Мирні плани для України: ініціатори, суть, порівняння та перспективи (11 планів миру та/або війни)

З високою ймовірністю можна прогнозувати, що після завершення основної фази нинішнього українського контрнаступу в Україні (листопад-грудень 2023 року) та у світі розпочнеться високий дипломатичний та переговорний сезон щодо майбутньої війни та миру. Далеко необов'язково, що він закінчиться успіхом у вигляді мирного врегулювання, але очевидна мотивація багатьох країн та міжнародних організацій висловити свої пропозиції з метою репутаційного позиціонування, або запобігання кризам політичного, економічного та військового характерів, які постають перед цими країнами у зв'язку з російсько-українською війною .

Вже сьогодні на міжнародній арені прозвучало кілька десятків ідей та підходів (ми проаналізували 11) до мирного врегулювання, які ми вперше спробували систематизувати, проаналізувати у порівняльному аналізі та табличній формі (дивіться нижче) та розглянути потенціал їх реалізації у майбутньому.

Загалом учасників та посередників потенційних мирних переговорів, виходячи з методу врегулювання, можна умовно поділити на 4 основні групи:

1. Перша на чолі з Китаєм (куди входять Туреччина, Ватикан та країни Глобального Півдня) хоч і генерують різні в технічних деталях мирні ініціативи, але наполягають на негайному припиненні бойових дій і поновленні переговорів. Водночас, така позиція може передбачати фактичну (але не юридичну) втрату Україною частини її територій та заморожування конфлікту. Також ці країни виступають за формування нового геополітичного балансу та зниження ролі США та союзників у світі.

2. Друга група (Україна, США та Європейські країни) дотримується позиції про необхідність деокупації всіх захоплених територій РФ і тільки після цього можливий початок офіційних та продуктивних переговорів з РФ. Україна просуває свій порядок денний та прагне заручитися додатковою підтримкою КНР, Ватикану та країн Глобального Півдня, просуваючи «Мирний План – 10 кроків В. Зеленського».

3. Третя група консервативні та націоналістичні (переважно опозиційні) еліти в США, НАТО та ЄС (Д. Трамп, В. Орбан та інші) які виступають за формування нового балансу з РФ з урахуванням її інтересів та підвищення індивідуального суверенітету країн ЄС та НАТО при прийнятті зовнішньополітичних рішень. Україна при цьому має йти на формальні поступки РФ та отримати компенсаторні механізми за рахунок НАТО та ЄС.

4. Четверта група РФ та її найближчі союзники формально вимагають фактичної капітуляції України – відмови від окупованих територій, відмови від співпраці з НАТО та військового розвитку, зміни внутрішньої політики; Однак потенційно можуть погодитися на фіксацію за РФ зайнятих територій та додаткові гарантії у сфері безпеки та свободи світової торгівлі.

Деталі мирних планів

1. Україна.

Україна презентувала свої 10 пунктів «формули миру» 15 листопада 2022 року. Президент України Володимир Зеленський у ході онлайн-виступу в рамках саміту G20 озвучив1 свої умови, на яких можливий мир з РФ2:

1. Радіаційна та ядерна безпека. Має на увазі відновити безпеку навколо Запорізької АЕС, яка зараз перебуває під окупацією російської армії.

2. Продовольча безпека. Має на увазі забезпечити безперешкодний експорт українського продовольства.

3. Енергетична безпека. Відновлення інфраструктури України після масованих ракетних обстрілів РФ. І запобігання їх надалі. Також необхідно запровадити обмеження ціни на російські енергоресурси.

4. Звільнення всіх полонених та депортованих. Пропонується провести обмін полоненими за формулою "всіх на всіх". У цей формат входять також мирні жителі (включно з дітьми), вивезені на територію РФ.

5. Виконання Статуту ООН та відновлення територіальної цілісності та світового порядку. Росія має підтвердити територіальну цілісність України у рамках резолюцій Генеральної Асамблеї ООН

6. Виведення російських військ та припинення бойових дій. РФ має вивести всі свої війська з території України.

7. Повернення справедливості. Створення спеціального трибуналу щодо злочинів, скоєних у результаті російської агресії. А також механізм компенсацій за завдану шкоду внаслідок війни.

8. Протидія екоциду. Необхідний механізм оцінки збитків природним ресурсам України, які має компенсувати РФ.

9. Гарантії безпеки для України. Створення реальних гарантій безпеки для України, щоб запобігти повторному нападу. Зміна та фіксація ключових елементів безпеки архітектури в євроатлантичному просторі.

10. Фіксація закінчення війни. Після того, як всі кроки будуть реалізовані, сторони мають підписати документ про фіксацію закінчення війни.

«Формулу миру» України підтримали США та інші країни G73 – Німеччина, Франція, Британія, Італія, Японія та Канада. Країни Люблінського трикутника – Польща та Литва. А також Словаччина та Фінляндія, Австрія. На спільному саміті 3 лютого 2023р. формулу миру офіційно підтримав Євросоюз4.

«Мирний план» України у тому вигляді, в якому його було представлено, фактично передбачає капітуляцію РФ. Тому очікується, що у Кремлі «формула миру» В. Зеленського викликала велике обурення та неприйняття. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив5, що про її реалізацію "не може бути й мови".

Наразі Україна офіційно декларує, що не сприймає жодних пропозицій, що передбачають втрату територій чи заморожування конфлікту. Показовою в цьому відношенні є і заява заступника голови ВП Ігоря Жовкви, він наголосив: «Не може бути „бразильського плану“ щодо миру в Україні, „китайського плану“, „африканського плану“, „ватиканського плану“. Оскільки війна відбувається на території України, формула миру має бути лише українською. Президент України готовий вислуховувати будь-які пропозиції. Ці пропозиції вже неодноразово звучали. Але всі ці пропозиції, якщо вони прийнятні для української сторони, насамперед мають увійти у відповідну основу формули миру президента Зеленського»6 .

В Україні також неодноразово наголошували на тому, що вести переговори з диктатором РФ В. Путіним зараз неможливо: «На сьогоднішній день він терорист, який ще й не тримає слова», — заявляв Президент В. Зеленський7.

Мирний план, який просуває Україна, не є остаточним, і в ньому не мають наміру враховувати пропозиції та побажання РФ. Але тривалі бойові дії, без явної переваги сторін вже частково позначаються на політичній позиції союзників.

