Авторы публикации
Не лише Україну, але й цілий світ усе більше лихоманить — так багато змін, що лякають і бентежать. Що буде у 2017р.? Чому владу влаштовує масова еміграція? Які неприємні несподіванки готують нам мовні експерименти? Фахова експертиза від Руслана Бортника.
Київський політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник розплутує клубок українських протиріч і застерігає від фатальних помилок.
Руслане, розпочався новий рік. Символічний рік — століття з Великої революції 1917-го року. Цей символізм вплине на Україну?
Безумовно, вплине. Те, що відбувається зараз у великій мірі нагадує події 1917-го, діяльність УНР, Гетьманату: суттєвий соціальний розкол, деградація державних органів. Звичайно, це все з поправкою на нинішній технологічний рівень, на глобалізований світ, на іншу позицію та іншу гру геополітичних гравців. Я думаю, що дійсно 2017р. буде таким самим переломним в українській історії, як був у свій час 1917р. Сподіваюся, що він буде менш травматичним, менш кривавим, ніж події сторічної давнини.
2017р. БУДЕ ТАКИМ САМИМ ПЕРЕЛОМНИМ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ, ЯК БУВ У СВІЙ ЧАС 1917р.
Як би можна було охарактеризувати з політекономічної точки зору нинішній режим? Він, з однієї сторони, реалізує неоліберальні рецепти МВФ і демонтує соціальні здобутки, а з іншої — займається популізмом, підвищуючи мінімальну зарплатню.
Знаєте, знову ж таки, в 1917-му згадували як модель для порівняння 1913-й — останній відносно благополучний рік Російської імперії. Ми робимо те саме з 2013-м. Це останній відносно благополучний рік тієї ще України, до другого Майдану. Сьогодні модель в Україні базується на власності, структурах управління кількох фінансово-політичних груп. Раніше вони називалися «фінансово-промисловими групами» (ФПГ), але нині промислову частину свою втратили. І ці фінансово-політичні групи, кілька кланів контролюють 60-70% економіки. В її структурі вкрай малу роль відіграє малий і середній бізнес, що не характерно для розвиненої економіки Європейського Союзу. В українській соціально-економічній системі немає жодної ролі профспілок — вони за цей час деградували. Наша економіка сьогодні є клановою, олігархічною, це не відкрита економіка, а економіка, що функціонує не за ринковими і не за правовими сценаріями. Вона функціонує у ручному режимі, у рамках монопольних змов тих чи інших фінансових груп.
Одна з топ-тем місяця — еміграція. Все-таки, при збереженні нинішнього курсу, як виживати людям, не емігруючи? Особливо тим, хто у розквіті сил, молодим?
НА НАШИХ ОЧАХ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗМІНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ФОРМАЦІЇ: З АГРАРНО-ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ ПЕРЕТВОРЮЄМОСЯ НА ЧИСТО АГРАРНУ. ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ МІЗКІВ ТУТ ПРОСТО НЕ ПОТРІБНА
Еміграцію я вважаю соціально-підривною технологією. Якщо всю цю тезу про еміграцію, яка була, до речі, запущена спікерами, близькими до влади, розшифрувати в простий меседж, то він звучить приблизно так: «Всі, хто не задоволені нинішнім соціально-економічним становищем України, не має роботи чи гідної заробітної плати, вам не подобається українська корупція чи політика — валіть! У вас є вихід із цієї ситуації, але вихід не на Майдан/ Кабмін/Адміністрацію Президента, а за кордон». Це спроба розфокусувати соціальний негатив, особливо у середовищі молоді, який сьогодні сконцентрований на владі, і перевести його за кордон. Можете хоч голі і пішки йти до кордону, перейти його і там реалізуватися, якщо вас тут щось не влаштовує!..
Але ж у майбутньому такий відтік мізків може привести до колапсу у всіх сферах.
АРХАЇКА - ЦЕ НЕ ТА СФЕРА, ДЕ МОЖУТЬ СТВОРИТИСЯ МОДЕРНІ, ЦІКАВІ, КОРИСНІ ТА, ГОЛОВНЕ, ЗАТРЕБУВАНІ СВІТОМ ІДЕЇ
Сьогодні на наших очах відбувається зміна соціально-економічної формації: з аграрно-індустріальної держави перетворюємося на чисто аграрну. І така кількість мізків тут просто не потрібна. Йде руйнація міст як об’єктів індустрії, вони перетворюються просто у адміністративні центри. Все відкочується до архаїки. Якщо світова гуманітарна сфера постійно модернізується, то ми, під впливом політичних подій, травм, які отримали в Криму та на Донбасі, архаїзуємося. А архаїка - це не та сфера, де можуть створитися модерні, цікаві, корисні та, головне, затребувані світом ідеї.
