Штурм Капітолія: 7 наслідків для американської політичної системи

По суті, не має значення, хто спланував і провів вторгнення в Капітолій, або хто, зараз намагається використовувати цю ситуацію. Чи то була спецоперація демократів для зламу опору республіканців під час сертифікації голосів виборників, або це зіграв свою роль ефект натовпу і банальна дурість, чи то за цим стояв президент США Дональд Трамп намагаючись чинити тиск на Сенат (швидше за все) - всі ці версії мають право на життя і всі вони за великим рахунком не важливі. Оскільки крім одномоментного інформаційного, політичного і навіть юридичного ефектів вони матимуть далекосяжні тактичні і стратегічні наслідки для всієї політичної системи. Хто винен - ​​питання другорядне, порівняно з тим - а як тепер з цим жити?

Картинка з Капітолію з тікаючими поліцейськими, загиблими і пораненими учасниками протесту, сидячими в кріслах сенаторів вуличними демонстрантами стала не просто логічним фінальним стопкадром 4-річного правління Д. Трампа - безперервної інтегральної війни двох Америк - старої і нової, але значно розширила політичне «вікно Овертона» , значно підірвала довіру до ключових державних і суспільних інститутів і процедур, що століттями вибудовували публічну архітектуру влади і загального образу майбутнього - «Американської мрії». При цьому інстинкт самозбереження, який зараз демонструють американські еліти (включаючи Д. Трампа), масові затримання учасників штурму, не повинні вести до ігнорування, оскільки це тільки наближає нові катастрофи.

Оскільки:

1. Очевидно, що такі вибори і підведення їх підсумків, протест і смерть мирних протестувальників в Капітолії стратегічно підривають внутрішній і міжнародний авторитет США в частині демократичної глобалізації, ефективних і чесних виборів і процедур формування влади. Міф про політичну систему США, де «все надійно відрегульовано», а «висока політична культура» дозволяє знайти демократичний вихід з будь-якої ситуації - всерйоз і надовго дискредитований. Тому в майбутньому для того, щоб вказувати іншим країнам «яка демократія правильна» США вже доведеться покладатися тільки на силу, а не на авторитет, а це зменшить реальні можливості;

2. Підрив американського авторитету в свою чергу тягне за собою ослаблення одного з ключових інструментів впливу США в світі - «soft power» (м'якої сили), яку вони десятиліттями ефективно застосовували за кордоном. «Така перемога» Д. Байдена - затьмарена звинуваченнями у фальсифікаціях і кров'ю в Капітолії, може не повернути колишню силу умовним «соросятам» (як очікувалося), а - зробити їх ще більш токсичними і інформаційно беззахисними за кордоном. До того ж багато щирих (а не професійних) американофілів (особливо трампіанско- республікнського спрямування) на очах стать американоскептиками;

3. Поглиблюється розкол між двома Америками. Першою - фінансово-глобаліською, глибинною, яка контролює ключові ЗМІ, соціальні мережі і держава, що хоронить кримінальника-рецидивіста з президентськими почестями в «золотій» труні; і другою – традиційно виробничою, провінційною, маргіналізованою але багатотисячною, що проводжає в останню путь ветерана армії США, 14 років захищавшого державу і вбитого в Сенаті. Проблема посилюється тим, що у перших в руках держава, у других - традиції і справедливість (можливо), перші відчувають себе переможцями, а другі відчувають безсилля і несправедливість. При цьому десятки постраждалих і затриманих - це нова еліта протесту. Як мінімум кожен п'ятий-четвертий американець підтримує штурм Капітолію. Посткорейский період відносної політичної та соціальної стабільності для США, напевно, завершений.

4. Розширюється політичне «Вікно Овертона» - грань допустимого. Примітивні фальсифікуючі виборчі технології, вторгнення в зал засідань Сенату і розстріл мирних протестувальників в Капітолії ще недавно було «немислимим» для США, а тепер просто - «радикальним». А може стати «прийнятним». І тоді замість «Карткового будинка» в американському політикумі почнуться «Голодні ігри» і «Сойка-пересмішниця» - ігри з більш спрощеними і грубими правилами. Суспільство готувалося до цього всі останні роки. І, по своєму парадоксально, що іменне BLM-рух зі своїми «зонами свободи» і штурмами муніципальних установ зробили принципово багато для цього;

5. Формується безпрецедентний в новітній історії криза легітимності новообраних органів влади - і Президента, і Сенату. Адже кожен третій виборець в США переконаний, що вибори були сфальсифіковані. Це «пірова перемога» Байдена, що позбавляє його політичних перспектив, що робить його «напівкульгавою качкою» з першого дня президентства. Найгірше для американської політичної системи, що одночасно відбувається дискредитація як влади, так і опозиції (яка виявилася такою ж системною) - громадський негатив, викликаний виборами, втрачає канали презентації.

Крім того, щоб позбутися Д. Трампа виявилось замало «жіночих маршів», «страйків вчителів», «BLM-руху» і американського фінансово-політичного істеблішменту - «глибинна держава» (прихований консенсус еліт) - змушена була часто діяти безпосередньо і грубо ігноруючи декларовані в світі і всередині країни правила і норми (чого тільки варта діяльність ЗМІ, ключових соціальних мереж або підрахунок голосів) - проявляться. Як підсумок, багато американців «прокинулися» з почуттям, знайомим для тоталітарних країн - відчуттям «фасадності» формальної держави і почуттям безсилля. Рівень соціального відчуження, недовіри до політичної системи і ЗМІ (публічним каналам інформування) буде тільки зростати. Теза Д. Трампа «висушити Вашингтонське болото» спочатку трансформувалося в «вибори сфальсифіковані», а тепер зміцнилася «глибинний народ проти глибинних еліт»;

6. Концентрація абсолютної влади в руках демократів (президентський пост, сенат і палата представників - «монобольшість» одним словом - може означати останній політичний цикл для старої республіканської партії. Трампіанці і демократи створили екзистенційну кризу майбутнього для республіканської партії. Як підсумок, в США може формуватися або однопартійна модель, або з'являться серйозні конкуренти на місце республіканців. Можливо, що ці президентські вибори і довибори в Сенат для класичних старих республіканців були "лебединою піснею". Адже вони не просто програли демократам все, що могли, але і серйозно дискредитували себе в очах свого ж виборця, який в своїй масі на стороні Д. Трампа, а не М. Пенса. Також вельми вірогідна реформа виборчої системи в США і перехід до прямого голосування на виборах в США, посилення ролі Конгресу і ослаблення Президента;

7. Нинішня політична нестабільність може позначитися на економіці. Величезний бюджетний дефіцит США, пузир на фондових ринках, криза пов'язана з ковідом і багато інших проблем фактично купіруються в значній мірі завдяки статусу головного емісійного центру в світі - долар США є домінуючою резервною валютою світової економіки (від 63 до 75% угод і резервів). А довіра до нього, в значній мірі, базується на американській політичній стабільності, яка зараз поставлена під загрозу. Хоча б часткова втрата віри в політичну систему США і, відповідно, довіри до долара в світі може призвести до нової економічної кризи, якого не бачив ще світ в ХХI столітті;

Звичайно, наслідків буде набагато більше, але не про всі з них зараз хочеться говорити, та й подивимося чи не придумають американські політичні еліти, щось для відновлення порушеного двопартійного балансу. Ну а поки страх і лють панують в Капітолії.

Руслан Бортнік, политолог, директор УІП