Цими днями секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данилов заявив, що у "формулі миру" Президента В. Зеленського не можна змінити основні принципи, але можна змінити послідовність пунктів8.

Цю заяву про можливість перегляду порядку виконання пунктів мирного плану можна розцінювати як пропонований компроміс України в рамках переговорного процесу, який інтенсифікувався після консультацій у Копенгагені (Данія 24 червня 2023 р.)9 та Джидді (Саудівська Аравія 5-6 серпня 2023 р.)10.

Зокрема, це може означати, що Україна розглядає можливість започаткування переговорного процесу без звільнення всіх окупованих територій та заморожування конфлікту, на що раніше українське керівництво категорично не погоджувалося.

Так, наприклад, якщо такі пункти, як виведення російських військ, покарання винних, виплата репарацій, будуть винесені насамкінець, то це означитиме, що їхня реалізація розглядається як малоймовірний сценарій і більше виступає як політична декларація. Будь-які угоди про перемир'я, швидше за все, будуть реалізовані лише в перших кількох пунктах.

Але варто також враховувати, що "Формула миру" В. Зеленського спочатку орієнтовано більше на зарубіжних партнерів, тому побудовано її таким чином, що її перші три позиції — радіаційна та ядерна безпека; продовольча безпека; енергетична безпека – найбільш важливі та цікаві для наших міжнародних партнерів11.

Натомість громадян України більше хвилює припинення бойових дій, відновлення територіальної цілісності країни та виведення російських військ. Менш важливим в Україні вважають пункти енергетичної та продовольчої безпеки, запобігання екоциду, а також побудова архітектури безпеки.

2. РФ.

Найвище керівництво РФ з перших днів війни транслює уявну готовність до переговорів з Україною, але при цьому висуваються умови неприйнятні для української сторони, наприклад, визнання російського статусу окупованих територій.

На початку війни в РФ висунули Україні основні шість вимог12.

1. Нейтральний статус України та відмова від вступу до НАТО. При цьому одним з гарантів безпеки мала стати РФ.

2. Російська мова мала стати другою державною.

3. Україна мала визнати Крим російським.

4. Визнання Україною незалежності т.зв. «ДНР» та «ЛНР» в адміністративних межах областей (включаючи контрольовані Україною території).

5. Проведення в Україні т.зв. «денацифікації» - заборона діяльності ультранаціоналістичних, нацистських та неонацистських партій та громадських організацій, скасування чинних законів про героїзацію нацистів та неонацистів.

6. Проведення в Україні т.зв. «демілітаризації». Повна відмова від наступальних озброєнь, під які при бажанні можна підвести будь-які види озброєнь.

Щодо вступу України до ЄС на початку війни заперечень не було. У березні 2022р. представники російської делегації на переговорах з Україною говорили, що РФ не заперечуватиме проти вступу країни до ЄС (нагадаємо, що 23 червня 2022 року саміт лідерів країн Євросоюзу погодив статус кандидатів у ЄС для України та Молдови)13.

Але після того, як у травні 2022р. переговорний процес між Україною та РФ було остаточно зупинено, риторика Москви стала змінною. Глава МЗС Сергій Лавров оголосив, що ЄС із конструктивної економічної платформи «перетворився на агресивного, войовничого гравця, який уже заявляє про свої амбіції далеко за межами Європейського континенту»14 .

Додаткове роздратування РФ викликали постачання західного озброєння та посилення санкцій. Заступник постпреду Росії в ООН Дмитро Полянський заявив, що Росія більше не бачить різниці між вступом України до Євросоюзу та НАТО15. Але президент РФ В.Путін, говорячи про можливий вступ України до ЄС, заявив, що нічого не має проти, оскільки це не військовий блок16.

Зараз у РФ дають зрозуміти, що не мають наміру вести переговори з Україною навіть про долю захоплених територій (Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області), псевдореферендуми щодо входження цих територій до складу Російської Федерації було проведено 23—27 вересня 2022 року. Підтвердженням такої позиції є те, що Російська ЦВК офіційно призначила на окупованих територіях "вибори", які відбудуться 3-10 вересня 2023р17. При цьому в РФ наполягають на тому, щоб Україна зберігала нейтральний статус і вже виступають проти не лише вступу до НАТО, а й до ЄС.

Загалом РФ зараз прагнуть покласти на Україну та союзників відповідальність за продовження війни. Це робиться як для третіх країн (КНР, Індія, Туреччина, ПАР та інших), так внутрішньої російської громадської думки. Так, президент РФ В. Путін під час переговорів з африканською делегацією в Санкт-Петербурзі 17 червня 2023р. звинуватив Україну в тому, що вона ще у березні 2022 року відмовилася підписувати узгоджений раніше Стамбульський договір18.

3. Стамбульські домовленості.

За словами Президента В. Зеленського, Україна на початку війни була готова до формули врегулювання: «гарантії безпеки-нейтралітет-без'ядерний статус»19. Ця формула повинна була бути реалізована поетапно (у порядку черговості20):

• Підписання договору президентами РФ та України;

• Виведення військ РФ та «ЛДНР» на рубежі станом на 24 лютого 2022 року;

• Підписання договору про гарантії безпеки для України та країнами-гарантами (раніше називалися США, Британія, Туреччина, Німеччина, Франція, Польща та інші);

• Ратифікація договорів у парламенті України та парламентах інших країн;

• Проведення в Україні референдуму та, за його результатами, внесення змін до Конституції України.

За нашою оцінкою, навіть у разі досягнення домовленостей, процедура внесення змін до Конституції України та референдуму могла тривати до грудня 2022 року. Саме посилання до ідеї «референдуму» та «країн-гарантів» сприймається в РФ як затягування часу, заспокоєння патріотичного середовища всередині України і виглядає як спроба поділу відповідальності. Також Україна відмовилася обговорювати «денацифікацію» та «демілітаризацію», про які раніше говорили в РФ21.

За підсумками переговорів у Стамбулі 29 березня 2022р. глава російської делегації В. Мединський сказав22, що Україна передала зафіксовані на папері принципи можливої ​​майбутньої угоди, якими передбачено:

• відмова від вступу до НАТО, фіксація позаблокового статусу України;

• відмова від ядерної зброї та іншого ЗМУ;

• відмова від розміщення іноземних військових баз та військових контингентів;

• зобов'язання про проведення військових навчань лише за згодою держав-гарантів, серед яких буде Росія.

