Авторы публикации
Абсолютно прогнозовано, що рф почала активно розкачувати питання закінчення строку повноважень Президента України у зв’язку з непроведенням виборів. Й абсолютно логічно, що українська влада вважає порушення цього питання ворожим наративом, спрямованим на дестабілізацію країни.
Цей наратив останнім часом ширився настільки активно, що відповідь влади себе чекати не змусила - Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у інтерв’ю «Суспільне новини» підкреслив, що він не має під собою жодних юридичних підстав. А Президент України В. Зеленський під час прес-конференції на Форумі "Україна. Рік 2024" 25 лютого заявив, що вже проінформував партнерів про реалізацію цієї російської спецоперації: «Відповідні документи мають всі розвідки «Великої сімки.» (...) Є документи, які це підтверджують. (...) У документах навіть прописані суми грошей, які виділяються тим чи іншим інституціям, щоб цю тему порушували».
Продовження повноважень Президента України в умовах військового стану повністю логічне та законне. Нагадаю, що ще у лютому 2023 року Парламент України затвердив укази Президента про продовження дії військового стану та загальну мобілізацію з 14 лютого 2023 р. на 90 днів, відповідно, до 13 травня 2024 року. Таке рішення виключило можливість проведення виборів Президента в Україні 31 березня 2024 р., оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про правовий режим військового стану» забороняється проводити вибори Президента України, Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.
Є й загальний консенсус у суспільстві, що під час війни вибори проводити недоцільно, і повноваження Володимира Зеленського мають бути продовжені. За даними дослідження КМІС, переважна більшість українців - 69% - вважають, що Володимир Зеленський має працювати на посаді Президента до кінця воєнного стану. Ще 15% вважають, що варто провести вибори (з них 4% говорять про зупинення військового стану, а 11% виступають за внесення змін до відповідних законів та проведення виборів під час військового стану). Також є 10%, які підтримують варіант, згідно з яким у травні 2024 року В.Зеленський складає свої повноваження та до обрання нового Президента його повноваження виконуватиме Голова Верховної Ради.
Разом з тим, провертаючись до фактору рф і міжнародної політики, наша внутрішня переконаність у відсутності проблеми не означає, що так думають інші. Адже російська пропаганда активно і, нажаль, небезуспішно просуває свій навратив на міжнародній арені. Лише за останній тиждень, я кілька разів пояснював це питання експертам та політикам з інших країн. Але іноземці не розбираються настільки в тонкощах українського права, а факт відсутності встановлених Конституцією виборів очевидний і потребує політичного прояснення на міжнародній арені. Особливо серед країн, які не є нашими союзниками і дотримуються принципу неучасті в російсько-українській війні. Інакше, експерти, політики та дипломати цих країн можуть стати «інформаційною здобиччю» рф. Для них це питання не з категорії «самозрозумілих», а українські ЗМІ вони також не читають.
Тому правильний підхід до цієї ситуації вимагає, щоб крапку в цьому питанні поставив Конституційний Суд України. Також важливими можуть бути рішення Верховної Ради України (яка має сильні правові комітети та експертизу), та, можливо, дорадчі висновки З’їзду суддів України, Союзу юристів України чи навіть Венеційської комісії.
Хоча вирішальне слово буде саме за КСУ, до якого мають конституційне право звернутися не менш ніж сорок п'ять народних депутатів від влади чи від опозиції, чинний чи колишні Президенти України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини чи Верховний Суд (України).
В будь-якому разі потрібні офіційні рішення та висновки офіційних державних інституцій та авторитетів у галузі права, які потім, з використанням усіх можливостей української формальної і неформальної дипломатії, мають буди донесені до наших партнерів закордоном, особливо на Заході та Глобальному Півдні.
Зрозуміло, що вибори Президента та парламенту не можуть бути проведені найближчим часом, а, можливо, й найближчими роками - до часу закінчення російського вторгнення в Україну, але потрібно напрацювати безумовну та офіційну юридично консолідовану зовнішньополітичну позицію; поставити під сумнів яку, навіть на політичному рівні на міжнародній арені, було б неможливо.
