Авторы публикации
Головні політичні тренди в Україні
1) Тренд на «закручування гайок»
Якщо в 2019 і в першій половині 2020 року всі говорили про тренд під назвою «турборежим», маючи на увазі швидкість прийняття законів і їхню кількість,то тепер експерти чітко заявляють про те, що сформувався новий внутрішній політичний тренд «на закручування гайок». Під ним мається на увазі боротьба Зеленського з опозицією, просування законів, що збільшують повноваження президента, призначення «своїх» людей на ключові посади. Зародженням тренда можна вважати початок кримінального переслідування колишнього президента і головного політичного конкурента Зеленського на початку його каденції Петра Порошенка, потім можна згадати просування «антиколомойского закону», численні обшуки і кримінальні провадження проти Віталія Кличка, який заважав утвердитися «Слугам» в столиці, і на кінець блокування таких опозиційних каналів як «112», «NewsOne» і «Zik» одночасно з накладенням персональних санкцій на депутатів Віктора Медведчука і Тараса Козака.
В рамках тренду на «закручування гайок» варто розглянути і перестановки в кабінеті міністрів. Безумовно, головним опонентом Зеленського був вже екс-міністр МВС Арсен Аваков. Починати війну з «вічним міністром» безпосередньо було ризиковано, тому спочатку були звільнені лояльні йому міністр інфраструктури Криклій і міністр економрозвитку Петрашко, потім був звільнений дружній Авакову глава «Нафтогазу» Коболєв. Поставивши на ці посади своїх людей, Зеленський значно вдарив по ресурсам Авакова. Відставка Арсена Борисовича і призначення Монастирського - важлива перемога для президента. Якщо Денис Монастирський не проявить несподіваної самостійності, як Аваков свого часу, у президента виявиться в руках ще один вагомий інструмент для «закручування гайок». Цей тренд проявляється і на законодавчому рівні. Закон «про деолігархізацію» дозволить вибірково перекривати кисень таким політикам і олігархам, як Порошенко, Медведчуку, Коломойському, а в майбутньому і іншим, хто виявиться в конфлікті з Офісом Президента. Закон «про національний спротив» дозволить главі держави контролювати нове військове відомство сил Територіальної Оборони, а також губернаторів, які будуть управляти силами ТО на регіональному рівні. Цей тренд можна вважати основним трендом цього політичного циклу, тому що він проявляється у всіх сферах політичного життя в Україні.
2) Тренд на проведення ліберальних реформ
Водночас із трендом на «закручування гайок», який точно не можна назвати ліберальним, можна побачити тенденцію на проведення ліберальних реформ. Найважливішим рішенням стало відкриття ринку землі. Поки він все ще залишається закритий для іноземців, проте громадяни України незабаром зможуть продавати і купувати землю для сільськогосподарських потреб. В цей тренд вписується і реформа по децентралізації влади, яка знаходиться вже на другому етапі впровадження. Очевидно, що проведення ліберальних реформ переслідує дві мети: 1) Освіжити економіку і знайти нові джерела для поповнення державних і місцевих бюджетів; 2) Стати більш привабливими для західних партнерів, в першу чергу для ЄС і МВФ.
3) Тренд на розморожування конфлікту на Донбасі
27 липня минулого року було підписано безстрокове всеосяжне перемир'я, яке передбачало повне припинення вогню по всій лінії фронту. Що ж сталося за рік перемир'я? Українська сторона відразу ж після перемир'я почала фіксувати його порушення з боку бойовиків. Уже звичні нам позиційні обстріли українських територій ведуться щодня. Потім, навесні 2021 року Росія стягнула рекордну кількість військ до українських кордонів, близько 100 тис. військових. Москва заявила, що це звичайні навчання і вони самі в праві вирішувати, де і скільки військових розміщувати на своїй території. Зрозуміло, стягування військ до українських кордонів - гра м'язами, інструмент психологічного тиску. Західні партнери нас підтримали і засудили Росію за дестабілізацію ситуації, після чого частина військ агресора була відведена назад.
