Економіка російсько-української війни (2022–2024): аналітичний огляд

Введення

Повномасштабна війна Росії проти України, яка розпочалася у лютому 2022 року, призвела до безпрецедентного зростання військових витрат та тяжких економічних наслідків для обох країн, їхніх союзників та світу. Держави швидко збільшують оборонні бюджети, перерозподіляють ресурси на користь військових і стикаються зі зростанням інфляції, санкціями та енергетичними шоками. Нижче – огляд ключових економічних показників війни: порівняння військових витрат різних країн, динаміка оборонних бюджетів, збільшення чисельності армії та витрат на її утримання, навантаження оборонної промисловості, а також макроекономічні наслідки війни (податки, інфляція, структура бюджету, субсидії, санкції та військова допомога).

Військові витрати та зростання оборонних бюджетів (2022–2024 роки)

Глобальні військові витрати досягли рекордного рівня на тлі війни. У 2022 році глобальні військові витрати зросли до $2,24 трлн (+3,7% у реальному вираженні). У 2023 році він зріс до $2,443 трлн (+6,8%), а у 2024 році — до $2,718 трлн, що на 9,4% більше, ніж роком раніше.

• Україна: військові витрати України злетіли на порядок через необхідність відбиття агресії. У 2021 році Україна витратила на оборону близько $5-6 млрд, а у 2022 році – вже $44,0 млрд, що на 640% більше, ніж у попередньому році. Це найвищий річний приріст, зафіксований SIPRI з 1949 року. У 2022 році видатки склали ~34% ВВП України (проти 3,2% у 2021 році). У 2023 році військові витрати України зросли ще на 51%, За цим показником Україна посіла 8 місце у світі (з 11 місця у 2022 році). У 2024 році зростання сповільнилося (+2,9% у реальному вираженні), витрати сягнули $64,7 млрд (34% ВВП). Незважаючи на величезні суми, на них припадало лише 43% військових витрат Росії. Зазначимо, що дані по Україні не включають вартість прямої військової допомоги від союзників – це рахується як витрати донорів. За оцінками SIPRI, враховуючи отриману іноземну зброю, фактичні військові витрати України у 2024 році сягнуть $125 млрд (що зробить його 4-м світовим військовим бюджетом).

• Росія: військові витрати Росії різко зросли та перевищили довоєнні плани. У 2022 році Росія витратила на оборону приблизно $86,4 млрд (+9,2% порівняно з 2021 роком), або 4,1% ВВП. Ця сума на 34% перевищила рівень, закладений у бюджетних планах до війни, що свідчить про те, що вторгнення було набагато дорожчим, ніж очікувалося. У 2023 році, за даними SIPRI, військові витрати Росії зросли ще на 24%, до $109 млрд, що еквівалентно 5,9% ВВП. У 2024 році витрати зросли приблизно до $149 млрд (+38% на рік) - близько 7,1% ВВП Росії. У рублях російський військовий бюджет на 2024 рік сягнув 13,1 трлн рублів.Це близько 1/3 всіх федеральних витрат Росії. У перерахунку на паритет купівельної спроможності (ПКС) реальні військові витрати РФ ще вищі – близько $462 млрд, що можна порівняти із загальними витратами всієї Європи. Зростання військового бюджету Росії з 2022 року є безпрецедентним у пострадянській історії; у 2024 році на оборону виділяється ~6,7% ВВП, Вперше вона перевищила видатки на статті соціального бюджету.

• У 2021 фінансовому році військові витрати США становили близько $801 млрд, у 2022 році – близько $877 млрд, у 2023 році вони зросли до $916 млрд (+4% до 2022 року). Наприкінці 2024 року витрати США сягнули $997 млрд (+5,7%), що становить 37% світових військових витрат і дві третини загальних витрат НАТО. Таким чином, американський оборонний бюджет фактично наблизився до позначки в $1 трлн на рік. Значна частина зростання йде на модернізацію озброєння та підтримку України. Сполучені Штати направили Україні рекордну суму допомоги – лише прямі військові асигнування у 2022-2024 роках склали близько $131 млрд, що закладено в ці загальні витрати. залишаючись нижчими за рівень холодної війни.

• Європейський Союз та Велика Британія: європейські країни, особливо в НАТО, різко збільшили свої оборонні бюджети після початку війни. Загальні військові витрати європейських країн (включно з Росією) у 2024 році сягнули $693 млрд (+17% до 2023 року), перевищивши навіть рівень завершення холодної війни. Якщо взяти європейських членів НАТО, то вони загалом витратили $454 млрд у 2024 році (30% від загальних витрат НАТО). вперше в історії 18 із 32 країн НАТО у 2024 році довели витрати на оборону до рекомендованих 2% ВВП (роком раніше таких країн було 11).

  • Німеччина запустила спеціальний фонд у розмірі €100 млрд та збільшила військовий бюджет на 28% у 2024 році, до $88,5 млрд, що вивело Німеччину на 4 місце у світі за витратами (після США, Китаю та Росії) та 1 місце у Західній Європі.

  • Велика Британія традиційно є одним із лідерів НАТО за витратами. У 2024 році Велика Британія збільшила свій військовий бюджет на 2,8% до $81,8 млрд (близько 2,3% ВВП), зберігши за собою 6 місце серед військових держав світу.

  • Франція збільшила витрати з ~41 млрд євро у 2021 році до ~49 млрд євро у 2024 році (близько 60 млрд доларів), що близько 2% ВВП.

