На цьому тижні має відбутися значне кадрове переформатування Кабінету Міністрів України. За інформацією від представників влади, склад Уряду буде змінено більш ніж на 50%. Основні причини таких ротацій — потреба в додатковому фінансуванні від союзників на тлі збільшення дефіциту бюджету, який досяг 500 млрд грн (12 млрд доларів). Українське керівництво змушене замінити деяких посадовців, робота яких не повністю задовольняє західних партнерів, як в Уряді, так і в Офісі Президента. Очікується, що нові кадрові зміни покращать контроль за витратами, встановлять нові баланси управління та забезпечать прогрес у процесі вступу України до ЄС, а також скоротять витрати (чисельність кадрів може бути зменшена на 30%-50%).Крім того, переформатування чинного складу Кабінету Міністрів — це також спроба влади зменшити накопичений негатив у суспільстві. Попередньо відомо, що на своїх посадах залишаться Прем'єр-міністр Денис Шмигаль і міністр КМУ Олег Немчінов. Будуть звільнені: віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук, міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець, міністр юстиції Денис Малюська, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та інші. На підвищення можуть піти: чинний заступник А. Сибіга, якого можуть призначити новим міністром закордонних справ. Заступника керівника Офісу Президента А. Кулебу можуть призначити міністром регіональної політики. Ольга Стефанішина може обійняти посаду міністра юстиції та віцепрем'єра з питань євроінтеграції. Олександр Камишін (міністр з питань стратегічних галузей промисловості) може стати заступником голови Офісу Президента замість нещодавно звільненого Романа Шурми.
Головна інтрига кадрових перестановок в Уряді — це можлива відставка Дениса Шмигаля та його ймовірна заміна на першого віцепрем'єр-міністра України — міністра економіки Юлію Свириденко. Однак, схоже, що це поки не відбулося. За даними ЗМІ, відставці Шмигаля намагався запобігти Давид Арахамія, з яким його пов'язують довірчі відносини.
Ситуація з переформатуванням Уряду може стати індикатором того, що команді Володимира Зеленського не вдалося повністю подолати парламентську кризу. Провал голосувань 4 вересня щодо звільнення окремих міністрів свідчить про те, що для ухвалення ключових рішень Президенту доводиться рахуватися з думкою або вести перемовини з окремими центрами впливу в парламенті, такими як Давид Арахамія та інші представники «Слуг народу».
На фронті основні бої продовжуються в Донецькій області. Російські війська дещо знизили темпи просування на Покровському напрямку, але ситуація для українських військ залишається складною. Україна утримує Гродівку, однак Росія намагається захопити Селидове, щоб просунутися через Новогродівку та Селидове на південний захід, обходячи українські укріплення із заходу. Російські війська підійшли до Галицинівки та фактично перерізали одну з останніх доріг, через яку постачалося Карлівка. Внаслідок цього українські війська були змушені залишити Карлівку.
Весь центральний сектор Донецької лінії фронту (Галицинівка – Невельське – Красногорівка – Георгіївка) знаходиться під загрозою прориву через наступ російських військ на півночі та півдні. У міру просування російських військ підрозділи ЗСУ, розташовані на схід від лінії просування армії РФ, змушені відступати, щоб уникнути оточення. Проте, на цей момент ситуація не є катастрофічною, оскільки північно-західна частина міста Красногорівка на північ від річки Лозова ще утримується, вздовж неї проходить дорога на Зоряне-Курахівку. Ситуація в цьому районі може стати критичною для українських військ, якщо будуть втрачені позиції в Желанному 1-му та 2-му, а також і сама Красногорівка.
Погіршується ситуація під Вугледаром. Війська РФ намагаються обійти місто з двох боків – біля Пречистівки (на захід від Вугледара), а також у районі Водяного на північний схід. Російські війська також захопили село Костянтинівка та перекрили трасу Вугледар – Костянтинівка.
