СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: 12 - 19 березня 2025 року.

Телефонна розмова між президентами США Дональдом Трампом і Росії Володимиром Путіним, що відбулася 18 березня 2025 року, безумовно, стала ключовою подією тижня.
Розмова тривала 2,5 години, що свідчить як про складність обговорюваних питань, так і про дуже високу мотивацію сторін щодо перезавантаження відносин. Президенти обговорили не менше півтора десятка питань.

Попри наявність спільних цілей — прагнення до миру, припинення вогню та стабілізації міжнародної обстановки — офіційні заяви Вашингтона та Москви помітно різняться за акцентами. Росія більше зосереджена на вимогах до України, таких як припинення мобілізації та постачання західного озброєння, а також на гуманітарних аспектах (гарантії безпеки військовополоненим, обмін полоненими). У свою чергу, Білий дім обмежився більш обтічними формулюваннями, зосередженими на позитивній співпраці.

На цей момент немає ознак того, що сторони досягли стратегічних домовленостей. Це підтверджується відсутністю значущих коментарів від президентів, а також розбіжностями в офіційних прес-релізах Білого дому та Кремля. Російська заява робить акцент на жорсткішій позиції щодо України та деталізації кроків з врегулювання, тоді як американська зосереджується на загальному прагненні до миру та співпраці.

Основні напрями переговорного процесу:

1. Переговори щодо завершення війни в Україні – обговорення умов припинення бойових дій, статусу окупованих територій та можливих гарантій безпеки.

2. Переговори про стратегічну стабільність між США та РФ – включають питання безпеки на Близькому Сході, ситуацію в Червоному морі, відносини з Іраном та Ізраїлем, а також потенційні стратегічні економічні угоди.

Таке розділення частково робить співпрацю між США та РФ менш залежною від війни в Україні та дій європейських союзників.

 

Основні висновки за підсумками переговорів:

1. Спільні позиції: Обидві сторони наголошують на прагненні до миру, припинення вогню та стабілізації міжнародної ситуації. Це свідчить про взаємне визнання необхідності зниження напруженості.

2. Розбіжності в акцентах: Кремль значно більше фокусується на претензіях до України, вимагаючи припинення мобілізації та перевоєння, а також підкреслює її «недоговороздатність». Білий дім таких тез не озвучує, натомість зосереджується на загальних мирних намірах.

3. Гуманітарні аспекти: Кремль окремо виділяє питання гарантій безпеки українським військовополоненим та обміну полоненими. У заяві Білого дому гуманітарний аспект відсутній.

4. Ініціатива США: Пропозиція Трампа про 30-денне перемир'я щодо ударів по енергетичній інфраструктурі фігурує в обох заявах, але Кремль робить акцент на тому, що Росія одразу дала команду своїм військовим виконувати цей план.

5. Майбутні кроки: Кремль конкретизує створення експертних груп для врегулювання конфлікту, що вказує на більш детальний переговорний план з боку Росії.

Це був п'ятий контакт високого рівня між президентами США та РФ за останній місяць (телефонна розмова президентів 12 лютого, переговори в Саудівській Аравії 18 лютого та Туреччині 27 лютого, а також візит спеціального представника США в РФ Стіва Уїткоффа 13 березня). Це свідчить про достатню поінформованість сторін щодо позицій один одного. Відсутність спільної заяви та прес-конференцій лідерів може свідчити не лише про складність переговорного процесу, а й про бажання зберегти багато деталей у таємниці, щоб не зашкодити досягненню поставлених цілей.

Чи став телефонний дзвінок проривом?

Загалом, підсумки переговорів більше схожі на проміжний етап у діалозі між США та Росією, а не на проривну угоду. Обидві сторони доклали значних зусиль, щоб переговори не виглядали провальними, однак про принципові домовленості поки що говорити зарано.

Аналіз обговорюваних питань показує, що в заявах обох сторін є чимало спільних тем, але також і значні розбіжності. Президент Д. Трамп і президент В. Путін висловили прагнення до пошуку компромісу та стабілізації міжнародної ситуації, однак конкретних кроків поки не окреслили.

