На фронті ЗСУ продовжують наступ на Південному (запорізько-херсонському) напрямку. На Запорізькому напрямку, українським військам вдалося трохи просунутися на напрямках Левадне – Приютне, Мала Токмачка – Очеретувате, Привільне-Залізнянський.
Також ЗСУ успішно штурмують фланги м.Бахмута та стримують наступ російських військ на Лиманському, Авдіївському та Маріїнському напрямках. Генштаб повідомляє про успіхи ЗСУ в районі н.п.Кліщеївки, що на південь від м.Бахмута.
Зазначається зміна тактики ЗСУ – замість ударів броньованими групами, ЗСУ тепер децентралізовано атакують багатьма нечисленними піхотними групами без використання бронетехніки.
Загалом зараз просування українських військ відбувається не так швидко, як на це очікувала громадськість в Україні та західних країнах. У ході контрнаступу Україна зіткнулася з ешелонованою російською обороною, перший її рубіж значно зміцнений встановленням мін, артилерією та фронтовою авіацією. Але не виключено, що напередодні саміту НАТО у Вільнюсі (11-12 липня) ЗСУ намагатимуться розвинути контрнаступ і прорвати оборону росіян. Зокрема, поширюється інформація про майбутній великий наступ України у двох напрямках – один у м.Бахмуті, інший, більший, на Запорізькій ділянці фронту з метою виходу до м.Токмака, м.Енергодару та м.Мелітополя.
Напередодні саміту НАТО у Вільнюсі українське керівництво розраховує, що там буде озвучено терміни членства України в Альянсі. Але як ми вже писали раніше, з високою ймовірністю, що терміни членства України в НАТО не будуть озвучені, а Україні буде запропоновано «компенсаційний політичний пакет» у вигляді запевнень про можливість набуття членства в Альянсі після війни, додаткової військово-технічної допомоги та ін.
Останнім часом країни-союзники активізували дискусію щодо можливих гарантій безпеки для України. Скромний прогрес українського контрнаступу та наслідки невдалого заколоту ПВК «Вагнер» у Росії змушують переосмислити, який рівень підтримки потрібен Україні. Але потенційний договір, про який говорять зараз союзники, насправді спрямований насамперед на те, щоб створити умови, за яких Україна буде здатна захистити себе сама, але не йдеться про спільну оборону. При цьому набір санкцій, терміни постачання та обсяг допомоги не визначено. І якщо Україна підпише такий договір, це означатиме, що країна більше не претендує на зовнішні військові гарантії безпеки. І швидше за все, що на більше сьогодні щодо України країни-союзники поки що не готові йти.
Якщо Україна та партнери не домовляться про умови цього компенсаційного пакету, ймовірним є демарш української делегації на саміті – постановка питання про членство в НАТО прямо на засіданні або зниження статусу делегації (не приїзд Президента В. Зеленського).
Не виключено, що з ймовірним контрнаступом України на Запорізькому напрямку в основному пов'язані заяви про теракт, що готується на Запорізькій АЕС. В Україні заявляють, що РФ готує підрив ЗАЕС. Глава ГУР Кирило Буданов повідомив, що росіяни повністю готові до теракту та розмістила вибухівку поблизу чотирьох енергоблоків із шести. У свою чергу, РФ всі звинувачення на свою адресу заперечує, стверджуючи, що теракт готується з боку України. Що з урахуванням того, що станція знаходиться під російським контролем, виглядає малоймовірно. Зокрема, масований удар по станції, який міг би призвести до аварії чи витоку радіації, фактично неможливо буде приховати.
На думку західних експертів, малоймовірно, що РФ спровокує теракт на ЗАЕС, оскільки наслідки радіологічного інциденту переважують будь-які вигоди для росіян, це завдасть шкоди їхній же армії в районі Енергодару. Але на думку глави МАГАТЕ Рафаеля Гроссі загроза катастрофи на Запорізькій АЕС таки є реальною: "Станція неймовірно крихка і може бути пошкоджена у разі перестрілки", - заявив він.