Посилився тиск на Куп’янському напрямку, де війська РФ намагаються прорватися у бік річки Оскіл. Тут росіяни заявили про захоплення н. п. Стельмахівка, просунулися більш ніж на два кілометри з боку н. п. Піщане і трохи південніше – у районі н. п. Андріївка російські війська зайняли берег річки Жеребець.
Бої тривають без значних територіальних змін у районі міст Торецьк, Красногорівка, Часів Яр.
Загалом російський наступ значно прискорився після початку Курської операції в зоні Нью-Йорк – Авдіївка – Старомихайлівка – Покровськ. Якщо оцінювати просування по місяцях (у км²): січень – 5; лютий – 95; березень – 19; квітень – 60; травень – 74; червень – 49; липень – 83; серпень – 242 (розраховано за даними карти DeepState).
За поточної динаміки просування російські війська можуть увійти в Дніпропетровську область вже навесні 2025 року. Ймовірна втрата Покровська, стратегічно важливого міста, одного з ключових залізничних та автомобільних вузлів у Донецькій області, поставить під загрозу логістику всього регіону та відкриє РФ дорогу на місто Дніпро.
Україна продовжує закріплюватися на території Курської області, де активне просування в основному зупинилося. Українські війська завершили зачистку на лінії Мала Локня – Покрівки і тепер контролюють площу близько 908 км², сіра зона – 337 км², загальна територія становить приблизно 1245 км² (розраховано за даними карти DeepState). Президент України Володимир Зеленський офіційно заявив, що не збирається залишати ці території до завершення бойових дій, і вони будуть утримуватись стільки, скільки дозволять українські військові сили.
З початком осені військова фаза цього року може досягти піку, коли і Україна, і РФ спробують використати всі ресурси для досягнення максимального результату на фронті. Це пов'язано передусім із виборчою кампанією в США, а також із подальшою переоцінкою західними партнерами ситуації в Україні загалом.
Західні медіа все частіше публікують статті з критикою українського керівництва за рішення відправити війська наступати в Курську область, а не обороняти Покровськ (Донецька область), що є маркером певного скептичного ставлення частини західних і світових еліт до цієї ініціативи з боку України. Західна преса почала писати про те, що Курський наступ, по суті, завершено і ЗСУ там починають зазнавати значних втрат, їм уже не вистачає боєприпасів. Крім того, зі зміною ситуації навколо Покровська Україна буде змушена використати всі наявні ресурси, щоб зупинити наступ РФ.
Також наголошується на тому, що Курська операція призупинила трек мирних переговорів. Поки ЗСУ контролюють території РФ у Курській області, мирних переговорів з Україною не буде. Таку заяву зробив президент РФ Володимир Путін. У РФ дають зрозуміти, що вирішуватимуть питання Курська без шкоди для наступу на Донбасі.
Незважаючи на це, Україна продовжує роботу над комплексним документом до другого саміту миру. Як повідомив Президент України Володимир Зеленський, погоджений із союзниками документ включатиме три теми: енергетичні питання, безпека на морі, обмін полоненими та повернення українських дітей. Інші пункти (виведення російських військ, репарації, покарання військових злочинців тощо), які викликали великі дискусії серед країн Глобального Півдня, поки що не розглядалися.
Однак це не означає, що Україна готова йти на територіальні поступки РФ. Сам Президент України Володимир Зеленський вкотре підкреслив, що не готовий відмовлятися від територій у межах будь-яких переговорів, навіть якщо Україні пообіцяють вступ до НАТО (про це він заявив під час пресконференції 27 серпня 2024 року). Водночас в Україні зазначають, що РФ має бути присутня на другому саміті миру (про це Зеленський говорив ще у липні 2024 року).
Зі свого боку в РФ відмовляються вести мирні переговори з Україною через вторгнення ЗСУ в Курську область.
Також РФ не буде присутньою на другому саміті миру, якщо він проходитиме за тими ж принципами, що й перший, про що заявив міністр закордонних справ РФ С. Лавров. Він закликав до «чесних» переговорів без «формули Зеленського», яка передбачає капітуляцію РФ.