Головним практичним досягненням переговорів стало схвалення Росією пропозиції Дональда Трампа про 30-денне перемир'я щодо атак на енергетичну інфраструктуру, що фігурує в обох заявах. Кремль наголошує, що вже дав відповідну команду військовим виконувати цю домовленість.

Крім того, сторони домовилися продовжити переговори про перемир'я в Чорному морі. Обидві ці ідеї «покрокового перемир'я» свого часу пропонували президент Франції Еммануель Макрон та президент України Володимир Зеленський, що стало для них невеликою, але важливою тактичною перемогою. Для Білого дому це також можливість уникнути звинувачень у тому, що переговори велися без України та Європи.

Очікується, що новий раунд переговорів між США та РФ відбудеться 23 березня в Саудівській Аравії, Україна не буде присутньою.

19 березня відбулися переговори між Президентом США Д. Трампом та Президентом України В. Зеленським.

Розмова президентів США та України тривала майже годину. Зокрема, В. Зеленський підтримав пропозицію Д. Трампа припинити удари по російських енергетичних об’єктах.

Як повідомили в Офісі Президента України, Д. Трамп розповів, про що говорили з президентом РФ В. Путіним щодо України. Сторони узгодили деталі режиму тиші в повітрі, на морі, а також механізми досягнення тиші на фронті. В. Зеленський поінформував про ситуацію на полі бою. Обговорили також питання звільнення полонених та інші аспекти.

У Білому Домі зазначили, що розмова була спрямована на зближення позицій України та Росії. Д. Трамп назвав переговори з В. Зеленським «дуже хорошими».

«Більша частина обговорення ґрунтувалася на вчорашній розмові з президентом Путіним, щоб узгодити позиції як Росії, так і України щодо їхніх запитів та потреб», – написав Трамп.

Він додав, що деталі переговорів пізніше повідомлять Державний секретар США Марко Рубіо та радник Президента США з національної безпеки М. Уолтц.

Раніше, перед переговорами з Д. Трампом, Президент України В. Зеленський наголошував, що таке перемир’я має супроводжуватися гарантіями та контролем з боку США.

Як аргумент він зазначив, що відразу після переговорів Д. Трампа та В. Путіна (після того, як російський президент нібито віддав відповідне розпорядження), Україна зазнала чергового масштабного обстрілу з боку РФ.

При цьому В. Зеленський заявив, що передасть американській стороні список енергетичних об’єктів, по яких Росія не повинна завдавати ударів. Він додав, що якщо РФ виконає ці умови, Україна також зобов’язується не атакувати російську інфраструктуру.

«Цієї ночі після розмови В. Путіна з Д. Трампом, коли він сказав, що нібито віддає наказ припинити удари по українській енергетиці та інфраструктурі, за ніч було 145 дронів, 4 ракети С-300, 2 ракети «Іскандер».
Удари були по Сумській, Херсонській, Запорізькій, Харківській, Київській, Донецькій, Чернігівській областях, уражені – 21 житловий будинок, аграрні та енергетичні об’єкти…
Якщо РФ припинить удари по наших об’єктах, ми точно припинимо удари по об’єктах у Росії. Але просто обіцянок Путіна замало – має бути контроль. Головним суб’єктом цього контролю мають бути США», – заявив Президент В. Зеленський.

На думку В. Зеленського, лише таке перемир’я, яке передбачає припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та в Чорному морі, може стати першим кроком до повного припинення бойових дій по всій лінії фронту.

Проте Президент підкреслив, що питання обговорення окупованих територій є дуже «чутливим».

«Червоні лінії» для України полягатимуть у тому, що вона ніколи не визнає окуповані території російськими, а склад та чисельність української армії не можуть бути предметом обговорення.

Бойові дії.

У Курській області спостерігається значне скорочення територій, контрольованих Збройними силами України (ЗСУ). Протягом тижня Україна втратила ще 170 кв. км свого плацдарму в Курській області. На даний момент контрольована ЗСУ територія звузилася до двох невеликих прикордонних плацдармів загальною площею 110 кв. км і продовжує скорочуватися.

Ймовірно, що найближчим часом українські війська повністю залишать Курський виступ. Депутатка М. Безугла фактично підтвердила інформацію New York Times про «хаотичний відступ ЗСУ» з Курської області.