З боку РФ зазначали, що в українських пропозиціях існувало безліч складних для реалізації положень, наприклад:

- у проекті потенційного договору відсутні інші російські вимоги – «демілітаризація», «денацифікація»23, зміна гуманітарної політики, визнання російського статусу Криму та незалежності ОРДЛО.

- Обговорення статусу Криму. РФ вважає це питання закритим;

- Процедура потенційного договору. Зокрема, виведення російських військ для проведення референдуму та внесення змін до Конституції України та відсутність гарантій їх імплементації. Крім того, такий формат імплементації міг розтягнутися на 6-12 місяців;

-відведення російських військ на рубежі 23 лютого, що означало для РФ втрату 2/3 територій ЛДНР, можливості військового тиску на м. Київ, відмова від Херсонської області - сухопутного мосту в Крим, води в Кримський канал, електроенергії ЗАЕС.

- не було питання санкцій;

- не розпочато процес переговорів з потенційними країнами-гарантами та інше.

За великим рахунком, "формула всієї української пропозиції" полягала в тому, що Україна погоджувалася на нейтральний статус в обмін на реальні гарантії безпеки, а питання Криму та Донбасу виносилися за межі переговорів і відкладались на майбутнє.

Не всі країни Заходу були готові підтримати Стамбульські угоди, проти виступили США та Великобританія. А з урахуванням наявності серйозних розбіжностей щодо реалізації домовленостей, досягнутих у Туреччині, між самими сторонами конфлікту (Україною та РФ), надалі переговорний процес повністю зайшов у глухий кут.

4. КНР.

В Україні припускають, що очолити процес мирних переговорів може КНР. 24 лютого 2023р. у день роковин російського вторгнення в Україну КНР запропонував свій так званий "мирний план".

Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи складається з 12 пунктів24:

1. Повага до суверенітету всіх країн. Універсально визнане міжнародне право, включаючи цілі та принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, має суворо дотримуватись. Необхідно ефективно підтримувати суверенітет, незалежність та територіальну цілісність усіх країн.

2. Відмова від "менталітету холодної війни". Безпека однієї країни не повинна забезпечуватись за рахунок інших. Безпека регіону не повинна досягатись шляхом зміцнення або розширення військових блоків.

3. Припинення військових дій. Усі сторони мають підтримати Росію та Україну в роботі в одному напрямку та якнайшвидшому поновленні прямого діалогу.

4. Відновлення мирних переговорів. Необхідно заохочувати і підтримувати всі зусилля, які сприяють мирному врегулюванню кризи... Китай і надалі відіграватиме конструктивну роль у цьому відношенні.

5. Вирішення гуманітарної кризи. Необхідно заохочувати та підтримувати всі заходи, що сприяють ослабленню гуманітарної кризи.

6. Захист цивільного населення та військовополонених. Сторони в конфлікті повинні суворо дотримуватись норм міжнародного гуманітарного права.

7. Забезпечення безпеки атомних електростанцій. Китай закликає всі сторони дотримуватись норм міжнародного права, включаючи Конвенцію про ядерну безпеку (КНС), та рішуче уникати техногенних ядерних аварій.

8. Зниження стратегічних ризиків. Ядерна зброя не повинна застосовуватись, і не можна вести ядерні війни.

9. Сприяння експорту зерна. Усі сторони повинні повністю, ефективно та збалансовано реалізувати Чорноморську зернову ініціативу, підписану Росією, Туреччиною, Україною та ООН, та підтримати ООН у тому, щоб вона відігравала важливу роль у цьому відношенні.

10. Припинення "односторонніх санкцій". Односторонні санкції та максимальний тиск не можуть вирішити проблему; вони лише створюють нові проблеми. Китай виступає проти односторонніх санкцій, санкціонованих Радою Безпеки ООН.

11. Підтримка стабільності промислових ланцюгів та ланцюгів поставок. Необхідні спільні зусилля для пом'якшення наслідків кризи та недопущення того, щоб вона порушила міжнародне співробітництво в галузі енергетики, фінансів, торгівлі продовольством, транспортом та не підірвала відновлення світової економіки.

12. Сприяння повоєнному відновленню. Міжнародній спільноті необхідно вжити заходів для підтримки постконфліктного відновлення в зонах конфліктів. Китай готовий надати допомогу та відіграти конструктивну роль у цих зусиллях.

Через місяць після оприлюднення плану лідер КНР Сі Цзіньпін відвідав РФ, а через два місяці, наприкінці квітня 2023 р., вперше з початку вторгнення відбулася телефонна розмова з Президентом України В. Зеленським. Після цього КНР направив в Україну спеціального представника уряду КНР у справах Євразії Лі Хуея25, він побував у Києві 17-18 травня. Під час свого європейського турне Лі Хуей також відвідав Росію, Польщу, Францію та Німеччину.

Важливо, що КНР пропонує свою участь у постконфліктному відновленні та фінансуванні України.

Варто зазначити, що китайський мирний план — це поки що не зовсім план, а скоріше набір принципів чи концепція, яка позбавлена ​​конкретики щодо України, немає чітких пропозицій про те, що має зробити кожна сторона конфлікту.

Оскільки план має передбачати конкретні кроки, терміни та обов'язки сторін. Цього у китайському мирному плані немає. За бажання сторони можуть трактувати зміст його пунктів на свою користь (такі, наприклад, як повага до суверенітету всіх країн). Єдиний пункт, який може викликати явний протест в України та її союзників, — це Припинення односторонніх санкцій.

Метою китайської мирної концепції є не скільки мирне врегулювання щодо України, скільки контрпозиціонування. Ідеологічна конкуренція зі США та іншими країнами, які виступають за силове вирішення конфлікту.

Таким чином, КНР намагається виграти підтримку країн Африки, Латинської Америки та Азії. Тому цей мирний план варто сприймати насамперед як документ, спрямований на глобальну конкуренцію зі США та союзниками. І лише у другу чергу як документ, спрямований на врегулювання українсько-російської війни.