На даний момент штаб ООС продовжує фіксувати порушення мінських угод і перемир'я з боку бойовиків. Якщо в червні цього року кількість убитих і поранених з боку українських солдат не перевищувала 1 людини на добу, то вже в цьому місяці кількість убитих і поранених досягло 6 військовослужбовців в день і від 2 до 24 обстрілів на добу. Напруження ситуації констатує і ОБСЄ, про це заявила спеціальний представник Хайді Грау, закликавши припинити вогонь. Таким чином ми можемо констатувати негативну динаміку, яка повільно, але впевнено веде до гарячої фази конфлікту.
4) Економічні тренди в Україні
Минулий рік, який супроводжувався пандемією і карантином, в першу чергу вдарилв по малому бізнесу. До 80% його представників вважають нинішню ситуацію несприятливою для бізнесу, відповідно до досліджень Європейської Бізнес Асоціації. Задоволені поточним станом свого бізнесу трохи більше 20% підприємців, в минулому році їх було 42%. На тлі законодавчої ініціативи щодо обов'язкового запровадження касових апаратів для малого бізнесу і акцій протесту Save ФОП, «Слуга Народу» ризикує втратити підтримку як від власників малого бізнесу, так і від тих, хто на них працює.
Що стосується ВВП, то на даний момент бачимо хоч і повільне, але падіння. Реальний показник ВВП України за 1 квартал 2021 року знизився на 2,2%, в минулому 2020 році зниження було в два рази вище: 4% після чотирьох років зростання до цього. Тобто ми можемо спостерігати тенденцію на уповільнення зниження ВВП порівняно з минулим роком. Денис Шмигаль заявив про поліпшання економіки в другому кварталі 2021 завдяки антикризовим програмам, пільговим кредитам, а також «карантинним» виплатам малому бізнесу в розмірі 8 тис.гривень.
5) Тенденція ізоляціонізму України у зовнішній політиці
За минулий цикл МЗС похвалитися особливо і нема чим. З позитивного - організували постачання вакцини з Китаю, Індії та інших країн. Однак за цей період погіршилися відносини з офіційним Мінськом, після того як Україна не визнала легітимність Лукашенко на посаді президента РБ, встигли так само почати новий конфлікт з Угорщиною, після того як МВС провело обшуки в угорських громадах і партії в Закарпатті на предмет дій, що порушують сувернітет України. У відносинах з Росією з'явилася ще одна больова точка крім Донбасу та Криму, а саме газопровід Північний потік-2, запуск якого може вдарити по українській економіці і геополітичній значущості транзитної країни. Просування України в НАТО і ЄС залишається на тому ж етапі, що і рік тому: нас приймуть, але пізніше. В кінцевому підсумку впираємося в стан дуже уповільненої євроінтеграції, заморозки відносин з РБ і Угорщиною, нового конфлікту з Росією.
Внутрішня політика
1) КСУ проти Зеленського або удар по «турборежиму»
У жовтні - листопаді минулого року КСУ розглядав відразу 10 законопроектів ініційованих президентом щодо змін до Конституції України, з них 5 були схвалені КСУ, а саме: № 1013 (про скасування адвокатської монополії); №1015. "Проект Закону про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу)"; №1017 (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України і закріплення пропорційної виборчої системи), №1028 (по консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах Верховної Ради України).
Решта ж ініціатив президента, такі як :: № 1016: "Проект Закону про внесення змін до статті 85 і 101 Конституції України (щодо уповноважених Верховної Ради України)"; №1027: "Проект Закону про внесення змін до статті 81 Конституції України (щодо додаткових підстав дострокового припинення повноважень народного депутата України)"; закон №1008 "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського управління" не отримали дозволу від КСУ для розгляду в парламенті. Дані законопроекти так чи інакше були ініційовані з метою розширення повноважень президента і зміцнення його влади. Але факт того, що КСУ не схвалив найважливіші для Зеленського ініціативи дає привід вважати, що КСУ зберігає незалежність від президента. Суть цієї події полягає в тому, що не дивлячись на монобільшість «Слуги народу», в Україні є органи, здатні протистояти просуванню провладних законів.
