Надія помирає останньою

Якщо щось обіцяєте, то будьте ласкаві панове, виконуйте та ставтеся до своїх обіцянок серйозніше і без брехні, бо народ терплячий до певного часу, їхній терпець може увірватися.

Відверто кажучи, дещо дивує млява поведінка влади, яка зовсім не звертає уваги на конкретні вимоги свого народу впродовж двох років. Вимоги громадян зовсім прості та істинні, як Божий день, а саме:

1) наведення порядку в державі (державою, якою нехтували майже 25 років Незалежності України різні бюрократичні вожді);

2) розробка вже сьогодні новою владою плану дій щодо практичних інструментів запобіганню корупції в різних галузях, а також боротьби з корупціонерами на обласному та міському рівні;

3)притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб часів президентства Януковича та тих, хто вже встиг трансформуватися в теперішню ( осіб, які під час перебування у владі, вчиняли тяжкі злочини, що потягнуло за собою економічні та політичні наслідки).

І тут зовсім не вартує ділити на «своїх і чужих», як це полюбляє сьогоднішня влада, бо таке враження, що влада робить все с точністю навпаки, не розуміючи, що своїми ганебними діями, сама ж себе заганяє в кут ганьби. Вже вкотре, українській політичні експерти, блогери і просто патріотичні громадяни, яким не байдуже своє майбутнє, майбутнє свого наступного покоління, в своїх нарисах, доповідях, постах дають свої чіткі рекомендації, як правильніше діяти, аби зрушити з місця, але влада чомусь не вбачає в допомозі свого народу. А питань до влади за ці практично два роки владарювання назбиралась чимала неймовірна кількість. На сам перед громадськість цікавить конкретні та болючі питання з якими влада обіцяла справитись, а саме:

1) коли слід очікувати притягнення до відповідальності та понесення суворого покарання саме справжніх, а не підставних винуватців та замовників розстрілу «Небесної сотні» під час кривавих подій на майдані?;

2) причетних до ганебної здачі Криму ( так, так, я не обмовилась, саме здачі)?;

3) коли за стан кордонів та втечу під час Іловайських боїв за гратами опиняться брати колишнього спікера Верховної Ради України, а нині Депутата ВР Володимира Литвина - екс-Голова Державної прикордонної служби України Микола Литвин (за перебування якого, всі кордони східного напрямку на Донбас, були відкриті для в’їзду сепаратистів з РФ) та Петро Литвин, який під час воєнного загострення ситуації на сході України, перебував на посаді командувача військ сектора «Д», а саме 25 серпня 2014 року нахабно втік з поля бою, залишивши свої війська. (Як йдеться у повідомленні волонтера Романа Доника на його сторінці в Facebook, на посаду першого заступника начальника сухопутних військ претендує все той же втікач генерал-лейтенант Петро Литвин, який пройшов ВАК (вища атестаційна комісія), це 90% що призначення відбудеться. Ось уривок сказаного Романом Доником на своїй сторінці в Facebook: «прохождение ВАК на должность первого замести теля сухопутними войсками, нас не очень порадует. Этоодиозный генерал-лейтенант Петр Литвин. Родненький брат Литвина эксспикера ВР и председателяпограничнойслужбыУкраины. Тотсамыйнеубиваемый, которого не могли и как оказалось не могутни уволить ниоторвать от должностей и кормушек. Тотсамыйкомандующий сектора Д, которыйубежалвместе с начальником штаба сектора во времяИловайскихбоев. А послеИловайскаушел в тень и болеегода в тениотсиживался»)?;

4) коли, хоча б якась частина Генштабу, понесе кримінальну відповідальність за недбальство, за нехтуваннями своїми прямими обов’язками, за які, наші справжні воїни понесли на Донбасі тяжкі та великі втрати найдорожчого – життя, під час жорстоких боїв в Іловайську та Дебальцева, Донецькому аеропорту, на Саур-Могилі, на Горі Корачун, Волновасі, Пісках, Зеленопол’є і т.д.?;

5) коли настане момент, і перед судом стануть справжні покидьки та зрадники свого народу, які нахабно в ручному режимі, два роки тому в стінах парламенту, тодішнього сьомого скликання ВРУ, проголосували 16 січня за прийняття диктаторських законів. Гадаю, перелічувати прізвища та ім’я по-батькові не варто, бо ви, як ніхто, прекрасно знаєте та пам’ятаєте.

Здавалось би, термін два роки при владі – це великий відрізок часу, аби впоратися та покінчити з минулим, посадивши всіх винних. Але, на превеликий жаль реальність штука серйозна для випробування, аншлюс справедливості, про який ви всі так стверджували зі сцени Майдану, не спрацював. І все ж таки, народ у нас звик вірити та чекати, тому, надія помирає останньою, і у вас всіх, ще є час повернути довіру свого народу, розпочавши справжню кропітку роботу над помилками дворічної давнини.

І так само, є велика можливість розпочати процес боротьби з корупцію Президенту України Петру Порошенко, в реальності похизуватись висловом та втілити свою улюблену цитату, автора сінгапурського дива Лі Куан Ю в дії: «Як почати боротьбу з корупцією? Почніть з того, що треба посадити трьох своїх друзів, ви точно знаєте, за що, вони знають, за що, і народ вам повірить». Адже, ми, простий народ, не чикаємо миттєвого дива – покращення вже сьогодні, бо прекрасно розуміємо, що за ці 25 років Незалежності України, її настільки нахабно розшматували та вкрали все, що можна було, але хоча б поступових та реальних зрушень, які б нам дали надію, що Ви, справжній Президент України, що Ви, справжній великий патріот своєї держави, що Ви, надійний захисник свого народу, Петро Олексійовичу!

І нехай 2016 рік, ознаменується роком не тільки, боротьбою за повернення Криму в Україну та відродження Донбасу, але як сказав, Петро Порошенко на одному із засідань Верховній Ради України, під час призначення Віталія Яреми, Генеральним прокурором України, "сьогоднішній день стане чорним для всієї української злочинності, як організованої, так і не дуже".

Адже, гаслу – «жити по-новому», можна ще надати другий подих життя, якщо у Вас, пане Президенте, проснеться тяга до політичної волі!

Броницька Олена, політолог, експерт Українського інституту аналізу і менеджменту політики