  • Особливим випадком є Польща: у відповідь на загрозу країна вдвічі збільшила оборонний бюджет. У 2022 році Польща витратила на оборону 2,7% ВВП, а у 2024 році витратила вже 4,2% ВВП (близько $38 млрд), плануючи збільшити його до 4,7% ВВП у 2025 році. За абсолютними витратами ($35-38 млрд) Польща обігнала всі країни Центральної Європи та наближається до рівня Італії. Що викликає дискусії щодо навантаження на бюджет у майбутньому.

• Китай та інші країни: Незважаючи на віддаленість від театру військових дій, Китай та низка інших держав також збільшили військові витрати на тлі глобальної нестабільності. Китай є другим за величиною військовим витратним фондом у світі: у 2022 році він отримав близько 292 мільярдів доларів, у 2023 році – 296 мільярдів доларів (+6% на рік) і приблизно 315 мільярдів доларів у 2024 році.Індія (4 місце у світі) у 2023 році витратила $83,6 млрд (+4,2%), продовжуючи збільшувати витрати через напруженість у відносинах з Китаєм та Пакистаном. Саудівська Аравія (~$75 млрд у 2023 році) та Японія ($50,2 млрд, +11%) також значно збільшили свої бюджети у відповідь на регіональні загрози. Таким чином, війна в Європі спровокувала ефект доміно, підштовхнувши військові витрати вгору в усьому світі – у 2024 році її навантаження сягнуло 2,5% світового ВВП (проти ~2,2% до війни).

Зростання армії та витрати на особовий склад

Мобілізація та розширення армій. Бойові дії призвели до різкого збільшення чисельності збройних сил воюючих країн і стимулювали зростання армії в деяких сусідніх державах.

• Росія: За час війни Росія тричі оголошувала про розширення своєї армії. Восени 2022 року було частково мобілізовано ~300 тисяч резервістів, окрім залучення десятків тисяч добровольців. В результаті, за офіційними даними, чисельність збройних сил РФ на кінець 2023 року зросла з ~1,0-1,1 млн до 1,32 млн активних військовослужбовців. 1,5 млн осіб (із загального складу Збройних Сил у 2,38 млн, включаючи допоміжний склад). Якщо ця мета буде досягнута, російська армія стане другою за чисельністю в світі після Китаю, обігнавши армії США та Індії. Однак забезпечити таке зростання непросто: потрібні значні фінансові та людські ресурси, враховуючи великі втрати у війні та демографічні обмеження.

• Україна: У відповідь на повномасштабне вторгнення Україна перейшла на режим загальної мобілізації. Чисельність сил оборони (Збройних Сил України, Національної гвардії, прикордонників, поліції) зросла з приблизно 250 тисяч діючих військовослужбовців до орієнтовно 700 тисяч - 1 мільйон осіб під зброєю в руках. Точні цифри засекречені, але відомо, що лише у складі Збройних Сил України чисельність сухопутних військ зросла в кілька разів. Було проведено щонайменше 8 хвиль мобілізації. Таким чином, частка населення на військовій службі в Україні стала однією з найвищих у світі. Наприклад, військові витрати склали 34% ВВП, при цьому всі податкові надходження держави повністю витрачаються на потреби армії (весь цивільний бюджет фінансується за рахунок допомоги партнерів). Така мобілізація людських ресурсів, попри велике навантаження на економіку, дозволила Україні зберегти свою обороноздатність.

• Інші країни: Прямого нарощування військ такого масштабу в країнах НАТО не спостерігалося, але спостерігається тенденція до посилення збройних сил. На тлі війни Польща вирішила значно збільшити свою армію - з ~ 150 тисяч до 300 тисяч військ в найближчі роки, створивши нові дивізії і бригади територіальної оборони. Для залучення новобранців Польща запровадила пільгову службу («добровільну військову службу») та підвищила зарплати солдатам. Німеччина, Франція, Велика Британія та інші все ще зберігають професійні армії без значного збільшення чисельності, але розглядають заходи щодо зміцнення резервів і підвищення боєготовності. Деякі країни Східної Європи (Латвія, Литва) відновили або розширили строкову військову повинність після початку війни.

Витрати на заробітну плату та пільги для військовослужбовців. Різке збільшення чисельності військ та інтенсивні бойові дії спричинили багаторазове зростання вартості військової праці, пільг та соціального забезпечення.

• Росія: Для залучення добровольців та підтримки мобілізованих Росія значно збільшила грошові надбавки. Контрактникам та мобілізованим виплачують високі зарплати – близько 195 тисяч рублів на місяць (близько 2,5 тисячі доларів за курсом 2022 року) плюс надбавки за участь у боях. ≈За оцінками експертів, утримання мобілізованих обходиться Росії в сотні мільярдів рублів на місяць. Наприклад, виплата 300 тисяч мобілізованих осіб на рік становить близько 700 млрд рублів ($10 млрд). Як наслідок, частка статей, пов'язаних з особовим складом (зарплати, харчування, обмундирування, виплати сім'ям), різко зросла. У проєкті бюджету РФ на 2024 рік із 10,4 трлн рублів на "національну оборону" до 74% могли становити поточні витрати (включаючи оплату особового складу), тоді як частка закупівель зброї зменшувалася. До середини 2024 року було запитано додаткові асигнування, більше половини з яких було спрямовано на збільшення фінансування зарплат та підтримки сімей загиблих/поранених. Так, «війна за рахунок бюджету» призвела до різкого зростання зарплат військових та пов'язаних з ними соціальних видатків, зробивши армію де-факто головним роботодавцем та соціальним донором у країні під час конфлікту.