2) Блокування Зеленським опозиційних телеканалів
Головною подією початку лютого цього року безумовно можна вважати блокування опозиційних телеканалів «112», «NewsOne» і «Zik» після того, як президент підписав рішення РНБО про накладення персональних санкцій проти народного депутата від «ОПЗЖ» Тараса Козака, до холдингу якого входять згадані телеканали. В результаті як Володимир Зеленський, так і «Слуга Народу» були розкритиковані членами «ОТЗЖ», які хотіли ініціювати імпічмент президента, Міжнародної та Європейської федераціями журналістів, які вказали на політичні мотиви даної заборони. Ця подія яскраво підкреслює тренд «на закручування гайок». РНБО трактує своє рішення, як міру щодо захисту національної безпеки. Можна зробити кілька ключових висновків: 1) Головний супротивник Зеленського тепер не Порошенко, а Медведчук; 2) «Слуга Народу» відходить від свого початкового центристського іміджу до вираженою антиросійської позиції, що спричинить за собою зміни в електоральних колах партії.
3) Розкол в партії «Голос»
Перша половина червня запам'яталася продовженням конфлікту в партії «Голос». Після виходу С.Вакарчука і С. Притули внутрішня обстановка в партії продовжувала загострюватися, 10 народних депутатів (половина всієї фракції), а саме: Соломія Бобровська, Галина Васильченко, Юлія Клименко, Роман Лозинський, Наталя Піпа, Ольга Стефанишина, Олександра Устинова, Володимир Цабаль, Андрій Шараскін і Ярослав Юрчишин оголосили про створення нового об'єднання «Справедливість». Депутати звинувачують партійне керівництво в порушенні принципів демократії і законів, «договорняки». Керівник фракції Ігор Железняк був звинувачений в ігноруванні засідань фракції, а глава партії Кіра Рудик в кількості прогулів більше 50%.
Ідейні розбіжності, конфлікти і вихід лідерів з партії вкрай негативно вплинули на рейтинги і майбутній потенціал «Голосу». Якщо керівництву партії не вдасться досягти компромісу з відколовшимся крилом, передумов до якого поки що немає, «Голос» остаточно розпадеться.
4) Аваков подав у відставку
Відповідно до частини першої статті 18 закону України "Про Кабінет Міністрів України" Арсен Аваков подав заяву про відставку з посади Міністра МВС після 6 років роботи на цій посаді. Одні джерела стверджують, що «вічний міністр» погодив свою відставку з президентом Зеленським під час приватної розмови, інші інформують про те, що це суто особисте бажання Авакова. У будь-якому випадку останнім часом було очевидним протистояння Зеленського з вже екс-міністром МВС. Все зводилося до того, що президент не мав бажаного контролю над міністерством внутрішніх справ і навіть ініціював створення Сил Територіальної оборони, які будуть підпорядковуватися йому.
5) Призначення Дениса Монастирського новим міністром МВС
Незабаром після відставки Арсена Авакова Верховна рада проголосувала за призначення Дениса Монастирського на посаду міністра внутрішніх справ, «за» проголосували 271 народних депутатів. Перед парламентськими виборами в 2019, Монастирський був експертом «Слуги народу» з питань реформ правоохоронної системи, після обрання народним депутатом став головою комітету з питань правоохоронної діяльності, що свідчить про наявність досвіду в цій сфері. Після обрання, з парламентської трибуни заявив, що зосередить свою увагу на боротьбі з організованою злочинністю і наркотиками, притягненні посадових осіб поліції до відповідальності за порушення законів, цифровій трансформації всіх сфер МВС.
Чи вдасться Денису Монастирському вирішити існуючі проблеми в міністерстві і повернути довіру населення до поліції - питання часу. Зараз можна констатувати два факти: 1) Епоха Авакова закінчилася; 2) Новий міністр МВС - людина з команди Зеленського.
6) Зміни в складі Кабінету Міністрів
Тепер уже в уряді прем'єр-міністра Дениса Шмигаля проходять звільнення і призначення. Крім відставки Авакова, за минулий політичний цикл було ще три гучних звільнення. Йдеться про відставку глави міністерства інфраструктури Владислава Криклія, міністра економрозвитку Ігоря Петрашко і міністра охорони здоров'я Максима Степанова. Криклія в ОП звинуватили у погіршенні справ УЗ, Петрашко на думку президента виявився безініціативним, а на Степанова поклали відповідальність за провалену вакцинацію і низьку ефективність в боротьбі з пандемією. Перші двоє написали заяви «за власним бажанням», Степанов же відмовився йти у відставку добровільно, так як не визнає одноосібну провину в провалі вакцинації, його довелося звільняти нардепам. Новим міністром економрозвитку став Олексей Любченко, міністром інфраструктури - Олександр Кубрак, а міністром охорони здоров'я був призначений різко набравший популярність під час пандемії, головний санітарний лікар Віктор Ляшко. Ці кадрові перестановки в міністерствах так само є частиною плану з «закручування гайок», так як новими міністрами стали лояльні до ОП люди.
7) Чутки про зміщення Разумкова з посади голови ВР
У травні цього року поновилися чутки про звільнення Дмитра Разумкова з поста спікера, однак Разумков швидко спростував будь-яку ймовірність своєї відставки, по крайней мере йти за особистим бажанням він не збирається. Конфлікт між ОП, президентом з одного боку і спікером ВР з іншого, триває вже давно, однак недавно прихильники офісу президента, зокрема Сергій Лещенко, звинуватили Разумкова в тому, що він належить до групи впливу Ахметова і з його вини в ВР не був прийнятий «екологічний» закон, який не вигідний для бізнесу Ахметова.
Якщо підконтрольність Разумкова Ахметову складно вважати фактом, то постійне погіршення відносин між президентом і спікером - очевидний факт. Причин тому кілька, Разумков не раз показував свою самостійність, готовність не слідувати загальнопартійним установкам. Крім цього, згідно з дослідженнями довіри населення до політиків соціологічної групи «Рейтинг» від 6-7 квітня, Разумков зі своїми 32% довірі перебуває на другому місці і вже дихає в спину Зеленському, який має 45%. Така позиція спікера несе загрозу для другого обрання Володимира Зеленського, так що напруження в їх відносинах, швидше за все, лише збільшитися.
8) «Слуга Народу» не стане знову монолітної або як монобільшість поділилася на групи впливу
Всі пам'ятають, як швидко і злагоджено правляча фракція приймала закони в перший рік роботи ВР. Однак вже в 2019 багато експертів прогнозували розкол «Слуг» на групи впливу. Самою очевидною причиною була відсутність єдиної партійної лінії та ідеології, майбутніх депутатів об'єднувало бажання стати депутатами і причетність до загального бренду. Все ж не варто говорити про повний розвал партії, зазвичай Зеленському виходить мобілізувати своїх депутатів для голосування за потрібні йому проекти. Однак були і кейси, коли заклики президента виявилися слабкішими тіньового впливу окремих олігархів і політиків. Яскравим прикладом можна назвати двічі провалене голосування за призначення Ю.Вітренко на пост міністра енергетики і першого віце-прем'єра. У січні 2021-го на другому голосуванні за призначення Вітренко проголосували 204 депутати, при необхідних 225 + 1 голосів і чисельності фракції президента в розмірі 246 депутатів. Найчастіше виділяють групи впливу Коломойського (20-30 чоловік і до 40 при необхідності); Ахметова (до 20 депутатів), Дмитра Разумкова (близько 10 «слуг»), так само виділяють невеликі групи підтримки Богдана, Авакова, Павлюка. На даний момент Зеленський повністю контролює трохи більше 50% фракції і якщо ця цифра почне зменшуватися, то фрагментація партії почне зростати, що неминуче призведе до нових конфліктів всередині партії, таких як історії з Леросом і Дубінським.