Водночас Україна намагається домогтися виведення російських військ із ЗАЕС та передачі її під контроль МАГАТЕ та «Енергоатому», що значно спростить контрнаступну операцію ЗСУ на південному напрямку.
Загалом, після підриву Каховської ГЕС вже зрозуміло, що у цій війні стає дедалі менше граней допустимого. І інші об'єкти такого роду як в Україні, так і РФ можуть бути тепер метою таких атак. Підрив Каховської ГЕС по суті запустив таймер до виникнення кризи і навколо Запорізької АЕС.
РФ продовжує розвивати тему ядерної небезпеки. Дії збройних сил РФ на фронті фактично зайшли в глухий кут. Тому російське керівництво використовує ядерний шантаж для стримування контрнаступу, послаблення підтримки військової допомоги, а також щоб змусити українську сторону прийняти її умови припинення війни. Так, голова Ради безпеки РФ д. Медведєв заявив, що війну в Україні можна завершити швидко, якщо застосувати ядерну зброю: «Взагалі будь-яка війна, навіть світова війна, може бути завершена дуже швидко. Ну, або якщо підписано мирний договір, або якщо зробити те, що зробили американці в 1945 році, коли вони використали свою ядерну зброю і розбомбили два японські міста - Хіросіму та Нагасакі. Вони справді тоді звернули військову кампанію, ціна — це життя майже 300 тисяч мирних громадян». - заявив він. У цілому нині елементи ядерної катастрофи можуть використовувати у ролі перемикача війни. Наприклад, загроза підриву Запорізької АЕС може посилити тиск світової спільноти на Україну щодо проведення мирних переговорів, також можуть бути спроби заморозити конфлікт. Або ж війна може перейти на інший вищий рівень ескалації.
Невдалий бунт Пригожина повернув ситуацію на фронті у вихідну точку. Багато в чому був розрахунок на те, що з перебігом заколоту частину резервів РФ знімуть із бойових позицій на фронті, чого не сталося. Тепер плани України та Заходу знову будуть спрямовані на реалізацію своїх цілей через український контрнаступ.
У той же час заколот глави ПВК «Вагнер» Є. Пригожин став маркером слабкості державного управління в РФ. Але, з іншого боку, розрахунок те що, що цей заколот зруйнує чи послабить Росію, теж не виправдав себе. Ця історія показала високу консолідованість політичних еліт у РФ і, найголовніше, - небажання російського суспільства підтримувати будь-які рухи, які можуть призвести до кризи російської державності.
Надалі можливе поділ ПВК «Вагнер» на дві структури: одна залишиться на території РФ у підпорядкуванні Міністерства оборони, а друга структура, яка продовжить працювати під керівництвом Є. Пригожина в Білорусі та Африці. Так окремі елементи ПВК можуть продовжувати існування у підпорядкуванні міноборони РФ. А сам Є. Пригожин може створити нову ПВК на базі вже білоруських військ, що загалом значно посилює постать і глави Білорусі А. Лукашенко. Крім розміщення тепер ядерної зброї на території Білорусі у перспективі там може утворитися військове формування за аналогом прикладу ПВК «Вагнер» на чолі з Є. Пригожиним, що вочевидь не є сприятливим чинником для України .Цілком не можна виключити сценарій, що за успішного контрнаступу ЗСУ, РФ з метою розтягнути українські сили, зробить якісь спроби атаки чи дестабілізації на півночі України (Київська, Сумська, Харківська області). Якщо Є.Пригожин збереже навколо себе боєздатні бойові сили, то він також може загрожувати українському флангу, зокрема м. Києву.
Заколот Пригожина, як не парадоксально, може наблизити мирне врегулювання. Ймовірно, що тепер російські еліти будуть більш схильні до певних домовленостей. Також не виключено, що на тлі деяких складнощів з контрнаступом ЗСУ така ситуація робить більш договірливими і союзників України (особливо європейські країни). Але загалом шанс на мирне врегулювання є лише у разі досягнення домовленостей між країнами Заходу, КНР і РФ або ж повного виснаження сторін, насамперед РФ та України, що в найближчі 3-6 місяців виглядає малоймовірно. Також переговорний процес та ступінь можливих компромісів сторін з одного боку залежатимуть від просування українського контрнаступу.