• У 2022-2023 роках український уряд запровадив систему військових надбавок: усім військовослужбовцям доплачували по 30 тисяч гривень на місяць (близько 1 тисячі доларів), а тим, хто перебуває на передовій, виплачували 100 тисяч гривень (3 тисячі доларів) додатково до зарплати. У початковому бюджеті на 2024 рік планувалося спрямувати 74% військових витрат на особовий склад, і лише 23% на закупівлю та ремонт зброї. Навіть за умови іноземної підтримки навантаження виявилося колосальним: до липня 2024 року оборонний бюджет довелося збільшити ще на $13,5 млрд, і більше половини цих додаткових коштів пішло на зарплати та соціальну підтримку військових. Припадало на оборону - в першу чергу, на утримання армії. Для фінансування виплат військовим Україні довелося вдатися до зовнішньої допомоги: пряме донорське фінансування військового бюджету у 2023-2024 роках оцінювалося на рівні ~10-12% ВВП щорічно. Попри зусилля з оптимізації витрат (наприклад, з 2023 року скасовано надбавки у розмірі 30 тис. грн для тилових підрозділів), витрати на персонал значно зросли. Цей пункт став критично важливим – без зовнішніх вливань українська економіка не змогла б виплатити таку допомогу багатотисячній армії в умовах падіння ВВП та податкових надходжень.

• Інші країни: У країнах НАТО було заплановане збільшення витрат на персонал, в основному за рахунок індексації зарплат до інфляції. Наприклад, у 2023-2024 фінансових роках США планували збільшувати базову зарплату військовослужбовців на ~4-5% щорічно, щоб компенсувати зростання цін.Польща та низка країн Східної Європи підвищили зарплати та запровадили премії для новобранців, щоб виконати плани щодо збільшення армії. Також Росія розширила пільги для військових: кредитні канікули, пріоритет при вступі до вишів для ветеранів, довічні пенсії інвалідам війни тощо.

Оборонно-промисловий комплекс: оборонні замовлення та інвестиції

Війна спричинила безпрецедентне навантаження на військово-промислові комплекси (ОПК) Росії, України та країн НАТО. З одного боку, це призвело до різкого збільшення державних оборонних замовлень, розширення виробництва зброї та залучення інвестицій у промисловість. З іншого боку, він виявив вузькі місця, такі як залежність від імпортних компонентів та обмежені потужності, для створення яких потрібен час.

Росія (вимушений ВПК). Зіткнувшись з великими витратами військової техніки та боєприпасів, Росія мобілізувала свій військово-промисловий комплекс на максимальну потужність. Уряд зажадав від оборонних підприємств працювати в кілька змін і збільшити виробництво пріоритетної номенклатури - артилерійських снарядів, ракет, танків, безпілотників. Виробництво 152-мм артилерійських снарядів у РФ зросло у п'ять разів – з 400 тисяч до 2 млн штук на рік. Також значно зросло виробництво стрілецької зброї, боєприпасів, артилерійських систем. Російські офіційні особи заявили, що у 2022-2023 роках арсенали поповнюються навіть швидше, ніж витрачаються. Індекси промислового виробництва для галузей, пов'язаних з військово-промисловим комплексом, у 2023 році дійсно показали помітне зростання: Наприклад, електроніка та оптика – +32,8%, металопродукція – +27,8%, транспортне машинобудування (у тому числі військова) – +25,5% порівняно з попереднім роком. Однак незалежні експерти зазначають, що такі вражаючі відсотки частково пов'язані зі зростанням цін і не повною мірою відображають фізичний випуск продукції. Швидко створити нові виробничі лінії складно. Тим не менш, військові витрати Росії стали драйвером для промисловості – за оцінками, прямі витрати бюджету на війну у 2022–2025 роках перевищать 50 трильйонів рублів. (~$280 млрд). Ці гроші спрямовуються переважно в оборонну промисловість, що робить її головним бенефіціаром нинішнього конфлікту. Для подальшого нарощування виробництва держава збільшує дотації оборонним заводам, видає їм пільгові кредити, залучає працівників з цивільних секторів та намагається налагодити паралельний імпорт комплектуючих в обхід санкцій боєприпасів та простої зброї до 2024 року, що забезпечує потреби фронту.

Україна (переозброєння із зовнішньою підтримкою). З початком війни український військово-промисловий комплекс також був перебудований на військові рейки. Хоча до 2022 року можливості українського військово-промислового комплексу були відносно скромними, війна змусила терміново збільшити виробництво окремих видів озброєння та боєприпасів. державні закупівлі зброї та товарів подвійного призначення в Україні порівняно з 2021 роком зросли у 20 разів Українські підприємства налагодили серійне виробництво дронів (як розвідувальних, так і ударних) – у 2023 році значно зросло виробництво дронів "Ратник", Punisher, БПЛА-камікадзе тощо. Однак найважчими та найтехнологічнішими системами озброєння (авіація, бронетехніка, ППО, артилерія) є переважно Україна отримує від партнерів, так як власні можливості обмежені. У 2022 році українська оборонна промисловість зазнала серйозних втрат через обстріли – пошкоджено низку заводів (наприклад, "Азовмаш", завод імені Малишева). У відповідь уряд провів реформу управління галуззю: державний концерн "Укроборонпром" трансформувався в акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" з метою залучення інвестицій та технологій західних компаній. Почалося спільне виробництво зброї – в Україні відкрилися сервісні хаби та складальні заводи (наприклад, центр ремонту танків Leopard за участю Rheinmetall, складання бронетехніки з BAE Systems). колосальної зовнішньої військової допомоги (поставки зброї на десятки мільярдів доларів), Україна одночасно намагається розвивати свій військово-промисловий комплекс, щоб задовольнити потреби фронту та закласти підґрунтя на майбутнє.