На сьогодні залишається актуальною розбіжність між позиціями України (виведення військ РФ з усієї території) та РФ (визнання п'яти українських областей російськими), без можливості досягти компромісу.
Конструктивні зміни в мирному процесі можна очікувати ближче до виборів у США, оскільки новий президент США, ймовірно, стане головним арбітром у переговорах. До цього часу основні перемовники, включно з Китаєм, будуть займати вичікувальну позицію. Україна і РФ намагатимуться досягти максимальної переваги на фронті, що визначить ступінь подальших компромісів.
Трагедія в м. Полтава. Внаслідок ракетного удару по Інституту зв'язку під час шикування військових загинуло понад 50 осіб і 219 отримали поранення (заявив речник Міноборони Д. Лазуткін в ефірі всеукраїнського марафону «Єдині новини»). ДБР відкрило справу за недбалість військових (ч. 4 ст. 425 ККУ). Це не перша подібна трагедія. Схожі випадки сталися 17 травня 2022 р. у Чернігівській області та 3 листопада 2023 р. у Запорізькій області.
Повторення цієї трагедії означає не лише помилки окремих осіб, але й те, що досі у військових регламентах не встановлено сувору заборону на масові шикування військових, особливо в прифронтовій зоні, де є ризик артилерійських ударів противника. Примітно, що масштаб трагедії настільки значний, що цього разу керівництво країни вирішило оперативно реагувати на інформаційному рівні, щоб зберегти контроль над ситуацією. Саме тому президент В. Зеленський особисто оголосив перші цифри загиблих і поранених, що свідчить про неможливість приховати масштаби катастрофи.
РФ продовжує свою стратегію регулярних ракетно-дронових обстрілів України з метою зламати волю українського керівництва і суспільства до ведення війни, завдаючи максимального економічного, військового та інфраструктурного шкоди – створити гуманітарну кризу, посіяти паніку, завдати значної шкоди енергетиці та зупинити роботу промисловості, яка обслуговує інтереси ЗСУ тощо. Частим обстрілам (по кілька разів на тиждень) тепер підлягають Харківська, Київська, Одеська, Дніпропетровська та інші області. В основному удари наносяться по об'єктам енергетичної інфраструктури та ОПК. Як повідомив Президент України В. Зеленський, лише протягом минулого тижня РФ застосувала проти України понад 160 ракет різних типів, 780 керованих авіабомб, 400 ударних БПЛА різних типів.
Ракетні комплекси (ЗРК) Patriot не зможуть забезпечити 100% захист енергетичних об'єктів України; відсоток збиття може становити 60–80%. Глава Міністерства енергетики Г. Галущенко попередив українців, що нова зима буде складнішою за попередню, і після масованих ракетних атак в енергетиці складається «складна» ситуація. Україна втратила половину енергомощностей, необхідних для забезпечення в зимовий період.
За прогнозами Національного банку України, ще 400 тисяч людей з більшою ймовірністю покинуть країну у 2024 році через відключення світла і пошкодження інфраструктури. Оскільки Україна не зможе наростити необхідні додаткові енергетичні потужності і вирішити проблему з відключеннями світла до зими. Через постійну невизначеність, викликану російськими обстрілами, українцям буде важко планувати свою короткострокову перспективу.
Президент В. Зеленський, коментуючи атаки на українські міста, вкотре закликав західні країни дозволити удари своїм дальнобійним озброєнням по території РФ, а також прискорити передачу обіцяних систем ППО. В Україні регулярно піднімають питання про дозволення нанесення ударів по території РФ західною зброєю і ведуть переговори з представниками західних країн. Представники українського керівництва навіть представили адміністрації президента США Д.Байдена цілі, які вони можуть вражати в Росії, якщо Вашингтон зніме свої обмеження. Але Білий дім поки не заявляв, що розглядає будь-який план щодо зміни своєї політики, побоюючись нового витка ескалації та втягування у війну з РФ західних країн. Ще одним аргументом проти дозволу є те, що РФ вже вивела 90% своєї стратегічної військової техніки з зони ураження дальнобійних ракет.
