Авторы публикации
Друзі, ми уважно і вдумливо подивилися пресконференцію Президента України Володимира Зеленського, яку він дав перед вихідними українським та іноземним ЗМІ. І Вам радимо) Але якщо ви не маєте 2,5 години часу, то поділимося своїми висновками та враженнями.
На відміну від монологічного послання В. Путіна, пресконференція В. Зеленського була живим діалогом із журналістами, лише окремі елементи якого були зрежисовані. І якщо російський лідер ставку зробив на текстуальні технології (які ми аналізували), то команда Президента України вочевидь розраховувала на його майстерність публічного спікера та харизму. Якщо в російському виступі 80% тесту було про соціально-економічну ситуацію, то у виступі українського Президента соціально-економічної проблематики не було геть - близько 90% відповідей було присвячено війні, решта 10% - особистого та гуманітарного характеру. Хоча в ситуації "війни на виснаження" (в якій ми перебуваємо) питання економіки, соціального забезпечення, медицини та освіти, та хоча б і ВПК, є також важливими.
Президент України вочевидь підбивав підсумки Першого року війни, тоді як РФ - просто календарного. В. Зеленський говорив про здобутки сьогодення і майбутні виклики у війні, путін просто заколисував своє суспільство.
З одного боку, це логічно випливає із загальної ситуації - Україна захищається на своїй території від збройної агресії РФ, а з іншого - набором ЗМІ, які отримали слово на пресконференції.
Адже, примітно, що з 37 поставлених Президенту України запитань, тільки 11 поставили українські ЗМІ, а решта 26 (70%) - іноземні.
Цікаво, що ця прес-конференція стала бенефісом і для В. Пінчука, на обличчі та оточенні якого на самому початку заходу, і під акомпанемент виступу Президента, на кілька секунд затрималася телевізійна камера. А з перших 4 запитань Президенту - 2 поставили структури олігарха - канал ICTV та платформа "Yes". Може в такий спосіб В. Пінчук намагався показати всім, що він в Україні (а не в Лондоні, як казали "злі язики") та має вплив на українську владу, а може це ціна інформаційного та іншого партнерства між ним та командою Президента. У будь-якому разі ефекту досягнуто, хоч і здалося, що йому не зовсім комфортно самотньо сидіти в оточенні журналістів (ми не помітили більше жодного великого бізнесмена на прес-конференції Президента).
Саме ЗМІ В. Пінчука почали "качати" пресконференцію, поставивши ключові запитання щодо мирних переговорів і відповідальності РФ за скоєні злочини. На що отримали вже раніше озвучені відповіді, що мир можливий лише на базі "української формули" ("10 кроків" В. Зеленського: звільнення всіх окупованих територій, виплата репарацій РФ, засудження воєнних злочинців, безпекові гарантії...), а Україна досягатиме справедливості через Міжнародний Трибунал, над організацією якого вона активно і багатогранно працює. Важливим у цьому аспекті є і підтримка в ГА ООН резолюції, що засуджує РФ 141 країною світу. Тема Трибуналу ще кілька разів виникала у відповідях Президента.
Але, безумовно, головною темою відповідей Президента і питанням, яке його, ймовірно, хвилює найбільше, стала проблема збереження і збільшення іноземної військової та фінансової допомоги. Ця тема порушувалася практично в кожній відповіді на запитання іноземних журналістів, а часто й українських. Керівництву багатьох країн В. Зеленський дякував (країнам Балтії, Іспанії, Польщі тощо), щодо деяких натякав на сприятливий розвиток співпраці (Ізраїль), у когось публічно просив більше бронетехніки (Австралія), винищувачів (Британія), далекобійних засобів ураження (США). Загалом понад 60% відповідей Президента України стосувалися саме цієї теми.
Із важливих заяв В. Зеленського також варто відзначити:
- США мають зрозуміти, що якщо Україна програє, то США втратять НАТО і глобальне лідерство, виникне загроза 3-ї Світової війни, а американські солдати вмиратимуть, захищаючи від РФ країни Балтії;
- про необхідність підготовки до звільнення Криму;
- гарантії безпеки потрібні Україні на шляху до НАТО (а не замість НАТО);
- протягом наступного року ситуація для України має істотно покращитися;
- позитивна оцінка пропозицій КНР щодо мирного врегулювання ("там багато спільного з українськими принципами") і демонстрація явного бажання, використовуючи ці пропозиції, вийти на зустріч із лідером КНР Сі Дзіньпіном ("краще, щоб КНР були там, де зараз, а не з РФ);
- амбівалентна оцінка Президента Туреччини: з одного боку подяка, "за те, що зробив", а з іншого боку пряма відмова від його посередницьких послуг в організації зустрічі з В. Путіним ("раніше (до війни) він не зміг, а тепер і ми не можемо");
- Україна має докази організації РФ повалення влади і дестабілізації Молдови;
- ще були теми дітей, особисті історії, засудження "втікачів" і невідповідь на кадрові неперестановки в МОУ.
Гостро й особисто Президент сприймає питання щодо помилок. На єдине явно неприємне запитання "5 каналу" (П. Порошенка), щодо почуття відповідальності за непопередження громадян про початок війни Президент реагував емоційно, політичною контратакою на опонента, так і не давши відповіді на нього по суті.
Загалом Президент України під час усієї пресконференції був залучений, емоційний, наполегливий і реактивний, жорстокий, демонстрував віру в себе і свої слова, те, що історія наділила його місією і він на боці справедливості. Не дав нікому заснути.
Водночас читалася очевидна втома і глибока сконцентрованість на вузьких питаннях, що й не дивно (ми щиро дивуємося і заздримо його працездатності).
Директор УІП Руслан Бортнік
