У Курській області, незважаючи на спроби ЗСУ проводити наступальні операції, останнього тижня Росія посилила наступ у районі м. Суджа. Війська РФ повторно захопили в Курській області н.п. Новоіванівка, Леонідове та Олександрію. Таким чином, Курський плацдарм за тиждень скоротився ще на 60 кв. км, і тепер Україна контролює 424 кв. км, а 181 кв. км лишається в сірій зоні. На піку наступу в серпні 2024 року українська армія контролювала 823 кв. км території Курської області, ще 416 кв. км перебували в сірій зоні.
На фронті зберігається негативна для України динаміка. Російські війська на півдні Донецької області захопили с.м.т. Велика Новосілка. Велика Новосілка займала важливе положення в системі оборони українських військ, оскільки південніше неї в Запорізькій області залишаються Гуляйполе та Оріхів – останні ключові міста на шляху до Запоріжжя. Через цей населений пункт проходила важлива транспортна логістика, тому його втрата ускладнює постачання та маневрування на південній ділянці Донецького фронту. Як зазначають військові, серйозних фортифікацій у степових районах від західного кордону Донецької області до Дніпра тепер майже немає. Водночас від с.м.т. Велика Новосілка до Запоріжжя по прямій залишається приблизно 125 кілометрів.
Також війська РФ просунулися на кількох ділянках у районі Покровськ – Мирноград. На схід від Мирнограда бої вже тривають за трасу Покровськ – Костянтинівка (російські війська наступають із боку населених пунктів Воздвиженка та Баранівка).
На Курахівському напрямку бої тривають у населених пунктах Дачне та Андріївка. На захід від Курахового ЗСУ контратакували по обидві сторони траси на Запоріжжя – у районі населених пунктів Зеленівка та Андріївка.
Між Покровськом та Кураховим, з боку населених пунктів Удачне, Успенівка, Надежденка, Новоандріївка та Срібне, російські війська намагаються прорватися до кордону Дніпропетровської області (від Удачного залишилося приблизно 5 км).
У районах Часового Яру бої тривають у районі населених пунктів Ступочки та Біла Гора.
У Харківській області, на правому березі річки Оскіл, російські війська майже повністю захопили населений пункт Дворічне.
Карти бойових дій.
Донецька область.
Таким чином, РФ продовжує наступ на кількох напрямках в Україні, хоча темпи просування залишаються відносно повільними. Російські війська поки що не здатні здійснювати глибокі прориви вглиб території України, тому поточна криза на фронті поки не несе критичних політичних ризиків для української влади. Проте, враховуючи загальну ситуацію, такі прориви можуть стати реальністю вже у другій половині 2025 року.
Найближчим часом РФ, ймовірно, спробує розвинути наступ у рівнинних районах Донецької та Запорізької областей, а також просунутися у східні райони Дніпропетровської області. Водночас ключовими цілями для РФ на східному фронті залишаються міста Покровськ, Мирноград, Краматорськ, Слов’янськ та Куп’янськ. Україна, зі свого боку, намагатиметься максимально сповільнити російський наступ та виснажити противника.
Росія вважає, що здатна в довгостроковій перспективі виснажити Україну, досягти військових успіхів і нав’язати свої умови, зокрема контроль над Донбасом, Запоріжжям і Херсоном. Україна ж намагається використати залишок часу для зміцнення своїх позицій та збереження підтримки з боку США, включаючи розширення закупівель американського озброєння і залучення іноземних інвесторів.
Ситуація на фронті ускладнюється, зокрема через чисельну перевагу збройних сил РФ, що стало особливо помітним у 2024 році. Мобілізація в Україні відбувається з великими труднощами: поточні темпи набору не компенсують втрати на фронті. Ба більше, значна частина мобілізованих залишає армію, що лише посилює проблему.
Позиція західних партнерів (особливо США та Великої Британії) зводиться до того, що Україна має стабілізувати фронт, аби отримати подальшу військову допомогу. Для цього необхідно знизити мобілізаційний вік. Однак такі дії можуть бути політично токсичними для українського керівництва, оскільки підвищення рівня мобілізації негативно вплине на рейтинги Президента Володимира Зеленського, адже основна частина його електорату – це молодь.