Україна інтенсифікує дронові атаки на російські території. Наліт українських безпілотників на російські регіони в ніч на 1 вересня став найбільшим з початку масштабного вторгнення Росії в Україну. Міноборони Росії стверджує, що були збиті 158 дронів у 15 суб'єктах Росії. Є попадання безпілотників у нафтопереробний завод у Капотні та Конаковську ГРЕС у Тверській області. Те, що ЗСУ змогли запустити одночасно так багато дронів по цілях на території Росії, стало результатом масштабної оборонної програми з розробки та виробництва безпілотників.
Розробка та виробництво дронів в Україні збільшується, і в майбутньому нальоти на РФ можуть стати більш масштабними і повторюватися частіше.
Україна втратила перший літак F-16. Повідомляється, що український літак F-16 був збитий системою ППО «Патріот» (про це повідомила член оборонного комітету Верховної Ради Мар'яна Безугла). Загиблий пілот Олексій Месь був одним з десяти українців, які пройшли прискорену програму навчання перед вступом у бій, що тепер є елементом додаткового ризику. Нагадаємо, що для України більшою проблемою зараз є навчання пілотів; до кінця року очікується близько 20 (з урахуванням того, що 2 обслуговують один літак). Один F-16 потребує десятків людей допоміжного персоналу. Швидка втрата F-16 в Україні викликала інформаційний дисонанс у західній пресі, що створює й негативні наслідки для репутації команди Президента В. Зеленського.
Президент В. Зеленський звільнив командувача Повітряних сил ЗСУ Н. Олещука.. Примітно, що після катастрофи літака F-16 Н. Олещук зазнав критики з боку депутата Мар'яни Безуглої (яку пов'язують з головою ОП А. Єрмаком). Вона заявила, що український літак F-16 був збитий українською ж системою ППО Patriot. І це була не перша критика з боку М. Безуглої на адресу командувача ЗСУ. Так, раніше вона звинуватила Н. Олещука у провалі підготовки до прийняття F-16. Також М. Безугла заявила, що керівництво Повітряних сил фальсифікує статистику ураження ракет, називаючи ракети, що потрапили по цілях, "осколками". За її словами, окрім фальсифікації статистики, розрахунки української ППО слабо оснащені та погано скоординовані між собою.
Критика від М. Безуглої для військового керівництва стає свого роду «чорною міткою» і передвісником швидкої відставки; фактично, за її допомогою в ОП непрямо висловлюють своє невдоволення роботою військового керівництва. Нагадаємо, що в червні також після критики М. Безуглої був звільнений з посади командувач Об'єднаних сил Збройних сил України (ЗСУ) Юрій Содоль. А ще раніше під критику М. Безуглої потрапив і позбувся своєї посади екс-главком ЗСУ В. Залужний. Новий головнокомандувач ЗСУ А. Сирський також останнім часом підлягає критиці з боку М. Безуглої, але його звільнення може відбутися у разі провалу Курської операції (не вдасться утримати позиції до виборів у США) або значного обвалу Донбаського фронту в районі м. Покровськ.
Парламент не зміг прийняти законопроєкт №11416-д про збільшення податків, що в свою чергу обмежить можливість додаткового фінансування державного бюджету на – 30 млрд грн (з урахуванням загального дефіциту в 500 млрд грн). За відповідне рішення проголосувало 224 депутати з необхідних 226 голосів. Законопроєкт направили на повторне перше читання. Як заявив голова Комітету з питань фінансів Д. Гетманцев, тепер зросла й ймовірність недофінансування армії.
Ключовою нормою законопроєкту є збільшення військового збору з 1,5% до 5%, що мало принести 27,3 млрд грн додаткових доходів до кінця року.