«Люди не отримують жодних наказів на вихід, кожен підрозділ виходить, як може. Це варварство з боку Сірського», – заявила депутатка.

Водночас військове командування України заявляє, що ЗСУ провели "планову передислокацію на більш вигідні рубежі оборони" у Курській області. Президент В. Зеленський зазначив, що операція в Курській області вже виконала свої завдання – відтягнула сили РФ з інших напрямків, не допустила глибокого просування росіян на Донбасі та атаки на Сумську область.

За словами Президента, Росія накопичує сили для нового удару по Сумській області, де вже йдуть бої в прикордонному районі н. п. Новеньке – н. п. Басовка. У «сірій зоні» вже перебуває 62 кв. км української території.

Ситуація на фронті

• Донбас: Війська РФ продовжують наступ на північ від м. Велика Новосілка і просунулися на ділянці між н. п. Дніпроенергія та н. п. Роздольне. До траси на м. Запоріжжя залишилося близько 5 км.

• Покровський напрямок: Ситуацію вдалося стабілізувати, значного просування військ РФ там поки що не спостерігається.

• м. Торецк: Лінія фронту залишається "динамічною". Війська РФ захопили шахту "Центральна", яка була останнім укріпрайоном ЗСУ в місті.

• Запорізький напрямок: РФ активізувала наступ на південний захід від н. п. Оріхів. Міноборони РФ заявило про захоплення н. п. Степне. Бої тривають у н. п. Щербаки, Малих Щербаках, П’ятихатках.

• Харківська область (Курський напрямок): ЗСУ контратакували в районі н. п. Фиголівка, де російські війська переправилися через річку Оскіл і закріпилися в районі н. п. Новомлинськ. Українські сили дещо просунулися, проте російський плацдарм на правому березі річки зберігається.

Наступ ЗСУ в Бєлгородській області

Повідомлення про спробу наступу українських військ через кордон у Бєлгородській області в районі сіл Прилісся, Графовки та Демидовки, які межують із Сумською областю, можуть свідчити як про тактичні, так і політичні цілі цієї операції.

Зокрема, наступ ЗСУ в Бєлгородській області міг бути спрямований на створення інформаційного та політичного фону перед телефонними переговорами президентів США та Росії Д. Трампа та В. Путіна. У разі успіху та зайняття хоча б кількох прикордонних населених пунктів позиції Росії на цих переговорах виглядали б слабшими.

З військової точки зору удар на кордоні Сумської та Бєлгородської областей міг мати метою відволікання російських сил із більш критичних напрямків, зокрема для зменшення тиску на українські позиції в районі Суджі (Курська область) та н. п. Новеньке – н. п. Басовка.

На цей момент наступ у Бєлгородській області не призвів до захоплення населених пунктів і не відобразився на карті бойових дій. Однак ситуація продовжує розвиватися, і остаточні висновки можна буде зробити пізніше.

Карти бойових дій.

Донецька область.

Запорізька область.

Курська область.

Росія відмовилася проводити ротацію експертів Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС) через територію України.
РФ побоюється, що проведення ротації через українську територію може бути використане Україною для наступу або спроби встановлення контролю над ЗАЕС. У зв’язку з цим Росія наполягає на проведенні ротації експертів МАГАТЕ виключно через свою територію.
Постійний представник РФ при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов 17 березня 2025 року заявив, що такі ротації здійснюватимуться лише через російську територію. Раніше, 12 лютого 2025 року, планова ротація спостерігачів МАГАТЕ на ЗАЕС була зірвана.

На тлі глобальних змін, спричинених новою зовнішньою політикою Президента США Дональда Трампа, Туреччина намагається посилити свій вплив у ЄС, який змушений шукати нових гарантій безпеки.
Минулого тижня Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган намагався продемонструвати незамінність Туреччини для Європейського Союзу в умовах, коли він, можливо, більше не зможе розраховувати на підтримку США у разі війни з РФ.

«Оскільки майбутнє самого НАТО під питанням, Європа не має іншого вибору, окрім як включити Туреччину як партнера в будь-яку нову структуру безпеки, яка може замінити його, якщо вона сподівається продовжувати свою роль як глобального гравця. Неможливо встановити європейську безпеку без Туреччини», — заявив Ердоган.