КНР називає війну в Україні "конфліктом", слово "війна" в тексті не згадується жодного разу. Водночас, КНР декларує, що не виключає підтримки прагнення України вийти на кордони 1991 року. Про це заявив постійний представник КНР у ЄС Фу Цун в інтерв'ю газеті Al Jazeera26. Китайський дипломат вдає, що нібито підтримує повернення Україною Криму, а також інших регіонів, які частково контролює Росія. "Чому б і ні. Ми поважаємо територіальну цілісність усіх країн", - сказав Фу Цун.

5. Туреччина.

Позиції Президента Туреччини Р. Ердогана значно посилилися за рахунок війни в Україні, він активно використав свій вплив та контакти як з Президентом України В. Зеленським, так і з президентом РФ В. Путіним.

З початку українсько-російської війни Туреччина зміцнила свою роль головним посередником у мирному врегулюванні. Перші два раунди переговорів між українською та російською делегаціями відбулися на території Білорусі (28 лютого та 3 березня 2022р), надалі переговорний майданчик був перенесений до Туреччини. Переміщення переговорного майданчика в Україні вважали перемогою, оскільки на той момент Туреччина розглядалася як одна із гарантів безпеки.

Туреччина створила міжнародний прецедент ставлення до РФ та переслідування своїх національних інтересів. Туреччина не тільки не пішла шляхом колективної санкційної політики, а й демонстративно підтримує відносини з Москвою – перетворюється на торговий хаб між Заходом та РФ, головного посередника у переговорах. Також Туреччина стає одним із головних партнерів РФ з обходу санкцій. Через Туреччину відкривається новий тіньовий маршрут для російської нафти до ЄС, де все більше переробляється російської сирої нафти, тоді як країна нарощує експорт нафтопродуктів до ЄС та США.

Багато в чому завдяки зусиллям Туреччини в липні 2022 року було укладено «зернову угоду»27 з експорту продовольства з українських портів. Що у свою чергу продемонструвало прецедент часткового скасування санкцій та готовності до компромісу, коли справа стосується критично важливих питань світової економіки та політичної стабілізації ситуації.

У березні 2023р.в Туреччині заявили, що готові підтримати китайські пропозиції, якщо вони «створять фундамент для переговорів»28. Там вважають, що Захід «погано прорахував ситуацію», а санкції проти Росії лише штовхають її у бік щільніших зв'язків із Китаєм.

Наразі Туреччина намагається повернути собі роль головного переговорника і хоче знову запропонувати Україні та Росії погодитися на припинення вогню та переговори. Президент Туреччини Р. Ердогана розраховує на переговори з президентом РФ В. Путіним щоб домовитися про нове поновлення дії «зернової угоди» (РФ вийшла з неї 17 липня 2023 р.). Що на практиці з огляду на весь перелік вимог РФ виглядає малоймовірно. Зважаючи на все, на успіх Туреччини особливо не розраховують і в Україні, Нацбанк України у своєму макропрогнозі закладає, що морські порти будуть розблоковані не раніше середини 2024 року.

6. Ватикан.

Глава Св. престолу Папа Римський Франциск один із претендентів зайняти роль головного переговорника у врегулюванні війни в Україні. Він є представником частини світових еліт, які розглядають можливість переговорів з РФ чи КНР, формування з ними певних домовленостей, які можуть передбачати поступки з боку України (територіальні або частини суверенітету). Але в Україні намагаються протистояти цьому процес і формувати свій порядок денний, регулярно підтримуючи діалог із Ватиканом. Напередодні візиту Президента України В.Зеленського до Ватикану29 (14 травня 2023 р.) попередньо з Папою Франциском зустрівся прем'єр-міністр України Денис Шмигаль (27 квітня 2023 р.), щоб обговорити "формулу миру", яку просуває Україна.

30 квітня 2023р. Папа Римський Франциск заявив, що Ватикан причетний до "секретної миротворчої місії в Україні"30. Мета місії - "спробувати покласти край конфлікту між Росією та Україною" та повернути вивезених до Росії українських дітей. "Зараз йде місія, але вона ще не оприлюднена. Коли її буде оприлюднено, я розкрию її", - сказав Франциск. Ватикан відправив в Україну та РФ двох своїх посланців для обговорення можливості «початку переговорів про перемир'я».

13 травня 2023р. під час зустрічі з Папою Римським у Ватикані Президент України В. Зеленський дав зрозуміти, що будь-які посередницькі зусилля Папи Римського та інших сторін на сьогодні не актуальні. Тобто Україна наполягає на колишніх заявлених позиціях (вихід на межі 1991 року, компенсація та покарання винних у війні). Так заяву У.Зеленського, що «нам не потрібні посередники, нам потрібний справедливий мир31». Ми хочемо справедливості, ми вимагаємо її. Перемога — це не лише території, це трибунал» демонструє те, що Україна відмовляється йти на будь-які компроміси з РФ до звільнення всіх окупованих територій. Очевидно, що цієї позиції українська влада дотримуватиметься протягом кількох місяців (на період проведення контрнаступу)

7. Африканські держави.

Африканські країни значною мірою постраждали внаслідок війни в Україні, зокрема через антиросійські санкції, обмеження на експорт російського та українського продовольства та добрив тощо. Щодо дій РФ більшість країн Африки зайняли або нейтральну, або проросійську позицію; але зацікавлені у збереженні України на африканських продовольчих ринках, що є чинником політичної стабільності у регіоні.

Керівництво африканських країн поряд із Китаєм, Туреччиною та Ватиканом зараз прагнуть до ролі головних посередників та миротворців. У червні 2023р. делегація країн Африки презентувала свій мирний план в Україні та РФ. Візит африканської делегації збігся з початком українського контрнаступу32.

Загалом Президент В. Зеленський привітав «мирну ініціативу» африканських країн33. У співпраці з африканськими країнами Україна розглядає три основні цілі:

• залучити якнайбільше африканських країн до реалізації української «формули миру»;

• створити нові можливості для українського бізнесу.

• заручитись підтримкою безперебійного експорту українських зернових у рамках Чорноморської зернової ініціативи та програми Зерно з України.

За даними різних джерел, африканський мирний план має на увазі відведення російських військ в обмін на пом'якшення санкцій, а за іншими - перемир'я без виведення військ РФ. Агентство Reuters повідомило, що ці попередні заходи є наступними кроками34:

• Вивезення російської тактичної ядерної зброї з Білорусі.