Військовий збір для ФОП – для платників єдиного податку I, II і IV груп буде становити 10% від мінімальної зарплати на місяць (зараз це 8000 грн, відповідно, сума збору складе 800 грн).
Військовий збір у розмірі 1% від доходу для платників єдиного податку III групи (фізичні особи-підприємці і юридичні особи).
У новій версії законопроєкту прибрали деякі пункти оподаткування і додали нові – 50% податку на прибуток для банків на 2024 рік і підвищення його до 25% для небанківських фінансових компаній і організацій.
В цілому заплановані грошові надходження від закону про збільшення податків зменшилися в 4 рази. На початку Міністерство фінансів зменшило очікувані надходження з 125 млрд грн спочатку до 57,5 млрд грн, а потім до 30 млрд грн.
В серпні 2024 року загальні надходження до бюджету України склали 527,7 млрд грн. З них загальні внутрішні надходження за серпень – 181,7 млрд грн. Митниця: +51,1 млрд грн, це – 7,8% до плану (-4,4 млрд грн), податкова: +101,5 млрд грн, це +4,7% до плану (+4,6 млрд грн) і ОВГЗ: +29,1 млрд грн.
Зовнішня допомога за останній місяць літа – це 8,4 млрд доларів або – 346 млрд грн. З них від ЄС – 4,5 млрд доларів і США – 3,9 млрд доларів. Більше було тільки в березні цього року – 9 млрд доларів.
Але нагадаємо, що місяцем раніше, в липні, закордонне фінансування залишалося на низькому рівні. У липні доходи бюджету України не покрили його витрати на – 14 млрд грн. Витрати бюджету за липень склали – близько 264 млрд грн. Нагадаємо, що в бюджет України надійшло – 240,5 млрд грн. З них 90 млрд грн (37%) або 2,2 млрд доларів – це зовнішня підтримка. А 150,5 млрд грн (63%) – це внутрішні надходження.
Більш детально про міжнародне фінансування в серпні. На початку серпня Україна отримала 3,9 млрд доларів безповоротного гранту від США через Світовий банк, про що повідомив прем'єр-міністр Д. Шмигаль. Ці гроші обіцяють направити на виплату зарплат бюджетникам і соціальні виплати. Загальний обсяг запланованої допомоги за цією програмою до кінця року – 7,8 млрд доларів. Зі свого боку, в серпні ЄС затвердив перший регулярний платіж для України в розмірі 4,2 млрд євро в рамках програми Ukraine Facility, розрахованої на 4 роки, на загальну суму 50 млрд євро (17 млрд євро у вигляді грантів і 33 млрд євро у вигляді кредитів). Кошти підуть на підтримку макрофінансової стабільності України та функціонування її державного управління.
Раніше міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що фінансова допомога від ЄС буде найбільшою за обсягом і досягне 16 млрд євро в 2024 році, за умови виконання Україною індикаторів Плану України. Загальна сума фінансування бюджету за рахунок закордонної допомоги очікується в розмірі 38 млрд доларів.
Карти бойових дій.
Курська область.
Донецька область.
Внутрішня ситуація.
Кадрові ротації в Кабінеті Міністрів України.
На цьому тижні має відбутися велике кадрове переформатування Кабінету Міністрів України. Як повідомив голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, склад Уряду буде змінено більш ніж на 50%.
Потенційні нові кадрові ротації в Уряді мають поліпшити контроль над витратами та в основному пов'язані з встановленням нових балансів управління і забезпеченням прогресу в процесі вступу України в ЄС, а також скороченням витрат (кадри можуть скоротити на 30%-50%).
Попередньо відомо, що свої посади зберігають: Прем'єр-міністр Д. Шмигаль Міністр КМУ О. Немчинов Перший віце-прем'єр-міністр України – міністр економіки Ю. Свириденко (її пророкують на посаду нового прем'єр-міністра) Віце-прем'єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки і технологій, міністр цифрової трансформації М. Федоров Міністр фінансів С. Марченко Міністр оборони Р. Умеров Міністр охорони здоров'я В. Ляшко Міністр енергетики Г. Галущенко Міністр соцполітики Оксана Жолнович Глава МВС Ігор Клименко Міністр освіти Оксен Лісний.