НАТО і країни Заходу (новий виток гонки озброєнь). Війна в Європі змусила країни НАТО різко збільшити державні замовлення на зброю – як для допомоги Україні, так і для поповнення власних запасів. США запустили програми прискореного виробництва боєприпасів та зброї: Пентагон вклав мільярди доларів у розширення потужностей. Армія США виділила $3,1 млрд у додатковому бюджеті на 2024 рік на збільшення виробництва лише 155-мм артилерійських снарядів – від довоєнних ~14 тисяч до 28-40 тисяч на місяць, а до кінця 2024 року досягли 55 тисяч на місяць з метою вийти до 100 тисяч на місяць до 2025 року. Відкриваються нові лінії та заводи: наприклад, у 2023-24 роках почали працювати заводи зі складання боєприпасів у Техасі та Арканзасі. Також американські оборонні гіганти (Lockheed Martin, Raytheon, Northrop Grumman тощо) отримали великі контракти на поповнення запасів ракет Javelin, Stinger, HIMARS та виробництво нової техніки замість переданої Україні. Обсяг замовлень для оборонно-промислового комплексу США зріс настільки, що виручка 100 найбільших оборонних компаній світу у 2022 році сягнула $592 млрд, а у 2023 році – $632 млрд (+4,2% у реальному вираженні). Деякі компанії мають рекордні портфелі замовлень: наприклад, у Lockheed Martin понад $150 млрд.

У Європі наростити виробництво виявилося складніше через менші резервні потужності та необхідність координації між країнами. Тим не менш, європейський військово-промисловий комплекс також отримав потужний поштовх. Німеччина замовила сотні одиниць техніки в рамках програми на 100 мільярдів євро: нові та модернізовані танки Leopard, бойові машини піхоти Puma, самохідні гармати, системи протиповітряної оборони Iris-T, ракети та боєприпаси – все це завантажило такі підприємства, як Krauss-Maffei Wegmann, Rheinmetall та Diehl на роки вперед. Франція збільшила виробництво САУ CAESAR, міланських ПТРК, піхотної техніки; Велика Британія створила механізми спільних закупівель: у 2023 році запустили ініціативу щодо спільного замовлення 1 мільйона артилерійських снарядів для України та поповнення європейських складів. Однак бюрократичні процедури та ринкові механізми дещо гальмують Європу: приватні компанії не поспішали розширювати виробництво без довгострокових гарантій замовлень. Наприклад, Франція інвестує €200 млн у лінію з виробництва пороху, а ЄС запустив програму ASAP (500 млн євро) на підтримку виробництва боєприпасів у Європі. У Східній Європі місцеві заводи (у Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі) наростили виробництво та ремонт радянської зброї для потреб України (артилерійські снаряди калібру 152 мм, танки Т-72 тощо). У підсумку Республіка Корея зробила прорив: її оборонний експорт зріс із $7,3 млрд у 2021 році до $17,3 млрд у 2022 році — більш ніж у 2 рази, закріпивши за Сеулом статус одного з найбільших постачальників зброї Експортний контракт в історії країни. Все це говорить про те, що війна створила ажіотажний попит на світовому ринку озброєнь, від чого виграли виробники по всьому світу, від США та Європи до Азії.

Однак стрімка мілітаризація економіки несе в собі і ризики. У Росії надмірна концентрація ресурсів у військово-промисловому комплексі може призвести до дисбалансів та перегріву економіки; в Україні залежність від зовнішніх поставок обладнання залишає вразливість; у країнах НАТО різке збільшення замовлень провокує дефіцит комплектуючих та тиск на бюджети. Тим не менш, у короткостроковій перспективі оборонно-промислові комплекси перебувають на підйомі, приносячи прибуток та збільшуючи внесок оборонної промисловості у ВВП.

Економічні наслідки війни для країн-учасниць

Війна мала широкомасштабні економічні наслідки: від сплесків інфляції та коригування торгівлі до бюджетних криз та змін у податковій політиці. Розглянемо основні наслідки для Росії, України, країн Європи, США та Китаю.