Для досягнення значних успіхів на фронті Україна обмежена за термінами, найімовірніше, до середини жовтня, коли просування українських військ ускладнюватиметься через погодні умови. Не виключено, що саме в цей період можуть розпочатися конструктивніші мирні переговори між РФ і Заходом. Можливо, що за відсутності значних результатів на фронті такі домовленості можуть передбачати навіть заморожування конфлікту. Але очікується, що проти цього сценарію можуть виступити в Україні (і частина західних еліт), де заморожування війни та не досягнення вагомих перемог на фронті може поставити під загрозу міцність влади команди В. Зеленського, викличе внутрішню політичну кризу та зростання впливу на суспільство правої опозиції.
У червні доходи держбюджету України не покрили його видатків. Так витрати бюджету у червні становили - 264,7 млрд грн. А загальний дохід бюджету за місяць становив - 245 млрд дол. Таким чином 20 млрд дол. витрачалися вже за рахунок запасів минулих місяців, коли доходи бюджету покривали його витрати.
Внутрішніми ресурсами за червень до бюджету залучено – 135,4 млрд грн. Зовнішні ресурси склали – 3 млрд $ або 110 млрд грн. (У порівнянні з травнем 3,25 млрд дол. або 119 млрд грн.; квітнем - 5,55 млрд дол. або 203 млрд грн.). З 2023 р. до бюджету країни вже надійшло близько 23 млрд дол. Таким чином у середньому з початку року Україна отримала за місяць близько 3,8 млрд дол. До кінця року Україна очікує отримати понад 40 млрд дол.
У червні допомога міжнародних донорів становила – 44% загальних доходів. Відповідно внутрішні доходи бюджету становили -56%. Нагадаємо, що у травні 2023р. фінансування держбюджету рахунок міжнародної допомоги становило близько 37% і 65% у квітні. А наприкінці 2022 року вона становила 50–55%.
Таким чином, міжнародна допомога в динаміці має тенденцію на зниження. Незважаючи на це, боргове навантаження на українську економіку продовжує зростати. Нагадаємо, що згідно з новим проектом бюджету на 2023р., до кінця року планується залучити всього 38-40 млрд $ зарубіжної допомоги (тобто ще близько половини коштів). При цьому загальний борг України збільшиться до кінця року на 80% і становитиме - 6,4 трлн грн. це більше, ніж рівень запланованого ВВП на 2023 р. - 6,28 трлн грн.
Військова ситуація
Бойові дії.
Ситуація у Харківській області: без значних змін.
На Донбасі: ЗС РФ припинили активно наступати на Лиманському, Бахмутському, Мар'їнському, Авдіївському напрямках. Основні локальні бойові зіткнення тривають у районах міст Бахмута, Мар'їнки, Авдіївки. Атаки ЗС РФ відбито в районі населених пунктів Новоселівського, Невського та південніше Діброви в Луганській області. У Донецькій області відбито атаки - в районах населених пунктів Богданівки, Хромово, Первомайського, Оріхово-Васильівки Григорівки, на захід від Ягідного, Іванівського та південно-схід від Білої гори.
Ситуація на Південному напрямку: На Запорізькому напрямку українські війська закріплюються на нових рубежах. Зокрема, вдалося трохи просунутися на напрямках Левадне – Приютне, Мала Токмачка – Очеретувате, Привільне-Залізнянське. На Врем'євському виступі РФ намагалися атакувати нещодавно звільнений н.п.Рівнопіль.
Чорноморсько-Азовський напрямок: без значних змін.
Карти бойових дій.
Підсумки заколоту голови ПВК «Вагнер» Є. Пригожина.
Заколот глави ПВК «Вагнер» Є. Пригожина став маркером слабкості державного управління РФ. Але, з іншого боку, розрахунок те що, що цей заколот зруйнує чи послабить Росію, теж виправдав себе. Ця історія показала високу консолідованість політичних еліт у РФ і, найголовніше, - небажання російського суспільства підтримувати будь-які рухи, які можуть призвести до кризи російської державності.