Будуть звільнені: Віце-прем'єр, міністр з питань реінтеграції окупованих територій І. Верещук Міністр захисту навколишнього середовища і природних ресурсів Р. Стрілець Міністр юстиції України Д. Малюська Міністр закордонних справ Д. Кулеба І.о. глави Мінагрополітики – Т. Высоцький Глава Фонду держмайна В. Коваль (можуть перевести в Мінагрополітики).
Нові призначення: Міністром регіональної політики стане – А. Кулеба Міністром екології може стати С. Гринчук (заступник міністра енергетики) Головою МЗС може стати А. Сибіга – заступник голови МЗС Міністром інфраструктури – А. Перцовський.
На підвищення підуть: О. Стефанишина – буде займати посаду міністра юстиції і віце-прем'єра з євроінтеграції. А. Камишин (міністр з питань стратегічних галузей промисловості) – може стати заступником голови Офісу Президента замість звільненого Р. Шурми.
Головна інтрига кадрових перестановок в Уряді – відставка Д. Шмигаля і його заміна на Ю. Свириденко, судячи з усього, поки не відбулася. Звільненню прем'єр-міністра Д. Шмигаля нібито намагався перешкоджати Д. Арахамія, з яким його, за словами медіа, пов'язує довірче співробітництво.
Ситуація навколо переформатування Уряду може стати маркером того, що команді В. Зеленського поки не вдається повністю купірувати розвиваючийся парламентський кризис. Для прийняття потрібних рішень Президенту вже доводиться рахуватися або вести торг з представниками окремих центрів впливу в Парламенті, такими як голова фракції Д. Арахамія або іншими представниками "Слуг народу".
Ситуація навколо України.
Візит президента РФ В. Путіна до Монголії створює прецедент ігнорування рішення Міжнародного кримінального суду.
3 вересня відбулася запланована поїздка президента РФ В. Путіна до Монголії на запрошення президента Ухнаагійна Хурелсуха. Це буде перший візит російського президента до країни — члена Міжнародного кримінального суду (МКС). Монголія, будучи підписантом Римського статуту, повинна виконати ордер Міжнародного кримінального суду і заарештувати В. Путіна, оскільки Суд видав ордер на його арешт за підозрою у скоєнні військових злочинів внаслідок політики депортації українських дітей. Але очевидно, що влада Монголії не має наміру цього робити. МКС вже видав шість ордерів на арешт за агресію РФ, як на президента Росії В. Путіна, так і на інших високопосадовців російської влади.
Теоретично всі держави-члени Міжнародного кримінального суду тепер формально юридично зобов’язані затримати підозрюваних і передати їх до суду. Станом на 2024 рік 137 країн підписали договір. Ратифікували його 124 країни, з них 33 — держави Африки, 20 — держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону, 18 — Східної Європи, 28 — держави Латинської Америки і Карибського басейну та 25 — з Західної Європи та інших регіонів.
МКС видав уже шість ордерів на арешт через агресію РФ — зокрема, президента РФ Володимира Путіна, М. Львову-Белову, уповноважену з прав дітей в Адміністрації президента РФ, екс-міністра оборони РФ Сергія Шойгу, начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова та інших російських генералів. Теоретично всі країни-члени Міжнародного кримінального суду тепер формально юридично зобов’язані затримати підозрюваних і передати їх до суду.
В цілому, візит В. Путіна до Монголії створює неприємний (особливо в цьому випадку для України) прецедент, коли можна ігнорувати рішення МКС. Водночас треба розуміти, що рішення МКС багаторазово ігнорували навіть країни-учасниці угоди.
Нагадаємо, що Росія не визнає ордери МКС і не є учасником Римського статуту, як і Китай, Індія, США, Ізраїль та інші великі країни.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики
