16 лютого Верховна Рада прийняла законопроект № 3700 "Про внесення змін до закону України "Про вибори народних депутатів України" (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку в багатомандатному окрузі), а вже 25 лютого поточного місяця, вельмишановний Президент України Петро Порошенко, все таки підписав законопроект №3700, простою мовою, Закон про "партійну диктатуру", який перешкоджає двом основоположним конституційним правам громадян – правам обирати та бути обраними.
У підсумку, це означає, що до виборчого списку будуть включати кандидатів, які дійсно будуть працювати на округах з виборцями під час передвиборчої кампанії, а пожинати плоди слави після виборів у стінах Парламенту, можуть зовсім інші особи, якщо той чи інший кандидат буде незгодний з політикою політичної верхівки –не так проголосував, або не так подивився.
Слід зазначити, що цей закон також дозволить «Блоку Петра Порошенка» виключити адвоката Геннадія Корбана Андрія Богдана зі вибоочого списку.
Не виключено також, що таким чином, партійна верхівка, може скориставшись «Правильним законом», пропихнути у виборчи списки потрібних їй людей з великого бізнесу, аби надалі ґвалтувати Україну, лобіюючи закони для подальшого процвітання власного бізнесу.
І дуже складно зрозуміти позицію Президента України Петра Порошенка, чому він не скориставшись нагодою, не проявив гуманність перш за все до свого народу, у якого чинний Закон, може забрати можливість бачити в подальшому свого обраного кандидата в депутати до ВР України, бо партійна організація посилаючись на Закон, у форматі з'їзду має можливість виключати кандидатів зі списку, які ще не встигли отримати свій мандат, не зайшли у ВР України. Чому Петро Порошенко, не наклав вето на даний Закон, якщо навіть на цьому наполягав Комітет виборців України, який закликав Президента України застосувати право вето до закону про "партійну диктатуру".
А ви кажете, Петро Олексійовичу політична воля…
Краще б зі такою шаленою швидкістю втілювалися на сьогодні, ті найгостріші передвиборчі обіцянки, які були в преамбулі тодішнього кандидата в Президенти, а нині Президента України Петра Порошенка. І бажано було б ще розпочати цю кропітку роботу на початку своєї Президентської каденції.
Але ось яка штука, виявляється, що у Президента, є більш вагомі справи, аніж виконання обіцяного.
Українському суспільству, настільки притаманно довго терпіти, адже шкала виживання триває і нині, і повсякчас вже майже 25 років з моменту набуття Україною Незалежності. Українці, здатні не часто сіпати владу робити занадто швидко реформи, але робити – поступово та вчасно!
Ми ж на превеликий жаль, втратили вже майже два роки, а це занадто дорогий для нас втрачений час!
Навіть, як це не парадоксально звучить, але й сам Петро Порошенко в своєму нещодавньому телезверненні до співвітчизників визнав, що ми на роки й десятиліття відстаємо від наших успішних сусідів. Шкода, що Петро Порошенко це цілком усвідомлює словом, але не приймає жодних зусиль для подолання реальними справами.
Гадаю, що саме зараз на часі Петру Порошенку слід проявити свою політичну волю та розпочати виконувати основні свої обіцянки в подоланні боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, покарання за вбивства на Майдані, поліпшення життєвих умов за рахунок підняття української економіки на чолі з Урядом та парламентаріями, які теж далеко не без гріха.
Броницька Олена, політолог, політичний експерт Українського інституту аналізу і менеджменту політики.