Росія: Російська економіка відчула подвійний ефект війни. З одного боку, основним драйвером ВВП стали військові витрати – у 2022–2023 роках вони частково компенсували падіння в інших галузях, а офіційний спад ВВП Росії виявився помірним (-2,1% у 2022 році, близько +1% у 2023 році за оцінками). Військове замовлення ~ 13 трильйонів рублів у 2023 році Він стимулював промисловість за рахунок тимчасового скорочення безробіття та завантаження підприємств. Фактично почався мілітаристський "перехід" економіки – частка оборони в структурі бюджету зросла з 14,4% у 2021 році до 32,5% на кінець 2024 року.З іншого боку, така мілітаризація породила інфляційний тиск та фіскальні проблеми. Інфляція в Росії підскочила до 12% у 2022 році, рубль значно знецінився (з ~75 до ~120 за долар навесні 2022 року, стабілізувавшись близько 70-80 до кінця року, а у 2023 році знову впав до 100+). Для фінансування війни влада була змушена збільшити податки та запозичення: з 2023 року збільшено податок на прибуток для компаній, розширено застосування ПДВ на малий бізнес, запроваджено підвищену ставку податку на доходи фізичних осіб для багатих. Крім того, ЦБ частково монетизував дефіцит - фактично включив друкарський верстат, який приховано підживлював інфляцію. У 2023 році дефіцит бюджету РФ сягнув ~2% ВВП (≈4 трлн рублів), що вдвічі перевищує план. Водночас доходи від нафти та газу скоротилися через санкції та цінові обмеження (частка нафти та газу впала до 5% ВВП у 2025 році проти 10% раніше). Західні санкції відрізали Росію від західних технологій та фінансів: різко скоротився імпорт високотехнологічної продукції (мікроелектроніки, верстатів), багато іноземних компаній пішли. Експорт нафти та газу до Європи обвалився: поставки трубопровідного газу до ЄС скоротилися більш ніж на 80%. Щоб компенсувати це, Росія перенаправила експорт нафти в Азію з великими знижками (Urals продається зі знижкою ~$20 до Brent). доходів через ціновий шок, але у 2023-24 роках цей ефект зійшов нанівець. Змінилася структура економіки – зростання військової та суміжних галузей (виробництво зброї, обмундирування, продовольства для армії) відбувається за рахунок скорочення інвестицій у цивільні сектори. Держава фактично переорієнтовує модель на мобілізаційну: контроль цін (заморожування цін на продукти, регулювання тарифів), примусове ліцензування Виробництво запасних частин без згоди правовласників, залучення ув'язнених до роботи на оборонних заводах - все це елементи повернення до командних методів. У регіонах, особливо бідних, війна посилила соціально-економічну напругу: багато працездатних чоловіків мобілізовано або загинуло, зростає навантаження на обласні бюджети (їм доводиться фінансувати техніку мобілізованих, виплати сім'ям). У 2022–2023 роках регіони витратили на підтримку армії понад 240 млрд рублів, що дуже суттєво для депресивних районів. Загалом війна стала найважчим випробуванням для Росії: мілітаризація економіки тримає її на плаву зараз ціною майбутньої рецесії. На думку аналітиків, щоб утримати таку високу частку військових витрат, РФ доведеться або нарощувати дисбаланси (зі збільшенням боргу та інфляції), або переходити на мобілізаційну економіку радянського зразка. Особливо, якщо бойові дії затягуються.

У 2022 році ВВП України впав на 29,1% – сильно постраждали від бойових дій промисловість, інфраструктура та сільське господарство. Мільйони громадян стали біженцями (до 5 млн виїхали за кордон), різко зросло безробіття. Інфляція у 2022 році сягнула 26,6% у річному вимірі через руйнування логістики та емісійного фінансування бюджету. Податкові надходження скоротилися, а військові витрати зросли в геометричній прогресії – це призвело до гігантського розриву. Бюджет України на 2023 рік спочатку планувався з видатками у розмірі 2,64 трлн грн та дефіцитом у розмірі 1,29 млрд грн, але фактично видатки перевищили 3,94 трлн грн ($95,5 млрд), а надходження склали лише 2,34 трлн грн ($56,7 млрд). Дефіцит у розмірі >20% ВВП було покрито за рахунок зовнішніх запозичень та грантів. Майже щомісяця західні країни виділяли Україні $3-5 млрд прямої фінансової підтримки для виплати зарплат, пенсії тощо (у тому числі військові пенсії). Наприклад, США надали $22,9 млрд прямої бюджетної підтримки до травня 2024 року, а ЄС отримав понад €31,5 млрд фінансової допомоги у 2022-23 роках. Кардинально змінилася структура бюджету : більше половини припадає на оборону та безпеку, тоді як мирні статті (освіта, медицина, інфраструктура) фінансуються переважно із зовнішніх джерел або секвеструються. Податки підвищували лише точково (наприклад, акцизи на пальне повернули восени 2023 року), уряд намагався не душити бізнес надмірно. Натомість увімкнувся друкарський верстат: Національний банк України у 2022 році надрукував близько 400 млрд грн на покриття потреб казначейства, що прискорило інфляцію. Санкції проти РФ опосередковано вдарили по Україні через втрату традиційних ринків збуту (до війни значна частина експорту українського металу йшла до Європи на переробку російським газом, зараз ці ланцюжки зруйновані) та зростання цін на енергоносії. У 2022 році Київ витратив додатковий мільярд доларів на імпорт палива, щоб замінити втрачені через бойові дії потужності (наприклад, купував електроенергію в ЄС). Структурні зміни: економіка України стала набагато більш мілітаризованою та залежною від Заходу. Військовий сектор та пов'язані з ним послуги (логістика, ремонт обладнання, IT розробка дронів) виросли, але частка споживчого сектору та малого бізнесу впала. зі Сходу на Захід країни, підтримує критично важливі галузі (сільське господарство, енергетика) субсидіями та дешевими кредитами. Попри війну, у 2023 році завдяки допомозі та частковій адаптації економіка почала пожвавлюватися – падіння ВВП сповільнилося до ~ -3,5%, а у 2024 році очікувалося зростання на 1-3%. Але ключовим фактором виживання залишається зовнішня підтримка: загалом партнери (США, ЄС, МВФ тощо) виділили Україні з 2022 по 2024 рік понад $170 млрд (включно з військовою, фінансовою та гуманітарною). Ці вливання сягають 50-60% ВВП України та компенсують економічні збитки від війни. Тим не менш, країна нарощує зовнішній борг (з 50% до ~90% ВВП у 2022-24 роках) та виснажує внутрішні ресурси. за різними оцінками, від $411 млрд (Світовий банк, за оцінками на початку 2023 року) до $750 млрд і більше. Таким чином війна поставила українську економіку на вкрай військові рейки: все, що може піти на фронт, решта закривається союзниками. Без цієї підтримки фінансова система України була б неплатоспроможною, але разом з нею економіка тримається і навіть частково перебудовується до нових реалій війни.

Європейський Союз та Велика Британія: війна різко вплинула на економіку європейських країн через енергетичну кризу, інфляцію та санкції. У 2022 році Європейський Союз пережив найпотужніший енергетичний шок з 1970-х років: ціни на газ злетіли в 5-10 разів, електроенергію – у 3-5 разів, досягнувши піку восени 2022 року у 2022 році (порівняно з 2,6% у 2021 році), а в деяких країнах перевищив 15–20% (Естонія 19%, Литва 19%, Латвія 17%). Велика Британія зіткнулася з найвищою інфляцією за останні 40 років – у жовтні 2022 року вона перевищила 11%, в середньому ~9,1% на рік. Головний чинник – зростання цін на енергоносії та продовольство, пов'язане з війною (Росія та Україна є великими постачальниками нафти, газу, зерна та добрив на світовий ринок). Уряди були змушені піти на безпрецедентні заходи: загалом європейські країни витратили понад €700 млрд на субсидування цін на енергоносії та підтримка громадян у 2022-23 роках (за оцінками Брейгеля) – від прямих виплат населенню до компенсацій бізнесу та заморожування тарифів. Наприклад, Німеччина запустила «Захисну парасольку» на €200 млрд для зниження цін на газ та електроенергію, Франція заморозила підвищення тарифів на газ на рівні +4%, Іспанія та Португалія запровадили граничну ціну на газ для виробництва електроенергії. Попри ці заходи, середні витрати на енергію європейських домогосподарств у 2022 році були на 90% вищими, ніж роком раніше. Витрати ЄС на імпорт енергоносіїв різко зросли: лише за імпорт газу у 2022 році він перевищив €400 млрд (у 3 рази більше, ніж у 2021 році). Ці гроші фактично є чистим відтоком коштів з ЄС, що збагачує експортерів (наприклад, Норвегії, США, Катару замість Росії).

Європейські компанії втратили російський ринок (до війни ЄС у 2021 році експортував до РФ товарів на €89 млрд, а у 2023 році – на менше €45 млрд). Особливо постраждали німецькі автовиробники, машинобудування, французькі люксові бренди, фермери країн Балтії та Фінляндії (раніше орієнтувалася на РФ) Європейські імпортери швидко знайшли заміну: частка російського газу в ЄС впала з 40% до менш ніж 10%, але різко зріс імпорт скрапленого природного газу (СПГ) зі США та Катару, трубопровідного газу з Норвегії, Алжиру. Великим постачальником вугілля була Росія - на зміну їй прийшли закупівлі з Південної Африки, Австралії, Колумбії. Імпорт нафти з РФ обмежений стелею цін у $60 – європейські трейдери майже перестали її купувати, Як наслідок, погіршилося торговельне сальдо низки країн: Німеччина у 2022 році вперше за десятиліття отримала дефіцит торговельного балансу (€-7 млрд) через дорогий імпорт енергоносіїв, хоча зазвичай мав великий плюс.

Змінилася структура бюджетів європейських країн – оборона та підтримка економіки в часи кризи стали пріоритетними. Багато урядів збільшили витрати, що призвело до зростання дефіциту та боргів. Німеччина у 2022-23 роках відійшла від політики нульового дефіциту та збільшила борг для фінансування допомоги та оборонних фондів. Військові бюджети зростали (як зазначалося вище), і хоча їх частка у ВВП поки що невелика (2-3%), в абсолютному вираженні це десятки мільярдів, які довелося знайти. Деякі країни ввели нові податки для покриття витрат: наприклад, Італія та Угорщина – податки на надприбутки енергетичних компаній, Німеччина – одноразовий збір з енергетичних компаній. Збільшили навантаження субсидії та соціальні виплати (на енергоносії, прийом українських біженців тощо): за даними МВФ, загалом заходи бюджетної підтримки у відповідь на кризу коштували Німеччині 7,3% ВВП, Британії – ~6% ВВП, а Італії – ~5,5%. У короткостроковій перспективі це пом'якшило удар по населенню – Європа пройшла зиму 2022/23 без масових блекаутів та заворушень. У 2023 році ціни на газ нормалізувалися (до весни вони впали нижче довоєнних $50/МВт-год), Інфляція почала знижуватися (у єврозоні до ~2,9% на кінець 2023 року). Але ціною цієї стабілізації є зростання державних боргів і все ще висока базова інфляція (особливо в продовольчих секторах).

Окремо варто відзначити допомогу Україні як фактор: європейські країни (інституції ЄС та окремі держави) загалом виділили понад 70 млрд євро на підтримку України (військову, фінансову, гуманітарну) у 2022-2023 роках. Наприклад, за даними Кільського інституту, до серпня 2023 року країни ЄС та європейські інституції загалом взяли на себе зобов'язання на $84 млрд, включаючи ~€20 млрд військової допомоги. Велика Британія надала понад 4 мільярди фунтів стерлінгів військової допомоги у 2022-23 роках, поступаючись лише Сполученим Штатам. Ці видатки також несуть бюджети, хоча відносно ВВП вони залишаються керованими (~0,2–0,3% ВВП для ЄС).

Загалом для Європи війна означала уповільнення економічного зростання (єврозона зросла лише на 3,5% у 2022 році замість очікуваних ~4,5%, а у 2023 році – близько 0%, деякі країни скотилися в рецесію), високу інфляцію та перерозподіл ресурсів на оборону та енергетичну безпеку. Позитивним довгостроковим ефектом може стати підвищення енергетичної незалежності від РФ та інвестиції у військово-промисловий комплекс, але в короткостроковій перспективі це вимагало великих витрат.