9) Величезні збитки Нафтогазу за 2020 рік і відставка Коболєва
28 квітня 2021 року Андрій Коболєв, який займав пост глави Нафтогазу 7 років, був звільнений рішенням кабінету Міністрів України. Як пізніше підтвердив Зеленський, причиною розірвання контракту з керівником держпідприємства стали гігантські збитки за 2020 рік. У минулому році Нафтогаз отримав 19 млрд гривень чистого збитку при запланованому прибутку в розмірі 11,5 млрд гривень. Навіть з урахуванням загальної кризи, різниця в запланованому прибутку і фактичних збитки занадто велика, що б залишити Коболоева і його топ-менеджмент біля керма ведучого газодобувного підприємства в країні. На заміну Коболєва прийшов Юрій Вітренко, який раніше двічі не був обраний міністром енергетики в ВР. Завдання перед новим главою Нафтогазу - забезпечувати системне зростання видобутку газу і формувати справедливий ринок газу в Україні. Робити висновки про роботу Вітренка можна буде через рік, ґрунтуючись на результатах, однак деякі експерти вважають, що без повної зміни топ-менеджменту і стратегії розвитку, Нафтогаз залишиться збитковим.
10) Вакцинація від коронавірусу
На даний момент можна стверджувати, що вакцинація від COVID-19 в Україні фактично провалена, про це говорять цифри і статистика, позитивна динаміка з'явилася тільки зараз, після того як Віктор Ляшко очолив МОЗ. У 2020 році загальний ковідний фонд становив 80,9 млрд гривень, яких при правильному розподілі вистачило б як для вакцинації, так і для боротьби з вірусом в цілому. Однак МОЗ отримав тільки 21,8 млрд гривень, решта грошей дісталися іншим міністерствам. На сьогоднішній день повністю вакциновано всього 1 712 791 українців, що становить 4.14% від всього населення країни. Для порівняння в Німеччині 34,8% населення повністю вакциновані, а в Великобританії ця цифра складає 48,4%. Очевидно, що парламент повинен звернути увагу на результат роботи МОЗ.
Важливі прийняті закони
1) Зміни в Земельному кодексі щодо ринку землі
Парламент 28 квітня ухвалив закон №2194 "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". У законі передбачається передача земель державної власності, які перебувають за межами населених пунктів у власність органам місцевого самоврядування, крім земель, необхідних для функціонування держави. До ключових аспектів закону можна віднести наступні положення: попередній і наступний користувачі землі можуть підписати договір без участі власника; органи місцевого самоврядування отримують право змінювати цільове призначення земельних ділянок; власники можуть об'єднувати земельні ділянки; дозволяється продавати, передавати у спадок, дарувати землю, вносити в статутний капітал підприємства; розширення ринку землі за рахунок земель поблизу водойм; обмеження землі для городництва до 0.6 га; обмеження в 20 га при продажу землі одній особі. Контроль виконання операцій з продажу землі, а так само її експлуатації передається місцевим органам.
Фактично закон покликаний обмежити доступ дрібного приватного фермерства та городництва до землі, підготувати землю і документацію на неї для великих підприємців і в майбутньому для закордонних інвесторів.
2) Закон про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації
У законі №4020, який ВР прийняла 30-го березня в першому читанні завдяки 289 «за», міститься список з 74 держпідприємств, які не підлягають приватизації (наприклад НАЕК "Енергоатом", НЕК "Укренерго", ДП "Східний ГЗК", ДП " Гарпок ", ДСП" Чорнобильська АЕС "і" КБ "Південне".), 9 акціонерних підприємств, де частка держави повинна становити не менше 50% + 1 акція, 102 держпідприємств які можуть стати господарськими товариствами з часткою України 50% + 1 акція.
