Реальна процедура заборони УПЦ розпочнеться вже після завершення всіх виборчих процесів у США.
Законопроєкт 8371 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності релігійних організацій в Україні», нова назва – «Про захист конституційного ладу в сфері діяльності релігійних організацій» (далі — закон 8371), був прийнятий Верховною Радою 20 серпня у другому читанні: «за» — 265 депутатів, «проти» — 29, утрималися — 4, і 24 не голосували. Закон набуде чинності після підписання Президентом і через 30 днів після публікації.
Склалося враження, що під тиском команди екс-президента П. Порошенка та неоліберального крила, орієнтованого на Демократичну партію США та їх союзників у Великобританії, які кілька тижнів блокували роботу Парламенту, в якийсь момент в Офісі Президента вирішили прийняти закон щодо УПЦ. Таким чином, команда влади вирішила вибити у П. Порошенка «патріотичний козир», позбавивши його можливості піаритися на цій темі.
Вважається, що Закон 8371, відкриває шлях до заборони діяльності УПЦ в Україні. Однак, насправді, прямої політичної заборони УПЦ закон не містить, а лише пропонує додаткову підставу для звернення до суду.
Закон 8371 вносить зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» 1991 року (Закон про релігію 1991 року) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» 2003 року (Закон про державну реєстрацію).
Стаття I.1.2 Законопроєкту 8371 додає до статті 16 Закону про релігію 1991 року нову частину:
«У випадках, передбачених цим Законом, діяльність релігійної організації може бути припинена в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або прокурора. Ця норма надає повноваження центральному органу виконавчої влади або прокурору ліквідувати релігійну організацію лише шляхом звернення до суду».
Згідно з запропонованою процедурою, якщо виникають підозри щодо релігійної організації, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті проводить "релігієзнавчу експертизу" для визначення "підпорядкованості у канонічних та організаційних питаннях центрам впливу релігійної організації (об’єднання)", пов’язаним із країною-агресором (РФ).
Якщо під час експертизи виявляються порушення, організації видається припис на їх усунення. Якщо організація не усуває ці порушення, Держслужба може звернутися до суду з адміністративним позовом про заборону діяльності такої організації в Україні.
Заборона діяльності церкви може бути оголошена тільки після винесення рішення суду та його підтвердження в апеляції.
У січні 2023 року Держслужба з етнополітики та свободи совісті вже винесла вердикт щодо наявності "церковно-канонічного зв'язку" УПЦ з Московським патріархатом. Але чи буде це висновок підставою для подання до суду, чи знадобиться додаткове дослідження? Скоріше за все, буде необхідне нове дослідження, яке, можливо, перепишуть зі старого.
Так, релігійним організаціям, щодо яких буде встановлено зв’язок з РПЦ, нададуть близько 10 місяців (9 добровільних + 1 після висновків), щоб вони змогли вжити низку дій, які свідчать про те, що вони більше не мають таких зв’язків. Якщо умови не будуть виконані, після закінчення цього терміну Державна служба з етнополітики та свободи совісті може звернутися до суду для припинення діяльності релігійної організації.
До закону було внесено зміни, які дозволяють припиняти діяльність релігійної організації за рішенням суду, якщо уповноважені особи цієї організації засуджені за злочини проти національної безпеки України або за злочини, вказані в статтях 161, 258–258-6, 436–438, 442, 447 Кримінального кодексу України. Ці статті стосуються порушень рівноправності громадян (включаючи релігійні переконання), шахрайства, легалізації незаконно отриманого майна, терактів, пропаганди війни, заперечення російської агресії, геноциду та найманства.
Закон 8371, по суті, відклав питання про заборону УПЦ на майбутнє. Але сам факт прийняття цього закону може посилити публічний дискурс в українському суспільстві щодо релігійного питання, що, своєю чергою, може збільшити тиск на структури УПЦ на місцевому рівні.
