це показує, наскільки результати соціологічних досліджень можуть відрізнятися залежно від постановки питання.

В опитуванні Rating Group акцент зроблено на тому, що Україна може отримати в результаті угоди, тоді як зміст територіальних поступок залишається невизначеним. КМІС, навпаки, пропонує оцінити конкретну поступку — передачу всього Донбасу, не уточнюючи зміст запропонованих натомість гарантій безпеки. В умовах найтяжчого тиску війни, психологічного виснаження та високої емоційності суспільства формулювання питання набуває особливого значення. Тому відповідальність за вироблення умов мирного врегулювання та управління цим процесом лежить передусім на політичних елітах.

Підтримка абстрактного компромісу ще не означає згоди з його конкретними умовами: погодитися з абстрактною ідеєю компромісу значно простіше, ніж із його конкретизацією. Об’єктивнішу картину дозволило б отримати опитування, у якому одночасно конкретизовано і здобутки України — наприклад, гарантії безпеки, вступ до ЄС, міжнародну допомогу, — і характер поступок, де також можливі різні варіанти. Наприклад, припинення бойових дій по лінії фронту — теж територіальний компроміс, а виведення українських військ із Донбасу може супроводжуватися юридичним визнанням російського контролю або відбуватися без нього. Можливі також компроміси з гуманітарних питань. Усі ці сценарії мають різну ціну та можуть отримати зовсім різну суспільну підтримку.

 

Перебіг війни та ситуація на фронті.

Упродовж 19–25 жовтня 2026 року російські війська продовжували повільний наступ на кількох ділянках фронту, передусім на Гуляйпільському, Оріхівському, Добропільському та Слов’янсько-Краматорському напрямках. За минулий тиждень формально фронт змінився на 20 км² на користь РФ і зараз РФ контролює 117,076 тис. км², або 19,39% території України.

На Запорізькому напрямку російські війська поступово розширюють зону наступу від Гуляйполя в бік Оріхова. Зміни лінії фронту в районах Щербаків свідчать про продовження російських штурмових дій із метою виходу до Оріхова та створення умов для подальшого наступу на місто. Однією з імовірних оперативних цілей російського командування залишається встановлення контролю над Оріховом до кінця 2026 року.

На Добропільському напрямку російські підрозділи продовжили просування з формуванням охоплення міста. Протягом тижня відзначалося розширення російської присутності на прилеглих ділянках фронту. Попри заяви російської сторони про захоплення Добропілля, підтвердження повного переходу міста під контроль РФ поки немає.

Костянтинівський напрямок залишається одним із найскладніших. Костянтинівка, ймовірно, захоплена російськими військами або близька до повного захоплення. Бої наближаються до Олексієво-Дружківки, у районі якої, імовірно, вже активно діють російські диверсійно-розвідувальні групи.

На Слов’янсько-Краматорському напрямку російські війська просувалися в районі Рай-Олександрівки, поступово скорочуючи відстань до Слов’янська та Краматорська. За останній рік лінія фронту на окремих ділянках наблизилася до цих міст приблизно на 7–10 км, що супроводжувалося посиленням ударів по транспортній, енергетичній і цивільній інфраструктурі Слов’янсько-Краматорської агломерації — останнього великого промислового та міського району Донецької області, який залишається під контролем України.

На тлі погіршення ситуації з безпекою 22 жовтня 2026 року влада Донецької області розширила примусову евакуацію сімей із дітьми на всі населені пункти Слов’янської та Краматорської територіальних громад, включно безпосередньо зі Слов’янськом і Краматорськом. Відповідне рішення оголосив голова Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін, пов’язавши його з погіршенням ситуації з безпекою та щоденними російськими ударами по житлових кварталах, транспорту й цивільній інфраструктурі. Загалом розширена зона евакуації охоплює 20 населених пунктів.

Також 26 жовтня 2026 року Верховна Рада України у 21-й раз від початку повномасштабної війни проголосувала за продовження воєнного стану та загальної мобілізації ще на 90 діб — з 31 жовтня 2026 року до 29 січня 2027 року. За законопроєкт №16182 про продовження воєнного стану проголосували 293 народні депутати, за законопроєкт №16183 про продовження загальної мобілізації — 281 депутат.

 

Карти бойових дій.

(За даними Deep State map)

Донецька область.

 

Запорізька область.

 

Руслан Бортнік, Оксана Красовська

для Українського Інституту Політики

 

Друзі, нагадуємо, що для організацій, бізнесу та приватних клієнтів доступні додаткові аналітичні продукти Українського Інституту Політики: Weekly Intelligence Brief, Geopolitical Risk Reports, Executive Briefings, а також спеціальні аналітичні матеріали та прогнози за індивідуальним запитом. Для отримання додаткової інформації звертайтеся за адресою: uiamp2012@gmail.com або за телефоном: +38 (093) 757-75-65.