США: Для американської економіки війна була не такою болючою, як для Європи, але все одно мала відчутний вплив. Інфляція в США у 2022 році прискорилася до 8,0% (найвищий показник за 40 років), частково через війну – зростання світових цін на нафту (до $120 у червні 2022 року) призвело до стрибка цін на бензин, а зростання цін на продукти харчування вдарило по американських споживачах. Федеральна резервна система відреагувала агресивним підвищенням ставок, охолодивши економіку. Енергетичний сектор США, навпаки, виграв: відмова Європи від російського газу відкрила величезний ринок для американських виробників СПГ. ЕКСПОРТ СПГ ЗІ США до ЄС у 2022 році зріс на 137% (до 56 млрд м³), що зробило США найбільшим експортером СПГ у світі. Нафтові компанії отримали надприбутки: сукупний прибуток ExxonMobil, Chevron, ConocoPhillips за 2022 рік перевищив $100 млрд, що є історичним рекордом, Частково завдяки війні. ВВП США продовжував зростати (2,1% у 2022 році), але військова допомога Україні та збільшення присутності США в Європі означають додаткові бюджетні витрати. З початку 2022 року до кінця 2024 року Конгрес схвалив $113 млрд допомоги Україні, у тому числі ~$47 млрд на зброю та навчання, ~$26 млрд прямої бюджетної підтримки для Києва та біженців, ~$16 млрд гуманітарної допомоги та ~$14 млрд на зміцнення власних сил у Європі. це лише близько 0,15% від загального ВВП Сполучених Штатів за три роки, тому макроефект досить мінімальний. Тим не менш, це сприяє зростанню дефіциту бюджету (який у 2023 фінансовому році перевищив 5% ВВП). Розширення військових замовлень, як зазначалося, підтримало американський військово-промисловий комплекс та експорт озброєнь. Частка США у світовому експорті озброєнь досягла 40-45%, зміцнюючи позиції американських компаній на європейських ринках, де їхнє обладнання замінює російське. Структурно економіка США мало змінилася – її розмір і диверсифікація такі, що навіть велика війна за кордоном має незначний ефект. Однак політична увага до контролю за витратами зросла: восени 2023 року в Конгресі виникли суперечки щодо продовження фінансування України. Напруга у відносинах з Китаєм також зросла, але це вже геополітичний наслідок війни. зброї), понісши при цьому відносно невеликі витрати у вигляді зростання прожиткового мінімуму для населення у 2022 році та збільшення бюджетних зобов'язань на військову допомогу.

Китай та інші країни: Китайська економіка опосередковано виграла від війни, зберігаючи нейтральну вичікувальну позицію. Російська нафта та газ зі знижкою почали надходити до Китаю у рекордних обсягах: у 2022 році Китай збільшив імпорт нафти з РФ на ~10%, а газу – на 50%. У 2023 році Росія стала найбільшим постачальником нафти до Китаю, обігнавши Саудівську Аравію. Це дозволило китайським нафтопереробникам знизити витрати. Загальний товарообіг між РФ та Китаєм у 2022-23 роках злетів до рекордних $190 млрд в рік - на тлі відходу західних фірм Росія стала купувати більше китайської техніки, електроніки, автомобілів. Китай не приєднався до санкцій, але й явно їх не порушує: продає Росії цивільні безпілотники та електроніку подвійного призначення, але уникає прямих поставок летальної зброї (побоюючись вторинних санкцій). Вплив війни на Китай подвійний: з одного боку, зростання світових цін на сировинні товари у 2022 році вдарило по китайських заводах (які залежать від імпорту енергоносіїв – нафти, СПГ), уповільнило зростання (у 2022 році ВВП Китаю становить +3%, що нижче за цільовий показник). З іншого боку, США та Європа, орієнтовані на Україну, могли відволіктися від протидії Китаю, який Пекін сприймає як стратегічне вікно. дипломатичної діяльності, пропонуючи "мирний план" для України, але водночас зміцнюючи зв'язки з Росією (саміти Сі-Путіна, збільшення торгівлі). Інші країни, що розвиваються, зазнали неоднозначного впливу: імпортерам продовольства (Єгипет, Туреччина, Бангладеш) довелося нелегко через зростання цін на зерно та небезпеку збоїв (блокада українських портів), тоді як експортери сировинних товарів (країни ОПЕК, Австралія, Бразилія) виграли від цінового ралі. Наприклад, нафтовий сектор країн Перської затоки отримав сотні мільярдів додаткових доходів – загальний нафтовий прибуток Саудівської Аравії у 2022 році зріс на 50%, що дало бюджету королівства рідкісний профіцит. Деякі країни, як і Індія, скористалися ситуацією: Індія купувала дешеву російську нафту в рекордних обсягах і при цьому продавала нафтопродукти в Європу, отримуючи маржу. Також Індія, Туреччина та Китай зайняли ніші західних компаній, які пішли з російського ринку, збільшивши експорт автомобілів, електроніки та товарів широкого вжитку до РФ. Так, у глобальному масштабі війна перерозподілила потоки багатства: Європа більше платила за енергоносії, Росія втрачала преміальні ринки та купувала більше через сірі схеми, а інші регіони виграли від зміни цін та напрямків торгівлі.

Глобальний економічний ефект від війни: скільки грошей «принесла» війна?

Російсько-українська війна 2022-2024 років призвела до колосального перетікання фінансових ресурсів в оборонний сектор та суміжні галузі, фактично створивши новий військовий "ринок" у глобальному масштабі. Спробуємо оцінити, про які суми коштів йдеться і який внесок це внесло в економіку.