На тлі різкої зміни політики США, ЄС дійсно може потребувати Туреччину.
Крім України, Європу турбує майбутнє власної оборони, оскільки Д.Трамп неодноразово заявляв, що НАТО обходиться США занадто дорого. За останні чотири роки США імпортували до ЄС 64% озброєнь, що ще раз підкреслює залежність Європи від американської військової допомоги.
Раніше Д. Трамп погрожував виходом США з НАТО і вимагав, щоб союзники витрачали від 3% до 5% ВВП на оборону, тоді як цільовий показник НАТО становить 2%.

Туреччина має унікальну географічну та військову перевагу:

• Контролює два життєво важливих морських шляхи (Босфор та Дарданелли), через які проходять військові кораблі Чорноморського флоту РФ до Середземного моря.

• Турецька армія – друга за чисельністю в НАТО після США, налічує близько 400 000 військовослужбовців.

• Туреччина вже висловила готовність надати свої війська для миротворчої місії в Україні.

Крім того, Туреччина має потужну оборонну промисловість, здатну задовольнити зростаючі потреби ЄС у переозброєнні.

Проте Туреччина не може повністю покладатися на союз із Росією.
Попри особисті симпатії Р. Ердогана до В. Путіна, Туреччина побоюється, що можливе одностороннє мирне врегулювання між Москвою і Києвом змінить баланс сил у Чорному морі на користь Росії.
Це створює загрозу для Туреччини, особливо у разі втрати Україною доступу до моря.

Загострення політичної боротьби в Україні

Напередодні можливих виборів в Україні спостерігається загострення політичної боротьби, що підтверджується недавнім арештом Вадима Чучковського, заступника начальника охорони екс-президента Петра Порошенка і одного з його найближчих соратників.

Чучковського звинувачують у транспортуванні 38 мільйонів євро готівкою з Москви до Києва за три дні до першого туру президентських виборів 2019 року.

Передбачається, що ці кошти мали піти на підкуп виборців і членів виборчих комісій, щоб забезпечити вихід Порошенка у другий тур і його перемогу над Володимиром Зеленським.

Проте ця версія викликає сумніви, оскільки за такий короткий час розподілити таку значну суму було практично неможливо.
Ймовірно, частина коштів була привласнена між зацікавленими сторонами – П. Порошенком та його спонсорами.

Влада України зацікавлена у розкрутці цієї справи, щоб дискредитувати П. Порошенка як одного з головних політичних конкурентів В. Зеленського.

Крім того, це дозволяє продемонструвати, як Росія нібито впливала на вибори в Україні.

Розслідування щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС)

Державне бюро розслідувань (ДБР) України у березні 2025 року активізувало слідчі дії щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та її членів.

Розслідування включає обшуки та допити, пов’язані з підозрами у незаконному втручанні в роботу автоматизованих систем та наданні неправдивих свідчень.

Ключові події слідства:

• 10 березня – обшук у приміщенні ВККС за рішенням Печерського районного суду Києва (ч.1 ст. 376-1 КК України – незаконне втручання в роботу автоматизованих систем).

• 14 березня – обшук у помешканні заступника голови ВККС (ст. 384 КК України – введення суду в оману).

• 17-18 березня – виклики на допит членів ВККС як свідків у справі про кваліфікаційну оцінку судді Печерського районного суду Царевич А. І.

Також триває досудове розслідування за ч. 5 ст. 191 КК України щодо звільнення судді Господарського суду м. Києва Отрош Інни Михайлівни за рекомендацією ВККС.

Офіційно у ВККС пов’язують обшуки з рішеннями, прийнятими 7 березня 2025 року, коли було призначено тестування низки суддів.

Ці слідчі дії можуть свідчити про посилення контролю влади над судовою системою України.

Загалом це можна розглядати як продовження стратегії влади щодо посилення впливу на ключові державні інституції, особливо в умовах зменшення впливу західних партнерів після зміни влади у США.

 

 

Руслан Бортнік, Оксана Красовська, Андрій Тимченко

для Українського Інституту політики