У рамках цієї зміни не потрібна така кількість технічних кадрів і молоді, тому що аграрна країна в кращому випадку може прогодувати 20-25 млн українців. Тобто щонайменше на 30% потрібно скорочувати населення. В суспільстві формують комплекс провини, неповноцінності. Раніше говорили: «Чого бідні? Бо дурні. Чого дурні? Бо бідні», говорили, що ми самі винні у тому, що маємо, прививали нам цей комплекс. Це неправда. Винувата влада, а не ми! І зараз відбулося вдосконалення цього комплексу на «Вас щось не влаштовує? Валіть за кордон!» Ця соціальна технологія спрямована якраз на те, щоб соціально-активну молодь виштовхнути — тих, хто може протестувати і здатен опиратися насильнику, яким сьогодні виступає наша політична еліта.
ЕМІГРАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ СПРЯМОВАНА НА ТЕ, ЩОБ СОЦІАЛЬНО-АКТИВНУ МОЛОДЬ ВИШТОВХНУТИ — ТИХ, ХТО МОЖЕ ПРОТЕСТУВАТИ І ЗДАТЕН ОПИРАТИСЯ НАСИЛЬНИКУ, ЯКИМ СЬОГОДНІ ВИСТУПАЄ НАША ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА
Чи не стане прийняття мовного закону про українізацію причиною чергового розколу?
Я аналізував всі три закони, які внесені. Вони відіграють кілька ролей. Перша роль — це подих виборів. Мовні закони, підвищення мінімальної заробітної плати, відмова Президента від липецької фабрики, воскресіння «Народного фронту», принаймні інформаційно — це все подих виборів. Питання мови взагалі підіймалося виключно напередодні виборів. Партія регіонів у свій час використовувала його як елемент електоральної риторики під час парламентських виборів 2012р. З іншого боку, це відволікає увагу суспільства від жахливої корупції, злочинів, які вчиняються представниками еліт, офшорів, численних зовнішніх і внутрішніх поразок влади та від ізоляції, яка наростає між владою та суспільством і між Україною та світом. Тренд нового року — поступова ізоляція України.
МОВНІ ЗАКОНИ — ЯВКА З ПОВИННОЮ, ДЕМОНСТРАЦІЯ КОМПЛЕКСУ СТЕРЕОТИПІВ, КОМПЛЕКСУ ТОТАЛІТАРНИХ ХВОРОБ, ЯКИМИ ХВОРІЄ ПЕВНА ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ
З третього боку, сьогодні у Конституційному Суді розглядається питання про скасування чинного Закону «Про засади державної мовної політики». І можливо, таким чином, ми бачимо конкуренцію на правому фланзі за право написати наступний закон. Говорячи просто, це самопіар політиків. Вірогідність схвалення цих законопроектів я поки що оцінюю не більше ніж у 20-30%. Усі вони грубо протирічать Конституції, щонайменше ч. 2, ст. 10, яка встановлює гарантію (не сприяння, а саме гарантію) на вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин в Україні. До того ж, у ст. 53 указано, що громадянам, які належать до нацменшин, гарантується право на навчання рідною мовою. До речі, Конституція також забороняє приймати нові закони, які звужують існуючий обсяг прав і свобод людини.
Всі ці три документи грубо протирічать міжнародним зобов’язанням України, зокрема, Закону «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов та мов меншин». Європейські норми встановлюють цілий комплекс захисних механізмів, які передбачають використання національних мов або мов меншин у всіх сферах життя, починаючи від навчання і закінчуючи судочинством, спілкуванням із органами влади, ЗМІ — все це дані закони намагаються знищити. І, насправді, вже є бурхлива міжнародна реакція.
14 мільйонів 273 тисячі українських громадян за переписом 2001р. визнали своєю рідною мовою іншу, ніж українська! Чинний закон ніяким чином не заважає проводити органічну українізацію, не створює жодного соціального конфлікту, немає жодного прикладу, де б цей конфлікт виникав не в політиці, а у суспільстві. Тим паче, що більшість із народів-меншин живуть в Україні тисячі років, вони засновники цієї держави, тому що вона виникла не 1000 років назад, а в 1991р., і вона в однаковій мірі заснована етнічними українцями, росіянами, євреями, болгарами, румунами, кримськими татарами тощо.
І навіть якщо говорити про сьогоднішні реалії, то більшість воюючих солдатів на сході — російськомовні. І мобілізація була набагато краще виконана у східних і південних областях, ніж на західній Україні. У принципі, цей закон приведе до посилення соціального конфлікту, створення додаткового бар’єру між Кримом, Донбасом і рештою України, ускладнить реінтеграцію цих регіонів, дискредитує нас в очах міжнародної спільноти і стане елементом російської пропаганди проти України, безумовно… але ми ж самі підставляємося. Ці закони взагалі нікому не потрібні. Є такі сценарії, за якими краще не знімати — оце про ці закони. На жаль, всі вони розроблялися без будь-яких консультацій із суспільством і національними меншинами, а у вузьких політичних колах. Насправді, ці закони — явка з повинною, демонстрація комплексу стереотипів, комплексу тоталітарних хвороб, якими хворіє певна частина українського політикуму.
СВОГО ДЕ ГОЛЛЯ УКРАЇНА ЩЕ НЕ НАРОДИЛА
За недотримання одного з цих законів планується стягнення штрафів. Як влада планує це реалізувати? Повернути інститут доносів?