Однак, найважливішим в законопроекті є відкриття шляху до часткової приватизації "Нафтогазу", "Укрзалізниці" і «Укрпошти», як до найбільш значущих і привабливих підприємств. Частка України в цих підприємствах повинна залишатися не менше половини акцій.
3) Закон про деолігархізацію
Початок липня 2021 року запам'ятався прийняттям закнопроекту №5599 "Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом осіб, які мають значний економічний або політичний вага в суспільному житті (олігархів)" в ВР в першому читанні. Цей законопроект просувався особисто президентом Зеленським, був поданий ним до парламенту і зареєстрований, як невідкладний.
Прихильники прийняття закону «про олігархів» вважають, що він допоможе обмежити вплив великих бізнесменів на українську політику, медіа, а так само знизить рівень корупції. У законі сказано про створення реєстру олігархів, яким буде займатися РНБО за участю кабміну, СБУ, Антимонопольного комітету і Нацбанку. Що б внести певну особу до реєстру, вона повинна відповідати 3 з 4 критеріїв, а саме: 1) Причетність до політики; 2) Вплив на ЗМІ; 3) Займає монопольне становище на загальнодержавному товарному ринку і протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище; 4) Активи особи перевищують 1 млн прожиткових мінімумів (2.27 млрд гривень). Особам, які потрапили до реєстру, буде заборонено фінансувати політичні партії, приватизувати великі підприємства, так само вони будуть зобов'язані декларувати всі свої доходи і витрати. Більш того, в законі передбачається стаття про «контакти з олігархами», таким образам всі вищі посадові особи і чиновники повинні будуть декларувати свої контакти з особами з реєстру.
Експерти розходяться в думці щодо політичних наслідків закону: поки одні вважають його реальним кроком до знищення олігархічної системи, інші впевнені в тому, що це інструмент політичної боротьби Зеленського з такими політиками, як Порошенко і Медведчук, що закон буде працювати вибірково, а корупція залишиться, так як в ній беруть участь не тільки олігархи, а й чиновники всіх рівнів, власники малого / середнього бізнесу.
4) Повернення кримінальної відповідальності за несплату податків
У лютому 2021 року народні депутати в першому читанні прийняли законопроект №3959-1 «Про внесення змін до адміністративного і кримінального законодавства щодо впровадження діяльності Бюро економічної безпеки України». Законопроект умовно ділиться на дві частини: перша створює законодавчу базу для діяльності Бюро економічної безпеки (БЕБ), друга ж посилює існуюче покарання за несплату податків, недостовірне декларування, а також махінації з ПДВ. Що стосується БЕБ, то директор цього відомства отримує право на арешт майна, блокування рахунків і активів підозрюваного терміном на 48 годин, ця процедура повинна супроводжуватися клопотанням прокурора про арешт майна і активів в суд. Детективи БЕБ, згідно з дозволом судді, отримують право моніторингу банківських рахунків та інших активів. За своїми повноваженнями і структурі новий орган схожий на вже відомий нам НАБУ.
Поки ще рано робити однозначні висновки щодо майбутнього БЕБ, орган може як і виправдати очікування громадськості, так і бути використаним з метою «криміналізації» політичних конкурентів влади або додаткового тиску на малий бізнес в Україні.
5) Реформа по децентралізації влади триває
В Україні перші кроки до децентралізації були зроблені ще в 2014 році, вже завершився перший етап реформи 2014-2019 і йде другий етап 2020-2021. Нова влада прийняла ряд законів, які дещо змінили природу децентралізації, розширили повноваження органів місцевого самоврядування, в тому числі викликали чималий ажіотаж навколо останніх місцевих виборів. Варто відмітити, що за минулий політичний цикл була введена нова система районів, були розділені повноваження між районами та громадами, які тепер мають значну владу. За словами президента, реальна користь реформи вже помітна, він наголосив на значному збільшенні місцевих бюджетів. Однак не варто забувати і про потенційну небезпеку: голови ОДА, а незабаром і нові префекти будуть шукати лазівки в законах, що б зловживати новими можливостями, унітарний устрій України має бути надійно захищеним, що б не постраждати від реформи, механізм стримувань і противаг має бути розроблений якомога детальніше, що б місцеві органи водночас не були під повним контролем влади, але й не могли саботувати загальні закони ВР і рішення кабміну.
