Авторы публикации
Друзі вирішили внести невелику ясність щодо ситуації навколо «мирних переговорів» між Україною та РФ і «дивностей» (на перший погляд) поведінки сторін.
1. Обидві сторони продовжують підвищувати ставки у заочному переговорному процесі, займаючи дедалі більш безкомпромісну позицію щодо політичних переговорів, але використовують різні стратегії.
2. Президент України та його команда, ймовірно, вважають, що корінь усіх проблем (причина вторгнення РФ) та спосіб їх вирішення — це В. Путін ОСОБИСТО. Тому стратегія України останніх місяців спрямована на «делігітимізацію Путіна», «випилювання його» з політичного переговорного процесу для посилення тиску на російського президента, створення кризи всередині російських еліт, задоволення запиту патріотичної частини українського суспільства, обґрунтування відсутності спроб досягнення миру для третіх країн. Тому ми бачимо Указ Президента України «про неможливість» переговорів особисто з Путіним та максимальну «персоналізацію зла» у публічному просторі. «Війна закінчиться, коли не буде Путіна». При цьому переговори щодо газу чи зерна прийнято вважати технічними, та на користь західних союзників; а не політичними. Важливу роль в ефективності цієї стратегії відіграють союзники України та їхня підтримка чи її відсутність такого підходу.
3. У РФ вважають, що Україна політично «керована Заходом» і намагаються перекласти на неї і США, Велику Британію та союзників відповідальність за продовження війни. З цією метою російські офіційні особи постійно декларують нібито «готовність до переговорів» та завершення війни, але висувають умови для їх проведення неприйнятні для України (наприклад, визнання російського статусу окупованих територій). Все це робиться як для третіх країн (КНР, Індія, Туреччина, ПАР та інших), так і для політичної опозиції офіційному курсу всередені союзників України; для внутрішньої російської громадської думки (відповідь питанням - чому триває війна). «Ми можемо закінчити війну, якщо Україна та Захід приймуть умови нашого ультиматуму». А переговори щодо зерна чи газу прийнято вважати «маркером СВО», а не повноцінною війною; домовленостями у національних інтересах. Важливу роль у ефективності цієї стратегії відіграють чинники позиції третіх країн та внутрішньої стабільності західних союзників України.
4. Обидві стратегії небезпечні та крихкі, означають що ключові сутички ще попереду
Руслан Бортник