Зростання глобальних військових витрат. Як зазначається, глобальні військові витрати зросли з $2,16 трлн у 2021 році до $2,718 трлн у 2024 році, тобто за три роки щорічні витрати зросли приблизно на $558 млрд. У 2023 році глобальні військові витрати були на 105 мільярдів доларів вищими, ніж у 2022 році, а у 2024 році – ще на ~$275 млрд більше, ніж у 2023 році (зростання в реальному вираженні на 9,4%). Ці додаткові сотні мільярдів фактично «генеруються» війною – спрямовуються на виробництво зброї, утримання армії, наукову роботу тощо і закладаються у ВВП відповідних країн. Наприклад, за оцінками МВФ, без війни зростання світового ВВП у 2022 році могло б бути на ~1 відсотковий пункт вищим – конфлікт уповільнив світову економіку (переважно через інфляцію), але водночас стимулював окремі галузі (нафтогазову та оборонну) в інших країнах.

Оборонна промисловість і ВВП. Військово-промисловий сектор перебуває на підйомі в усьому світі. За даними SIPRI, сукупний дохід 100 найбільших військово-промислових компаній світу у 2021 році становив $592 млрд, а у 2022 році – $592 млрд (у реальному вираженні стагнація через логістичні проблеми), але у 2023 році він зріс до $632 млрд, тобто зростання на ~$40 млрд на рік припав на збройову промисловість. До 2024 року ця тенденція посилюється, і багато компаній повідомляють про двозначне зростання продажів. Наприклад, британська BAE Systems у 2023 році збільшила оборонні замовлення на 30%, німецька Rheinmetall подвоїла оборонний портфель (до €30 млрд). Завдяки експортним мегаконтрактам Південна Корея отримала десятки мільярдів нових замовлень від війни (згадувалося, лише з Польщею – >12 мільярдів доларів). Виграють і американські гіганти військово-промислового комплексу: у 2022-24 роках Lockheed Martin підписала нові контракти (у тому числі на обладнання для НАТО) на $>65 млрд, Raytheon – на $32 млрд тощо.

Вплив на світовий ВВП. Якщо підсумувати прямі військові витрати основних гравців: на 2022–2024 рр. Росія витратила ~$300 млрд, Україна ~$150 млрд власних коштів (не рахуючи допомоги), США – ~$2,8 трлн (але більша частина була б витрачена без війни, приріст оцінюється в ~+$100 млрд до планів), Європа (НАТО) – додатково ~$200-250 млрд поверх довоєнних трендів, інші країни – ще десятки мільярдів. Значна частина цих коштів – це оплата зброї, боєприпасів, палива, тобто дохід виробників. Наприклад, лише у 2022-2023 роках на постачання зброї Україні по всьому світу було виділено понад $60 млрд (ці гроші отримали заводи у США, Європі та Південній Кореї). Ще $60 млрд Україна отримала у 2024 році військової допомоги – їх використовують виробники техніки. Таким чином, світовий «військовий ВВП» значно зріс. ~$130 млрд у 2024 році) – це прямий внесок у світове промислове виробництво та послуги. Для порівняння, весь світовий ВВП становить ~$105 трлн, тобто поки що вплив точковий (~0,1%), але для окремих країн він великий (у РФ військовий сплеск у 2023 році склав +4-5% ВВП за рахунок державних витрат, у Польщі зростання оборонної промисловості становить +1-2% ВВП, у США – менше). Опосередковано війна також «спричинила» перерозподіл доходів: експортери енергоносіїв (ОПЕК, США) отримали у 2022–2023 роках. Надприбутки близько $500-800 млрд через високі ціни, значна частина яких пішла на дивіденди, нові інвестиції або суверенні фонди. Наприклад, Фонд добробуту Саудівської Аравії поповнився на $80 млрд, ці гроші є побічним продуктом війни, яка дала поштовх економіці цих країн.

Водночас війна завдала і чистої шкоди світовій економіці: руйнування України (мінус сотні мільярдів ВВП), падіння довіри інвесторів, труднощі з торгівлею (світова торгівля зросла лише на 2,7% у 2022 році проти 10% у 2021 році), продовольча криза в бідних країнах та витрати на допомогу біженцям (у Європі ~4 млн українських біженців, на їх прийом вимагало €30-40 млрд). Тому говорити про війну як про однозначний стимул не можна – це Для одних це створило «воєнну ренту», а для інших – збитки. Тим не менш, у вузькому секторі оборони та безпеки спостерігається беззаперечний бум. Можна сказати, що війна «генерує гроші» для зброярів та субпідрядників: за оцінками, до 2024 року. Світовий ринок озброєнь (експортно-імпортні операції) перевищував $100 млрд на рік, а з урахуванням внутрішніх витрат — трильйони, як було показано вище.

Остаточний висновок: російсько-українська війна стала найбільшим економічним потрясінням початку 2020-х років. Вона призвела до найбільшого за десятиліття зростання військових бюджетів, повернення в економіку озброєнь низки країн та масштабного перерозподілу ресурсів. На війну було витрачено трильйони доларів – одні країни виснажують свої економіки, інші роблять капітал. 2,5% у 2024 році (проти ~2% раніше). Економіка війни є важким тягарем для України та Росії, випробуванням для бюджетів союзників, але водночас стимулом для оборонної промисловості та суміжних галузей у всьому світі.

Источники:

1. СІПРІ, ІІСС – Військові видатки на 2022–2024 роки:

2. Міністерства фінансів, державні бюджети Російської Федерації та України – дані з бюджетів та заявок:

3. Аналітичні центри (CEPA, OSW, Carnegie) – структура витрат та оцінка впливу:

4. МВФ, Світовий банк – макроекономічні показники та вплив війни:

5. Kiel Institute, Politico – суми допомоги Україні:

6. Reuters, Defense News – дані про оборонне виробництво та контракти:

7. Reuters, Bloomberg – вплив на енергетику та торгівлю: та інші

 

Руслан Бортник, Оксана Красовська для УІП