6) Закон про корінні народи
21 липня цього року президент Володимир Зеленський підписав прийнятий раніше у ВР закон «Про корінні народи України». Закон спрямований на захист культурних та інших прав корінних народів, а так само надає їм порядок роботи з державою і відповідні механізми. Але найбільш значимий уривок закону говорить про те, що корінними народами Криму визнаються кримські татари, кримчаки і караїми. Але нічого не сказано про росіян, отже корінним народом вони не визнані і привілеї закону на них не поширюються. Можна зробити висновок, що головна мета закону - нагадати Росії про невизнання Криму російською територією.
7) Вступили в силу нові норми мовного закону
Відповідно до рішення ВР, з 16 січня 2021 року українська мова стала основною в сфері послуг в країні, а з 16 липня всі розважальні, культурні, мистецькі та видовищні заходи повинні проводиться державною мовою. Винятки дозволені в разі, якщо клієнт просить використовувати іншу мову, а так само якщо художній задум передбачає використання інших мов. Всі ці норми пов'язані із захистом державної мови, мають на меті підвищити патріотичний настрій в суспільстві. Раніше, в рамках закону, на українську мову перейшли всі державні служби та відомства. Варто зауважити, що в мовному питанні позиція команди Зеленського не відрізняється від позиції команди попереднього президента, українська мова - єдина державна мова в Україні.
8) Закон про національний опір
Ближче до завершення поточної сесії ВР народні депутати в першому читанні прийняли законопроект №5557 «Про засади національного опору», ініційований президентом. Закон передбачає створення нового виду військ - Сил Територіальної Оборони, які будуть підкорятися головнокомандуючому ЗСУ, а саме президенту, а так само порядок підготовки і мобілізації населення України до загальнонаціонального опору в разі зовнішньої агресії, фактично легалізація партизанського руху. Безумовно, ініціатива, покликана підняти загальний оборонний потенціал країни в умовах, що склалися, потрібна, проте є і сумнівні моменти. По-перше окремі статті закону написані неточно, що може викликати ряд колізій і плутанину, по-друге значна частина повноважень лягає на місцеві органи, що фактично означає створення посади генерал-губертнатора, по-третє раніше вже були подібні законодавчі ініціативи: одна від депутата Шараськіна від «Голосу», друга від екс-нардепа Дмитра Яроша, але чомусь перша була завалена комітетами, а друга навіть не потрапила в парламент.
Зовнішня політика
1) ОБСЄ заявила про рекордну кількість проблем і порушень на місцевих виборах
ОБСЄ опублікували звіт про результати проведення місцевих виборів 25-го жовтня. У ньому були згадані: опитування Зеленського в день голосування, яке потенційно створило перевагу для кандидатів від «Слуги народу», політизація місцевих виборчих комісій, випадки зловживання гос.ресурсами з боку обласних і міських державних адміністрацій, зміни виборчої системи перед виборами, повідомлення про інциденти підкупу виборців. Не варто недооцінювати вплив подібних звітів від таких організацій як ОБСЄ на міжнародний імідж України. Цілком можливо, що через них крім звичних «переможете корупцію, а потім ми вас вислухаємо» надійде нове «приведіть в порядок вибори, а потім ми вас вислухаємо».
2) Північний потік-2
Будівництво Північного потоку-2, найбільшого газопроводу між Росією і Європою, наближається до фінішної прямої. Якщо його запуск відбудеться найближчим часом, то Росія зможе доставляти свій газ в Європу без транзиту через Україну. Це загрожує Україні мінімум трьома наслідками: 1) без грошей за транзит газу, Україна буде втрачати близько 3 мільярдів доларів на рік, що буде дуже відчутно для бюджету країни; 2) Північний потік-2 може застосовуватися Росією як інструмент маніпуляції в політиці з Україною, в тому числі по Донбасу і Криму; 3) Відносини РФ і Євросоюзу можуть значно потеплішати, що вкрай невигідно для України.
