Опублікований щорічний звіт Європейської Комісії щодо розширення ЄС зафіксував чимало системних проблем в Україні – від тиску на антикорупційні органи до непрозорих закупівель. Проте найцікавіше ховається за дипломатичними формулюваннями. Провідні українські політологи пояснили, що насправді стоїть за цим жорстким сигналом від Брюсселя і чому європейські партійні лідери раптом вирішили підсвітити старі проблеми. Більше – у матеріалі «Комерсант Український».
Цього року звіт Європейської Комісії щодо розширення ЄС містить не лише визнання мужності українців у надскладних умовах війни, а й жорстку критику дій влади. Головний висновок Єврокомісії залишається незмінним: без дотримання Копенгагенських критеріїв – демократії, верховенства права та спроможності державного управління – повноцінне членство в ЄС неможливе.
Серед головних зауважень – обмежений прогрес судової реформи та затримки виконання Дорожньої карти. Практика використання позасудових інструментів і тиску, зокрема, застосування санкцій проти Петра Порошенка без належного судового розгляду та доведення вини в суді – підриває довіру до системи судочинства.
Попри високу результативність НАБУ та САП, тривають спроби втручання в їхню діяльність та підслідність з боку інших силових структур. А понад половина пріоритетних антикорупційних реформ (перезавантаження ДБР, прозорі конкурси в ОГП) затягуються. У звіті фіксують відсутність ініціативи щодо захисту прав парламентської опозиції. Крім того, на тлі недофінансування “Суспільного”, влада продовжує витрачати близько 1,5 млрд грн на телемарафон “Єдині новини” попри падіння суспільної довіри. Вказують і на непрозорі закупівлі. У 70,6% торгів бере участь лише один учасник, а Держаудитслужба виявляє порушення у 63% перевірених закупівель.
Чому Брюссель дістає старі претензії саме зараз?
Що насправді ховається за цими оцінками і чому європейські партнери саме зараз вирішили так гостро підсвітити застарілі проблеми України? Політолог Руслан Бортник в коментарі «Комерсант Український» пояснює, що самі по собі ці зауваження аж ніяк не нові – вони роками звучали у звітах Брюсселя, проте раніше чомусь не заважали Києву отримувати статус кандидата й відкривати переговорні кластери. Тепер же, на думку експерта, ситуація кардинально інша, і загострення риторики має чітку прикладну мету:
«Я думаю, що всі ці зауваження, звичайно, обґрунтовані. Вони мають певні докази, певні резони і інформацію. Те, що Європа сьогодні підсвічує, висвітлює ці зауваження для України. Адже ці зауваження не нові. Вони звучали і всі попередні роки. І це не заважало Україні отримати статус кандидата до ЄС, потім відкривати переговорні кластери», – зазначає Бортник.
На його думку, актуалізація цих претензій виконує конкретну технологічну роль. Те, що сьогодні висвітлюються ці зауваження, це формальний привід для того, щоб розділити вступ до ЄС України і Молдови.
«Європейський Союз, прекрасно розуміючи, що прийняти Україну сьогодні, таку велику країну, потенційно економічно потужну країну, а ще й в ситуації війни, прийняти до ЄС він не може… Він зараз підкреслив просто ці всі зауваження, ці всі претензії, які традиційні були багато років для України, для того, щоб створити формальний привід пригальмування української інтеграції, і для того, щоб Молдові дати шанс вийти вперед», – Руслан Бортник.
Які реальні перешкоди на шляху до ЄС?
Володимир Фесенко, своєю чергою, звертає увагу на внутрішні політичні наслідки звіту, наголошуючи, що старі методи комунікації з європейськими партнерами більше не дадуть результату.
«Немає нічого нового в цих зауваженнях. Більшість з цих зауважень були і раніше. Просто зараз вони офіційно сформульовані. І от якраз те, що сталося вчора-позавчора… воно, я думаю, стане додатковим чинником і аргументом дуже потужним в тому, що треба буде зараз все ж таки провести більш-менш реальну реформу в правоохоронних органах», – Володимир Фесенко.
Експерт пояснює попередню логіку влади та виклики сьогодення.
«До цього, наскільки я розумію, стратегія Офіса Президента була в тому, щоб піти на формальні незначні поступки, так, щоб не було, скажімо так, суттєвих змін, щоб зберігати контроль над прокуратурою, над ДБР і так далі. Але так, щоб, в принципі, уникнути того, щоб керівництво цих органів формувалось без впливу Офісу Президента. От зараз, я думаю, що ця стратегія вже не спрацює і доведеться так чи інакше, зокрема під тиском Європи, потрібно буде робити більш серйозні кроки», – каже Фесенко.
Володимир Фесенко також наголошує, що технічне виконання рекомендацій – це лише базовий етап для відкриття та закриття переговорних кластерів. Фінальний же вступ визначатиметься значно масштабнішими геополітичними та економічними чинниками, зокрема, фактором війни.
«Поки у нас іде війна, про жодний вступ України мова йти не буде. Це треба розуміти чітко. Це цілком логічно. Бо будь-яка країна, і така, я думаю, не одна, країна в стані війни не може бути членом Євросоюзу», – каже Фесенко.
Другий фактор – економічна конкуренція та субсидії. Масштаб України якісно змінює внутрішній баланс ЄС, зокрема у сфері агрополітики.
«Є розрахунки, що якщо ми вступаємо, абсолютно більша частина аграрних субсидій Європейського Союзу має піти на Україну. Звісно, це не подобається як мінімум десятку європейських країн», – Володимир Фесенко.
Третій фактор – зовнішні суперечки. Неминучі політичні та торговельні розбіжності з окремими сусідніми країнами-членами (зокрема з Польщею), які захищають власні економічні інтереси.
Водночас ситуація з Молдовою виглядає інакше саме через її розмір і відсутність бойових дій на власній території, хоча регіональні ризики пов’язані з війною в Україні також впливають і на її темпи євроінтеграції.
Отже, звіт Єврокомісії є серйозним сигналом для української влади. Шлях до ЄС вимагає не точкових компромісів, а глибоких трансформацій, які забезпечать реальну незалежність судової системи,прозорість економіки та повагу до демократичних інститутів.