Фактично вся процедура реальної заборони УПЦ розпочнеться вже у травні-червні 2025 року, до цього часу в США завершаться всі виборчі процеси. Після цього для команди влади в Україні стане зрозуміло, наскільки нова Адміністрація Білого дому буде позитивно або негативно ставитися до питання УПЦ. Залежно від цього, процес її заборони може як прискоритися, так і бути призупинений. Нагадаємо, що потенційний віце-президент від республіканців Джеймс Венс неодноразово публічно засуджував тиск на Українську Православну Церкву та закликав навіть обмежити військову допомогу Україні через це.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради представило свої висновки щодо закону 8371.
Зокрема, експерти зазначають, що:
Системний аналіз поданого на розгляд законопроєкту свідчить про неврахування в його положеннях окремих вимог Конституції України, невідповідність з деякими ратифікованими Верховною Радою України міжнародними договорами України та неузгодженість з іншими законодавчими актами.
Відсутність юридичної визначеності в положеннях законопроєкту може впливати, зокрема, на об'єктивність проведення релігієзнавчої експертизи та «видачі приписів щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи» (ч. 1 ст. 30 Закону в редакції проєкту).
У контексті розглядуваної пропозиції проєкту дотримання юридичної визначеності особливо важливе, оскільки запропонований припис є основою для проведення «релігієзнавчої експертизи діяльності релігійних організацій щодо виявлення підпорядкованості в канонічних та організаційних питаннях центрам впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України».
Щодо цього, доцільно також уточнити, що саме мається на увазі під «підпорядкуванням у канонічних питаннях».
Згідно з нормами міжнародного права, захист нацбезпеки не може бути підставою для обмеження права на віросповідання. Згідно з Європейською конвенцією з прав людини (у статті 9 § 2), свобода сповідувати свою релігію або переконання не підлягає обмеженню з визначенням "національна безпека".
Це упущення далеко не випадкове (зазначають у ГНЕУ), навпаки, відмова творців Конвенції включити саме цей мотив до переліку законних підстав втручання відображає першорядне значення релігійного плюралізму як "однієї з основ демократичного суспільства" та того факту, що держава не може вказувати людині, у що вона має вірити, або вживати заходів, спрямованих на те, щоб змусити її змінити переконання.
«Передбачене статтями 3 і 4 припинення діяльності юридичної особи (Російської православної церкви), яка, до того ж, не зареєстрована в Україні, свідчить про відсутність правового врегулювання питання припинення діяльності на території України іноземної релігійної організації».
***
Очевидно, що більшість політичних бонусів від заборони УПЦ отримає команда екс-президента П. Порошенка. Нагадаємо, що екс-президент П. Порошенко був головним ініціатором створення в своєму роді альтернативної УПЦ церкви - православної церкви України (ПЦУ). У разі заборони УПЦ, у ПЦУ очікують приплив вірян до своєї структури. Також відбудеться переділ церковного майна УПЦ.
Крім того, не виключено, що внаслідок ухвалення закону щодо УПЦ частина колишньої ОПЗЖ (де УПЦ розглядають як свою основну електоральну базу) відколеться від неформальної парламентської провладної коаліції.
У такому разі «Слугам Народу» доведеться формувати новий союз з «Європейською Солідарністю». Таким чином, фігура П. Порошенка почне набирати політичну вагу, спочатку в Парламенті всередині країни, а потім, можливо, і на міжнародному рівні.
Для РФ ситуація навколо УПЦ – це також виграшна тема для нової хвилі внутрішньої антиукраїнської пропаганди та мобілізації. На окупованих територіях РПЦ активно перепідпорядковує собі парафії УПЦ.
Примітка:
УПЦ зареєстрована в державних органах як «Українська Православна Церква», без приставки «Московського Патріархату». У травні 2022 року УПЦ оголосила про свою повну юридичну самостійність та про припинення контактів з РПЦ.
Оксана Красовська
для Українського Інституту політики