Згідно з даними дослідження групи Russian Field, 69% - опитаних росіян впевнені, що Пригожин не мав шансу здійснити переворот, 20% вважають, що він міг це зробити. Після подій 24 червня рівень схвалення діяльності Пригожина різко впав: наразі серед росіян домінує негативне ставлення до лідера ПВК «Вагнер» (39%) (+25% за тиждень). Про позитивне ставлення до діяльності Пригожина зараз повідомляють 29% респондентів (-26% за тиждень).
У той же час Захід розраховував на деструкцію Росії. Але сподівання на те, що ситуацію всередині Росії можна змінити внаслідок заколоту, тепер буде відкладено принаймні на деякий час. Багато в чому був розрахунок на те, що з перебігом заколоту Пригожина частину резервів РФ знімуть із бойових позицій на фронті, чого не сталося. Тепер плани України та Заходу повернулися у вихідну позицію, і будуть спрямовані на реалізацію своїх цілей через український контрнаступ.
Домовленість за посередництва Олександра Лукашенка, ймовірно, ліквідує ПВК "Вагнер" як незалежного гравця на чолі з Є.Пригожиним. При цьому про ліквідацію цієї структури в цілому поки не йдеться. Наразі в РФ офіційно підтвердили, що закрили кримінальну справу проти куратора ПВК. А А.Лукашенко підтвердив, що О.Пригожин уже у Білорусі і отримав гарантії безпеки.
Надалі можливе поділ ПВК «Вагнер» на дві структури: одна залишиться на території РФ у підпорядкуванні Міністерства оборони, а друга структура, яка продовжить працювати під керівництвом Є. Пригожина в Білорусі та Африці.
Окремі елементи ПВК можуть продовжувати існування у підпорядкуванні міноборони РФ. А сам Є. Пригожин може створити нову ПВК на базі вже білоруських військ, що загалом значно посилює постать і глави Білорусі А. Лукашенко. Крім розміщення тепер ядерної зброї на території Білорусі у перспективі там може утворитися військове формування за аналогом прикладу ПВК «Вагнер» на чолі з Є. Пригожиним, що вочевидь не є сприятливим чинником для України.
Цілком не можна виключити сценарій, що за успішного контрнаступу ЗСУ, РФ з метою розтягнути українські сили, зробить якісь спроби атаки чи дестабілізації на півночі України (Київська, Сумська, Харківська області). Якщо Є.Пригожин збереже навколо себе боєздатні бойові сили, то він також може загрожувати українському флангу, зокрема Києву.
Заколот Пригожина, як і парадоксально, може наблизити мирне врегулювання. Ймовірно, що тепер російські еліти будуть більш схильні до певних домовленостей. Також не виключено, що на тлі деяких складнощів з контрнаступом ЗСУ така ситуація робить більш договірливими і союзників України (особливо європейські країни).Можуть бути інші сценарії розвитку подій. Наприклад, якщо в Москві захочуть порахувати заколот Пригожина спробою повалити та зруйнувати російську державність із боку західних країн і офіційно заявлять про це. У цьому випадку очікується ескалацію конфлікту, РФ може загрожувати застосуванням ядерної зброї та почне новий виток ядерного шантажу. При цьому застосування ядерної зброї хоча і менш ймовірне, але все ж таки можливе.
Внутрішня ситуація в Україні
Економічна ситуація у країні.
У червні доходи держбюджету не покрили його видатків. Витрати бюджету у червні становили - 264,7 млрд грн. А загальний дохід бюджету за місяць становив - 245 млрд дол. Таким чином 20 млрд дол. витрачалися вже за рахунок запасів минулих місяців, коли доходи бюджету покривали його витрати.