• Виведення російських військ з території України (не конкретизується, або з усієї території, або лише з частини).

• Зняття ордера на арешт Володимира Путіна, який раніше ініціював Міжнародний кримінальний суд за військові злочини та злочини проти людяності.

• Скасування санкцій проти Росії (знову ж таки не сказано, йдеться про повне зняття санкцій, або тільки про часткове).

• Безвідмовна та безперебійна угода щодо зерна та добрив між Україною та Росією.

Важливо, що африканські лідери під час візиту до РФ закликали В.Путіна «продемонструвати своє бажання рухатися вперед на шляху до миру», про це заявив президент Сенегалу Макі Саль в інтерв'ю Financial Times. "Перед наступним самітом Росія-Африка (який відбудеться наприкінці липня) Путін має вжити якихось дій, щоб показати своє бажання рухатися вперед до миру хоча б гуманітарним шляхом"35, - сказав Саль. Як приклад, таких можливих дій він назвав обмін полоненими чи повернення в Україну дітей.

Сторони конфлікту (Україна та РФ) очікувано підтвердили відданість своїм колишнім позиціям. 16 червня 2023р. на зустрічі в Україні з делегацією африканських країн Президент України В.Зеленський36 вкотре підтвердив, що не піде на "заморожування" конфлікту, а мирні переговори можливі лише після виведення російських військ із усіх українських територій. Президент РФ В. Путін зі свого боку вкотре переніс відповідальність за зупинення мирних переговорів на українську сторону.

8. Індонезія.

3 червня 2023 р. Міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто, виступаючи на конференції з оборони Shangri-La Dialogue у Сінгапурі, запропонував новий план завершення війни в Україні та досягнення миру37. П.Субіанто запропонував учасникам конференції прийняти декларацію із закликом припинити бойові дії в Україні.

План Індонезії передбачає: припинення вогню «на нинішніх позиціях обох сторін» та створення демілітаризованої зони шляхом відступу на 15 км від передових позицій кожної із сторін. Спостерігати за демілітаризованою зоною мають миротворці ООН.

Крім того, Міністр оборони Індонезії запропонував провести референдум під егідою ООН «для об'єктивного з'ясування бажання більшості жителів різних спірних районів».

Реакція в Україні

Представник МЗС України Олег Ніколенко заявив, що між Україною та Росією немає «спірних територій»38: Україна має відновити свою територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах, а припинення вогню, розведення сил на 15-кілометрову відстань та створення демілітаризованої зони для завершення конфлікту.

9. Бразилія.

З початку повномасштабної війни в Україні Бразилія демонструє відданість нейтралітету. Водночас Бразилія поряд із Чилі, Нігерією та Казахстаном входить до переліку чотирьох впливових світових держав, владу яких Євросоюз намагається переконати ізолювати РФ, озброювати Україну та стримувати КНР.

Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва неодноразово закликав до переговорів між Україною та РФ39, при цьому він не вдавався до прямого засудження дій РФ і не вводив санкції проти неї. Ймовірно, Президент Бразилії хоче використати український кейс, щоб повернути свою країну на світову політичну арену через посередництво на майбутніх мирних переговорах.

У лютому Лула да Сілва заговорив про плани обговорити необхідність досягнення миру на переговорах із лідерами РФ, Китаю, Індонезії, Індії та США. У цьому переліку не було самої України, за що Президента Бразилії розкритикували. Лула да Сілва закликав до створення аналога G20 по Україні40. За його словами, певну згоду він отримав від лідерів ОАЕ та Китаю.

У квітні 2023р. Лула да Сілва припустив, що Україна могла б поступитися Росії окупованим Кримом41, щоб покласти край війні. На його думку Україна нібито не може вимагати виконання всіх пунктів своєї "формули миру". Допомога зброєю він назвав "заохоченням війни", яке заважає переговорам про мир.

Президент Бразилії заявив, що нібито хоче допомогти Україні та Росії знайти «золоту середину» у переговорах щодо закінчення війни. Прийнятним бразильський президент вважає лише один шлях — «зупинитися та домовитися».

Загалом, бразильський підхід до вирішення конфлікту в Україні розкритикували. На думку МЗС України, Президент Бразилії пропонує "підхід, згідно з яким жертва та агресор ставляться на однакові чаші терезів, а країни, які допомагають Україні захиститися від смертоносної агресії, звинувачуються у заохоченні війни"42.

10. Саудівська Аравія.

Президент України В.Зеленський мав регулярні контакти з лідерами країн Перської затоки та Об'єднаних Арабських Еміратів та деякими іншими країнами, оскільки вони мають серйозні економічні види на Україну, володіють там ресурсами та розраховують на великі інфраструктурні об'єкти. Саудівська Аравія готова бути посередником у конфлікті між Росією та Україною. Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Сальман Аль Сауд заявив у ході саміту Ліги арабських держав (ЛАД), що Ер-Ріяд підтримує міжнародні зусилля щодо врегулювання російсько-українського військового конфлікту43.

У травні 2023р. відбувся виступ президента України Володимира Зеленського як почесного гостя на саміті Ліги арабських держав (ЛАД) у Саудівській Аравії, а також низка двосторонніх зустрічей з лідерами окремих країн, які могли стати значними у плані сприйняття арабським світом конфлікту в Україні. Так, В.Зеленський під час свого виступу попросив делегатів підтримати українську «формулу миру»44.

За допомогою західних союзників Саудівська Аравія перехоплює роль головного переговорника в інших претендуючих країн (Китаю, Туреччини, Ватикану, Бразилії та ін.) і паралельно закріплюється як координуючий лідер для арабського світу та регіону Близького Сходу.

5 та 6 серпня 2023р. у Саудівській Аравії (у Джідді) пройшов саміт, присвячений мирному врегулюванню війни в Україні, на якому було представлено понад 40 держав. РФ на саміт запрошені не були45.

За підсумками зустрічі:

1.Учасники відмовилися від спільної заяви та саміт у Джідді, завершився без підсумкової декларації.

2. Але європейські дипломатичні кола повідомили про досягнення згоди щодо деяких моментів. За їхніми словами, Саудівська Аравія представила мирний план разом із іншими країнами.

Він передбачає: - підтримку територіальної цілісності України; припинення вогню на усіх фронтах; початок мирних переговорів під наглядом ООН; обмін полоненими.

3. На саміті в Саудівській Аравії фактично було створено новий переговорний формат, окремі робочі групи для обговорення таких питань, як глобальна продовольча безпека, ядерна безпека та звільнення ув'язнених.

Саміт у Саудівській Аравії – це ще не повноцінний переговорний процес, а консультації. Оскільки на переговорах, як правило, мають бути присутні представники, які уповноважені досягати певних угод і підписувати відповідні документи. Зараз же зустрічалися люди, які висловлювали свою позицію та намагалися дізнатися про позицію іншої сторони. Крім того, переговори без прямої участі РФ і навіть Білорусі навряд чи здійсненні. Тому це попередній етап до повноцінних переговорів, які можуть розпочатися після українського контрнаступу вже восени чи взимку цього року. Саміт у Саудівській Аравії показав, що сторони більше схильні домовлятися та шукати компромісні моделі.

З одного боку, учасники саміту декларували, що вони визнають цінність територіальної цілісності та суверенітету України, що дає українській стороні хороший старт для початку переговорного процесу. Але в той же час між «визнавати цінність» (необхідність їх врахування при виробленні угоди) та вимагати виконання є велика різниця.

Загалом, щоб краще розуміти дуже складні процеси мирних переговорів між Україною та РФ варто згадати Мінський формат, який передував повномасштабній війні (17 лютого 2015 року Рада Безпеки прийняла резолюцію, в якій затвердила Комплекс заходів щодо виконання цього договору)46. Структура та формулювання тексту угод призвели до розбіжностей між Україною та Росією щодо послідовності виконання його пунктів.

11. Мінські угоди.

Комплекс документів, розроблених з метою припинення бойових дій на сході України (Донецька та Луганська область) у 2014 році.

Перші Мінські угоди47 було підписано 5 вересня 2014 року. Угоду підписали учасники Тристоронньої контактної групи – другий Президент України Леонід Кучма, посол РФ в Україні Михайло Зурабов, представник ОБСЄ Хайді Тальявіні та керівники так званих ЛДНР – Олександр Захарченко та Ігор Плотницький.

Угода передбачала двостороннє припинення вогню на території Донецької та Луганської областей, відведення важкого озброєння та створення зони безпеки у цих районах, розгортання спостережної місії ОБСЄ, виведення незаконних озброєних формувань з України, звільнення полонених.

Другі Мінські угоди48 було укладено 12 лютого 2015р. у Мінську керівниками Німеччини, Франції, України та Росії у форматі «нормандської четвірки» та підписано Тристоронньою контактною групою щодо мирного врегулювання ситуації на сході України, що складається з представників України, Росії та ОБСЄ, а також керівниками самопроголошених «ЛДНР».

Угодою передбачалося:

1. Негайне та всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України та його суворе виконання починаючи з 00 год. 00 хв. (Київський час) 15 лютого 2015 року.

2. Відведення всіх важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення зони безпеки шириною щонайменше 50 км один від одного.

3. Забезпечити ефективний моніторинг та верифікацію режиму припинення вогню та відведення важкого озброєння з боку ОБСЄ з першого дня відведення із застосуванням усіх необхідних технічних засобів.

4. Першого дня після відведення розпочати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону.

5. Забезпечити помилування та амністію шляхом набрання чинності законом, який забороняє переслідування та покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України.

6. Забезпечити звільнення та обмін усіх заручників та осіб, що незаконно утримуються, на основі принципу «всіх на всіх».

7. Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання та розподіл гуманітарної допомоги нужденним на основі міжнародного механізму.

8. Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи соціальні перекази, такі як виплата пенсій та інші виплати.

9. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, який має розпочатися першого дня після місцевих виборів та завершитися після всеосяжного політичного врегулювання до кінця 2015 року (прим.: держава надає підтримку соціально-економічному розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;).

10. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.

11. Проведення конституційної реформи в Україні з набранням чинності до кінця 2015 року новою конституцією, яка передбачає як ключовий елемент децентралізацію, а також ухвалення постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей.

12. На підставі Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" питання, що стосуються місцевих виборів, повинні обговорюватися та узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках Тристоронньої Контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ під час моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ.

13. Інтенсифікувати діяльність Тристоронньої Контактної групи, у тому числі шляхом створення робочих груп щодо виконання відповідних аспектів Мінських угод. Вони відображатимуть склад Тристоронньої Контактної групи.

Мінські угоди були компромісним рішенням, покликаним зупинити війну на Донбасі, але їхнє виконання спочатку було ускладнене розбіжностями щодо порядку виконання пунктів домовленостей і того, хто є реальним учасником конфлікту в РФ, заперечували тоді свою причетність до збройного конфлікту на Донбасі.

Діалог між Україною та РФ зайшов у глухий кут і щодо політичної частини Мінських угод. Так, згідно з трактуванням угоди РФ, на Донбасі мають пройти місцеві вибори, потім він має отримати особливий статус, після чого Україні передавався контроль над кордоном. Але в Україні наполягали, що проведення виборів можливе лише після передачі кордону під його контроль.

У результаті 21 лютого 2022р. президент РФ Володимир Путін підписав указ про визнання незалежності самопроголошених т.зв. "ДНР" і "ЛНР", фактично анулювавши Мінські угоди, в яких йдеться про територіальну цілісність України та план повернення т.зв. "республік" до її складу49.

Незважаючи на те, що Мінські угоди були вкрай невигідні Україні, вони все ж таки виконали своє первинне завдання: припинення бойових дій, фіксацію лінії зіткнення (пізніше — лінії розмежування) та заборону використання важкого озброєння. Крім того, Україна виграла час для посилення та модернізації своєї обороноздатності. На думку, екс-канцлер ФРН Ангели Меркель та екс-президента Франції Франсуа Олланда Мінські угоди були "відстроченням" війни РФ з Україною50.

 

 

 

Порівняльна таблиця

 

Критерій       Країна або договір	Коли і де були прийняті	Умови зупинення бойових дій, початок переговорів	Територіальна цілісність чи поступки	Вступ України до ЄС та НАТО	Гарантії безпеки або роззброєння	Миротворці, скасування чи послаблення санкцій проти РФ	Питання глобального врегулювання
Україна	15.11.2022р. на саміті G20	Виведення російських військ з усіх територій України у межах 1991р., притягнення до відповідальності винних на початку війни	Відновлення територіальної цілісності у межах 1991 року	Мається на увазі вступ України до обох організацій	Україна претендує на чітко прописаний пакет гарантій безпеки від країн-союзників, а також зміцнення своєї обороноздатності країни	Не передбачено	Формально, не має на увазі змін. Але за фактом завершення війни на умовах України значно посилить роль країни у світі та особливо у Європі.
РФ	Озвучено на початку війни 24.02. 2022р. у РФ	Виконання Україною всіх ультиматумів РФ	Територіальні поступки України. РФ претендує на всю Запорізьку, Херсонську, Донецьку, Луганську обл, а також Крим	Відмова від вступу в обидві організації, нейтральний статус України	Демілітаризація та роззброєння України, одним із гарантів безпеки стає РФ	Миротворчий контингент не передбачений. Повне скасування санкцій	РФ претендує на роль глобального лідера нарівні зі США та КНР, зі своїми сферами впливу
КНР	24 лютого 2023р. КНР	Припинення військових дій та відновлення мирних переговорів, без попередніх умов (це може означати, що де-факто кордон проходитиме лінією розмежування фронту).	Йдеться про повагу до суверенітету всіх країн. Але не прописані деталі. За бажанням сторони можуть трактувати пропозиції на свою користь	Не уточнюється	Не уточнюється	Щодо миротворчого контингенту не уточнюється. Передбачають скасування "односторонніх санкцій"	Йдеться про відмову від "менталітету холодної війни". За фактом, КНР змагається зі США за вплив на країни третього світу і прагне збільшити свою роль на глобальному рівні.
Стамбульські домовленості	29 березня 2023р. Стамбул	Припинення вогню. Виведення військ РФ і т.зв. "ЛДНР" на рубежі станом на 24 лютого 2022 року.	За фактом, Україна мала втратити контроль над частиною (у межах до 24.02.2022р.) Донецької, Луганської обл. та Кримом	Відмова від вступу до НАТО, нейтральний та без'ядерний статус України	Підписання договору про гарантії безпеки для України та країнами-гарантами (раніше називалися США, Британія, Туреччина, Німеччина, Франція, Польща та інші). Відмова від розміщення іноземних військових баз та військових контингентів; зобов'язання про проведення військових навчань лише за згодою держав-гарантів, серед яких і Росія.	Не деталізується	За фактом передбачає збільшення ролі РФ на світовому рівні. Оскільки РФ диктує умови статусу України (стає зоною впливу РФ).
Мінські угоди	Перші 5.09.2014р.; Другі 12.02.2015р. Мінськ	Передбачали негайне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України та його суворе виконання, починаючи з 15 лютого 2015 року.	Відновлення контролю за державним кордоном з боку України в Донецькій та Луганській областях. Статус Криму не обговорюється.	Не деталізується, але при виконанні всіх умов малоймовірно.	Виведення всіх іноземних озброєних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під наглядом ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп	Не деталізується	За фактом могли збільшити роль РФ на глобальному рівні.
Африканські країни	16-17 червня 2023р. Україна-РФ	Не деталізується. За даними різних джерел, африканський мирний план має на увазі виведення російських військ в обмін на пом'якшення санкцій, а за іншими - перемир'я без виведення військ РФ.	Виведення російських військ з території України (не конкретизується, або з усієї території, або лише з частини).	Не уточнюється	Не деталізується	Миротворчий контенгент не передбачено. Скасування санкцій.	Африканські країни зацікавлені у збереженні політичної стабільності та забезпеченні продовольчої безпеки у своєму регіоні. Зокрема, вони зацікавлені у збереженні товарів РФ та України на африканських ринках.
Індонезія	03.06. 2023р. на конференції з оборони Shangri-La Dialogue у Сінгапурі	Припинення вогню «на нинішніх позиціях обох сторін» та створення демілітаризованої зони шляхом відступу на 15 км від передових позицій кожної із сторін	Україна втрачає контроль над окупованими РФ територіями по лінії розмежування на фронті.	Не уточнюється	Не деталізується	Миротворці мають спостерігати за демілітаризованою зоною. Щодо санкцій не деталізується	У разі пропозиції Індонезії спрямовані на збереження загальної політичної стабільності у світі. Але більшою мірою не враховують інтереси самої України
Турція	Точну дату визначити неможливо	Швидше дотримуються позиції КНР	Може мати на увазі певні територіальні поступки	Не уточнюється	Не деталізується	Не деталізується	Позиція Туреччини значно посилилася у світі за рахунок війни в Україні. Туреччина перетворюється на торговий хаб між Заходом та РФ, головного посередника у переговорах.
Ватікан	Точну дату визначити неможливо	Дотримуються позиції КНР, одночасно погоджуючись із пропозиціями України	Важко визначити, але може мати на увазі певні територіальні поступки	Не уточнюється	Не уточнюється	Не деталізується	Зусилля Ватикану спрямовані на збереження загальної політичної стабільності та продовольчої безпеки у світі.
Бразилія	Точну дату визначити неможливо	Швидше дотримуються позиції КНР	Має на увазі територіальні поступки більшою чи меншою мірою. Крим залишається у РФ.	Не уточнюється	Не деталізується	Не деталізується	Зусилля Бразилії спрямовані на збереження загальної політичної стабільності та продовольчої безпеки у світі.
Саудівська Аравія	5-6 серпня 2023р. Саміт у Саудівській Аравії (у Джжиді)	Йдеться про припинення вогню на всіх фронтах (за яких умов не уточнюється); початок мирних переговорів під наглядом ООН; обмін полоненими.	Підтримують територіальну цілісність України	Не уточнюється	Не деталізується	Не деталізується	Зацікавлені у збереженні загальної політичної стабільності та продовольчої безпеки у світі.

 

 

 

Висновки.

Якщо до кінця цього року українські війська не досягнуть значних успіхів на фронті, то всередині США (у рамках президентської виборчої кампанії 2024 року) можуть посилитись дискусії щодо подальшої підтримки України на нинішньому рівні та необхідності забезпечення політичного контролю над перебігом війни. Це може спричинити посилення тиску на Україну з боку західних країн з метою пом'якшити її позиції. Тобто, ймовірно, до кінця цього чи на початку наступного року США та союзники можуть підштовхувати Україну до мирних переговорів, формат яких у тому числі може передбачати фактичну відмову від військового звільнення окупованих територій. Тому можна припустити, що з початком осені чи зими закулісно між сторонами конфлікту (або з посередниками) можуть бути розпочаті політичні переговори, за яких відбудеться зниження інтенсивності бойових дій, та зупинення просування фронту по поточній лінії зіткнення.

Війна на виснаження вже очевидно позначається на політичній позиції сторін. Зокрема, з відсутністю значних успіхів українського контрнаступу на фронті, пов'язані дипломатичні зусилля, які Україна розгорнула у Саудівській Аравії. У тому числі, українське представництво та країни-союзники були змушені спеціально пом'якшити позиції для збереження переговорного формату, при цьому для внутрішньої аудиторії безкомпромісна риторика збереглася. Україна і РФ більше не декларують безапеляційної прихильності до своїх раніше висловлених цілей у війні.

Наступний раунд міжнародних консультацій щодо мирного врегулювання в Україні може відбутися вже в рамках саміту G20 в Індії, який заплановано на 9-10 вересня 2023р. А також можливе обговорення цього питання під час візиту президента Туреччини до РФ у вересні цього року.

Водночас до закінчення українського контрнаступу якісь конструктивні мирні переговори між Україною та РФ (або із залученням посередників) малоймовірні (попри продовження політичних консультацій між сторонами), оскільки обидві країни наполягають на принципових пунктах своїх позицій та намагаються змусити опонента прийняти свої умови, шляхом досягнення військової переваги на фронті. При цьому переговори щодо газу чи зернового коридору прийнято вважати технічними, і на користь західних союзників, а не політичними.

Загалом шанс на мирне врегулювання є лише у разі досягнення домовленостей між країнами Заходу, КНР і РФ або ж у результаті повного виснаження сторін, насамперед РФ та України (що в найближчі 3-6 місяців виглядає малоймовірно), перемикання війни та уваги до неї, ядерною ескалацією чи іншою значущою світовою подією.

При цьому досягнення політичних домовленостей має на увазі формування певного геополітичного балансу. Найімовірніше досягнення миру в період старту президентської виборчої кампанії в США, це весна-літо 2024р. або навіть після нових виборів Президента США. Але ця ймовірність не домінантна.

Придушення заколоту Є.Пригожина в РФ1 також може наблизити мирні переговори. Зокрема, ситуація знижує тиск радикалів на російську владу, що потенційно спрощує для В.Путіна укладання мирних угод із Заходом та Україною. У той же час російська політична система «відчула свою крихкість» і, можливо, тепер у РФ будуть більш схильні до компромісів.

Крім того, за результатами невдалого Пригожинського бунту та подальшої зачистки антипутинської опозиції у військових та пасіонарних колах, більш договоросприйнятними можуть стати і союзники України (особливо європейські країни) через програш заколоту та руйнування надій на швидку зміну ситуації в РФ зсередини країни. Особливо така ситуація можлива, якщо контрнаступом ВСУ не досягне своєї мети. При тому, що в США та НАТО заявили про передачу Україні 98% необхідної для успіху техніки2.

В даний час за лаштунками світової політики розглядаються різні варіанти закінчення бойових дій, а також те, в якому статусі Україні потрібно закінчувати війну. КНР, Турецька Республіка, Ватикан, Саудівська Аравія та ряд африканських країн прагнуть до ролі головних посередників та миротворців.

Для країн-союзників стало очевидно, що без участі країн Глобального Півдня (Азії, Африки та Латинської Америки) ізолювати повністю РФ або змусити її прийняти певні мирні угоди не вдасться. Оскільки ці країни є важливою зоною торгівлі для РФ, за рахунок яких компенсує фінансові втрати на Заході. Водночас, країни Глобального Півдня розуміють, що російська стратегія досягнення своїх цілей військовим шляхом на даному етапі провалилася, тому необхідно вести переговори та домовлятися з Україною.

Економіка країн Глобального Півдня дуже залежить від ситуації на глобальних ринках, яка сильно погіршилася через війну в Україні, тому ці країни значною мірою зацікавлені у припиненні бойових дій.

Здебільшого країни Глобального Півдня виражають нейтральну позицію і скептично налаштовані по відношенню до обох сторін. Тому не вважають мирний план України ефективним у політичній ситуації, що склалася. З одного боку, ці країни не вважають російське вторгнення чимось правильним і законним, але з іншого боку - там вважають, однією з причин війни експансію Заходу на Схід.

Не вимагаючи одразу деокупації всіх територій (вже звучать заяви про те, що можна змінити послідовність пунктів вимог), Україна, ймовірно, прагне втягти країни Глобального Півдня до переговорного процесу. Аналогічно, з іншого боку, країни Глобального Півдня визнають цінність територіальної цілісності та суверенітету України для того, щоб вплинути на її позицію.

Частина західних еліт зараз розглядає різні сценарії щодо припинення війни. Зокрема, деякі з них мають на увазі, щоб Україна змирилася із фактичною втратою частини своїх територій в обмін на членство в НАТО3 чи ЄС або навіть просто обіцянки довгострокової військової та економічної допомоги. Але такі варіанти не можуть ухвалити в Україні.

Ситуація з мирними переговорами та ступінь вимушених компромісів з боку України багато в чому залежатиме від результатів літньо-осіннього українського контрнаступу, який буде вирішальним за багатьма чинниками.

Тож якщо контрнаступ не приведе до очікуваного результату, це, у свою чергу, може призвести до примусу з боку країн-союзників та світової спільноти до переговорів з РФ із невигідної для України позиції. Тому з погіршенням погодних умов, наприклад, восени (жовтень-листопад 2023 р.) можуть інтенсифікуватися більш конструктивні мирні переговори між РФ та Заходом, які передбачають заморожування конфлікту в Україні та домовленості щодо інших напрямків.

 

Руслан Бортнік, Оксана Красовська, команда УІП,

осінь 2023 року, м. Київ