Позиція України щодо ПП-2 на даному етапі зрозуміла. І в Офісі Президента, і в МЗС вже не виникає сумнівів, що ПП-2 буде запущений і Україна зазнає економічних та політичних збитків. У ситуації, що склалася, Зеленський розраховує хоча б на отримання гарантій від США і Німеччини щодо збереження за Україною статусу транзитної країни, продовження транзиту газу через Україну, накладання санкцій на РФ у разі використання ПП-2 як інструменту політичного тиску на Україну. Однак результати останніх переговорів між Байденом і Меркель в рамках обговорення СП-2 говорять про те, що позиції країн щодо України різняться і конкретики, яку так хотів почути наш президент, не було. Наступною подією, яка може вплинути на долю України в рамках запуску ПП-2, стане візит Зеленського в Вашингтон, запланований на Серпень.
3) Погіршення відносин між Україною і Білоруссю
Активні розмови про погіршення і навіть паузу відносин між Києвом і Мінськом почалися після президентських виборів в Білорусі. 23-го вересня 2020 року міністр МЗС України Дмитро Кулеба написав в твіттері про те, що інавгурація О.Лукашенко не означає визнання його легітимним президентом РБ. У свою чергу Лукашенко звинуватив Україну у втручанні в їх внутрішню політки і в організації заворушень в РБ. Варто відзначити, що натяки України на невизнання Лукашенко президентом, політика продиктована партнерством з Європою і США, які вже на всіх можливих рівнях не визнали результат виборів в РБ.
За весь рік Зеленський і Лукашенко жодного разу не зустрілися. Уже в березні 2021 року Білорусь заявила про виявлення українського шпигуна, а Україна про виявлення білоруського шпигуна. Такі заяви свідчать про крайню недовір між країнами, а також про роботу спецслужб по обидва боки. З урахуванням військових навчань російської армії на території Білорусі, зміцнення відносин РФ і РБ, передумов для поліпшення дипломатичних відносин Києва і Мінська найближчим часом не спостерігається.
4) Україна і НАТО
Зеленський продовжив курс України на вступ до НАТО, однак за рік, крім зустрічей, розмов і взаємних зобов'язань нічого не змінилося. З моменту отримання Україною статусу партнера з розширеними можливостями (ЕОР) пройшло вже більше року, українська сторона регулярно нагадує альянсу про себе, бажаючи отримати так званий «План дій щодо членства в НАТО» (ПДЧ) який би був серйозним кроком на шляху до вступу, але так і не отримала його.
На останньому саміті Північноатлантичного альянсу, який відбувся 14 червня 2021 року, за словами Кулеби, підтвердився консенсус країн-учасниць щодо того, що Україна вступить в НАТО. Але в той же час консенсус щодо конкретної дати або хоча б року вступу досягнутий не був. Глава МЗС вважає, що ми вступимо в НАТО раніше, ніж в ЄС. З огляду на те, що Україна на шляху до членства вже 13 років, з моменту проведення Бухарестського саміту в 2008 році, є всі підстави вважати, що чекати нам доведеться ще не рік і не два.
Висновки
Політичний період, що минає, запам'ятався нам зміною головного внутрішнього тренду з «турборежиму на «закручування гайок», проведенням ліберальних реформ за західним зразком, а також відсутністю значних результатів в мирному врегулюванні конфлікту на Донбасі і новими відстрочками щодо інтеграції з НАТО і ЄС. Влада активно покращувала свої позиції, а так само розширювала свої права на законодавчому рівні, опозиційні по відношенню до «Слуг Народу» сили отримали сильний удар і готуються до реваншу, пандемія внесла свої корективи в економічний і політичний розвиток України, сформувавши вектор тотальної цифрової трансформації всіх ключових процесів.
Денис Яруш