Загалом стає очевидним, що нова адміністрація Президента США може згорнути український кейс і не розраховує на його продовження у фінансовому та військовому плані. У Пентагоні вже відбулися значні зміни: звільнені або відсторонені співробітники, відповідальні за координацію поставок озброєнь для України. Радник Трампа з національної безпеки Майк Волц усунув десятки співробітників Ради нацбезпеки, які займалися питаннями України, Ірану та КНДР.
Нове керівництво США ініціювало масштабний аудит використання коштів міжнародної допомоги, зокрема тих, що були виділені Україні. Президент Дональд Трамп видав указ про тимчасове припинення всіх програм США з надання іноземної допомоги на 90 днів до завершення аудиту. Виплати заморожені до перегляду ефективності та відповідності програм зовнішній політиці США.
Указ стосується програм Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), а не макрофінансової чи військової допомоги Україні. Проте, вони також наразі призупинені в очікуванні детальнішої інформації. USAID підтримує проєкти у понад 100 країнах світу, включаючи Україну, фінансуючи як державні програми під егідою урядів, так і проєкти неурядових організацій. З початку війни у 2022 році USAID виділило Україні 30 млрд доларів на пряму бюджетну підтримку, 5 млрд доларів на розвиток та 2,6 млрд доларів на гуманітарну допомогу.
Паралельно США відкликали всі заявки на транспортування військових вантажів на користь України, що йшли через ключові перевалочні пункти у Жешуві, Констанці та Варні. Це рішення призвело до зупинки поставок зброї та військової техніки, яка тепер залишається на базах НАТО в Європі.
Такі заходи можуть затягнутися на невизначений період, що, своєю чергою, може негативно вплинути на морально-психологічний стан ЗСУ в умовах складної ситуації на фронті. Якщо не вдасться швидко домовитися про мир, темпи відступу українських військ можуть зрости. Загалом питання України та ймовірне нецільове використання коштів буде використано проти команди екс-президента США Джо Байдена, а також може вдарити по команді Президента України Володимира Зеленського, стосунки якого з новим президентом США явно напружені.
Ймовірно, що в майбутньому, якщо бойові дії в результаті переговорів не будуть зупинені, проблема фінансової підтримки України буде «перекладена» на плечі Європи. Наразі Європа залишається розділеною на два табори щодо українсько-російської війни. Перший табір – Велика Британія та Франція, які наполягають на продовженні війни, збереженні підтримки України, а також на санкціях і додаткових обмеженнях проти РФ. Для того щоб взяти участь у переговорах щодо гарантій безпеки, ця група намагається створити враження, що вона здатна підтримувати Україну без участі США. Одним із ключових елементів їхньої стратегії є активне просування теми миротворців для України. Крім того, з боку Британії та Франції звучать заяви про закупівлю американської зброї, щоб утримати зацікавленість США у підтримці цього процесу. Саме на підтримку цього блоку найбільше розраховують в Офісі Президента України. Фактично, ця частина Європи прагне продовжувати політику колишнього президента США Джо Байдена і Демократичної партії, проте їхні відносини з Дональдом Трампом та його командою залишаються напруженими, і рівень довіри між ними вкрай низький.
Другий табір – країни, такі як Угорщина, Словаччина та, можливо, Італія, які є найближчими партнерами США в Європі. Вони наразі вичікують офіційну позицію Вашингтона та план завершення війни, який, безсумнівно, підтримають. Ці країни виступають за якнайшвидше припинення бойових дій, пошук компромісів із РФ, а також можливі поступки, переважно за рахунок України.
Наразі чіткий план врегулювання війни в Україні не представлений у відкритих джерелах. Водночас новий президент США Дональд Трамп дає зрозуміти, що має намір завершити війну в Україні якомога швидше.
Зокрема, одразу після своєї інавгурації Трамп поставив жорстке завдання спецпредставнику з питань України та РФ Кіту Келлогу знайти рішення для завершення затяжного конфлікту протягом 100 днів. Однак Келлог, хоч і був формально призначений на роль переговорника, фактично може бути відсторонений від реального процесу через його обмежену автономію та недовіру з боку РФ. Ймовірніше за все, всі ключові рішення та переговори буде особисто контролювати Дональд Трамп.