У нас це вже було у 30-х рр., під час Голодомору, було написано більше мільйона доносів. Держава створила людям такі умови, коли всі один на одного «стучали». І через ці доноси були величезні жертви. Сьогодні є намагання створити схожу ситуацію, одним із цих законів передбачається створення т.зв. «інспекторів», а взагалі більше 100 нових вакансій, напевно, щоб всі моволюби мали доходні державні місця. Передбачається створення Центру української мови і спеціального уповноваженого з української мови, який має призначати десятки інспекторів, які будуть ходити по підприємствах, кафе, як Фреймут, тільки з іншою метою — підслуховувати, хто на якій мові говорить, щоб потім на нього доносити в органи влади і щоб потім ці заклади закривали чи штрафували. Маячня і відверта тоталітарна практика! Ніде в Європі, окрім країн Балтії, навіть схожого регулювання немає.
Я сподіваюся, що інші патріотично налаштовані українці зрозуміють, що ці закони завдадуть більше шкоди Україні, ніж користі для українського народу.
Життя країни не стоїть на місці… погіршується щоденно. Якщо все-таки зміни відбудуться, які політичні сили могли б виступити їх рушійною силою? Чи є на горизонті нові, дійсно цікаві та концептуальні лідери?
Якщо зірки запалюються — це комусь потрібно. І всі «зірки», яких ми знаємо у широкому політичному колі — вони запалені в чиїхось інтересах. Я виступаю за оновлення системи, умовно кажучи, вважаю Лещенка набагато кращим за Порошенка. Вважаю, що молодше покоління навіть існуючої обойми лідерів все одно дасть позитив країні. Тому всі молоді, непарламентські партії мають змінювати старих політиків. Все одно їхня політика буде іншою і трохи кращою, ніж те, що сьогодні. А свого де Голля Україна ще не народила.
Можливо, сьогодні треба знімати виборчий бар’єр, робити його, як свого часу в Ізраїлі, 1%, для того, щоб була максимальна кількість партій і гравців — у цьому різноманітті буде забезпечуватися більша прозорість парламентської діяльності. Таким чином, ми досягнемо політичної демонополізації, а це надзвичайно важливо. На жаль, поки що фактично влада в Україні має авторитарний характер.
УСІ ПОЛІТИКИ, ЯКІ МАЮТЬ ЗА КОРДОНОМ НЕРУХОМІСТЬ, ТРИМАЮТЬ ГРОШІ НА ЗАХОДІ ЧИ СХОДІ — ВОНИ МАЮТЬ БУТИ ВИЛУЧЕНІ З УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ
Україна — одна з точок надлому звичного світу. Свідоцтво цьому — жахи війни на Сході нашої країни, перша анексія в історії Європи після Ялти-Потсдаму. Як усе-таки нам отримати суб’єктність і не бути розмінною монетою, жертвою в грі сильних і агресивних?
Повернути свою суверенність. Яким чином? Усі політики, які мають за кордоном нерухомість, тримають гроші на заході чи сході — вони мають бути вилучені з українського політикуму. Ці люди не є суверенними, вони є керованими. Їх кишені знаходяться в інших країнах і вони є підконтрольними спецслужбам інших країн. Це найпростіший спосіб люстрації: люструвати всіх, хто має закордонні статки, маєтки й ін. З реалізацією такого сценарію з нинішніх депутатів вибуло б приблизно 80%, в уряді — 99%. Президент, безумовно, був би інший. Проти цих людей мають дуже активно працювати українські контррозвідувальні органи, бо всі вони є потенційними агентами впливу.
Звучить чудово, але це дуже утопічно.
Так, це майже неможливо зробити. Єдиний механізм для цього — кримінально-процесуальна люстрація. Створення ефективних і чесних антикорупційних органів, які почнуть роботу не з дільничного чи голови сільради, а з Президента, Прем’єр-міністра і міністрів. Навіть самі оприлюднені результати розслідувань руйнуватимуть кар’єру цих людей. Люстрація має відбуватися не за політичними переконаннями чи віком, а за критерієм незаконних коштів і знаходження під впливом інших держав.
ВІДСУТНІСТЬ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У СУСПІЛЬСТВІ — ЦЕ ПЕРЕЖИТОК ТОТАЛІТАРНОГО МИНУЛОГО, ЯКОГО ПОТРІБНО ПОЗБАВЛЯТИСЯ
А інший механізм — дуже банальний, це вибори. Україні зараз потрібні вибори хоча б кожні 2 роки. Причому, українці мають пам’ятати, що їм обіцяли і що з ними зробили після цього. Тобто, вибачте, обіцяли одружитися — зґвалтували і не подякували. Сьогодні у такій ситуації знаходиться українське суспільство і ті люди, які стояли на Майдані. Не можна голосувати за одних і тих самих людей по кілька разів, вони нас уже обманювали. В західному світі політик, який обманув один раз — для нього це вже кінець кар’єри. В нас дехто умудряється обманювати по 25 років. Відсутність критичного мислення у суспільстві — це пережиток тоталітарного минулого, якого потрібно позбавлятися.