Внутрішніми ресурсами за червень до бюджету залучено – 135,4 млрд грн. Податкова: 52,1 млрд. грн. (це +0,9% до запланованого, або +500 млн. грн.). Митниця: теж виконала план: 36,9 млрд. грн. (+5,7% від запланованого чи +2 млрд). Військові облігації: 46,4 млрд. грн. Зовнішні ресурси склали – 3 млрд $ або 110 млрд грн. (У порівнянні з травнем 3,25 млрд дол. або 119 млрд грн.; квітнем - 5,55 млрд дол. або 203 млрд грн.). ЄС: 1,64 млрд дол.; США: 1,2 млрд дол.; Світовий банк: 104 млн дол.; Фінляндія: 15 млн дол. З них 40% – це гранти, які не треба повертати, а 60% – кредити. За даними уряду, Україні на місяць необхідно від 3 до 5 млрд дол. З 2023 р. до бюджету країни вже надійшло близько 23 млрд дол. Таким чином у середньому з початку року Україна отримала на місяць близько 3,8 млрд дол. Україна очікує отримати понад 40 млрд дол.
У червні допомога міжнародних донорів становила – 44% загальних доходів. Відповідно внутрішні доходи бюджету становили -56%. Нагадаємо, що у травні 2023р. фінансування держбюджету рахунок міжнародної допомоги становило близько 37% і 65% у квітні. А наприкінці 2022 року вона становила 50–55%.
Таким чином, міжнародна допомога в динаміці має тенденцію на зниження. Незважаючи на це, боргове навантаження на українську економіку продовжує зростати. Нагадаємо, що згідно з новим проектом бюджету на 2023р., до кінця року планується залучити всього 38-40 млрд $ зарубіжної допомоги (тобто ще близько половини коштів). При цьому загальний борг України збільшиться до кінця року на 80% і становитиме - 6,4 трлн грн. це більше, ніж рівень запланованого ВВП на 2023 р. - 6,28 трлн грн.
Ситуація на Запорізькій АЕС.
В Україні заявляють, що РФ готує теракт на Запорізькій АЕС. Глава ГУР Кирило Буданов повідомив, що росіяни повністю готові до підриву ЗАЕС і розмістила вибухівку поблизу чотирьох енергоблоків із шести. Водойма-охолоджувач станції замінована російськими військами, а ядерні реактори без охолодження можуть розплавитися за період від 10 годин до 14 днів. До аварії на ЗАЕС може призвести також підвищення росіянами напруги на лініях електропостачання до станції. Як вважає К. Буданов, підрив електростанції може статися, якщо сили війська РФ будуть вибиті з лівого берега р. Дніпра. Таким чином РФ створить зону відчуження, щоб запобігти подальшому просуванню ЗСУ.
Через час К. Буданов заявив, що завдяки рішучим діям України загроза теракту на ЗАЕС починає спадати. "Ми вживаємо певних дій у цій сфері як публічних, так і непублічних, і я думаю, що зараз небезпека штучної техногенної катастрофи поступово знижується", - зазначив Буданов.
У свою чергу, РФ всі звинувачення на свою адресу заперечує, стверджуючи, що теракт готується з боку України. Що з урахуванням того, що станція знаходиться під російським контролем, виглядає малоймовірно. Зокрема, масований удар по станції, який міг би призвести до аварії чи витоку радіації, фактично неможливо буде приховати.
На думку голови МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, загроза катастрофи на Запорізькій АЕС все-таки є реальною: "Станція неймовірно крихка і може бути пошкоджена у разі перестрілки", - заявив він.На думку західних експертів, малоймовірно, що РФ спровокує теракт на ЗАЕС, оскільки наслідки радіологічного інциденту переважують будь-які вигоди для росіян, це завдасть шкоди їхній же армії в районі Енергодару.
Дії збройних сил РФ на фронті фактично зайшли в глухий кут. Тому російське керівництво, ймовірно, використатиме цей ядерний шантаж для стримування контрнаступу, для ослаблення підтримки військової допомоги, а також щоб змусити українську сторону прийняти свої умови припинення війни.
Водночас Україна намагається домогтися виведення російських військ із ЗАЕС та передачі її під контроль МАГАТЕ та «Енергоатому», що значно спростить контрнаступну операцію ЗСУ на південному напрямку.
Загалом, після підриву підрив Каховської ГЕС вже зрозуміло, що у цій війні стає дедалі менше граней допустимого. І інші об'єкти такого роду як в Україні, так і РФ можуть бути тепер метою таких атак. Підрив Каховської ГЕС по суті запустив таймер до виникнення кризи і навколо Запорізької АЕС.