На особисту участь президента США, схоже, розраховують і в Кремлі, де на словах не відмовляються від переговорів, проте, як і в Україні, не демонструють готовності йти на значні поступки.
Також Дональд Трамп дав розпорядження підготувати телефонні переговори з президентом РФ Володимиром Путіним, а згодом, можливо, і особисту зустріч. Лише після цього він зможе більш точно визначити строки завершення війни в Україні.
Паралельно президент США намагається чинити тиск на російську сторону, щоб домогтися компромісу, і дає зрозуміти, що відмова Володимира Путіна від припинення війни буде «руйнівною» для економіки РФ. 22 січня Дональд Трамп звернувся до президента РФ із закликом негайно припинити війну проти України. У разі відмови від мирного врегулювання Трамп пригрозив запровадженням високих податків, мит і санкцій на всі російські товари, які постачаються до США та інших країн, готових підтримати такі заходи.
Зі свого боку Росія займає вичікувальну позицію, паралельно демонструючи готовність до початку переговорного процесу з новим президентом США. Враховуючи свою перевагу на фронті, Москва дає зрозуміти, що не має наміру йти на значні поступки в переговорах. Нагадаємо, що в РФ можуть розглядати за основу переговорів Стамбульський мирний план (нейтральний статус України, відмова від вступу до НАТО тощо), але водночас вважають, що Україна та її союзники вже мають виходити з реальної ситуації «на місцях», тобто враховувати контрольовані Росією території.
Основними питаннями у переговорах між США та РФ можуть бути:
- санкції проти Росії та доля заморожених російських активів, сума яких становить близько 300 мільярдів доларів;
- укладення угод щодо стратегічної стабільності, ядерного роззброєння, регулювання ракетного озброєння, а також співпраці у питаннях Китаю та країн Глобального Півдня;
- визначення реальної зони впливу, в якій перебуватиме Україна, та її майбутній геополітичний статус.
США поки що не готові надавати Україні жодних гарантій безпеки. Питання членства України в НАТО також залишається виключеним з обговорення.
Відповідаючи на запитання журналістів щодо переговорного процесу, Дональд Трамп зазначив, що Володимир Зеленський нібито вже готовий до укладення «угоди», проте значно серйозніше він ставиться до позиції Володимира Путіна.
Фактично ж офіційна позиція представників української влади з ключових питань не збігається з баченням нової адміністрації Трампа. Попри жорстку риторику на адресу західних союзників, Зеленський продовжує наполягати на вступі України до НАТО, вимагає надійних гарантій безпеки, зокрема присутності в Україні миротворчого контингенту чисельністю до 200 тисяч військових. Також українська влада продовжує наполягати на жорстких умовах у будь-якому потенційному діалозі з РФ. Однак Трамп, схоже, вважає, що позицію української сторони можна частково проігнорувати.
На сьогодні мінімальна планка інтересів України в мирних переговорах включає збереження країни у сфері впливу Заходу, членство в ЄС, збереження чисельності армії та доступ до закупівлі західного озброєння. Верхня планка охоплює укладення угоди про безпеку зі США або інші форми надійних гарантій, таких як розміщення миротворчих сил, а також передача Україні заморожених російських активів для відновлення. Усе інше, на думку української влади, є сумнівним і може бути предметом обговорення.
Президент України Володимир Зеленський чудово усвідомлює неможливість повністю відмовитися від переговорів, оскільки це призведе до загострення відносин із президентом США Дональдом Трампом і може зруйнувати американо-українське співробітництво. Саме тому в Офісі Президента змушені пом’якшувати риторику під впливом загальної переговорної тенденції. Зокрема, коментуючи заяву президента РФ Володимира Путіна про те, що переговори не можуть відбутися через указ Зеленського, український лідер зазначив, що видав цей документ, щоб «зупинити сепаратизм у країні». Він пояснив, що заборонив будь-яким політичним діячам в Україні вести переговори з Росією:"Я – Президент України. І я лідер будь-яких переговорів. Усім іншим я їх проводити заборонив".
Також Зеленський додав, що ухвалив цей указ, коли російські війська стояли під Києвом. Однак варто зазначити, що указ №679 був підписаний 30 вересня 2022 року, коли російські війська вже давно залишили Київщину. Насправді цей документ був пов’язаний з анексією РФ окупованих українських територій.
Повна назва указу – «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 вересня 2022 року щодо дій України у відповідь на спробу Російської Федерації анексувати території нашої держави з метою гарантування безпеки євроатлантичного простору, України та відновлення її територіальної цілісності».
Текст указу містить формулювання: «Констатувати неможливість проведення переговорів із президентом Російської Федерації В.Путіним». Таким чином, документ не містить прямої заборони, а лише констатує «неможливість» переговорів не лише для «політичних діячів», а й для будь-яких представників України, включаючи самого Зеленського.
У світлі постійних дискусій щодо можливого завершення війни через домовленості між США та РФ в Україні все частіше піднімається питання майбутніх виборів. В цьому контексті Офіс Президента України вживає активних заходів для побудови контрольованого політичного простору, враховуючи зниження рівня суспільної підтримки.
Крім того, невдачі на фронті, корупційні скандали та загострення соціально-економічних проблем створюють передумови для внутрішньої нестабільності. Дії влади свідчать про прагнення зберегти контроль над політичною ареною перед можливими виборами та мінімізувати вплив потенційних конкурентів.
Особливу увагу Офіс Президента приділяє можливим конкурентам на майбутніх президентських виборах. Зокрема, активізувалася кампанія зі зниження рейтингу посла України у Великій Британії та колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, чия підтримка серед військових і цивільного населення перевищує рівень довіри до чинного президента Володимира Зеленського.
Також загострюється протистояння між Зеленським та екс-президентом Петром Порошенком – найяскравішим представником так званої «правої» опозиції. Поширюються чутки про можливість введення санкцій РНБО проти Порошенка, хоча офіційного підтвердження цьому поки що немає. Ця інформація здебільшого розповсюджується через телеграм-канали, орієнтовані на Офіс Президента, та підтверджується заявами соратників екс-президента.
Крім того, на сайті Президента з’явилася петиція із закликом запровадити санкції проти Петра Порошенка. Попри значний антирейтинг екс-президента, його політична інфраструктура викликає серйозне занепокоєння у влади, хоча він і не є безпосереднім конкурентом Зеленського на президентських виборах.
Розгалужена партійна структура, медіаресурси та активність прихильників у соціальних мережах роблять вплив Порошенка в політичному полі помітним. «Європейська Солідарність» залишається однією з небагатьох політичних сил, які систематично та жорстко критикують дії влади.
Паралельно посилюється тиск на представників так званих «проросійських сил». Ці дії спрямовані, зокрема, на балансування звинувачень з боку прихильників екс-президента Порошенка у політичних переслідуваннях та демонстрацію боротьби з опозицією по всьому політичному спектру.
Останнім часом все частіше з’являються чутки та натяки на те, що в разі провалу переговорного процесу президент США Дональд Трамп, який має намір завершити війну в Україні до весни, може зробити ставку на іншу політичну фігуру в Україні, оминаючи Офіс Президента.
Так, наприклад, видання The Independent повідомило, що «людина Зеленського», голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія займав «почесне місце» під час інавгурації Трампа. У матеріалі йдеться:
"Це був дуже важливий крок, який показує намір Дональда Трампа забезпечити Україні вигідну угоду наприкінці цього процесу".
Після цього сам Арахамія повідомив українським ЗМІ, що тепер очікується візит офіційної української делегації до Вашингтона, де вона зустрінеться з президентом США у наступному місяці.
Водночас назвати Давида Арахамію «людиною Зеленського» некоректно, оскільки він має постійне суперництво з главою Офісу Президента Андрієм Єрмаком (який значно більше контролює процеси в країні). У цьому протистоянні Арахамія, маючи власні зв’язки у США, дійсно може шукати підтримки серед представників нової адміністрації Трампа. Чи справді Арахамія був присутній на інавгурації Трампа, чи ці чутки поширювалися його командою – питання відкрите. Але очевидно, що він претендує на роль одного з ключових переговорників від України, як це було під час Стамбульських переговорів.
Примітно, що ситуація навколо політичного тріумвірату Давид Арахамія – Денис Шмигаль – Данило Гетманцев, який тривалий час впливав на фінансово-економічну сферу України, останнім часом кардинально змінилася, особливо що стосується контролю над податковою та фінансовою системою країни.
Нещодавно видання «Українська правда» (пов’язане з олігархом Томашем Фіалою – гендиректором Dragon Capital, що має зв’язки з Демократичною партією США та структурами Сороса) повідомило, що керівник Головного управління розвідки (ГУР) Кирило Буданов нібито попередив депутатів Верховної Ради про загрозу існуванню України, якщо мирні переговори не розпочнуться до літа.
За даними видання, нещодавно у Верховній Раді відбулася закрита зустріч, на якій військове керівництво доповідало парламентарям про реальний стан справ на фронті. Під час свого виступу Кирило Буданов заявив:
"Якщо до літа не буде серйозних переговорів, то далі можуть розпочатися дуже небезпечні процеси для самого існування України".
Ця публікація спричинила великий суспільний резонанс, і деякі представники влади почали запевняти, що слова Буданова були вирвані з контексту. Пізніше ГУР зробило офіційну заяву, що наведені «Українською правдою» цитати не відповідають дійсності.
Ймовірно, і сама заява, і її поширення в медіа пов’язані з активізацією мирних ініціатив, започаткованих адміністрацією Дональда Трампа. Не виключено, що певні політичні сили як в Україні, так і за кордоном намагаються перехопити переговорний процес у Офісу Президента. Хоча риторика Зеленського останнім часом пом’якшилася, українська влада досі не демонструє готовності йти на будь-які суттєві поступки. Зокрема, глава Офісу Президента Андрій Єрмак заявив, що "жодних мирних планів щодо завершення війни за 100 днів не існує".
Варто нагадати, що нині Кирило Буданов є одним із фаворитів на потенційних виборах і випереджає Зеленського за рівнем довіри виборців. За даними Socis, рівень довіри до Валерія Залужного становить 72%, до Кирила Буданова – 46%, тоді як до Володимира Зеленського – лише 40%.
Водночас не можна виключати, що подібні «зливи інформації» є своєрідною підготовкою суспільства до початку переговорів та замороження війни. Причому головний меседж, який активно просувається – це збереження державності України.
За даними дослідження того ж Socis, більшість українців готові до переговорів, і ця тенденція посилюється. У грудні 2024 року 50,6% респондентів заявили, що виступають за "пошук компромісного рішення із залученням світових лідерів для припинення війни". У жовтні таких було 49,4%, у вересні – 40,4%, а в лютому 2024 року – лише 36,1%.
Ще 19,5% підтримують "призупинення бойових дій і тимчасове замороження конфлікту по нинішній лінії зіткнення", тоді як у лютому 2024 року таких було лише 8,2%. Таким чином, сумарно 70,1% українців виступають за завершення війни.
Продовжувати бойові дії до повернення до кордонів 1991 року хочуть 14,7% (у лютому 2024 року таких було 33,5%), а ще 10,2% (проти 11% у лютому 2024) підтримують повернення територій станом на 24 лютого 2022 року. Таким чином, сумарно лише 24,9% українців підтримують продовження війни.
Це вже не перше соціологічне дослідження, яке демонструє подібну динаміку. Наприклад, нещодавнє опитування КМІС показало, що протягом минулого року вдвічі зросла кількість українців, готових поступитися частиною територій задля миру та збереження незалежності. У грудні 2023 року таких було 19%, а в грудні 2024 – вже 38%.
За даними американського аналітичного центру Gallup, який проводив дослідження у серпні та жовтні 2024 року, 52% українців хочуть якнайшвидшого початку переговорів про припинення війни. Лише 38% вважають, що Україна має продовжувати боротьбу до перемоги.
Таким чином, суспільний запит на переговори та завершення війни зростає, що створює додатковий тиск як на владу України, так і на міжнародних партнерів.
Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко
для Українського Інституту політики