Ситуація довкола України.
Мирні переговори.
У результаті Пригожинського бунту російська політична система «відчула свою крихкість» і, можливо, що тепер російські еліти будуть більш схильні до деяких домовленостей, як і на Заході, де приходить усвідомлення того, що зруйнувати РФ зсередини буде дуже складно.
І загалом переговорний процес, а також ступінь можливих компромісів сторін, з одного боку, залежатиме від просування українського контрнаступу.
Для досягнення значних успіхів на фронті Україна обмежена за термінами, найімовірніше, до середини жовтня, коли просування українських військ ускладнюватиметься через погодні умови. Не виключено, що саме в цей період можуть розпочатися конструктивніші мирні переговори між РФ і Заходом. Можливо, що за відсутності значних результатів на фронті такі домовленості можуть передбачати заморожування конфлікту. Але очікується, що проти цього сценарію можуть виступити в Україні (і частина західних еліт), де заморожування війни та не досягнення вагомих перемог на фронті може поставити під загрозу міцність влади команди В. Зеленського, викличе внутрішню політичну кризу та зростання впливу на суспільство правої опозиції. . Загалом шанс на мирне врегулювання є лише у разі досягнення домовленостей між країнами Заходу, КНР і РФ або ж повного виснаження сторін, насамперед РФ та України, що в найближчі 3-6 місяців виглядає малоймовірно.
Перспективи членства України у НАТО.
Напередодні саміту НАТО у Вільнюсі (11-12 липня) українське керівництво розраховують, що там буде озвучено терміни членства України в Альянсі.
Паралельно в Україні прагнуть продемонструвати свої успіхи на полі бою, ймовірно, що ЗСУ намагатимуться розвинути контрнаступ і прорвати оборону росіян, щоб показати результат до саміту НАТО. "До саміту ми маємо показати результати, але кожен метр вартий життя", - заявив Президент України В.Зеленський. В. Зеленський провів телефонну розмову з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. Сторони обговорили ситуацію на фронті, а також останні події в Росії. Як відомо, Єнс Столтенберг залишиться на чолі Північноатлантичного альянсу ще на рік.
З високою ймовірністю, що терміни членства України в НАТО не будуть озвучені на липневому саміті у Вільнюсі. А Україні буде запропоновано «компенсаційний політичний пакет» у вигляді запевнень щодо можливості набуття членства в Альянсі після війни, додаткової військово-технічної допомоги. Якщо Україна та партнери не домовляться про умови цього компенсаційного пакету, ймовірним є демарш української делегації на саміті – постановка питання про членство в НАТО прямо на засіданні або зниження статусу делегації (не приїзд Президента В. Зеленського).
Останнім часом країни-союзники активізували дискусію щодо можливих гарантій безпеки для України. Скромний прогрес українського контрнаступу та наслідки невдалого заколоту ПВК «Вагнер» у Росії змушують переосмислити, який рівень підтримки потрібен Україні.Financial Times (FT) з посиланням на дипломатичні джерела ЄС повідомляє, що Євросоюз (на Саміті лідерів ЄС) готується запропонувати Україні «майбутні зобов'язання з безпеки», оскільки лідери блоку прагнуть узгодити довгострокові зобов'язання для України. Франція та Німеччина, поряд із Великобританією та США, очолили зусилля щодо узгодження двосторонніх угод про безпеку, щоб надати Україні довгострокове фінансування, військові поставки, навчання та розвіддані, щоб допомогти їй відобразити повномасштабне вторгнення РФ та захистити від майбутньої агресії.
Але тонкість питання в тому, що ця угода, про яку говорять зараз союзники, насправді не про гарантії безпеки для України. Він спрямований насамперед на те, щоб створити умови, за яких Україна буде здатна захистити себе сама, але не йдеться про спільну оборону. При цьому набір санкцій, терміни постачання та обсяг допомоги не визначено. І якщо Україна підпише такий договір, це означатиме, що країна більше не претендує на зовнішні військові гарантії безпеки.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики